Відповідно до ст. 440-1 ЦК України розмір моральної шкоди визначається з урахуванням характеру діяння особи, яка її заподіяла, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків

СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 03.09.98

(Витяг)

Вироком Чутівського районного суду Полтавської області від 12 серпня 1996 р. П. засуджено за ч. 2 ст. 215 КК ( 2002-05 ) на три роки позбавлення волі у колонії-поселенні для осіб, які вчинили злочин з необережності. На підставі п. "д" ст. 1 Закону від 26 червня 1997 р. "Про амністію з нагоди першої річниці Конституції України" ( 401/97-ВР ) П. від покарання звільнено. Постановлено стягнути з АТ "Павлівське" на користь потерпілої П. Н. 2 тис. 966 грн. на відшкодування майнової шкоди і 50 тис. грн. - моральної.

У касаційному порядку справа не розглядалась.

Постановою президії Полтавського обласного суду від 5 грудня 1997 р. протест заступника прокурора області, в якому порушувалося питання про зміну вироку і зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 10 тис. грн., задоволено частково - останній зменшено до 40 тис. грн.

Згідно з вироком П. визнано винним у тому, що 30 січня 1997 р. близько 16-ї години, керуючи трактором, який належав зазначеному АТ, на перехресті автошляху й вулиці порушив вимоги пунктів 10.1, 10.9, 10.10 Правил дорожнього руху (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. N 1094 ( 1094-93-п ) і вчинив наїзд на П. Н., яка їхала на велосипеді, внаслідок чого потерпілій було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.

Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про зміну вироку й постанови президії обласного суду і зменшення до 20 тис. грн. розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з АТ "Павлівське" на користь П. Н.

Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.

Винність П. у порушенні правил безпеки руху, що спричинило заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, підтверджується дослідженими судом доказами. Дії П. за ч. 2 ст. 215 КК ( 2002-05 ) кваліфіковано правильно і покарання йому призначено відповідно до вимог ст. 39 КК ( 2001-05 ).

Разом з тим судові рішення у справі підлягають зміні в частині відшкодування моральної шкоди з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 440-1 ЦК ( 1540-06 ) та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п. 9 постанови від 31 березня 1995 р. N 4 ( v0004700-95 ) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування такої шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Суд задовольнив позовні вимоги потерпілої щодо відшкодування моральної шкоди у повному обсязі, але мотивів такого рішення у вироку не навів. При цьому він не врахував, що тілесні ушкодження були заподіяні засудженим потерпілій з необережності - тоді, коли вона ззаду об'їжджала трактор, яким він керував.

За таких обставин судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України протест заступника Голови Верховного Суду України задовольнила, вирок Чутівського районного суду від 12 серпня 1996 р. та постанову президії Полтавського обласного суду від 5 грудня 1997 р. щодо П. у частині відшкодування моральної шкоди змінила, зменшивши розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з АТ "Павлівське" на користь потерпілої П. Н., до 20 тис. грн.

Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 1999 р.