Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах (укр/рос)

Угода про діяльність держав на Місяці та інших небесних тілах

Дата набуття чинності: 11 липня 1984 року

Держави-учасниці цієї Угоди,

відзначаючи успіхи, досягнені державами в дослідженні і використанні Місяця та інших небесних тіл,

визнаючи, що Місяць, який є природним супутником Землі, грає важливу роль у дослідженні космосу,

сповнені рішучості сприяти на основі рівності дальшому розвитку співробітництва між державами в дослідженні і використанні Місяця та інших небесних тіл,

бажаючи не допустити перетворення Місяця в район міжнародних конфліктів,

враховуючи вигоди, які може бути одержано від розробки природних ресурсів Місяця та інших небесних тіл,

нагадуючи про Договір про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла ( 995_480 ), Угоду про рятування космонавтів, повернення космонавтів і повернення об'єктів, запущених в космічний простір ( 995_483 ), Конвенцію про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об'єктами ( 995_126 ), Конвенцію про реєстрацію об'єктів, що запускаються в космічний простір ( 995_253 ),

беручи до уваги необхідність конкретизації і розвитку стосовно до Місяця та інших небесних тіл положень цих міжнародних документів з урахуванням подальшого прогресу в дослідженні і використанні космічного простору,

погодилися про таке:

Стаття 1

1. Положення цієї Угоди, що стосуються Місяця, застосовуються також до інших небесних тіл Сонячної системи, окрім Землі, за винятком тих випадків, коли вступають у силу конкретні правові норми стосовно будь-якого з цих небесних тіл.

2. Для цілей цієї Угоди посилання на Місяць включають орбіти навколо Місяця або інші траєкторії польоту до Місяця або навколо нього.

3. Ця Угода не застосовується до позаземних матеріалів, які досягають поверхні Землі природним шляхом.

Стаття 2

Вся діяльність на Місяці, включаючи його дослідження і використання, провадиться згідно з міжнародним правом, зокрема із Статутом Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ), і з урахуванням Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами згідно з Статутом Організації Об'єднаних Націй, прийнятої Генеральною Асамблеєю 24 жовтня 1970 року ( 995_569 ), у інтересах підтримання міжнародного миру і безпеки і заохочення міжнародного співробітництва і порозуміння і з належним урахуванням відповідних інтересів всіх інших держав-учасниць.

Стаття 3

1. Місяць використовується всіма державами-учасницями винятково в мирних цілях.

2. На Місяці забороняється загроза силою або застосування сили або будь-які інші ворожі дії або загроза вчинення ворожих дій. Забороняється також використання Місяця для вчинення будь-яких подібних дій або застосування будь-яких подібних загроз щодо Землі, Місяця, космічних кораблів, персоналу космічних кораблів або штучних космічних об'єктів.

3. Держави-учасниці зобов'язуються не виводити на орбіту навколо Місяця або на іншу траєкторію польоту до Місяця або навколо нього об'єкти з ядерною зброєю або будь-якими іншими видами зброї масового знищення, а також не встановлювати і не використовувати таку зброю на поверхні Місяця або в його надрах.

4. Забороняється створення на Місяці військових баз, споруд і укріплень, випробування будь-яких типів зброї і проведення військових маневрів. Використання військового персоналу для наукових досліджень або якихось інших мирних цілей не забороняється. Не забороняється також використання будь-якого обладнання або засобів, необхідних для мирного дослідження і використання Місяця.

Стаття 4

1. Дослідження і використання Місяця є надбанням всього людства і здійснюється на благо і в інтересах всіх країн, незалежно від ступеня їх економічного або наукового розвитку. При цьому належна увага приділяється інтересам теперішніх і майбутніх поколінь, а також необхідності сприяти підвищенню рівня життя і поліпшенню умов економічного і соціального прогресу і розвитку згідно з Статутом Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ).

2. Держави-учасниці у всій своїй діяльності, пов'язаній з дослідженням і використанням Місяця, керуються принципом співробітництва і взаємодопомоги. Міжнародне співробітництво згідно з цією Угодою має бути якомога ширшим і може провадитися на багатосторонній основі, на двосторонній основі і через міжнародні міжурядові організації.

Стаття 5

1. Держави-учасниці інформують у максимально можливій і практично здійсненній мірі Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй, а також громадськість і міжнародну наукову спільноту про свою діяльність, пов'язану з дослідженням і використанням Місяця. Якомога швидше після запуску щодо кожної експедиції на Місяць повідомляються дані про час, цілі, місця проведення, параметри орбіти і тривалість, а інформація про результати проведення кожної експедиції, включаючи наукові результати, надається після її завершення. У тому разі, якщо експедиція продовжується більш ніж шістдесят днів, інформація про хід цієї експедиції, включаючи будь-які наукові результати, надається періодично через кожні тридцять днів. Щодо експедицій, які тривають більш ніж шість місяців, необхідно згодом повідомляти тільки істотно важливі доповнення до такої інформації.

2. Якщо державі - учасниці стає відомо, що інша держава - учасниця планує одночасне проведення діяльності в одному і тому ж районі або на одній і тій же орбіті навколо Місяця, траєкторії польоту до Місяця або навколо нього, вона негайно інформує іншу державу про час і плани проведення своєї діяльності.

3. При провадженні діяльності згідно з цією Угодою держави-учасниці негайно інформують Генерального секретаря, а також громадськість і міжнародну наукову спільноту про будь-які встановлені ними явища в космічному просторі, включаючи Місяць, які могли б створювати загрозу для життя або здоров'я людини, а також про ознаки будь-якого виду органічного життя.

Стаття 6

1. На Місяці проголошується свобода наукових досліджень, що провадяться всіма державами-учасницями, без будь-якої дискримінації, на основі рівності і згідно з міжнародним правом.

2. При проведенні наукових досліджень згідно з положеннями цієї Угоди держави-учасниці мають право збирати на Місяці зразки мінеральних та інших речовин і вивозити їх з Місяця. Такі зразки залишаються в розпорядженні тих держав-учасниць, котрі забезпечили їх збирання, і можуть використовуватись ними для наукових цілей. Держави-учасниці беруть до уваги бажаність надавання частини таких зразків у розпорядження інших заінтересованих держав-учасниць і міжнародної наукової спільноти для проведення наукових досліджень. При проведенні наукових досліджень держави-учасниці можуть також використовувати мінеральні та інші речовини Місяця для підтримання життєдіяльності своїх експедицій у необхідних для цієї мети кількостях.

3. Держави - учасниці визнають бажаним проведення в максимально можливій і практично здійсненній мірі обміну науковим та іншим персоналом між експедиціями на Місяць або спорудами на ньому.

Стаття 7

1. Проводячи дослідження і використання Місяця, держави-учасниці вживають заходів для запобігання порушенню сформованої рівноваги його середовища внаслідок внесення несприятливих змін у це середовище, його шкідливому забрудненню внаслідок доставки сторонніх для цього середовища речовин або якимось іншим чином. Держави-учасниці вживають також заходів для уникнення внесення несприятливих змін у навколишнє середовище Землі внаслідок доставки позаземної речовини або якимось іншим чином.

2. Держави-учасниці інформують Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй про заходи, вжиті ними згідно з пунктом 1 цієї Статті, а також у максимально можливій мірі заздалегідь повідомляють його про всі випадки розміщення ними радіоактивних матеріалів на Місяці і про цілі такого розміщення.

3. Держави-учасниці надсилають іншим державам-учасницям і Генеральному секретареві повідомлення щодо районів Місяця, що являють особливий науковий інтерес, з тим, щоб без шкоди для інших держав-учасниць можна було розглянути питання про їх оголошення міжнародними науковими заповідниками, стосовно яких має бути узгоджено спеціальні захисні заходи, у консультації з компетентними органами Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 8

1. Держави-учасниці можуть провадити свою діяльність по дослідженню і використанню Місяця в будь-якому місці його поверхні або надр за умови дотримання положень цієї Угоди.

2. У цих цілях держави-учасниці можуть, зокрема:

a) здійснювати посадку своїх космічних об'єктів на Місяць і їх запуск з Місяця,

b) розміщувати свій персонал, космічні апарати, обладнання, установки, станції і споруди в будь-якому місці поверхні Місяця або його надр.

Персонал, космічні апарати, обладнання, установки, станції і споруди можуть вільно пересуватися або бути пересунутими на поверхні Місяця або в його надрах.

3. Дії держав-учасниць згідно з пунктами 1 і 2 цієї Статті не повинні створювати перешкод для діяльності, проваджуваної на Місяці іншими державами-учасницями. На випадок виникнення таких перешкод заінтересовані держави-учасниці проводять консультації згідно з пунктами 2 і 3 Статті 15 цієї Угоди.

Стаття 9

1. Держави-учасниці можуть створювати на Місяці заселені і незаселені станції. Держава-учасниця, створюючи станцію, використовує тільки таку площу, яка необхідна для забезпечення потреб цієї станції, і негайно інформує Генерального секретаря Організації Об'єднаних Нації про місцеположення і цілі цієї станції. Далі з інтервалами в один рік ця держава інформує Генерального секретаря також про те, чи продовжується використання цієї станції і чи змінилися її цілі.

2. Станції розміщуються таким чином, щоб не перешкоджати вільному доступу персоналу, апаратів і обладнання інших держав-учасниць, що провадять діяльність на Місяці, у будь-які райони Місяця згідно з положеннями цієї Угоди або Статті I Договору про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла ( 995_480 ).

Стаття 10

1. Держави-учасниці вживають всіх можливих заходів для охорони життя і здоров'я осіб, що перебувають на Місяці. У цих цілях вони розглядатимуть будь-яку людину, що перебуває на Місяці, як космонавта у значенні Статті V Договору про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла ( 995_480 ), а також як члена екіпажу космічного корабля у значенні Угоди про рятування космонавтів, повернення космонавтів і повернення об'єктів, запущених у космічний простір ( 995_483 ).

2. Держави-учасниці надають особам, що терплять лихо, які перебувають на Місяці, право укриття на своїх станціях, спорудах, апаратах та інших установках.

Стаття 11

1. Місяць і його природні ресурси є спільним спадком людства, що відбито в положеннях цієї Угоди, і, зокрема, у пункті 5 цієї Статті.

2. Місяць не підлягає національному присвоєнню ні шляхом проголошення на нього суверенітету, ні шляхом використання або окупації, ні будь-якими іншими засобами.

