Стаття 11. не застосовується до регіонів Союзу, зазначених у статті 349 ДФЄС («найбільш віддалених регіонів») та до прямих виплат, які надаються на найменших островах Егейського моря відповідно до Регламенту (ЄС) № 229/2013.
nreg: 984_023-13 РОЗДІЛ I Стаття 11 не застосовується до регіонів Союзу, зазначених у статті 349 ДФЄС («найбільш віддалених регіонів») та до прямих виплат, які надаються на найменших островах Егейського моря відповідно до Регламенту (ЄС) № 229/2013. Розділи III, IV та V цього Регламенту не застосовуються до найбільш віддалених регіонів. title: Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1307/2013 від 17 грудня 2013 року про запровадження правил для прямих виплат фермерам за схемами підтримки в рамках спільної сільськогосподарської політики та про скасування Регламенту Ради (ЄС) № 637/2008 та Регламенту Ради (ЄС) № 73/2009 nreg: 984_023-13 РОЗДІЛ II ГЛАВА 1 Стаття 11 Скорочення виплат
1. Держави-члени повинні скоротити суму прямих виплат, які мають бути надані фермеру відповідно до глави 1 розділу III для відповідного календарного року, щонайменше на 5 % для тієї частини суми, яка перевищує 150000 євро.
2. Перед застосуванням параграфа 1 держави-члени можуть відняти зарплати, пов’язані з сільськогосподарською діяльністю, які були фактично виплачені та задекларовані фермером у попередньому календарному році, в тому числі податки та соціальні внески, пов’язані із зайнятістю, від суми прямих виплат, які мають бути надані фермеру на підставі глави 1 розділу III у відповідному календарному році. Якщо відсутні жодні дані про зарплати, які були фактично виплачені та задекларовані фермером у попередньому календарному році, належить використати найновіші доступні дані.
3. Якщо держава-член ухвалює рішення надати фермерам перерозподільну виплату на підставі глави 2 розділу III та використати для такої мети більше ніж 5 % річного національного граничного значення, визначеного в додатку II, вона може ухвалити рішення не застосовувати цю статтю. Якщо держава-член ухвалює рішення надати перерозподільну виплату фермерам на підставі глави 2 розділу III, а застосування максимальних меж, визначених в статті 41(4) перешкоджає їй використати для такої мети більше ніж 5 % річного національного граничного значення, визначеного в додатку II, така держава-член може ухвалити рішення не застосовувати цю статтю.
4. Жодні переваги, які полягають в уникненні скорочень виплати, не повинні надаватися фермерам, щодо яких встановлено, що вони після 18 жовтня 2011 року штучно створили умови для того, щоб ухилятися від дії цієї статті.
5. Якщо мова йде про юридичну особу або об’єднання фізичних чи юридичних осіб, держави-члени можуть застосувати с title: Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1307/2013 від 17 грудня 2013 року про запровадження правил для прямих виплат фермерам за схемами підтримки в рамках спільної сільськогосподарської політики та про скасування Регламенту Ради (ЄС) № 637/2008 та Регламенту Ради (ЄС) № 73/2009 nreg: 984_023-13 РОЗДІЛ II ГЛАВА 1 Стаття 11 о вони після 18 жовтня 2011 року штучно створили умови для того, щоб ухилятися від дії цієї статті.
5. Якщо мова йде про юридичну особу або об’єднання фізичних чи юридичних осіб, держави-члени можуть застосувати скорочення, зазначене в параграфі 1, на рівні членів таких юридичних осіб або об’єднань, якщо національне право забезпечує надання прав окремим членам та взяття ними прав і обов’язків, що є порівнянними до прав і обов’язків індивідуальних фермерів, які мають статус керівника господарства, зокрема що стосується їхнього економічного, соціального та податкового статусу, за умови що вони сприяли посиленню сільськогосподарських структур юридичних осіб або відповідних об’єднань.
6. Держави-члени можуть щороку переглядати свої рішення про скорочення виплат, ухвалені на підставі цієї статті, за умови що такий перегляд не призведе до скорочення сум, доступних для розвитку сільської місцевості. Держави-члени повинні повідомляти Комісію про рішення, ухвалені відповідно до цієї статті, та про будь-які розрахункові надходження внаслідок скорочень на період до 2019 року, до 1 серпня року, що передує застосуванню таких рішень; останньою можливою датою для таких повідомлень є 1 серпня 2018 року. Що стосується 2020 року, держави-члени до 31 грудня 2019 року повідомляють Комісію про рішення, ухвалені відповідно до цієї статті, та про будь-які розрахункові надходження внаслідок скорочень.