Регламент Комісії (ЄС) № 601/2012 від 21 червня 2012 року про моніторинг викидів парникових газів та звітування про них відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС

02012R0601 - UA - 01.01.2019 - 003.001

Цей текст слугує суто засобом документування і не має юридичної сили. Установи Союзу не несуть жодної відповідальності за його зміст. Автентичні версії відповідних актів, включно з їхніми преамбулами, опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу і доступні на EUR-Lex.

(До Розділу V: Економічне та галузеве співробітництво

Глава 6. Навколишнє середовище)

{Щодо скасування Регламенту див. Імплементаційний регламент 2018/2066 від 19 грудня 2018 року на офіційному вебсайті Європейського Союзу https://eur-lex.europa.eu/legal-content/en/TXT/?uri=CELEX%3A32018R2066}

РЕГЛАМЕНТ КОМІСІЇ (ЄС) № 601/2012

від 21 червня 2012 року

про моніторинг викидів парникових газів та звітування про них відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС

(Текст стосується ЄЕП)

(ОВ L 181 12.07.2012, с. 30)

Зі змінами, внесеними:

Офіційний вісник

№

сторінка

дата

РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) № 206/2014 від 4 березня 2014 року

L 65

27

05.03.2014

РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) № 743/2014 від 9 липня 2014 року

L 201

1

10.07.2014

ІМПЛЕМЕНТАЦІЙНИМ РЕГЛАМЕНТОМ КОМІСІЇ (ЄС) № 2018/2066 від 19 грудня 2018 року

L 334

1

31.12.2018

Із виправленнями, внесеними:

Виправленням, ОВ L 347, 15.12.2012, с. 43 (601/2012)

РЕГЛАМЕНТ КОМІСІЇ (ЄС) № 601/2012

від 21 червня 2012 року

про моніторинг викидів парникових газів та звітування про них відповідно до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС

(Текст стосується ЄЕП)

ГЛАВА I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

СЕКЦІЯ 1

Предмет і терміни та означення

Стаття 1

Предмет

Цей Регламент встановлює порядок моніторингу і звітування щодо викидів парникових газів та даних про діяльність відповідно до Директиви 2003/87/ЄС за звітний період згідно зі схемою торгівлі викидами Союзу, починаючи з 1 січня 2013 року та у наступні торговельні періоди.

Стаття 2

Сфера застосування

Цей Регламент застосовується до моніторингу і звітування щодо викидів парникових газів, визначених стосовно видів діяльності, перелік яких подано у додатку I до Директиви 2003/87/ЄС, та даних про діяльність стаціонарних установок та авіаційну діяльність, а також стосовно моніторингу і звітності даних про тоннокілометри для авіаційної діяльності.

Цей Регламент застосовується до викидів та даних про діяльність, що виникають після 1 січня 2013 року.

Стаття 3

Терміни та означення

Для цілей цього Регламенту застосовують такі терміни та означення:

(1) «дані про діяльність» означає дані про обсяг палива або матеріалів, спожитих або вироблених у результаті технологічного процесу, що застосовуються для заснованої на розрахунках методики моніторингу, виражені у тераджоулях чи у масі в тоннах, або для газів - як об'єм у нормальних кубічних метрах;

(2) «торговельний період» означає восьмирічний період, зазначений у статті 13(1) Директиви 2003/87/ЄС;

(3) «тоннокілометр» означає тонну корисного вантажу, перевезеного на відстань в один кілометр;

(4) «вихідний потік» означає будь-що з такого:

(a) конкретний тип палива, сировини або продукту, споживання або виробництво якого спричиняє викиди парникових газів з одного або декількох джерел викидів;

(b) конкретний тип палива, сировини або продукції, що містить вуглець і включений до розрахунку викидів парникових газів за методикою обчислення масового балансу;

(5) «джерело викидів» означає окремо ідентифіковну частину установки чи технологічного процесу всередині установки, що генерує викиди парникових газів, або у випадку авіаційної діяльності - окреме повітряне судно;

(6) «невизначеність» означає параметр, пов'язаний із результатами визначення кількості, що характеризує дисперсію значень, яку передбачувано можна віднести до певної кількості, включно із впливом систематичних та випадкових факторів, виражений у відсотках, та який описує довірчий інтервал довкола середньої величини, на яку припадає 95 % ймовірних значень з урахуванням нерівномірного розподілу значень;

(7) «коефіцієнти перерахунку» означає чисту теплотворну здатність, коефіцієнт викидів, попередній коефіцієнт викидів, коефіцієнт окиснення, коефіцієнт перетворення, вміст вуглецю або фракцію біомаси;

(8) «рівень» означає встановлену вимогу, що використовується для визначення даних про діяльність, коефіцієнтів перерахунку, річного обсягу викидів, середньорічного обсягу викидів за годину, а також для розрахунку корисного навантаження;

(9) «властивий ризик» означає чутливість параметра у звіті про річний обсяг викидів або у звіті з даними про тоннокілометри до викривлення, що може мати істотне значення, окремо або в сукупності з іншими викривленнями, перед врахуванням впливу будь-яких пов'язаних контрольних видів діяльності;

(10) «контрольний ризик» означає чутливість параметра у звіті про річний обсяг викидів або у звіті з даними про тоннокілометри до викривлення, що може мати істотне значення, окремо або в сукупності з іншими викривленнями, який не можливо попередити або своєчасно виявити та виправити за допомогою системи контролю;

(11) «викиди від спалювання» означає викиди парникових газів, що виникають під час екзотермічної реакції палива з киснем;

(12) «звітний період» означає один календарний рік, протягом якого має здійснюватися моніторинг та звітування про викиди, або моніторинговий рік, зазначений у статтях 3е та 3f Директиви 2003/87/ЄС щодо даних по тоннокілометри;

(13) «коефіцієнт викидів» означає середню інтенсивність викидів парникових газів відносно до даних про активність вихідного потоку за умови повного окиснення при спалюванні та повного перетворення в процесі усіх інших хімічних реакцій;

(14) «коефіцієнт окиснення» означає виражене як дріб співвідношення вуглецю, окисненого до CO2 внаслідок згоряння, до загальної кількості вуглецю у паливі, при цьому СО, що викидається в атмосферу, враховують як молярний еквівалент кількості CO2;

(15) «коефіцієнт перетворення» означає виражене як дріб співвідношення вуглецю, викинутого у вигляді CO2, до загальної кількості вуглецю у вихідному потоці перед початком процесу викидання, при цьому СО, що викидається в атмосферу, враховують як молярний еквівалент кількості CO2;

(16) «точність» означає наближеність узгодженості між результатами вимірювання та фактичним або еталонним значенням певної кількості, що визначається в емпіричний спосіб із використанням міжнародно визнаних та простежуваних калібрувальних матеріалів та стандартних методів, з урахуванням випадкових та системних чинників;

(17) «калібрування» означає набір операцій, за допомогою яких, за певних умов, встановлюється відношення між значеннями, що фіксуються вимірювальним приладом чи системою вимірювання, або значеннями, представленими матеріальною мірою чи еталонним матеріалом, та відповідними значеннями кількості, отриманими за допомогою еталонного стандарту;

(18) «пасажири» означає осіб, які перебувають на борту повітряного судна під час польоту, за винятком членів екіпажу;

(19) «консервативний» означає застосування низки припущень з метою попередження недооцінювання річних викидів або переоцінювання тоннокілометрів;

(20) «біомаса» означає біорозкладану фракцію продуктів, відходів і залишків сільського господарства біологічного походження (зокрема, речовин рослинного і тваринного походження), лісового господарства та суміжних галузей, і зокрема рибальства та аквакультури, а також біорозкладану фракцію промислових і побутових відходів; включає біорідини та біопалива;

(21) «біорідини» означає вироблене з біомаси рідке паливо для цілей, інших ніж транспортування, у тому числі для виробництва електроенергії, опалення та охолодження;

(22) «біопаливо» означає вироблене з біомаси рідке або газоподібне паливо для транспорту;

(23) «правовий метрологічний контроль» означає контроль вимірювальної діяльності у сфері застосування вимірювальних інструментів, що здійснюється з причин, пов'язаних із суспільним інтересом, громадським здоров'ям, громадською безпекою, громадським порядком, захистом довкілля, обкладанням податками і зборами, захистом споживачів та чесною торгівлею;

(24) «максимально допустима похибка» означає дозволену похибку вимірювання, як вказано в додатку I та додатках, що стосуються конкретних приладів, до Директиви Європейського Парламенту і Ради 2004/22/ЄС (1) або, у відповідних випадках, у національних правилах стосовно правового метрологічного контролю;

(25) «діяльність щодо потоку даних» означає діяльність, пов'язану з придбанням, опрацюванням та поводженням з даними, що потрібні для складання проекту звіту про викиди на основі даних про первинні джерела;

(26) «тонни еквіваленту СО2» означає метричні тони СО2 або еквіваленту СО2;

(27) «еквівалент СО2» означає будь-який парниковий газ, інший ніж СО2, що міститься у переліку в додатку II до Директиви 2003/87/ЄС, з потенціалом глобального потепління, який є еквівалентним СО2;

(28) «вимірювальна система» означає комплексний набір вимірювальних приладів та іншого обладнання, як-от обладнання для відбору проб та опрацювання даних, що використовується для визначення таких змінних, як дані про діяльність, вміст вуглецю, теплотворна здатність або коефіцієнт викидів CO2;

(29) «чиста теплотворна здатність» (ЧТЗ) означає конкретну кількість енергії, що вивільняється у вигляді тепла при повному згорянні палива або матеріалу з киснем за стандартних умов, за вирахуванням теплоти пароутворення будь-якої води;

(30) «викиди від процесів» означають викиди парникових газів, інші ніж викиди від спалювання, що виникають у результаті навмисних або ненавмисних реакцій між речовинами або їх перетворення, зокрема, хімічного або електролітичного відновлення металевих руд, термічного розкладання речовин та утворення речовин для використання як продукту або сировини;

