Тип: Ухвала
Дата: 27 жовтня 1993 р.
Статус: Не визначено
СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 27.10.93 м.Київ
vd931027
(Витяг)
Відповідно до п. 7 ст. 40 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) трудовий договір з працівником може бути розірваний у разі появи його на роботі в нетверезому стані або в стані наркотичного чи токсичного сп'яніння, який може бути підтверджений не тільки медичним висновком, а й іншими доказами
У жовтні 1991 р. Ф. пред'явив позов до військової частини про поновлення роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, зазначивши, що відповідач незаконно звільнив його з посади радіооператора за п. 7 ст. 40 КЗпП ( 322-08 ) у зв'язку з появою на роботі 20 вересня 1991 р. у нетверезому стані, хоч він у такому стані не перебував. На думку Ф., його звільнено через упереджене ставлення до нього командування.
Справа розглядалася неодноразово.
Рішенням судової колегії Кримського обласного суду від 24 червня 1993 р. в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд, посилаючись на те, що суд дав неправильну оцінку зібраним доказам, в тому числі показанням свідків, які підтверджували його доводи.
Судова колегія Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 7 ст. 40 КЗпП ( 322-08 ) адміністрація має право розірвати трудовий договір з працівником у разі появи його на роботі у нетверезому стані.
Судом встановлено, що 20 вересня 1991 р. Ф. прийшов на роботу в нетверезому стані і в зв'язку з цим командиром військової частини був відсторонений від неї. Факт появи Ф. на роботі у нетверезому стані підтверджується актом від 20 вересня 1991 р., показаннями свідків К., Ш., Н., Б.та Щ., які підписали цей акт і показали у судовому засіданні, що в ньому зафіксовано справжній стан Ф. (запах алкоголю, нечленороздільна мова, нетвереза хода), рапортами цих осіб, показаннями командира військової частини М. і безпосереднього начальника Ф. капітана судна Б.Д., рапортом останнього, записом у вахтовому журналі. У ньому зазначено, що 20 вересня 1993 р. о 9-й год. 45 хв. Ф. прийшов на роботу у нетверезому стані і був відсторонений від виконання своїх обов'язків капітаном судна за вказівкою вищестоящого командира після того, коли той, зайшовши до радіорубки, пересвідчився в тому, що позивач перебував у нетверезому стані.
Свідок Б.В. - черговий лікар госпіталю показав, що коли приблизно об 11-й - 12-й год. 20 вересня 1991 р. до нього прийшов Ф. з проханням оглянути його на предмет алкогольного сп'яніння, від нього виходив запах алкоголю. Лікар не став проводити огляду без документа про особу і направлення командира. Вдруге в той же день, вже з документом, що підтверджує особу, Ф. звернувся до лікаря десь близько 18-ї год. Б.В. дав висновок, в якому зазначив, що встановлено факт вживання Ф. алкоголю, однак ознак сп'яніння у нього не виявлено.
Посилання Ф. на те, що допитані свідки є зацікавленими особами, не підтверджуються матеріалами справи. Так, капітан судна Б.Д. був призначений на цю посаду лише за дев'ять днів до випадку, що стався.
Суд дав відповідну оцінку показанням свідків з боку позивача.
Відповідно до роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України у п. 25 постанови N 9 ( v0009700-92 ) від 6 листопада 1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів", нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так й іншими видами доказів (ст. 27 ЦПК України ( 1501-06 ), яким суд має дати відповідну оцінку.
Виходячи з наведеного, судова колегія Верховного Суду залишила рішення без зміни.
Надруковано: "Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 3, 1995 р.