Рішення у справі «Сітнік та інші проти України» (Заява № 20100/07 та 5 інших заяв - див. перелік у додатку)

Тип: Заява

Дата: 02 березня 2017 р.

Статус: Не визначено

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П'ята секція

РІШЕННЯ

Рішення у справі «Сітнік та інші проти України»

(Заява № 20100/07 та 5 інших заяв - див. перелік у додатку)

СТРАСБУРГ

02 березня 2017 року

Автентичний переклад

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Сітнік та інші проти України»

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Ерік Мьосе (<…>), Голова,

Йонко Грозєв (<…>),

Мартіньш Мітс (<…>), судді,

та Карен Рейд (<…>), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 09 лютого 2017 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначеними у переліку в додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

ФАКТИ

3. Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені у переліку в додатку.

4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість кримінальних проваджень та на відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Деякі заявники також скаржилися за іншими положеннями Конвенції.

ПРАВО

I. ОБ'ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх одночасно в одному рішенні.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ

6. Заявники скаржилися, зокрема, на те, що тривалість кримінальних проваджень була несумісною із вимогою «розумного строку», та на відсутність ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цим. Вони посилались на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, які передбачають таке:

Пункт 1 статті 6

«Кожен має право на … розгляд його справи упродовж розумного строку … судом, …, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.».

Стаття 13

«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.».

7. Суд повторює, що розумність тривалості судового розгляду повинна оцінюватися в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявників (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Пелісьє та Сассі проти Франції» (<…>) [ВП], № 25444/94, п. 67, ECHR 1999-II, та «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France) [ВП], № 30979/96, п. 43, ECHR 2000-VII).

8. У справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine), № 66561/01, від 30 березня 2004 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

9. Розглянувши всі наявні матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».

10. Суд також зазначає, що заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.

11. Таким чином, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.

III. ІНШІ СКАРГИ

12. Деякі заявники також скаржилися за іншими статтями Конвенції.

13. Суд розглянув заяви, наведені у переліку в додатку, та вважає, що з огляду на всі наявні в нього матеріали і належність оскаржуваних питань до сфери його компетенції, ці скарги не відповідають критеріям прийнятності, викладеним у статтях 34 і 35 Конвенції, та не виявляють жодних ознак порушень прав і свобод, гарантованих Конвенцією або протоколами до неї.

Отже, ця частина заяв має бути відхилена відповідно до пункту 4 статті 35 Конвенції.

IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

14. Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.».

15. Зважаючи на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі «Бевз проти України» (Bevz v. Ukraine), № 7307/05, п. 52, від 18 червня 2009 року), Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у переліку в додатку.

16. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Вирішує об'єднати заяви.

2. Оголошує прийнятними скарги щодо надмірної тривалості кримінальних проваджень та відсутності у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту, а решту скарг у заявах № 20100/07 та № 4697/13 - неприйнятними.

3. Постановляє, що ці скарги свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв'язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень.

4. Постановляє, що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

5. Відхиляє решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 02 березня 2017 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.

Секретар

Карен РЕЙД

Голова

Ерік МЬОСЕ

Додаток

ПЕРЕЛІК

заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції

(надмірна тривалість кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)

№ з/п

№ заяви,

дата подання

П.І.Б. заявника,

дата народження

П.І.Б. представника,

місце проживання

Початок провадження

Закінчення провадження

Загальна тривалість,

інстанції

Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної та матеріальної шкоди і судових та інших витрат

(в євро)1

1

20100/07

11/04/2007

Ірина Василівна

СІТНІК

15/05/1957

14/02/2002

12/07/2011

9 років, 4 місяці та 29 днів,

3 інстанції

1 800

2

35763/08

01/08/2007

Світлана Михайлівна

ГАСЯК

11/09/1976

28/02/2007

20/06/2013

6 років, 3 місяці та 24 дні,

3 інстанції

500

3

36663/10

19/06/2010

Анатолій Михайлович

ГЛУШКО

09/06/1952

Олег Ігорович

Веремієнко,

м. Київ

09/11/2001

22/02/2011

9 років, 3 місяці та 14 днів,

2 інстанції

2 400

4

4697/13

29/12/2012

Микола Миколайович

ЗАНЬКО

30/10/1951

19/08/2006

11/03/2014

7 років, 6 місяців та 21 день,

3 інстанції

1 200

5

65330/13

04/10/2013

Валентин Вікторович

ЛАНОВЕНКО

16/02/1977

14/03/2006

29/08/2013

7 років, 5 місяців та 16 днів,

2 інстанції

1 800

6

9451/14

10/01/2014

Микола Прокопович

СІБУЛАТОВ

22/10/1944

05/03/2002

28/07/2013

11 років, 4 місяці та 24 дні,

3 інстанції

2 500

16/02/2016

триває

Більше ніж 11 місяців,

3 інстанції

__________

1 Та додатково будь-які податки, які можуть бути стягнуті з заявників.

Пов'язані документи

  • Справа "Бевз проти України" (Заява N 7307/05)
  • Рішення у справі "Пелісьє і Сассі проти Франції"
  • Справа "Меріт проти України" (заява N 66561/01)
  • Регламент суду
  • Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (з протоколами) (Європейська конвенція з прав людини)