Угода між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності

Угода між Україною та Російською Федерацією про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності

( Угоду ратифіковано Постановою ВР N 3313-XII ( 3313-12 ) від 22.06.93 )

{ Про застосування Угоди додатково див. ( 643_306 ) від 24.11.93 )

Дата підписання: 15.01.1993

Дата ратифікації: 22.06.1993

Тимчасово застосовується з : 11.01.1994

Держави-учасниці цієї Угоди, надалі Сторони,

усвідомлюючи необхідність створення правових норм, які запобігають взаємним претензіям і гарантують захист прав власності Сторін, їх громадян і юридичних осіб;

розглядаючи регулювання прав власності як найважливішу умову для налагодження повноцінних міждержавних відносин;

з метою створення умов для ефективного розвитку виробництва та збереження, у випадку доцільності, єдиних технологічних комплексів,

домовились про наступне:

Стаття 1

Сторони взаємно визнають таким, що існує відповідно до їх національного законодавства, перехід у їх власність майна, у тому числі фінансових ресурсів підприємств, установ, організацій, структурних одиниць та підрозділів підприємств, установ та організацій колишнього союзного підпорядкування, розташованих на територіях Сторін, за винятком активів колишнього Союзу РСР, зазначених у Договорі "Про правонаступництво у відношенні зовнішнього державного боргу і активів Союзу РСР" ( 997_155 ) від 4 грудня 1991 року. Стаття 2

Кожна з Сторін визнає права власності іншої Сторони, її громадян та юридичних осіб по відношенню до розташованих на її території підприємств, установ, організацій та інших об'єктів (філії, долі, паї, акції та інше майно), які на 1 грудня 1990 року перебували у віданні органів державного управління іншої Сторони, а також були власністю інших юридичних та фізичних осіб, за винятком об'єктів, що збудовані з метою ліквідації наслідків форс-мажорних обставин.

Стаття 3

Права власності на землю та інші природні ресурси регулюються законодавством Сторони, на території якої знаходяться об'єкти власності, якщо друге не передбачено іншими угодами Сторін.

Стаття 4

Сторони взаємно визнають, що об'єкти соціальної сфери, які знаходяться на їх території (або відповідні долі участі в цих об'єктах) - санаторії, санаторії-профілакторії, будинки та бази відпочинку, пансіонати, готелі і кемпінги, туристичні бази, дитячі оздоровчі заклади, будівництво яких здійснювалось за рахунок коштів республіканського бюджету іншої Сторони, а також коштів підприємств та організацій республіканського та колишнього союзного підпорядкування, розташованих на території іншої Сторони, є власністю цієї Сторони.

Інші об'єкти соціальної сфери можуть бути предметом цієї Угоди по взаємній домовленості Сторін.

Сторони вважають доцільним надавати на своїй території земельні ділянки у користування, володіння та розпорядження як для діючих, так і для тих, що створюються, об'єктів соціальної сфери іншої Сторони, її юридичних і фізичних осіб. Надання земельних ділянок іншій Стороні, а також платня за їх використання здійснюються на загальних підставах, які визначаються законодавством Сторони місцезнаходження об'єкта.

Стаття 5

Кожна Сторона має право продати, обміняти, передати у заклад, здати в оренду, передати безкоштовно або на договірних засадах свою власність іншій Стороні, її фізичним і юридичним особам.

Реалізація положень цієї статті здійснюється органами державного управління, уповноваженими розпоряджатися державним майном кожної з Сторін, відповідно до законодавства Сторони місцезнаходження об'єктів власності, якщо друге не передбачено іншими угодами Сторін.

Стаття 6

Сторони домовились сприяти збереженню раніше створених підприємств, організацій і товариств з дольовою або спільною формою власності Сторін, в тому числі акціонерних товариств.

Якщо засновником таких підприємств, організацій і товариств, майно яких розташовано на території Сторін, було міністерство, відомство колишнього Союзу РСР або підприємство колишнього союзного підпорядкування, їх установчі документи підлягають уточненню органами, уповноваженими управляти державним майном відповідно до законодавства Сторони місцезнаходження підприємств, організацій і товариств.

Стаття 7

Сторони можуть створювати за спільним рішенням органів, уповноважених розпоряджатися державним майном, підприємства з дольовою та спільною формою власності, в тому числі на базі підприємств, організацій і установ колишнього союзного підпорядкування та їх структурних підрозділів, які розташовані на територіях Сторін.

Порядок заснування та діяльності вказаних підприємств регулюється законодавством Сторони, на території якої вони створюються, якщо друге не передбачено іншими угодами Сторін.

Стаття 8

Сторони домовилися, що об'єкти незавершеного будівництва, які розташовані на їх території і фінансувалися раніше органами колишнього Союзу РСР, за рішенням Сторони місцезнаходження об'єкта можуть передаватися в дольову і спільну власність Сторони місцезнаходження об'єкта та іншої Сторони, їх юридичних осіб, які взяли на себе зобов'язання в завершенні робіт із створенням на базі майна цих об'єктів спільних підприємств. Рішення з даного питання приймається органами Сторін, уповноваженими розпоряджатись державним майном.

Стаття 9

Сторони забезпечать безперешкодне переведення після сплати податків та зборів, передбачених законодавством Сторони місцезнаходження підприємства, організації, установи законно одержаних доходів і платежів у зв'язку з діяльністю спільних підприємств і підприємств, які є власністю іншої Сторони, її юридичних та фізичних осіб.

Стаття 10

Приватизація об'єктів, які відносяться до власності однієї з Сторін та розташовані на території іншої Сторони, здійснюється за рішенням власника. Порядок та умови приватизації визначаються угодою між органами Сторін, уповноваженими розпоряджатися державним майном.

Стаття 11

Сторони умовились, що правовий статус раніше створених підприємств, визнаних на основі цієї Угоди власністю одної Сторони та розташованих на території іншої Сторони, визначається у відповідності до законодавства Сторони, на території якої знаходяться підприємства, та оформлюються протоколами між органами Сторін, уповноваженими розпоряджатися державним майном.

Стаття 12

Діяльність підприємств, установ, організацій та інших об'єктів, перелічених у статті 2 цієї Угоди, регулюється у відповідності до законів Сторони, на території якої вони розташовані, якщо друге не передбачено іншими угодами Сторін.

Стаття 13

Сторони гарантують, що власність сторін, їх юридичних і фізичних осіб в межах цієї Угоди підлягають повному і безумовному правовому захисту. Ця власність не може підлягати примусовому вилученню, крім як у виняткових випадках, передбачених законодавчими актами. У випадках примусового вилучення згаданої власності, її власнику державою виплачується компенсація, яка відповідає реальній вартості вилученої власності, у строки, встановлені законодавством Сторони її місцезнаходження.

Стаття 14

Сторони визнають, що їх юридичні і фізичні особи, які здійснюють інвестиції, розглядаються на території одна одної як іноземні інвестори. Їх діяльність на території кожної із Сторін здійснюється відповідно до її законодавства про іноземні інвестиції та міжнародних угод, у яких беруть участь Сторони.

Стаття 15

Регулювання майнових питань Збройних Сил, військ урядового зв'язку, прикордонних, внутрішніх, залізничних військ та інших військових підрозділів здійснюється з урахуванням положень законодавства Сторін.

Стаття 16

Суперечки між Сторонами, відносно тлумачення і вживання норм цієї Угоди, мають вирішуватися шляхом взаємних консультацій та переговорів на різних рівнях.

Стаття 17

За взаємною домовленістю Сторони можуть вносити до цієї Угоди необхідні доповнення та зміни, які оформлюються відповідними протоколами і виступають невід'ємною частиною цієї Угоди.

Стаття 18

Угода підлягає ратифікації у відповідності до процедури, встановленої національним законодавством Сторін.

Стаття 19

Угода набирає чинності від дня обміну ратифікаційними грамотами.

Здійснено 15 січня 1993 року в м. Москві у двох примірниках, кожний українською та російською мовами, при цьому обидва тексти мають однакову силу.

За Україну За Російську Федерацію (підпис) (підпис)