РОЗДІЛ IIIГЛАВА 2Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/790 від 17 квітня 2019 року про авторське право і суміжні права на Єдиному цифровому ринку та про внесення змін до директив 96/9/ЄС та 2001/29/ЄСЧинний

Стаття 12

Q: Чи є Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/790 від 17 квітня 2019 року про авторське право і суміжні права на Єдиному цифровому ринку та про внесення змін до директив 96/9/ЄС та 2001/29/ЄС стаття 12 чинною?

Стаття 12 Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/790 від 17 квітня 2019 року про авторське право і суміжні права на Єдиному цифровому ринку та про внесення змін до директив 96/9/ЄС та 2001/29/ЄС України чинна на 23 квітня 2026 р.. Статус документа: Чинний.

Q: Які статті йдуть до і після 12 у Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/790 від 17 квітня 2019 року про авторське право і суміжні права на Єдиному цифровому ринку та про внесення змін до директив 96/9/ЄС та 2001/29/ЄС?

У Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/790 від 17 квітня 2019 року про авторське право і суміжні права на Єдиному цифровому ринку та про внесення змін до директив 96/9/ЄС та 2001/29/ЄС України 32 статей: попередня — ст. 11, наступна — ст. 13.

№ 2019/790від 17 квітня 2019 р.Стаття 12 з 32

nreg: 984_022-19 РОЗДІЛ III ГЛАВА 2 Стаття 12 Розширене колективне ліцензування

1. Держави-члени можуть передбачити, щоб у випадках, коли організація колективного управління, яка підпадає під дію національних правил імплементації Директиви 2014/26/ЄС, відповідно до своїх повноважень, покладених на неї правоволодільцями, укладає ліцензійний договір щодо використання творів чи інших об’єктів, та якщо такий договір стосується використання на території таких держав-членів і підпадає під дію запобіжних заходів, передбачених у цій статті: (a) застосування такого договору могло бути розширене на права правоволодільців, які не уповноважили таку організацію колективного управління представляти їх, шляхом присвоєння, ліцензії або будь-яких інших договірних домовленостей; або (b) організація мала юридичне повноваження щодо такого договору або вважалася такою, що представляє правоволодільців, які не уповноважили організацію відповідним чином.

2. Держави-члени забезпечують, щоб механізм ліцензування, згаданий у параграфі 1, застосовувався тільки в чітко визначених сферах використання, в яких отримання дозволу від правоволодільців на індивідуальній основі зазвичай є обтяжливим та непрактичним такою мірою, що робить необхідну операцію ліцензування малоймовірною з огляду на характер використання або типів відповідних творів або інших об’єктів, та щоб такий механізм ліцензування захищав законні інтереси правоволодільців.

3. Для цілей параграфа 1 держави-члени передбачають такі запобіжні заходи: (a) організація колективного управління на основі своїх повноважень є достатнім представником правоволодільців відповідного типу творів або інших об’єктів та прав, що є предметом ліцензії, для відповідної держави-члена; (b) усім правоволодільцям гарантоване однакове ставлення, у тому числі стосовно умов ліцензії; (c) правоволодільці, які уповноважили організацію, надавши ліцензію, можуть у будь-який час легко title: Директива Європейського Парламенту і Ради (ЄС) 2019/790 від 17 квітня 2019 року про авторське право і суміжні права на Єдиному цифровому ринку та про внесення змін до директив 96/9/ЄС та 2001/29/ЄС nreg: 984_022-19 РОЗДІЛ III ГЛАВА 2 Стаття 12 для відповідної держави-члена; (b) усім правоволодільцям гарантоване однакове ставлення, у тому числі стосовно умов ліцензії; (c) правоволодільці, які уповноважили організацію, надавши ліцензію, можуть у будь-який час легко виключити свої твори чи інші об’єкти з механізму ліцензування, встановленого згідно з цією статтею; та (d) вживаються належні заходи з оприлюднення, починаючи з розумного періоду до початку використання творів чи інших об'єктів згідно з ліцензією, для інформування правоволодільців про здатність організації колективного управління ліцензувати твори чи інші об’єкти, про ліцензування відповідно до цієї статті та про можливі варіанти, доступні для правоволодільців, як зазначено в пункті (c). Заходи з оприлюднення повинні бути ефективними без потреби в інформуванні кожного правоволодільця окремо.

4. Ця стаття не впливає на застосування механізмів розширеного колективного ліцензування відповідно до інших положень права Союзу, у тому числі положень, які дозволяють винятки чи обмеження. Положення цієї статті не застосовуються до обов’язкового колективного управління правами.