Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1203 від 11 квітня 2024 року про охорону довкілля за допомогою кримінального права та про заміну директив 2008/99/ЄС та 2009/123/ЄС

30.04.2024

UA

Офіційний вісник Європейського Союзу

L

(До Кластеру 4. Зелений порядок денний та стале з'єднання

Розділ 27. Довкілля та зміна клімату)

ДИРЕКТИВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ І РАДИ (ЄС) 2024/1203

від 11 квітня 2024 року

про охорону довкілля за допомогою кримінального права та про заміну директив 2008/99/ЄС та 2009/123/ЄС

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ І РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про функціонування Європейського Союзу, зокрема його статтю 83(2),

Беручи до уваги пропозицію Європейської Комісії,

Після передання проєкту законодавчого акта національним парламентам,

Беручи до уваги висновок Європейського економічно-соціального комітету (1),

Діючи згідно зі звичайною законодавчою процедурою (2),

__________

1 ОВ С 290, 29.07.2022, с. 143.

2 Позиція Європейського Парламенту від 27 лютого 2024 року (ще не опубліковано в Офіційному віснику) та Рішення Ради від 26 березня 2024 року.

Оскільки:

(1) Відповідно до статті 3(3) Договору про Європейський Союз (ДЄС) та статті 191 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), на Союз покладено зобов'язання щодо забезпечення високого рівня охорони й покращення якості довкілля. Довкілля, в широкому розумінні, слід охороняти, як випливає зі статті 3(3) ДЄС та статті 191 ДФЄС, з охопленням усіх природних ресурсів, зокрема повітря, води, ґрунту, екосистем, включно з екосистемними послугами й функціями, з охопленням дикої фауни і флори, включно з оселищами, а також послуг, які надають із застосуванням природних ресурсів.

(2) Відповідно до статті 191(2) ДФЄС, політика Союзу у сфері довкілля повинна бути спрямована на досягнення високого рівня охорони, з урахуванням різноманітності ситуацій у різних регіонах Союзу. Така політика повинна спиратися на принцип перестороги, принципи, що передбачають вжиття превентивних заходів, пріоритетне усунення шкоди довкіллю в джерелі її виникнення, та на принцип «забруднювач платить». З огляду на те, що злочини проти довкілля також мають вплив на фундаментальні права, протидія злочинам проти довкілля на рівні Союзу має критично важливе значення для забезпечення охорони таких прав.

(3) Зростання кількості кримінальних правопорушень проти довкілля та їхнього впливу, що обмежує ефективність екологічного права Союзу, викликає в Союзу дедалі більше занепокоєння. Наслідки таких правопорушень дедалі частіше виходять за межі кордонів держав-членів, у яких їх вчиняють. Такі правопорушення становлять загрозу для довкілля й тому зумовлюють необхідність у забезпеченні належного й ефективного реагування, для якого часто необхідна ефективна транскордонна співпраця.

(4) Наявних правил щодо застосування покарань (заходів кримінально-правового характеру) відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2008/99/ЄС (3) та відповідно до екологічного секторального права було недостатньо для забезпечення відповідності праву Союзу щодо охорони довкілля. Таку відповідність слід посилити шляхом забезпечення наявності дієвих, пропорційних і стримувальних кримінальних покарань (заходів кримінально-правового характеру), які відповідають тяжкості правопорушень та які можуть виражати вищий рівень соціального осуду порівняно з адміністративними стягненнями. Взаємодоповнюваність кримінального й адміністративного права має критично важливе значення для запобігання протиправним діянням, що шкодять довкіллю, та для стримування таких діянь.

__________

3 Директива Європейського Парламенту і Ради 2008/99/ЄС від 19 листопада 2008 року про охорону довкілля за допомогою кримінального права (ОВ L 328, 06.12.2008 , с. 28).

(5) Слід переглянути перелік кримінальних правопорушень проти довкілля, наведений у Директиві 2008/99/ЄС, і додати до нього нові кримінальні правопорушення з урахуванням найбільш серйозних порушень екологічного права Союзу. Слід посилити покарання (заходи кримінально-правового характеру) для покращення їхньої стримувальної дії, а також слід підвищити ефективність виявлення й розслідування кримінальних правопорушень проти довкілля, переслідування за їх вчинення та ухвалення судових рішень щодо них.

(6) Держави-члени мають криміналізувати певні протиправні діяння, забезпечити наявність більш точних означень відповідних кримінальних правопорушень і гармонізувати види покарань (заходів кримінально-правового характеру) та їхні межі.

(7) Невиконання юридичного обов'язку щодо вжиття заходів може мати такі самі негативні наслідки для довкілля й здоров'я людей, як і активні діяння. Тому означення кримінального правопорушення в цій Директиві має охоплювати як дію, так і бездіяльність, у відповідних випадках.

(8) Держави-члени мають передбачати у своєму національному праві кримінальні покарання (заходи кримінально-правового характеру) за серйозні порушення права Союзу щодо охорони довкілля. У рамках спільної політики щодо рибальства в праві Союзу передбачено комплексний набір правил контролю й правозастосування відповідно до регламентів Ради (ЄС) № 1224/2009 (4) та (ЄС) № 1005/2008 (5) на випадок серйозних порушень, включно з такими, що можуть завдати шкоди морському середовищу. Відповідно до зазначеного набору правил держави-члени мають змогу обирати між застосуванням адміністративних стягнень чи кримінальних покарань (заходів кримінально-правового характеру) або застосовувати їх одночасно. Відповідно до повідомлень Комісії від 11 грудня 2019 року про «Європейський зелений курс» та від 20 травня 2020 року про «Стратегію ЄС у сфері біорізноманіття на період до 2030 року для повернення природи в наше життя», деякі умисні протиправні діяння, охоплені положеннями Регламенту (ЄС) № 1224/2009 та Регламенту (ЄС) № 1005/2008, слід визнати кримінальними правопорушеннями.

__________

4 Регламент Ради (ЄС) № 1224/2009 від 20 листопада 2009 року про встановлення системи контролю Союзу дня забезпечення дотримання правил спільної політики щодо рибальства та про внесення змін до регламентів (ЄС) № 847/96, (ЄС) № 2371/2002, (ЄС) № 811/2004, (ЄС) № 768/2005, (ЄС) № 2115/2005, (ЄС) № 2166/2005, (ЄС) № 388/2006, (ЄС) № 509/2007, (ЄС) № 676/2007, (ЄС) № 1098/2007, (ЄС) № 1300/2008, (ЄС) № 1342/2008, а також про скасування регламентів (ЄЕС) № 2847/93, (ЄС) № 1627/94 та (ЄС) № 1966/2006 (ОВ L 343, 22.12.2009, с. 1).

5 Регламент Ради (ЄС) № 1005/2008 від 29 вересня 2008 року про запровадження системи Співтовариства для запобігання незаконному, непідзвітному та нерегульованому рибальству, стримування й усунення його та про внесення змін до регламентів (ЄЕС) № 2847/93, (ЄС) № 1936/2001 та (ЄС) № 601/2004 та скасування регламентів (ЄС) № 1093/94 та (ЄС) № 1447/1999 (ОВ L 286, 29.10.2008, с. 1).

(9) Для того, щоб певне діяння вважали кримінальним правопорушенням проти довкілля відповідно до цієї Директиви, воно має бути протиправним. Щоб діяння було протиправним, воно має порушувати право Союзу, що сприяє досягненню однієї з цілей політики Союзу щодо довкілля, як визначено в статті 191(1) ДФЄС, незалежно від правової основи такого права Союзу, що може включати, наприклад, статті 91, 114, 168 чи 192 ДФЄС, або порушувати закони чи підзаконні нормативно-правові акти (зокрема відомчого характеру) держави-члена або рішення, ухвалені компетентним органом держави-члена для виконання такого права Союзу. В положеннях цієї Директиви слід визначити, яке протиправне діяння може становити кримінальне правопорушення та, у відповідних випадках, встановити кількісний або якісний пороговий показник, за досягнення якого таке діяння вважатимуть кримінальним правопорушенням. Таке діяння слід вважати кримінальним правопорушенням, якщо воно є умисним та, у деяких випадках, якщо його вчиняють щонайменше з грубої необережності. Зокрема протиправне діяння, що спричиняє смерть людей або серйозну шкоду їхньому здоров'ю, завдає значної шкоди чи створює високий ризик значної шкоди довкіллю або яке з інших причин вважають особливо шкідливим для довкілля, також має становити кримінальне правопорушення, якщо таке діяння вчиняють щонайменше з грубої необережності. Держави-члени можуть ухвалювати або зберігати суворіші правила у сфері кримінального права.

(10) Діяння слід вважати протиправним, навіть якщо його було вчинено за наявності дозволу, виданого компетентним органом держави-члена, якщо такий дозвіл було отримано шляхом шахрайства, корупції, вимагання чи примусу. Крім того, наявність такого дозволу не звільняє його володільця від кримінальної відповідальності у разі, якщо такий дозвіл явно порушує матеріально-правові вимоги. Фразу «явно порушує матеріально-правові вимоги» слід тлумачити як таку, що стосується явного й істотного порушення відповідних матеріально-правових вимог; ця фраза не стосується порушень процесуальних вимог чи несуттєвих елементів дозволу. Це не перекладає обов'язок щодо забезпечення законності дозволів із компетентних органів на операторів. До того ж у випадках, коли вимагають дозвіл, той факт, що відповідний дозвіл є законним, не виключає кримінальних проваджень стосовно володільця такого дозволу, якщо такий володілець не виконує всіх зобов'язань, передбачених таким дозволом, або інших відповідних правових зобов'язань, що їх такий дозвіл не охоплює.

(11) Крім того, необхідно, щоб оператори вживали необхідних заходів для виконання законодавчих, регуляторних чи адміністративних положень щодо охорони довкілля, які є застосовними в контексті провадження такими операторами відповідної діяльності, зокрема шляхом виконання своїх зобов'язань, як встановлено в застосовному праві Союзу та національному праві, щодо процедур внесення змін до наявних дозволів чи їх оновлення. Такі зобов'язання мають також включати зобов'язання володільця відповідного дозволу щодо оновлення чи поновлення такого дозволу.

(12) Стосовно правопорушень та заходів кримінально-правового характеру, означених у цій Директиві, термін «юридичні особи» слід розуміти як такий, що не охоплює держави, органи публічної влади під час здійснення ними владних повноважень, а також міжнародні міжурядові організації. Оскільки положення цієї Директиви встановлюють мінімальні правила, держави-члени можуть схвалювати суворіші правила, включно з правилами щодо кримінальної відповідальності публічних органів.

(13) Для деяких кримінальних правопорушень, означених у цій Директиві, передбачено якісний пороговий показник для того, щоб відповідне діяння становило кримінальне правопорушення, а саме: якщо таке діяння спричиняє смерть чи серйозну шкоду здоров'ю людини або завдає істотної шкоди якості повітря, води чи ґрунту або екосистемі, тваринам чи рослинам. Для досягнення якомога кращої охорони довкілля такий якісний пороговий показник слід розуміти в широкому сенсі, зокрема, у відповідних випадках, як істотну шкоду фауні й флорі, оселищам, послугам, які надають із використанням природних ресурсів та екосистем, а також екосистемним функціям. Термін «екосистема» слід розуміти як динамічний комплекс угруповань рослин, тварин, грибків і мікроорганізмів та їхнього неживого середовища, що взаємодіє як єдине функціональне ціле, і такий термін має охоплювати типи оселищ, оселища та популяції видів. Екосистема має також охоплювати екосистемні послуги, за посередництвом яких екосистема прямо чи опосередковано впливає на добробут людей, та екосистемні функції, які стосуються природних процесів у екосистемі. Менші одиниці, такі як вулик, мурашник чи пень, можуть бути частиною екосистеми, але їх не слід вважати окремими екосистемами для цілей цієї Директиви.

(14) Для цілей цієї Директиви термін «шкода здоров'ю» слід розуміти в широкому сенсі як такий, що охоплює будь-яку форму фізичної шкоди людині, включно зі змінами в функціях організму чи клітинній структурі, тимчасовими, хронічними чи смертельними захворюваннями, порушеннями в життєдіяльності організму чи іншими погіршеннями фізичного, але не психічного здоров'я.

(15) Внесення у довкілля різних форм енергії, наприклад, теплової, джерел теплової енергії, шуму, зокрема підводного шуму, та інших джерел акустичної енергії, вібрацій, електромагнітних полів, електроенергії чи світла, може призвести до істотного погіршення якості повітря, води або ґрунту, до завдання істотної шкоди екосистемі, тваринам чи рослинам або до смерті людей чи серйозної шкоди їхньому здоров'ю. Різні інструменти екологічного права Союзу регулюють внесення енергії в довкілля, наприклад, у сферах охорони вод, морського середовища, контролю рівня шуму, управління відходами та промисловими викидами. З огляду на наявність таких інструментів протиправне внесення енергії в довкілля потрібно кваліфікувати як кримінальне правопорушення відповідно до цієї Директиви, якщо такі дії спричиняють або можуть спричинити істотну шкоду довкіллю чи здоров'ю людини.

(16) Якщо кримінальні правопорушення, означені в цій Директиві, стосуються таких діянь, як надання чи введення в обіг товару, продаж, пропонування для продажу чи ведення торгівлі, такі правопорушення мають включати діяння, які вчиняють за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.

(17) Ця Директива вводить поняття такого кримінального правопорушення як введення в обіг із порушенням заборони чи іншої вимоги, спрямованої на охорону довкілля, продукту, використання якого в більших масштабах призводить до вивільнення, викиду або внесення значної кількості матеріалів чи речовин, енергії чи іонізувального випромінювання в повітря, ґрунт чи воду та спричиняє або може спричинити істотну шкоду довкіллю чи здоров'ю людей. Відповідно, заборона чи інша вимога, спрямована на охорону довкілля, має бути встановленою в тій сфері права Союзу, що має серед своїх завдань або що має за мету охорону довкілля, зокрема збереження, охорону та покращення якості довкілля, охорону здоров'я людини, розсудливе і раціональне використання природних ресурсів чи боротьбу зі зміною клімату або просування заходів на міжнародному рівні для реагування на регіональні чи світові екологічні проблеми. І навпаки, якщо заборона чи вимога встановлена в інших сферах права Союзу, які мають інші цілі, наприклад, охорону здоров'я та безпеки працівників, відповідне діяння не вважають таким, що становить кримінальне правопорушення відповідно до цієї Директиви. Для цілей цієї Директиви поняття «використання в більших масштабах» стосується сукупного ефекту використання продукту кількома користувачами, незалежно від їх кількості, у разі, якщо таке діяння спричиняє чи може спричинити шкоду для довкілля чи здоров'я людей.

