Тип: Ухвала
Дата: 26 січня 1994 р.
Статус: Не визначено
СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
26.01.1994
(Витяг)
Подружжя Н. пред'явили позов до Львівського гаражного кооперативу "Енергетик" про відшкодування шкоди. Вони вказували, що Н. є членом цього кооперативу і в боксі тримав свій автомобіль, який в ніч на 29 червня 1990 р. був викрадений з цього боксу. Вартість автомобіля складала 9582 крб. З урахуванням зростання цін та розміру збитків, позивачі просили стягнути на їх користь 36082 крб., оскільки крадіжка автомашини мала місце через незадовільну роботу охорони.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Галицького районного суду м. Львова від 21 лютого 1992 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Львівського гаражного кооперативу на користь Н. 35849 крб. збитків та 489 крб. судових витрат. В решті позову відмовлено.
Справа в касаційному порядку не розглядалась.
Постановою президії Львівського обласного суду від 29 липня 1993 р. протест прокурора Львівської області про скасування рішення районного суду з направленням справи на новий розгляд залишено без задоволення.
У протесті заступника Генерального прокурора України також ставилося питання про скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.
Судова колегія Верховного Суду України знайшла, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.
Покладаючи на гаражно-будівельний кооператив обов'язок відшкодувати позивачам вартість викраденого автомобіля і завданих крадіжкою збитків, народний суд виходив з того, що шкода позивачам заподіяна з вини третьої особи - сторожа К., який свої трудові обов'язки на час скоєння крадіжки виконував неналежно, тому згідно зі ст. 441 Цивільного кодексу ( 1540-06 ), на думку суду, кооператив повинен відшкодувати шкоду. Президія Львівського обласного суду, погоджуючись з висновками народного, суду і відхиляючи протест, в своїй постанові зазначила, що Інструкцією про охорону гаражів кооперативу "Енергетик-2" та договором, складеним між правлінням автогаражного кооперативу та третьою особою К., передбачено, що останній повинен цілодобово здійснювати охорону гаражів та несе відповідальність за відкриття сторонніми особами боксів та угон автомобілів. Тому, на думку президії, висновок суду про покладення на кооператив обов'язку відшкодування шкоди є правильним.
Проте з такими висновками погодитись не можна, оскільки вони зроблені з порушенням вимог статей 15, 30 ЦПК ( 1501-06 ) щодо необхідності всебічного, повного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін. Суд не врахував роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, який в пункті 13 постанови N 5 ( v0005700-91 ) від 28 червня 1991 р. "Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів" зазначив, що при розгляді позовів до ГБК про відшкодування шкоди, заподіяної членам кооперативу крадіжкою або пошкодженням автотранспортних засобів, що знаходились у гаражах, суди повинні виходити з того, що позовні вимоги можуть бути задоволені лише за умови, коли статутом ГБК або його органом управління в межах наданої компетенції передбачено обов'язок кооперативу по охороні автотранспортних засобів членів кооперативу або їх схову. Ці обставини судом не з'ясовувались, оскільки навіть, статут ГБК "Енергетик-2", який діяв на час скоєння крадіжки автомобіля, не було витребувано.
Суд не перевірив, чи наділялось правління кооперативу правом приймати інструкцію по організації охорони гаражів, на яку є посилання в постанові президії обласного суду, як на підставу покладення матеріальної відповідальності на кооператив. Не враховано і те, що вказана інструкція втратила силу оскільки вона прийнята ще в 1975 р., а попередній кооператив був ліквідований в 1985 р. Якщо нова інструкція не приймалась, то суду слід було шляхом допиту членів правління кооперативу та ін. з'ясувати, чи приймалось рішення про поширення дії старої інструкції на новий кооператив "Енергетик", що має суттєве значення для правильного вирішення справи.
Виходячи з наведеного, судова колегія Верховного Суду України скасувала судові рішення, а справу направила на новий розгляд.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 2, 1995 р.