(31) «стандартне комерційне паливо» означає комерційне паливо, що відповідає міжнародним стандартам, які мають 95 % довірчого інтервалу для не більше ніж 1 % їхньої зазначеної теплотворної здатності, включаючи газойль, легкий мазут, бензин, гас освітлювальний, керосин, етан, пропан, бутан, авіаційний гас (JET A1 або JET A), реактивне пальне (JET B) та авіаційний бензин (AvGas);

(32) «партія» означає кількість палива або матеріалу, з якого було взято репрезентативний зразок, та який було характеризовано і переміщено як одне відправлення чи як безперервне постачання протягом певного періоду часу;

(33) «змішане паливо» означає паливо, що містить біомасу та викопний вуглець;

(34) «змішаний матеріал» означає матеріал, що містить біомасу та викопний вуглець;

(35) «попередній коефіцієнт викидів» означає очікуваний коефіцієнт усіх викидів від змішаного палива або змішаного матеріалу, який визначається на основі загального вмісту вуглецю, що складається з фракції біомаси та викопної фракції, перед множенням на викопну фракцію для отримання коефіцієнта викидів;

(36) «викопна фракція» означає частку викопного вуглецю від загального вмісту вуглецю в паливі або матеріалі, виражену як дріб;

(37) «фракція біомаси» означає частку вуглецю, отриманого з біомаси, від загального вмісту вуглецю у паливі або матеріалі, виражену як дріб;

(38) «метод енергетичного балансу» означає метод оцінювання кількості енергії, що використовується як паливо в котлі, яку обчислюють як суму корисної теплової енергії та всіх відповідних втрат енергії через випромінювання, теплопередачу та паливневий газ;

(39) «безперервне вимірювання викидів» означає набір операцій, покликаних встановити значення кількості шляхом проведення періодичних вимірювань, при цьому використовують або вимірювання у димовій башті, або витяжну процедуру із розміщенням вимірювального приладу неподалік від димової башти; цей тип вимірювань не включає відбір окремих проб з димової башти;

(40) «властивий CO2» означає CO2, що входить до складу палива;

(41) «викопний вуглець» означає неорганічний або органічний вуглець, що не є біомасою;

(42) «точка вимірювання» означає джерело викидів, для якого застосовують системи безперервного вимірювання викидів (CEMS) з метою вимірювання викидів, або поперечний переріз трубопровідної системи, для якої потік CO2 визначають із використання систем безперервного вимірювання;

(43) «документація щодо маси та балансу» означає документацію, визначену в міжнародних чи національних імплементаційних інструментах Стандартів та рекомендованої практики (SARP), встановлених у додатку 6 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, підписаної 7 грудня 1944 року у місті Чикаго, та визначену в підчастині J додатка III до Регламенту Ради (ЄЕС) № 3922/91 (2), або в еквівалентних застосовних міжнародних положеннях;

(44) «відстань» означає відстань уздовж дуги великого кола між аеродромом відправлення та аеродромом прибуття, до якої додають постійний коефіцієнт 95 км;

(45) «аеродром відправлення» означає аеродром, з якого починають рейс, який становить авіаційну діяльність, що міститься в переліку в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС;

(46) «аеродром прибуття» означає аеродром, у якому закінчують рейс, який становить авіаційну діяльність, що міститься в переліку в додатку I до Директиви 2003/87/ЄС;

(47) «корисне навантаження» означає загальну масу вантажу, пошти, пасажирів та багажу, що їх перевозить на борту повітряне судно під час рейсу;

(48) «спонтанні викиди» означає нерегулярні або ненавмисні викиди з нелокалізованих, розсіяних або занадто малих джерел, щодо яких неможливо здійснювати індивідуальний моніторинг;

(49) «пара аеродромів» означає пару, що складається з аеродрому відправлення та аеродрому прибуття;

(50) «стандартні умови» означає температуру 273,15 K та тиск 101325 Па, що їх використовують для визначення нормальних кубічних метрів (Нм3);

(51) «захоплення CO2» означає процес захоплення двоокису вуглецю (CO2) з газових потоків з метою попередження його викиду під час транспортування та геологічного зберігання у сховищі, дозволеному згідно з Директивою 2009/31/ЄС;

(52) «транспортування CO2» означає передавання CO2 трубопроводами для геологічного зберігання у сховищі, дозволеному згідно з Директивою 2009/31/ЄС;

(53) «вентиляційні викиди» означає викиди, які було навмисно вивільнено з установки у визначеній точці викиду;

(54) «інтенсивний видобуток вуглеводнів» означає видобуток вуглеводнів додатково до обсягу, видобутого за рахунок нагнітання води в пласт або в інший спосіб;

(55) «опосередковані дані» означає річні значення, які підтверджені емпірично або отримані з надійних джерел та які оператор використовує замість даних про діяльність або коефіцієнтів перерахунку для забезпечення повноти звітності, якщо застосовна методика моніторингу не дає змоги отримати всі необхідні дані про діяльність або коефіцієнти перерахунку.

Також для цілей цього Регламенту застосовують означення термінів «рейс» та «аеродром», встановлені у додатку до Рішення 2009/450/ЄС, а також означення термінів, встановлені в пунктах (1), (2), (3), (5), (6) та (22) статті 3 Директиви 2009/31/ЄС.

СЕКЦІЯ 2

Загальні принципи

Стаття 4

Загальні обов'язки

Оператори та експлуатанти повітряних суден (ПС) повинні виконувати свої обов'язки щодо моніторингу викидів парникових газів та звітування про них згідно з Директивою 2003/87/ЄС відповідно до принципів, установлених у статтях 5-9.

Стаття 5

Повнота

Моніторинг та звітність повинні бути повними та повинні охоплювати всі викиди від процесів та викиди від спалювання з усіх джерел викидів та вихідних потоків, які стосуються видів діяльності, зазначених у додатку I до Директиви 2003/87/ЄС, та інших відповідних видів діяльності, включених відповідно до статті 24 зазначеної Директиви, і всіх парникових газів, пов'язаних із такими видами діяльності, уникаючи подвійного обліку.

Оператори та експлуатанти ПС повинні вживати належних заходів для запобігання будь-якої нестачі даних протягом звітного періоду.

Стаття 6

Послідовність, порівнянність та прозорість

1. Моніторинг та звітність повинні бути послідовними та порівнюваними з плином часом. З такою метою оператори та експлуатанти ПС повинні використовувати однакові методики моніторингу та набори даних з урахуванням змін та відступів, затверджених компетентним органом.

2. Оператори та експлуатанти ПС отримують, записують, групують, аналізують та документують дані моніторингу, у тому числі припущення, покликання, дані про діяльність, коефіцієнти викидів, коефіцієнти окиснення та коефіцієнти перетворення, у прозорий спосіб, що надає змогу верифікатору та компетентному органу відтворити процес визначення викидів.

Стаття 7

Точність

Оператори та експлуатанти ПС забезпечують відсутність систематичної та свідомої неточності у визначенні викидів.

Вони встановлюють та усувають будь-яке джерело неточності, наскільки це можливо.

Вони застосовують належну сумлінність, щоб забезпечити найвищу досяжну точність розрахунку та вимірювання викидів.

Стаття 8

Цілісність методики

Оператор та експлуатант ПС уможливлюють розумне убезпечення цілісності даних про викиди, про які необхідно звітувати. Вони визначають викиди за допомогою відповідних методик моніторингу, викладених у цьому Регламенті.

Звітні дані про викиди та пов'язана розкрита інформація не повинні містити суттєвих викривлень, до них не потрібно застосовувати упередженість під час обирання та представлення інформації, і такі дані повинні забезпечувати надійний та зрівноважений виклад про викиди від установки або експлуатанта ПС.

Під час обирання методики моніторингу переваги від більшої точності необхідно зважувати з додатковими витратами. Моніторинг викидів та звітування про них повинні бути спрямовані на досягнення найвищої точності, якої можна досягти крім випадків, коли це є технічно нездійсненно та призводить до необґрунтованих витрат.

Стаття 9

Постійні вдосконалення

Оператори та експлуатанти ПС повинні враховувати у своїх наступних моніторингу та звітності рекомендації, включені у верифікаційні звіти, видані відповідно до статті 15 Директиви 2003/87/ЄС.

Стаття 10

Координація

Якщо держава-член призначає більше ніж один компетентний орган відповідно до статті 18 Директиви 2003/87/ЄС, вона повинна координувати роботу таких органів, що її виконують на виконання до цього Регламенту.

ГЛАВА II

ПЛАН МОНІТОРИНГУ

СЕКЦІЯ 1

Загальні правила

Стаття 11

Загальні обов'язки

1. Кожний оператор або експлуатант ПС здійснюють моніторинг викидів парникових газів на основі плану моніторингу, затвердженого компетентним органом відповідно до статті 12, з урахуванням характеру та функціонування установки або авіаційної діяльності, до якої його застосовують.

План моніторингу доповнюють письмовими процедурами, які оператор або експлуатант ПС запроваджує, документує, реалізовує та підтримує для видів діяльності згідно з планом моніторингу у відповідних випадках.

2. План моніторингу, зазначений у параграфі 1, повинен містити опис інструкцій для оператора або експлуатанта ПС, викладений у логічній та простій формі без дублювання зусиль та з урахуванням наявних систем, що є на установці або що їх використовує оператор чи експлуатант ПС.

Стаття 12

Зміст та подання плану моніторингу

1. Оператор або експлуатант ПС повинні подавати план моніторингу компетентному органу на затвердження.

План моніторингу повинен охоплювати детальну, повну та прозору документацію щодо методики моніторингу конкретної установки або конкретного експлуатанта ПС та повинен містити щонайменше елементи, визначені в додатку I.

