Рішення у справі «Боднар та інші проти України» (Заява № 10071/11 та 2 інші заяви - див. перелік у додатку)

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

Четверта секція

РІШЕННЯ

Рішення у справі «Боднар та інші проти України»

(Заява № 10071/11 та 2 інші заяви - див. перелік у додатку)

СТРАСБУРГ

06 квітня 2017 року

Автентичний переклад

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Боднар та інші проти України»

Європейський суд з прав людини (четверта секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Вінсент А. Де Гаетано (<…>), Голова,

Егідіюс Кюріс (<…>),

Габріеле Куцско-Штадльмайєр (<…>), судді,

та Карен Рейд (<…>), Секретар секції,

після обговорення за зачиненими дверима 16 березня 2017 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за заявами, поданими у різні дати, зазначеними у переліку в додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

ФАКТИ

3. Перелік заявників та відповідні деталі заяв наведені у переліку в додатку.

4. Заявники скаржилися на надмірну тривалість кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. У заявах № 10071/11 та № 64918/14 заявники скаржилися також за іншими положеннями Конвенції.

ПРАВО

I. ОБ'ЄДНАННЯ ЗАЯВ

5. Беручи до уваги схожість предмета заяв, Суд вважає за доцільне розглянути їх одночасно в одному рішенні.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ

6. Заявники скаржилися, зокрема, на те, що тривалість кримінальних проваджень була несумісною із вимогою «розумного строку» та на відсутність ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цим. Вони посилались на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, які передбачають таке:

Пункт 1 статті 6

«При визначенні … будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення … кожен має право на … розгляд його справи упродовж розумного строку [а] … судом…».

Стаття 13

«Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.».

7. Суд повторює, що розумність тривалості судового розгляду повинна оцінюватися в світлі обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявників та відповідних органів влади, а також важливість предмета спору для заявників (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Пелісьє та Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v. France) [ВП], № 25444/94, п. 67, ECHR 1999-II, та «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. France) [ВП], № 30979/ 96, п. 43, ECHR 2000-VII).

8. У справі «Меріт проти України» (Merit v. Ukraine), № 66561/01, від 30 березня 2004 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

9. Розглянувши всі наявні матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних переконати його дійти іншого висновку щодо прийнятності та суті цих скарг. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість проваджень була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».

10. Суд також зазначає, що заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту щодо цих скарг.

11. Таким чином, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.

III. ІНШІ СКАРГИ

12. У заявах № 10071/11 та № 64918/14 заявники скаржилися також за іншими положеннями Конвенції відповідно до усталеної практики Суду (див. додаток). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції, а також вони не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні матеріали, та з огляду на його висновки в рішенні у справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), № 15007/02, від 07 грудня 2006 року, Суд вирішує, що вони також вказують на порушення Конвенції.

IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

13. Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.».

14. Зважаючи на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі «Бевз проти України» (Bevz v. Ukraine), № 7307/05, п. 52, від 18 червня 2009 року), Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у переліку в додатку.

15. Суд вважає за належне призначити пеню на підставі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Вирішує об'єднати заяви.

2. Оголошує прийнятними скарги.

3. Постановляє, що ці скарги свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв'язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень.

4. Постановляє, що було порушення щодо інших скарг відповідно до усталеної практики Суду (див. перелік у додатку).

5. Постановляє, що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявникам суми, зазначені в додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на вищезазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 06 квітня 2017 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.

Секретар

К. Рейд

Голова

Вінсент А. Де Гаетано

Додаток

ПЕРЕЛІК

заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції (надмірна тривалість кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)

№

№ заяви,

дата подання

П. І. Б. заявника,

дата народження

Початок провадження

Закінчення провадження

Загальна тривалість,

інстанції

Інші скарги відповідно до усталеної практики

Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування моральної та матеріальної шкоди і судових та інших витрат (в євро)1

1

10071/11

01/02/2011

Сергій Іванович

Боднар

07/02/1966

29/10/1997

27/02/2012

14 років, 3 місяці та 30 днів,

1 інстанція

пункт 1 статті 2 Протоколу № 4 - надмірна тривалість застосування підписки про невиїзд

8 600

2

65132/13

08/10/2013

Віктор Вікторович

Рудницький

04/05/1962

Алла Володимирівна

Пилипенко

23/12/1976

28/02/2003

30/09/2015

12 років, 7 місяців та 3 дні,

3 інстанції

4 200

3

64918/14

24/09/2014

Олег Васильович

Грабовський

21/12/1971

05/06/2009

11/12/2015

6 років, 6 місяців та 7 днів,

1 інстанція

пункт 1 статті 2 Протоколу № 4 - надмірна тривалість застосування підписки про невиїзд

3 100

__________

1 Та додатково будь-які податки, які можуть бути стягнуті з заявників.