Справа «Гаврилюк проти України» (Заяви № 19612/23 та 33083/23)

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ

П'ята секція

РІШЕННЯ

Справа «Гаврилюк проти України» (Заяви № 19612/23 та 33083/23)

СТРАСБУРГ

05 вересня 2024 року

Переклад автентичний

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Гаврилюк проти України»

Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Карло Ранцоні (Carlo Ranzoni), Голова,

Мартіньш Мітс ,

Марія Елосегі (Maria Elosegui), судді,

та Вікторія Марадудіна (Viktoriya Maradudina), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 11 липня 2024 року

постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за двома заявами, поданими у дати, зазначені в таблиці у додатку, до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція).

2. Заявника представляв п. Ю.О. Канікаєв — юрист, який практикує у м. Одесі.

3. Про заяви було повідомлено Уряд України (далі — Уряд).

ФАКТИ

4. Відомості про заявника та інформація щодо заяв наведені в таблиці у додатку.

5. Заявник скаржився на надмірну тривалість кримінального провадження та на відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту. Він також висунув інші скарги за положеннями Конвенції.

ПРАВО

I. ОБ'ЄДНАННЯ ЗАЯВ

6. Заявник скаржився, головним чином, що тривалість відповідного кримінального провадження була несумісною з вимогою «розумного строку» та у нього не було ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цим. Він посилався на пункт 1 статті 6 і статтю 13 Конвенції.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ ПУНКТУ 1 СТАТТІ 6 ТА СТАТТІ 13 КОНВЕНЦІЇ

7. Заявник скаржився, головним чином, на те, що тривалість відповідного кримінального провадження була несумісною з вимогою «розумного строку», та у нього не було ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цим. Він посилався на пункт 1 статті 6 і статтю 13 Конвенції.

8. Суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника і відповідних органів державної влади, а також важливість предмета спору для заявника (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Пелісьє і Сассі проти Франції» [ВП] (Pelissier and Sassi v. France) [GC], заява № 25444/94, пункт 67, ЄСПЛ 1999-II, та «Фрідлендер проти Франції» [ВП] (Frydlender v. France) [GC], заява № 30979/96, пункт 43, ЄСПЛ 2000-VII).

9. У керівній справі «Нечай проти України» (Nechay v. Ukraine), заява № 15360/10, від 01 липня 2021 року, Суд вже встановлював порушення щодо питань, аналогічних тим, що розглядаються у цій справі.

10. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд не вбачає жодних фактів або аргументів, здатних виправдати загальну тривалість провадження на національному рівні. З огляду на свою практику з цього питання Суд вважає, що у цій справі тривалість провадження була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку».

11. Суд також зазначає, що заявник не мав у своєму розпорядженні ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цими скаргами.

12. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.

III. ІНШІ СТВЕРДЖУВАНІ ПОРУШЕННЯ ЗА УСТАЛЕНОЮ ПРАКТИКОЮ

13. Заявник подав інші скарги, які також порушували питання за Конвенцією з огляду на відповідну усталену практику Суду (див. таблицю в додатку). Ці скарги не є явно необґрунтованими у розумінні підпункту «а» пункту 3 статті 35 Конвенції та не є неприйнятними з будь-яких інших підстав. Тому вони мають бути визнані прийнятними. Розглянувши всі наявні у нього матеріали, Суд доходить висновку, що вони також свідчать про порушення Конвенції у контексті його висновків в рішеннях у справах, наведених в таблиці у додатку.

IV. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

14. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, рішення у справі «Бевз проти України» (Bevz v. Ukraine), заява № 7307/05, пункт 52, від 18 червня 2009 року) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені в таблиці у додатку.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Вирішує об'єднати заяви.

2. Оголошує заяви прийнятними.

3. Постановляє, що було порушено пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції у зв'язку з надмірною тривалістю кримінального провадження та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цим.

4. Постановляє, що було порушено Конвенцію у зв'язку з іншими скаргами, висунутими за усталеною практикою Суду (див. таблицю в додатку).

5. Постановляє, що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику суми, зазначені у таблиці в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 05 вересня 2024 року відповідно до пунктів 2 і 3 правила 77 Регламенту Суду.

Вікторія МАРАДУДІНА

(Viktoriya Maradudina)

В.о. заступника Секретаря

Карло РАНЦОНІ

(Carlo Ranzoni)

Голова

ДОДАТОК

Перелік

заяв зі скаргами за пунктом 1 статті 6 та статтею 13 Конвенції (надмірна тривалість кримінальних проваджень та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту)

№ заяви,

дата подання

П.І.Б. заявника,

рік народження

П.І.Б. представника

та місце­

знаходження

Початок провадження

Закінчення провадження

Загальна тривалість

Інстанції

Інші скарги за усталеною практикою

Сума, присуджена кожному заявнику в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди

(в євро)

Сума, присуджена у кожній заяві в якості компенсації судових та інших витрат

(в євро)

19612/23

27.03.2023

та

33083/23

11.08.2023

Дмитро Михайлович ГАВРИЛЮК

1978

Канікаєв

Юрій Олегович

м. Одеса

27.09.2016

триває

Більше 7 років, 9 місяців і 1 дня

2 інстанції

п. 4 ст. 5 Конвенції — надмірна тривалість судового перегляду питання тримання під вартою — апеляційна скарга заявника на ухвалу про тримання під вартою від 28.02.2023, яка була подана того ж дня, була розглянута судом лише 23.05.2023; апеляційна скарга заявника на ухвалу про тримання під вартою від 14.09.2022,

яка була подана 16.09.2022, була розглянута судом лише 28.11.2022 (див. рішення у справі «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, пункти 86–87, від 10 лютого 2011 року);

п. 3 ст. 5 Конвенції — надмірна тривалість тримання під вартою під час досудового розслідування — 23.06.2023–19.03.2024; Шевченківський районний суд міста Львова; спільні для декількох осіб рішення про тримання під вартою; наведення та повторення судами під час розгляду справи підстав, які з часом стали неналежними (див. рішення у справах «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02,

пункти 77–81, від 10 лютого 2011 року,

та «Ігнатов проти України» (Ignatov v. Ukraine),

заява № 40583/15, пункти 38–42,

від 15 грудня 2016 року)

2 700

250

__________

1 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.

2 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися заявнику.