(18) Незаконне збирання, перевезення й оброблення відходів, а також відсутність нагляду за такими операціями та за подальшим доглядом за об'єктами видалення відходів, включно з діями, виконуваними дилером або брокером, можуть мати згубні наслідки для довкілля та здоров'я людини. Такі наслідки можуть бути спричинені протиправними діяннями, пов'язаними зі шкідливими відходами від фармацевтичних продуктів, наркотичних засобів, зокрема компонентів, які використовують для виготовлення наркотичних засобів, хімічних речовин, відходами, що містять кислоти чи основи, або відходами, що містять токсини, важкі метали, нафту, мастило, відходами електричного й електронного обладнання, транспортними засобами з відпрацьованим ресурсом чи пластиковими відходами. Тому держави-члени мають забезпечити кваліфікування протиправного управління відходами як кримінального правопорушення, якщо таке діяння стосується небезпечних відходів у кількостях, якими не слід нехтувати, або якщо таке діяння стосується інших відходів і такі інші відходи спричиняють чи можуть спричинити істотну шкоду довкіллю чи здоров'ю людей.

(19) Для цілей означення кримінального правопорушення, введеного цією Директивою, в контексті рециклінгу суден, що входить до сфери застосування Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1257/2013 (6) слід зауважити, що станом на поточний момент, відповідно до права Союзу, зобов'язання, визначені в зазначеному Регламенті, застосовні лише до власників суден, як визначено в зазначеному Регламенті.

__________

6 Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1257/2013 від 20 листопада 2013 року про рециклінг суден і внесення змін та доповнень до Регламенту (ЄС) № 1013/2006 і Директиви 2009/16/ЄС (OB L 330, 10.12.2013, с. 1).

(20) Стосовно оцінювання того, чи обсяг відповідного продукту або товару, пов'язаного зі знелісненням чи деградацією лісів, як зазначено в Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2023/1115 (7), є незначним, держави-члени можуть враховувати, наприклад, обсяг відповідного товару чи продукту, виражений у масі нетто чи, у відповідних випадках, в об'ємі чи кількості одиниць, або те, чи масштаб відповідної діяльності є незначним з погляду кількості. Для цілей такого оцінювання держави-члени можуть також у відповідних випадках брати до уваги інші елементи, перелічені в цій Директиві в контексті окремих кримінальних правопорушень, зокрема природоохоронний статус відповідних видів або вартість відновлення довкілля.

__________

7 Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2023/1115 від 31 травня 2023 року про забезпечення наявності на ринку Союзу та експорт із Союзу деяких товарів та продуктів, пов'язаних зі знелісненням і деградацією лісів, та про скасування Регламенту (ЄС) № 995/2010 (OB L 150, 09.06.2023, с. 206).

(21) Кримінальні правопорушення, пов'язані з умисними діяннями, переліченими в цій Директиві, можуть призводити до катастрофічних наслідків, таких як масштабні забруднення, промислові аварії із серйозними наслідками для довкілля чи масштабні лісові пожежі. Якщо такі правопорушення призводять до руйнування або масштабної та істотної, незворотної або довготривалої шкоди екосистемі, що має значні розміри чи значну екологічну цінність, або оселища в межах охоронюваного об'єкта або якщо вони спричиняють масштабну й істотну, незворотну чи довготривалу шкоду для якості повітря, ґрунту чи води, такі правопорушення, що призводять до таких катастрофічних наслідків, потрібно вважати кваліфікованими кримінальними правопорушеннями і, відповідно, за них мають бути передбачені суворіші покарання (заходи кримінально-правового характеру) порівняно з тими, що їх застосовують у випадку інших кримінальних правопорушень, визначених у цій Директиві. До таких кваліфікованих кримінальних правопорушень молить належати діяння, прирівняні до «екоциду», який вже передбачений правом деяких держав-членів та який обговорюють на міжнародних форумах.

(22) У випадках, коли, згідно з цією Директивою, відповідне діяння становить кримінальне правопорушення, якщо йдеться про обсяги, якими неможливо знехтувати та які перевищують регуляторні порогові показники, значення або інші обов'язкові параметри, в контексті оцінювання того, чи було перевищено відповідні порогові показники, значення або інші параметри, слід враховувати рівень небезпечності й токсичності, між іншим, матеріалу чи речовини, адже що більш небезпечними чи токсичними є відповідні матеріали чи речовини, то швидше буде досягнуто відповідних порогових показників, значень або інших параметрів, а у разі особливо небезпечних і токсичних речовин чи матеріалів навіть невеликі їх кількості можуть спричинити істотну шкоду для довкілля чи здоров'я людей.

(23) Прискорення процесу зміни клімату, втрати біорізноманіття та погіршення стану довкілля разом із наочними прикладами їх згубних наслідків стали причиною визнання зеленого переходу визначальною ціллю нашого часу й питанням справедливості між поколіннями. У цій Директиві для цілей означення кримінальних правопорушень, термінів, означених в екологічному праві Союзу для опису протиправного діяння, такі терміни слід тлумачити в розумінні відповідних означень, встановлених у відповідних правових актах Союзу, які охоплює ця Директива. Ця Директива має також охоплювати всі акти Союзу, що вносять зміни до положень чи вимог, які стосуються опису протиправних діянь, що становлять кримінальні правопорушення, означені в цій Директиві. Під час розроблення таких актів Союзу про внесення змін доцільно включати до них покликання на цю Директиву. Утім, у разі включення до екологічного права Союзу нових протиправних діянь, ще не охоплених правопорушеннями, означеними в цій Директиві, до цієї Директиви слід внести зміни для включення до її сфери таких нових видів протиправних діянь.

(24) Без обмеження такого динамічного характеру цієї Директиви Комісія має регулярно та за необхідності перевіряти, чи є потреба у внесенні змін до зазначеного в цій Директиві опису діянь, які можна кваліфікувати як кримінальні правопорушення відповідно до положень цієї Директиви. Комісія має також оцінювати потребу в означенні інших кримінальних правопорушень у разі включення до екологічного права Союзу нових видів протиправних діянь, ще не охоплених сферою застосування цієї Директиви.

(25) У цій Директиві слід визначити неповний перелік елементів, які мають брати до уваги компетентні органи під час оцінювання того, чи було досягнуто якісних або кількісних порогових показників, що їх використовують для визначення кримінальних правопорушень проти довкілля. Визначення такого переліку має посприяти узгодженому застосуванню цієї Директиви й підвищенню ефективності боротьби зі злочинами проти довкілля та забезпечити правову визначеність. Утім, такі елементи оцінювання чи їх застосування не мають призводити до надмірного ускладнення процесу виявлення й розслідування кримінальних правопорушень, переслідування за їх вчинення чи ухвалення судових рішень щодо них.

(26) У випадках, коли ця Директива передбачає, що протиправне діяння кваліфіковане як кримінальне правопорушення, лише якщо таке діяння було умисним та заподіяло смерть людині, поняття «умислу» слід тлумачити відповідно до національного права з урахуванням відповідної практики Суду Європейського Союзу (Суду). Утім, для цілей цієї Директиви «умисел» можна розуміти як умисел заподіяти смерть людині або це поняття може також стосуватися ситуації, в якій правопорушник, хоч і не бажає спричинити смерть людини, однак приймає ризик заподіяння такої смерті й добровільно вчиняє дію або бездіяльність із порушенням конкретного зобов'язання, таким чином заподіюючи смерть людині. Таке ж тлумачення поняття «умисел» слід застосовувати, якщо протиправне діяння, описане в цій Директиві, яке є умисним, призводить до серйозної шкоди здоров'ю людини або до руйнування чи масштабної й істотної, незворотної або довготривалої шкоди екосистемі, що має значні розміри чи значну екологічну цінність, або оселища в межах охоронюваного об'єкта чи якщо таке діяння спричиняє масштабну й істотну, незворотну або довготривалу шкоду для якості повітря, ґрунту чи води.

(27) У контексті кримінальних правопорушень, означених у цій Директиві, поняття «груба необережність» слід тлумачити відповідно до національного права з урахуванням відповідної практики Суду. Ця Директива не вимагає включення до національного права поняття «груба необережність» для кожного складника кримінального правопорушення, наприклад, для володіння, продажу чи пропонування для продажу, введення в обіг і аналогічних елементів. У таких випадках держави-члени самі можуть вирішувати, чи поняття «груба необережність» є релевантним для таких елементів кримінального правопорушення, як охоронний статус, «незначна кількість» чи «ймовірність» того, що відповідне діяння спричинить істотну шкоду.

(28) У кримінальному провадженні, зокрема під час судового розгляду, слід приділяти належну увагу участі організованих кримінальних угруповань, чиї дії мають негативний вплив на довкілля. У кримінальному провадженні щодо правопорушень проти довкілля слід приділяти увагу питанням корупції, відмивання коштів, кіберзлочинів та махінацій з документами, а також, у контексті комерційної діяльності, намірів правопорушників максимізувати прибутки чи скоротити витрати. Такі форми правопорушень часто пов'язані із серйозними формами злочинів проти довкілля, тому їх не слід розглядати відокремлено. Вони також часто спричиняють істотну шкоду довкіллю й здоров'ю людей, зокрема мають згубні наслідки для природи та місцевих громад. Крім того, особливе занепокоєння викликає той факт, що деякі кримінальні правопорушення проти довкілля вчиняють за толерування чи активної підтримки з боку компетентних адміністрацій або посадових осіб, що виконують свої службові обов'язки. У деяких випадках така поведінка може навіть набувати форми корупції. До прикладів такої поведінки належать ігнорування чи замовчування порушення екологічного права після інспектування, умисне ухилення від проведення інспектувань чи контролю, наприклад, стосовно дотримання володільцем умов дозволу, підтримка рішень або голосування на користь надання незаконних ліцензій або видання сфальсифікованих чи недостовірних позитивних звітів.

(29) За підбурювання, сприяння та пособництво в умисному вчиненні кримінального правопорушення також має бути передбачено покарання (захід кримінально-правового характеру). Замах на вчинення кримінального правопорушення, яке спричиняє чи може спричинити смерть або серйозну шкоду здоров'ю, або яке спричиняє чи може спричинити істотну шкоду довкіллю, або яке з інших причин вважають особливо шкідливим, потрібно також кваліфікувати як кримінальне правопорушення, якщо такий замах є умисним. Поняття «замах» тлумачать відповідно до національного права. Стосовно кримінального правопорушення, означеного в цій Директиві, у зв'язку з реалізацією проєкту без дозволу на реалізацію проєкту, оскільки реалізацію проєкту слід розуміти як таку, що включає початок реалізації такого проєкту, наприклад, проведення підготовчих робіт на земельній ділянці для будівництва чи здійснення інших втручань, що матимуть вплив на довкілля, положення цієї Директиви не передбачають включення такого правопорушення до переліку кримінальних порушень, замах на вчинення яких передбачає покарання (заходи кримінально-правового характеру) як за вчинення кримінального правопорушення.

(30) Покарання (заходи кримінально-правового характеру) за вчинення кримінальних правопорушень, визначених у цій Директиві, мають бути дієвими, стримувальними та пропорційними. У зв'язку з цим для фізичних осіб слід визначити мінімальну тривалість максимального строку позбавлення волі. Максимальні строки позбавлення волі, передбачені в цій Директиві за кримінальні правопорушення, вчинені фізичними особами, потрібно застосовувати принаймні до найтяжчих форм таких правопорушень. Кримінальне право всіх держав-членів містить положення щодо вбивства, вчиненого умисно або з грубої необережності. Держави-члени повинні мати змогу застосовувати такі загальні положення, зокрема положення щодо обставин, які обтяжують покарання (заходи кримінально- правового характеру), під час транспонування положень цієї Директиви стосовно кримінальних правопорушень, що спричиняють смерть людини, вчинених умисно чи з грубої необережності.

(31) Додаткові покарання чи заходи часто вважають ефективнішими, ніж фінансові заходи, особливо щодо юридичних осіб. Тому додаткові покарання чи заходи мають бути доступними в рамках відповідних проваджень. Такі покарання чи заходи можуть охоплювати зобов'язання щодо відновлення довкілля, позбавлення доступу до публічного фінансування, зокрема до тендерних процедур, грантів і концесій, а також відкликання дозволів. Це положення не обмежує повноваження суддів чи судів на власний розсуд призначати відповідні покарання (заходи кримінально-правового характеру) в ході кримінальних проваджень у зв'язку з окремими справами.

(32) Додаткові покарання чи заходи можуть, без обмеження вимог Директиви Європейського Парламенту і Ради 2004/35/ЄС (8), включати вимогу щодо відновлення довкілля у разі, коли завдана шкода є зворотною, та вимогу надати компенсацію у разі, якщо завдана шкода є незворотною або якщо правопорушник не має спроможності забезпечити таке відновлення.

__________

8 Директива Європейського Парламенту і Ради 2004/35/ЄС від 21 квітня 2004 року про екологічну відповідальність стосовно запобігання завданню шкоди довкіллю та усунення її (ОВ L 143, 30.04.2004, с. 56).

(33) Якщо відповідне діяння, кваліфіковане як кримінальне правопорушення проти довкілля, як означено в цій Директиві, може бути поставлено у вину юридичним особам, такі юридичні особи мають бути притягнуті до відповідальності за таке правопорушення. Для досягнення цілей цієї Директиви держави-члени, в праві яких передбачена кримінальна відповідальність юридичних осіб, мають забезпечити наявність у такому праві положень для забезпечення дієвих, стримувальних і пропорційних видів та рівнів заходів кримінально-правового характеру, як встановлено в цій Директиві. Для досягнення цілей цієї Директиви держави-члени, в праві яких не передбачена кримінальна відповідальність юридичних осіб, мають забезпечити наявність у такому праві положень для забезпечення дієвих, стримувальних і пропорційних видів та рівнів заходів кримінально-правового характеру, як встановлено в цій Директиві. Максимальні розміри штрафів, передбачені в цій Директиві за вчинення означених у ній кримінальних правопорушень, потрібно застосовувати принаймні до найтяжчих форм таких правопорушень. Для забезпечення дієвості, стримувальності й пропорційності застосованих заходів кримінально-правового характеру слід враховувати тяжкість діяння, а також індивідуальні, фінансові та інші обставини відповідних юридичних осіб. Державам-членам слід забезпечити змогу встановлювати максимальні розміри штрафів у виді відсотка від сукупного світового обороту відповідної юридичної особи чи у виді фіксованої суми. Під час транспозиції цієї Директиви держави-члени мають вирішити, який із зазначених двох варіантів вони будуть використовувати.

(34) Якщо держави-члени під час визначення розміру штрафу, який буде призначено юридичним особам, вирішать застосовувати критерій сукупного світового обороту юридичної особи, вони мають вирішити, чи розраховувати їм обсяги такого обороту на основі фінансового року, що передував року, в якому було вчинено кримінальне правопорушення, чи на основі фінансового року, що передував року, в якому ухвалюють рішення про призначення штрафу. Вони мають також розглянути доцільність передбачення правил для випадків, у яких розмір штрафу неможливо визначити на основі сукупного світового обороту юридичної особи в фінансовому році, що передував року, в якому було вчинено кримінальне правопорушення, чи у фінансовому році, що передував року, в якому ухвалюють рішення про призначення штрафу. В таких випадках державам-членам слід забезпечити змогу враховувати інші критерії, такі як сукупний світовий оборот в іншому фінансовому році. Якщо такі правила передбачатимуть встановлення фіксованих розмірів штрафів, максимальні межі таких штрафів не обов'язково мають відповідати рівням, встановленим у цій Директиві як мінімальна вимога до максимального розміру штрафів, які встановлюють у фіксованому розмірі.

(35) Якщо держави-члени вирішать застосовувати максимальні межі штрафів у фіксованих розмірах, такі межі мають бути встановлені в національному праві. Максимальні розміри таких штрафів потрібно застосовувати до найтяжчих форм кримінальних правопорушень, визначених у цій Директиві, які були вчинені фінансово потужними юридичними особами. Державам-членам слід забезпечити змогу визначати метод розрахунку таких найбільших розмірів штрафів, зокрема специфічні умови їх застосування. Державам-членам рекомендовано регулярно переглядати встановлені у фіксованих розмірах штрафи з урахуванням рівня інфляції та інших коливань грошової вартості, відповідно до процедур, встановлених у рамках їхнього національного права. Держави-члени, національною валютою яких не є євро, мають встановити максимальні розміри штрафів у їхній національній валюті, які відповідатимуть розмірам, визначеним у цій Директиві в євро, станом на дату набуття чинності цією Директивою. Таким державам-членам рекомендовано регулярно переглядати розміри штрафів, зокрема з урахуванням зміни обмінного курсу.

(36) Встановлення максимальних розмірів штрафів не обмежує повноваження суддів чи судів на власний розсуд призначати в ході кримінальних проваджень відповідні заходи кримінально-правового характеру в окремих справах. Оскільки ця Директива не встановлює жодних мінімальних розмірів штрафів, судді чи суди мають, у будь-якому разі, призначати належні заходи кримінально-правового характеру з урахуванням індивідуальних, фінансових та інших обставин відповідної юридичної особи та тяжкості діяння.

(37) Держави-члени мають забезпечити, щоб кримінальні чи некримінальні стягнення або заходи, застосовні до юридичних осіб, яких притягнуто до відповідальності за кваліфіковані кримінальні правопорушення, визначені в цій Директиві, були суворішими за ті, що їх застосовують у зв'язку з іншими кримінальними правопорушеннями, визначеними в цій Директиві. У зв'язку з цим держави-члени мають, відповідно до свого національного права, передбачити більші розміри кримінальних і некримінальних штрафів, аніж максимальні розміри штрафів, визначені в цій Директиві, чи в будь-який інший спосіб передбачити суворіші стягнення чи заходи, зокрема кримінальні або некримінальні стягнення чи заходи або їх поєднання.

(38) Той факт, що юридичних осіб притягують до відповідальності відповідно до положень цієї Директиви, не має перешкоджати веденню кримінальних проваджень стосовно фізичних осіб, які є виконавцями, підбурювачами або пособниками кримінальних правопорушень, визначених у цій Директиві. У разі відповідності умовам щодо притягнення до кримінальної відповідальності слід розуміти, що до таких фізичних осіб належать, зокрема, члени рад правління юридичних осіб.

(39) Необхідно, щоб держави-члени розглядали можливість впровадження покарань чи заходів, які слугуватимуть альтернативою позбавленню волі, щоб сприяти відновленню довкілля.

(40) Слід надалі наближувати розміри призначених покарань (заходів кримінально-правового характеру) та підвищувати їхню ефективність шляхом запровадження спільних обставин, що обтяжують покарання (заходи кримінально-правового характеру), які відображають тяжкість вчиненого кримінального правопорушення. Поняття «обставини, які обтяжують покарання (заходи кримінально-правового характеру)» слід розуміти як факти, що дають судді змогу призначати у зв'язку з кримінальними правопорушеннями покарання (заходи кримінально-правового характеру), суворіші за ті, які зазвичай застосовують за відсутності таких фактів, або як можливість розглядати декілька кримінальних правопорушень сукупно для збільшення розміру покарання (заходу кримінально-правового характеру). Відповідно, держави-члени не зобов'язані передбачати специфічні обставини, які обтяжують покарання, якщо в національному праві вже передбачено окремі кримінальні правопорушення, що можуть мати наслідком суворіші покарання (заходи кримінально-правового характеру).

(41) Держави-члени мають забезпечити, щоб принаймні одна з передбачених у цій Директиві обставин, що обтяжують чи пом'якшують покарання (заходи кримінально-правового характеру), була передбачена як можлива обставина, що обтяжує чи пом'якшує покарання (заходи кримінально-правового характеру), відповідно до застосовних правил у їхній правовій системі. У будь-якому разі, питання про посилення чи пом'якшення покарання (заходи кримінально-правового характеру) має вирішувати суд або суддя на свій розсуд з урахуванням конкретних обставин кожної окремої справи.

(42) Цю Директиву слід застосовувати без обмеження загальних правил і принципів національного кримінального законодавства щодо призначення та виконання покарань (заходів кримінально-правового характеру) відповідно до конкретних обставин кожної окремої справи. Державам-членам слід забезпечити можливість визначати найбільш доцільні види додаткових покарань чи заходів. Зокрема, якщо в національному праві передбачена можливість покладення обов'язку щодо відновлення довкілля протягом відведеного періоду, за умови, що заподіяна шкода є зворотною, ця Директива не вимагає, щоб суддя або суд також несли відповідальність за контроль за виконанням такого обов'язку. Так само, якщо, відповідно до положень національного права, можливе призначення заходу у виді відкликання дозволу на провадження діяльності, що призвела до відповідного кримінального правопорушення, держави-члени мають забезпечити для суддів чи судів змогу самостійно призначати таке покарання (заходи кримінально-правового характеру) або щоб про це інформувався інший компетентний орган, який може діяти відповідно до національних процесуальних правил.

(43) Ця Директива не має впливати на цивільну відповідальність відповідно до національного права чи на зобов'язання, відповідно до права Союзу чи національного права, компенсувати шкоду, заподіяну внаслідок вчинення відповідного кримінального правопорушення, визначеного в цій Директиві.

(44) Публікування персональних даних засуджених осіб, які містяться в судових рішеннях, має бути можливим лише в належним чином обґрунтованих виняткових випадках після проведення індивідуального оцінювання, під час якого суспільний інтерес зважується порівняно з правами на повагу до особистого життя та захист персональних даних засудженої особи, передбачених в статтях 7 та 8 Хартії фундаментальних прав Європейського Союзу (Хартії) відповідно. Тому публікування таких персональних даних має бути можливим лише у разі вчинення тяжких кримінальних правопорушень і за наявності потреби в потужній стримувальній дії. Таке індивідуальне оцінювання може враховувати такі елементи, як масштаб шкоди, заподіяної довкіллю, та/або шкоди, яку було заподіяно фізичним особам, а також те, чи відбувалося повторне вчинення кримінального правопорушення в тому самому екологічному секторі та чи кримінальне правопорушення було вчинене великою компанією, яка здійснює діяльність у декількох державах-членах, чи на користь такої компанії або важливим учасником ринку в конкретному екологічному секторі. Будь-яке опрацювання персональних даних у контексті цієї Директиви має відповідати положенням застосовного законодавства Союзу щодо захисту даних і такого національного законодавства, зокрема Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 (9) та Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/680 (10). Таке законодавство щодо захисту даних включає зобов'язання для держав-членів щодо забезпечення відповідних гарантій для прав і свобод суб'єктів даних за повного чи часткового публікування судових рішень щодо вчинених кримінальних правопорушень та призначених покарань чи заходів. Крім того, рішення про призначення заходів стосовно юридичної особи слід публікувати без обмеження національних правил, що регулюють знеособлення судових рішень чи строк публічного доступу до такого рішення.

__________

9 Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/679 від 27 квітня 2016 року про захист фізичних осіб у зв'язку з опрацюванням персональних даних і про вільний рух таких даних та про скасування Директиви 95/46/ЄС (Загальний регламент про захист даних) (ОВ L 119, 04.05.2016, с. 1).

10 Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2016/680 від 27 квітня 2016 року про захист фізичних осіб у зв'язку з опрацюванням персональних даних компетентними органами для цілей запобігання порушенням, їх розслідування, виявлення або кримінального переслідування або виконання покарань у кримінальних справах, і про вільний рух таких даних, а також скасування Рамкового рішення Ради 2008/977/ЮВС (ОВ L 119, 04.05.2016, с. 89).

(45) Зазначене в цій Директиві зобов'язання передбачити кримінальні покарання (заходи кримінально-правового характеру) не має звільняти держави-члени від зобов'язання передбачати у своєму національному праві адміністративні покарання та інші заходи у зв'язку з порушенням екологічного права Союзу.

(46) Держави-члени мають чітко окреслити сферу застосування заходів адміністративного та кримінального примусу щодо кримінальних правопорушень проти довкілля відповідно до свого національного права. У ході застосування положень національного права, які транспонують цю Директиву, держави-члени мають забезпечити, щоб призначення кримінальних покарань (заходи кримінально-правового характеру) та накладення адміністративних стягнень відповідало принципам Хартії, зокрема щодо заборони проваджень, що порушують принцип ne bis in idem (заборону притягнення до відповідальності двічі за одне й те саме діяння).

(47) Крім того, судовим і адміністративним органами держав-членів слід мати у своєму арсеналі низку кримінальних і некримінальних покарань та інших заходів, включно із запобіжними заходами, для реагування на різні види злочинних діянь в індивідуалізований, своєчасний, пропорційний та дієвий спосіб.

(48) Якщо кримінальне правопорушення має тривалий характер, його слід якомога швидше припинити. Державам-членам рекомендовано забезпечити для компетентних органів змогу віддавати розпорядження щодо негайного припинення протиправних діянь чи запобігати таким діянням.

(49) У разі отримання правопорушниками фінансових вигід, такі вигоди слід конфіскувати. Держави-члени мають вживати необхідних заходів для забезпечення можливості належного управління замороженими й конфіскованими доходами та засобами вчинення правопорушень відповідно до їх характеру. Держави-члени мають розглянути доцільність вжиття заходів для забезпечення можливості використання конфіскованого майна для фінансування відновлення довкілля чи усунення будь-якої заподіяної шкоди або для виплат компенсації за завдану довкіллю шкоду відповідно до національного права.

(50) Держави-члени мають встановити правила щодо строків давності, необхідних для ефективної протидії злочинам проти довкілля, без обмеження національних правил, у яких не визначено строків давності для розслідування, переслідування та забезпечення виконання покарання (заходу кримінально-правового характеру). Зазвичай відлік строку давності починається з моменту вчинення кримінального правопорушення. Утім, з огляду на встановлені в цій Директиві мінімальні правила, держави-члени можуть передбачати можливість пізнішого початку відліку строку давності, а саме з моменту виявлення кримінального правопорушення, за умови що такий момент буде чітко визначений відповідно до національного права. Згідно з цією Директивою, державам-членам дозволено встановлювати коротші строки давності, ніж визначені в цій Директиві, за умови що в їхній правовій системі передбачена можливість переривання чи призупинення перебігу таких коротших строків давності у разі дій, які можуть бути визначені відповідно до національного права.

(51) З огляду, зокрема, на мобільність правопорушників та на транскордонний характер кримінальних правопорушень, визначених у цій Директиві, а також на можливість проведення транскордонних розслідувань, держави-члени мають встановити свою юрисдикцію для ефективної протидії таким правопорушенням. Держави-члени мають співпрацювати з Євроюстом, зокрема на підставі положень Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1727 (11), у разі можливого виникнення конфлікту юрисдикцій. Відповідна держава-член має встановити юрисдикцію щодо кримінальних правопорушень, які вчинено на борту морського або повітряного судна, зареєстрованого в такій державі-члені або під її прапором, з урахуванням пов'язаних стандартів, передбачених у відповідних міжнародних конвенціях. Ця Директива не зобов'язує держави-члени вперше встановлювати таку юрисдикцію стосовно кримінальних правопорушень, які, з огляду на їхній характер, неможливо вчинити на борту морського чи повітряного судна.

__________

11 Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2018/1727 від 14 листопада 2018 року про Агентство Європейського Союзу з питань співпраці у сфері кримінального правосуддя (Євроюст) та про заміну і скасування Рішення Ради 2002/187/ЮВС (ОВ L 295, 21.11.2018, с. 138).

(52) Держави-члени мають встановити юрисдикцію стосовно кримінальних правопорушень, визначених у цій Директиві, якщо шкода, що є одним зі складників кримінального правопорушення, була заподіяна на їхній території. Відповідно до національного права та принципу територіальності, держави-члени можуть встановлювати юрисдикцію стосовно кримінальних правопорушень, які повністю або частково були вчинені на їхній території.

(53) Для забезпечення успішного застосування екологічного кримінального права держави-члени мають надавати компетентним органам ефективні інструменти для розслідування кримінальних правопорушень, наприклад, наявних в межах їхнього національного права щодо боротьби з організованою злочинністю чи іншими тяжкими кримінальними правопорушеннями, якщо використання таких інструментів є доцільним і пропорційним характеру й тяжкості відповідних кримінальних правопорушень, як передбачено в національному праві. Такі засоби можуть охоплювати засоби для перехоплення зв'язку, прихованого спостереження, включно з електронним спостереженням, контрольованого постачання, моніторингу банківських рахунків та інші інструменти для проведення фінансових розслідувань. Такі інструменти слід використовувати відповідно до принципу пропорційності та з цілковитим дотриманням положень Хартії. Необхідно забезпечити дотримання права на захист персональних даних.

(54) Кримінальні правопорушення проти довкілля шкодять природі й суспільству. Особи, що повідомляють про порушення екологічного права Союзу, здійснюють таким чином послугу суспільного інтересу та відіграють ключову роль у викритті таких порушень та протидії їм, а отже, в охороні довкілля й добробуту суспільства. Особи, які взаємодіють з організацією в межах своєї професійної діяльності, часто першими дізнаються про загрози чи шкоду суспільному інтересу й довкіллю. Осіб, які повідомляють про порушення, називають «викривачами». Потенційних викривачів часто стримує від повідомлення про свої занепокоєння чи підозри страх перед застосуванням заходів впливу у відповідь. Для осіб, що передають інформацію про порушення, передбачено збалансований і дієвий захист відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/1937 (12), до сфери застосування якої входять директиви Європейського Парламенту і Ради 2008/99/ЄС та 2009/123/ЄС (13). Після заміни відповідно до цієї Директиви директив 2008/99/ЄС та 2009/123/ЄС держави-члени, для яких ця Директива є зобов'язальною, мають надалі забезпечувати такий захист особам, які повідомляють про порушення екологічного права Союзу.

__________

12 Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2019/1937 від 23 жовтня 2019 року про захист осіб, які повідомляють про порушення права Союзу (ОВ L 305, 26.11.2019, с. 17).

13 Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/123/ЄС від 21 жовтня 2009 року про внесення змін до Директиви 2005/35/ЄС про забруднення із суден та про запровадження покарань за порушення (ОВ L 280, 27.10.2009, с. 52).

(55) Особи, інші ніж ті, що повідомляють про порушення права Союзу відповідно до Директиви (ЄС) 2019/1937, можуть також володіти цінною інформацією щодо можливих кримінальних правопорушень проти довкілля. Це можуть бути члени громади, яка зазнала негативних наслідків таких правопорушень, або члени суспільства в цілому, які беруть активну участь в охороні довкілля. Для таких осіб, які повідомляють про кримінальні правопорушення проти довкілля, та осіб, які співпрацюють для забезпечення правозастосування у зв'язку з такими правопорушеннями, слід забезпечити необхідну підтримку й допомогу в контексті кримінальних проваджень, щоб такі особи не опинилися в несприятливому становищі через таку свою співпрацю, а натомість отримували підтримку й допомогу. Таким особам слід забезпечити доступ до необхідних заходів підтримки й допомоги відповідно до їхніх процесуальних прав, визначених у національному праві; такі заходи мають включати щонайменше всі заходи підтримки й допомоги, доступні для осіб, що мають відповідні процесуальні права в контексті кримінальних проваджень у зв'язку з іншими кримінальними правопорушеннями. Таким особам, відповідно до їхніх процесуальних прав, визначених у національному праві, слід також забезпечувати захист від переслідування за повідомлення про кримінальні правопорушення проти довкілля чи за співпрацю в ході кримінальних проваджень. У цій Директиві не встановлено зміст необхідних заходів підтримки й допомоги; його мають визначати держави-члени. Держави-члени не зобов'язані забезпечувати доступ до заходів підтримки й допомоги для осіб, підозрюваних чи обвинувачуваних у межах відповідних кримінальних проваджень.

(56) Держави-члени мають оцінити потребу в забезпеченні для осіб можливості анонімного повідомлення про кримінальні правопорушення проти довкілля, якщо такої можливості досі немає.

(57) Оскільки довкілля не може себе представляти як постраждалого в контексті кримінальних проваджень, для цілей ефективного правозастосування члени заінтересованої громадськості мають отримати змогу діяти від імені довкілля як суспільного блага згідно з національним правом і відповідними процесуальними правилами.

(58) Ця Директива не покладає на держави-члени вимогу щодо впровадження нових процесуальних прав для членів заінтересованої громадськості. Утім, якщо в державі-члені передбачені такі процесуальні права для членів заінтересованої громадськості в еквівалентних ситуаціях, що стосуються кримінальних правопорушень, інших ніж ті, що передбачені в цій Директиві, такі як право на участь у провадженнях як цивільний позивач, такі процесуальні права слід також надати членам заінтересованої громадськості в контексті проваджень, що стосуються кримінальних правопорушень проти довкілля, визначених у цій Директиві. Права членів заінтересованої громадськості не обмежують прав потерпілих осіб, як визначено в Директиві Європейського Парламенту і Ради 2012/29/ЄС (14). Поняття «члени заінтересованої громадськості» та «постраждалі особи» мають залишатися розділеними, і держави-члени не мають бути зобов'язані застосовувати права постраждалих осіб до членів заінтересованої громадськості. Ця Директива не покладає на держави-члени вимогу щодо надання членам заінтересованої громадськості в контексті кримінальних проваджень процедурних прав, що їх вони надають категоріям осіб, іншим, ніж члени заінтересованої громадськості.

__________

14 Директива Європейського Парламенту і Ради 2012/29/ЄС від 25 жовтня 2012 року про встановлення мінімальних стандартів щодо прав, підтримки та захисту осіб, потерпілих від кримінальних правопорушень, і про заміну Рамкового рішення Ради 2001/220/ЮВС (ОВ L 315, 14.11.2012, с. 57).

(59) Держави-члени мають вживати відповідних заходів, таких як проведення інформаційних кампаній і кампаній із підвищення рівня обізнаності, спрямованих на відповідних стейкхолдерів як із публічного, так і з приватного секторів, та реалізація дослідницьких та освітніх програм, спрямованих на зниження загального рівня кримінальних правопорушень проти довкілля й ризику вчинення злочинів проти довкілля. У відповідних випадках держави-члени мають діяти у співпраці з такими стейкхолдерами. Відповідно, заходи, спрямовані на покращення запобігання кримінальним правопорушенням проти довкілля, можуть охоплювати просування схем відповідності (комплаєнсу) та належної обачності, заохочення операторів до призначення уповноважених осіб із питань відповідності, які б допомагали забезпечувати відповідність з екологічним правом Союзу, та сприяння прозорості для покращення відповідності екологічному кримінальному праву. Крім того, додаткові заходи кримінально-правового характеру, які застосовуватимуть до юридичних осіб відповідно до цієї Директиви, можуть включати покладання на компанії зобов'язання щодо запровадження схем належної обачності для цілей покращення відповідності екологічним стандартам, що також сприятиме запобіганню вчиненню кримінальних правопорушень проти довкілля. До того ж держави-члени можуть розглянути доцільність заснування фонду для надання підтримки у реалізації заходів із запобігання кримінальним правопорушенням проти довкілля та їх згубним наслідкам.

(60) Відсутність ресурсів і правозастосовних повноважень у національних органів, які відповідають за виявлення, розслідування кримінальних правопорушень проти довкілля, кримінальне переслідування за них й ухвалення судових рішень щодо таких правопорушень, створює перешкоди для ефективного запобігання таким правопорушенням та призначення покарань (заходів кримінально-правового характеру) у зв'язку з ними. Зокрема дефіцит ресурсів може перешкоджати органам вживати будь-яких заходів чи обмежувати їхні правозастосовні дії, що дає змогу правопорушникам уникати відповідальності чи отримувати покарання (заходи кримінально-правового характеру), які не відповідають тяжкості вчинених кримінальних правопорушень. Тому слід затвердити мінімальні критерії стосовно ресурсів і правозастосовних повноважень.

(61) Ефективне функціонування ланцюга правозастосування залежить від низки навичок спеціалістів. З огляду на те що складність викликів, зумовлених кримінальними правопорушеннями проти довкілля, і технічний характер таких правопорушень вимагають застосування мультидисциплінарного підходу, необхідно забезпечити високий рівень правових і технічних експертних знань, фінансову підтримку та високий рівень підготовки й спеціалізації в усіх відповідних компетентних органах. Держави-члени мають забезпечувати підготовку відповідно до функцій осіб, що відповідають за виявлення й розслідування правопорушень проти довкілля, а також за переслідування й ухвалення судових рішень щодо них. У відповідних випадках держави-члени мають, беручи до уваги конституційні традиції та структуру своїх правових систем та інші обставини, зокрема розмір відповідної держави-члена, оцінювати потребу в підвищенні рівня спеціалізації таких органів у сфері кримінальних правопорушень проти довкілля відповідно до національного права. Якщо відповідна держава-член невелика й має лише обмежену кількість компетентних органів, під час оцінювання може бути досягнуто висновку, що, з огляду на обмежену кількість, спеціалізація неможлива або не рекомендована. Зокрема для максимізації професіоналізму й ефективності ланцюга правозастосування, держави-члени мають також розглянути доцільність призначення спеціалізованих слідчих підрозділів, прокурорів і суддів для роботи з кримінальними правопорушеннями проти довкілля. Загальні кримінальні суди можуть передбачати призначення спеціалізованих палат суддів. Для всіх відповідних правозастосовних органів слід забезпечити доступ до технічних експертних знань.

(62) Для забезпечення дієвої, інтегрованої й узгодженої системи правозастосування, що охоплює адміністративні, цивільні й кримінально-правові заходи, держави-члени мають організувати внутрішню співпрацю та комунікацію між усіма своїми компетентними органами, залученими до адміністративного й кримінального правозастосування, зокрема усіма органами, що виконують запобіжні, каральні й правовідновлювальні функції.

(63) Відповідно до застосовних правил, держави-члени також мають забезпечувати співпрацю між ними за посередництва агентств Союзу, особливо Євроюсту та Європолу, а також з органами Союзу, включно з Європейською прокуратурою та Європейським бюро боротьби з шахрайством, у їхніх відповідних сферах компетенцій. Без обмеження правил щодо транскордонної співпраці та взаємної правової допомоги в кримінальних справах, таку співпрацю слід забезпечувати для гарантування вжиття дієвих заходів у зв'язку з кримінальними правопорушеннями, визначеними в цій Директиві; така співпраця має передбачати надання з боку Євроюсту у відповідних випадках технічної й операційної допомоги національним компетентним органам у разі наявності в таких органів потреби в допомозі для координування своїх розслідувань. У відповідних випадках Комісія може надавати допомогу. Така допомога не передбачає участі Комісії в процедурах розслідування або переслідування в окремих кримінальних справах, які здійснюють національні компетентні органи, і таку допомогу не слід розуміти як таку, що включає фінансову підтримку чи будь-які інші бюджетні зобов'язання з боку Комісії.

(64) Держави-члени мають забезпечувати обмін інформацією щодо осіб, стосовно яких було ухвалено обвинувальний вирок у зв'язку з вчиненням кримінальних правопорушень, визначених у цій Директиві, між національними компетентними органами відповідно до Рамкового рішення Ради 2009/315/ЮВС (15).

__________

15 Рамкове рішення Ради 2009/315/ЮВС від 26 лютого 2009 року про організацію та зміст обміну інформацією, отриманою з реєстру судимостей, між державами-членами (ОВ L 93, 07.04.2009, с. 23).

(65) Для забезпечення застосування узгодженого підходу до протидії злочинам проти довкілля державам-членам слід ухвалити, опублікувати, впровадити і періодично переглядати національну стратегію протидії кримінальним правопорушенням проти довкілля зі встановленими в ній цілями, пріоритетами й відповідними потрібними заходами та ресурсами. Така національна стратегія має, зокрема, стосуватися цілей і пріоритетів у межах національної політики у сфері злочинів проти довкілля, методів координації та співпраці між компетентними органами, процедур і механізмів регулярного моніторингу й оцінювання досягнутих результатів, а також допомоги європейським мережам, що працюють із питаннями, які безпосередньо стосуються протидії кримінальним правопорушенням проти довкілля і пов'язаним порушенням. Державам-членам слід забезпечити можливість визначати доцільну форму такої стратегії, яка могла б забезпечити можливість урахування їхніх конституційних традицій щодо розподілу повноважень і компетенцій та яка могла би бути секторальною або становити частину ширшого стратегічного документа. Незалежно від того, чи передбачать держави-члени ухвалення однієї або декількох стратегій, загальний зміст таких стратегій має стосуватися території всієї відповідної держави-члена.

(66) Для забезпечення ефективного реагування на кримінальні правопорушення проти довкілля, визначені в цій Директиві, необхідно, щоб компетентні органи держав-членів збирали точні, узгоджені й порівнянні статистичні дані щодо таких правопорушень. Відповідно, держави-члени мають забезпечити наявність належної системи реєстрації, вироблення та передання наявних статистичних даних про правопорушення, визначені в цій Директиві. Держави-члени мають використовувати такі статистичні дані для цілей стратегічного й операційного планування діяльності із забезпечення правозастосування, аналізу масштабу й тенденцій у вчиненні кримінальних правопорушень проти довкілля, а також для цілей інформування громадян. Держави-члени мають надавати Комісії відповідні статистичні дані щодо проваджень у зв'язку з кримінальними правопорушеннями проти довкілля, отримані на основі вже наявних даних на централізованому чи децентралізованому рівні в усій державі-члені. Комісія має регулярно оцінювати й публікувати у звіті результати свого оцінювання на основі статистичних даних, переданих державами-членами.

(67) Статистичні дані щодо кримінальних правопорушень проти довкілля, передані відповідно до цієї Директиви, мають бути порівнянними між державами-членами, і їх слід видобувати на основі загальних мінімальних стандартів. Щоб забезпечити однакові умови імплементації цієї Директиви, слід надати Комісії імплементаційні повноваження для встановлення стандартного формату передавання статистичних даних. Такі повноваження потрібно здійснювати відповідно до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 (16).

__________

16 Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 182/2011 від 16 лютого 2011 року про встановлення правил і загальних принципів стосовно механізмів контролю державами-членами здійснення Комісією імплементаційних повноважень (ОВ L, 55, 28.02.2011, с. 13).

(68) Відповідно до процедури комітету, передбаченої в цій Директиві, слід затвердити стандартний формат передання Комісії статистичних даних щодо видів і розмірів покарань (заходів кримінально-правового характеру), зокрема інформації щодо категорій пов'язаних правопорушень, відповідно до положень цієї Директиви.

(69) Відповідно до статей 1 і 2 та статті 4а(1) Протоколу № 21 про позицію Сполученого Королівства та Ірландії щодо простору свободи, безпеки та правосуддя, що містяться в додатку до ДЄС і ДФЄС, та без обмеження статті 4 зазначеного Протоколу, Ірландія не бере участі в ухваленні цієї Директиви, не зв'язана нею та не є суб'єктом її застосування.

(70) Відповідно до статей 1 і 2 Протоколу № 22 про позицію Данії, що містяться в додатку до ДЄС і ДФЄС, Данія не бере участі в ухваленні цієї Директиви, не зв'язана нею та не є суб'єктом її застосування.

(71) Ця Директива спрямована на внесення змін до Директиви 2008/99/ЄС і розширення її положень. Оскільки зміни, які мають бути внесені, є істотними з погляду їх кількості та характеру, Директиву 2008/99/ЄС слід, з міркувань ясності, повністю замінити для держав-членів, для яких ця Директива є зобов'язальною.

(72) Директива Європейського Парламенту і Ради 2005/35/ЄС (17) була доповнена, відповідно до Директиви 2009/123/ЄС, положеннями щодо кримінальних правопорушень і покарань за скидання із суден забруднювальних речовин. Такі правопорушення й покарання (заходи кримінально-правового характеру) мають підпадати під дію цієї Директиви. Тому Директиву 2009/123/ЄС слід замінити для держав-членів, для яких ця Директива є зобов'язальною. Така заміна не має обмежувати зобов'язання таких держав-членів щодо дати транспозиції зазначеної Директиви до їхнього національного права. Відповідно, щодо держав-членів, для яких ця Директива є зобов'язальною, покликання на положення Директиви 2005/35/ЄС, які були додані чи замінені відповідно до Директиви 2009/123/ЄС, слід тлумачити як покликання на цю Директиву. За державами-членами, для яких ця Директива не є зобов'язальною, потрібно зберігати обов'язки, визначені Директивою 2005/35/ЄС зі змінами, внесеними Директивою 2009/123/ЄС.

__________

17 Директива Європейського Парламенту і Ради 2005/35/ЄС від 7 вересня 2005 року про забруднення із суден та запровадження санкцій, зокрема кримінальних санкцій, за злочини, пов'язані із забрудненням (ОВ L 255, 30.09.2005, с. 11).

(73) Оскільки цілі цієї Директиви, а саме забезпечення наявності спільних термінів і означень кримінальних правопорушень проти довкілля та наявності дієвих, стримувальних і пропорційних кримінальних покарань (заходів кримінально-правового характеру) за тяжкі правопорушення, не можуть бути достатньою мірою досягнуті державами-членами, а радше, з огляду, між іншим, на транскордонну шкоду, що може бути завдана довкіллю відповідним протиправним діянням, та з огляду на масштаб і наслідки потрібного реагування, можуть бути краще досягнуті на рівні Союзу, Союз може ухвалювати інструменти відповідно до принципу субсидіарності, визначеного у статті 5 ДЄС. Відповідно до принципу пропорційності, визначеного в зазначеній статті, ця Директива не виходить за межі необхідного для досягнення таких цілей.

(74) Обов'язки, визначені в цій Директиві, не обмежують права Союзу щодо процесуальних прав у кримінальних провадженнях, відповідно, державам-членам слід забезпечити повне дотримання процесуальних прав підозрюваних чи обвинувачених осіб у кримінальних провадженнях.

(75) Ця Директива поважає фундаментальні права та дотримується принципів, зокрема, визнаних у Хартії, зокрема щодо захисту персональних даних, свободи вираження поглядів і свободи інформації, свободи підприємництва, права на ефективний засіб правового захисту та справедливий суд, презумпції невинуватості й права на захист, принципів законності та пропорційності кримінальних правопорушень і покарань (заходів кримінально-правового характеру), а також права не бути засудженим і покараним двічі у кримінальному провадженні за одне й те саме правопорушення. Ця Директива спрямована на забезпечення повного дотримання зазначених прав і принципів та повинна бути відповідним чином імплементована,

УХВАЛИЛИ ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Стаття 1

Предмет

Ця Директива встановлює мінімальні правила щодо означення кримінальних правопорушень і покарань (заходів кримінально-правового характеру) для забезпечення дієвішої охорони довкілля, а також щодо заходів із запобігання злочинам проти довкілля та протидії їм і для ефективного застосування екологічного права Союзу.

Стаття 2

Терміни та означення

1. Терміни, використані в цій Директиві для цілей опису діянь, наведених у статті 3(2), необхідно тлумачити, у відповідних випадках, згідно з означеннями, наведеними у праві Союзу, як зазначено в пункті (а) статті 3(1).

2. Для цілей цієї Директиви застосовують такі терміни й означення:

(a) «юридична особа» означає будь-який суб'єкт правовідносин, який має такий статус відповідно до застосовного національного права, за винятком держав або органи публічної влади під час здійснення ними владних повноважень, та міжнародних міжурядових організацій;

(b) «оселище в межах охоронюваного об'єкта » означає будь-яке оселище видів, для якого відповідна зона класифікована як спеціальна природоохоронна зона відповідно до статті 4(1) чи (2) Директиви 2009/147/ЄС, або будь-яке природне оселище чи оселище видів, для якого відповідний об'єкт було призначено як спеціальну заповідну зону відповідно до статті 4(4) Директиви 92/43/ЄЕС або для якого відповідний об'єкт було внесено до переліку об'єктів, які становлять важливе значення на рівні Співтовариства відповідно до статті 4(2) Директиви 92/43/ЄЕС;

(c) «екосистема» означає динамічний комплекс угруповань рослин, тварин, грибків і мікроорганізмів та їхнього неживого середовища, що взаємодіє як єдине функціональне ціле, та охоплює типи оселищ, оселища та популяції видів.

Стаття 3

Кримінальні правопорушення

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб діяння, зазначені у параграфах 2 та 3 цієї статті, якщо їх вчинили умисно, та діяння, зазначені у параграфі 4 цієї статті, якщо їх вчинили щонайменше через грубу необережність, становили кримінальне правопорушення, якщо такі діяння є протиправними.

Для цілей цієї Директиви діяння є протиправним, якщо воно порушує:

(a) право Союзу, що сприяє досягненню однієї з цілей політики Союзу щодо довкілля, як визначено в статті 191(1) ДФЄС; або

(b) закон чи підзаконний нормативно-правовий акт (зокрема відомчого характеру) держави-члена або рішення, ухвалене компетентним органом держави-члена для виконання права Союзу, зазначеного в пункті (а).

Таке діяння є протиправним, навіть якщо його було здійснено за наявності дозволу, виданого компетентним органом держави-члена, якщо такий дозвіл було отримано шляхом шахрайства, корупції, вимагання чи примусу або якщо такий дозвіл явно порушує відповідні матеріально-правові вимоги.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб зазначені нижче діяння становили кримінальне правопорушення, якщо таке діяння є протиправним і вчинене умисно:

(a) вивільнення, викид чи внесення значної кількості матеріалів чи речовин, енергії чи іонізувального випромінювання в повітря, ґрунт чи воду, що спричиняє або може спричинити смерть чи серйозну шкоду здоров'ю людини, або істотну шкоду для якості повітря, ґрунту чи води, або істотну шкоду для екосистеми, тварин чи рослин;

(b) введення в обіг, із порушенням заборони чи іншої вимоги, спрямованої на охорону довкілля, продукту, використання якого в більших масштабах, а саме використання продукту декількома користувачами, незалежно від їх кількості, призводить до вивільнення, викиду чи внесення значної кількості матеріалів чи речовин, енергії чи іонізувального випромінювання в повітря, ґрунт чи воду та спричиняє або може спричинити смерть чи серйозну шкоду здоров'ю людини, або істотну шкоду для якості повітря, ґрунту чи води, або істотну шкоду для екосистеми, тварин чи рослин;

(c) виготовлення, введення в обіг чи надання на ринку, експорт чи використання речовин, окремо або в складі сумішей чи виробів, зокрема використання їх у виготовленні виробів, якщо такі діяння спричиняють або можуть спричинити смерть чи серйозну шкоду здоров'ю людини, істотну шкоду для якості повітря, ґрунту чи води або істотну шкоду для екосистеми, тварин чи рослин та якщо такі діяння:

(i) обмежені відповідно до розділу VIII додатка XVII до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1907/2006 (18);

__________

18 Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1907/2006 від 18 грудня 2006 року щодо реєстрації, оцінювання, авторизації та обмеження реалізації хімічних речовин (REACH), створення Європейського хімічного агентства, внесення змін до Директиви 1999/45/ЄС та скасування Регламенту Ради (ЄЕС) № 793/93 і Регламенту Комісії (ЄС) № 1488/94, а також Директиви Ради 76/769/ЄЕС і директив Комісії 91/155/ЄЕС, 93/67/ЄЕС, 93/105/ЄС і 2000/21/ЄС (OB L 396, 30.12.2006, с. 1).

(ii) заборонені відповідно до розділу VII Регламенту (ЄС) № 1907/2006;

(iii) не відповідають положенням Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1107/2009 (19);

(iv) не відповідають положенням Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 528/2012 (20);

(v) не відповідають положенням Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1272/2008 (21); або

(vi) заборонені відповідно до додатка І до Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/1021 (22);

__________

19 Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1107/2009 від 21 жовтня 2009 року щодо введення в обіг засобів захисту рослин і про скасування директив Ради 79/117/ЄЕС і 91/414/ЄЕС (OB L 309, 24.11.2009, с. 1).

20 Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 528/2012 від 22 травня 2012 року стосовно надання на ринку та використання біоцидних продуктів (OB L 167, 27.06.2012, с. 1).

21 Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1272/2008 від 16 грудня 2008 року про класифікацію, маркування та пакування речовин і сумішей, про внесення змін та про скасування директив 67/548/ЄЕС та 1999/45/ЄС, та про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 1907/2006 (OB L 353, 31.12.2008, с. 1).

22 Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/1021 від 20 червня 2019 року про стійкі органічні забрудники (ОВ L, 169, 25.06.2019, с. 45).

(d) виготовлення, використання, зберігання, імпорт чи експорт ртуті, сполук ртуті, сумішей ртуті чи продуктів із додаванням ртуті, якщо такі діяння не відповідають вимогам, визначеним у Регламенті Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/852 (23), та спричиняють або можуть спричинити смерть чи серйозну шкоду здоров'ю людини, істотну шкоду для якості повітря, ґрунту чи води або істотну шкоду для екосистеми, тварин чи рослин;

__________

23 Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2017/852 від 17 травня 2017 року про ртуть та про скасування Регламенту (ЄС) № 1102/2008 (ОВ L 137, 24.05.2017, с. 1).

(e) реалізація проєктів у розумінні статті 1(2)(а), як зазначено в статті 4(1) та (2), Директиви Європейського Парламенту і Ради 2011/92/ЄС (24), якщо такі діяння здійснюють без дозволу на реалізацію проєкту та якщо такі діяння спричиняють або можуть спричинити істотну шкоду для якості повітря чи ґрунту або для якості чи статусу води або істотну шкоду для екосистеми, тварин чи рослин;

__________

24 Директива Європейського Парламенту і Ради 2011/92/ЄС від 13 грудня 2011 року про оцінювання впливу на довкілля деяких публічних і приватних проектів (ОВ L 26, 28.01.2012, с. 1).

(f) збирання, перевезення та оброблення відходів, нагляд за такими операціями та подальший догляд за об'єктами видалення відходів, зокрема дії, виконувані дилером або брокером, якщо такі діяння:

(i) стосуються небезпечних відходів, як їх означено в статті 3(2) Директиви Європейського Парламенту і Ради 2008/98/ЄС (25), та якщо йдеться про таку кількість таких відходів, якою неможливо нехтувати; або

__________

25 Директива Європейського Парламенту і Ради 2008/98/ЄС від 19 листопада 2008 року про відходи та про скасування деяких директив (ОВ L 312, 22.11.2008, с. 3).

(ii) стосуються інших відходів, ніж зазначені в пункті (і), та спричиняють або можуть спричинити смерть чи серйозну шкоду здоров'ю людини, або істотну шкоду для якості повітря, ґрунту чи води, або істотну шкоду для екосистеми, тварин чи рослин;

(g) перевезення відходів у розумінні пункту (26) статті 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/1157 (26), якщо таке діяння стосується таких обсягів, якими неможливо нехтувати, незалежно від того, чи таке перевезення здійснюють одним рейсом чи декількома рейсами, які здаються пов'язаними;

__________

26 Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 2024/1157 від 11 квітня 2024 року про перевезення відходів, внесення змін до регламентів (ЄС) № 1257/2013 та (ЄС) 2020/1056 та про скасування Регламенту (ЄС) № 1013/2006 (ОВ L, 2024/1157, 30.04.2024, ELI: http://data.europa.eu/eli/reg/2024/1157/oj).

(h) рециклінг суден, що підпадає під дію Регламенту (ЄС) № 1257/2013, якщо таке діяння не відповідає вимогам, зазначеним у пункті (а) статті 6(2) вказаного Регламенту;

(i) скидання з суден забруднювальних речовин, що підпадає під дію статті 3 Директиви 2005/35/ЄС, у будь-яку із зон, зазначених у статті 3(1) вказаної Директиви, крім випадків, коли таке скидання із суден забруднювальних речовин відповідає умовам винятків, визначених у статті 5 зазначеної Директиви, яке спричиняє чи може спричинити погіршення якості води або шкоду для морського середовища;

(j) експлуатація чи закриття установки, де здійснюють небезпечну діяльність або де зберігають чи використовують небезпечні речовини чи їх суміші, якщо такі діяння й такі небезпечні види діяльності, речовини чи суміші належать до сфери застосування Директиви Європейського Парламенту і Ради 2012/18/ЄС (27) чи Директиви Європейського Парламенту і Ради 2010/75/ЄС (28) та якщо такі діяння спричиняють або можуть спричинити смерть чи серйозну шкоду здоров'ю людини, істотну шкоду для якості повітря, ґрунту чи води або істотну шкоду для екосистеми, тварин чи рослин;

__________

27 Директива Європейського Парламенту і Ради 2012/18/ЄС від 4 липня 2012 року про контроль небезпеки значних аварій, пов'язаних із небезпечними речовинами, внесення змін до Директиви Ради 96/82/ЄС та її подальше скасування (ОВ L 197, 24.07.2012, с. 1).

28 Директива Європейського Парламенту і Ради 2010/75/ЄС від 24 листопада 2010 року про промислові викиди (комплексне запобігання забрудненню та контроль над ним) (ОВ L 334, 17.12.2010, с. 17).

(k) будівництво, експлуатація та демонтаж установки, якщо такі діяння й такий об'єкт належать до сфери застосування Директиви Європейського Парламенту і Ради 2013/30/ЄС (29) та якщо такі діяння спричиняють або можуть спричинити смерть чи серйозну шкоду здоров'ю людини, істотну шкоду для якості повітря, ґрунту чи води або істотну шкоду для екосистеми, тварин чи рослин;

__________

29 Директива Європейського Парламенту і Ради 2013/30/ЄС від 12 червня 2013 року про безпеку морських нафтогазових операцій та про внесення змін до Директиви 2004/35/ЄС (ОВ L 178, 28.06.2013, с. 66).

(l) виготовлення, виробництво, оброблення, використання, тримання, зберігання, перевезення, імпортування, експортування чи видалення радіоактивних матеріалів або радіоактивних речовин чи будь-яке поводження з ними, якщо такі діяння й такі матеріали чи речовини не підпадають під дію директив Ради 2013/59/Євратом (30), 2014/87/Євратом (31) чи 2013/51/Євратом (32) та якщо такі діяння спричиняють або можуть спричинити смерть чи серйозну шкоду здоров'ю, істотну шкоду для якості повітря, ґрунту чи води або істотну шкоду для екосистеми, тварин чи рослин;

__________

30 Директива Ради 2013/59/Євратом від 05 грудня 2013 року про встановлення основних норм безпеки для захисту від загроз, зумовлених впливом іонізувального випромінення, і скасування директив 89/618/Євратом, 90/641/Євратом, 96/29/Євратом, 97/43/Євратом і 2003/122/Євратом (ОВ L 13, 17.01.2014, с. 1).

31 Директива Ради 2014/87/Євратом від 8 липня 2014 року про внесення змін до Директиви Ради 2009/71/Євратом про встановлення рамок Співтовариства у сфері ядерної безпеки ядерних установок (ОВ L 219, 25.07.2014, с. 42).

32 Директива Ради 2013/51/Євратом від 22 жовтня 2013 року про встановлення вимог щодо охорони здоров'я громадськості у зв'язку з радіоактивними речовинами у воді, призначеній для споживання людиною (ОВ L 296, 07.11.2013, с. 12).

(m) забір поверхневих чи підземних вод у розумінні Директиви Європейського Парламенту і Ради 2000/60/ЄС (33), якщо такі діяння спричиняють або можуть спричинити істотну шкоду для екологічного статусу чи екологічного потенціалу масивів поверхневих вод або для кількісного статусу масивів підземних вод;

__________

33 Директива Європейського Парламенту і Ради 2000/60/ЄС від 23 жовтня 2000 року про встановлення рамок заходів Співтовариства в галузі водної політики (ОВ L 327, 22.12.2000, с. 1).

(n) вбивство, знищення, добування або збирання, володіння, продаж чи пропонування для продажу зразка чи зразків видів дикої фауни чи флори, зазначених у переліку, наведеному в додатку IV або в додатку V, якщо до видів, зазначених у вказаному додатку, застосовні ті самі інструменти, що були ухвалені стосовно видів, зазначених у додатку IV до Директиви Ради 92/43/ЄЕС (34), та зразка чи зразків видів, зазначених у статті 1 Директиви Європейського Парламенту і Ради 2009/147/ЄС (35), крім випадків, коли такі діяння стосуються незначної кількості таких зразків;

__________

34 Директива Ради 92/43/ЄЕС від 21 травня 1992 року про збереження природних оселищ та дикої фауни і флори (ОВ L 206, 22.07.1992, с. 7).

35 Директива Європейського Парламенту і Ради № 2009/147/ЄС від 30 листопада 2009 року про збереження диких птахів (ОВ L 20, 26.01.2010, с. 7).

(o) торгівля зразком чи зразками або їх частинами чи похідними від таких зразків видів дикої фауни чи флори, зазначених у переліку, наведеному в додатках А та В до Регламенту Ради (ЄЄ) № 338/97 (36), а також імпорт зразка чи зразків, їх частин чи похідних від таких зразків видів, зазначених у переліку, що наведений у додатку C до вказаного Регламенту, крім випадків, коли такі діяння стосуються незначної кількості таких зразків;

__________

36 Регламент Ради (ЄС) № 338/97 від 9 грудня 1996 року про охорону видів дикої фауни і флори шляхом регулювання торгівлі ними (ОВ L 61, 03.03.1997, с. 1).

(p) введення в обіг чи надання на ринку Союзу або експорт із ринку Союзу відповідних товарів чи відповідних продуктів із порушенням заборони, визначеної в статті 3 Регламенту (ЄС) 2023/1115, крім випадків, коли такі діяння стосуються незначних кількостей;

(q) будь-яке діяння, що спричиняє погіршення стану оселища в межах охоронюваного об'єкта або створення неспокою для видів тварин, зазначені в переліку, наведеному в пункті (a) додатка II до Директиви 92/43/ЄЕС, у межах охоронюваного об'єкта в розумінні статті 6(2) зазначеної Директиви, якщо такі погіршення чи вплив є значними;

(r) ввезення на територію Союзу, введення в обіг, утримання, розведення, перевезення, використання, надання можливості розмноження, вирощування чи культивування, випускання в середовище чи поширення популяції інвазійних чужорідних видів, що викликають занепокоєння в Союзі, або обмін такими видами, якщо такі діяння порушують:

(i) обмеження, визначені в статті 7(1) Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1143/2014 (37), та спричиняють або можуть спричинити смерть чи серйозну шкоду здоров'ю людини, істотну шкоду для якості повітря, ґрунту чи води або істотну шкоду для екосистеми, тварин чи рослин; або

__________

37 Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1143/2014 від 22 жовтня 2014 року про запобігання проникненню і поширенню інвазивних чужорідних видів та управління ними (OB L 317, 04.11.2014, с. 35).

(ii) умови дозволу, виданого відповідно до статті 8 Регламенту (ЄС) № 1143/2014 чи дозволу, наданого відповідно до статті 9 зазначеного Регламенту, та спричиняють або можуть спричинити смерть чи серйозну шкоду здоров'ю людини, істотну шкоду для якості повітря, ґрунту чи води або істотну шкоду для екосистеми, тварин чи рослин;

(s) виробництво, введення в обіг, імпорт, експорт, використання чи викид озоноруйнівних речовин, окремо або в складі сумішей, як зазначено в пункті (а) статті 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/590 (38), або виробництво, введення в обіг, імпорт, експорт чи використання продуктів та обладнання та їх частин, які містять у складі озоноруйнівні речовини або функціонування яких залежить від таких речовин, як зазначено в статті 2(b) вказаного Регламенту;

__________

38 Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/590 від 7 лютого 2024 року про речовини, що шкодять озоновому шару, та скасування Регламенту (ЄС) № 1005/2009 (OB L, 2024/590, 20.02.2024, ELI: http://data.europa.eu/eli/reg/2024/590/oj).

(t) виробництво, введення в обіг, імпорт, експорт, використання чи викид фторованих парникових газів, окремо або в складі сумішей, як зазначено в пункті (a) статті 2 Регламенту Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/573 (39), або виробництво, введення в обіг, імпорт, експорт чи використання продуктів та обладнання і їх частин, які містять у складі фторовані парникові гази або функціонування яких залежить від таких газів, як зазначено в пункті (b) статті 2 вказаного Регламенту, або введення в експлуатацію таких продуктів та обладнання.

__________

39 Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2024/573 від 7 лютого 2024 року про фторовані парникові гази, внесення змін до Директиви (ЄС) 2019/1937 та скасування Регламенту (ЄС) № 517/2014 (OB L, 2024/573, 20.02.2024, ELI: http://data.europa.eu/eli/reg/2024/573/oj).

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб кримінальні правопорушення, пов'язані з діяннями, зазначеними в параграфі 2, становили кваліфіковані кримінальні правопорушення, якщо відповідні діяння призводять до:

(a) руйнування чи масштабного й істотного, незворотного або довготривалого, пошкодження екосистеми, що має значні розміри чи істотну цінність для довкілля, або оселища в межах охоронюваного об'єкта; або

(b) масштабної й істотної, незворотної або довготривалої, шкоди для якості повітря, ґрунту чи води.

4. Держави-члени повинні забезпечити, щоб діяння, зазначені в пунктах (a)-(d), пунктах (f) та (g), пунктах (i)-(q), пункті (r)(ii) та пунктах (s) і (t) параграфа 2, становили кримінальне правопорушення, якщо відповідні діяння є протиправними і якщо їх вчиняють принаймні з грубої необережності.

5. На додачу до кримінальних правопорушень, пов'язаних із діяннями, зазначеними в параграфі 2, держави-члени можуть, відповідно до свого національного права, визначати додаткові кримінальні правопорушення для охорони довкілля.

6. Держави-члени повинні у відповідних випадках забезпечувати під час оцінювання того, чи істотною є фактична чи потенційна шкода, пов'язана з діяннями, зазначеними в пунктах (a)-(e), пункті (f)(ii), пунктах (j)-(m) та в пункті (r) параграфа 2, врахування одного чи декількох із зазначених нижче елементів, у відповідних випадках:

(a) вихідний стан довкілля, що зазнало впливу;

(b) довга, середня або коротка тривалість наслідків заподіяної шкоди;

(c) масштаби шкоди;

(d) зворотність шкоди.

7. Держави-члени повинні у відповідних випадках забезпечувати під час оцінювання того, чи діяння, зазначені в пунктах (a)-(e), пункті (f)(ii), пунктах (i)-(m) та в пункті (r) параграфа 2, можуть спричинити шкоду для якості повітря чи ґрунту, або для якості чи статусу води, або для екосистеми, тварин чи рослин, врахування одного чи кількох із зазначених нижче елементів, у відповідних випадках:

(a) зв'язок такого діяння з діяльністю, яку вважають ризикованою чи небезпечною для довкілля чи здоров'я людини, та неотримання чи невиконання умов дозволу, необхідного для вчинення такого діяння;

(b) ступінь перевищення регуляторного порогового показника, значення чи іншого обов'язкового параметра, визначених у праві Союзу чи національному праві, зазначеному в пунктах (a) та (b) другого підпараграфа параграфа 1, або в дозволі, виданому для здійснення відповідного виду діяльності;

(c) чи класифіковано відповідні матеріали чи речовини як небезпечні або в будь-який інший спосіб шкідливі для довкілля чи здоров'я людини.

8. Держави-члени повинні у відповідних випадках забезпечувати під час оцінювання того, чи обсяги є незначними для цілей пункту (f)(i) та пунктів (g), (n), (o) та (p) параграфа 2, врахування у відповідних випадках одного чи декількох із зазначених нижче елементів:

(a) кількість відповідних одиниць;

(b) ступінь перевищення регуляторного порогового показника, значення чи іншого обов'язкового параметра, визначеного у праві Союзу чи національному праві, зазначеному в пунктах (a) та (b) другого підпараграфа параграфа 1;

(c) природоохоронний статус відповідних видів флори чи фауни;

(d) вартість відновлення довкілля, якщо таку вартість можливо оцінити.

Стаття 4

Підбурювання, сприяння та пособництво, замах

1. Держави-члени повинні забезпечити, щоб за підбурювання, сприяння та пособництво у вчиненні кримінальних правопорушень, зазначених у статті 3(2) та (3), була передбачена відповідальність як за вчинення кримінального правопорушення.

2. Держави-члени повинні забезпечити, щоб за замахи на вчинення кримінальних правопорушень, зазначених у статті 3(2), пунктах (a)-(d), пунктах (f) та (g), пунктах (i)-(m) та пунктах (o), (p), (r), (s) та (t), була передбачена відповідальність як за вчинення кримінального правопорушення.

Стаття 5

Покарання фізичних осіб

1. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб кримінальні правопорушення, зазначені у статтях 3 і 4, мали наслідком застосування дієвих, пропорційних і стримувальних кримінальних покарань.

2. Держави-члени повинні вжити заходів, необхідних для забезпечення того, щоб:

(a) кримінальні правопорушення, зазначені в статті 3(2), пунктах (a)-(d) та пунктах (f), (j), (k), (l) та (r), мали наслідком покарання з максимальним строком позбавлення волі щонайменше 10 років, якщо вони спричиняють смерть людини;

(b) кримінальні правопорушення, зазначені в статті 3(3), мали наслідком покарання з максимальним строком позбавлення волі щонайменше 8 років;

(c) кримінальні правопорушення, зазначені в статті 3(4), якщо в такому параграфі є покликання на пункти (a)-(d) та пункти (f), (j), (k) та (l) статті 3(2), мали наслідком покарання з максимальним строком позбавлення волі щонайменше 5 років, якщо вони спричиняють смерть людини;

(d) кримінальні правопорушення, зазначені в пунктах (a)-(l) та пунктах (p), (s) та (t) статті 3(2), мали наслідком покарання з максимальним строком позбавлення волі щонайменше 5 років;

(e) кримінальні правопорушення, зазначені в пунктах (m), (n), (o), (q) та (r) статті 3(2), мали наслідком покарання з максимальним строком позбавлення волі щонайменше 3 роки;

3. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення можливості застосування до фізичних осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, зазначені у статтях 3 і 4, додаткових кримінальних чи некримінальних покарань або заходів, які можуть включати:

(a) зобов'язання:

(i) відновити довкілля протягом відведеного періоду, за умови що заподіяна шкода є зворотною, або

(ii) виплатити компенсацію за завдану довкіллю шкоду, якщо така шкода є незворотною або якщо правопорушник не спроможний забезпечити таке відновлення;

(b) штрафи, пропорційні тяжкості діяння й індивідуальним, фінансовим та іншим обставинам відповідної фізичної особи, розмір яких, у відповідних випадках, визначають із належним урахуванням тяжкості й тривалості заподіяної довкіллю шкоди та фінансових вигід, отриманих у результаті вчинення відповідного правопорушення;

(c) позбавлення доступу до публічного фінансування, зокрема до тендерних процедур, грантів, концесій та ліцензій;

(d) позбавлення права обіймати в юридичній особі керівної посади такого ж типу, як та, що була використана для вчинення правопорушення;

(e) відкликання дозволів на провадження діяльності, що спричинила вчинення відповідного кримінального правопорушення;

(f) тимчасові заборони балотуватися на державні посади;

(g) у разі наявності суспільного інтересу, після здійснення індивідуального оцінювання, повне або часткове опублікування судового рішення у зв'язку з вчиненим кримінальним правопорушенням та призначених покарань чи застосованих заходів, що може включати персональні дані засуджених осіб лише в обґрунтованих виняткових випадках.

Стаття 6

Відповідальність юридичних осіб

1. Держави-члени повинні забезпечити можливість притягнення юридичних осіб до відповідальності за будь-яке з кримінальних правопорушень, зазначених у статтях 3 і 4, якщо таке правопорушення було вчинене на користь таких юридичних осіб будь-якою особою, що обіймає керівну посаду в такій юридичній особі, яка діяла самостійно або у складі органу такої юридичної особи, на підставі:

(a) права представляти юридичну особу;

(b) повноваження ухвалювати рішення від імені юридичної особи; або

(c) повноваження здійснювати контроль у межах юридичної особи.

2. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів, щоб забезпечити можливість притягнення юридичних осіб до відповідальності у випадках, коли брак нагляду або контролю з боку особи, зазначеної в параграфі 1, уможливив вчинення на користь юридичної особи будь-якого з кримінальних правопорушень, зазначених у статтях 3 та 4, особою, яка перебуває під її керівництвом.

3. Відповідальність юридичних осіб відповідно до параграфів 1 та 2 цієї статті не перешкоджає здійсненню кримінальних проваджень стосовно фізичних осіб, які є виконавцями, підбурювачами або пособниками кримінальних правопорушень, зазначених у статтях 3 та 4.

Стаття 7

Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб

1. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення застосування до юридичних осіб, притягнутих до відповідальності згідно зі статтею 6(1) чи (2), дієвих, пропорційних і стримувальних кримінальних чи некримінальних стягнень або заходів.

2. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб стягнення чи заходи, які застосовують до юридичних осіб, притягнутих до відповідальності згідно зі статтею 6(1) чи (2) у зв'язку з учиненням кримінальних правопорушень, зазначених у статтях 3 та 4, охоплювали кримінальні й некримінальні штрафи та могли включати інші кримінальні чи некримінальні стягнення або заходи, такі як:

(a) зобов'язання:

(i) відновити довкілля протягом відведеного періоду, за умови що заподіяна шкода є зворотною, або

(ii) виплатити компенсацію за завдану довкіллю шкоду, якщо така шкода є незворотною або якщо правопорушник не спроможний забезпечити таке відновлення;

(b) позбавлення права на державні пільги або допомогу;

(c) позбавлення доступу до публічного фінансування, зокрема до тендерних процедур, грантів, концесій і ліцензій;

(d) тимчасове або постійне позбавлення права займатися підприємницькою діяльністю;

(e) відкликання дозволів на провадження діяльності, що спричинила вчинення відповідного кримінального правопорушення;

(f) встановлення судового нагляду;

(g) ліквідація за рішенням суду;

(h) закриття організацій, що їх використовували для вчинення правопорушення;

(i) зобов'язання щодо запровадження схем належної обачності для покращення відповідності екологічним стандартам;

(j) у разі наявності суспільного інтересу, повне або часткове опублікування судового рішення у зв'язку з вчиненим кримінальним правопорушенням і застосованих стягнень чи заходів, без обмеження правил щодо приватності та захисту персональних даних.

3. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб принаймні щодо юридичних осіб, яких притягують до відповідальності згідно зі статтею 6(1), кримінальні правопорушення, зазначені в статті 3(2), мали наслідком стягнення у виді кримінальних чи некримінальних штрафів, розмір яких повинен бути пропорційним тяжкості діяння й індивідуальним, фінансовим та іншим обставинам відповідної юридичної особи. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб максимальний розмір таких штрафів був не меншим, ніж:

(a) за вчинення кримінальних правопорушень, зазначених у пунктах (a)-(l) та пунктах (p), (s) та (t) статті 3(2):

(i) 5% від сукупного світового обороту юридичної особи в фінансовому році, що передував року, в якому було вчинено правопорушення, чи в фінансовому році, що передував року, в якому ухвалюють рішення про призначення штрафу, або

(ii) сума, що дорівнює 40000000 євро;

(b) за вчинення кримінальних правопорушень, зазначених у пунктах (m), (n), (o), (q) та (r) статті 3(2):

(i) 3% від сукупного світового обороту юридичної особи в фінансовому році, що передував року, в якому було вчинено правопорушення, чи в фінансовому році, що передував року, в якому ухвалюють рішення про призначення штрафу, або

(ii) сума, що дорівнює 24000000 євро.

Держави-члени можуть встановлювати правила для випадків, у яких розмір штрафу неможливо визначити на основі сукупного світового обороту юридичної особи в фінансовому році, що передував року, в якому було вчинено правопорушення, чи в фінансовому році, що передував року, в якому ухвалюють рішення про призначення штрафу.

4. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення застосування до юридичних осіб, притягнутих до відповідальності згідно зі статтею 6 у зв'язку з вчиненням кримінальних правопорушень, зазначених у статті 3(3), більш суворих кримінальних чи некримінальних стягнень або заходів, аніж ті, що їх застосовують у зв'язку з кримінальними правопорушеннями, зазначеними в статті 3(2).

Стаття 8

Обставини, які обтяжують покарання (заходи кримінально-правового характеру)

Якщо зазначені нижче обставини не є частиною складу кримінальних правопорушень, зазначених у статті 3, держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб у контексті відповідних кримінальних правопорушень, зазначених у статтях 3 та 4, одну або декілька із зазначених нижче обставин, відповідно до національного права, могли вважати обставинами, які обтяжують покарання:

(a) правопорушення спричинило руйнування або незворотну чи довготривалу значну шкоду екосистемі;

(b) правопорушення було вчинене злочинною організацією у розумінні Рамкового рішення Ради 2008/841/ЮВС (40);

__________

40 Рамкове рішення Ради 2008/841/ЮВС від 24 жовтня 2008 року про боротьбу з організованою злочинністю (ОВ L 300, 11.11.2008, с. 42).

(c) правопорушення включало використання правопорушником сфальсифікованих чи підроблених документів;

(d) правопорушення було вчинене публічною посадовою особою під час виконання своїх обов'язків;

(e) стосовно правопорушника було раніше ухвалено обвинувальний вирок у виді остаточного судового рішення у зв'язку з правопорушенням такого самого характеру, як і зазначені в статті 3 або 4;

(f) в результаті вчинення правопорушення було отримано чи очікувалося отримання значної фінансової вигоди або вдалося в прямий чи опосередкований спосіб уникнути істотних витрат, наскільки можливо визначити такі вигоди чи витрати;

(g) правопорушник знищив докази або залякував свідків чи заявників;

(h) правопорушення було вчинено в зоні, яку класифікують як спеціальну природоохоронну зону відповідно до статті 4(1) чи (2) Директиви 2009/147/ЄС, або на об'єкті, призначеному як спеціальна заповідна зона відповідно до статті 4(4) Директиви 92/43/ЄЕС, або на об'єкті, внесеному до переліку об'єктів, які становлять важливе значення на рівні Співтовариства відповідно до статті 4(2) Директиви 92/43/ЄЕС.

Обставину, що обтяжує покарання (захід кримінально-правового характеру), зазначену в пункті (a) цієї статті, не застосовують до кримінальних правопорушень, зазначених у статті 3(3).

Стаття 9

Обставини, які пом'якшують покарання (заходи кримінально-правового характеру)

Держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб у контексті відповідних кримінальних правопорушень, зазначених у статтях 3 та 4, одна або декілька із зазначених нижче обставин, відповідно до національного права, могли вважати обставинами, які пом'якшують покарання (заходи кримінально-правового характеру):

(a) правопорушник відновлює довкілля до попереднього стану, якщо на нього не було покладено зобов'язання щодо такого відновлення відповідно до Директиви 2004/35/ЄС, або правопорушник до початку кримінального розслідування вживає заходів для мінімізації масштабів шкоди чи усуває таку шкоду;

(b) правопорушник надає адміністративним чи судовим органам інформацію, яку вони інакше не змогли б отримати, й таким чином допомагає їм:

(i) ідентифікувати чи притягнути до відповідальності інших правопорушників;

(ii) отримати докази.

Стаття 10

Замороження та конфіскація

Держави-члени повинні вживати необхідних заходів, щоб забезпечити можливість відстеження, виявлення, замороження та конфіскації засобів вчинення кримінальних правопорушень, зазначених у статтях 3 та 4, та доходів від них.

Держави-члени, для яких Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/42/ЄС (41) є зобов'язальною, повинні вживати заходів, зазначених у першому параграфі, відповідно до зазначеної Директиви.

__________

41 Директива Європейського Парламенту і Ради 2014/42/ЄС від 3 квітня 2014 року про заморожування та конфіскацію засобів і доходів, одержаних злочинним шляхом, в Європейському Союзі (ОВ L 127, 29.04.2014, с. 39).

Стаття 11

Строки давності

1. Держави-члени повинні вжити необхідних заходів, щоб передбачити такий строк давності, що уможливлює проведення розслідування, кримінального переслідування, судового розгляду та ухвалення судових рішень щодо кримінальних правопорушень, зазначених у статтях 3 та 4, протягом достатнього часу після вчинення таких кримінальних правопорушень задля ефективної боротьби з такими кримінальними правопорушеннями.

Держави-члени повинні вжити необхідних заходів, щоб передбачити такий строк давності, що уможливлює забезпечення виконання покарань або стягнень, призначених після ухвалення остаточного обвинувального вироку у зв'язку з кримінальними правопорушеннями, зазначеними в статтях 3 та 4, протягом достатнього часу після винесення такого вироку.

2. Строки давності, зазначені в першому підпараграфі параграфа 1, є такими:

(a) щонайменше 10 років із моменту вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання з максимальним строком позбавлення волі щонайменше на 10 років;

(b) щонайменше 5 років із моменту вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання з максимальним строком позбавлення волі щонайменше на 5 років;

(c) щонайменше 3 роки з моменту вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання з максимальним строком позбавлення волі щонайменше на 3 роки.

3. Строки давності, зазначені в другому підпараграфі параграфа 1, є такими:

(a) щонайменше 10 років з дати винесення остаточного обвинувального вироку в таких випадках:

(i) покарання у виді позбавлення волі строком більше ніж 5 років; або, як альтернатива,

(ii) покарання у виді позбавлення волі за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання з максимальним строком позбавлення волі щонайменше на 10 років;

(b) щонайменше 5 років з дати винесення остаточного обвинувального вироку в таких випадках:

(i) покарання у виді позбавлення волі строком більше ніж 1 рік; або, як альтернатива,

(ii) покарання у виді позбавлення волі за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання з максимальним строком позбавлення волі щонайменше на 5 років; та

(c) щонайменше 3 роки з дати винесення остаточного обвинувального вироку в таких випадках:

(i) покарання у виді позбавлення волі строком до 1 року; або, як альтернатива,

(ii) покарання у виді позбавлення волі за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання з максимальним строком позбавлення волі щонайменше на 3 роки;

4. Як відступ від параграфів 2 та 3, держави-члени можуть установлювати строк давності менше ніж 10 років, але такий строк не може бути меншим ніж 5 років, при цьому має бути передбачена можливість переривання чи призупинення перебігу цього строку у випадку конкретних визначених дій.

Стаття 12

Юрисдикція

1. Кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів для встановлення своєї юрисдикції стосовно кримінальних правопорушень, зазначених у статтях 3 та 4, якщо:

(a) правопорушення було вчинено повністю або частково на її території;

(b) правопорушення було вчинено на борту морського або повітряного судна, яке зареєстроване в такій державі-члені або під її прапором;

(c) шкода, що є одним зі складників правопорушення, була заподіяна на їхній території; або

(d) правопорушник є одним з її громадян.

2. Держава-член повинна повідомити Комісію про ухвалення нею рішення про поширення своєї юрисдикції на одне чи більше кримінальних правопорушень, зазначених у статтях 3 і 4 та вчинених за межами її території, якщо:

(a) правопорушник зазвичай проживає на її території;

(b) правопорушення було вчинене на користь юридичної особи, що має осідок на її території;

(c) правопорушення було вчинене проти одного з її громадян або особи, яка зазвичай проживає на її території; або

(d) правопорушення спричинило виникнення серйозного ризику для довкілля на її території.

Якщо кримінальне правопорушення, зазначене в статтях 3 та 4, підпадає під юрисдикцію більш ніж однієї держави-члена, такі держави-члени повинні у співпраці визначити, яка держава-член відповідатиме за здійснення кримінального провадження. У відповідних випадках та згідно зі статтею 12(2) Рамкового рішення Ради 2009/948/ЮВС (42) це питання передають на розгляд Євроюсту.

__________

42 Рамкове рішення Ради 2009/948/ЮВС від 30 листопада 2009 року про запобігання конфліктам щодо здійснення юрисдикції у кримінальних провадженнях та їх врегулювання (ОВ Р 328, 15.12.2009, с. 42).

3. У випадках, зазначених у пунктах (c) та (d) параграфа 1, держави-члени повинні вживати необхідних заходів, щоб забезпечити, що реалізація їх юрисдикції не залежало від умови, що кримінальне переслідування може бути розпочато лише після повідомлення від держави, на території якої було вчинено кримінальне правопорушення.

Стаття 13

Інструменти розслідування

Держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення наявності необхідних дієвих і пропорційних інструментів розслідування для цілей розслідування чи кримінального переслідування у зв'язку з кримінальними правопорушеннями, зазначеними в статтях 3 та 4. У відповідних випадках такі інструменти повинні включати спеціальні інструменти розслідування, такі як інструменти, які використовують для боротьби з організованою злочинністю або у справах, пов'язаних з іншими тяжкими злочинами.

Стаття 14

Захист осіб, які повідомляють про вчинення кримінальних правопорушень проти довкілля чи надають допомогу в їх розслідуванні

Без обмеження Директиви (ЄС) 2019/1937 держави-члени повинні вжити необхідних заходів для забезпечення для осіб, які повідомляють про кримінальні правопорушення, зазначені в статтях 3 і 4 цієї Директиви, надають докази чи в будь-який інший спосіб співпрацюють із компетентними органами, доступу до заходів підтримки й допомоги в контексті кримінальних проваджень відповідно до національного права.

Стаття 15

Опублікування інформації, що становить суспільний інтерес, та забезпечення для заінтересованої громадськості доступу до правосуддя

Держави-члени повинні забезпечити наявність у осіб, що постраждали чи можуть постраждати внаслідок кримінальних правопорушень, зазначених у статтях 3 та 4 цієї Директиви, та осіб, які мають достатній інтерес або які стверджують, що були порушені їхні права, а також у неурядових організацій, що просувають охорону довкілля та відповідають вимогам національного права, відповідних процесуальних прав у контексті проваджень у зв'язку з такими правопорушеннями, якщо у відповідній державі-члені для заінтересованої громадськості такі процесуальні права передбачені в контексті проваджень у зв'язку з іншими кримінальними правопорушеннями, наприклад, право на участь у провадженнях як цивільний позивач. У таких випадках держави-члени повинні також забезпечити, відповідно до свого національного права, надання заінтересованій громадськості інформації про хід провадження, якщо таку інформацію надають у ході проваджень, що стосуються інших кримінальних правопорушень.

Стаття 16

Запобігання

Держави-члени повинні вживати відповідних заходів, таких як проведення інформаційних кампаній і кампаній із підвищення рівня обізнаності, спрямованих на відповідних стейкхолдерів із публічного й приватного секторів, та реалізація дослідницьких і освітніх програм, спрямованих на зниження рівня кримінальних правопорушень проти довкілля і ризику вчинення злочинів проти довкілля. У відповідних випадках держави-члени повинні діяти у співпраці з такими стейкхолдерами.

Стаття 17

Ресурси

Держави-члени повинні забезпечити наявність у національних органах, які відповідають за виявлення й розслідування кримінальних правопорушень проти довкілля, кримінального переслідування й ухвалення судових рішень щодо них, достатньої кількості кваліфікованого персоналу, а також достатньої кількості фінансових, технічних і технологічних ресурсів для ефективного виконання своїх функцій, пов'язаних з імплементацією цієї Директиви. У відповідних випадках держави-члени повинні, беручи до уваги конституційні традиції й структуру своїх правових систем та інші національні обставини, оцінювати потребу в підвищенні рівня спеціалізації таких органів у сфері екологічного кримінального права відповідно до національного права.

Стаття 18

Підготовка

Без обмеження незалежності судової влади та відмінностей в організації судоустрою в Союзі, держави-члени повинні вжити необхідних заходів, щоб забезпечити спеціалізовану регулярну підготовку для суддів, прокурорів, працівників поліції та апаратів судів, а також для персоналу компетентних органів, що бере участь у кримінальних провадженнях та розслідуваннях, яка буде відповідати цілям цієї Директиви й функціям таких суддів, прокурорів, працівників поліції та апаратів судів і персоналу компетентних органів.

Стаття 19

Співпраця між компетентними органами в державі-члені

Держави-члени повинні вжити необхідних заходів для впровадження належних механізмів координації та співпраці на стратегічному й операційному рівнях між усіма своїми компетентними органами, задіяними в запобіганні й протидії кримінальним правопорушенням проти довкілля.

Такі механізми повинні бути спрямовані щонайменше на таке:

(a) забезпечення наявності спільних пріоритетів і розуміння зв'язку між кримінальним та адміністративним правозастосуванням;

(b) обмін інформацією для стратегічних та операційних цілей у межах, визначених у застосовному праві Союзу та національному праві;

(c) консультування в ході окремих розслідувань у межах, визначених у застосовному праві Союзу та національному праві;

(d) обмін найкращими практиками;

(e) надання допомоги європейським мережам спеціалістів-практиків, які працюють із питаннями стосовно протидії кримінальним правопорушенням проти довкілля та пов'язаним порушенням.

Механізми, зазначені в першому параграфі, можуть бути реалізовані як діяльність спеціалізованих координаційних органів, меморандуми про взаєморозуміння між компетентними органами, національні мережі правозастосування та спільні навчальні заходи.

Стаття 20

Співпраця між державами-членами та Комісією, а також органами, офісами чи агентствами Союзу

Якщо є підозра, що кримінальні правопорушення проти довкілля мають транскордонний характер, компетентні органи відповідної держави-члена повинні розглянути доцільність передання інформації, пов'язаної з такими правопорушеннями, відповідним компетентним органам.

Без обмеження правил щодо транскордонного співробітництва та взаємної правової допомоги у кримінальних справах, держави-члени, Євроюст, Європол, Європейська прокуратура, Європейське бюро боротьби з шахрайством та Комісія, в межах своїх відповідних сфер компетенції, повинні співпрацювати між собою у боротьбі з кримінальними правопорушеннями, зазначеними в статтях 3 та 4. Для цього Євроюст повинен, у відповідних випадках, надавати технічну та операційну допомогу, якої потребують компетентні національні органи для сприяння координації їхніх розслідувань. У відповідних випадках Комісія може надавати допомогу.

Стаття 21

Національна стратегія

1. Держави-члени повинні до 21 травня 2027 року ухвалити й опублікувати національну стратегію протидії кримінальним правопорушенням проти довкілля.

Держави-члени повинні вживати заходів для імплементації своєї національної стратегії без невиправданої затримки. Національна стратегія повинна охоплювати щонайменше такі аспекти:

(a) цілі й пріоритети національної політики щодо кримінальних правопорушень проти довкілля, зокрема у транскордонних справах, та механізми регулярного оцінювання того, чи їх було досягнуто;

(b) ролі й обов'язки всіх компетентних органів, задіяних у протидії кримінальним правопорушенням проти довкілля, зокрема в контексті координації й співпраці між національними компетентними органами та з компетентними органами Союзу, а також стосовно надання допомоги європейським мережам, що працюють із питаннями, які безпосередньо стосуються протидії таким правопорушенням, у тому числі в контексті транскордонних справ;

(c) способи, в які буде забезпечено підтримку спеціалізації фахівців із правозастосування, оцінний обсяг ресурсів, виділених на боротьбу зі злочинністю проти довкілля, та оцінювання майбутніх потреб у цій сфері.

2. Держави-члени повинні забезпечити перегляд та оновлення своєї національної стратегії регулярно, але не рідше ніж один раз на 5 років, на підставі результатів підходу, що базується на аналізі ризиків, для врахування відповідних змін, тенденцій і загроз, пов'язаних зі злочинністю проти довкілля.

Стаття 22

Статистичні дані

1. Держави-члени повинні забезпечити наявність системи для реєстрації, вироблення та надання знеособлених статистичних даних щодо стадій повідомлення, розслідування та судового провадження стосовно кримінальних правопорушень, зазначених у статтях 3 та 4 для моніторингу ефективності їхніх заходів із протидії кримінальним правопорушенням проти довкілля.

2. Статистичні дані, зазначені в параграфі 1, повинні щонайменше включати наявні дані щодо:

(a) кількості кримінальних правопорушень, які було зареєстровано й стосовно яких було ухвалено судове рішення в державах-членах;

(b) кількості закритих судових справ, зокрема на підставі закінчення строку давності для відповідних кримінальних правопорушень;

(c) кількості фізичних осіб:

(i) яких переслідують,

(ii) стосовно яких було ухвалено обвинувальний вирок;

(d) кількості юридичних осіб:

(i) яких переслідують,

(ii) стосовно яких було ухвалено обвинувальний вирок, постановлено ухвалу про застосування заходів кримінально-правового характеру або яким було призначено штраф;

(e) видів та розмірів призначених покарань (заходів кримінально-правового характеру).

3. Держави-члени повинні забезпечити, щоб їхні консолідовані статистичні дані оприлюднювали щонайменше кожні три роки.

4. Держави-члени повинні щорічно передавати Комісії статистичні дані, зазначені в параграфі 2 цієї статті, в стандартному форматі, зазначеному в статті 23.

5. Комісія повинна щонайменше один раз на три роки публікувати звіт на основі статистичних даних, переданих державами-членами. Уперше такий звіт публікують через три роки після затвердження стандартного формату, зазначеного в статті 23.

Стаття 23

Імплементаційні повноваження

1. До 21 травня 2027 року за допомогою імплементаційних актів Комісія повинна ухвалити стандартний, легкодоступний та порівнянний формат для передання статистичних даних, зазначених у статті 22(4). Такі імплементаційні акти ухвалюють згідно з експертною процедурою, зазначеною у статті 24(2).

2. Стандартний формат для передання статистичних даних повинен охоплювати такі елементи:

(a) класифікацію кримінальних правопорушень проти довкілля;

(b) одиниці обчислення;

(c) формат звітування.

Необхідно забезпечити спільне розуміння елементів, зазначених у першому підпараграфі.

Стаття 24

Процедура комітету

1. Комісії допомагає комітет. Такий комітет є комітетом у розумінні Регламенту (ЄС) № 182/2011.

2. У разі покликання на цей параграф застосовують статтю 5 Регламенту (ЄС) № 182/2011.

3. Якщо комітет не надав жодного висновку, Комісія не ухвалює проєкт імплементаційного акта; у такому разі застосовують третій підпараграф статті 5(4) Регламенту (ЄС) № 182/2011.

Стаття 25

Оцінювання, звітування та перегляд

1. Комісія повинна, до 21 травня 2028 року, подати до Європейського Парламенту і Ради звіт з оцінкою того, якою мірою держави-члени вжили необхідних заходів для дотримання цієї Директиви. Держави-члени повинні надати Комісії необхідну інформацію для підготовки такого звіту.

2. Комісія повинна до 21 травня 2031 року провести оцінювання впливу цієї Директиви з визначенням потреби в оновленні переліку кримінальних правопорушень проти довкілля, зазначених у статтях 3 та 4, та подати звіт Європейському Парламенту і Раді. Держави-члени повинні надати Комісії необхідну інформацію для підготовки такого звіту, включно з резюме щодо прогресу в імплементації цієї Директиви та заходів, вжитих відповідно до статей 16-21, а також статистичні дані, приділяючи особливу увагу транскордонній співпраці. За необхідності такий звіт повинна супроводжу вати законодавча пропозиція.

3. Комісія повинна регулярно переглядати потребу у внесенні змін до переліку кримінальних правопорушень, охоплених статтею 3(2).

Стаття 26

Заміна Директиви 2008/99/ЄС

Директиву 2008/99/ЄС замінено для держав-членів, для яких ця Директива є зобов'язальною, без обмеження зобов'язань таких держав-членів щодо дати транспозиції зазначеної Директиви до національного права. Стосовно держав-членів, для яких ця Директива є зобов'язальною, покликання на положення Директиви 2008/99/ЄС необхідно тлумачити як покликання на цю Директиву. За державами-членами, для яких ця Директива не є зобов'язальною, зберігають обов'язки, визначені Директивою 2008/99/ЄС.

Стаття 27

Заміна Директиви 2009/123/ЄС

Директиву 2009/123/ЄС замінено для держав-членів, для яких ця Директива є зобов'язальною, без обмеження зобов'язань таких держав-членів щодо дати транспозиції зазначеної Директиви.

Стосовно держав-членів, для яких ця Директива є зобов'язальною, покликання на положення Директиви 2005/35/ЄС, які були додані чи замінені відповідно до Директиви 2009/123/ЄС, необхідно тлумачити як покликання на цю Директиву.

За державами-членами, для яких ця Директива не є зобов'язальною, зберігають обов'язки, визначені Директивою 2005/35/ЄС зі змінами, внесеними Директивою 2009/123/ЄС.

Стаття 28

Транспозиція

1. Держави-члени повинні ввести в дію закони та підзаконні нормативно-правові акти (зокрема відомчого характеру), необхідні для дотримання вимог цієї Директиви, до 21 травня 2026 року. Вони повинні невідкладно повідомити про них Комісію.

Якщо держави-члени ухвалюють такі інструменти, вони повинні містити покликання на цю Директиву або супроводжуватися таким покликаннями у разі їх офіційної публікації. Методи здійснення такого покликання визначають держави-члени.

2. Держави-члени повинні передавати Комісії текст основних інструментів національного права, ухвалених ними у сфері регулювання цієї Директиви.

Стаття 29

Набуття чинності

Ця Директива набуває чинності на двадцятий день після дня її опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу.

Стаття 30

Адресати

Цю Директиву адресовано державам-членам відповідно до договорів.

Вчинено в Брюсселі, 11 квітня 2024 року.

За Європейський Парламент

Президент

R. METSOLA

За Раду

Президент

H. LAHBIB

{Текст Директиви українською мовою додано до Листа Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України № 20257/0/2-26 від 17.07.2026}

{Джерело: https://eur-lex.europa/eu/. Текст Директиви англійською мовою.}