Стаття 14. Санкції та заходи

1. Кожна Сторона забезпечує, щоб кримінальні правопорушення, зазначені у цій Конвенції, у разі вчинення фізичними особами, каралися ефективними, пропорційними та стримуючими санкціями, які враховують ступінь тяжкості правопорушення. Такі санкції включають, за винятком правопорушень, зазначених у підпункті «a» пункту 1 статті 4 та у підпунктах «b», «c» пункту 1 статті 5 цієї Конвенції, покарання, пов'язані з позбавленням волі, які можуть стати підставою для видачі.

2. Кожна Сторона забезпечує, щоб юридичні особи, які притягуються до відповідальності відповідно до статті 13 цієї Конвенції, підлягали ефективним, пропорційним та стримуючим санкціям, які включають кримінальні або некримінальні грошові санкції, а також можуть включати інші заходи, такі як: a) тимчасове або постійне позбавлення права на здійснення комерційної діяльності; b) позбавлення права на отримання державних пільг чи допомоги; c) поміщення під судовий нагляд; d) ліквідація за рішенням суду.

3. Кожна Сторона вживає необхідних законодавчих та інших заходів відповідно до внутрішнього законодавства для здійснення арешту та конфіскації: a) знаряддя, що використовувалося для вчинення кримінальних правопорушень, зазначених у цій Конвенції; b) доходів, одержаних у результаті таких правопорушень, або майна, вартість якого відповідає цим доходам.

4. Кожна Сторона, в якій культурні цінності були вилучені в ході кримінального провадження, але які більше не вимагаються для цілей такого провадження, зобов'язується застосовувати у разі необхідності своє кримінально-процесуальне законодавство, норми іншого внутрішнього законодавства або застосовні міжнародні договори при прийнятті рішення про передачу такого майна державі, яка спеціально позначила, класифікувала або визначила його як культурну цінність відповідно до статті 2 цієї Конвенції.