Про схвалення Стратегії розвитку галузей промисловості на основі корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення на період до 2056 року та затвердження операційного плану з її реалізації у 2026-2028 роках

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 27 травня 2026 р. № 569-р

Київ

Про схвалення Стратегії розвитку галузей промисловості на основі корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення на період до 2056 року та затвердження операційного плану з її реалізації у 2026-2028 роках

1. Схвалити Стратегію розвитку галузей промисловості на основі корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення на період до 2056 року, що додається.

2. Затвердити операційний план з реалізації у 2026-2028 роках Стратегії розвитку галузей промисловості на основі корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення на період до 2056 року, що додається.

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, обласним та Київській міській державним адміністраціям (військовим адміністраціям) забезпечити подання щокварталу до 5 числа місяця, наступного за звітним, починаючи з 2026 року Міністерству економіки, довкілля та сільського господарства інформації про стан виконання операційного плану.

4. Міністерству економіки, довкілля та сільського господарства забезпечити:

подання щороку до 1 березня починаючи з 2027 року Кабінетові Міністрів України звіту про хід реалізації Стратегії розвитку галузей промисловості на основі корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення на період до 2056 року та його оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті;

розроблення та подання один раз на три роки до 1 грудня починаючи з 2028 року Кабінетові Міністрів України проекту операційного плану на відповідний період.

Прем'єр-міністр України

Ю. СВИРИДЕНКО

Інд. 80

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 27 травня 2026 р. № 569-р

СТРАТЕГІЯ

розвитку галузей промисловості на основі корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення на період до 2056 року

Загальні положення

Метою Стратегії є розвиток галузей промисловості України із високою доданою вартістю на основі потенціалу її мінерально-сировинної бази в частині корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення, що сприятиме:

задоволенню потреб національної економіки в різних сферах, зокрема енергетиці, обороні, інформаційних технологіях, машинобудуванні;

збільшенню валютних надходжень за рахунок експорту корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення, а також промислових товарів на їх основі, що користуються попитом на світовому ринку.

Реалізація Стратегії передбачає:

у короткостроковій перспективі (до 2031 року)

оцифрування геологічної інформації та даних геологорозвідки (високопріоритетні ділянки відображені у тривимірних геологічних моделях, а в окремих випадках - цифрових двійниках для загального використання в режимі он-лайн із урахуванням обмежень доступу до інформації на період воєнного стану в Україні);

видачу понад 30 нових спеціальних дозволів на користування надрами із запасами корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення за результатами проведення аукціонів (електронних торгів) або конкурсів на укладення угод про розподіл продукції;

прискорену реалізацію не менше ніж п'яти пріоритетних нових проектів шляхом отримання грантів, пільгових кредитів та іншої державної допомоги (частина стратегічних проектів ЄС);

інвестиції в сектор корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення понад 2 млрд. доларів США, покриття інструментами гарантування воєнних ризиків до 90 відсотків відповідних капітальних витрат (покриття збитків, пов'язаних із збройною агресією Російської Федерації проти України, експропріацією, блокадою, форс-мажорними обставинами);

реалізацію щонайменше 20 проектів із розвідки та видобутку корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення, зокрема не менше ніж 10 проектів на стадії промислового видобутку (графіт, титан, уран, марганець, вилучення корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення із відходів);

укладення щонайменше чотирьох інвестиційних угод про переробку корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення в Україні, створення двох пілотних зон прискореного розвитку технологій, що сприяють досягненню нетто-нульового рівня викидів парникових газів (сумісні із підходами ЄС, передбаченими Регламентом (ЄС) 2024/1735 Європейського Парламенту та Ради від 13 червня 2024 р. про встановлення рамкових заходів для зміцнення європейської екосистеми виробництва net-zero технологій та внесення змін до Регламенту (ЄС) 2018/1724);

створення умов для формування повного внутрішнього промислового ланцюга для виробництва сферичного графіту, розширення виробництва концентрату природного урану, здійснення заходів із створення виробництва високоякісного сульфату марганцю, титанової губки;

розвиток циркулярної економіки, спрямованої на рециклінг 50 відсотків промислових хвостів і шлаку (100 млн. тонн і більше повернуто в економічний обіг), початковий рециклінг акумуляторів;

розроблення правових та організаційних рамок для управління відходами з метою максимального сприяння реалізації інвестиційних проектів;

посилення кадрового потенціалу та науково-дослідницької екосистеми, зокрема розроблення програм із підтримки наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок і новостворених проектів (стартап), розвиток освітніх програм, орієнтованих на потреби бізнесу, стимулювання наукових досліджень та обміну досвідом; середньорічний випуск щонайменше 1 тис. інженерів для гірничодобувної галузі;

приведення законодавства України у відповідність із положеннями Регламенту (ЄС) 2024/1252 Європейського Парламенту та Ради від 11 квітня 2024 р. про встановлення порядку забезпечення гарантованого та сталого постачання критично важливої сировини і внесення змін до Регламентів (ЄС) 168/2013, (ЄС) 2018/858, (ЄС) 2018/1724 та (ЄС) 2019/1020 (далі - Регламент (ЄС) 2024/1252), впровадження актів ЄС у сфері екологічних, соціальних та управлінських чинників і прозорості (корпоративної звітності із сталого розвитку, таксономії видів сталої економічної діяльності та інших);

у довгостроковій перспективі (до 2056 року)

членство України в ЄС та визнання України як провідного хабу Європи у сфері корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення із повністю інтегрованими у спільний ринок п'ятьма зонами прискореного розвитку технологій, що сприяють досягненню нетто-нульового рівня викидів парникових газів, та виробництвом новітніх технологій для ринку ЄС та інших країн (акумулятори, ядерна і відновлювана енергетика), розвиненими оборонною промисловістю та інформаційними технологіями;

забезпечення функціонування понад 20 діючих шахт/кар'єрів і переробних заводів;

формування повного внутрішнього промислового ланцюга для виробництва металевого титану, графітових анодів та електродів, акумуляторів, тепловидільних збірок ядерного палива, сплавів на основі марганцю та інших металів, оксидів рідкісноземельних елементів (розділення та виробництво магнітних металів);

рециклінг більше 90 відсотків відходів, що утворюються промисловістю, наприклад відходи рудозбагачення, шлак та акумулятори із відпрацьованим строком служби, що скорочує обсяг їх захоронення на полігонах більш як на 10 відсотків;

створення не менше 40 тис. робочих місць для висококваліфікованих фахівців; випуск щороку закладами вищої освіти у співпраці із освітніми установами розвинених країн світу 3 тис. інженерів для гірничодобувної та суміжних галузей;

експорт корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення, а також продукції на їх основі, що є одним із п'яти головних джерел валютних надходжень (понад 5 відсотків експортних доходів);

застосування найкращих доступних технологій та методів управління, декарбонізація промислових процесів із екологічним моніторингом у режимі реального часу, створення інфраструктури та об'єктів енергетики (децентралізовані мережі на основі відновлюваних джерел та установок зберігання енергії).

У короткостроковій перспективі реалізація Стратегії передбачає створення передумов для розвитку високотехнологічних виробничих ланцюгів і кластерів шляхом залучення інвестицій, розвитку сучасної геологорозвідки і реалізації нових видобувних проектів у сфері корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення.

Оцифрування геологічної інформації, проведення аукціонів (електронних торгів) і конкурсів на укладення угод про розподіл продукції, підтримка стратегічних проектів із перспективою побудови кластерів забезпечить підвищення рівня довіри інвесторів і зменшення бар'єрів для виходу на ринок корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення. Інвестиції у понад 2 млрд. доларів США і реалізація щонайменше 20 проектів сприятимуть створенню робочих місць, зростанню валового внутрішнього продукту та розвитку територіальних громад, зокрема в регіонах із складною соціально-економічною ситуацією.

Водночас створення повного промислового ланцюга для окремих корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення почнеться із розширення процесів переробки та виходу на високоякісні проміжні продукти, що вимагає часу. На шляху до зростання експорту та поступового переходу від сировинної моделі до більш технологічної необхідним є посилення кадрового потенціалу та розвиток інноваційної екосистеми, інтеграція провідних стандартів у сфері екологічних, соціальних та управлінських чинників ведення бізнесу, а також започаткування рециклінгу відходів, що дасть змогу підвищити додану вартість української продукції та закласти основу для сталого розвитку відповідних галузей економіки.

У довгостроковій перспективі Україна має всі можливості перетворитися на ключовий європейський хаб із повним промисловим ланцюгом доданої вартості для окремих корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення - від видобутку, збагачення та переробки до виробництва складної технологічної продукції.

Найбільший потенціал може бути реалізований у сегменті батарей та акумуляторів, ядерної та відновлюваної енергетики, кольорової металургії та пов'язаного з нею машинобудування різного профілю. Саме вони забезпечать додаткове джерело валютних надходжень і одне із провідних місць у структурі експорту.

Значна частка рециклінгу відходів та впровадження найкращих доступних технологій та методів управління дадуть змогу поєднати економічне зростання із високими екологічними стандартами, підвищити конкурентоспроможність держави на глобальному ринку. Із розвитком нових промислових кластерів Україна розвиватиме науково-дослідницьку та інноваційну екосистеми із десятками тисяч високооплачуваних робочих місць.

Розвинута інфраструктура, зони прискореного розвитку технологій, що сприяють досягненню нетто-нульового рівня викидів парникових газів, цифрові рішення та екологічний моніторинг стануть підґрунтям для нової промислової парадигми, що інтегрована у спільний ринок ЄС.

Україна має можливість перетворити власні запаси корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення на потужну галузь, здатну задовольнити як внутрішні, так і експортні потреби. Важливо сформувати повний цикл виробництва - від видобутку руди до виробництва продукції із високою доданою вартістю. Залежно від стадії розробки продукція для експорту може включати руду, концентрат, проміжні хімічні сполуки та кінцеву продукцію із високою доданою вартістю, яка має стабільний попит на світовому ринку.

Попит може сформувати виробництво такої продукції:

високоякісні концентрати, катодні та анодні матеріали для літій-іонних акумуляторів і прекурсори до них (для використання у виробництві електромобілів та інших галузях);

обладнання та комплектувальні вироби для ядерної енергетики (тепловидільні елементи ядерних реакторів, інші компоненти);

металургійна промисловість, зокрема феросплавне виробництво, виготовлення компонентів для високоміцних сплавів (для використання в оборонній, аерокосмічній та інших галузях);

сплави та матеріали для військової техніки, зокрема бронетехніки, боєприпасів, обладнання для радіоелектронної боротьби, інших зразків озброєння;

обладнання для відновлюваних джерел енергії та зберігання енергії (вітрові установки, зокрема вежі і турбіни, трансформатори, кабелі, акумулятори, теплові насоси та інше обладнання);

медичні вироби (протези, імпланти тощо);

обладнання у сфері інформаційних технологій, робототехніки, мікроелектроніки (напівпровідникові технології).

Опис проблем, які обумовили прийняття Стратегії, і нормативно-правові акти, що діють у відповідних сферах

Збройна агресія Російської Федерації проти України спричинила значні кризові явища в економіці України. У 2022 році обсяги виробництва у видобувній промисловості знизилися до 69 відсотків порівняно із 2019 роком, а у 2023 і 2024 роках коливалися на рівні 67-70 відсотків із подальшим падінням до 59 відсотків у I кварталі 2025 року. У переробній промисловості після скорочення до 57 відсотків у 2022 році спостерігалося часткове відновлення - до 69 відсотків у 2024 році, однак у I кварталі 2025 р. рівень залишався нижчим - 68 відсотків, за даними Держстату. Особливо критичною є ситуація у сфері видобування металевих руд, де рівень завантаженості виробничих потужностей у 2024 і 2025 роках не перевищував 50 відсотків, за даними Національного банку. За результатами опитування, проведеного Європейською Бізнес Асоціацією у 2025 році, 62 відсотки компаній, що працюють у сфері надрокористування, підтвердили, що їх діяльність була тимчасово зупинена через збройну агресію Російської Федерації проти України, із яких 42 відсотки частково, а 20 відсотків повністю відновили роботу. Водночас 16 відсотків підприємств досі перебувають у стані повної зупинки. Якщо порівняти із 2024 роком, коли такі компанії становили 21 відсоток, то це свідчить про повільну, але позитивну динаміку відновлення. Крім того, Україна має вкрай низьку частку переробної промисловості у структурі валового внутрішнього продукту. У 2021 році цей показник становив 10,3 відсотка, а у 2023 році на фоні збройної агресії Російської Федерації проти України він знизився до 8,3 відсотка, що є одним із найнижчих рівнів серед країн Східної Європи.

