Стаття 20. ПЕРЕДАЧА ОСІБ, ЯКИХ СТОСУЄТЬСЯ КРИМІНАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Особа, якої стосується кримінальне провадження в запитуваній Державі, чия присутність в запитуючій Державі необхідна для цілей надання допомоги згідно з цією Конвенцією, тимчасово передається запитуючій Державі з цією метою в разі згоди особи та запитуваної Держави на передачу. Особа, якої стосується кримінальне провадження в запитуючій Державі, чия присутність в запитуваній Державі необхідна для цілей надання допомоги згідно з цією Конвенцією, тимчасово передається запитуваній Державі вразі згоди особи та обох Держав. У вищезазначених заходах може бути відмовлено з наведених нижче причин, зокрема: a) якщо особа, яка перебуває під вартою або відбуває покарання, не дає згоди на передачу; b) якщо присутність особи необхідна для розслідування або кримінального провадження, що здійснюється в межах юрисдикції, де вона перебуває; c) якщо є інші причини юридичного або іншого характеру, визначені компетентним органом запитуваної або запитуючої Держави. Для цілей цієї статті: a) приймаюча Держава має повноваження та зобов’язання тримати передану особу під вартою, якщо інше не вказано Державою, що направляє; b) приймаюча Держава повертає передану особу Державі, що направила, як тільки дозволять обставини або в інший час, погоджений центральними органами обох Держав; c) Державі, що направила, не потрібно порушувати процедуру екстрадиції для повернення переданої особи; d) переданій особі зараховується у строк відбування покарання, призначеного в Державі, що направила, час перебування в приймаючій Державі; і e) тривалість часу, проведеного особою у приймаючій Державі, не повинна перевищувати строку, що залишився до завершення відбування покарання, або 60 днів, залежно від того, який строк менший, за винятком випадків, коли особа та обидві Держави погодились на продовження строку.