Стаття 13. – Застосовне право та юрисдикція

nreg: 984_005 Стаття 13 – Застосовне право та юрисдикція

1. Ця Угода регулюється та тлумачиться відповідно до англійського права.

2. Сторони зобов’язуються підпорядковувати будь-який спір, який може виникнути стосовно законності, дійсності, тлумачення або виконання цієї Угоди, виключній юрисдикції Суду Європейського Союзу, згідно зі статтею 272 Угоди про функціонування Європейського Союзу в якості міжнародного арбітражу. Рішення Суду Європейського Союзу будуть такими, що є повною мірою обов’язковими для сторін та можуть бути примусово виконані ними.

3. Кредитор може примусово виконати будь-яке рішення Суду Європейського Союзу, як це передбачено у цій Угоді, або інші права проти Позичальника, в судах держави Позичальника відповідно до процедури примусового виконання рішень міжнародних арбітражних судів, передбаченої законодавством України.

4. Позичальник цим безвідклично та безумовно зобов’язується (1) відмовитись від будь-якого імунітету, на який він (або будь-яке його майно) має право або може мати право на підставі суверенітету або іншим чином, від юрисдикції, арешту та виконання стосовно будь-якого позову або провадження, ініційованого в Суді Європейського Союзу або в судах держави Позичальника стосовно цієї Угоди, та (2) належним чином і добросовісно виконувати будь-яке рішення, що виникає з будь-якого провадження, здійсненого відповідно до умов цієї Угоди.

5. Позичальник та Кредитор беззастережно погоджуються, що ця угода є міжнародним договором України відповідно до статті 2 Закону України “Про міжнародні договори України”.