До початку збройної агресії Російської Федерації Україна була значним постачальником титану, марганцю, природного графіту та інших корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення (у вигляді руди, концентратів або проміжної продукції) до Європи, однак бойові дії змусили переорієнтувати логістику на довші та дорожчі маршрути. Частка у світовому виробництві титану знизилася із 7 відсотків до близько 2 відсотків, у видобутку марганцевої руди - із 3,1 відсотка (2020 рік) до ще нижчого рівня. Виробництво силікомарганцю скоротилося на 45 відсотків (до 104,2 тис. тонн), феромарганцю - на 66,5 відсотка (до 3,6 тис. тонн). Експорт природного графіту скоротився у 7,6 раза і становив лише 0,22 млн. доларів США у 2024 році. Чистий валютний баланс продукції титанової групи скоротився втричі (із 199 млн. доларів США у 2021 році до 80 млн. доларів США у 2024 році), а продаж металевого титану знизився на 99 відсотків. Водночас в Україні не було створено промислових ліній для хімічної очистки та виробництва сферичного графіту, виробництва моногідрату сульфату марганцю високої чистоти, одержання діоксиду чи металевого цирконію та виробництва високопробного низькозбагаченого урану.

Відсутність надійних безпекових гарантій стримує інвесторів і суттєво уповільнює розгортання нових виробництв. Безпекові загрози для традиційних експортних маршрутів, зокрема морських портів Чорного моря, істотно звужують торговельні коридори і підвищують логістичні ризики, а отже, витрати. Опитування Європейської Бізнес Асоціації також свідчить про суттєвий вплив безпекового середовища на бізнес. Серед основних викликів компанії виокремлюють ризики для міжнародних інвестицій (40 відсотків), труднощі із плануванням діяльності (40 відсотків), а також відсутність під час роботи із державними органами врахування умов воєнного стану (42 відсотки). Ці фактори формують нестабільний інституційний контекст, що посилює невизначеність для інвесторів.

Разом з тим, крім зазначених факторів, розвиток економіки України на основі галузей, що використовують корисні копалини та компоненти стратегічного та критичного значення, стикається із такими викликами і проблемами:

недостатність верифікації геологічної інформації (відсутність єдиної оцифрованої бази геологічної інформації із вільним доступом, недостатні обсяг і достовірність досліджень, втрата частини первинної інформації (зразків гірських порід, керну тощо) і повільні темпи переоцінки та верифікації ресурсів і запасів за міжнародними стандартами).

Першим кроком до зростання та сталого розвитку сфери корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення є наявність розвинутої мінерально-сировинної бази та доступ до якісної, актуальної геологічної інформації. За даними Конференції ООН з питань торгівлі та розвитку, геологічний потенціал є найважливішим критерієм, який впливає на інвестиційні рішення на етапі геологорозвідки. Згідно із щорічним опитуванням гірничих компаній Fraser Institute, якість геологічної бази даних (зокрема повнота і масштабність картографічних матеріалів, доступність інформації, зручність пошуку) входить до переліку 15 ключових факторів, які впливають на рішення видобувних компаній щодо інвестування в юрисдикцію тих чи інших держав. Попри внесення змін у 2024 році до Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року, затвердженої Законом України від 21 квітня 2011 р. № 3268-VI “Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року”, не було внесено змін до Бюджетного кодексу України щодо порядку формування бюджетної програми “Розвиток мінерально-сировинної бази України” (державного компенсаційного фонду в геологічній сфері) та щодо використання коштів. Як наслідок, проблема недофінансування геологорозвідувальних робіт залишається актуальною.

Водночас Україна активно просувається в напрямі відкритості геологічних даних. У 2025 році було переглянуто віднесення геологічної інформації щодо ресурсів і запасів корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення до державної таємниці у зв'язку із внесенням змін до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Центрального управління СБУ від 23 грудня 2020 р. № 383. Однак переважна більшість родовищ досі не оцінена відповідно до міжнародних стандартів. Зокрема, понад 5000 родовищ в Україні були класифіковані ще за радянськими стандартами. Це обмежує інвестиційну привабливість сектору та ускладнює співпрацю із міжнародними партнерами. Наступним кроком має стати розширення доступу до даних щодо уранових родовищ із дотриманням вимог національної безпеки, але з метою підвищення прозорості для стратегічних партнерів та інвесторів в ядерно-паливному циклі;

низький рівень привабливості і готовності інвестиційних проектів (недостатня рентабельність, відсутність фінансово-економічних стимулів для розвитку секторів збагачення та переробки корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення, а також відсутність законодавчої бази у сфері управління відходами видобувної промисловості).

Гірничодобувна галузь і пов'язані з нею інші галузі промисловості є капіталомісткими, тобто, реалізація великих інвестиційних проектів вимагає значних фінансових ресурсів і багаторічного планування. Водночас загальний обсяг капітальних інвестицій в Україні в доларовому еквіваленті скоротився із 7,6 млрд. доларів США у 2011 році до 4,6 млрд. доларів США у 2023 році. За таких умов держава має створити максимально сприятливі передумови для залучення довгострокових інвестицій у видобувну та переробну промисловості. Незважаючи на складну ситуацію, 78 відсотків компаній, опитаних Європейською Бізнес Асоціацією, вважають сферу надрокористування інвестиційно привабливою, а 68 відсотків продовжують інвестувати навіть під час збройної агресії Російської Федерації проти України. Водночас 36 відсотків опитаних компаній взагалі не здійснювали інвестицій у 2023-2025 роках, що сигналізує про часткову довіру до зазначеного сектору. 50 відсотків опитаних компаній інвестували суми до 10 млн. доларів США або євро, лише 14 відсотків - понад 10 млн. доларів США або євро. Це підтверджує, що для залучення значних капіталовкладень держава має забезпечити прогнозованість і захищеність довгострокових проектів. Першим кроком до цього є підготовка прозорого, якісно опрацьованого портфеля пріоритетних проектів, орієнтованого як на розвиток українського бізнесу, так і на налагодження співпраці із міжнародними партнерами;

втрата факторів конкурентоспроможності, зокрема дефіцит і висока вартість електроенергії через пошкоджену та зруйновану інфраструктуру, недостатній рівень інвестицій у будівництво та модернізацію обладнання.

Протягом 2022-2024 років енергосистема України зазнала значних руйнувань внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Була окупована, зруйнована та пошкоджена істотна частина генеруючих потужностей (близько 60 відсотків), що спричинило дефіцит електричної енергії в енергосистемі. Оскільки імпорт електроенергії не давав змоги повністю покривати її внутрішній дефіцит, з метою балансування та підтримки стабільної роботи енергосистеми в окремі періоди застосовувалися вимушені обмеження навантаження та відключення споживачів. За оцінками Національного банку, нестабільне електрозабезпечення національної економіки призводило до відповідних економічних втрат, зокрема у валовому внутрішньому продукті, та прискорення інфляції. Крім того, дисбаланс в енергосистемі вплинув на зростання оптових цін на електроенергію та спричинив поступове розширення НКРЕКП діапазону максимальних і мінімальних граничних цін на електричну енергію на спотових (“на добу наперед”, внутрішньодобовому) і балансуючому ринках. Подальша лібералізація ринку електроенергії України та його інтеграція у ринки ЄС буде обмежувати ступінь його державного регулювання та забезпечуватиме конкурентне ринкове ціноутворення.

Серед основних економічних ризиків, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, Національний банк відзначає подальше пошкодження інфраструктури, насамперед енергетичної, що обмежуватиме економічну активність і спричинятиме тиск на ціни з боку собівартості виробництва продукції. У разі коли економічне відновлення в Україні здійснюватиметься швидшими темпами порівняно із відновленням пошкоджених і будівництвом нових генеруючих і мережевих потужностей, можна очікувати тенденцію до подальшого зростання цін на електричну енергію та погіршення надійності електрозабезпечення секторів національної економіки. Така тенденція може додатково посилюватися за рахунок сталої електрифікації секторів національної економіки, зокрема транспорту, виробничих і побутових процесів.

Тому серед ключових пріоритетів і викликів для України в середньо- та довгостроковому періодах буде трансформація і розвиток енергосистеми з метою забезпечення її кращої ресурсної достатності, гнучкості, стійкості та декарбонізації. Враховуючи, що вартість електроенергії може становити значну частину собівартості продукції підприємств, що здійснюють видобування, переробку та виробництво продукції на основі корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення, такі підприємства потребують довгострокових прогнозованих умов енергопостачання. З огляду на це доцільним є запровадження стимулювальних механізмів енергозабезпечення для таких підприємств, що має забезпечити зниження енергетичної складової у собівартості їх продукції та створити умови для розвитку в Україні конкурентоспроможного сектору переробки;

суттєві логістичні витрати, оптимізація яких є одним із вагомих чинників покращення цінової конкурентоспроможності продукції промислових підприємств на внутрішньому та світовому ринках.

Відповідно реформування ринку залізничних перевезень має забезпечити економічну доступність і створити умови для підвищення рівня ефективності надання послуг у сфері залізничних вантажних перевезень. З метою підвищення конкурентоспроможності українських підприємств, що здійснюють видобування, переробку та виробництво продукції на основі корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення, запобігання значному зростанню логістичної складової у собівартості продукції доцільно запровадити принципи діяльності залізничного транспорту відповідно до законодавства ЄС, зокрема недискримінаційні умови доступу до інфраструктури та систему тарифоутворення. У перехідний період до відкриття ринку залізничних вантажних перевезень доцільно забезпечити постійну взаємодію державної залізничної компанії з користувачами послуг залізничного транспорту щодо покращення ефективності надання послуг. Зокрема, це може передбачати довгострокові договори на залізничні перевезення з формульними тарифами, зниження собівартості перевезень, цифровізацію планування перевезень через електронну систему бронювання потужностей і моніторинг за виконанням перевізних зобов'язань. Впровадження таких механізмів дасть змогу оптимізувати витрати на логістику, підвищити передбачуваність тарифної політики та забезпечити стале функціонування виробництв у секторі корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення;

повільні темпи запозичення та розвитку передових технологій та інновацій у виробництві для виготовлення якісної продукції із високою доданою вартістю, обмежений внутрішній ринок високотехнологічної продукції, що представлений обмеженою кількістю підприємств, зумовлює потребу у впровадженні нових технологій.

У сфері наукового забезпечення промислового виробництва в Україні відсутній централізований науково-дослідний центр, який би здійснював та координував дослідження і розробляв стратегії ефективного управління ресурсами корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення, здійснював розвиток інновацій і підготовку кадрів. Також спостерігаються сталі негативні тенденції щодо фінансування наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності як на національному, так і на галузевому рівні, що поглиблює технологічну відсталість і знижує конкурентоспроможність вітчизняних виробників на світовому ринку промислової продукції. За даними Держстату, частка витрат на наукові дослідження і розробки у валовому внутрішньому продукті впродовж 2021-2024 років коливалася в межах 0,32-0,38 відсотка, що приблизно в 5-10 разів менше за аналогічні показники країн ЄС. Кількість інноваційно активних промислових підприємств у видобувній галузі (секція В “Добувна промисловість і розроблення кар'єрів”) протягом 2021-2024 років демонструвала різносторонню динаміку та в цілому зросла із 15 до 20 одиниць, що у 2024 році становило 11,5 відсотка загальної кількості промислових підприємств зазначеної сфери.

