Неповнолітнього засудженого може бути звільнено від покарання з випробуванням на підставі ст. 104 КК України

СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ТА ВІЙСЬКОВА СУДОВА КОЛЕГІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

УХВАЛА

11.11.2005

(Витяг)

Ужгородський міський суд Закарпатської області вироком від 29 квітня 2002 р. Ч. засудив: за ч. 3 ст. 185 КК ( 2341-14 ) - на чотири роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК - на три роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 185 КК - на два роки позбавлення волі; за ч. 2 ст. 289 КК - на п'ять років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів йому остаточно визначено п'ять років позбавлення волі. Відповідно до статей 75 і 76 КК засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки та покладено на нього обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В апеляційному та касаційному порядку справа щодо Ч. не розглядалася.

Ч. визнано винним у вчиненні таких злочинів.

18 грудня 2000 р. він за попередньою змовою з невстановленими слідством особами викрав з проникненням у приміщення майно С. на загальну суму 4 тис. 500 грн, що заподіяло потерпілій значної шкоди, а також майно С.І. на загальну суму 186 грн.

2 січня 2001 р. Ч. за попередньою змовою з невстановленими слідством особами викрав шляхом проникнення у приміщення редакції газети майно С. на загальну суму 9 тис. 644 грн, що заподіяло потерпілій значної шкоди.

У ніч з 30 листопада на 1 грудня 2001 р. він за попередньою змовою з невстановленою слідством особою незаконно заволодів належним С. автомобілем вартістю 4 тис. 49 грн, із салону якого викрав майно на загальну суму 136 грн. Через деякий час після вчиненого Ч. за попередньою змовою з тією ж особою, розбивши вітрину магазину, намагався проникнути до нього й викрасти майно, але свій умисел до кінця не довів, оскільки був затриманий працівниками міліції.

У клопотанні Ч. та його захисник порушили питання про перегляд вироку в порядку виключного провадження у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону при звільненні засудженого від відбування покарання з випробуванням.

Перевіривши матеріали справи та наведені у клопотанні доводи, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії дійшли висновку, що клопотання підлягає задоволенню, а вирок - зміні з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, Ч. вчинив злочини, за які його засудив Ужгородський міський суд Закарпатської області вироком від 29 квітня 2002 р., у неповнолітньому віці.

Однак суд першої інстанції при звільненні Ч. від відбування призначеного покарання з випробуванням зазначену обставину не врахував, замість ст. 104 КК ( 2341-14 ) застосував до нього ст. 75 цього Кодексу і встановив йому іспитовий строк три роки, тоді як при звільненні неповнолітнього від відбування покарання йому може бути установлений іспитовий строк тривалістю від одного до двох років. Тому вирок в цій частині підлягає зміні з установленням іспитового строку в межах, передбачених ч. 3 ст. 104 КК.

Крім того, з постановленого щодо Ч. вироку підлягає виключенню така кваліфікуюча ознака злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК ( 2341-14 ), як крадіжка, поєднана з проникненням у приміщення, з таких підстав.

Суд установив, що Ч. викрав особисте майно потерпілих С. і С.І. із приміщення 18 грудня 2000 р. і 2 січня 2001 р., тобто ще коли був чинним КК 1960 р., ( 2001-05, 2002-05, 2003-05 ) у ч. 3 ст. 140 якого передбачалася відповідальність за вчинення крадіжки особистого майна особи, поєднаної із проникненням у житло, а не приміщення.

Вчинення крадіжки, поєднаної із проникненням у приміщення, незалежно від форми власності майна, передбачене ч. 3 ст. 185 КК ( 2341-14 ). Тому на підставі ст. 5 КК зазначена кваліфікуюча ознака злочину підлягає виключенню із вироку.

З огляду на наведене судді Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України клопотання засудженого Ч. та його захисника задовольнили: вирок Ужгородського міського суду Закарпатської області від 29 квітня 2002 р. змінили, виключивши з обвинувачення щодо крадіжки особистого майна С. і С.І. кваліфікуючу ознаку злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК ( 2341-14 ), а саме крадіжку, поєднану з проникненням у приміщення, та на підставі ст. 104 КК звільнили Ч. від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та поклали на нього обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.