Стаття 7

nreg: 9a3_001-22 ГЛАВА II Стаття 7 Національна стратегія кібербезпеки

1. Кожна держава-член ухвалює національну стратегію кібербезпеки, що визначає стратегічні цілі, ресурси, необхідні для досягнення цих цілей, та доречні політичні та регуляторні інструменти з метою досягнення та підтримання високого рівня кібербезпеки. Національна стратегія кібербезпеки включає: (a) цілі та пріоритети стратегії кібербезпеки держави-члена, що зокрема охоплюють сектори, зазначені в додатках I та II. (b) управлінську систему для досягнення цілей і пріоритетів, зазначених у пункті (a) цього параграфа, у тому числі політики, вказані в параграфі 2; (c) управлінську систему, що роз’яснює функції та обов’язки відповідних стейкхолдерів на національному рівні, закладаючи основу для співпраці та координації на національному рівні між компетентними органами, єдиними контактними пунктами та групами CSIRT за цією Директивою, а також координації та співпраці між цими органами та компетентними органами за секторальними правовими актами Союзу; (d) механізм ідентифікації відповідних активів і оцінювання ризиків у цій державі-члені; (e) визначення інструментів, що забезпечують підготованість до інцидентів, реагування на них та відновлення після них, у тому числі співпрацю між державним і приватним секторами; (f) перелік різних органів влади та стейкхолдерів, залучених до реалізації національної стратегії кібербезпеки; (g) політичні рамки для посиленої координації між компетентними органами згідно з цією Директивою та компетентними органами згідно з Директивою (ЄС) 2022/2557 з метою обміну інформацією щодо ризиків, кіберзагроз та інцидентів, а також ризиків, що не відносяться до ризиків у сфері кібербезпеки, загроз та інцидентів та виконання наглядових завдань, залежно від випадку; (h) план, у тому числі необхідні заходи, для поси title: Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2022/2555 від 14 грудня 2022 року про заходи для високого спільного рівня кібербезпеки на всій території Союзу, внесення змін до Регламенту (ЄС) № 910/2014 та Директиви (ЄС) 2018/1972 та скасування Директиви (ЄС) 2016/1148 (Директива NIS 2) nreg: 9a3_001-22 ГЛАВА II Стаття 7 загроз та інцидентів, а також ризиків, що не відносяться до ризиків у сфері кібербезпеки, загроз та інцидентів та виконання наглядових завдань, залежно від випадку; (h) план, у тому числі необхідні заходи, для посилення загального рівня обізнаності про кібербезпеку серед громадян.

2. У рамках національної стратегії кібербезпеки держави-члени, зокрема, ухвалюють політики, які: (a) регулюють питання кібербезпеки в ланцюгу постачання продуктів ІКТ і послуг ІКТ, використовуваних суб’єктами для надання послуг; (b) включають і конкретизують пов’язані з кібербезпекою вимоги до продуктів ІКТ і послуг ІКТ під час публічних закупівель, у тому числі щодо сертифікації кібербезпеки, шифрування та використання продуктів у сфері кібербезпеки із відкритим вихідним кодом; (c) забезпечують керування вразливостями, охоплюючи просування і спрощення скоординованого оприлюднення інформації про вразливості згідно зі статтею 12(1); (d) стосуються підтримання загальної доступності, цілісності та конфіденційності публічного ядра відкритого інтернету, в тому числі кібербезпеки підводних комунікаційних кабелів; (e) сприяють розвитку та інтеграції актуальних передових технологій з метою впровадження найсучасніших заходів управління ризиками кібербезпеки; (f) просувають і розвивають освіту та професійну підготовку в сфері кібербезпеки, ініціативи з набуття навичок, підвищення обізнаності, досліджень і розробок у сфері кібербезпеки, а також інструкції з належних практик і механізмів контролю кібергігієни, спрямовані на громадян, стейкхолдерів і суб’єктів; (g) підтримують науково-дослідні установи в розробці, вдосконаленні та просуванні розгортання інструментів кібербезпеки та захищеної мережевої інфраструктури; (h) включають відповідні процедури та належні інструменти обміну інформацією для title: Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2022/2555 від 14 грудня 2022 року про заходи для високого спільного рівня кібербезпеки на всій території Союзу, внесення змін до Регламенту (ЄС) № 910/2014 та Директиви (ЄС) 2018/1972 та скасування Директиви (ЄС) 2016/1148 (Директива NIS 2) nreg: 9a3_001-22 ГЛАВА II Стаття 7 слідні установи в розробці, вдосконаленні та просуванні розгортання інструментів кібербезпеки та захищеної мережевої інфраструктури; (h) включають відповідні процедури та належні інструменти обміну інформацією для підтримання добровільного обміну інформацією щодо кібербезпеки між суб’єктами відповідно до права Союзу; (i) посилюють базовий рівень кіберстійкості та кібергігієни малих і середніх підприємств, зокрема не включених до сфери застосування цієї Директиви, шляхом надання легкодоступних інструкцій і допомоги відповідно до їхніх специфічних потреб; (j) сприяють активному кіберзахисту.

3. Держави-члени направляють свої національні стратегії кібербезпеки до Комісії впродовж трьох місяців після їх ухвалення. Держави-члени можуть вилучати з таких сповіщень інформацію, що стосується національної безпеки.

4. Держави-члени проводять оцінювання своїх національних стратегій кібербезпеки на регулярній основі - принаймні кожні п’ять років - на базі ключових показників ефективності та, якщо необхідно, оновлюють їх. ENISA допомагає державам-членам, на їхню вимогу, в розробці чи оновленні національної стратегії кібербезпеки та ключових показників ефективності для оцінювання цієї стратегії з метою її узгодження з вимогами та зобов’язаннями, встановленими в цій Директиві.