Про звільнення незаконно зайнятого приміщення

РЕДАКЦІЇ ВИДАНЬ ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ Постанова ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від 27.09.99

vd990927

( Додатково див. Рішення Арбітражного суду м.Севастополя N 20-6/336 ( v_336805-98 ) від 22.10.98, Постанову

Арбітражного суду м.Севастополя N 20-6/336 ( v_336805-99 )

від 12.02.99, Постанову Арбітражного суду м.Севастополя N 20-6/336 ( v20-6805-99 ) від 15.03.99, Визначення

Арбітражного суду м.Севастополя N 20-6/336 ( v-6_3805-99 )

від 15.03.99 та Коментар ( n0018697-99 ) від 27.09.99 )

Судова колегія з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України розглянула заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Пульс-94", м. Севастополь (надалі - ТОВ "Пульс-94") про перевірку постанови від 15.03.99 арбітражного суду м. Севастополя у справі N 20-6/336 ( v20-6805-99 ) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Блек си Марина ЛТД" (надалі - ТОВ "Блек си Марина ЛТД") до ТОВ "Пульс-94" про звільнення незаконно зайнятого приміщення.

Рішенням від 22.10 - 06.11.98 ( v_336805-98 ) визнано недійсним договір оренди від 30.05.96, укладений між сторонами; відповідач зобов'язаний передати позивачу приміщення, зайняті згідно з договором оренди, позивач повинен перерахувати відповідачу грошові кошти, одержані у зв'язку з виконанням договору оренди (двостороння реституція) та стягнуто з відповідача на користь позивача 42,50 грн. держмита.

Рішення обгрунтоване наступними доводами: сторонами не узгоджено розмір орендної плати, оскільки наданий розрахунок підписаний тільки однією стороною. Розмір орендної плати є однією з істотних умов договору і в разі, якщо сторони не досягли згоди за однією з істотних умов договору, і це тягне за собою визнання угоди недійсною.

Крім того, право власності на спірні приміщення позивачем зареєстровано 20.08.98, тобто на час укладення договору оренди від 30.05.96 право власності на орендоване приміщення не було встановлено.

ТОВ "Блек си Марина ЛТД" з прийнятим рішенням не згодне в частині перерахування грошових коштів, одержаних у зв'язку з виконанням договору, на підставі ч.2 ст.59 ЦК України ( 1540-06 ).

Відповідач у відзиві на заяву позивача просить рішення залишити без зміни та заперечує проти того, що сторонами не врегульовано розмір орендної плати, оскільки сплата орендної плати за виставленими позивачем платіжними дорученнями без заперечень є згодою з розміром орендної плати.

Заступник голови арбітражного суду м. Севастополя Л.Колесова, перевіривши в порядку нагляду рішення від 22.10 - 06.11.98, ( v_336805-98 ) постановою від 12.02.99 ( v_336805-99 ) змінила його пункт 2 резолютивної частини рішення, виклавши в редакції: "ТОВ "Пульс-94" передати ТОВ "Блек си Марина ЛТД" приміщення, які зайняті по вул. Шостака, 1, м. Севастополь, NN 10, 10-а, 10-б, 12 згідно зі схемою загальною площею 35 кв.м.". Наказ на виконання рішення суду надіслати судовому виконавцю районного суду Мінського району м. Севастополя. Пункт 3 резолютивної частини рішення скасувати. В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова обгрунтована наступними доводами: на час укладання договору оренди (30.05.96) орендодавець не був власником майна (20.08.98 орендоване майно зареєстроване за орендодавцем); сторонами не узгоджено розмір орендної плати (одна з істотних умов договору оренди); договір не відповідає вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ), Закону України "Про власність" ( 697-12 ) у зв'язку з чим на підставі ст.48 ЦК України ( 1540-06 ) є недійсним; п.3 резолютивної частини протирічить ч.2 ст.59 ЦК України у зв'язку з чим підлягає скасуванню; грошові кошти, одержані відповідачем за договором, не були предметом дослідження суду, у зв'язку з чим у суду не було законних підстав для зобов'язання позивача перераховувати відповідачу згадані грошові кошти.

Заступник голови арбітражного суду м. Севастополя Л.Колесова прийняла додаткову постанову від 15.03.99 ( v20-6805-99 ) у зв'язку з допущеною опискою: замість приміщень NN 8, 9, 11, 13, 14 були вказані приміщення за NN 10, 10-а, 10-б, 12, які відповідач займав без договору та не було прийнято рішення в частині вимог позивача про звільнення відповідачем незаконно зайнятих приміщень NN 10, 10-а, 10-б, 12.

Постановою від 15.03.99 ( v20-6805-99 ) рішення від 22.10 - 06.11.98 ( v_336805-98 ) змінено. У позові про звільнення приміщень NN 10, 12 відмовлено у зв'язку з недоведеністю вимог; позов в частині звільнення приміщень NN 10-а, 10-б залишено без розгляду, оскільки позивачем не дотримано доарбітражний порядок врегулювання спору; виправлені описки, п.2 резолютивної частини рішення та постанови викладено в редакції:

"ТОВ "Пульс-94" передати ТОВ "Блек си Марина ЛТД" зайняті за договором від 30.05.96 приміщення NN 8, 9, 11, 13, 14 по вул. Шостака, 1 м. Севастополя згідно зі схемою загальною площею 38 кв.м.". Видати наказ і надіслати судовому виконавцю районного суду Гагарінського району м. Севастополя. Винести ухвалу про припинення виконання рішення суду згідно з виданим судовому виконавцю за постановою арбітражного суду наказом від 12.02.99 ( v_336805-99 ) (ухвала прийнята 15.03.99 ( v20-6805-99 ). В решті рішення суду залишити без змін.

ТОВ "Пульс-94" з прийнятими постановами не згідне і вважає їх такими, що не відповідають чинному законодавству та матеріалам справи. А саме: суд необгрунтовано визнав договір недійсним та припинив його на майбутнє на підставі ч.2 ст.59 та абз.2 ст.48 ЦК України ( 1540-06 ); приміщення, які не були зайняті відповідачем згідно договору, не були предметом судового розгляду, тому відповідач не мав можливості захистити свої права; у зв'язку з визнанням договору недійсним, суд зобов'язаний був згідно чинного законодавства зобов'язати кожну з сторін повернути другій стороні все одержане за договором; Закон України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) не поширюється на взаємовідношення сторін, оскільки приміщення, яке здано в оренду, не є державним; спору між сторонами щодо орендної плати немає, оскільки рахунки за оренду приміщення сплачувались без заперечень.

Судова колегія розглянула матеріали справи і встановила, що 30.05.96 між ТОВ "Блек си Марина ЛТД" м. Севастополь (орендодавець) та ТОВ "Пульс-94" (орендар) укладений договір оренди, згідно якого орендодавець (позивач) передає орендарю (відповідач) приміщення NN 8, 9, 11, 13, 14 згідно схеми N 61/215066-02-02 АС АР, загальною площею 38 кв.м. строком з 01.06.96 до 01.12.97, розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Шостака, 1.

Згідно роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України N 02-5/111 ( v_111800-99 ) від 12.03.99 якщо, вирішуючи господарський спір, арбітражний суд встановить, що зміст договору суперечить чинному законодавству, він, керуючись ч.1 ст.83 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ), повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або в певній частині.

Ст.48 ЦК України ( 1540-06 ) встановлено, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону.

Згідно ст.153 ЦК України ( 1540-06 ) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами.

Ст.256 ЦК України ( 1540-06 ) передбачено, що за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату, тобто розмір орендної плати є істотною умовою договору.

Сторони не надали доказів узгодження орендної плати (у договорі розмір орендної плати на вказаний, будь-якого іншого доказу узгодження суду не надано).

На час укладання договору оренди позивач не був власником майна, яке здавав в оренду як орендодавець, оскільки право власності на вбудоване приміщення у цокольному поверсі загальною площею 138 кв.м. по вул. Шостака, 1 було зареєстровано за позивачем 20.08.98 (реєстраційне посвідчення ДКП БТІ м. Севастополь N 318 від 20.08.98), а згідно ст.4 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) тільки власник має право розпоряджатися своїм майном.

Позивач звернувся до суду з вимогою про виселення позивача з незаконно зайнятих приміщень NN 10, 10-а, 10-б, 12.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не дотриманий доарбітражний порядок в частині виселення відповідача з приміщень NN 10-а, 10-б (претензія від 28.07.98, с.13), у зв'язку з чим позов в цій справі підлягає залишенню без розгляду.

Щодо вимог про виселення відповідача з приміщень NN 10, 12, то позивачем не вказані підстави, на яких вони грунтуються, у зв'язку з чим в цій частині позов підлягає припиненню.

Згідно ч.2 ст.48 ЦК України ( 1540-06 ) за недійсною угодою кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, але ч.2 ст.59 ЦК України встановлено, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє.

Заперечення заявника необгрунтовані і не заслуговують на увагу.

Пунктом 3.2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України встановлено, що ч.2 ст.59 ЦК України ( 1540-06 ) застосовується у випадках, коли неможливо повернути усе одержане за угодою: вже здійснене користування за договором майнового найму і в цьому випадку одночасно з визнанням угоди недійсною арбітражний суд повинен зазначити, що вона припиняється лише на майбутнє.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 106-108 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ), судова колегія Вищого арбітражного суду з перегляду рішень, ухвал, постанов ПОСТАНОВИЛА:

Постанови арбітражного суду м. Севастополя від 12.02.99 ( v_336805-99 ) та 15.03.99 ( v20-6805-99 ) у справі N 20-6/336 залишити без змін.

Надруковано: "Вісник Вищого арбітражного суду України", 3(7), 1999 р.