Для України найбільш доцільно розбудовувати науково-дослідницьку та інноваційну екосистеми, які б орієнтувалися на розвиток науково-дослідницького партнерства із залученням міжнародного фінансування, оскільки міжнародно визнані результати досліджень, відповідні рекомендації та скоординована робота значно підвищать інтерес інвесторів до проведення пошуків, розвідки, видобутку, збагачення, переробки корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення, управління відходами. Розвиток наукового, технологічного і технічного забезпечення діяльності підприємств у сфері геологічної розвідки, гірничодобувному та промисловому секторах є важливою умовою їх довгострокового інноваційного розвитку, підвищення рівня конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та світовому ринках, розбудови міжгалузевих зв'язків, подовження ланцюгів доданої вартості та мультиплікативного зростання національної економіки;

кадровий дефіцит, тобто, обмежена кількість професійних кадрів, зокрема висококваліфікованих працівників технічних спеціальностей, при цьому існує дефіцит молодих спеціалістів із необхідними компетенціями в сучасній видобувній промисловості.

У частині людського капіталу в Україні відносно недорога робоча сила, що включає як промислові, так і інженерно-технічні професії. Разом з тим критично малою є кількість висококваліфікованих фахівців із тенденцією до того, що у галузях, які пов'язані з корисними копалинами та компонентами стратегічного та критичного значення, працюють люди з відсутністю навичок застосування сучасних технологій. Також на промислових підприємствах є дефіцит фахівців інженерно-технічних професій, що посилюється через недостатню підготовку таких фахівців у закладах професійної освіти. За результатами опитування Європейської Бізнес Асоціації, 72 відсотки компаній повідомили про втрату або мобілізацію ключових працівників, що негативно впливає як на операційну сталість, так і на можливості відновлення повноцінного виробництва. Крім того, 52 відсотки підприємств наголошують на труднощах із залученням спеціалістів із профільними компетенціями, необхідними для реалізації проектів у сфері геологорозвідки, збагачення та переробки.

За даними Держстату, протягом 2012-2021 років кількість зайнятого населення у промисловому секторі економіки України скоротилася із 3,24 млн. осіб до 2,31 млн. осіб, тобто, приблизно на 29 відсотків. За результатами дослідження Київської школи економіки у 2025 році щодо динаміки людського капіталу в Україні, така тенденція продовжилася і посилилася через збройну агресію Російської Федерації проти України. Зокрема, протягом 2021-2024 років кількість зайнятих осіб у промисловому секторі скоротилася на 37 відсотків, а промислові підприємства відчувають значні труднощі у підборі персоналу, особливо кваліфікованих робітників. Крім того, поточний дефіцит робочої сили чинить тиск на зростання рівня зарплат, яке в умовах подальшого поглиблення дефіцитності ринку праці України, ймовірно, буде продовжуватися.

Із урахуванням зазначених тенденцій необхідно забезпечити діяльність відповідних закладів вищої, фахової передвищої та професійної освіти, проводити постійний моніторинг за підготовкою необхідної кількості інженерно-технічних фахівців, ініціювати оновлення змісту освітніх програм і створення нових, адаптувавши їх до потреб національної економіки, зокрема у галузях, які пов'язані з корисними копалинами та компонентами стратегічного та критичного значення. Також доцільним є створення системи безперервного підвищення кваліфікації, спрямованої на формування у фахівців нових компетенцій, необхідних для забезпечення інноваційного розвитку цих галузей, зокрема із використанням технологій дистанційного навчання. Підготовка достатньої кількості професійних кадрів і висококваліфікованих фахівців, забезпечення збалансованої вікової структури шляхом підготовки молодих спеціалістів із необхідними сучасними компетенціями має створити належний кадровий потенціал для довгострокового розвитку у сфері геологічної розвідки, гірничодобувному та промисловому секторах;

недостатньо ефективне державне управління, що проявляється у відсутності середньо- або довгострокового державного інвестиційного планування та сценарного моделювання ринків, браку достатнього цільового фінансування пріоритетних напрямів розвитку мінерально-сировинної бази, надмірному адміністративному навантаженні через значну кількість дозвільних процедур.

В Україні існує слабка координація державної політики та бракує ефективних механізмів міжвідомчої взаємодії у сфері корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення. З огляду на комплексний характер цієї сфери, яка охоплює широкий спектр питань (від геологічного вивчення та видобутку до промислової політики, екологічних вимог і питань національної безпеки), необхідним є розгляд питання щодо можливості утворення постійно діючого консультативно-дорадчого органу при Мінекономіки, який забезпечуватиме аналітичну, методичну та координаційну підтримку державної політики. Міжнародний досвід демонструє ефективність створення допоміжних інституцій. У Французькій Республіці функціонує Французька обсерваторія мінеральних ресурсів для промислових секторів (OFREMI), яка проводить стратегічний, економічний і технічний моніторинг глобальних ланцюгів постачання із урахуванням поточних і майбутніх потреб промисловості. У Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії утворено Центр аналітики критичної мінеральної сировини Сполученого Королівства (CMIC), який забезпечує уряд та промисловість інформацією для прийняття стратегічних рішень щодо безпеки постачання. У Федеративній Республіці Німеччина діє Німецьке агентство мінеральних ресурсів (DERA), яке виступає національною інформаційною і консультаційною платформою з питань мінеральної сировини. У Канаді функціонує Центр досконалості у сфері критичної мінеральної сировини (CMCE), а в Австралії - Офіс з питань критичної мінеральної сировини (CMO), які забезпечують формування політик, стратегічну координацію та сприяння розвитку відповідних ланцюгів доданої вартості. Із урахуванням викладеного Стратегія передбачає формування в Україні єдиного центру компетенцій, інтеграцію даних із різних сфер і впровадження систем стратегічного аналізу, планування та управління ризиками.

Важливим елементом рішення має стати спрощення дозвільних процедур, усунення адміністративних бар'єрів та створення стабільного правового режиму для підтримки інвесторів. За оцінками бізнес-асоціацій, наявна система погоджень є надмірно складною, що негативно впливає на привабливість проектів і прозорість у сфері надрокористування. Згідно з оцінкою бізнесу (Європейська Бізнес Асоціація, 2025 рік), середньозважена оцінка регуляторного середовища у сфері надрокористування становить 2,82 бала із 5. Також майже половина опитаних (48 відсотків) вважають, що законодавство в зазначеній сфері потребує істотного доопрацювання з метою гармонізації із стандартами ЄС, а ще 36 відсотків зазначили, що їм складно оцінити відповідність національного законодавства європейським вимогам;

відсутність досвіду системного поводження та управління відходами та практики їх рециклінгу.

Запровадження принципів циркулярної економіки щодо корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення є важливим не лише з міркувань захисту навколишнього природного середовища, але і для зміцнення безпеки їх постачання, яка набуває дедалі більшого значення в контексті очікуваного зростання попиту на такі корисні копалини та компоненти.

До корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення, пов'язаних із потенціалом вторинних ресурсів України, належать галій, германій, магній, марганець, металічний титан, природний графіт і скандій. Стосовно потенціалу рециклінгу слід зазначити, що реформа управління відходами має на меті створити сприятливі умови для залучення інвестицій, необхідних для створення сучасних об'єктів інфраструктури для збирання та рециклінгу відходів, оскільки Україна має значний потенціал для рециклінгу відходів видобувної промисловості, яка становить найбільшу частку з усіх утворених відходів. Лише у 2020 році з понад 462,4 млн. тонн відходів, утворених в Україні, 85 відсотків походило від видобувної промисловості. Зокрема, на видобуток металевих руд припало майже 94 відсотки загального обсягу цих відходів. Враховуючи значні обсяги відходів в Україні, які постійно зростають, впровадження ефективних технологій вилучення із них корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення є реальною перспективою.

Також перспективними в частині рециклінгу є відходи електронного та електричного обладнання (побутова техніка, обладнання інформаційних технологій, електроінструменти тощо), що містять значні обсяги корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення в магнітах, батареях і друкованих платах, а також у складі сплавів, скла та кераміки. Для забезпечення рециклінгу відповідного типу відходів як краща практика застосовуються системи розширеної відповідальності виробника, які передбачають врахування в кінцевій вартості відповідного товару витрат, які здійснюються протягом усього життєвого циклу продукції, зокрема і на заходи з їх оброблення.

Ще одним важливим потоком відходів є транспортні засоби, строк експлуатації яких закінчився. Так, автомобільні шини містять неодимові каталізатори та леговані сталеві волокна. Важливим джерелом вторинних корисних компонентів може бути електронне обладнання транспортних засобів. Крім того, електромобілі містять більше корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення в акумуляторі та двигуні порівняно з автомобілями, що працюють на викопному паливі.

Станом на 2025 рік в Україні відсутня загальнодержавна система збирання, сортування та рециклінгу потоків відходів, які містять корисні копалини та компоненти стратегічного та критичного значення. Для її побудови, насамперед, необхідно визначити потенціал їх вилучення з відповідних потоків відходів. Наявність відповідної інформації та її регулярне оновлення становитимуть основу для формування політики економічно ефективного та екологічно безпечного рециклінгу.

Важливим аспектом розбудови відповідної системи має також стати освоєння нових технологій сортування та рециклінгу таких відходів. Наприклад, важливою проблемою в контексті сортування відходів є підвищення рівня автоматизації, яке дасть змогу оптимізувати витрати та зменшити ризики для безпеки праці під час сортування. Задовільне технологічне розв'язання цієї проблеми поки відсутнє, водночас як тільки воно буде сформоване, важливо, щоб відповідні технології були інтегровані в національну систему рециклінгу та сортування для забезпечення її конкурентоздатності.

Наступною запорукою ефективної системи збирання, сортування та рециклінгу відходів має стати створення адекватної та збалансованої схеми підтримки та стимулювання, які повинні включати як економічну (державну допомогу, гарантії тощо), так і неекономічну (інформаційні кампанії з підвищення обізнаності про переваги рециклінгу) складову.

Опис нормативно-правових актів, що діють у відповідних сферах

Стратегію підготовлено із урахуванням попереднього досвіду планування розвитку мінерально-сировинної бази, національних стратегічних документів у сфері економічної політики, а також наявного законодавчого регулювання зазначеної сфери.

Зокрема, беруться до уваги:

Національна економічна стратегія на період до 2030 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2021 р. № 179 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 22, ст. 1015);

План України, схвалений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2024 р. № 244 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 32, ст. 2035);

Загальнодержавна програма розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року, затверджена Законом України від 21 квітня 2011 р. № 3268-VI “Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року”;

Кодекс України про надра, а також постанова Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 р. № 845 “Про затвердження переліків корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення і переліків ділянок надр (родовищ корисних копалин) стратегічного та (або) критичного значення” (Офіційний вісник України, 2025 р., № 64, ст. 4384).

Окремі аспекти провадження підприємницької діяльності у відповідних сферах регулюються відповідними нормами Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, Гірничого закону України і Закону України “Про угоди про розподіл продукції”.

Основними законодавчими актами, що регулюють сферу охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів у процесі здійснення видобувної та переробної діяльності, є Водний кодекс України, Лісовий кодекс України, Закони України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про оцінку впливу на довкілля”, “Про стратегічну екологічну оцінку”, “Про охорону атмосферного повітря”, “Про управління відходами”, “Про охорону земель” і “Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення”.

З метою покращення бізнес-клімату діють Закони України “Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями в Україні” і “Про індустріальні парки”.