3. Поверхня або надра Місяця, а також ділянки його поверхні або надр або природні ресурси там, де вони знаходяться, не можуть бути власністю якоїсь держави, міжнародної міжурядової або неурядової організації, національної організації або неурядової установи або будь-якої фізичної особи. Розміщення на поверхні Місяця або в його надрах персоналу, космічних апаратів, обладнання, установок, станцій і споруд, включаючи конструкції, нерозривно пов'язані з його поверхнею або надрами, не створює права власності на поверхню або надра Місяця або їх ділянки. Викладені вище положення не завдають шкоди міжнародному режиму, згаданому в пункті 5 цієї Статті.

4. Держави-учасниці мають право на дослідження і використання Місяця без будь-якої дискримінації на основі рівності і згідно з міжнародним правом і положеннями цієї Угоди.

5. Держави-учасниці цим зобов'язуються встановити міжнародний режим, включаючи відповідні процедури, для регулювання експлуатації природних ресурсів Місяця, коли буде очевидно, що така експлуатація стане можливою найближчим часом. Це положення здійснюється згідно з Статтею 18 цієї Угоди.

6. З метою сприяння встановленню міжнародного режиму, згаданого в пункті 5 цієї Статті, держави-учасниці інформують Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй, а також громадськість і міжнародну наукову спільноту в максимально можливій і практично здійсненній мірі про будь-які природні ресурси, які вони можуть виявити на Місяці.

7. Основні цілі міжнародного режиму, який має бути встановлено, містять:

a) упорядковане і безпечне опанування природних ресурсів Місяця;

b) раціональне регулювання цих ресурсів;

c) розширення можливостей у справі використання цих ресурсів; і

d) справедливий розподіл між усіма державами-учасницями благ, одержуваних від цих ресурсів, з особливим урахуванням інтересів і потреб країн, що розвиваються, а також зусиль тих країн, які прямо або непрямо зробили свій внесок у дослідження Місяця.

8. Будь-яка діяльність щодо природних ресурсів Місяця проваджується таким чином, щоб це відповідало цілям, вказаним у пункті 7 даної Статті, і положенням пункту 2 Статті 6 цієї Угоди.

Стаття 12

1. Держави-учасниці зберігають юрисдикцію і контроль над своїм персоналом, космічними апаратами, обладнанням, установками, станціями і спорудами на Місяці. Права власності на космічні апарати, обладнання, установки, станції і споруди залишаються непорушними під час їх знаходження на Місяці.

2. До апаратів, споруд і обладнання або їх складових частин, виявлених за межами наміченого місця їх розташування, застосовуються положення Статті 5 Угоди про рятування космонавтів, повернення космонавтів і повернення об'єктів, запущених у космічний простір ( 995_483 ).

3. У надзвичайних випадках, пов'язаних з загрозою життю людини, держави-учасниці можуть використати обладнання, апарати, споруди, установки або запаси інших держав - учасниць на Місяці. Повідомлення про таке використання негайно надсилається Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй або заінтересованій державі-учасниці.

Стаття 13

Держава-учасниця, яка виявила, що на Місяці сталася аварійна, вимушена або інша ненавмисна посадка космічного об'єкта, який не було нею запущено, або падіння складових частин такого об'єкта, негайно повідомляє про це державу-учасницю, яка здійснила запуск, і Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 14

1. Держави-учасниці цієї Угоди несуть міжнародну відповідальність за національну діяльність на Місяці, незалежно від того, чи здійснюється вона урядовими органами або неурядовими юридичними особами, і за забезпечення того, щоб національна діяльність проводилась згідно з положеннями, що містяться в цій Угоді. Держави-учасниці забезпечують, щоб неурядові юридичні особи, що знаходяться під їх юрисдикцією, здійснювали діяльність на Місяці тільки під контролем і під постійним спостереженням відповідної держави-учасниці.

2. Держави-учасниці визнають, що в результаті активізації діяльності на Місяці може виникнути необхідність у детальних угодах про відповідальність за шкоду, завдану на Місяці, на доповнення до положень Договору про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла ( 995_480 ), і Конвенції про міжнародну відповідальність з а шкоду, завдану космічними об'єктами ( 995_126 ). Будь-які такі угоди випрацьовуються згідно з процедурою, передбаченою в Статті 18 цієї Угоди.

Стаття 15

1. Кожна держава-учасниця може переконатися в тому, що діяльність інших держав-учасниць по дослідженню і використанню Місяця здійснюється згідно з положеннями цієї Угоди. З цією метою всі космічні апарати, обладнання, установки, станції і споруди на Місяці відкриті для інших держав-учасниць. Ці держави-учасниці в розумно завчасні строки повідомляють про плановане відвідання, щоб дозволити провести відповідні консультації і вжити максимальних заходів запобігання для убезпечення і уникнення перешкод для нормальних операцій на установці, яка підлягає відвіданню. Згідно з цією Статтею будь-яка держава-учасниця може діяти самостійно, або при повній або частковій допомозі будь-якої іншої держави-учасниці, або через відповідні міжнародні процедури в межах Організації Об'єднаних Націй і згідно Статуту ( 995_010 ).

2. Держава-учасниця, яка має підстави вважати, що інша держава-учасниця не виконує зобов'язань, що покладаються на неї цією Угодою, або що інша держава-учасниця порушує права, які перша держава має згідно з цією Угодою, може запитати проведення консультацій з цією державою-учасницею. Держава-учасниця, до якої звернено подібний запит, негайно вступає в такі консультації. У таких консультаціях має право взяти участь будь-яка інша держава-учасниця, яка цього вимагає. Кожна держава-учасниця, що бере участь у таких консультаціях, прагне взаємоприйнятного врегулювання будь-якого спору і враховує права та інтереси всіх держав-учасниць. Інформація про результати цих консультацій надсилається Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй, який передає одержану інформацію всім заінтересованим державам-учасницям.

3. Якщо консультації не приводять до взаємоприйнятного врегулювання з належним урахуванням прав і інтересів всіх держав - учасниць, заінтересовані сторони вживають всіх заходів для врегулювання спору іншими мирними засобами на свій вибір згідно з обставинами і характером спору. Якщо виникають труднощі у зв'язку з початком консультацій або якщо консультації не дозволяють прийти до взаємоприйнятного врегулювання, будь-яка держава-учасниця з метою врегулювання спору може звернутися за сприянням до Генерального секретаря, не заручаючись згодою іншої сторони в спорі. Держава-учасниця, яка не підтримує дипломатичних стосунків з іншою заінтересованою державою-учасницею, бере участь у таких консультаціях на свій розсуд або безпосередньо, або через іншу державу-учасницю або Генерального секретаря, що виступають як посередники.

Стаття 16

У цій Угоді, за винятком статей 17-21, посилання на держави розглядаються як такі, що стосуються будь-якої міжнародної міжурядової організації, яка проводить космічну діяльність, якщо ця організація заявляє, що вона бере на себе права і обов'язки, передбачені цією Угодою, і якщо більшість держав-членів цієї організації є державами-учасницями цієї Угоди і Договору про принципи діяльності держав по дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла ( 995_480 ). Держави-члени будь-якої такої організації, що є державами-учасницями цієї Угоди, вживають всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб ця організація зробила заяву згідно з положеннями цієї Статті.

Стаття 17

Будь-яка держава-учасниця Угоди може пропонувати поправки до цієї Угоди. Поправки набирають чинності для кожної держави-учасниці Угоди, яка приймає ці поправки, після прийняття їх більшістю держав-учасниць Угоди, а згодом для кожної іншої держави-учасниці Угоди в день прийняття нею цих поправок.

Стаття 18

Через десять років після набрання чинності цією Угодою в попередній порядок денний Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй включається питання про розгляд дії цієї Угоди, щоб обговорити у світлі попереднього застосування Угоди, чи вимагає вона перегляду. Проте в будь-який час через п'ять років після набрання чинності цією Угодою Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй як депозитарій скликає на вимогу однієї третини держав-учасниць Угоди і за згодою більшості держав-учасниць конференцію держав-учасниць для розгляду дії цієї Угоди. Конференція щодо розгляду дії Угоди обговорить також питання про здійснення положень пункту 5 Статті 11 на основі принципу, вказаного в пункті 1 цієї Статті, і з урахуванням, зокрема, будь-яких відповідних технічних досягнень.

Стаття 19

1. Цю Угоду буде відкрито для її підписання всіма державами в центральних установах Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку.

2. Ця Угода підлягає ратифікації державами, що підписали її. Будь-яка держава, яка не підпише цю Угоду до набрання нею чинності згідно з пунктом 3 цієї Статті, може приєднатися до неї в будь-який час. Ратифікаційні грамоти і документи про приєднання здаються на зберігання Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй.

3. Ця Угода набирає чинності на 30-й день після здачі на зберігання п'ятої ратифікаційної грамоти.

4. Для кожної держави, що здала на зберігання свою ратифікаційну грамоту або документ про приєднання після набрання цією Угодою чинності, вона набирає чинності на 30-й день після здачі на зберігання такого документа.

5. Генеральний секретар негайно інформує всі держави, що підписали цю Угоду або приєдналися до неї, про дату кожного підписання, дату здачі на зберігання кожної ратифікаційної грамоти або документа про приєднання, про дату набрання цією Угодою чинності, а також про інші повідомлення.

Стаття 20

Будь-яка держава-учасниця цієї Угоди може повідомити про свій вихід з Угоди через рік після набрання нею чинності шляхом письмового повідомлення Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй. Такий вихід набуває чинності через один рік з дня одержання цього повідомлення.

Стаття 21

Цю Угоду, російський, англійський, арабський, іспанський, китайський і французький тексти якої є рівно автентичними, буде здано на зберігання Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй, який надішле завірені копії цієї Угоди всім державам, що підписали цю Угоду і приєдналися до неї.

На засвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те уповноважені своїми відповідними урядами, підписали цю Угоду, відкриту для підписання в Нью-Йорку 18 грудня 1979 року.

*---*

Соглашение о деятельности государств на Луне и других небесных телах

(Заключено 18.12.79)

Государства-участники настоящего Соглашения,

отмечая успехи, достигнутые государствами в исследовании и использовании Луны и других небесных тел,

признавая, что Луна, являющаяся естественным спутником Земли, играет важную роль в исследовании космоса,

преисполненные решимости содействовать на основе равенства дальнейшему развитию сотрудничества между государствами в исследовании и использовании Луны и других небесных тел,

желая не допустить превращения Луны в район международных конфликтов,

учитывая выгоды, которые могут быть получены от разработки природных ресурсов Луны и других небесных тел,

напоминая о Договоре о принципах деятельности государств по исследованию и использованию космического пространства, включая Луну и другие небесные тела ( 995_480 ) (1), Соглашении о спасании космонавтов, возвращении космонавтов и возвращении объектов, запущенных в космическое пространство ( 995_483 ) (2), Конвенции о международной ответственности за ущерб, причиненный космическими объектами ( 995_126 ) (3), и Конвенции о регистрации объектов, запускаемых в космическое пространство ( 995_253 ) (4),

----------------------

(1) Резолюция 2222 (XXI), приложение.

(2) Резолюция 2345 (XXII), приложение.

(3) Резолюция 2777 (XXVI), приложение.

(4) Резолюция 3235 (XXIX), приложение.

принимая во внимание необходимость конкретизации и развития применительно к Луне и другим небесным телам положений этих международных документов с учетом дальнейшего прогресса в исследовании и использовании космического пространства,

согласились о нижеследующем:

Статья 1

1. Положения настоящего Соглашения, относящиеся к Луне, применяются также к другим небесным телам Солнечной системы, помимо Земли, за исключением тех случаев, когда вступают в силу конкретные правовые нормы в отношении любого из этих небесных тел.

2. Для целей настоящего Соглашения ссылки на Луну включают орбиты вокруг Луны или другие траектории полета к Луне или вокруг нее.

3. Настоящее Соглашение не применяется к внеземным материалам, которые достигают поверхности Земли естественным путем.

Статья 2

Вся деятельность на Луне, включая ее исследование и использование, осуществляется в соответствии с международным правом, в частности с Уставом Организации Объединенных Наций ( 995_010 ), и с учетом Декларации о принципах международного права, касающихся дружественных отношений и сотрудничества между государствами в соответствии с Уставом Организации Объединенных Наций ( 995_569 ) (5), принятой Генеральной Ассамблеей 24 октября 1970 года, в интересах поддержания международного мира и безопасности и поощрения международного сотрудничества и взаимопонимания и с должным учетом соответствующих интересов всех других государств-участников.

---------------

(5) Резолюция 2625 (XXV), приложение.

Статья 3

1. Луна используется всеми государствами-участниками исключительно в мирных целях.

2. На Луне запрещается угроза силой или применение силы или любые другие враждебные действия или угроза совершения враждебных действий. Запрещается также использование Луны для совершения любых подобных действий или применения любых подобных угроз в отношении Земли, Луны, космических кораблей, персонала космических кораблей или искусственных космических объектов.

3. Государства-участники обязуются не выводить на орбиту вокруг Луны или на другую траекторию полета к Луне или вокруг нее объекты с ядерным оружием или любыми другими видами оружия массового уничтожения, а также не устанавливать и не использовать такое оружие на поверхности Луны или в ее недрах.

4. Запрещается создание на Луне военных баз, сооружений и укреплений, испытание любых типов оружия и проведение военных маневров. Использование военного персонала для научных исследований или каких-либо иных мирных целей не запрещается. Не запрещается также использование любого оборудования или средств, необходимых для мирного исследования и использования Луны.

Статья 4

1. Исследование и использование Луны является достоянием всего человечества и осуществляется на благо и в интересах всех стран, независимо от степени их экономического или научного развития. При этом должное внимание уделяется интересам нынешних и будущих поколений, а также необходимости содействовать повышению уровня жизни и улучшению условий экономического и социального прогресса и развития в соответствии с Уставом Организации Объединенных Наций ( 995_010 ).

2. Государства-участники во всей своей деятельности, связанной с исследованием и использованием Луны, руководствуются принципом сотрудничества и взаимопомощи. Международное сотрудничество в соответствии с настоящим Соглашением должно быть как можно более широким и может осуществляться на многосторонней основе, на двусторонней основе или через международные межправительственные организации.

Статья 5

1. Государства-участники информируют в максимально возможной и практически осуществимой степени Генерального секретаря Организации Объединенных Наций, а также общественность и международное научное сообщество о своей деятельности, связанной с исследованием и использованием Луны. Как можно скорее после запуска в отношении каждой экспедиции на Луну сообщаются сведения о времени, целях, местах проведения, параметрах орбиты и продолжительности, а информация о результатах проведения каждой экспедиции, включая научные результаты, представляется после ее завершения. В том случае, если экспедиция продолжается более шестидесяти дней, информация о ходе этой экспедиции, включая любые научные результаты, представляется периодически через каждые тридцать дней. В отношении экспедиций, продолжающихся более шести месяцев, необходимо впоследствии сообщать только существенно важные дополнения к такой информации.

2. Если государству-участнику становится известно, что другое государство-участник планирует одновременное проведение деятельности в одном и том же районе или на одной и той же орбите вокруг Луны, траектории полета к Луне или вокруг нее, оно незамедлительно информирует другое государство о времени и планах проведения своей деятельности.

3. При осуществлении деятельности в соответствии с настоящим Соглашением государства-участники незамедлительно информируют Генерального секретаря, а также общественность и международное научное сообщество о любых установленных ими явлениях в космическом пространстве, включая Луну, которые могли бы создавать угрозу для жизни или здоровья человека, а также о признаках любого вида органической жизни.

Статья 6

1. На Луне провозглашается свобода научных исследований, проводимых всеми государствами-участниками, без какой бы то ни было дискриминации, на основе равенства и в соответствии с международным правом.

2. При проведении научных исследований в соответствии с положениями настоящего Соглашения государства-участники имеют право собирать на Луне образцы минеральных и других веществ и вывозить их с Луны. Такие образцы остаются в распоряжении тех государств-участников, которые обеспечили их сбор, и могут использоваться ими для научных целей. Государства-участники принимают во внимание желательность предоставления части таких образцов в распоряжение других заинтересованных государств-участников и международного научного сообщества для проведения научных исследований. При проведении научных исследований государства-участники могут также использовать минеральные и другие вещества Луны для поддержания жизнедеятельности своих экспедиций в необходимых для этой цели количествах.

3. Государства-участники признают желательным проведение в максимально возможной и практически осуществимой степени обмена научным и другим персоналом между экспедициями на Луну или сооружениями на ней.

Статья 7

1. Осуществляя исследование и использование Луны, государства-участники принимают меры для предотвращения нарушения сформировавшегося равновесия ее среды вследствие внесения неблагоприятных изменений в эту среду, ее вредоносного загрязнения вследствие доставки посторонних для этой среды веществ или каким-либо иным путем. Государства-участники принимают также меры во избежание внесения неблагоприятных изменений в окружающую среду Земли вследствие доставки внеземного вещества или каким-либо иным путем.

2. Государства-участники информируют Генерального секретаря Организации Объединенных Наций о мерах, принимаемых ими в соответствии с пунктом 1 настоящей статьи, а также в максимально возможной степени заблаговременно уведомляют его о всех случаях размещения ими радиоактивных материалов на Луне и о целях такого размещения.

3. Государства-участники направляют другим государствам-участникам и Генеральному секретарю уведомление относительно районов Луны, представляющих особый научный интерес, с тем чтобы без ущерба для прав других государств-участников можно было рассмотреть вопрос об объявлении их международными научными заповедниками, в отношении которых должны быть согласованы специальные защитные меры, в консультации с компетентными органами Организации Объединенных Наций.

Статья 8

1. Государства-участники могут осуществлять свою деятельность по исследованию и использованию Луны в любом месте ее поверхности или недр при условии соблюдения положений настоящего Соглашения.

2. В этих целях государства-участники могут, в частности:

a) осуществлять посадку своих космических объектов на Луну и их запуск с Луны;

b) размещать свой персонал, космические аппараты, оборудование, установки, станции и сооружения в любом месте поверхности Луны или ее недр.

Персонал, космические аппараты, оборудование, установки, станции и сооружения могут свободно передвигаться или быть перемещены на поверхности Луны или в ее недрах.

3. Действия государств-участников в соответствии с пунктами 1 и 2 настоящей статьи не должны создавать помех для деятельности, осуществляемой на Луне другими государствами-участниками. В случае возникновения таких помех заинтересованные государства-участники проводят консультации в соответствии с пунктами 2 и 3 статьи 15 настоящего Соглашения.

Статья 9

1. Государства-участники могут создавать на Луне обитаемые и необитаемые станции. Государство-участник, создающее станцию, использует только такую площадь, которая необходима для обеспечения потребностей этой станции, и немедленно информирует Генерального секретаря Организации Объединенных Наций о месторасположении и целях этой станции. В дальнейшем с интервалами в один год это государство информирует Генерального секретаря также о том, продолжается ли использование этой станции и изменились ли ее цели.

2. Станции располагаются таким образом, чтобы не препятствовать свободному доступу персонала, аппаратов и оборудования других государств-участников, осуществляющих деятельность на Луне, во все районы Луны в соответствии с положениями настоящего Соглашения или статьи I Договора о принципах деятельности государств по исследованию и использованию космического пространства, включая Луну и другие небесные тела ( 995_480 ).

Статья 10

1. Государства-участники принимают все возможные меры для охраны жизни и здоровья лиц, находящихся на Луне. В этих целях они будут рассматривать любого человека, находящегося на Луне, как космонавта в смысле статьи V Договора о принципах деятельности государств по исследованию и использованию космического пространства, включая Луну и другие небесные тела ( 995_480 ), а также как члена экипажа космического корабля в смысле Соглашения о спасании космонавтов, возвращении космонавтов и возвращении объектов, запущенных в космическое пространство ( 995_483 ).

2. Государства-участники предоставляют терпящим бедствие лицам, находящимся на Луне, право укрытия на своих станциях, сооружениях, аппаратах и других установках.

Статья 11

1. Луна и ее природные ресурсы являются общим наследием человечества, что находит свое выражение в положениях настоящего Соглашения, и в частности в пункте 5 настоящей статьи.

2. Луна не подлежит национальному присвоению ни путем провозглашения на нее суверенитета, ни путем использования или оккупации, ни любыми другими средствами.

3. Поверхность или недра Луны, а также участки ее поверхности или недр или природные ресурсы там, где они находятся, не могут быть собственностью какого-либо государства, международной межправительственной или неправительственной организации, национальной организации или неправительственного учреждения или любого физического лица. Размещение на поверхности Луны или в ее недрах персонала, космических аппаратов, оборудования, установок, станций и сооружений, включая конструкции, неразрывно связанные с ее поверхностью или недрами, не создает права собственности на поверхность или недра Луны или их участки.

Вышеизложенные положения не наносят ущерба международному режиму, упомянутому в пункте 5 настоящей статьи.

4. Государства-участники имеют право на исследование и использование Луны без какой бы то ни было дискриминации на основе равенства и в соответствии с международным правом и положениями настоящего Соглашения.

5. Государства-участники настоящим обязуются установить международный режим, включая соответствующие процедуры, для регулирования эксплуатации природных ресурсов Луны, когда будет очевидно, что такая эксплуатация станет возможной в ближайшее время. Это положение осуществляется в соответствии со статьей 18 настоящего Соглашения.

6. В целях содействия установлению международного режима, упомянутого в пункте 5 настоящей статьи, государства-участники информируют Генерального секретаря Организации Объединенных Наций, а также общественность и международное научное сообщество в максимально возможной и практически осуществимой степени о любых природных ресурсах, которые они могут обнаружить на Луне.

7. Основные цели международного режима, который должен быть установлен, включают:

a) упорядоченное и безопасное освоение природных ресурсов Луны;

b) рациональное регулирование этих ресурсов;

c) расширение возможностей в деле использования этих ресурсов; и

d) справедливое распределение между всеми государствами-участниками благ, получаемых от этих ресурсов, с особым учетом интересов и нужд развивающихся стран, а также усилий тех стран, которые прямо или косвенно внесли свой вклад в исследование Луны.

8. Вся деятельность в отношении природных ресурсов Луны осуществляется таким образом, чтобы это соответствовало целям, указанным в пункте 7 данной статьи, и положениям пункта 2 статьи 6 настоящего Соглашения.

Статья 12

1. Государства-участники сохраняют юрисдикцию и контроль над своим персоналом, космическими аппаратами, оборудованием, установками, станциями и сооружениями на Луне. Права собственности на космические аппараты, оборудование, установки, станции и сооружения остаются незатронутыми во время их нахождения на Луне.

2. К аппаратам, сооружениям и оборудованию или их составным частям, обнаруженным за пределами намеченного места их расположения, применяются положения статьи 5 Соглашения о спасании космонавтов, возвращении космонавтов и возвращении объектов, запущенных в космическое пространство ( 995_483 ).

3. В чрезвычайных случаях, связанных с угрозой жизни человека, государства-участники могут использовать оборудование, аппараты, сооружения, установки или запасы других государств-участников на Луне. Уведомление о таком использовании незамедлительно направляется Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций или заинтересованному государству-участнику.

Статья 13

Государство-участник, обнаружившее, что на Луне произошла аварийная, вынужденная или иная непреднамеренная посадка космического объекта, который не был им запущен, или падение составных частей такого объекта, незамедлительно извещает об этом государство-участника, которое осуществило запуск, и Генерального секретаря Организации Объединенных Наций.

Статья 14

1. Государства-участники настоящего Соглашения несут международную ответственность за национальную деятельность на Луне, независимо от того, осуществляется ли она правительственными органами или неправительственными юридическими лицами, и за обеспечение того, чтобы национальная деятельность проводилась в соответствии с положениями, содержащимися в настоящем Соглашении. Государства-участники обеспечивают, чтобы неправительственные юридические лица, находящиеся под их юрисдикцией, осуществляли деятельность на Луне только под контролем и под постоянным наблюдением соответствующего государства-участника.

2. Государства-участники признают, что в результате активизации деятельности на Луне может возникнуть необходимость в детальных соглашениях об ответственности за ущерб, причиненный на Луне, в дополнение к положениям Договора о принципах деятельности государств по исследованию и использованию космического пространства, включая Луну и другие небесные тела ( 995_480 ), и Конвенции о международной ответственности за ущерб, причиненный космическими объектами ( 995_126 ). Любые такие соглашения вырабатываются в соответствии с процедурой, предусмотренной в статье 18 настоящего Соглашения.

Статья 15

1. Каждое государство-участник может убедиться в том, что деятельность других государств-участников по исследованию и использованию Луны осуществляется в соответствии с положениями настоящего Соглашения. В этих целях все космические аппараты, оборудование, установки, станции и сооружения на Луне открыты для других государств-участников. Эти государства-участники в разумно заблаговременные сроки сообщают о планируемом посещении, чтобы позволить провести соответствующие консультации и принять максимальные меры предосторожности для обеспечения безопасности и избежания помех для нормальных операций на установке, подлежащей посещению. В соответствии с настоящей статьей любое государство-участник может действовать самостоятельно, или при полной или частичной помощи любого другого государства-участника, или через посредство соответствующих международных процедур в рамках Организации Объединенных Наций и согласно Уставу ( 995_010 ).

2. Государство-участник, которое имеет основания полагать, что другое государство-участник не выполняет обязательств, возлагаемых на него настоящим Соглашением, или что другое государство-участник нарушает права, которыми первое государство пользуется в соответствии с настоящим Соглашением, может запросить проведение консультаций с этим государством-участником. Государство-участник, к которому обращен подобный запрос, незамедлительно вступает в такие консультации. В таких консультациях имеет право принять участие любое другое государство-участник, которое этого требует. Каждое государство-участник, принимающее участие в таких консультациях, стремится к взаимоприемлемому урегулированию любого спора и учитывает права и интересы всех государств-участников. Информация о результатах этих консультаций направляется Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций, который передает полученную информацию всем заинтересованным государствам-участникам.

3. Если консультации не приводят к взаимоприемлемому урегулированию с должным учетом прав и интересов всех государств-участников, заинтересованные стороны принимают все меры для урегулирования спора другими мирными средствами по своему выбору в соответствии с обстоятельствами и характером спора. Если возникают трудности в связи с началом консультаций или если консультации не позволяют прийти к взаимоприемлемому урегулированию, любое государство-участник в целях урегулирования спора может обратиться за содействием к Генеральному секретарю, не заручаясь согласием другой стороны в споре. Государство-участник, которое не поддерживает дипломатических отношений с другим заинтересованным государством-участником, принимает участие в таких консультациях по своему усмотрению либо непосредственно, либо через другое государство-участника или Генерального секретаря, выступающих в качестве посредника.

Статья 16

В настоящем Соглашении, за исключением статей 17 - 21, ссылки на государства рассматриваются как относящиеся к любой международной межправительственной организации, которая осуществляет космическую деятельность, если эта организация заявляет, что она принимает на себя права и обязанности, предусмотренные настоящим Соглашением, и если большинство государств-членов этой организации является государствами-участниками настоящего Соглашения и Договора о принципах деятельности государств по исследованию и использованию космического пространства, включая Луну и другие небесные тела ( 995_480 ). Государства-члены любой такой организации, являющиеся государствами-участниками настоящего Соглашения, принимают все необходимые меры для обеспечения того, чтобы эта организация сделала заявление в соответствии с положениями настоящей статьи.

Статья 17

Любое государство-участник Соглашения может предлагать поправки к настоящему Соглашению. Поправки вступают в силу для каждого государства-участника Соглашения, принимающего эти поправки, после принятия их большинством государств-участников Соглашения, а впоследствии для каждого оставшегося государства-участника Соглашения в день принятия им этих поправок.

Статья 18

Спустя десять лет после вступления в силу настоящего Соглашения в предварительную повестку дня Генеральной Ассамблеи Организации Объединенных Наций включается вопрос о рассмотрении действия настоящего Соглашения, чтобы обсудить в свете предшествующего применения Соглашения, требует ли оно пересмотра. Однако в любое время через пять лет после вступления в силу настоящего Соглашения Генеральный секретарь Организации Объединенных Наций в качестве депозитария созывает по требованию одной трети государств-участников Соглашения и с согласия большинства государств-участников конференцию государств-участников для рассмотрения действия настоящего Соглашения. Конференция по рассмотрению действия Соглашения обсудит также вопрос об осуществлении положений пункта 5 статьи 11 на основе принципа, указанного в пункте 1 этой статьи, и с учетом, в частности, любых соответствующих технических достижений.

Статья 19

1. Настоящее Соглашение будет открыто для его подписания всеми государствами в центральных учреждениях Организации Объединенных Наций в Нью-Йорке.

2. Настоящее Соглашение подлежит ратификации подписавшими его государствами. Любое государство, которое не подпишет настоящее Соглашение до его вступления в силу в соответствии с пунктом 3 настоящей статьи, может присоединиться к нему в любое время. Ратификационные грамоты и документы о присоединении сдаются на хранение Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций.

3. Настоящее Соглашение вступает в силу на 30-й день после сдачи на хранение пятой ратификационной грамоты.

4. Для каждого государства, сдавшего на хранение свою ратификационную грамоту или документ о присоединении после вступления в силу настоящего Соглашения, оно вступает в силу на 30-й день после сдачи на хранение такого документа.

5. Генеральный секретарь незамедлительно информирует все подписавшие и присоединившиеся к настоящему Соглашению государства о дате каждого подписания, дате сдачи на хранение каждой ратификационной грамоты или документа о присоединении, о дате вступления в силу настоящего Соглашения, а также о других уведомлениях.

Статья 20

Любое государство-участник настоящего Соглашения может уведомить о своем выходе из Соглашения через год после вступления его в силу путем письменного уведомления Генерального секретаря Организации Объединенных Наций. Такой выход приобретает силу по истечении одного года со дня получения этого уведомления.

Статья 21

Настоящее Соглашение, русский, английский, арабский, испанский, китайский и французский тексты которого являются равно аутентичными, будет сдано на хранение Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций, который препроводит заверенные копии настоящего Соглашения всем государствам, подписавшим настоящее Соглашение и присоединившимся к нему.

В удостоверение чего нижеподписавшиеся, должным образом на то уполномоченные своими соответствующими правительствами, подписали настоящее Соглашение, открытое для подписания в Нью-Йорке.

(Подписи)

Соглашение вступило в силу 11.07.84. По состоянию на 01.01.96 - 9 участников.

Борьба СССР за мирное использование космоса. Т. 2.- М.: Политическая литература, 1985. С. 165-176. Действующее международное право. Т. 3.- М.: Московский независимый институт международного права, 1997. С. 639-647. Международное публичное право. Сборник документов. Т. 2.- М.: БЕК, 1996. С. 356-362.