Суд не може застосовувати норму закону, яку рішенням Конституційного Суду України визнано такою, що не відповідає Конституції України. На підставі ст. 7 ЦК України суд задовольняє вимоги про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування матеріальної шкоди, якщо встановить, що відповідачем поширено відомості, які не відповідають дійсності або викладені неправдиво, порочать честь, гідність чи ділову репутацію позивача та завдали йому моральної шкоди

СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

УХВАЛА

14.08.2002

(Витяг)

У червні 2001 р. Ю. звернулася в суд із позовом до редакції громадсько-політичної газети "Златокрай" про захист честі, гідності, репутації народного депутата України та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 4 травня 2001 р. в названій газеті було опубліковано відкритий лист громадянина Ж., в якому автор просив народного депутата України Ю. роз'яснити деякі питання щодо підвищення розміру пенсійного забезпечення. У травні 2001 р. позивачка надала редакції для опублікування письмову відповідь на зазначений лист, проте замість цієї відповіді відповідач опублікував лише її короткий огляд у статті "Депутати не винні". Посилаючись на те, що опублікування цієї статті порочить її честь як народного депутата України, оскільки може створити у читачів враження, що вона нехтує зверненнями своїх виборців і не дає на їхні запитання обгрунтованих відповідей, позивачка просила суд задовольнити заявлені нею вимоги.

Рішенням Золотоніського міського суду від 26 липня 2001 р., залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 11 жовтня 2001 р., позов задоволено: редакцію газети зобов'язано опублікувати відкриту відповідь Ю.; на користь позивачки з відповідача стягнуто 600 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі редакція газети просить скасувати судові рішення, посилаючись на невідповідність висновків суду чинному законодавству.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги Ю., суд виходив із того, що дії редакції газети (неопублікування відкритої відповіді позивачки) є незаконними, оскільки суперечать положенню ч. 1 ст. 30 Закону від 17 листопада 1992 р. "Про статус народного депутата України" ( 2790-12 ), згідно з яким народному депутату України забезпечується переважне право виступати з питань його депутатської діяльності у друкованих засобах масової інформації, засновником яких є державні органи та органи місцевого самоврядування. При цьому поза увагою суду залишилася та обставина, що Рішенням Конституційного Суду України від 10 травня 2000 р. N 8-рп/2000 ( v008p710-00 ) положення ч. 1 ст. 30 названого Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України ( 254к/96-ВР ).

Крім того, застосовуючи до спірних правовідносин положення ст. 7 ЦК ( 1540-06 ), суд усупереч вимогам ст. 202 ЦПК ( 1502-06 ) не встановив, які саме відомості, що були поширені відповідачем, не відповідають дійсності або викладені неправдиво, порочать честь, гідність чи репутацію позивачки та завдають їй моральної шкоди.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що за таких обставин ухвалені у справі судові рішення про задоволення позовних вимог на підставі ст. 340 ЦПК ( 1503-06 ) підлягають скасуванню як такі, що постановлені внаслідок неправильного застосування судом норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, тому касаційну скаргу редакції газети задовольнила, рішення Золотоніського міського суду та ухвалу апеляційного суду Черкаської області скасувала і направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

"Вісник Верховного Суду України", N 6, листопад - грудень, 2002 р.