Якщо при зіткненні джерел підвищеної небезпеки заподіяно шкоду їх володільцям, кожен з останніх відповідає перед іншим за правилами ст. 440 ЦК. За наявності вини в цьому обох володільців розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного

СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 17.01.1996

Якщо при зіткненні джерел підвищеної небезпеки заподіяно

шкоду їх володільцям, кожен з останніх відповідає перед

іншим за правилами ст. 440 ЦК. За наявності вини в цьому обох володільців розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного

(Витяг)

У жовтні 1994 р. І. звернувся до Ч. з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної події, у розмірі 16202773 крб. При цьому позивач зазначив, що 13 серпня 1994 р. близько 19 години, коли він рухався на власному автомобілі ВАЗ-2107 вулицею міста, з іншої вулиці всупереч вимозі знака 2.1 "Дати дорогу" виїхав на власному автомобілі ВАЗ-2106 відповідач і допустив зіткнення автомобілів, чим заподіяв йому, позивачеві, шкоду в розмірі 16202773 крб. внаслідок пошкодження автомобіля. Враховуючи викладене, позивач просив задовольнити його вимоги і стягнути на його користь зазначену суму, а також понесені ним судові витрати і витрати по оплаті допомоги адвоката.

Рішенням Чернівецького обласного суду від 4 грудня 1995 р. позов задоволено частково. З Ч. стягнуто на користь І. на відшкодування майнової шкоди 77307000 крб., судові витрати в розмірі 559400 крб. та витрати по оплаті допомоги адвоката в сумі 3865000 крб.

У касаційній скарзі Ч. просив змінити це рішення, а саме зменшити суму відшкодування до 30 %, посилаючись на те, що суд при визначенні ступеня його вини не врахував фактичних обставин справи і не дав належної оцінки зібраним доказам.

Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в п. 3 постанови від 27 березня 1992 р. N 6 ( v0006700-92 ) "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами, внесеними постановами Пленуму від 8 липня 1994 р. N 7 ( v0007700-94 ) та від 30 вересня 1994 р. N 11 ( v0011700-94 ), у разі зіткнення джерел підвищеної небезпеки питання про відповідальність кожного з їх володільців за шкоду, заподіяну цим джерелам, перед іншим вирішуїться за правилами ст. 440 ЦК ( 1540-06 ). При цьому за наявності вини обох володільців розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного з них.

Судом встановлено ступінь вини обох володільців транспортних засобів з урахуванням характеру їх дій (80 % і 20 %) і залежно від нього стягнуто заподіяну шкоду.

Визначаючи вину Ч. в розмірі 80 %, суд обгрунтовано виходив з того, що він навмисно вчинив декілька порушень правил дорожнього руху. Ці обставини підтверджуються перевіреними судом поясненнями сторін, довідкою інспектора ДАІ та підписаною Ч. схемою дорожньо-транспортної події. Суд повно з'ясував обставини справи й дав належну оцінку зібраним доказам.

Оскільки рішення обласного суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України залишила його без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 2, 1997 р.