Про стягнення боргу

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

19.02.2002

( Постанову скасовано на підставі Постанови Верховного Суду ( n0166700-02 ) від 04.06.2002 )

Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула касаційну скаргу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату "Криворіжсталь" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2001 у справі за позовом ЗАТ "Комерційний банк "Приватбанк" до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату "Криворіжсталь" про стягнення 724075,29 доларів США.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2001 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано невідповідністю вимогам законодавства договору N 2С001Д від 18.07.2000 про уступку права вимоги боргу, укладеного позивачем з нерезидентом.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2001 вказане рішення суду скасовано, позов задоволено: з відповідача на користь позивача стягнуто 724075,29 доларів США основного боргу та 477,8 доларів США держмита.

Вимоги позивача визнано правомірними і доведеними матеріалами справи.

Поданою касаційною скаргою відповідач (Криворізький державний гірничо-металургійний комбінат "Криворіжсталь") просить Вищий господарський суд України скасувати постанову апеляційного суду, а рішення місцевого суду залишити без зміни.

Скаржник стверджує, що у прийнятті постанови неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема частину першу статті 197 ЦК ( 1540-06 ), статтю 14 Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" ( 167/98 ) від 04.03.98, пункт 1 статті 3 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ) від 19.12.93, статтю 3 Декрету КМУ "Про державне мито" ( 7-93 ) від 21.01.93.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами при прийнятті оскарженої постанови та заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку, що вона підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга без задоволення на таких підставах.

КДГМ комбінат "Криворіжсталь" уклав 05.05.98 з фірмою "ST. JOHN TRADING (OVER SEAS) LTD" (Кіпр) контракт N 356-98, за яким комбінат зобов'язався продати, а фірма - купити металопродукцію.

Строк дії контракту: з моменту підписання до 31 грудня 1998 року. Специфікацією до контракту поставка металопродукції передбачена в квітні - травні 1998 року. Додатковою угодою N 4 до контракту N 356-98 строк його дії продовжено до 31.12.99. На виконання умов контракту фірма сплатила комбінату 7097000,09 доларів США.

Комбінат зобов'язання за контрактом у повному обсязі не виконав. Заборгованість комбінату перед фірмою станом на 01.01.2001 згідно з актом взаємозвірки за вказаним контрактом склала 724075,29 доларів США. Розбіжностей щодо розміру заборгованості у сторін немає.

У зв'язку з закінченням строків поставки і дії контракту та порушенням комбінатом своїх зобов'язань за контрактом фірма відмовилась від подальшого виконання контракту і відповідно до статей 231, 246 ЦК ( 1540-06 ) вимагала від комбінату відшкодувати їй збитки у розмірі 724075,29 доларів США.

Фірма 18.07.2000 уклала договір N 2С001Д із ЗАТ КБ "Приватбанк", згідно з яким фірма уступила, а банк прийняв право вимоги за зобов'язанням відшкодування збитків (повернення передоплати), які виникли на підставі контракту N 356-98 від 05.05.98. Листом від 20.07.2000 фірма повідомила комбінат про здійснену уступку вимоги позивачу.

За наведених обставин вимоги скаржника не підлягають задоволенню, оскільки:

- договір уступки вимоги від 18.07.2000 N 2С001Д укладено після закінчення строків поставки і дії контракту N 356-98, а тому застереження, передбачені в пунктах 9.2 і 11.5, що покладаються скаржником в основу своїх вимог, втратили чинність і не поширюються на спірні відносини, суб'єктами яких є інофірма і третя особа - "Приватбанк".

Окрім того, договір уступки вимоги в установленому порядку недійсним не визнано і згідно зі статтею 161 ЦК ( 1540-06 ) зобов'язання, передбачені ним, мають виконуватись належним чином і в установлений строк.

Не поширюється на спірні правовідносини і дія Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами" ( 167/98 ), а також Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ( 15-93 ), оскільки предмет регулювання вказаними нормативними актами інший.

Згідно з вимогами статті 49 ГПК ( 1798-12 ) при задоволенні позову державне мито покладається на відповідача.

Частиною 2 статті 111-5 ГПК ( 1798-12 ) передбачено, що касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Касаційна інстанція вважає юридичну оцінку, дану апеляційним судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві, і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК ( 1798-12 ), суд ПОСТАНОВИВ:

1. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.11.2001 у справі залишити без змін, а касаційну скаргу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату "Криворіжсталь" - без задоволення.

2. Пункт 3 ухвали Вищого господарського суду України від 19.02.2002 про зупинення виконавчого провадження вважати таким, що втратив чинність.