РОЗДІЛ IIГЛАВА IДиректива Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС від 25 листопада 2009 року про започаткування та ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II) (нова редакція)Чинний

Стаття 183

Q: Чи є Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС від 25 листопада 2009 року про започаткування та ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II) (нова редакція) стаття 183 чинною?

Стаття 183 Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС від 25 листопада 2009 року про започаткування та ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II) (нова редакція) України чинна на 23 квітня 2026 р.. Статус документа: Чинний.

Q: Які статті йдуть до і після 183 у Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС від 25 листопада 2009 року про започаткування та ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II) (нова редакція)?

У Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС від 25 листопада 2009 року про започаткування та ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II) (нова редакція) України 311 статей: попередня — ст. 182, наступна — ст. 184.

№ 2009/138/ЄСвід 25 листопада 2009 р.Стаття 183 з 311

nreg: 984_039-09 РОЗДІЛ II ГЛАВА I Стаття 183 Загальна інформація для володільців страхових полісів

1. Перш ніж укласти договір страхування, інший ніж договір страхування життя, страхова компанія, що здійснює види страхування, інші ніж страхування життя, повинна повідомити володільцю страхового поліса зазначену нижче інформацію: (a) право, застосовне до договору, якщо сторони не мають вільного вибору; (b) наявність у сторін вільного вибору застосовного права та право, пропоноване страховиком. Страхова компанія також повинна повідомити володільця страхового поліса про механізми врегулювання скарг володільців страхових полісів стосовно договорів, у тому числі, у відповідних випадках, про наявність органу з врегулювання скарг, без обмеження права володільця страхового поліса на звернення до суду.

2. Обов’язок, зазначений у параграфі 1, застосовується, тільки якщо володілець страхового поліса є фізичною особою.

3. Детальні правила імплементації параграфів 1 і 2 встановлюються державою-членом розташування ризику.