Справа «Романов та інші проти України» (Заява № 5159/21 та 2 інші заяви - див. перелік у додатку)

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П'ята секція

РІШЕННЯ

Справа «Романов та інші проти України» (Заява № 5159/21 та 2 інші заяви - див. перелік у додатку)

СТРАСБУРГ

24 лютого 2022 року

Автентичний переклад

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Романов та інші проти України»

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Лятіф Гусейнов (<…>), Голова,

Ладо Чантурія (<…>),

Арнфінн Бордсен (<…>), судді,

та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 03 лютого 2022 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

ФАКТИ

3. Перелік заявників і відповідні деталі заяв наведені в таблиці у додатку.

4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. У заяві № 22453/21 заявник також висунув інші скарги за Конвенцією.

ПРАВО

I. ОБ'ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ

6. Заявники скаржилися, головним чином, на те, що тривалість відповідних кримінальних проваджень була несумісною з вимогою «розумного строку» та у них не було ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цим. Вони посилалися на пункт 1 статті 6 і статтю 13 Конвенції, які передбачають:

Пункт 1 статті 6 Конвенції

«Кожен має право на … розгляд його справи упродовж розумного строку … судом, …, який… встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Стаття 13 Конвенції

«Кожен, чиї права та свободи, визнані в [цій] Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

7. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що скарги, висунуті заявником у заяві № 12761/21 на тривалість іншого кримінального провадження, яке тривало з 12 березня 2009 року по 29 жовтня 2014 року, мають бути відхилені, оскільки заявник не дотримався шестимісячного строку, передбаченого пунктом 1 статті 35 Конвенції.

8. Щодо решти скарг за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників і відповідних органів державної влади, а також важливість предмета спору для заявників (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП] (Pelissier and Sassi v. France) [GC], заява № 25444/94, пункт 67, ЄСПЛ 1999-II, та «Фрідлендер проти Франції» [ВП] (Frydlender v. France) [GC], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII).

9. У керівній справі «Нечай проти України» (Nechay v. Ukraine), заява № 15360/10, від 01 липня 2021 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

10. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних виправдати загальну тривалість проваджень на національному рівні. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень, як описано у таблиці в додатку, була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».

11. Суд також зазначає, що заявники не мали у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цими скаргами.

12. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.

III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ

13. Заявник у заяві № 22453/21 також подав скаргу за статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції за відповідною усталеною практикою Суду (див. таблицю у додатку). Ця скарга не є явно необґрунтованою у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятною з будь-яких інших підстав. Отже, вона має бути визнана прийнятною. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд вважає, що вона також свідчить про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах «Іванов проти України» (Ivanov v.Ukraine), заява № 15007/02, пункти 90-97, від 07 грудня 2006 року, та «Нікіфоренко проти України» (Nikiforenko v. Ukraine), заява № 14613/03, пункт 59, від 18 лютого 2010 року.

IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

14. Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».

15. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі «Бевз проти України» (Bevz v. Ukraine), заява № 7307/05, пункт 52, від 18 червня 2009 року) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені в таблиці у додатку.

16. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Вирішує об'єднати заяви.

2. Оголошує неприйнятною скаргу заявника у заяві № 12761/21 на надмірну тривалість провадження, яке тривало з 12 березня 2009 року по 29 жовтня 2014 року.

3. Оголошує прийнятними скарги на надмірну тривалість кримінальних проваджень, як описано в таблиці у додатку, відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту та інші скарги за усталеною практикою Суду, наведені в таблиці у додатку.

4. Постановляє, що ці скарги свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв'язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень, як описано у таблиці в додатку, та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.

5. Постановляє, що було порушено статтю 2 Протоколу № 4 до Конвенції щодо заявника у заяві № 22453/21.

6. Постановляє, що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено 24 лютого 2022 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.

В.о. заступника Секретаря

Вікторія МАРАДУДІНА

Голова

Лятіф ГУСЕЙНОВ

Додаток

ПЕРЕЛІК

заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 13 Конвенції (надмірна тривалість кримінального провадження та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)

№

№ заяви,

дата подання

П.І.Б. заявника,

рік народження

П.І.Б. представника

та місцезнаходження

Початок провадження

Закінчення провадження

Загальна тривалість,

інстанції

Інші скарги за усталеною практикою

Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди і компенсації судових та інших витрат

(в євро)1

1

5159/21

09.01.2021

Юрій Валерійович

РОМАНОВ

1972

Собина

Павло Миколайович

м. Охтирка

08.05.2014

триває

Більше 7 років, 8 місяців та 5 днів

1 інстанція

3 000

2

12761/21

01.03.2021

Ігор Семенович

ЛОБОДІН

1961

28.09.2011

04.12.2020

9 років, 2 місяці та 7 днів

1 інстанція

3 600

3

22453/21

17.04.2021

Олена Олексіївна

ДОВГОПОЛА

1976

14.02.2006

триває

Більше 15 років та 11 місяців

2 інстанції

п. 1 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції - надмірна тривалість застосування підписки про невиїзд: заявник перебував під підпискою про невиїзд з 17 лютого 2006 року по 23 грудня 2020 року, більше 14 років та 10 місяців

8 600

__________

1 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявникам.