Тип: Конвенція
№ 149
Дата: 21 червня 1977 р.
Статус: Чинний
Конвенція про зайнятість та умови праці й життя сестринського персоналу N 149
Статус Конвенції див. ( 993_331 )
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці та зібралася 1 червня 1977 року на свою шістдесят третю сесію,
визнаючи життєво важливу роль, яку відіграє сестринський персонал разом з іншими працівниками галузі охорони здоров'я в охороні й поліпшенні здоров'я та добробуту населення,
визнаючи, що державний сектор, котрий виступає як роботодавець для сестринського персоналу, повинен відігравати активну роль у поліпшенні умов зайнятості та праці сестринського персоналу,
зазначаючи, що сучасне становище сестринського персоналу в багатьох країнах, де відчувається нестача кваліфікованих кадрів, і де наявний персонал не завжди використовується достатньо ефективно, є перешкодою для розвитку ефективного медичного обслуговування,
нагадуючи, що на сестринський персонал поширюются багато які міжнародні конвенції та рекомендації в галузі праці, котрі встановлюють загальні норми стосовно зайнятості й умов праці, такі як акти про дискримінацію, про свободу асоціації та право на ведення колективних переговорів, про добровільне примирення й арбітраж, про тривалість робочого часу, про щорічні оплачувані відпустки та оплачувані навчальні відпустки, про соціальне забезпечення і побутове обслуговування та про охорону материнства й здоров'я працівників,
вважаючи, що з огляду на особливі умови, в яких працює сестринський персонал, слід доповнити ці загальні норми нормами, котрі спеціально стосуються сестринського персоналу, призначеними для забезпечення йому умов, які відповідають його ролі в галузі охорони здоров'я і прийнятні для нього самого,
зазначаючи, що нижченаведені норми було підготовлено у співробітництві із Всесвітньою організацією охорони здоров'я і що таке співробітництво з цією організацією триватиме з метою сприяння й забезпечення застосування цих норм,
ухваливши прийняти ряд пропозицій стосовно зайнятості та умов праці й життя сестринського персоналу, що є шостим пунктом порядку денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
ухвалює цього двадцять першого дня червня місяця тисяча дев'ятсот сімдесят сьомого року нижченаведену Конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1977 року про сестринський персонал:
Стаття 1
1. Відповідно до мети цієї Конвенції поняття "сестринський персонал" охоплює всі категорії осіб, які забезпечують сестринський догляд і сестринське обслуговування.
2. Ця Конвенція застосовується до всього сестринського персоналу, незалежно від його місця роботи.
3. Компетентний орган влади може, після консультації із зацікавленими організаціями роботодавців і працівників, де такі організації є, встановлювати особливі правила, що стосуються сестринського персоналу, який забезпечує сестринський догляд та обслуговування на добровільній основі; ці правила не відміняють положень пункту 2 a) статті 2, а також статті 3, статті 4 і статті 7 цієї Конвенції.
Стаття 2
1. Кожний член Організації, який ратифікує цю Конвенцію, ухвалює та здійснює методами, що відповідають національним умовам, політику в галузі сестринських служб і сестринського персоналу, спрямовану, в межах загальної програми охорони здоров'я, де така є, на забезпечення населення сестринським доглядом, потрібним у кількісному та якісному відношенні для досягнення якомога вищого рівня охорони здоров'я населення, з урахуванням наявних ресурсів для медичного обслуговування в цілому.
2. Зокрема, він вживає потрібних заходів для надання сестринському персоналові:
a) освіти й підготовки, що відповідають здійсненню його функцій; і
b) умов зайнятості й праці, серед них можливості просування та винагородження, які могли б залучити людей до професії і утримати їх у ній.
3. Згадана в параграфі 1 цієї статті політика розробляється за консультацією із заінтересованими організаціями роботодавців і працівників, де такі організації є.
4. Ця політика координується з політикою, що стосується інших аспектів охорони здоров'я та інших працівників у галузі охорони здоров'я, за консультацією із заінтересованими організаціями роботодавців і працівників.
Стаття 3
1. Основні вимоги щодо освіти й підготовки сестринського персоналу, а також контроль за такою освітою і підготовкою передбачаються національним законодавством або компетентним органом влади, чи професійними органами, уповноваженими на це таким законодавством.
2. Освіта й підготовка сестринського персоналу координуються з освітою та підготовкою інших працівників у галузі охорони здоров'я.
