Тип: Ухвала
Дата: 28 жовтня 1998 р.
Статус: Не визначено
СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 28.10.98
(Витяг)
У лютому 1997 р. У. звернувся в суд із позовом до Вінницького ВО "Агрогеоприлад" про стягнення грошових сум за час простою. Позивач зазначав, що він перебував у трудових відносинах із відповідачем. 25 вересня 1996 р. адміністрація видала наказ N 71 про режим роботи об'єднання та припинення виробничої діяльності з 1 жовтня 1996 р. до 1 квітня 1997 р., у зв'язку з чим йому на цей час було надано відпустку без збереження заробітної плати. Посилаючись на те, що зазначений наказ суперечить чинному законодавству, У. просив суд задовольнити його позов. У процесі розгляду справи позивач збільшив обсяг позовних вимог і просив стягнути заробітну плату за вимушений прогул.
Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 5 серпня 1997 р. позов частково задоволено. З відповідача стягнуто на користь позивача у зв'язку з простоєм 326 грн., а п. 9 наказу від 25 вересня 1996 р. N 71 щодо У. скасовано.
У касаційному порядку справа не розглядалась.
Протест заступника прокурора області постановою президії Вінницького обласного суду від 4 грудня 1997 р. залишено без задоволення.
Заступник Генерального прокурора України порушив у протесті питання про скасування зазначених судових рішень та направлення справи на новий розгляд. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України протест задовольнила з таких підстав.
Вирішуючи спір, суд виходив із того, що наказ про відпустку без збереження заробітної плати суперечить ст. 84 КЗпП ( 322-08 ) і п. 4.6 колективного договору. В останньому, зокрема, зазначено, що неповний робочий день може бути встановлено за згодою працівників і за погодженням із профспілковим комітетом. Позивач згоди на відпустку не давав, і голосування членів профспілкового комітету з цього питання не проводилось. На думку суду, мав місце простій з вини адміністрації, тому з відповідача необхідно стягнути 2/3 тарифної ставки.
Президія обласного суду погодилася з таким висновком. Проте він не відповідає правилам статей 15, 40, 62, 203 ЦПК ( 1501-06, 1502-06 ).
Пославшись на ст. 84 КЗпП ( 322-08 ), суд не врахував, що ця норма регулює підстави й порядок надання працівникові за його заявою відпустки без збереження заробітної плати, але не передбачає підстав для матеріальної відповідальності підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку зі скороченням обсягу виробництва на спільному засіданні адміністрації та профспілкового комітету ВО "Агрогеоприлад" 25 вересня 1996 р. було прийнято рішення про зупинення роботи підприємства з 1 жовтня 1996 р. до 1 квітня 1997 р. У відповідності з цим рішенням генеральний директор об'єднання видав наказ від 25 вересня 1996 р. N 71 про режим роботи у IV кварталі 1996 р., п. 9 якого працівникам, не зайнятим випуском продукції та її реалізацією, надавалась відпустка без збереження заробітної плати.
Під час розгляду справи суд не звернув уваги на те, що колективний договір, прийнятий 7 лютого 1996 р. на конференції трудового колективу, був чинний тільки у 1996 р., а чи додержано положення ч. 3 ст. 9 Закону від 1 липня 1993 р. "Про колективні договори і угоди" ( 3356-12 ), не перевірив.
Статтею 26 Закону від 15 листопада 1996 р. "Про відпустки" ( 504/96-ВР ), введеного в дію з 1 січня 1997 р., передбачено, що в порядку, визначеному колективним договором, власник або уповноважений ним орган у разі простою підприємства з не залежних від працівників причин може за згодою сторін надавати відпустку без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням. Як було визначено взаємні зобов'язання сторін і як урегульовано зазначені питання в колективному договорі суд не з'ясував, хоча це має значення для правильного вирішення справи.
Залишились без перевірки і доводи позивача про незаконність рішення профспілкового комітету від 25 вересня 1997 р.
Президія Вінницького обласного суду, залишаючи без задоволення протест, не виконала покладених на неї повноважень, які визначено в статтях 336, 337 ЦПК ( 1503-06 ), не перевірила всебічно законність і обгрунтованість рішення, а тому не звернула уваги на помилки, допущені судом першої інстанції.
Враховуючи наведене, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України судові рішення у справі скасувала і направила її на новий розгляд.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 1999 р.