Тип: Ухвала
Дата: 20 травня 2004 р.
Статус: Не визначено
СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
20.05.2004
(Витяг)
Голованівський районний суд Кіровоградської області вироком від 12 серпня 2003 р. засудив Д. за ч. 3 ст. 185 і ч. 2 ст. 289 КК ( 2341-14 ). На підставі ст. 70 цього Кодексу йому призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі та із застосуванням ст. 69 КК остаточно визначено три роки позбавлення волі. На підставі статей 75, 104 цього Кодексу Д. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік. Цим же вироком засуджені М. В. і М. М., вирок щодо яких у касаційному порядку не оскаржувався.
Д. визнано винним у тому, що він за попередньою змовою з групою осіб вчинив таємне викрадення чужого майна та незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднані з проникненням у приміщення. 25 лютого 2003 р. М. В. і Д., попередньо домовившись, приблизно о 19-й годині через відчинені двері проникли в приміщення організації, звідки таємно викрали двигун від мотоцикла вартістю 65 грн. і три електронних комутатори вартістю 25 грн., а всього заподіяли збитки на суму 373 грн. Крім того, в ніч на 18 червня 2003 р. неповнолітні Д. і М. М., за попередньою змовою між собою, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом прийшли до гаражного кооперативу, де Д. через раніше зроблений ним отвір у задній стінці гаража проник усередину й відчинив замок на вхідних дверях, через які в гараж зайшов М. М., і вони разом незаконно заволоділи мотоциклом вартістю 586 грн., що належить М. В.
У касаційному поданні, поданому до Верховного Суду України в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 283 КПК ( 1003-05 ), прокурор, посилаючись на те, що застосування ст. 69 КК ( 2341-14 ) при призначенні покарання, визначеного за сукупністю злочинів, є неприпустимим, просив вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача та думку прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала за необхідне задовольнити подання з таких підстав.
Як убачається з вироку, Д. засуджено за ч. 3 ст. 185 КК ( 2341-14 ) на три роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 289 цього Кодексу - на п'ять років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК йому остаточно призначено п'ять років позбавлення волі та із застосуванням ст. 69 цього Кодексу остаточно визначено міру покарання - три роки позбавлення волі. На підставі статей 75, 104 КК Д. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.
Водночас згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. N 7 ( v0007700-03 ) "Про практику призначення судами кримінального покарання" щодо особи, винної у вчиненні декількох злочинів, суд може призначити більш м'яке покарання, ніж передбачене законом, окремо за кожний злочин або тільки за один із них і остаточно визначити покарання за правилами ст. 70 КК ( 2341-14 ). Застосування положень ст. 69 цього Кодексу щодо покарання (як основного, так і додаткового), призначеного за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків, є неприпустимим.
Усупереч роз'ясненню суд застосував ст. 69 КК ( 2341-14 ) за сукупністю злочинів. У зв'язку із зазначеним порушенням вирок суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.
Враховуючи викладене, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України подання прокурора задовольнила: вирок Голованівського районного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2003 р. щодо Д. скасувала і направила справу на новий судовий розгляд.