Справа «Буйлук та інші проти України» (Заява № 55250/16 та 2 інші заяви — див. перелік у додатку)

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П'ята секція

РІШЕННЯ

Справа «Буйлук та інші проти України» (Заява № 55250/16 та 2 інші заяви — див. перелік у додатку)

СТРАСБУРГ

28 березня 2024 року

Автентичний переклад

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Буйлук та інші проти України»

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Мартіньш Мітс (<…>), Голова,

Катержіна Шімачкова (<…>),

Микола Гнатовський (<…>), судді,

та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 07 березня 2024 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі — Уряд).

ФАКТИ

3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.

4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість кримінальних проваджень та на відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. У заяві № 55250/16 заявник також висунув інші скарги за положеннями Конвенції.

ПРАВО

I. ОБ'ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ

6. Заявники скаржилиcя, головним чином, на те, що тривалість відповідних кримінальних проваджень була несумісною з вимогою «розумного строку» та у них не було ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цим. Вони посилалися на пункт 1 статті 6 і статтю 13 Конвенції.

7. Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади, а також важливість предмета спору для заявників (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Пелісьє і Сассі проти Франції» [ВП] (Pelissier and Sassi v. France) [GC], заява № 25444/94, пункт 67, ЄСПЛ 1999-II, та «Фрідлендер проти Франції» [ВП] (Frydlender v. France) [GC], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII).

8. У керівній справі «Нечай проти України» (Nechay v. Ukraine), заява № 15360/10, від 01 липня 2021 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

9. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних виправдати загальну тривалість проваджень на національному рівні. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».

10. Суд також зазначає, що заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цими скаргами.

11. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.

III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ

12. У заяві № 55250/16 заявник подав інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю в додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у матеріали, Суд доходить висновку, що вони свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах, наведених в таблиці у додатку.

IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

13. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі «Бевз проти України» (Bevz v. Ukraine), заява № 7307/05, пункт 52, від 18 червня 2009 року) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені в таблиці у додатку.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Вирішує об'єднати заяви.

2. Оголошує заяви прийнятними.

3. Постановляє, що ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв'язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цим.

4. Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв'язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю у додатку).

5. Постановляє, що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені у таблиці в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 28 березня 2024 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.

В.о. заступника Секретаря

Вікторія МАРАДУДІНА

Голова

Мартіньш МІТС

ДОДАТОК

Перелік

заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 13 Конвенції (надмірна тривалість кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)

№

№ заяви,

дата подання

П.І.Б. заявника,

рік народження

П.І.Б. представника

та місцезнаходження

Початок провадження

Закінчення провадження

Загальна тривалість,

інстанції

Інші скарги

за усталеною практикою

Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди

(в євро)1

Сума, присуджена у кожній заяві в якості компенсації судових та інших витрат

(в євро)2

1

55250/16

18.11.2016

Сергій Сергійович

БУЙЛУК

1978

Кушнір

Юрій Зеновійович

м. Київ

03.01.2012

триває

Більше 12 років і 27 днів

2 інстанції

пп. «с» п. 1 ст. 5 Конвенції — незаконне тримання під вартою під час досудового розслідування з 13.05.2014 по 08.06.2017, відсутність обґрунтування, рішення щодо тримання під вартою без встановлення строку (рішення у справі «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, пункти 74–76, від 10 лютого 2011 року);

п. 3 ст. 5 Конвенції — надмірна тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування — тримання під вартою з 03.01.2012 по 04.12.2013, з 13.05.2014 по 08.06.2017 на підставі повторюваного обґрунтування (рішення у справах «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, пункти 77–81, від 10 лютого 2011 року, та «Ігнатов проти України» (Ignatov v. Ukraine), заява № 40583/15, пункти 38–42, від 15 грудня 2016 року);

п. 5 ст. 5 Конвенції — відсутність або надання неналежного відшкодування за порушення пункту 3 статті 5 Конвенції — відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з порушенням пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справах «Тимошенко проти України» (Tymoshenko v. Ukraine), заява № 49872/11, пункти 286 і 287, від 30 квітня 2013 року, та «Котій проти України» (Kotiy v. Ukraine),

заява № 28718/09, пункт 55, від 05 березня 2015 року)

7 100

250

2

48907/22

23.09.2022

В'ячеслав Анатолійович

НІКІТІН

1984

23.02.2009

триває

Більше 14 років,

11 місяців

та 7 днів

2 інстанції

6 000

3

2292/23

09.12.2022

Олександр Сергійович

РЯЩЕНКО

1988

Пантюхов

Валерій Сергійович

м. Дніпро

18.04.2014

14.06.2023

9 років, 1 місяць

та 28 днів

2 інстанції

2 400

250

__________

1 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.

2 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.