Тип: Постанова
Дата: 24 грудня 2001 р.
Статус: Не визначено
СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
24.12.2001
Верховний Суд України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу корпорації "Науково-виробнича інвестиційна група "Інтерпайп" у справі за позовом корпорації "Науково-виробнича інвестиційна група "Інтерпайп" до Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський хлібокомбінат N 2" про стягнення 337156 грн. 33 коп. збитків та 80669 грн. 66 коп. пені, ВСТАНОВИВ:
9 червня 2000 р. Корпорацією "НВІГ "Інтерпайп" пред'явлено в арбітражному суді Дніпропетровської області позов до ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат N 2" про стягнення 337156 грн. 33 коп. збитків, завданих несплатою спожитого природного газу, та пені в сумі 80669 грн. 66 коп.
Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що згідно з умовами договору N 1/148/98, додатка N 1 до договору від 26 січня 1998 р. та додаткової угоди N 2 до договору N 1/148/98 від 10 лютого 1999 р. Корпорація "НВІГ "Інтерпайп" поставила ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат N 2" 3877,91 тис. куб. м природного газу на суму 315602,08 дол. США, еквівалентну за офіційним курсом Національного банку України на дату пред'явлення позову - 17 травня 2000 р. (1 долар США = 5,4043 грн.) - 17005608,32 грн.
Позивач посилався на те, що всупереч умовам договору відповідач оплатив спожитий газ частково.
ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат N 2" позов не визнало, мотивуючи свої заперечення тим, що договір на поставку природного газу не можна вважати укладеним, оскільки ціна на газ визначена у доларах США, що суперечить закону.
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2000 р. позов задоволено частково. На користь Корпорації "НВІГ "Інтерпайп" з ВАТ "Дніпропетровський хлібокомбінат N 2" стягнуто 337156 грн. 33 коп. збитків та 8000 грн. пені за прострочку платежів. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою про перевірку рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2000 р. в порядку нагляду рішення суду змінено, збитки відшкодовано в сумі 277740 грн. 84 коп., стягнуто 8000 грн. пені і 1546 грн. 30 коп. витрат у справі, а в решті позову відмовлено.
Постановою судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 1 березня 2001 р. ( n0024800-01 ) постанова від 16 листопада 2000 р. арбітражного суду Дніпропетровської області залишена без зміни.
Касаційна скарга мотивується тим, що Вищий арбітражний суд України дійшов безпідставних, незаконних висновків про те, що ціна за спожитий газ встановлюється в доларах США. Проте при розгляді аналогічних справ суд дійшов висновку, що визначення ціни договору в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України (лист Вищого арбітражного суду України від 11.06.2001 N 01-8/677 ( v_677800-01 ) "Про практику вирішення окремих категорій справ за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України"). На думку скаржника, суд безпідставно зменшив суму неустойки, оскільки не навів будь-яких підстав для цього.
Суди не врахували, що згідно з договором долар США є не засобом платежу, а розрахунковою одиницею визначення ціни у гривнях на час виконання зобов'язання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і рішення, які приймалися при її розгляді, Верховний Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Залишаючи постанову арбітражного суду Дніпропетровської області без зміни, Вищий арбітражний суд України виходив з того, що відповідно до статті 99 Конституції України ( 254к/96-ВР ) національною грошовою одиницею України є гривня. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти мають прийматися на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Тому при формуванні, встановленні та застосуванні суб'єктами підприємництва вільних цін на території України сторони мали визначити вартість природного газу і ведення розрахунків виключно у грошовій одиниці України. Також суд зазначив про наявність підстав для зменшення належної до сплати кредитору неустойки.
Проте з такими висновками суду не можна погодитися.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) виключно законами України встановлюється статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України. Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. N 15-93 ( 15-93 ) "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (стаття 3), Закон України "Про Національний банк України" ( 679-14 ) (стаття 35), визнаючи національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, не містять заборони на використання в розрахунках розміру грошових зобов'язань іноземної валюти.
Пункт 5.1 договору N 1/148/98 передбачає розрахунки між сторонами у валюті України виходячи із ціни газу, визначеної у доларах США і перерахованої за формулою відповідно до офіційного курсу долара США до гривні на дату зарахування грошових коштів на рахунок постачальника. Ця умова не суперечить чинному законодавству і є обов'язковою для сторін у договорі.
Статті 161, 162 ЦК ( 1540-06 ) передбачають, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок Закону, акта планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. Тому суд, згідно з умовами п. 5.6 договору N 1/148/98, мав провести розрахунки за офіційним курсом Національного банку України (1 долар США до гривні) на дату зарахування платежів на рахунок постачальника (пред'явлення позову), а не на момент укладення додаткової угоди N 2 від 10 лютого 1999 р., як це здійснено у постанові від 16 листопада 2000 р. арбітражного суду Дніпропетровської області.
У пункті шостому постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення" зазначено, що мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.
Зменшуючи належну до сплати кредитору неустойку відповідно до вимог статті 205 ЦК ( 1540-06 ), суд вказав на підстави, викладені в диспозиції статті, не навівши доказів, які підтверджують наявність таких підстав у даному спорі.
Таким чином, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права арбітражним судом Дніпропетровської області, Вищим арбітражним судом України при розгляді справи щодо використання іноземної валюти в розрахунках розміру грошових зобов'язань відповідно рішення від 25 липня 2000 р., постанова про перевірку рішення в порядку нагляду від 16 листопада 2000 р. арбітражного суду Дніпропетровської області та постанова судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України від 1 березня 2001 р. ( n0024800-01 ) підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд суду першої інстанції.
При новому розгляді суду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.
Виходячи з викладеного, керуючись статтями 111-17, 111-18, 111-19 і 111-20 ГПК ( 1798-12 ), Верховний Суд України ПОСТАНОВИВ:
касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого арбітражного суду України від 1 березня 2001 р. ( n0024800-01 ), постанову від 16 листопада 2000 р. і рішення від 25 липня 2000 р. арбітражного суду Дніпропетровської області скасувати.
Передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суддів.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.