РОЗДІЛ IIГЛАВА IДиректива Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС від 25 листопада 2009 року про започаткування та ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II) (нова редакція)Чинний

Стаття 181

Q: Чи є Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС від 25 листопада 2009 року про започаткування та ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II) (нова редакція) стаття 181 чинною?

Стаття 181 Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС від 25 листопада 2009 року про започаткування та ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II) (нова редакція) України чинна на 23 квітня 2026 р.. Статус документа: Чинний.

Q: Які статті йдуть до і після 181 у Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС від 25 листопада 2009 року про започаткування та ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II) (нова редакція)?

У Директива Європейського Парламенту і Ради 2009/138/ЄС від 25 листопада 2009 року про започаткування та ведення діяльності у сфері страхування та перестрахування (Платоспроможність II) (нова редакція) України 311 статей: попередня — ст. 180, наступна — ст. 182.

№ 2009/138/ЄСвід 25 листопада 2009 р.Стаття 181 з 311

nreg: 984_039-09 РОЗДІЛ II ГЛАВА I Стаття 181 Види страхування, інші ніж страхування життя

1. Держави-члени не повинні вимагати попереднього затвердження або систематичного повідомлення загальних і спеціальних умов страхових полісів, розмірів страхових премій або форм та інших друкованих документів, які страхова компанія має намір використовувати у своїх операціях із володільцями страхових полісів. Держави-члени можуть вимагати несистематичного повідомлення таких умов страхових полісів та інших документів тільки для цілей перевірки відповідності національним положенням стосовно договорів страхування. Такі вимоги не повинні бути передумовою для здійснення діяльності страховою компанією.

2. Держава-член, яка робить страхування обов’язковим, може вимагати, щоб страхові компанії повідомляли її наглядовому органу загальні та спеціальні умови такого страхування до їх поширення.

3. Держави-члени не повинні зберігати або впроваджувати обов’язок попереднього повідомлення або затвердження пропонованого підвищення ставок страхових премій, окрім як у рамках загальних систем контролю цін.