Про стягнення подвійної суми завдатку

СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.10.2005

(витяг)

У грудні 2002 р. П. звернувся до суду з позовом до К. про стягнення подвійної суми завдатку, мотивуючи позовні вимоги тим, що на підтвердження свого наміру купити у відповідачки квартиру в м. Севастополі 10 грудня 1998 р. він уклав з нею нотаріально посвідчену угоду про завдаток та передав їй як завдаток 3 тис. 427 грн (сума, еквівалентна 1 тис. дол. США). Однак договір купівлі-продажу не був укладений з вини К., оскільки квартира перебувала під заставою в "Укрсоцбанку" та на неї суд наклав арешт. Позивач просив стягнути з відповідачки на його користь подвійну суму завдатку в розмірі 10 тис. 660 грн та 3 тис. грн - на відшкодування моральної шкоди.

Ленінський районний суд м. Севастополя рішенням від 30 січня 2003 р., яке залишив без зміни Апеляційний суд м. Севастополя ухвалою від 9 вересня 2003 р., позов П. задовольнив частково: постановив стягнути з К. на користь позивача подвійну суму завдатку в розмірі 10 тис. 660 грн, 106 грн витрат з оплати державного мита та 8 грн державного мита в дохід держави. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

У касаційній скарзі К. просила скасувати ухвалені судові рішення, пославшись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги П. про стягнення подвійної суми завдатку, районний суд керувався ч. 2 ст. 195 ЦК 1963 р. ( 1540-06 ), відповідно до якої грошова сума, що видається однією з договірних сторін у рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні на підтвердження укладення договору й для забезпечення його виконання (завдаток), повертається в подвійному розмірі стороні, яка дала завдаток, якщо укладений договір не був виконаний з вини сторони, що одержала завдаток.

Однак зазначена норма матеріального права застосована судом неправильно, оскільки правило цієї норми щодо залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в тих випадках, коли між сторонами було укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь зі сторін. Якщо ж сторони домовились укласти договір, але відповідним чином його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансовими р і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.

Із матеріалів справи вбачається, що 14 вересня та 24 вересня 1998 р. П. передав К. суму, еквівалентну 1 тис. дол. США у рахунок придбання в неї квартири в м. Севастополі, а 10 грудня того ж року вони уклали нотаріально посвідчену угоду про завдаток. За умовами цієї угоди П. для забезпечення договору купівлі-продажу квартири, який мав бути укладений не пізніше ніж 30 квітня 1999 р., передав К. 1 тис. дол. США.

Суд установив, що договір купівлі-продажу в установленому законом порядку укладений не був.

Оскільки П. і К. домовились укласти договір купівлі-продажу квартири, але відповідно його не оформили, то передана в рахунок виконання договору П. 1 тис. дол. США визнається авансом і повертається в тому розмірі, в якому вона надавалася.

Оскільки відповідно до ст. 99 Конституції України ( 254к/96-ВР ) і Указу Президента України від 25 серпня 1996 р. N 762/96 ( 762/96 ) "Про грошову реформу в Україні" грошовою одиницею і єдиним законним засобом платежу на території України є гривня, стягненню підлягає сума в розмірі 1 тис. дол. США за курсом Національного банку України, що на день ухвалення рішення становило 5 тис. 50 грн (5,05 грн за 1 дол. США).

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи суд установив повно й правильно, але допустив помилку в застосуванні норм матеріального права, та керуючись ст. 334 ЦПК ( 1503-06 ), Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу К. задовольнила частково: рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 30 січня 2003 р. й ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 9 вересня 2003 р. скасувала; позов П. до К. про стягнення суми задовольнила частково: постановила стягнути з К. на користь позивача 5 тис. 50 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовила.