Стаття 2

nreg: 994_004-17 Стаття 2 Пункт 1, підпункт а) пункту 3 та пункт 4 статті 3 змінюються таким чином: « Стаття 3 - Засуджені особи, що підлягають висилці або депортації

1. Після отримання запиту від Держави винесення вироку Держава виконання вироку може, згідно з положеннями цієї статті, погодитися на передачу засудженої особи без згоди цієї особи у разі, коли вирок або адміністративне рішення, винесені щодо неї, містить у собі наказ про висилку або депортацію або будь-який інший захід, у результаті якого такій особі більше не буде дозволено залишатися на території Держави винесення вироку після звільнення з в'язниці.

2. [без змін]

3. Для цілей застосування цієї статті Держава винесення вироку надає Державі виконання вироку: a) заяву, що містить думку засудженої особи щодо її ймовірної передачі, або документ про те, що засуджена особа відмовляється висловити свою думку щодо цього; та b) [без змін]

4. Будь-яка особа, передана відповідно до положень цієї статті, не може переслідуватися, бути засудженою або триматися під вартою з метою виконання вироку чи постанови про тримання під вартою, за будь-який злочин, вчинений до її передачі, інший ніж той, за який було призначено покарання, що підлягає виконанню, а також її особиста свобода не буде обмежена з будь-якої іншої причини, крім таких випадків: a) коли на це є дозвіл Держави винесення вироку: має бути поданий запит про надання дозволу, що супроводжується всіма відповідними документами та протоколом будь-якої заяви, зробленої засудженою особою; дозвіл надається, якщо злочин, у зв’язку з яким він запитується, був би підставою для екстрадиції згідно з законодавством Держави винесення вироку, або коли екстрадиція була б неможлива лише з причини міри покарання. Рішення приймається якомога швидше та не пізніше, ніж через 90 днів після отримання запиту про надання згоди. Якщо Держава винесення вироку не має можливості дотриматися строку, передбаченого цим пунктом, вона інформує про це Державу виконання вироку із зазначенням причин затримки та о title: Протокол, що вносить зміни до Додаткового протоколу до Конвенції про передачу засуджених осіб nreg: 994_004-17 Стаття 2 е, ніж через 90 днів після отримання запиту про надання згоди. Якщо Держава винесення вироку не має можливості дотриматися строку, передбаченого цим пунктом, вона інформує про це Державу виконання вироку із зазначенням причин затримки та орієнтовного часу, необхідного для прийняття рішення; b) коли засуджена особа, маючи можливість виїхати з території Держави виконання вироку, не зробила цього протягом 30 днів після її остаточного звільнення, або якщо після виїзду вона повернулася на таку територію.». Прикінцеві положення