Стаття 4
Національне законодавство вказує умови надання права на здійснення сестринського догляду та обмежує надання цього права тільки особами, які відповідають цим умовам.
Стаття 5
1. Методами, що відповідають національним умовам, треба вживати заходів для сприяння участі сестринського персоналу в плануванні сестринських служб та для проведення консультацій із таким персоналом відносно рішень, які його стосуються.
2. Визначення умов зайнятості та праці проводиться переважно шляхом переговорів між заінтересованими організаціями роботодавців і працівників.
3. Урегулювання спорів, які виникають у зв'язку з визначенням умов зайнятості, має досягатися через переговори між сторонами або способом, що викликає довіру заінтересованих сторін, за допомогою процедури, котра гарантує незалежність і безсторонність, такої як посередництво, примирення та добровільний арбітраж.
Стаття 6
Сестринський персонал користується умовами, принаймні еквівалентними умовам інших працівників відповідної країни у таких галузях:
a) тривалість робочого часу, куди входить регулювання та компенсація понаднормових годин, незручних годин роботи і змінної роботи;
b) щотижневий відпочинок;
c) щорічна оплачувана робота;
d) навчальна відпустка;
e) відпустка по вагітності й пологах;
f) відпустка по хворобі;
g) соціальне забезпечення.
Стаття 7
Якщо треба, кожний член Організації прагне поліпшити чинне законодавство й правила відносно техніки безпеки та гігієни праці, пристосовуючи їх до особливого роду сестринської праці і середовища, в якому вона здійснюється.
Стаття 8
Положення цієї Конвенції здійснюються через національне законодавство тією мірою, якою вони не приводяться в дію за допомогою колективних договорів, правил внутрішнього трудового розпорядку, арбітражних рішень, судових постанов чи будь-яким іншим шляхом, котрий відповідає практиці цієї країни з урахуванням наявних у ній умов.
Стаття 9
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.
Стаття 10
1. Ця Конвенція зв'язує тільки тих членів Міжнародної організації праці, чиї документи про ратифікацію зареєстрував Генеральний директор.
2. Вона набуває чинності через дванадцять місяців після того, як Генеральний директор зареєструє документи про ратифікацію двох членів Організації.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності відносно кожного члена Організації через дванадцять місяців від дати реєстрації його документа про ратифікацію.
Стаття 11
1. Будь-який член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, може після закінчення десятирічного періоду з моменту, коли вона початково набула чинності, денонсувати її актом про денонсацію, надісланим Генеральному директорові Міжнародного бюро праці та зареєстрованим ним. Денонсація набуває чинності через рік після реєстрації акта про денонсацію.
2. Кожний член Організації, що ратифікував цю Конвенцію, який протягом року після закінчення згаданого в попередньому параграфі десятирічного періоду не скористається своїм правом на денонсацію, передбаченим у цій статті, буде зв'язаний на наступний період тривалістю десять років і надалі зможе денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного десятирічного періоду в порядку, встановленому в цій статті.
Стаття 12
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці оповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, отриманих ним від членів Організації.
2. Оповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманого ним другого документа про ратифікацію, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату настання чинності цієї Конвенції.
Стаття 13
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ) повні відомості щодо всіх документів про ратифікацію та актів про денонсацію, зареєстрованих ним відповідно до положень попередніх статей.
Стаття 14
Кожного разу, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід вносити до порядку денного Конференції питання про її повний або частковий перегляд.
Стаття 15
1. У разі, якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, що повністю або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачено іншого, то:
a) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглянутої конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 11, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглянута конвенція набула чинності;
b) починаючи від дати настання чинності нової, переглянутої конвенції цю Конвенцію закрито для ратифікації її членами Організації.
2. Ця Конвенція лишається в кожному разі чинною за формою та змістом відносно тих членів Організації, які її ратифікували, але не ратифікували нової, переглянутої конвенції.
Стаття 16
Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.
Дата набуття чинності: 11 липня 1979 року.