Аналіз поточного стану справ, тенденції та обґрунтування щодо необхідності розв'язання виявлених проблем

Ресурсна і промислова база

Мінерально-сировинна база України включає сукупність родовищ корисних копалин, зокрема техногенних, а також відходів видобувної промисловості, придатних для промислового використання. Україна володіє приблизно 5 відсотками відомих світових запасів корисних копалин. У межах держави розвідано 8761 родовище та понад 12000 проявів 100 видів корисних копалин, значна частина яких розробляється або розроблялася до збройної агресії Російської Федерації проти України (понад 3000 родовищ), зокрема 147 родовищ металевих і 4676 родовищ неметалевих корисних копалин.

За наявними геологічними оцінками, Україна має значні запаси титану (входить до 10 провідних держав у світі), природного графіту (п'яти провідних держав), марганцю (чотирьох провідних держав), залізних руд (8 провідних держав) та урану (10 провідних держав) за обсягами розвіданих запасів. Щодо літію оцінки становлять близько третини доведених запасів у Європі (3 відсотки світових). Водночас Україна входить до кола провідних європейських держав за запасами руд цирконію та рідкісноземельних елементів.

Україна вже має розвинені ланцюги виробництва за п'ятьма корисними копалинами та компонентами стратегічного та критичного значення - як на внутрішньому, так і на більшості світових ринків (титан, графіт, марганець, уран і цирконій), включаючи геологічну розвідку, видобуток, збагачення та в окремих випадках виробництво проміжної та кінцевої продукції. У промислових масштабах до збройної агресії Російської Федерації проти України видобуток вівся щодо руд титану, марганцю, графіту, що займало значну частку світового виробництва. Видобута уранова сировина після її конверсії, збагачення та подальшого перетворення за кордоном повертається як компонент ядерного палива та забезпечує виробництво понад 50 відсотків загального обсягу електроенергії в Україні. За інформацією Держгеонадр, в актуальних переліках корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення ідеться про видобуток титанових, уранових, цирконієвих руд і скандію.

Із видобутком і використанням корисних копалин пов'язано близько половини промислового потенціалу України та до 20 відсотків її трудових ресурсів. За рахунок експорту корисних копалин і продуктів їх переробки Україна отримує близько 60 відсотків загальної суми експортних надходжень. У майбутньому цей потенціал здатен забезпечити велику частку потреб промисловості і сприяти розвитку її експортного потенціалу.

Це створює основу для швидкого переходу до випуску продукції з високою доданою вартістю та поглиблення участі в міжнародних ланцюгах постачання. Такий перехід від експорту сировини до експорту компонентів і готових виробів спричинить збільшення експорту товарів і послуг із 56 млрд. доларів США (2024 рік) до 77 млрд. доларів США, підвищення частки експорту у валовому внутрішньому продукті до 33 відсотків і скорочення частки необробленої сировини в експорті із 88,9 відсотка до 59 відсотків, що робить сферу корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення важливим драйвером економічного зростання держави. Україна може конвертувати ресурсну перевагу та максимально ефективно використати наявні регуляторні, фінансові (Американсько-український інвестиційний фонд відбудови) і стратегічні (Меморандум про взаєморозуміння між Європейським Союзом та Україною щодо стратегічного партнерства у сфері сировини) можливості.

Важливість для відбудови України

Корисні копалини та компоненти стратегічного та критичного значення мають ключове значення для економічної відбудови України. Вони є основою для сучасних технологій, інфраструктури, оборони, зеленої енергетики та цифрової трансформації. Для України, яка прагне перейти від сировинної економіки до високотехнологічної, розвиток власного видобутку та переробки відкриває шлях до формування доданої вартості всередині країни, нових робочих місць, надходжень до бюджету та індустріального оновлення.

У контексті післявоєнного відновлення та інтеграції в ЄС корисні копалини та компоненти стратегічного та критичного значення можуть відігравати важливу роль у формуванні нової економічної моделі України. За оцінками повноцінна реалізація 10 найбільших проектів вимагатиме створення близько 20 нових переробних виробництв із загальним обсягом інвестицій на рівні 15 млрд. доларів США, що створює основу для підвищення рівня локалізації виробничих ланцюгів.

Крім економічного значення, корисні копалини та компоненти стратегічного та критичного значення є складовою енергетичної та оборонної безпеки, адже використовуються у виробництві акумуляторів, електродвигунів, вітрових турбін, теплових насосів, а також бронетехніки, технічних засобів електронних комунікацій і високоточної зброї. Україна має потенціал частково задовольнити ці потреби за рахунок уже наявних і перспективних проектів з видобутку, збагачення та переробки титану, графіту, марганцю, літію, нікелю та інших корисних копалин. У короткостроковій перспективі особливе значення має освоєння виробництва компонентів для сучасних акумуляторів як для потреб оборони, так і цивільного сектору. Наявність власних ресурсів і промислових потужностей знижує залежність від імпорту, що особливо важливо під час збройної агресії Російської Федерації проти України. Водночас розбудова внутрішнього ланцюга видобутку, збагачення, переробки і виробництва сприятиме зміцненню економічного суверенітету, розвитку експорту та співпраці із партнерами ЄС, які самі зазнають дефіциту таких ресурсів.

Ризики

Застаріла геологічна інформація, повільні дозвільні процедури, брак фахівців і фінансування гальмують розвиток сектору. Воєнні ризики значно підвищують вартість капіталу, а обмежена інфраструктура та енергозабезпечення в регіонах із високим ресурсним потенціалом потребують модернізації. Крім того, недостатня координація між органами державної влади та відсутність довгострокової промислової політики стримують інвесторів, які мають намір провадити свою діяльність у рамках визначеного правового регулювання та потребують гарантій захисту інвестицій.

Ще одним важливим ризиком є слабкий розвиток внутрішнього збагачення та переробки корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення. Без створення промислових потужностей із збагачення, хімічної переробки та виробництва компонентів для економіки Україна втрачатиме потенційний прибуток і робочі місця. Водночас ігнорування екологічних вимог, сучасних стандартів у сфері екологічних, соціальних та управлінських чинників ведення бізнесу і прозорості може закрити Україні доступ до ринків ЄС і фінансування з боку міжнародних фінансових інституцій.

Вирішення цих проблем потребує системного підходу: формування політики щодо корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення, створення сприятливого інвестиційного середовища, розвиток інфраструктури, освіти, переробки та циркулярної економіки.

На глобальному рівні перехід до зеленої енергетики та розвиток цифрових технологій різко підвищив попит на окремі корисні копалини та компоненти стратегічного та критичного значення. Протягом останніх п'яти років ринок зріс майже удвічі, досягнувши 320 млрд. доларів США, і за прогнозами він знову подвоїться протягом наступних п'яти років. Крім того, цей ринок має високі ризики, зокрема через значну концентрацію постачання з боку деяких країн, що створює системні бар'єри для енергетичного переходу, функціонування оборонної промисловості та цифрової трансформації. Станом на 2025 рік Китайська Народна Республіка домінує у видобутку та переробці багатьох видів корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення, контролюючи до 90 відсотків світового ринку деяких із них (наприклад, рідкісноземельних елементів, графіту чи магнію). Наприклад, у графітовому ланцюгу доданої вартості Китайська Народна Республіка має домінуючі позиції на всіх етапах, включно із критичною стадією виробництва сферичного графіту. За оцінками Міжнародного енергетичного агентства, станом на 2024 рік частка трьох провідних країн у глобальній переробці корисних копалини та компонентів стратегічного та критичного значення зросла із 82 відсотків у 2020 році до 86 відсотків. Це створює ризики щодо політичного тиску, перебоїв у постачанні та цінових маніпуляцій, особливо у кризові періоди.

Коливання цін - ризик, що може стримувати інвестиції та розвиток сектору. Ціни на літій, нікель, кобальт, графіт та інші матеріали залежать від геополітичної ситуації, попиту у відповідних галузях і технологічного прогресу. У 2024 році відбулася різка корекція цін, особливо на літій і нікель, що призвело до зниження виручки видобувних компаній. Це створює розрив між короткостроковими надлишками і очікуваним дефіцитом у середньо- та довгостроковій перспективі на фоні зростання попиту з боку чистих технологій. Такий дисбаланс формує сталий зовнішній попит на альтернативних постачальників.

Таким чином, у відповідь на ці виклики, ЄС, США, Канада та інші партнери формують нові ланцюги постачання, де Україна може відігравати важливу роль як надійний і географічно близький партнер. Наприклад, Регламент (ЄС) 2024/1252 уже зобов'язує ЄС до 2030 року зменшити залежність від будь-якої із третіх країн до 65 відсотків, причому обмеження не поширюється на українську сировину завдяки укладеному 13 липня 2021 р. Меморандуму про взаєморозуміння між Європейським Союзом та Україною щодо стратегічного партнерства у сфері сировини. Довгострокові сценарії (до 2050 року) свідчать про посилення залежності ЄС від зовнішніх постачальників, особливо в сегментах переробки та рафінування, що потребує нових інвестицій не лише у видобуток, але і в рециклінг. Окремим викликом є рідкісноземельні елементи, які критично важливі для виробництва високоефективних постійних магнітів для транспорту та енергетики (зокрема для вітротурбін із прямим приводом).

Отже, Україна стає важливою для західних стратегій диверсифікації. Ця привабливість підкріплена тим, що в Україні обліковуються запаси 30 із 60 корисних копалин (компонентів), визначених США як критично важливі; 26 із 34 корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення - ЄС; а також 17 із 34 і 21 із 34 корисних копалин (компонентів), визначених як такі урядами Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Канади відповідно.

Зв'язок із ширшим колом політик

Стратегія узгоджена із положеннями Національної економічної стратегії на період до 2030 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2021 р. № 179 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 22, ст. 1015). Цей курс орієнтує промислову екосистему на інновації, експорт, смарт-спеціалізацію та глибшу інтеграцію в ринок ЄС. Нова промислова політика відповідно до Національної економічної стратегії на період до 2030 року спрямована на розвиток конкурентоспроможної, інноваційної та орієнтованої на експорт промислової екосистеми, посилення інтеграції в ринок та виробничі мережі ЄС, розвиток динамічного бізнес-середовища і створення робочих місць.

Впровадження Регламенту (ЄС) 2024/1252 і Регламенту (ЄС) 2024/1735 Європейського Парламенту та Ради від 13 червня 2024 р. про встановлення рамкових заходів для зміцнення європейської екосистеми виробництва net-zero технологій та внесення змін до Регламенту (ЄС) 2018/1724 (далі - Регламент (ЄС) 2024/1735) формує рамку для розвитку потужностей із переробки в Україні, прискорення дозвільних процедур, створення кластерів і відповідного кадрового забезпечення.

У сфері циркулярної економіки та управління відходами передбачено впровадження європейської ієрархії управління відходами, розвиток ринку вторинної сировини, запуск механізму розширеної відповідальності виробника, а також пріоритетність управління відходами видобувної промисловості та рециклінгу техногенних відвалів. Ці цілі узгоджуються із положеннями Директиви 2006/21/ЄС від 15 березня 2006 р. про управління відходами видобувної промисловості та про внесення змін до Директиви 2004/35/ЄС, Національної стратегії управління відходами в Україні до 2030 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2017 р. № 820 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 94, ст. 2859) і Національного плану управління відходами до 2033 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2024 р. № 1353 (Офіційний вісник України, 2025 р., № 13, ст. 1001). У Плані України, схваленому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2024 р. № 244, їх конкретизовано через підготовку Стратегії переходу до економіки замкненого циклу для пріоритетних ланцюгів доданої вартості (зокрема, відходів, пластмаси, акумуляторів, будівництва, металів і корисних копалин).

Реалізація Стратегії є важливою для забезпечення безпеки як для економіки, так і військово-політичного виміру. Відповідно до статті 6 Кодексу України про надра корисні копалини та компоненти стратегічного та критичного значення мають важливе значення як мінеральна сировина для вітчизняних наявних або перспективних промислових виробництв, що забезпечують обороноздатність держави. До ключових матеріалів належать метали для броньованої сталі та жароміцних сплавів (титан, нікель, вольфрам), компоненти для боєприпасів (мідь, свинець, цинк), елементи для електроніки та оптики (германій, галій, рідкісноземельні елементи), акумуляторних систем (літій, кобальт, графіт). Вони необхідні для виготовлення броньованої техніки, авіаційних і ракетних комплексів, технічних засобів електронних комунікацій, тепловізорів, дронів і елементів захисту. Внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України забезпечення максимально автономної матеріально-ресурсної бази для оборонної сфери набуває ще більшого значення.