Разом із планом моніторингу, оператор або експлуатант ПС подають усі такі супровідні документи:

(a) для установок: дані щодо кожного основного і другорядного вихідного потоку, які підтверджують відповідність пороговим значенням невизначеності для даних про діяльність та коефіцієнтів перерахунку, якщо застосовно, для використаних рівнів, як визначено у додатках II та IV, а також дані щодо кожного джерела викидів, які підтверджують відповідність пороговим значенням для застосованих рівнів, як визначено у додатку VIII, якщо застосовно;

(b) результати оцінювання ризиків, які підтверджують, що запропоновані контрольні види діяльності та процедури для контрольних видів діяльності сумірні зі встановленими властивими ризиками та контрольними ризиками.

2. Якщо в додатку I зазначено про необхідність запровадження процедури, оператор або експлуатант ПС запроваджує, документує, реалізовує та підтримує таку процедуру окремо від плану моніторингу.

Оператор або експлуатант ПС робить стислий виклад таких процедур у плані моніторингу із наданням такої інформації:

(a) назва процедури;

(b) придатне до простежування та перевірки покликання для ідентифікації процедури;

(c) ідентифікаційні дані особи або підрозділу, що несе відповідальність за виконання процедури та за дані, які генерують або якими управляють у межах процедури;

(d) короткий опис процедури, який дає оператору або експлуатанту ПС, компетентному органу або верифікатору змогу зрозуміти суттєві параметри та виконані операції;

(e) розташування відповідних записів та інформації;

(f) найменування використовуваної комп'ютеризованої системи, якщо застосовно;

(g) перелік застосованих стандартів ЕК або інших стандартів у відповідних випадках.

Оператор або експлуатант ПС повинен надавати компетентному органу будь-яку письмову документацію про процедури у відповідь на запит. Вони повинні також надавати їх для цілей верифікації відповідно до Регламенту Комісії (ЄС) № 600/2012 (3).

3. Окрім елементів, згаданих у параграфах 1 і 2 цієї статті, держави-члени можуть вимагати включення додаткових елементів у план моніторингу установок на дотримання вимог статті 24(1) Рішення Комісії 2011/278/ЄС від 27 квітня 2011 року про визначення перехідних правил Союзу щодо згармонізованого безоплатного розподілу квот на викиди відповідно до статті 10а Директиви Європейського Парламенту і Ради 2003/87/ЄС (4), у тому числі стислий виклад процедури із забезпечення такого:

(a) оператор регулярно перевіряє, чи інформація щодо будь-яких запланованих або дієвих змін потужності, рівня діяльності та функціонування установки є доречною за таким рішенням;

(b) оператор подає інформацію, згадану в пункті (a), компетентному органу до 31 грудня кожного року.

Стаття 13

Стандартні та спрощені плани моніторингу

1. Держави-члени можуть дозволити операторам та експлуатантам ПС використовувати стандартні або спрощені плани моніторингу без обмеження статті 12(3).

Для такої цілі держави-члени можуть опубліковувати шаблони таких планів моніторингу, у тому числі опис потоку даних та контрольні процедури, згадані у статті 57 і статті 58, на основі шаблонів та настанов, опублікованих Комісією.

2. Перед затвердженням будь-якого спрощеного плану моніторингу, згаданого в параграфі 1, компетентний орган здійснює спрощене оцінювання ризику щодо того, чи запропоновані контрольні види діяльності та процедури для контрольних видів діяльності сумірні із визначеними властивими ризиками та контрольними ризиками, та надає обґрунтування для використання спрощеного плану моніторингу.

Держави-члени можуть вимагати від оператора або експлуатанта ПС здійснити оцінювання ризику відповідно до попереднього підпараграфа самостійно у відповідних випадках.

Стаття 14

Зміни у плані моніторингу

1. Кожний оператор або експлуатант ПС регулярно перевіряє, чи план моніторингу відображає характер та функціонування установки або авіаційної діяльності відповідно до статті 7 Директиви 2003/87/ЄС та чи можливо вдосконалити план моніторингу.

2. Оператор або експлуатант ПС вносить зміни до плану моніторингу в будь-якій з таких ситуацій:

(a) виникають нові викиди через провадження нових видів діяльності або через використання нових видів палива або матеріалів, які раніше не було включено в план моніторингу;

(b) зміни в доступності даних через застосування нових типів вимірювальних приладів, нових методів відбору проб та методів аналізу або з інших причин призводять до підвищення точності у визначенні викидів;

(c) дані, отримані від попередньо застосованих методик моніторингу, визнано неправильними;

(d) зміни в плані моніторингу підвищують рівень точності звітних даних окрім випадків, коли це є технічно нездійсненним або призводить до необґрунтованих витрат;

(e) план моніторингу не відповідає вимогам цього Регламенту, і компетентний орган звертається до оператора або експлуатанта ПС з проханням змінити його;

(f) необхідно відреагувати на пропозиції вдосконалити план моніторингу, що містяться у верифікаційному звіті.

Стаття 15

Схвалення змін у плані моніторингу

1. Оператор або експлуатант ПС повідомляють про будь-які пропозиції змін у плані моніторингу компетентному органу без зайвих зволікань.

Проте компетентний орган може дозволити оператору або експлуатанту ПС повідомити до 31 грудня того самого року про зміни в плані моніторингу, які не є істотними в розумінні параграфа 3.

2. Компетентний орган повинен схвалювати будь-яку істотну зміну в плані моніторингу в розумінні параграфів 3 і 4.

Якщо компетентний орган не вважає зміну істотною, він повідомляє про це оператора або експлуатанта ПС без зайвих зволікань.

3. Істотні зміни у плані моніторингу установки охоплюють таке:

(a) зміни категорії установки;

(b) незважаючи на статтю 47(8), зміни щодо того, чи установку вважають установкою з низьким обсягом викидів;

(c) зміни в джерелах викидів;

(d) перехід від заснованої на розрахунках методики до заснованої на вимірюваннях методики, що її використовують для визначення викидів, або навпаки;

(e) зміна застосованого рівня;

(f) впровадження нових вихідних потоків;

(g) зміна в категоризації вихідних потоків: між основними вихідними потоками, другорядними вихідними потоками або мінімальними вихідними потоками;

(h) зміна уставного значення для коефіцієнта перерахунку, якщо значення необхідно вказати в плані моніторингу;

(i) запровадження нових процедур, пов'язаних із відбором проб, аналізом або калібруванням, якщо зміни таких процедур мають безпосередній вплив на точність даних про викиди;

(j) реалізація та адаптація методики кількісного оцінювання викидів через витік у сховищах.

4. Істотні зміни у плані моніторингу експлуатанта ПС охоплюють таке:

(a) щодо плану моніторингу викидів:

(i) зміна значень коефіцієнта викидів, викладених у плані моніторингу;

(ii) зміна методів розрахунку, як установлено в додатку II, або перехід від використання методу розрахунку до використання методики оцінювання відповідно до статті 55(2) або навпаки;

(iii) впровадження нових вихідних потоків;

(iv) зміни статусу експлуатанта ПС як малого джерела викидів у розумінні статті 55(1) або щодо одного з порогів, передбачених у статті 28а(6) Директиви 2003/87/ЄС;

(b) щодо плану моніторингу даних про тоннокілометри:

(i) перехід від некомерційного статусу надаваних послуг із повітряних перевезень до комерційного статусу і навпаки;

(ii) зміна щодо об'єкта послуг із повітряних перевезень, тоді як об'єктом є пасажири, вантаж або пошта.

Стаття 16

Упровадження та ведення обліку змін

1. Перед отриманням схвалення або інформації відповідно до статті 15(2) оператор або експлуатант ПС може здійснювати моніторинг або звітування з використанням зміненого плану моніторингу, якщо він може розумно припустити, що запропоновані зміни не є істотними, або якщо моніторинг відповідно до початкового плану моніторингу призвів би до надання неповних даних про викиди.

У разі виникнення сумніву оператор або експлуатант ПС здійснює моніторинг та звітування і веде проміжну документацію паралельно, використовуючи змінений і початковий плани моніторингу.

2. Після отримання схвалення або інформації згідно зі статтею 15(2) оператор або експлуатант ПС використовує лише дані, пов'язані зі зміненим планом моніторингу, та здійснює моніторинг і звітування лише за зміненим планом моніторингу.

3. Оператор або експлуатант ПС веде облік усіх змін у плані моніторингу. У кожному обліковому записі зазначають таке:

(a) прозорий опис зміни;

(b) обґрунтування зміни;

(c) дату повідомлення компетентному органу про зміну;

(d) дату сповіщення компетентним органом про отримання повідомлення, згаданого у статті 15(1), за наявності, та дату схвалення абонадання інформації, згаданої у статті 15(2).

(e) дату початку впровадження зміненого плану моніторингу згідно з параграфом 2 цієї статті.

СЕКЦІЯ 2

Технічна здійсненність та необґрунтовані витрати

Стаття 17

Технічна здійсненність

Якщо оператор або експлуатант ПС заявляє, що застосування конкретної методики моніторингу є технічно нездійсненним, компетентний орган оцінює технічну здійсненність, ураховуючи обґрунтування оператора або експлуатанта ПС. Таке обґрунтування повинно ґрунтуватися на наявності в оператора або експлуатанта ПС технічних ресурсів, які можуть відповідати потребам запропонованої системи або вимозі, що її можуть впровадити за необхідний період часу для цілей цього Регламенту. Такі технічні ресурси охоплюють наявність необхідних технік та технологій.

Стаття 18

Необгрунтовані витрати

1. Якщо оператор або експлуатант ПС заявляє, що застосування конкретної методики моніторингу призводить до необґрунтованих витрат, компетентний орган оцінює характер необґрунтованості витрат, ураховуючи обґрунтування оператора.

Компетентний орган вважає витрати необґрунтованими, якщо оцінені витрати перевищують вигоди. Для такої цілі вигоду обчислюють помноживши коефіцієнт удосконалення на референтну ціну 20 євро/квота, і до витрат включають відповідний період амортизації на основі економічного строку служби обладнання.

2. Під час оцінювання характеру необґрунтованості витрат щодо вибору рівнів для даних про діяльність компетентний орган використовує як коефіцієнт удосконалення, згаданий у параграфі 1, різницю між значенням досягнутої станом на сьогодні невизначеності та пороговим значенням невизначеності рівня, якого досягли б шляхом помноження показника вдосконалення на середньорічний обсяг викидів, спричинений таким вихідним потоком за останні три роки.

За відсутності показника середньорічного обсягу викидів, спричинених таким вихідним потоком за останні три роки, оператор або експлуатант ПС надають консервативну оцінку середньорічного обсягу викидів, за винятком CO2, що походить із біомаси, та перед відніманням переміщеного CO2. Для вимірювальних приладів, що перебувають під правовим метрологічним контролем, значення досягнутої станом на поточний момент невизначеності можна замінити на значення максимально допустимої похибки під час експлуатації, дозволеної відповідним національним законодавством.

3. Під час оцінювання характеру необґрунтованості витрат щодо заходів, що підвищують якість відзвітованих викидів, але без безпосереднього впливу на точність даних про діяльність, компетентний орган використовує коефіцієнт удосконалення 1 % середньорічного обсягу викидів з відповідних вихідних потоків за три останні звітні періоди. Такі заходи можуть включати:

(a) перехід від уставних значень до аналізу для встановлення коефіцієнтів перерахунку;

(b) збільшення кількості аналізів для одного вихідного потоку;

(c) якщо конкретне завдання з вимірювання не підпадає під національний правовий метрологічний контроль, заміна вимірювальних приладів на інструменти, що відповідають відповідним вимогам правового метрологічного контролю держави-члена для подібних застосувань, або на вимірювальні прилади, що відповідають національним правилам, ухваленим згідно з Директивою 2004/22/ЄС або Директивою Європейського Парламенту і Ради 2009/23/ЄС (5);

(d) скорочення інтервалів калібрування та технічного обслуговування вимірювальних приладів;

(e) удосконалення діяльності щодо потоку даних та контрольних видів діяльності, що значно зменшують властивий або контрольний ризик.

4. Заходи, пов'язані з удосконаленням методики моніторингу установки відповідно до статті 69, не вважають такими, що призводять до необґрунтованих витрат у сукупній сумі до 2000 євро на один звітний період. Для установок із низьким обсягом викидів таке порогове значення становить 500 євро на один звітний період.

ГЛАВА III

МОНІТОРИНГ ВИКИДІВ СТАЦІОНАРНИХ УСТАНОВОК

СЕКЦІЯ 1

Загальні положення

Стаття 19

Категоризація установок та вихідних потоків

1. Кожний оператор визначає категорію своєї установки відповідно до параграфа 2 та, за доцільності, кожного вихідного потоку відповідно до параграфа 3 для цілей моніторингу викидів і визначення мінімальних вимог щодо рівнів.

2. Оператор відносить кожну установку до однієї з таких категорій:

(a) установка категорії A, якщо верифікований середній річний обсяг викидів за торговельний період, що безпосередньо передує поточному торговельному періоду, за винятком СO2, що походить з біомаси, та перед відніманням переміщеного СO2, та є меншим чи дорівнює 50000 тоннам еквіваленту СO2;

(b) установка категорії B, якщо верифікований середній річний обсяг викидів за торговельний період, що безпосередньо передує поточному торговельному періоду, за винятком СO2, що походить з біомаси, та перед відніманням переміщеного СO2, перевищує 50000 тонн еквіваленту СO2 та є меншим чи дорівнює 500000 тонн еквіваленту СO2;

(c) установка категорії C, якщо верифікований середній річний обсяг викидів за торговельний період, що безпосередньо передує поточному торговельному періоду, за винятком СO2, що походить з біомаси, та перед відніманням переміщеного СO2, перевищує 500000 тонн еквіваленту СO2.

3. Оператор відносить кожний вихідний потік, порівнюючи вихідний потік із сумою всіх абсолютних значень викопного СO2 та еквіваленту СO2, що відповідають усім вихідним потокам, включеним до заснованих на розрахунках методик, та всіх викидів від джерел викидів, моніторинг яких здійснювали за заснованою на вимірюваннях методикою, перед відніманням переміщеного СO2, до однієї з таких категорій:

(a) другорядні вихідні потоки, якщо обрані оператором вихідні потоки в сукупності дають менше ніж 5000 тонн викопного СO2 на рік або менше ніж 10 %, та загалом не більше ніж 100000 тонн викопного СO2 на рік, залежно від того, що із зазначеного буде більшим в абсолютних величинах;

(b) мінімальні вихідні потоки, якщо обрані оператором вихідні потоки в сукупності дають менше ніж 1000 тонн викопного СO2 на рік або менше ніж 2 %, та загалом не більше ніж 20000 тонн викопного СO2 на рік, залежно від того, що із зазначеного буде більшим в абсолютних величинах;

(c) основні вихідні потоки, які не віднесли до категорій, указаних в пунктах (a) і (b).

4. Якщо дані про верифікований середньорічний обсяг викидів за торговельний період, що безпосередньо передує поточному торговельному періоду, для установки недоступні або неточні, щоб визначити категорію установки оператор використовує консервативну оцінку середньорічного обсягу викидів, за винятком СO2, що походить з біомаси, та перед відніманням переміщеного СO2.

Стаття 20

Межі моніторингу

1. Оператор визначає межі моніторингу для кожної установки.

У цих межах оператор включає всі відповідні викиди парникових газів від усіх джерел викидів та вихідних потоків, що належать до видів діяльності установки та зазначені у додатку I до Директиви 2003/87/ЄС, а також від видів діяльності та парникових газів, що їх включила держава-член відповідно до статті 24 Директиви 2003/87/ЄС.

Оператор також включає викиди від проведення звичайних операцій та настання аномальних подій, у тому числі запуск, зупинення та аварійні ситуації, за звітний період, за винятком викидів від мобільної техніки для цілей перевезення.

2. Під час визначення процесу моніторингу та звітування оператор включає вимоги для окремих секторів, викладені в додатку IV.

3. Якщо виявлено витоки у комплексі зберігання відповідно до Директиви 2009/31/ЄС і вони призводять до викидів або вивільнення СO2 в товщу води, їх необхідно вважати джерелами викидів для такої установки та необхідно здійснювати їх моніторинг відповідно до секції 23 додатка IV до цього Регламенту.

Компетентний орган може дозволити виключити витік як джерело викидів із процесу моніторингу та звітування, якщо вжито коригувальних дій відповідно до статті 16 Директиви 2009/31/ЄС і викидів або вивільнення в товщу води з такого витоку більше не виявлено.

Стаття 21

Вибір методики моніторингу

1. Для моніторингу викидів установки оператор вибирає засновану на розрахунках методику або засновану на вимірюваннях методику відповідно до спеціальних положень цього Регламенту.

Заснована на розрахунках методика полягає у визначенні викидів від вихідних потоків на основі даних про діяльність, отриманих за допомогою вимірювальних систем, та додаткових параметрів, отриманих із лабораторних аналізів, чи уставних значень. Засновану на розрахунках методику можна впровадити за допомогою стандартної методики, викладеної у статті 24, або методики обчислення масового балансу, викладеної у статті 25.

Заснована на вимірюваннях методика полягає у визначенні викидів від вихідних потоків шляхом безперервного вимірювання концентрації відповідного парникового газу в паливневому газі та потоку паливневого газу, у тому числі моніторинг переміщення СO2 між установками, під час якого вимірюють концентрацію СO2 та потік газу, який переміщують.

Якщо застосовують засновану на розрахунках методику, оператор зазначає для кожного вихідного потоку в плані моніторингу, чи використовували стандартну методику чи методику обчислення масового балансу, у тому числі відповідні рівні за додатком II.

2. Оператор може поєднати, за погодження компетентним органом, стандартну методику, методику обчислення масового балансу та засновану на вимірюваннях методику для різних джерел викидів та вихідних джерел, що належать до однієї установки, за відсутності прогалин та подвійного обліку щодо викидів.

3. Якщо оператор не вибирає засновану на вимірюваннях методику, оператор повинен вибрати методику, передбачену у відповідній секції додатка IV, якщо він не надав компетентним органам доказів того, що така методика є технічно нездійсненною або вимагає необґрунтованих витрат, чи того, що інша методика забезпечує вищу загальну точність даних про викиди.

Стаття 22

Методика моніторингу, не заснована на рівнях

Як відступ від статті 21(1), оператор може використовувати методику моніторингу, не засновану на рівнях, (далі - «резервна методика») для вибраних вихідних потоків або джерел викидів за дотримання всіх таких умов:

(a) застосування щонайменше рівня 1 за заснованою на розрахунках методикою для одного або більше основних вихідних потоків або другорядних вихідних потоків та заснованою на вимірюваннях методикою для щонайменше одного джерела викидів, пов'язаного з тими самими вихідними потоками, є технічно нездійсненним або призведе до необґрунтованих витрат;

(b) оператор кожного року оцінює, у тому числі кількісно, невизначеності всіх параметрів, що їх використовують для визначення річного обсягу викидів відповідно до Настанови ISO щодо подання невизначеності у вимірюванні (JCGM 100:2008) або іншого еквівалентного міжнародно визнаного стандарту, та вносить результати у звіт про річний обсяг викидів;

(c) оператор підтверджує компетентному органу, що через застосування такої резервної методики моніторингу загальні порогові значення невизначеності для річного рівня викидів парникових газів для цілої установки не перевищують 7,5 % для установок категорії A, 5,0 % для установок категорії B та 2,5 % для установок категорії C.

Стаття 23

Тимчасові зміни у методиці моніторингу

1. Якщо з технічних причин тимчасово неможливо застосувати рівень у плані моніторингу для даних про діяльність або для кожного коефіцієнта перерахунку потоку палива або матеріалу, як затверджено компетентним органом, відповідний оператор застосовує найвищий рівень, якого можна досягти, допоки не відновлять умови для застосування рівня, затвердженого в плані моніторингу.

Оператор вживає всіх необхідних заходів, щоб уможливити відновлення точного рівня за планом моніторингу, затвердженого компетентним органом.

2. Відповідний оператор повідомляє про зазначену в параграфі 1 тимчасову зміну в методиці моніторингу без зайвих зволікань компетентному органові із зазначенням:

(a) причин відхилення від рівня;

(b) деталей проміжної методики моніторингу, що її використовує оператор для визначення викидів, допоки не відновлять умови для застосування рівня, затвердженого в плані моніторингу;

(c) заходів, що їх вживає оператор для відновлення умов для застосування рівня, затвердженого в плані моніторингу компетентним органом;

(d) очікуваний час відновлення застосування рівня, затвердженого компетентним органом.

СЕКЦІЯ 2

Заснована на розрахунках методика

Підсекція 1

Загальна інформація

Стаття 24

Розрахування викидів за стандартною методикою

1. За стандартною методикою оператор розраховує викиди від спалювання для одного вихідного потоку шляхом множення даних про діяльність щодо кількості палива, що спалюється, вираженої у тераджоулях на основі чистої теплотворної здатності, на відповідний коефіцієнт викидів, виражений у тоннах СO2 на тераджоуль (т СO2/ТДж), зіставний із використанням чистої теплотворної здатності, та на відповідний коефіцієнт окиснення.

Компетентний орган може дозволити використання коефіцієнтів викидів для палива, виражених у т СO2/т або т СO2/Нм3. У такому випадку оператор визначає викиди від спалювання шляхом множення даних про діяльність щодо кількості палива, що спалюється, вираженої у тоннах або нормальних кубічних метрах, на відповідний коефіцієнт викидів та відповідний коефіцієнт окиснення.

2. Оператор визначає викиди від процесів для одного вихідного потоку шляхом множення даних про діяльність щодо витрати матеріалів, пропускної здатності та обсягу виробництва, виражених у тоннах або нормальних кубічних метрах, на відповідний коефіцієнт викидів, виражений у т СO2/т або т СO2/Нм3, та на відповідний коефіцієнт перетворення.

3. Якщо коефіцієнт викидів для рівня 1 або рівня 2 вже включає вплив неповних хімічних реакцій, коефіцієнт окиснення або коефіцієнт перетворення встановлюють як 1.

Стаття 25

Розрахування викидів за методикою обчислення масового балансу

1. За методикою обчислення масового балансу оператор розраховує кількість СO2 для кожного вихідного потоку, яку включено в балансову масу, шляхом множення даних про діяльність щодо кількості матеріалу, що входить у межі масового балансу або виходить за його межі, на вміст вуглецю в матеріалі, помножений на 3,664 т СO2/т C, із застосуванням секції 3 додатка II.

2. Незважаючи на статтю 49, викиди парникових газів від усього процесу, охопленого масовим балансом, повинні становити суму кількостей СO2, що відповідають усім вихідним потокам, охопленим масовим балансом. СО, що викидається в атмосферу, розраховують у масовому балансі як молярний еквівалент кількості СO2.

Стаття 26

Застосовні рівні

1. Під час визначення відповідних рівнів згідно зі статтею 21(1), щоб визначити дані про діяльність та кожний коефіцієнт перерахунку, кожний оператор повинен застосовувати таке:

(a) щонайменше рівні, зазначені в додатку V, якщо установка є установкою категорії A або якщо для вихідного потоку, що є стандартним комерційним паливом, необхідний коефіцієнт перерахунку;

(b) у випадках, відмінних від зазначеного в пункті (a) випадку, найвищий рівень, як визначено в додатку II.

Проте оператор може застосовувати рівень, на один пункт нижчий за рівень, якого вимагають відповідно до першого підпараграфа, для установок категорії C та щонайбільше на два пункти нижчий для установок категорій A і B, але щонайменше рівень 1, якщо він доведе компетентному органу, що рівень, якого вимагають відповідно до першого підпараграфа, є технічно нездійсненним або призведе до необґрунтованих витрат.

Компетентний орган може на перехідний період до трьох років дозволити операторові застосовувати нижчі рівні, ніж зазначені у другому підпараграфі, але щонайменше рівень 1, за умови виконання обох таких умов:

(a) оператор доведе компетентному органу, що рівень, якого вимагають відповідно до другого підпараграфа, є технічно нездійсненним або призведе до необґрунтованих витрат.

(b) оператор надасть план удосконалення, зазначивши як та коли буде досягнуто щонайменше рівня, якого вимагають відповідно до другого підпараграфа.

2. Для даних про діяльність та кожного коефіцієнта перерахунку для другорядних вихідних потоків оператор застосовує найвищий рівень, який є технічно здійсненним та не призводить до необґрунтованих витрат, але щонайменше рівень 1.

3. Для даних про діяльність та кожного коефіцієнта перерахунку для мінімальних вихідних потоків оператор може визначити дані про діяльність та кожний коефіцієнт перерахунку, використовуючи консервативні оцінки замість рівнів, якщо визначеного рівня не можна досягти без додаткових зусиль.

4. Для коефіцієнта окиснення та коефіцієнта перетворення оператор щонайменше застосовує найнижчі рівні, зазначені в додатку II.

5. Якщо компетентний орган дозволив використання коефіцієнтів викидів, виражених у т СО2/т або т СО2/Нм3, для палива, а також для палива, що його використовують як вхідний матеріал для технологічного процесу або в масовому балансі відповідно до статті 25, моніторинг чистої теплотворної здатності можна здійснювати використовуючи нижчі рівні, ніж найвищий рівень, як визначено у додатку II.

Підсекція 2

Дані про діяльність

Стаття 27

Визначення даних про діяльність

1. Оператор визначає дані про діяльність вихідного потоку одним із таких шляхів:

(a) на основі безперервного вимірювання у межах процесу, що спричиняє викиди;

(b) на основі сукупності вимірювань окремо визначених кількостей із урахуванням відповідних змін запасів.

2. Для цілей пункту (b) параграфа 1 кількість палива або матеріалу, переробленого за звітний період, розраховують як кількість палива або матеріалу, закупленого за звітний період, віднявши кількість палива або матеріалу, відведеного з установки, додавши кількість палива або матеріалу, що була в наявності на початку звітного періоду, і віднявши кількість палива або матеріалу, що була в наявності на кінець звітного періоду.

Якщо визначення кількості у наявності шляхом прямого вимірювання є технічно нездійсненним або призведе до необґрунтованих витрат, оператор може оцінити таку кількість на основі одного з такого:

(a) даних за попередні роки та їх співвідношення з результатами за звітний період;

(b) задокументованих процедур та відповідних даних фінансової звітності за звітний період, що пройшла аудит.

Якщо визначення даних про діяльність за цілий календарний рік є технічно нездійсненним або призведе до необґрунтованих витрат, оператор може вибрати наступний найвідповідніший день, щоб відокремити звітний рік від наступного звітного року, та відповідно узгодити його з необхідним календарним роком. Відхилення, застосовані до одного або більше вихідних потоків, повинні бути чітко зареєстровані, повинні становити основу репрезентативного для календарного року значення, та їх необхідно належно враховувати у зв'язку з наступним роком.

Стаття 28

Вимірювальні системи під контролем оператора

1. Для визначення даних про діяльність відповідно до статті 27 оператор використовує результати вимірювання, що ґрунтуються на вимірювальних системах, які перебувають під його контролем на установці, якщо виконано всі такі умови:

(a) оператор повинен здійснити оцінення невизначеності та забезпечити дотримання порогового значення невизначеності для відповідного рівня;

(b) оператор повинен забезпечити щонайменше один раз на рік та після кожного калібрування вимірювальних приладів порівняння результатів калібрування, помножених на консервативний коригувальний коефіцієнт, що ґрунтується на відповідному часовому ряді попередніх калібрувань таких або подібних вимірювальних приладів для врахування впливу невизначеності під час експлуатації, з відповідними пороговими значеннями невизначеності.

Якщо порогові значення рівнів, затверджені відповідно до статті 12, перевищено або виявилося, що обладнання не відповідає іншим умовам, оператор вживає коригувальних дій без зайвих зволікань та повідомляє про це компетентний орган.

2. Оператор повинен надати компетентному органу оцінку невизначеності, зазначену в пункті (a) параграфа 1, коли повідомляє про новий план моніторингу або якщо це має значення для внесення змін у затверджений план моніторингу.

Оцінка повинна охоплювати зазначену невизначеність застосованих вимірювальних приладів, невизначеність, пов'язану з калібруванням, та будь-яку додаткову невизначеність, пов'язану зі способом використання вимірювальних приладів на практиці. Невизначеність, пов'язану зі змінами в запасах, включають в оцінку невизначеності, якщо сховища можуть вміщувати щонайменше 5 % кількості відповідного палива або матеріалу, що його використовують за рік. Під час оцінювання оператор враховує той факт, що зазначені значення, які використовують для визначення порогових значень невизначеності для рівнів у додатку II, стосуються невизначеності за весь звітний період.

Оператор може спростити оцінювання невизначеності, припустивши, що максимально допустимі похибки, зазначені для вимірювальних приладів в експлуатації, або, якщо така є нижчою, отриману шляхом калібрування невизначеність, помножену на консервативний коригувальний коефіцієнт для врахування впливу невизначеності під час експлуатації, необхідно вважати невизначеністю протягом всього звітного періоду, як передбачено у визначенні рівнів у додатку II, за умови, що вимірювальні прилади встановлено в середовищі, що відповідає специфікаціям їх використання.

3. Незважаючи на параграф 2, компетентний орган може дозволити операторові використовувати результати вимірювання, що ґрунтуються на вимірювальних системах, які перебувають під його контролем на установці, якщо оператор надасть докази відповідності застосованих вимірювальних приладів відповідному національному правовому метеорологічному контролю.

Для такої цілі максимально допустиму похибку під час експлуатації, дозволену відповідним національним законодавством щодо правового метеорологічного контролю для відповідних завдань із вимірювання, можуть використовувати як значення невизначеності без надання додаткових доказів.

Стаття 29

Вимірювальні системи поза контролем оператора

1. Якщо на основі спрощеного оцінювання невизначеності використання вимірювальних систем поза контролем оператора, порівняно з використанням таких систем, що є під контролем оператора відповідно до статті 28, дозволяє операторові досягти щонайменше такого самого рівня, забезпечує отримання достовірніших результатів та менше піддається контрольним ризикам, оператор повинен визначати дані про діяльність за допомогою вимірювальних систем поза його контролем.

Для цього оператор може використовувати одне з таких джерел даних:

(a) суми рахунків-фактур, виставлених торговельним партнером, за умови, що два незалежні торговельні партнери провели комерційну транзакцію;

(b) пряме зчитування показників вимірювальних систем.

2. Оператор забезпечує відповідність застосовному рівню згідно зі статтею 26.

Для такої цілі максимально допустиму похибку під час експлуатації, дозволену відповідним законодавством щодо національного правового метеорологічного контролю для відповідних комерційних транзакцій, можуть використовувати як значення невизначеності без надання додаткових доказів.

Якщо застосовні вимоги за національним правовим метеорологічним контролем менш суворі, ніж застосовний відповідно до статті 26 рівень, оператор повинен отримати дані про застосовну невизначеність від торговельного партнера, відповідального за вимірювальну систему.

Підсекція 3

Коефіцієнти перерахунку

Стаття 30

Визначення коефіцієнтів перерахунку

1. Оператор визначає коефіцієнти перерахунку як уставні значення або значення на основі аналізів залежно від застосовного рівня.

2. Оператор визначає та повідомляє коефіцієнти перерахунку відповідно до стану, який використовують для пов'язаних даних про діяльність, з покликанням на стан палива або матеріалу, в якому таке паливо або матеріал закуповують або використовують для процесу, що спричиняє викиди, перед його осушенням або іншою підготовкою до лабораторного аналізу.

Якщо такий підхід призведе до необґрунтованих витрат або якщо можна досягти вищої точності, оператор може послідовно повідомляти дані про діяльність і коефіцієнти перерахунку з покликанням на стан, за якого проводять лабораторні аналізи.

Стаття 31

Уставні значення коефіцієнтів перерахунку

1. Якщо оператор визначає коефіцієнти перерахунку як уставні значення, він повинен відповідно до вимоги щодо застосовного рівня, як викладено в додатках II і VI, використовувати одне з таких значень:

(a) стандартні коефіцієнти та стехіометричні коефіцієнти, зазначені в додатку VI;

(b) стандартні коефіцієнти, що їх використовує держава-член для подання своєї національної інвентаризації до Секретаріату Рамкової конвенції ООН про зміну клімату;

(c) узгоджені з компетентним органом значення з довідкової літератури, у тому числі опубліковані компетентним органом стандартні коефіцієнти, які сумісні з коефіцієнтами, згаданими в пункті (b), але є репрезентативними для більш фрагментованих джерел потоків палива;

(d) значення, вказані та гарантовані постачальником матеріалу, якщо оператор може підтвердити уповноваженому органу, що вміст вуглецю з довірчим інтервалом 95 % не перевищує 1 %;

(e) значення на основі проведених у минулому аналізів, якщо оператор може довести компетентному органу, що такі значення репрезентативні для майбутніх партій такого самого матеріалу.

2. Оператор вказує всі уставні значення, що їх використовують у плані моніторингу.

Якщо уставні значення змінюються щороку, оператор вказує авторитетне застосовне джерело такого значення у плані моніторингу.

3. Компетентний орган може затвердити зміну уставних значень для коефіцієнта перерахунку в плані моніторингу відповідно до статті 15(2) лише у разі, якщо оператор надасть докази, що нові уставні значення забезпечать точніше визначення викидів.

4. За заявкою оператора компетентний орган може дозволити визначити чисту теплотворну здатність та коефіцієнти викидів палива за допомогою тих самих рівнів, що є необхідними для стандартного комерційного палива, за умови що оператор надаватиме щонайменше раз на три роки докази того, що протягом останніх трьох років досягнуто інтервалу 1 %.

Стаття 32

Коефіцієнти перерахунку на основі аналізів

1. Оператор забезпечує, щоб будь-які аналізи, відбори проб, калібрування та валідації для визначення коефіцієнтів перерахунку проводили за допомогою методів, що ґрунтуються на відповідних стандартах EN.

Якщо такі стандарти відсутні, методи повинні ґрунтуватися на відповідних стандартах ISO або національних стандартах. Якщо не існує застосовних опублікованих стандартів, використовують відповідні проекти стандартів, настанови найкращих галузевих практик або інші науково обґрунтовані методики, що обмежують систематичні помилки у відборі проб та вимірюванні.

2. Якщо для визначення викидів використовують газові хроматографи у режимі онлайн або екстрактивні чи неекстрактивні газоаналізатори, оператор повинен отримати схвалення компетентного органу на їх використання. Обладнання використовують лише щодо даних про склад газоподібного палива або матеріалів. Як мінімальні заходи забезпечення якості, оператор забезпечує проведення первинної та щорічної валідації устаткування.

3. Результати будь-якого аналізу повинні використовувати лише для періоду постачання або для партії палива чи матеріалу, з якої відібрали проби та для якої такі проби планувалися як репрезентативні.

Для визначення конкретного параметра оператор використовує результати всіх аналізів, проведених стосовно такого параметра.

Стаття 33

План відбору проб

1. Якщо коефіцієнти перерахунку визначають шляхом проведення аналізів, для кожного виду палива або для кожного матеріалу оператор подає до компетентного органу на затвердження план відбору проб у формі письмової процедури, що містить інформацію про методики підготування проб, у тому числі інформацію про обов'язки, розташування, частоту та кількість, і методики зберігання та транспортування проб.

Оператор забезпечує, щоб отримані проби були репрезентативними для відповідної партії або для відповідного періоду постачання та не містили систематичних помилок. Відповідні елементи плану відбору проб узгоджують з лабораторією, яка проводить аналіз відповідного палива або матеріалу; дані про таке узгодження вносять у план. Оператор надає план для цілей верифікації відповідно до Регламенту (ЄС) № 600/2012.

2. Оператор, за узгодженням із лабораторією, яка проводить аналіз відповідного палива або матеріалу, та за умови схвалення компетентним органом, адаптовує елементи плану відбору проб, якщо аналітичні результати показують, що показники неоднорідності палива або матеріалу значно відрізняються від інформації про неоднорідність, на якій ґрунтувався первинний план відбору проб для такого конкретного палива або матеріалу.

Стаття 34

Використання лабораторій

1. Оператор забезпечує, щоб лабораторії, що їх залучають для проведення аналізів для визначення коефіцієнтів перерахунку, були акредитовані відповідно до EN ISO/IEC 17025 для застосування відповідних аналітичних методів.

2. Лабораторії, не акредитовані відповідно до EN ISO/IEC 17025, можуть бути залучені для визначення коефіцієнтів перерахунку, якщо оператор може підтвердити компетентному органу, що доступ до лабораторій, згаданих у параграфі 1, є технічно нездійсненним або призведе до необґрунтованих витрат та що неакредитовані лабораторії відповідають вимогам, що є еквівалентними вимогам EN ISO/IEC 17025.

3. Компетентний орган вважає лабораторію такою, що відповідає вимогам, які є еквівалентними вимогам EN ISO/IEC 17025, у розумінні параграфа 2, якщо оператор надасть, наскільки це можливо, у детальній формі та з таким самим рівнем деталізації, що вимагають для процедур відповідно до статті 12(2), дані згідно з другим та третім підпараграфами цього параграфа.

Щодо управління якістю оператор надає акредитований сертифікат лабораторії відповідно до EN ISO/IEC 9001 або інших сертифікованих систем управління якістю, що охоплюють таку лабораторію. За відсутності таких сертифікованих систем управління якістю оператор надає інші належні докази того, що лабораторія здатна здійснювати управління своїми персоналом, процедурами, документами та завданнями у надійний спосіб.

Щодо технічної компетентності оператор надає докази того, що лабораторія є компетентною та спроможною отримувати технічно обґрунтовані результати за допомогою відповідних аналітичних процедур. Такі докази повинні охоплювати принаймні такі елементи:

(a) управління компетентністю персоналу для конкретних призначених завдань;

(b) відповідність приміщення та умов довкілля;

(c) вибір аналітичних методів та відповідних стандартів;

(d) якщо застосовно, управління відбором проб та підготовка проб, у тому числі контроль цілісності проб;

(e) якщо застосовно, розроблення та валідація нових аналітичних методів або застосування методів, що їх не охоплюють міжнародні або національні стандарти;

(f) оцінка невизначеності;

(g) управління обладнанням, у тому числі процедури калібрування, коригування, технічного обслуговування та ремонтування обладнання та його облік;

(h) управління даними, документами та програмним забезпеченням, та їх контроль;

(i) управління предметами калібрування та еталонними матеріалами;

(j) забезпечення якості результатів калібрування та випробувань, у тому числі регулярна участь у заходах із перевірки професійного рівня, застосування аналітичних методів до сертифікованих еталонних матеріалів або міжлабораторне порівняння з акредитованою лабораторією;

(k) управління процесами, що передали на аутсорсинг;

(l) управління призначеннями, скаргами клієнтів та забезпечення вчасного вжиття коригувальних дій.

Стаття 35

Періодичність проведення аналізів

1. Оператор застосовує мінімальну періодичність проведення аналізів для відповідних видів палива та матеріалів, що зазначено в додатку VII. Перегляд додатка VII здійснюватимуть регулярно і вперше не більше ніж через два роки після набуття чинності цим Регламентом.

2. Компетентний орган може дозволити оператору застосовувати періодичність, відмінну від тієї, що згадана в параграфі 1, якщо мінімальна періодичність недоступна або якщо оператор підтвердить одне з такого:

(a) на основі даних за попередні періоди, у тому числі аналітичні значення для відповідних видів палива чи матеріалів протягом звітного періоду, що безпосередньо передує поточному звітному періоду, будь-яке відхилення аналітичних значень для відповідного палива чи матеріалу не перевищує 1/3 значення невизначеності, якого оператор повинен дотримуватися стосовно визначення даних про діяльність для відповідного палива чи матеріалу;

(b) застосування встановленої періодичності призведе до необґрунтованих витрат.

Підсекція 4

Спеціальні коефіцієнти перерахунку

Стаття 36

Коефіцієнти викидів СO2

1. Оператор визначає специфічні для конкретних видів діяльності коефіцієнти викидів для викидів CO2.

2. Коефіцієнт викидів для палива, в тому числі у разі використання як вхідного матеріалу для технологічного процесу, виражають у тоннах CO2 на тераджоуль (т CO2/ТДж).

Компетентний орган може дозволити операторові використання коефіцієнта викидів для палива, вираженого у т CO2/т або т CO2/Нм3, для викидів від спалювання, якщо використання вираженого у т CO2/ТДж коефіцієнта викидів призведе до необґрунтованих витрат або якщо можна досягти принаймні еквівалентної точності розрахованих викидів за допомогою такого коефіцієнта викидів.

3. Для перетворення вмісту вуглецю у відповідне значення пов'язаного з CO2 коефіцієнта викидів або навпаки оператор використовує коефіцієнт 3,664 т CO2/т C.

Стаття 37

Коефіцієнти окиснення та перетворення

1. Оператор використовує щонайменше рівень 1, щоб визначити коефіцієнти окиснення або перетворення. Оператор використовує значення 1 для коефіцієнта окиснення та для коефіцієнта перетворення, якщо коефіцієнт викидів враховує ефект неповного окиснення або перетворення.

Однак компетентний орган може вимагати від оператора завжди використовувати рівень 1.

2. Якщо використовують декілька видів палива на одній установці і для конкретного коефіцієнта окиснення необхідно застосувати рівень 3, оператор може звернутися до компетентного органу з проханням схвалити одне або обидва з такого:

(a) визначення одного загального коефіцієнта окиснення для всього процесу спалювання та застосування його до всіх видів палива;

(b) віднесення неповного окиснення до одного основного вихідного потоку та використання значення 1 для коефіцієнта окиснення для інших вихідних потоків.

У разі використання біомаси або змішаного палива оператор надає підтвердження того, що застосування пунктів (a) чи (b) першого підпараграфа не призведе до недооцінення викидів.

Підсекція 5

Оброблення біомаси

Стаття 38

Вихідні потоки біомаси

1. Оператор може визначати дані про діяльність щодо вихідних потоків із біомаси без застосування рівнів та надаючи аналітичні дані щодо вмісту біомаси, якщо вихідний потік складається винятково із біомаси та оператор може забезпечити, щоб він не був забруднений іншими матеріалами або видами палива.

2. Коефіцієнт викидів для біомаси повинен дорівнювати нулю.

Коефіцієнт викидів для змішаного палива чи матеріалу розраховують та про нього звітують як про попередній коефіцієнт викидів, що його визначають відповідно до статті 30, помножений на викопну фракцію палива або матеріалу.

3. Торф, ксиліт та викопні фракції змішаного палива або матеріалів не вважають біомасою.

4. Якщо фракція біомаси змішаного палива або матеріалів дорівнює або перевищує 97 % або якщо у зв'язку з обсягом викидів, пов'язаних із викопною фракцією палива або матеріалу, її вважають мінімальним вихідним потоком, компетентний орган може дозволити оператору використовувати методики без застосування рівнів, у тому числі метод енергетичного балансу, для визначення даних про діяльність та відповідних коефіцієнтів перерахунку, крім випадків, коли необхідно використати відповідне значення для віднімання CO2, що походить з біомаси, з викидів, визначених шляхом безперервного вимірювання викидів.

Стаття 39

Визначення біомаси та викопної фракції

1. Якщо з урахуванням необхідного рівня та наявності належних уставних значень, як зазначено в статті 31(1), фракцію біомаси конкретного палива або матеріалу визначають шляхом проведення аналізів, оператор визначає таку фракцію біомаси на основі відповідного стандарту й аналітичних методів, передбачених у таких стандартах, та застосовує такий стандарт лише у разі схвалення компетентним органом.

2. Якщо визначення фракції біомаси змішаного палива чи матеріалу шляхом проведення аналізу відповідно до параграфа 1 є технічно нездійсненним або призведе до необґрунтованих витрат, оператор ґрунтує свої розрахунки на стандартних коефіцієнтах викидів та значеннях фракції біомаси для видів змішаного палива чи матеріалів і методів оцінювання, опублікованих Комісією.

За відсутності таких стандартних коефіцієнтів та значень оператор припускає відсутність частки біомаси або подає компетентному органу на затвердження метод оцінювання. Для палива чи матеріалів, що є продуктами виробничих процесів із визначеними та простежуваними вхідними потоками, оператор може ґрунтувати таку оцінку на масовому балансі викопного вуглецю та вуглецю в біомасі, що вводять у процес та виводять з процесу.

3. Як відступ від параграфів 1 і 2 та статті 30, якщо відповідно до статей 2(j) і 15 Директиви 2009/28/ЄС видано гарантії походження для біогазу, закачаного в мережу газопостачання та у подальшому виведеного з неї, оператор не проводить аналізи для визначення фракції біомаси.

СЕКЦІЯ 3

Заснована на вимірюваннях методика

Стаття 40

Використання заснованої на вимірюваннях методики моніторингу

Оператор використовує засновані на вимірюваннях методики для всіх викидів закису азоту (N2O), як установлено в додатку IV, та для визначення кількості CO2, переміщеного відповідно до статті 49.

Окрім того, оператор може використовувати засновані на вимірюваннях методики для джерел викидів CO2, якщо він може надати докази дотримання вимог щодо рівнів, передбачених у статті 41, для кожного джерела викидів.

Стаття 41

Вимоги щодо рівнів

1. Для кожного джерела викидів, що викидає більше 5000 тонн еквіваленту CO2 на рік або яке спричиняє більше ніж 10 % від загального річного обсягу викидів установки, залежно від того, що є більшим у значенні абсолютних викидів, оператор застосовує найвищий рівень, зазначений у секції 1 додатка VIII. Для всіх інших джерел викидів оператор застосовує щонайменше рівень, що на один пункт нижчий, ніж найвищий рівень.

2. Якщо оператор може підтвердити компетентному органу, що застосування рівня, передбаченого в параграфі 1, і застосування методики розрахунку з використанням рівнів, передбачених у статті 26, є технічно нездійсненним або призведе до необґрунтованих витрат, можна використати на один рівень нижчий рівень для відповідного джерела викидів, але щонайменше рівень 1.

Стаття 42

Стандарти вимірювання та лабораторії

1. Усі вимірювання проводять із використанням методів на основі EN 14181 «Стаціонарні джерела викидів. Забезпечення якості автоматизованих вимірювальних систем», EN 15259 «Якість повітря. Вимірювання викидів від стаціонарних джерел викидів. Вимоги до вимірювальних секцій та місць, до цілі вимірювання, плану вимірювання та звітності про вимірювання» та інших відповідних стандартів EN.

Якщо такі стандарти відсутні, методи повинні ґрунтуватися на відповідних стандартах ISO, опублікованих Комісією стандартах або національних стандартах. Якщо не існує застосовних опублікованих стандартів, використовують відповідні проекти стандартів, настанови найкращих галузевих практик або інші науково обґрунтовані методики, що обмежують систематичні помилки у відборі проб та вимірюванні.

Оператор зважує всі відповідні аспекти систем безперервного вимірювання, у тому числі місце розташування обладнання, калібрування, вимірювання, забезпечення якості та контроль якості.

2. Оператор забезпечує, щоб лабораторії, що проводять вимірювання, калібрування та оцінювання відповідного обладнання для систем безперервного вимірювання викидів, були акредитовані відповідно до EN ISO/IEC 17025 для застосування відповідних аналітичних методів або провадження відповідної діяльності з калібрування.

Якщо лабораторія не має такої акредитації, оператор забезпечує дотримання еквівалентних вимог статті 34(2) і (3).

Стаття 43

Визначення викидів

1. Оператор визначає річний обсяг викидів від джерела викидів за звітний період шляхом сумування за звітний період усіх годинних значень виміряної концентрації парникових газів, помножених на годинні значення потоку паливневого газу, де годинні значення повинні бути середніми значеннями для всіх результатів окремих вимірювань за відповідну годину роботи.

У випадку викидів CO2, оператор визначає річний обсяг викидів на основі рівняння 1, викладеного в додатку VIII. СО, що викидається в атмосферу, враховують як молярний еквівалент кількості CO2.

У випадку закису азоту (N2O), оператор визначає річний обсяг викидів на основі рівняння, викладеного в підсекції B.1 секції 16 додатка IV

2. Якщо на одній установці існує декілька джерел викидів і викиди від них не можна виміряти як від одного джерела викидів, оператор вимірює викиди від таких джерел окремо та сумує результати, щоб отримати сумарний обсяг викидів конкретного газу за звітний період.

3. Оператор визначає концентрацію парникових газів у паливневому газі шляхом безперервного вимірювання в репрезентативній точці одним із таких шляхів:

(a) пряме вимірювання;

(b) у випадку високої концентрації парникових газів у паливневому газі розрахування концентрації шляхом непрямого вимірювання концентрації із застосуванням рівняння 3, викладеного в додатку VIII, та з урахуванням значень виміряної концентрації всіх інших компонентів потоку газу, як установлено в плані моніторингу оператора.

4. За доцільності, оператор визначає окремо будь-який обсяг CO2, що походить з біомаси, за допомогою заснованих на розрахунках методик моніторингу, та віднімає його від сумарних виміряних викидів CO2.

5. Оператор визначає потік паливневого газу для здійснення розрахунку за параграфом 1 одним із таких шляхів:

(a) здійснення розрахунку з використанням відповідного масового балансу, враховуючи всі важливі параметри на вході, у тому числі - для викидів CO2 - щонайменше кількість вхідного матеріалу, вхідний потік повітря та ефективність процесу, а також на виході, у тому числі щонайменше обсяг виготовлених продуктів, концентрацію O2, SO2 і NOX;

(b) визначення за допомогою безперервного вимірювання потоку в репрезентативній точці.

Стаття 44

Зведення даних

1. Оператор розраховує годинні середні значення для кожного параметра, у тому числі концентрації та потік паливневого газу, що стосується визначення викидів, за заснованою на вимірюваннях методикою, використовуючи всі результати окремих вимірювань, наявні за конкретну годину.

Якщо оператор може отримати дані за коротші референтні періоди без додаткових витрат, він використовує такі періоди для визначення річного обсягу викидів відповідно до статті 43(1).

2. Якщо обладнання для безперервного вимірювання параметра перебуває поза контролем, поза зоною досяжності або не працює протягом частини години або референтного періоду, згаданого в параграфі 1, оператор розраховує пов'язане годинне середнє значення пропорційно до решти результатів окремих вимірювань на конкретну годину або коротший референтний період за умови, що для параметра доступні щонайменше 80 % максимальної кількості результатів окремих вимірювань. Статтю 45(2)-(4) застосовують, якщо доступно менше 80 % максимальної кількості результатів окремих вимірювань.

Стаття 45

Брак даних

1. Якщо елемент вимірювального обладнання у межах системи безперервного моніторингу викидів виходить із ладу більше ніж на п'ять днів поспіль протягом будь-якого календарного року, оператор повинен без зайвих зволікань проінформувати компетентний орган і запропонувати заходи, достатні для покращення якості залученої системи безперервного моніторингу викидів.

2. Якщо дані за актуальну годину або актуальний коротший референтний період відповідно до статті 44(1) для одного або декількох параметрів заснованої на вимірюваннях методики не можуть бути надані у зв'язку із виходом обладнання з-під контролю, перебуванням поза зоною досяжності або виходом з ладу, оператор визначає значення для заміщення даних за кожну годину, яких бракує.

3. Якщо дані за актуальну годину або актуальний коротший референтний період для параметра, прямо виміряного як концентрація, не можуть бути надані, оператор розраховує значення заміщення як суму середнього значення концентрації та подвоєного стандартного відхилення, пов'язаного з таким середнім значенням, на основі рівняння 4, що в додатку VIII.

Якщо звітний період не можуть застосувати для визначення значень заміщення через істотні технічні зміни на установці, оператор узгоджує з компетентним органом репрезентативний проміжок часу для визначення середнього значення та стандартного відхилення, за можливості, тривалістю один рік.

4. Якщо дані за актуальну годину для параметра, відмінного від концентрації, не можуть бути надані, оператор отримує замінні значення такого параметра, використовуючи модель масового балансу або енергетичний баланс процесу. Оператор проводить валідацію результатів за допомогою решти виміряних за заснованою на вимірюваннях методикою параметрів та даних для нормальних умов роботи за проміжок часу такої самої тривалості, як і період, за який відсутні дані.

Стаття 46

Підтвердження за допомогою розрахунку викидів

Оператор підтверджує викиди, визначені за заснованою на вимірюваннях методикою, крім викидів закису азоту (N2O) від виробництва азотної кислоти та парникових газів, перенесених у транспортну мережу або сховище, шляхом розраховування річного обсягу викидів кожного із взятих до уваги парникових газів для тих самих джерел викидів та вихідних потоків.

Використання методики із застосуванням рівнів не вимагають.

СЕКЦІЯ 4

Спеціальні положення

Стаття 47

Установки з низьким обсягом викидів

1. Компетентний орган може дозволити оператору подати спрощений план моніторингу згідно зі статтею 13 за умови, що він управляє установкою з низьким обсягом викидів.

Перший підпараграф не застосовують до установок, де провадять діяльність, до якої включено N2O, відповідно до додатка I до Директиви 2003/87/ЄС.

2. Для цілей першого підпараграфа параграфа 1 установку вважають установкою з низьким обсягом викидів, якщо виконано щонайменше одну з таких умов:

(a) середньорічний обсяг викидів такої установки, повідомлений у верифікованих звітах про викиди за торговельний період, що безпосередньо передує поточному торговельному періоду, за винятком CO2, що походить з біомаси, та перед відніманням переміщеного CO2, був менший ніж 25000 тонн еквіваленту CO2 на рік;

(b) показник середньорічного обсягу викидів, згаданий у пункті (a), відсутній або більше не може застосовуватися через зміни у межах установки або зміни в умовах функціонування установки, але річний обсяг викидів такої установки, за винятком CO2, що походить з біомаси, та перед відніманням перенесеного CO2, у наступні п'ять років буде, на основі методу консервативного оцінювання, менший ніж 25000 тонн еквіваленту CO2 на рік.

3. Оператор установки з низьким обсягом викидів не зобов'язаний подавати супровідні документи, згадані у третьому підпараграфі статті 12(1), та звітувати про вдосконалення, як зазначено у статті 69(4).

4. Як відступ від статті 27, оператор установки з низьким обсягом викидів може визначати кількість палива або матеріалу шляхом використання наявних та задокументованих даних про закупівлю та очікуваних змін у запасах. До оператора також не застосовують вимогу надати компетентному органу оцінку невизначеності, згадану в статті 28(2).

5. До оператора установки з низьким обсягом викидів не застосовують вимогу статті 28(2) визначити дані про запаси станом на початок та кінець звітного періоду, якщо сховища можуть вміщувати щонайменше 5 % річного обсягу споживання палива або матеріалу за звітний період, щоб включити відповідну невизначеність в оцінку невизначеності.

6. Як відступ від статті 26(1), оператор установки з низьким обсягом викидів може застосувати щонайменше рівень 1 для цілей визначення даних про діяльність та коефіцієнтів перерахунку для всіх вихідних джерел, окрім випадків, коли вищої точності можна досягти без додаткових витрат, без підтвердження того, що застосування вищих рівнів є технічно нездійсненним або призвело б до необґрунтованих витрат.

7. Для цілей визначення коефіцієнтів перерахунку на основі аналізів відповідно до статті 32 оператор установки з низьким обсягом викидів може використовувати будь-яку лабораторію, що є технічно компетентною та спроможною отримувати технічно обґрунтовані результати за допомогою відповідних аналітичних процедур, і надає підтвердження вжиття заходів із забезпечення якості, як зазначено у статті 34(3).

8. Якщо установка з низьким обсягом викидів, що підпадає під спрощений моніторинг, виходить за межі порогового значення, згаданого у параграфі 2, у будь-якому календарному році, її оператор повинен повідомити про це компетентний орган без зайвих зволікань.

Оператор подає без зайвих зволікань істотні зміни у плані моніторингу в розумінні пункту (b) статті 15(3) компетентному органу на затвердження.

Проте компетентний орган дозволяє оператору продовжувати спрощений моніторинг за умови, що такий оператор підтвердить компетентному органу, що порогове значення, згадане в параграфі 2, не було перевищено протягом останніх п'яти звітних періодів та не буде перевищено у наступних звітних періодах.

Стаття 48

Властивий CO2

1. Властивий CO2, переміщений на установку, в тому числі той, що міститься у природному газі або у відхідному газі, у тому числі в доменному або коксовому газах, необхідно врахувати в коефіцієнті викидів для такого палива.

2. Якщо властивий CO2 походить від видів діяльності, що їх охоплює додаток I до Директиви 2003/87/ЄС або які враховують відповідно статті 24 зазначеної Директиви, та в подальшому він переміщується з установки як компонент палива на іншу установку та для діяльності, що її охоплює зазначена Директива, то його не вважають викидами від установки, з якої він походить.

Однак якщо властивий CO2 викидають або переміщують з установки до суб'єктів, що їх не охоплює зазначена Директива, то його необхідно вважати викидами від установки, з якої він походить.

3. Оператори можуть визначати кількості властивого CO2, переміщеного з установки, на установці, з якої його переміщують, та на установці, до якої його переміщують. У такому разі кількості переміщеного та отриманого властивого CO2 повинні бути однаковими.

Якщо кількості переміщеного та отриманого CO2 не однакові, у звітах про викиди для установки, з якої переміщують, та установки, до якої переміщують, використовують арифметичне середнє значення обох виміряних значень, якщо розбіжність між значенням можна пояснити невизначеністю вимірювальних систем. У такому разі у звіті про викиди повинні зазначати про вирівнювання такого значення.

Якщо розбіжність між значеннями не можна пояснити за допомогою затвердженого діапазону невизначеності вимірювальних систем, оператори установки, з якої переміщують, та установки, до якої переміщують, вирівнюють значення шляхом застосування консервативних коригувань, що їх затверджує компетентний орган.

Стаття 49

Переміщений CO2