Конвенції та рекомендації, ухвалені Міжнародною організацією праці 1965-1999, Том II Міжнародне бюро праці, Женева
*---*
Конвенция о занятости и условиях труда и жизни сестринского персонала N 149
Генеральная Конференция Международной Организации Труда,
созванная в Женеве Административным Советом Международного Бюро Труда и собравшаяся 1 июня 1977 года на свою шестьдесят третью сессию,
признавая жизненно важную роль, которую играет сестринский персонал вместе с другими трудящимися в области здравоохранения в охране и улучшении здоровья и благосостояния населения,
признавая, что государственный сектор, выступающий как работодатель для сестринского персонала, должен играть активную роль в улучшении условий занятости и труда сестринского персонала,
отмечая, что современное положение сестринского персонала во многих странах, где ощущается нехватка квалифицированных кадров, и где существующий персонал не всегда используется достаточно эффективно, является препятствием для развития эффективного медицинского обслуживания,
напоминая, что на сестринский персонал распространяются многие международные конвенции и рекомендации в области труда, устанавливающие общие нормы относительно занятости и условий труда, такие как акты о дискриминации, о свободе ассоциации и праве на ведение коллективных переговоров, о добровольном примирении и арбитраже, о продолжительности рабочего времени, о ежегодных оплачиваемых отпусках и оплачиваемых учебных отпусках, о социальном обеспечении и бытовом обслуживании и об охране материнства и здоровья трудящихся,
считая, что ввиду особых условий, в которых трудится сестринский персонал, следует дополнить эти общие нормы специально касающимися сестринского персонала нормами, предназначенными для обеспечения ему условий, соответствующих его роли в области здравоохранения и приемлемых для него самого,
отмечая, что нижеследующие нормы были подготовлены в сотрудничестве со Всемирной организацией здравоохранения и что такое сотрудничество с этой Организацией будет продолжаться в целях содействия и обеспечения применения этих норм,
постановив принять ряд предложений о занятости и условиях труда и жизни сестринского персонала, что является шестым пунктом повестки дня сессии,
решив придать этим предложениям форму международной конвенции,
принимает сего двадцать первого дня июня месяца тысяча девятьсот семьдесят седьмого года нижеследующую Конвенцию, которая может именоваться Конвенцией 1977 года о сестринском персонале:
Статья 1
1. В целях настоящей Конвенции понятие "сестринский персонал" включает все категории лиц, которые обеспечивают сестринский уход и сестринское обслуживание.
2. Настоящая Конвенция применяется ко всему сестринскому персоналу, независимо от его места работы.
3. Компетентный орган власти может, после консультации с заинтересованными организациями предпринимателей и трудящихся, где такие организации существуют, устанавливать особые правила, касающиеся сестринского персонала, обеспечивающего сестринский уход и обслуживание на добровольной основе; эти правила не отменяют положений пункта 2а) статьи 2, а также статьи 3, статьи 4 и статьи 7 настоящей Конвенции.
Статья 2
1. Каждый Член Организации, ратифицирующий настоящую Конвенцию, принимает и осуществляет методами, соответствующими национальным условиям, политику в отношении сестринских служб и сестринского персонала, направленную, в рамках общей программы здравоохранения, где таковая существует, на обеспечение населения сестринским уходом, необходимым в количественном и качественном отношении для достижения возможно более высокого уровня здравоохранения населения, с учетом имеющихся ресурсов для медицинского обслуживания в целом.
2. В частности, он принимает необходимые меры для предоставления сестринскому персоналу:
a) образования и подготовки, отвечающих осуществлению его функций; и
b) условий занятости и труда, включая возможности продвижения и вознаграждения, которые могли бы привлечь людей к профессии и удержать их в ней.
3. Упомянутая в пункте 1 настоящей статьи политика разрабатывается при консультации с заинтересованными организациями предпринимателей и трудящихся, где такие организации существуют.
4. Эта политика координируется с политикой, касающейся других аспектов здравоохранения и других трудящихся в области здравоохранения при консультации с заинтересованными организациями предпринимателей и трудящихся.
Статья 3
1. Основные требования относительно образования и подготовки сестринского персонала, а также контроль за таким образованием и подготовкой предусматривается национальным законодательством или компетентным органом власти, или профессиональными органами, уполномочиваемыми на это таким законодательством.
2. Образование и подготовка сестринского персонала координируются с образованием и подготовкой других трудящихся в области здравоохранения.
Статья 4
Национальное законодательство указывает условия предоставления права на осуществление сестринского ухода и ограничивает предоставление этого права лицами, которые отвечают этим условиям.
Статья 5
1. Методами, соответствующими национальным условиям, принимаются меры для содействия участию сестринского персонала в планировании сестринских служб и проведения консультаций с таким персоналом относительно решений, касающихся его.
2. Определение условий занятости и труда проводится предпочтительно путем переговоров между заинтересованными организациями предпринимателей и трудящихся.
3. Урегулирование споров, возникающих в связи с определением условий занятости, должно достигаться посредством переговоров между сторонами или - способом, пользующимся доверием заинтересованных сторон - посредством процедуры, гарантирующей независимость и беспристрастность, такой, как посредничество, примирение и добровольный арбитраж.
Статья 6
Сестринский персонал пользуется условиями, по крайней мере эквивалентными условиям других трудящихся соответствующей страны в следующих областях:
a) продолжительность рабочего времени, включая регулирование и компенсацию сверхурочных часов, неудобных часов работы и сменной работы;
b) еженедельный отдых;
c) ежегодный оплачиваемый отпуск;
d) учебный отпуск;
e) отпуск по беременности и родам;
f) отпуск по болезни;
g) социальное обеспечение.
Статья 7
Если необходимо, каждый Член Организации стремится улучшить существующее законодательство и правила относительно техники безопасности и гигиены труда, приспосабливая их к особому характеру сестринского труда и среды, в которой он осуществляется.
Статья 8
Положения настоящей Конвенции осуществляются путем национального законодательства в той мере, в какой они не приводятся в действие посредством коллективных договоров, правил внутреннего трудового распорядка, арбитражных решений, судебных постановлений или любым другим путем, соответствующим практике данной страны с учетом существующих в ней условий.
Статья 9
Официальные документы о ратификации настоящей Конвенции направляются Генеральному Директору Международного Бюро Труда для регистрации.
Статья 10
1. Настоящая Конвенция связывает только тех Членов Международной Организации Труда, чьи документы о ратификации зарегистрированы Генеральным Директором.
2. Она вступает в силу через двенадцать месяцев после того, как Генеральный Директор зарегистрирует документы о ратификации двух Членов Организации.
3. Впоследствии настоящая Конвенция вступает в силу в отношении каждого Члена Организации через двенадцать месяцев после даты регистрации его документа о ратификации.
Статья 11
1. Любой Член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию, может по истечении десятилетнего периода с момента ее первоначального вступления в силу денонсировать ее посредством акта о денонсации, направленного Генеральному Директору Международного Бюро Труда и зарегистрированного им. Денонсация вступает в силу через год после регистрации акта о денонсации.
2. Каждый Член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию, который в годичный срок по истечении упомянутого в предыдущем пункте десятилетнего периода не воспользуется своим правом на денонсацию, предусмотренным в настоящей статье, будет связан на следующий период в десять лет и впоследствии сможет денонсировать настоящую Конвенцию по истечении каждого десятилетнего периода в порядке, установленном в настоящей статье.
Статья 12
1. Генеральный Директор Международного Бюро Труда извещает всех Членов Международной Организации Труда о регистрации всех документов о ратификации и актов о денонсации, полученных им от Членов Организации.
2. Извещая Членов Организации о регистрации полученного им второго документа о ратификации, Генеральный Директор обращает их внимание на дату вступления настоящей Конвенции в силу.
Статья 13
Генеральный Директор Международного Бюро Труда направляет Генеральному Секретарю Организации Объединенных Наций для регистрации в соответствии со статьей 102 Устава Организации Объединенных Наций ( 995_010 ) полные сведения относительно всех документов о ратификации и актов о денонсации, зарегистрированных им в соответствии с положениями предыдущих статей.
Статья 14
Каждый раз, когда Административный Совет Международного Бюро Труда считает это необходимым, он представляет Генеральной Конференции доклад о применении настоящей Конвенции и решает, следует ли включать в повестку дня Конференции вопрос о ее полном или частичном пересмотре.
Статья 15
1. В случае, если Конференция примет новую конвенцию, полностью или частично пересматривающую настоящую Конвенцию, и если в новой конвенции не предусмотрено обратное, то:
a) ратификация каким-либо Членом Организации новой, пересматривающей конвенции влечет за собой автоматически, независимо от положений статьи 11, немедленную денонсацию настоящей Конвенции при условии, что новая, пересматривающая конвенция вступила в силу;
b) начиная с даты вступления в силу новой, пересматривающей конвенции настоящая Конвенция закрыта для ратификации ее Членами Организации.
2. Настоящая Конвенция остается во всяком случае в силе по форме и содержанию в отношении тех Членов Организации, которые ее ратифицировали, но не ратифицировали новую, пересматривающую конвенцию.
Статья 16
Английский и французский тексты настоящей Конвенции имеют одинаковую силу.