Корисні копалини та компоненти стратегічного та критичного значення є також фундаментом економічної безпеки України. У Національній економічній стратегії на період до 2030 року, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2021 р. № 179, підкреслюється важливість розвитку гірничо-металургійного комплексу та інтеграції України в європейські ланцюги доданої вартості, зокрема через видобуток і переробку сировини, що віднесена ЄС до критично важливої. Стратегією енергетичної безпеки, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2021 р. № 907 (Офіційний вісник України, 2021 р., № 64, ст. 4071), визначено, що наявність доступу до власних ресурсів є передумовою енергетичної незалежності та зниження вразливості до зовнішнього тиску.

Реалізація Стратегії є важливою для втілення кліматичних амбіцій України, зокрема для виконання Національно визначеного внеску України до Паризької угоди та цілей, закріплених в Національному плані з енергетики та клімату на період до 2030 року, схваленому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 червня 2024 р. № 587 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 63, ст. 3775). Розвиток промисловості на основі корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення є важливою передумовою для локалізації виробництва технологій, ключових для здійснення зеленого переходу та скорочення викидів парникових газів. Йдеться передусім про технології виробництва електроенергії із відновлюваних джерел енергії, зокрема фотоелектричні панелі та вітрові турбіни. Кремній, галій, мідь, неодим, празеодим, ніобій, марганець - всі ці елементи використовуються в різних конструкційних елементах потужностей, які виробляють електроенергію із відновлюваних джерел енергії.

Крім того, пунктом 7 частини першої статті 18 Закону України “Про основні засади державної кліматичної політики” визначено, що досягнення кліматичних цілей забезпечується, зокрема, шляхом підвищення стандартів енергоефективності та запровадження циркулярної економіки у сферах будівництва та промисловості. Стратегія також передбачає запровадження принципів циркулярної економіки шляхом створення системи вилучення корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення із відходів та їх рециклінгу.

Реалізація Стратегії допоможе прискорити роботу над приведенням українського законодавства у відповідність із правом ЄС, зокрема:

Регламентом (ЄС) 2023/1542 Європейського Парламенту та Ради від 12 липня 2023 р. про батареї та відпрацьовані батареї, що вносить зміни до Директиви 2008/98/ЄС та Регламенту (ЄС) 2019/1020 та скасовує Директиву 2006/66/ЄС;

Регламентом (ЄС) 2024/1252;

Регламентом (ЄС) 2024/1735;

Директивою Європейського Парламенту і Ради 2006/21/ЄС від 15 березня 2006 р. про управління відходами видобувної промисловості та про внесення змін до Директиви 2004/35/ЄС;

Директивою Європейського парламенту та Ради 2012/19/ЄС від 4 липня 2012 р. про відходи електричного та електронного обладнання;

Директивою Європейського Парламенту і Ради 2022/2464 від 14 грудня 2022 р. про внесення змін до Регламенту (ЄС) № 537/2014, Директиви 2004/109/ЄС, Директиви 2006/43/ЄС і Директиви 2013/34/ЄС щодо корпоративної звітності із сталого розвитку;

Делегованим Регламентом Комісії (ЄС) 2023/2772 від 31 липня 2023 р., що доповнює Директиву 2013/34/ЄС Європейського Парламенту і Ради щодо стандартів звітності із сталого розвитку, та іншими актами законодавства ЄС.

Серед міжнародних документів ключовими є укладений у 2021 році Меморандум про взаєморозуміння між Європейським Союзом та Україною щодо стратегічного партнерства у сфері сировини та укладена у 2025 році Угода між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про створення Американсько-українського інвестиційного фонду відбудови. Діалог високого рівня налагоджено також із урядами Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії, Французькою Республікою, іншими державами - партнерами України.

Переліки та групи пріоритетності серед корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення

Законом України від 18 грудня 2024 р. № 4154-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оновлення Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року та регулювання деяких питань стосовно корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення” визначено сукупність умов, які необхідні для віднесення корисних копалин та компонентів до переліків стратегічного та критичного значення, а також необхідність методологічного визначення критеріїв та регулярного оцінювання ступеня критичності ризику перебоїв у постачанні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 р. № 845 “Про затвердження переліків корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення і переліків ділянок надр (родовищ корисних копалин) стратегічного та (або) критичного значення” затверджені: перелік корисних копалин та компонентів стратегічного значення, який включає 11 видів корисних копалин: руди алюмінієві, берилієві, мідні, нікелеві, ніобієві, стронцієві, танталові, титанові, уранові, цирконієві, а також флюорит; перелік корисних копалин та компонентів критичного значення, який містить 28 видів корисних копалин: руди алюмінієві, берилієві, ванадієві, вісмутові, вольфрамові, галієві, гафнієві, індієві, рідкісноземельні (ітрієві; метали лантаноїдної групи), літієві, миш'якові (арсен), мідні, мідні, нікелеві, ніобієві, олов'яні, свинцеві, стронцієві, сурм'яні (стибій), танталові, телурові, титанові, уранові, цезієві, цинкові, цирконієві, а також сіль калійну, скандій, флюорит.

Зазначені переліки затверджено в умовах відсутності методики віднесення металічних руд та неметалічних корисних копалин загальнодержавного значення (їх корисних компонентів) до переліку корисних копалин та компонентів стратегічного значення та переліку корисних копалин та компонентів критичного значення, а також оцінювання ступеня критичності ризику перебоїв у постачанні відповідної мінеральної сировини та/або переробленої продукції з такої мінеральної сировини та відповідних ґрунтовних досліджень. Наприклад, переліки не включають графітові руди. Це зумовлює потребу у проведенні оновлення переліків корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення на основі методики, яка б відповідала вимогам Регламенту (ЄС) 2024/1252.

Зважаючи на значущість корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення для національної економіки і безпеки, глобальні тенденції їх споживання, можна виділити дві групи, підтверджені запаси та стан розвитку промислової бази яких дають змогу нарощувати їх видобування, проводити їх переробку і створювати виробничі ланцюги в Україні.

Перша група пріоритетності: титан, графіт, марганець, уран, цирконій і гафній.

Друга група пріоритетності: берилій, германій, літій, тантал, рідкісноземельні елементи.

Предметом стратегічного інтересу залишаються алюміній, галій та калійні солі.

Для першої групи пріоритетності визначаються цілі на коротко- і довгострокову перспективу, сформульовані на основі аналізу, проведеного Мінекономіки. Для другої групи пріоритетності і тих корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення, що є предметом стратегічного інтересу, наводиться опис потенціалу їх використання для економіки України.

Титан

Серед цілей на короткостроковий період (п'ять років) визначаються, зокрема, такі:

проведення пошукових і пошуково-оцінювальних робіт на перспективних об'єктах розсипних титан-цирконієвих руд, а також переоцінки підтверджених ресурсів і запасів відомих родовищ;

проведення аукціонів (електронних торгів) з продажу спеціальних дозволів на користування надрами і конкурсів на укладення угод про розподіл продукції на щонайменше п'ять найбільш перспективних ділянок надр (родовищ);

забезпечення дотримання вимог екологічного законодавства, охорони та відновлення навколишнього природного середовища, збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час розробки та освоєння родовищ титановмісних руд;

підвищення рівня ефективності управління об'єктами державної власності в титановій галузі, зокрема фінансова санація і належна підготовка активів до приватизації;

застосування механізмів державної підтримки для створення хімічного кластера на базі Іршанської групи розсипних родовищ і сприяння співпраці підприємств (промисловому симбіозу) з метою виробництва як титанової продукції (концентрати, шлак, діоксид титану), так і побічних продуктів;

модернізація наявних потужностей із видобутку і збагачення титановмісних руд із суттєвим зниженням енергетичної інтенсивності, з перспективою консолідованого виробництва щороку до 1 млн. тонн ільменітового і рутилового концентратів;

сприяння запуску стратегічних інвестиційних проектів з метою відновлення та/або створення нових виробництв губчастого титану (із виходом на випуск до 20-30 тис. тонн на рік), а також пігментного діоксиду титану;

визначення належних правових та організаційних засад для поводження із хвостосховищами та іншими об'єктами складання відходів видобувної промисловості з метою їх використання як сировини.

Серед цілей на довгостроковий період (30 років) визначаються, зокрема, такі:

формування до 2035 року повного ланцюга доданої вартості з виробництва титану в металічній формі (губка, сплави, прокат, порошки);

збільшення обсягів хімічного виробництва із високим ступенем переробки титанової сировини, зокрема через підтримку проектів із модернізації АТ “Сумихімпром” та/або спорудження нових виробництв, що мають на меті підвищення повноти переробки і перехід на виробництво діоксиду титану високої чистоти (97-99 відсотків);

підтримка проектів із модернізації титанової промисловості для виробництва продукції із високою часткою доданої вартості, зокрема впровадження вакуумно-дугового переплаву, розвиток сегмента виробництва металевих порошків, порошкової металургії та адитивних технологій, розширення асортименту напівфабрикатів (листів, прутків, тощо) та продукції машинобудування на його основі;

зменшення експорту титанових концентратів на користь збільшення експорту продукції із високою доданою вартістю (двоокис титану, губка, металева продукція);

підтримка науково-дослідних центрів з розробки та впровадження нових технологій у титановій галузі, зокрема освоєння технологій отримання лігатур (титан-цирконій, титан-алюміній), пошук та розробка нових технологічних процесів, орієнтованих на оптимізацію, підвищення повноти і комплексності переробки сировини (руд і низькозбагачених концентратів);

забезпечення умов для доступу до виробничого (промислового) брухту титану, підтримка розвитку ринку рециклінгу та повторного використання титану;

реалізація інвестиційних проектів із рециклінгу хвостосховищ та інших відходів видобувної промисловості.

Графіт

Серед цілей на короткостроковий період (п'ять років) визначаються, зокрема, такі:

старт розробки щонайменше двох нових родовищ графіту із перспективою їх виходу на промислову експлуатацію;

виконання розкривних робіт на Південно-східній ділянці Заваллівського родовища або налагодження співпраці з розробки Зарічної ділянки і пов'язана з цим модернізація наявних потужностей переробки до 15-20 тис. тонн графітового концентрату на рік, із перспективою виходу на 40 тис. тонн на рік;

реалізація інвестиційних проектів із створення нових виробничих потужностей із перспективою виходу на сукупне виробництво 125-145 тис. тонн концентрату на рік;

створення потужностей із хімічної очистки (доведення чистоти концентрату до 99,95 відсотка) та виготовлення високоякісного сферичного графіту;

впровадження державної підтримки для всіх етапів виробничого ланцюга природного графіту, зокрема на розробку (придбання) технологій і створення підприємств із рециклінгу відпрацьованих акумуляторних батарей;

розвиток співпраці підприємств (промислового симбіозу) у виробничих ланцюгах природного і синтетичного графіту через механізм індустріальних парків, інших форм державної підтримки;

укладення довгострокових контрактів на викуп продукції із провідними західними виробниками акумуляторних елементів;

визначення правових та організаційних засад для управління відходами батарей і акумуляторів відповідно до вимог Регламенту (ЄС) 2023/1542 Європейського Парламенту та Ради від 12 липня 2023 р. про батареї та відпрацьовані батареї, що вносить зміни до Директиви 2008/98/ЄС та Регламенту (ЄС) 2019/1020 і скасовує Директиву 2006/66/ЄС, найкращих європейських практик;

розвиток системи збирання та оброблення відходів батарей та акумуляторів, зокрема за рахунок розширеної відповідальності виробника, створення інфраструктури для збирання та оброблення відходів батарей та акумуляторів.

