Рішення у справі "Метьюз проти Сполученого Королівства"

РАДА ЄВРОПИ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

РІШЕННЯ

18.02.1999

Рішення у справі "Метьюз проти Сполученого Королівства"

Комюніке Секретаря Суду

У рішенні, ухваленому в Страсбурзі 18 лютого 1999 року у справі "Метьюз проти Сполученого Королівства", Європейський суд з прав людини постановив п'ятнадцятьма голосами проти двох, що було допущено порушення статті 3 Протоколу N 1 ( 994_535 ) (право брати участь у виборах до органів законодавчої влади) до Європейської конвенції з прав людини.

1. Основні факти

Заявниця - пані Деніз Метьюз, громадянка Сполученого Королівства, 1975 року народження, живе в Гібралтарі.

У квітні 1994 року вона звернулася із заявою, щоб її зареєстрували як виборця на виборах до Європейського парламенту. Їй повідомили, що, згідно з умовами Акта Європейської співдружності про прямі вибори 1976 року, на Гібралтар не поширюється виборче право щодо цих виборів.

2. Процедура і склад Суду

Заяву було подано до Європейської комісії з прав людини 18 квітня 1994 року. Оголосивши заяву прийнятною, Комісія у своїй доповіді від 29 жовтня 1997 року висловила думку про те, що порушення статті 3 Протоколу N 1 ( 994_535 ) не було (12 голосів проти 5). 26 січня 1998 року Комісія передала справу до Суду.

Згідно з перехідними положеннями Протоколу N 11 до Конвенції ( 994_536 ), справу було передано до Великої палати нового Європейського суду з прав людини після набрання Протоколом чинності 1 листопада 1998 року.

Судове рішення було постановлене Великою палатою, до складу якої увійшло 17 суддів, а саме:

Люціус Вільдхабер (Швейцарія), Голова

Елізабет Палм (Швеція)

Луїджі Феррарі Браво (Італія)

Гаукур Йорундссон (Ісландія)

Георг Ресс (Німеччина)

Іренеу Кабраль Баррето (Португалія)

Жан-Поль Коста (Франція)

Віллі Фурманн (Австрія)

Карел Юнгвірт (Чехія)

Марк Фішбах (Люксембург)

Ніна Важич (Хорватія)

Джон Хедіган (Ірландія)

Вільгельміна Томассен (Нідерланди)

Маргарита Цаца-Ніколовська (колишня югославська республіка Македонія)

Тудор Пантіру (Молдова)

Крістак Трая (Албанія)

сер Джон Фріланд (Британія), суддя ad hoc,

а також Мод де Бур-Буквіккіо, заступник Секретаря Суду.

3. Стислий виклад судового рішення

Оскарження

Заявниця стверджувала, що відсутність у Гібралтарі виборів до Європейського парламенту є порушенням її права на участь у виборах органу законодавчої влади згідно зі статтею 3 Першого протоколу до Конвенції ( 994_535 ). Вона також стверджувала про наявність порушення статті 14 Конвенції ( 995_004 ) (здійснення викладених у Конвенції прав і свобод без будь-якої дискримінації) на тій підставі, що вона має право брати участь у виборах до Європейського парламенту у будь-якій країні Європейського Союзу, де б вона не проживала, крім Гібралтару.

Рішення Суду

Суд погодився з тим, що стаття 3 Протоколу N 1 ( 994_535 ) застосовується і до Гібралтару.

Спочатку Суд розглядав питання, чи може Сполучене Королівство бути притягнуте до відповідальності у зв'язку з відсутністю виборів до Європейського парламенту в Гібралтарі. Суд зазначив, що дії Європарламенту як такі не можуть оскаржуватися перед ним, оскільки Європейське співтовариство не є договірною стороною. Однак, незважаючи на передання компетенції Європейському співтовариству, договірні сторони залишаються відповідальними за забезпечення гарантованих Конвенцією прав ( 995_004 ). Згідно з Конвенцією та Протоколами до неї, договірні сторони є відповідальними за наслідки міжнародних договорів, до яких вони приєдналися, що випливають із застосовності гарантій Конвенції. Крім того, законодавство, яке виходить із законодавчого процесу Європейського співтовариства, поширюється на населення Гібралтару так само, як і законодавство, прийняте у внутрішньому правопорядку виключно через законодавчий орган Гібралтару. Тому не було підстав не вимагати від Сполученого Королівства забезпечення прав, закріплених у статті 3 Протоколу N 1 ( 994_535 ) стосовно європейського законодавства. Отже, на Сполучене Королівство покладається відповідальність за забезпечення прав, закріплених у статті 3 Протоколу N 1, незалежно від того, внутрішні це вибори чи європейські.

Далі Суд розглядав питання, чи застосовна стаття 3 Протоколу N 1 ( 994_535 ) до такого органу, як Європейський парламент, і чи має він риси "органу законодавчої влади" в Гібралтарі. Суд відзначив, що "орган законодавчої влади" не обов'язково означає національний парламент і що вибори до Європейського парламенту не можуть виключатися зі сфери дії статті 3 лише на тій підставі, що він є наднаціональним, а не суто внутрішньодержавним представницьким органом. Суд розглянув повноваження Європейського парламенту в контексті Європейського співтовариства і дійшов висновку, що цей парламент достатньою мірою бере участь у конкретних законодавчих процесах, які ведуть до прийняття певних типів законодавства, та в загальному демократичному нагляді за діяльністю Європейського співтовариства, для того щоб його можна було вважати органом законодавчої влади Гібралтару для цілей статті 3 Протоколу N 1.

Нарешті, Суд звернувся до питання, чи відсутність виборів до Європейського парламенту є сумісною зі статтею 3 ( 994_535 ). Він підкреслив, що обрання такої системи виборів, за якої б забезпечувалося вільне волевиявлення народу при виборі органу законодавчої влади, є питанням, у вирішенні якого державам надається можливість здійснювати вибір. Проте у справі, що вирішувалася Судом, заявника було позбавлено можливості висловити свою думку шляхом вибору членів Європейського парламенту, незважаючи на той факт, що, як було визнано Судом, законодавство, яке приймається Європейським співтовариством, становить частину законодавства Гібралтару і заявниця безпосередньо підлягала його дії. Заявникові було відмовлено у здійсненні права на участь у виборі законодавчого органу, яке гарантується статтею 3 Протоколу N 1. Відповідно, було допущено порушення цього положення.

Суд висловив думку, що немає потреби розглядати скаргу згідно зі статтею 14 Конвенції ( 995_004 ), і присудив заявниці приблизно 45000 фунтів стерлінгів як відшкодування судових витрат.

Судові рішення можна знайти на веб-сторінці Суду в Інтернеті (www.dhcour.coe.fr) у день їх постановлення.

Відповідно до Регламенту ( 980_067 ), Секретар Суду, який має діяти на власний розсуд, надає інформацію про роботу Суду і відповідає на запитання преси.

Канцелярія Європейського суду з прав людини

F-67075 Strasbourg Cedex

Звертатися до Родеріка Лідделла

Телефон: (0)3 88-41-24-92; факс: (0)3 88-41-27-91