Тип: Заява
Дата: 20 червня 2024 р.
Статус: Не визначено
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ
П'ята секція
РІШЕННЯ
Справа «Самедов проти України» (Заяви № 57566/21 та № 53735/22)
СТРАСБУРГ
20 червня 2024 року
Переклад автентичний
Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.
У справі «Самедов проти України»
Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:
Карло Ранцоні (Carlo Ranzoni), Голова,
Мартіньш Мітс ,
Марія Елосегі , судді,
та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,
після обговорення за зачиненими дверима 30 травня 2024 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:
ПРОЦЕДУРА
1. Справу було розпочато за двома заявами, поданими у різні дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція).
2. Заявника представляв п. Роман Олександрович Хусаїнов — юрист, який практикує у м. Дніпро.
3. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі — Уряд).
ФАКТИ
4. Відомості про заявника та інформація щодо заяв наведені в таблиці у додатку.
5. Заявник скаржився на надмірну тривалість кримінального провадження та на відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Він також висунув інші скарги за положеннями Конвенції.
ПРАВО
I. ОБ'ЄДНАННЯ ЗАЯВ
6. Беручи до уваги, що заяви були подані одним і тим же заявником, Суд вважає за доцільне розглянути їх спільно в одному рішенні.
II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ
7. Заявник скаржився, головним чином, на те, що тривалість відповідного кримінального провадження була несумісною з вимогою «розумного строку» та у нього не було ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цим. Він посилався на пункт 1 статті 6 і статтю 13 Конвенції.
8. Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника і відповідних органів державної влади, а також важливість предмета спору для заявника (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП] [GC], заява № 25444/94, пункт 67, ЄСПЛ 1999-II, та «Фрідлендер проти Франції» [ВП] (Frydlender v. France) [GC], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII).
9. У керівній справі «Нечай проти України» (Nechay v. Ukraine), заява № 15360/10, від 01 липня 2021 року, Суд уже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.
10. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів чи аргументів, здатних виправдати загальну тривалість провадження на національному рівні. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість провадження була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».
11. Суд також зазначає, що заявник не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цими скаргами.
12. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.
III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ
13. Заявник подав інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю в додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах, наведених в таблиці у додатку.
IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ
15. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі «Бевз проти України» (Bevz v. Ukraine), заява № 7307/05, пункт 52, від 18 червня 2009 року) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені в таблиці у додатку.
ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
1. Вирішує об'єднати заяви.
2. Оголошує заяви прийнятними.
3. Постановляє, що ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв'язку з надмірною тривалістю кримінального провадження та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цим.
4. Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв'язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю в додатку).
5. Постановляє, що:
(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суми, зазначені в таблиці у додатку; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;
(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 20 червня 2024 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.
Вікторія МАРАДУДІНА
(Viktoriya Maradudina)
В.о. заступника Секретаря
Карло РАНЦОНІ
(Carlo Ranzoni)
Голова
ДОДАТОК
Перелік
заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 13 Конвенції (надмірна тривалість кримінального провадження та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)
№ заяви,
дата подання
П.І.Б. заявника,
рік народження
П.І.Б. представника
та місце
знаходження
Початок провадження
Закінчення провадження
Загальна тривалість,
інстанції
Інші скарги
за усталеною практикою
Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди
(в євро)1
Сума, присуджена у кожній заяві в якості компенсації судових та інших витрат
(в євро)2
57566/21
18.11.2021
та
53735/22
20.10.2022
Роял
Джамаладдин огли
САМЕДОВ
1991
Хусаїнов
Роман
Олександрович
м. Дніпро
10.09.2017
13.09.2023
6 років
та 4 дні
3 інстанції
ст. 3 Конвенції — неналежні умови тримання під вартою — Дніпровська установа виконання покарань № 4
з 13.09.2017 по 17.03.2023
5 років, 6 місяців та 5 днів, 2.6–6.9 м2 на кожного ув'язненого, переповненість, пасивне паління, відсутність приватності під час користування туалетом, відсутність свіжого повітря, погана якість питної води, цвіль або бруд у камері, відсутність туалетних засобів, відсутність або обмежений доступ до гарячої води, відсутність або недостатня кількість прогулянок на свіжому повітрі, низька якість продуктів харчування без врахування релігійних переконань заявника
(див. рішення у справах «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine),
заява № 72286/01, від 28 березня 2006 року, та «Сукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine), заява № 14057/17,
від 30 січня 2020 року)
ст. 13 Конвенції — відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку із неналежними умовами тримання під вартою
(див. рішення у справах «Мельник проти України» (Melnik v. Ukraine), заява № 72286/01, від 28 березня 2006 року, та «Сукачов проти України» (Sukachov v. Ukraine), заява № 14057/17,
від 30 січня 2020 року
п. 3 ст. 5 Конвенції — надмірна тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування — 10.09.2017
(дата затримання заявника) — 27.07.2018 (дата ухвалення вироку місцевим судом), 20.12.2018
(дата ухвалення рішення апеляційного суду, яким було скасовано вирок заявника) — 15.04.2020 (дата ухвалення вироку місцевим судом), 31.08.2020
(дата ухвалення рішення апеляційного суду, яким було скасовано вирок заявника) — 07.11.2022 (дата ухвалення вироку місцевим судом, залишеного без змін апеляційним судом 30.01.2023) — наведення національними судами підстав, які з часом стали неналежними, не розглянуто можливість застосування інших запобіжних заходів (див. рішення у справах «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine),
заява № 40107/02, пункти 77–81, від 10 лютого 2011 року, та «Ігнатов проти України» (Ignatov v. Ukraine), заява № 40583/15, пункти 38–42, від 15 грудня 2016 року)
9 800
250
__________
1 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.
2 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.