Серед цілей на довгостроковий період (30 років) визначаються, зокрема, такі:

стала промислова експлуатація всіх основних родовищ графіту із виходом на сукупне виробництво понад 200 тис. тонн концентрату на рік, забезпечення приросту запасів за рахунок геологорозвідки;

реалізація інвестиційних проектів із створення виробництв анодних матеріалів, батарей і графітових електродів, а також іншої продукції на основі сферичного графіту, синтетичного та інших форм графіту;

створення виробництва вуглецевого волокна, графену, інших інноваційних матеріалів для використання у сферах електроніки, оборонної промисловості, медицини, створення композитних матеріалів, інших застосувань.

Марганець (манган)

Серед цілей на короткостроковий період (п'ять років) визначаються, зокрема, такі:

підготовка і старт розробки щонайменше двох ділянок у західній частині Нікопольського басейну;

проведення пошукових і пошуково-оцінювальних робіт щодо оксидних марганцевих руд і залізо-марганцевих руд на перспективних ділянках, а також переоцінка ресурсу шламів у сховищах Марганецького та Покровського гірничозбагачувальних комбінатів;

модернізація наявних потужностей із видобутку і збагачення марганцевої руди із суттєвим зниженням рівня енергетичної та водної інтенсивності, реалізація проектів із відновлення промислового водопостачання та логістики із перспективою видобутку до 4 млн. тонн руди на рік;

створення резервних систем водопостачання та альтернативних джерел технічної води, врегулювання інших проблемних питань групи компаній-операторів гірничозбагачувальних комбінатів і феросплавних заводів;

сприяння залученню стратегічних інвесторів з метою відновлення виробництва металевого марганцю, створення нових виробництв електролітичного металевого марганцю (із вмістом марганцю 99,7-99,9 відсотка), сульфату марганцю високої чистоти, катодних матеріалів для акумуляторів;

укладення довгострокових контрактів на викуп продукції із провідними західними виробниками феросплавів та акумуляторних елементів;

визначення належних правових та організаційних засад для управління шламами гірничозбагачувальних комбінатів і відвалами шлаків феросплавного виробництва з метою використання таких відходів як сировини;

сприяння співпраці підприємств (промисловому симбіозу) в металургійній та оборонній галузях з метою налагодження виробництва високоміцних сплавів на основі металевого марганцю.

Серед цілей на довгостроковий період (30 років) визначаються, зокрема, такі:

стала промислова експлуатація основних оксидних, карбонатних та оксидно-карбонатних родовищ марганцю із виходом на сукупне виробництво понад 6 млн. тонн руди на рік;

розробка нових ділянок поза Нікопольським басейном, забезпечення приросту запасів за рахунок геологорозвідки;

реалізація інвестиційних проектів і впровадження нових технологій у переробку важкозбагачуваних карбонатних і змішаних типів руд із перспективою виходу на виробництво високоякісних концентратів (сировини для металургійного та акумуляторного виробництв);

розвиток співпраці підприємств (промислового симбіозу) у виробничих ланцюгах на основі марганцю, графіту та інших матеріалів через механізм надання пільг учасникам індустріальних парків, інші форми державної підтримки для побудови повного циклу з виробництва акумуляторів, а також для інше застосування марганцю (зокрема у формі діоксиду у лакофарбовому виробництві, фільтрувальних системах для очищення води, для будівельних матеріалів);

реалізація інвестиційних проектів із рециклінгу шламів гірничозбагачувальних комбінатів у концентрати і рециклінгу шлаків феросплавного виробництва у товарну продукцію.

Уран

Серед цілей на короткостроковий період (п'ять років) визначаються, зокрема, такі:

урегулювання питання щодо виключення статей 2.6.1-2.6.4 (відомості щодо уранової сировини) глави 2 розділу II Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Центрального управління СБУ від 23 грудня 2020 р. № 383, відкриття даних для інвесторів;

ревізія балансу запасів та фонду ділянок із перспективними ресурсами та визначення найбільш підготовлених і перспективних, проведення розвідки, дорозвідки та підготовки до промислового освоєння щонайменше п'яти нових родовищ;

проведення конкурсів на укладення угод про розподіл продукції (у разі їх неуспішності - аукціонів (електронних торгів) з продажу спеціальних дозволів на користування надрами) на щонайменше три найбільш перспективні ділянки надр (родовища);

схвалення і виділення ресурсів для реалізації Державної цільової економічної програми розвитку атомно-промислового комплексу;

обрання моделі розвитку державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат”, забезпечення погашення кредиторської заборгованості та збереження робочих місць, сталого та достатнього державного фінансування базової інвестиційної програми (зокрема запуск повноцінного промислового виробництва на Новокостянтинівському родовищі та модернізація гідрометалургійного заводу);

вихід на виробництво 750-800 тонн уранового концентрату, що забезпечить щонайменше 30 відсотків потреб усього парку атомних електростанцій України із водно-водяними енергетичними реакторами номінальною електричною потужністю 1000 мегават (далі - реактори типу ВВЕР-1000) за рахунок власного видобутку;

створення потужностей із виробництва тепловидільних збірок, яке забезпечить 50 відсотків потреб всього парку атомних електростанцій України з реакторами типу ВВЕР-1000;

розширення співпраці із партнерами (США, Французька Республіка, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Японія тощо) з метою включення до нових глобальних ланцюгів постачання для малих модульних реакторів і реакторів IV покоління;

розвиток технологій вилуговування, зокрема удосконалення реагентів, проведення досліджень і трансфер технологій щодо вилучення корисних компонентів із відходів уранового виробництва;

вивчення можливостей для створення оборонного виробництва із використанням збідненого урану у співпраці з іноземними компаніями-партнерами.

Серед цілей на довгостроковий період (30 років) визначаються, зокрема, такі:

промислове освоєння щонайменше п'яти родовищ, залучення приватних інвестицій для реалізації нових проектів із видобування (промислової розробки родовищ) урану та переробки уранових руд;

збільшення обсягів виробництва урану і вихід на забезпечення в повному обсязі потреб усього парку атомних електростанцій України з реакторами типу ВВЕР-1000, включаючи нові потужності (великі та малі модульні реактори), за рахунок власного видобутку;

підвищення рівня ефективності переробки уранових руд і виробництва урану з метою зниження витрат і впливу на довкілля, зокрема розвиток уранового виробництва за технологією підземного вилуговування, досягнення максимальної екологічної безпеки та сталості у видобутку і переробці уранових руд;

створення конкурентоспроможного сегмента у глобальних ланцюгах постачання малих модульних реакторів і реакторів IV покоління, зокрема високопробного низькозбагаченого урану, виробництво обладнання та компонентів, надання інжинірингових та інших послуг;

розвиток ядерно-паливного хабу: розширення потужностей і номенклатури виробництва тепловидільних збірок для забезпечення в повному обсязі потреб усього парку атомних електростанцій України з реакторами типу ВВЕР-1000 та експорту (зокрема з метою заміщення Російської Федерації на світовому ринку), розвиток власної інфраструктури для конверсії урану, виробництво паливних порошків і таблеток.

Цирконій і гафній

Серед цілей на короткостроковий період (п'ять років) визначаються, зокрема, такі:

проведення пошукових і пошуково-оцінювальних робіт, переоцінки підтверджених ресурсів і запасів відомих родовищ;

підготовка до освоєння щонайменше двох нових комплексних розсипних родовищ;

підтримка інвестиційних проектів із відновлення виробництва цирконієвого концентрату із перспективою виходу на 30-40 тис. тонн на рік і діоксиду цирконію - до 100 тонн на рік і більше;

залучення стратегічних інвесторів для комплексної модернізації і технічного переоснащення виробничих потужностей відокремленого підрозділу Дніпродзержинського хімічного заводу державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” з метою виготовлення діоксиду цирконію, металевих цирконію та гафнію, сплавів на їх основі та/або укладення довгострокових контрактів на викуп продукції із провідними західними виробниками сплавів і прокату, а також ядерного палива;

надання підтримки через актуалізацію та експертизу наявних проектів і робочої документації, виконання техніко-економічних обґрунтувань, проведення додаткових проектно-вишукувальних робіт за участю наукових установ України;

запуск пілотного проекту з переробки цирконовмісних відходів на базі одного із гірничозбагачувальних комбінатів.

Серед цілей на довгостроковий період (30 років) визначаються, зокрема, такі:

освоєння магнійтермічної та інших технологій виробництва металевого цирконію реакторної чистоти;

забезпечення повного внутрішнього металургійного циклу з виробництва цирконієвих і гафнієвих матеріалів для потреб атомних електростанцій України з реакторами типу ВВЕР-1000, включаючи трубні заготовки, прокат, оболонки тепловидільних елементів та інші конструкційні елементи реакторів;

реалізація інвестиційних проектів для масштабування виробництва з виходом на експорт понад 50 відсотків обсягу продукції (цирконієві сплави, порошки, каталітичні носії), подальша інтеграція в міжнародні виробничі ланцюги;

проведення досліджень із застосування цирконію, пов'язаних сплавів і сполук у виробництві елементів відновлюваної енергетики, інших інноваційних матеріалів.

Берилій

Берилій широко використовується в інфраструктурі електронних комунікаційних мереж і комп'ютерній техніці, медичній апаратурі, автомобілебудуванні, ядерній енергетиці, аерокосмічній та оборонній промисловості. Для України доцільно орієнтувати застосування берилію на високоточну оптику і тепловідвідні вузли для платформ протиповітряної оборони і літальних апаратів (зокрема гіростабілізовані модулі безпілотних літальних апаратів і супутникові підсистеми), а також на контакти і пружні елементи із берилієвої бронзи (мідно-берилієвого сплаву) для інфраструктури електронних комунікаційних мереж (обладнання базових станцій, комутація живлення, роз'єми).

Германій

Завдяки своїм властивостям германій використовується у вузькопрофільних, але стратегічно важливих галузях. Найбільша частка використання припадає на виробництво оптичних волокон для електронних комунікаційних мереж (34 відсотки), інфрачервоної оптики, зокрема тепловізорів, систем нічного бачення, військової та медичної техніки (22 відсотки), каталізаторів для полімеризації (21 відсоток), багатошарових фотоелектричних елементів, мікроелектроніку та медицину. Для України найбільш очевидними нішами споживання германію є леговані пресформи для виробництва оптичного волокна та інфрачервона оптика/тепловізійні прилади для оборонно-промислового комплексу (оптичні лінзи, призми тепловізорів). Можлива часткова локалізація виробництва, наприклад, доцільно налагодити шліфування та покриття германієвих лінз, складання тепловізійних прицілів з імпортними матрицями.

Літій

Літій є критично важливим матеріалом для виробництва літій-іонних акумуляторів, які використовуються в електромобілях, портативній електроніці та установках зберігання енергії. В Україні внутрішній попит обмежений через відсутність власного виробництва сучасних акумуляторних комірок. Українські підприємства переважно займаються складанням батарей із імпортованих елементів. Перспективними напрямами є розвиток електротранспорту, установок зберігання енергії в комбінації із установками відновлюваної енергетики та оборонна промисловість. Додатковим стимулом може стати поглиблення співпраці із ЄС у рамках Меморандуму про взаєморозуміння між Європейським Союзом та Україною щодо стратегічного партнерства у сфері сировини. Документ передбачає розвиток виробництва літієвих хімікатів і компонентів батарей в Україні, їх інтеграцію в європейські ланцюги постачання, а також створення потужностей із рециклінгу відпрацьованих літієвих акумуляторів.

Тантал

Основні галузі застосування танталу - електроніка (55 відсотків загального споживання), виробництво твердих сплавів (20 відсотків), хімічного обладнання (15 відсотків), суперсплави (8 відсотків) та інші галузі (2 відсотки). Потенційним застосуванням ресурсів танталу в Україні може стати виробництво електролітичних конденсаторів і термостійких резисторів, спеціального скла, анодних оксидних плівок для формування захисних покриттів хірургічних інструментів, а також хірургічних імплантів (зокрема для скріплення кісток при переломах).

Ніобій як супутній компонент тантало-ніобієвих руд переважно використовується у виробництві сталі, зокрема високоміцних низьколегованих сталей. Основними сферами його застосування є будівництво, автомобілебудування, а також виробництво неіржавних і спеціальних сталей, зокрема в ядерній та космічній промисловості, а також у виробництві надпровідних магнітів для магнітно-резонансних томографів.

Рідкісноземельні елементи

Найбільший попит на легкі рідкісноземельні елементи зумовлений швидким зростанням ринків відновлюваної енергетики, цифрових технологій та екологічно чистого транспорту. Неодим є основою для створення потужних постійних магнітів (неодим-залізо-бор), що широко застосовуються в генераторах вітрових турбін, двигунах електромобілів, медичному обладнанні та дронах. Лантан активно використовується у вигляді оксиду в каталітичних системах нафтопереробки, є складовою оптичного скла та металогідридних акумуляторів, які використовуються в автомобілях плагін-гібридних. Церій має широке застосування у полірувальних матеріалах, автомобільних каталітичних нейтралізаторах, а також оптичній промисловості. Празеодим відіграє важливу роль у виробництві магнітів у поєднанні з неодимом, а також застосовується в авіаційних деталях, оптичних лінзах і лазерних технологіях. Ітербій застосовується у волоконних лазерах, що використовуються у тривимірному друці, металургії та військових технологіях, завдяки високій енергоефективності і стабільності - у виробництві кераміки, напівпровідників і точних оптичних годинників нового покоління, що мають стратегічне значення для супутникових навігаційних систем. Тербій застосовується в лазерах, дисплеях, флуоресцентних матеріалах, а також у складі потужних постійних магнітів. Лютецій використовують у медицині, зокрема для виробництва сцинтиляційних детекторів для сканерів позитронно-емісійної томографії, для радіотерапії, а також як каталізатор у нафтохімічній промисловості.

В українському контексті рідкісноземельні елементи можуть бути використані для локалізації виробництва компонентів із постійними магнітами для вітроенергетики (генератори), електротранспорту (тягові двигуни і компоненти зарядних станцій) та оборонно-промислового комплексу (високоефективні серводвигуни, системи наведення, лазерні підсистеми). Попит на такі магніти зростає в ЄС відповідно до енергетичних цілей, що може бути використано для побудови спільних виробничих ланцюгів.

Потенціал скандію в Україні пов'язаний, насамперед, із титан-цирконієвими розсипними і титановими корінними родовищами (супутній компонент ільменіту, рутилу, циркону) та фосфатно-рідкісноземельними об'єктами. В Україні скандій історично отримували як побічний продукт уранового виробництва, що створює підстави для пілотних проектів із вилучення скандію із наявних відходів видобувної промисловості. Застосування, перш за все, можливе у виробництві сплавів для авіа- та ракетобудування, безпілотних літальних апаратів та легкої бронетехніки, а також твердотільних паливних елементів, де сполуки скандію використовують у твердому електроліті.

Важкі рідкісноземельні елементи залишаються малодослідженими в Україні, проте не менш важливими. Диспрозій необхідний для виготовлення магнітів, які працюють за високих температур, зокрема в електромобілях і ядерних реакторах. Гадоліній використовується в лазерах, люмінофорах і медичних сканерах. Гольмій використовується в лазерах для хірургії м'яких тканин, зокрема в урології та ортопедії, а також для виготовлення поглинаючих стрижнів ядерних реакторів. Ербій широко застосовується у волоконно-оптичних підсилювачах, а також у дерматологічних лазерах для косметичних процедур і лікування шкіри. Тулій, хоча є одним із найрідкісніших лантаноїдів, використовується в медицині, а також як джерело рентгенівського випромінювання в переносних приладах.

Ітрій в українському контексті може вилучатися побічно із концентратів рідкісноземельних елементів, насамперед із монациту та наявного ксенотиму. Застосування в Україні можливе для промислових та оборонних систем (лазери на кристалах ітрій-алюмінієвого гранату), оптики та електроніки (ітрієві фосфори), а також в енергетиці та авіабудуванні (ітрієва оксидна кераміка для теплозахисних покриттів турбін і високотемпературна кераміка двигунів).

Алюміній

Алюміній та його сплави мають широке застосування у транспорті, аерокосмічній галузі та будівництві. Попри відсутність значної сировинної бази алюмінію (українські боксити мають порівняно низькі концентрації глинозему, через що їх використання для виробництва металургійного алюмінію не є рентабельним), в Україні наявна певна промислова база (ТОВ “Миколаївський глиноземний завод”, АТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”). Обидва об'єкти перебувають в управлінні Фонду державного майна і готуються до приватизації, зокрема відповідно до наказу Фонду державного майна України від 4 січня 2022 р. № 1 “Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації”.

Галій

Галій є важливим компонентом для електронної та оптоелектронної промисловості, оскільки використовується у вигляді сполук для напівпровідників, лазерів, радарів, дисплеїв, електронних комунікаційних мереж п'ятого покоління (5G). На відміну від більшості інших корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення галій не має власних промислових родовищ, а є побічним продуктом переробки бокситів (алюмінієвих руд) і цинкових концентратів. Його значення для України визначається не лише як матеріалу подвійного призначення (радіоелектроніка, військова техніка), але і як елемента для зелених і цифрових технологій - сонячних фотоелементів нового покоління, світлодіодів, високоефективних мікрочіпів. Для України перспективним напрямом є інтеграція в ланцюги постачання ЄС через відновлення та модернізацію потужностей із переробки алюмінієвої сировини, а також розвиток досліджень і виробництва напівпровідникових матеріалів на його основі.

Калійні солі

Калійні солі мають стратегічне значення для агропромислового сектору як ключовий компонент мінеральних добрив, що забезпечує продовольчу безпеку та збереження експортного потенціалу. Дослідження Європейської Комісії прогнозують зростання попиту на калій у зв'язку з переходом до сталого сільського господарства та збільшенням врожайності культур. Це створює для України можливість інтегруватися у спільні європейські ланцюги постачання, залучати інвестиції у відновлення виробництва та сприяти розвитку видобувної та хімічної промисловості.

Стратегічні цілі та показники їх досягнення

Стратегічні цілі розподілені відповідно до основних векторів реалізації Стратегії.

Стратегічна ціль 1. Прискорення реалізації пріоритетних інвестиційних проектів, спрямованих на нарощування видобутку та переробки корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення

Показниками досягнення стратегічної цілі є:

створення центру компетенцій, який виконуватиме аналітичну, координаційну, методичну функції в секторі корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення;

оновлення пріоритетних напрямів державної політики щодо розвитку ключових секторів економіки, що залежать від корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення;

формування інтегрованої системи багаторівневого управління із урахуванням запитів органів виконавчої влади, потреб бізнесу, науки і територіальних громад;

проведення верифікації запасів і ресурсів щонайменше 30 родовищ корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення згідно із стандартами Класифікаційної Системи шаблону Комітету з міжнародних стандартів звітності про запаси корисних копалин, Рамкової класифікації Організації Об'єднаних Націй викопних енергетичних і мінеральних запасів і ресурсів корисних копалин 2019 року або іншими міжнародно визнаними системами і стандартами (за ініціативою та за рахунок коштів користувача надр);

проведення геопросторового картування та визначення щонайменше 10 зон для формування промислових кластерів і взаємопов'язаних промислових ланцюгів доданої вартості;

формування щороку та оновлення портфеля щонайменше 10 пріоритетних інвестиційних проектів із включенням до Єдиної цифрової інтегрованої інформаційно-аналітичної системи управління процесом відбудови об'єктів нерухомого майна, будівництва та інфраструктури;

проведення щороку не менше 10 аукціонів (електронних торгів) з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та конкурсів на укладення угод про розподіл продукції для реалізації проектів у сфері корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення;

проведення щороку не менше 10 міжнародних презентацій портфеля проектів у рамках інвестиційних форумів, заходів типу “бізнес для бізнесу”, виставок, конференцій тощо;

зменшення адміністративного навантаження на суб'єктів господарювання;

скорочення середнього строку (від дати надання спеціального дозволу) на користування надрами до початку провадження планованої діяльності;

реалізація принципу єдиного вікна в частині підготовки пакета дозвільних документів;

збільшення обсягу залучених інвестицій у проекти із видобування, збагачення, переробки та рециклінгу корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення;

відновлення рівня завантаженості виробничих потужностей видобувного та переробного секторів до показників, досягнутих до початку збройної агресії Російської Федерації проти України (85-90 відсотків), у 2028 році із подальшим зростанням після 2028 року;

забезпечення зростання реального обсягу валової доданої вартості сектору видобувної промисловості у 2030 році (порівняно із 2025 роком) у три рази;

забезпечення досягнення цільового показника частки переробної промисловості в цілому у структурі валового внутрішнього продукту на рівні 20 відсотків у 2035 році;

зменшення кількості конфліктів між суб'єктами надрокористування та територіальними громадами;

збільшення частки відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, що спрямовуються до місцевих бюджетів;

збільшення частки проектів, що впроваджують міжнародні стандарти прозорості та взаємодії із заінтересованими сторонами.

Стратегічна ціль 2. Інтеграція України у світові ланцюги постачання

Показниками досягнення стратегічної цілі є:

залучення до 2028 року прямих іноземних інвестицій на рівні щонайменше 1 млрд. доларів США у видобувні та переробні проекти у сфері корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення;

забезпечення внутрішнього приросту валової доданої вартості, сформованої в зонах спеціального режиму інвестиційної діяльності (у відсотках до попереднього року), її питомої ваги у валовому внутрішньому продукті України;

збільшення частки інвестицій у дослідницькі та інноваційні проекти в загальному обсязі капіталовкладень у сектор корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення;

збільшення кількості новостворених наукових парків і дослідницьких лабораторій;

забезпечення зростання кількості новостворених бізнесів (стартап) у рамках міжнародних проектів, що працюють у секторі корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення;

забезпечення збільшення кількості запатентованих винаходів та успішно впроваджених інновацій у виробничі процеси;

забезпечення зниження до 2030 року частки необробленої сировини в структурі експорту із 88,9 відсотка (2024 рік) до 59 відсотків;

забезпечення збільшення кількості укладених стратегічних торговельних угод і меморандумів про партнерство;

забезпечення зростання частки експорту корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення в загальному обсязі експорту мінеральної продукції;

покращення позиції України в міжнародних рейтингах конкурентоспроможності у сфері корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення;

мінімізація ризиків, пов'язаних із торговельними обмеженнями або митними бар'єрами, завдяки розгалуженій мережі стратегічних партнерств;

збільшення іноземних капітальних інвестицій у компанії, що впровадили обов'язкові стандарти у сфері екологічних, соціальних та управлінських чинників ведення бізнесу;

введення до кінця 2040 року в експлуатацію залізничних коридорів із колією європейського зразка завширшки 1435 міліметрів: Північне море - Балтика (через Львів, Ковель, Київ, Харків до Маріуполя), Балтійське море - Чорне море - Егейське море (через Львів, Чернівці, Румунію та Молдову до Одеси), Середземноморський і Рейн - Дунай (від Чопа до Львова), які безпосередньо поєднають ключові українські кластери з видобутку, збагачення і переробки титану, марганцю, графіту та урану із основними європейськими логістичними вузлами;

забезпечення зростання кількості модернізованих і введених в експлуатацію вантажних терміналів у портах та аеропортах із підвищеною пропускною спроможністю;

скорочення середнього часу на перевалку та перевезення від пункту видобутку чи переробки до порту/кінцевого споживача.

Стратегічна ціль 3. Підвищення конкурентоспроможності галузей промисловості на основі корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення шляхом оптимізації виробничих витрат, зниження транспортно-логістичних витрат, розвитку кадрового потенціалу, проведення досліджень і впровадження інновацій

Показниками досягнення стратегічної цілі є:

підвищення рівня самозабезпечення електричною енергією (за рахунок власних генеруючих потужностей промислових підприємств);

зменшення питомих витрат електричної енергії на виробництво продукції промислових підприємств;

зменшення частки витрат на електричну енергію у собівартості продукції промислових підприємств;

оптимізація питомої вартості залізничних вантажних перевезень і зменшення частки цих витрат у вартості продукції промислових підприємств;

покращення співвідношення національних і світових показників енергетичних витрат і питомої вартості залізничних вантажних перевезень;

забезпечення підготовки щонайменше 1 тис. інженерно-технічних фахівців для гірничодобувної сфери у період до 2030 року і 3 тис. інженерно-технічних фахівців для гірничодобувної та суміжних сфер у співпраці із освітніми установами розвинених країн у період після 2030 року;

задоволення потреб промислових підприємств у професійних і висококваліфікованих працівниках у розрізі окремих спеціальностей у період 2030-2035 років і в подальшому;

оновлення кадрового потенціалу промислових підприємств за рахунок підготовки, залучення і професійного розвитку фахівців із необхідними компетенціями;

збільшення частки витрат на проведення наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок у валовому внутрішньому продукті до 1,2 відсотка у 2030 році із подальшим зростанням після 2030 року;

збільшення середньої частки витрат на проведення наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок у валовому доході промислових підприємств;

збільшення частки позабюджетного фінансування в загальному обсязі фінансування державних наукових установ щонайменше до 30 відсотків у 2030 році та її зростання до 50 відсотків у подальшому;

збільшення частки інноваційних підприємств у загальній кількості підприємств у секторі корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення;

збільшення обсягу і частки експорту товарів, вироблених високо- і середньотехнологічними підприємствами сектору корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення, у загальному обсязі експорту товарів зазначеного сектору;

зростання рівня задоволення виробничо-технологічних потреб промислових підприємств у сфері видобутку, збагачення та переробки корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення у спеціалізованих хімікатах, зокрема реагентах, за рахунок їх внутрішнього виробництва.

Стратегічна ціль 4. Сприяння розвитку циркулярної економіки шляхом створення системи вилучення корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення із відходів та їх рециклінгу

Показниками досягнення стратегічної цілі є:

формування та оновлення наборів даних щодо обсягів потоків відходів, що містять корисні копалини та компоненти стратегічного та критичного значення, і концентрації в них таких корисних копалин та компонентів;

проведення спеціальних досліджень з оцінки потенціалу вилучення корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення із різних типів відходів (насамперед, відходів видобувної промисловості);

проведення аналізу та оцінки техногенних родовищ з метою визначення наявності, обсягів запасів та економічної доцільності вилучення корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення;

створення реєстру техногенних ресурсів, який включатиме об'єкти різної форми власності та забезпечуватиме централізований доступ заінтересованих сторін до інформації про відходи, що містять корисні копалини та компоненти стратегічного та критичного значення;

запровадження схем розширеної відповідальності виробника для відходів електронного та електричного обладнання і відпрацьованих шин;

усунення регуляторних перешкод для вилучення корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення із відходів видобувної промисловості (зокрема в частині земельних питань і сплати екологічного податку);

проведення інформаційних кампаній щодо економічних, екологічних і безпекових переваг збирання та сортування потоків відходів, що містять корисні копалини та компоненти стратегічного та критичного значення;

встановлення та виконання мінімальних цілей із задоволення попиту на корисні копалини та компоненти стратегічного та критичного значення за рахунок вторинних ресурсів (за аналогією до показника, встановленого пунктом а(iii) параграфа 1 статті 5 Регламенту (ЄС) 2024/1252);

запровадження та масштабування технологій автоматичного сортування відходів електронного та електричного обладнання, що містить корисні копалини та компоненти стратегічного та критичного значення;

створення пілотних еко-індустріальних парків, які займаються рециклінгом корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення;

збільшення обсягу відходів, що містять корисні копалини та компоненти стратегічного та критичного значення і піддавалися рециклінгу (тонн на рік).

Завдання, що спрямовані на досягнення стратегічних цілей, етапи їх виконання та очікувані результати

Для досягнення стратегічної цілі 1 передбачається виконання таких завдань:

формування скоординованої державної політики та механізмів міжвідомчої взаємодії у сфері корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення;

проведення цільової оцінки ресурсного потенціалу (запасів і ресурсів корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення) із визначенням критеріїв відбору перспективних об'єктів;

формування на постійній основі портфеля пріоритетних проектів для розвитку українського бізнесу та налагодження співпраці з державами-партнерами (державами - членами ЄС, США, Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, Канадою тощо), що включає запровадження механізму ідентифікації проектів стратегічного значення для забезпечення національної безпеки відповідно до вимог Регламенту (ЄС) 2024/1252;

удосконалення наявних інструментів стимулювання інвестицій і розроблення програм із підтримки пріоритетних проектів;

підвищення рівня суспільної підтримки видобувних проектів і мінімізація ризиків конфліктів, що включає запровадження механізмів участі територіальних громад у розподілі економічних вигод від реалізації видобувних та/або переробних проектів, зокрема через часткове спрямування податкових надходжень до місцевих бюджетів.

Очікуваними результатами досягнення стратегічної цілі 1 є:

формування скоординованої державної політики та запровадження механізмів міжвідомчої взаємодії у сфері корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення;

проведення цільової оцінки ресурсного потенціалу корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення відповідно до законодавства;

організація процесу відбору, оцінки, супроводу та просування інвестиційних проектів у сфері корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення;

забезпечення передбачуваного регуляторного середовища та впровадження комплексних інструментів стимулювання інвестиційної діяльності у сфері видобування та переробки корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення;

підвищення рівня обізнаності територіальних громад про видобувні та переробні проекти, підвищення рівня їх довіри через прозору підготовку ділянок надр, впровадження механізмів участі територіальних громад у розподілі економічних вигод, належне інформування населення та дотримання міжнародних стандартів прозорості і взаємодії із заінтересованими сторонами.

Для досягнення стратегічної цілі 2 передбачається виконання таких завдань:

розвиток міжнародної інноваційної співпраці та створення наукових парків і дослідницьких лабораторій з метою впровадження передових технологій у виробничі процеси;

укладення стратегічних торговельних угод, розвиток довгострокового партнерства і диверсифікація постачань для стабільної інтеграції у глобальні ланцюги постачання;

забезпечення прискорення та спрощення процедур експортного контролю для виробників сировини та продукції на основі корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення з метою збереження міжнародних ринків збуту.

Очікуваними результатами досягнення стратегічної цілі 2 є:

значне збільшення обсягу іноземних інвестицій, спрямованих на створення та модернізацію виробничо-переробних потужностей, зокрема через розширення співпраці із міжнародними фінансовими інституціями. Активне залучення приватного капіталу для розвитку інфраструктурних об'єктів, які не мають державної підтримки в частині фінансування. Підвищена інвестиційна привабливість галузі в результаті створення та функціонування зон спеціального режиму інвестиційної діяльності;

створення сучасної технологічної бази, зокрема через активну міжнародну дослідницьку кооперацію. Забезпечення зростання кількості інтегрованих у виробництво високотехнологічних проектів і розробок;

поглиблення торговельної співпраці із провідними міжнародними партнерами та зростання обсягів експорту. Запровадження ефективних механізмів страхування та гарантування ризиків (комерційних, політичних) для українських компаній на світових ринках (на всіх етапах ланцюга постачання). Розширення застосування спеціальних інституційних інструментів (зон вільної торгівлі, технологічних режимів) та укладання довгострокових зовнішньоекономічних договорів, що підвищують надійність і прогнозованість ведення бізнесу;

покращення пропускної спроможності транспортних коридорів і скорочення часу доставки сировини і готової продукції. Зниження логістичних витрат у структурі собівартості продукції за рахунок нової інфраструктури. Створення гнучкої системи перевезень, що здатна обслуговувати різні типи вантажів (збагачена руда, зливки, порошок, готові деталі);

значне скорочення часу на перевірки та погодження експортних контрактів, що забезпечує своєчасне виконання експортних поставок. Збереження та розширення міжнародних ринків збуту української продукції завдяки швидкому та прозорому експортному контролю.

Для досягнення стратегічної цілі 3 передбачається виконання таких завдань:

зниження витрат для забезпечення електричною енергією промислових підприємств у галузях, які пов'язані із корисними копалинами та компонентами стратегічного та критичного значення, що включає підтримку впровадження передових ресурсо- та енергоефективних технологій у промислові процеси, забезпечення умов для застосування динамічного ціноутворення та управління попитом, укладення довгострокових контрактів із виробниками електричної енергії, надання підтримки для створення власних генеруючих потужностей для часткового чи повного забезпечення своїх енергетичних потреб;

забезпечення належного кадрового ресурсу для промислових підприємств у галузях, які пов'язані із корисними копалинами та компонентами стратегічного та критичного значення, що включає активізацію співпраці та поглиблення інтеграції освітнього і промислового секторів шляхом розвитку дуальної форми здобуття освіти, сприяння створенню кластерів, які об'єднають промислові підприємства із закладами професійної, фахової передвищої освіти;

створення сприятливих умов для розвитку науково-дослідницького, інжинірингового та сервісного секторів з метою підтримки інновацій у технологіях розвідки, видобутку та переробки корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення;

підтримка розбудови екосистеми суміжних виробництв (спеціалізованих хімікатів, зокрема реагентів) у галузях, які пов'язані із корисними копалинами та компонентами стратегічного та критичного значення.

Очікуваними результатами досягнення стратегічної цілі 3 є:

мінімізація енергетичних витрат у собівартості продукції промислових підприємств у галузях, які пов'язані із корисними копалинами та компонентами стратегічного та критичного значення, підвищення рівня конкурентоспроможності їх продукції на світовому ринку;

мінімізація транспортних витрат промислових підприємств у галузях, які пов'язані із корисними копалинами та компонентами стратегічного та критичного значення, підвищення рівня конкурентоспроможності їх продукції на світовому ринку;

підготовка достатньої кількості професійних і висококваліфікованих працівників для забезпечення потреб і сталого розвитку промислових підприємств у галузях, які пов'язані із корисними копалинами та компонентами стратегічного та критичного значення;

створення сприятливого інституційного середовища для розвитку інноваційних і виробничих екосистем шляхом інтеграції освіти, науки і бізнесу, інтеграції в міжнародні науково-технологічні та інноваційні програми і партнерства, забезпечення сталого та диверсифікованого фінансування, підвищення рівня ефективності наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності у сфері видобутку, збагачення та переробки корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення.

Для досягнення стратегічної цілі 4 передбачається виконання таких завдань:

визначення та забезпечення регулярної актуалізації інформації про потенціал вилучення корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення із відходів, що включає геолого-економічну оцінку техногенних родовищ;

створення системи збирання та сортування побутових і промислових відходів, що містять корисні копалини та компоненти стратегічного та критичного значення, яка включає запровадження схем розширеної відповідальності виробника, встановлення вимог до дизайну продукції, які підтримують ефективну ідентифікацію та розділення компонентів стратегічного та критичного значення;

створення системи рециклінгу відходів, що містять корисні копалини та компоненти стратегічного та критичного значення.

Очікуваними результатами досягнення стратегічної цілі 4 є:

формування аналітичної та інформаційної основи для визначення потенціалу вилучення із відходів корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення;

створення передумов для ефективного збирання і сортування відходів, що містять корисні копалини та компоненти стратегічного та критичного значення;

створення ефективної системи рециклінгу відходів, що містять корисні копалини та компоненти стратегічного та критичного значення, шляхом залучення інвестицій, розвитку еко-індустріальних парків і впровадження інноваційних технологій.

Реалізація Стратегії здійснюється трьома етапами, для кожного з яких передбачається розроблення та виконання одного або кількох операційних планів на відповідний період.

Перший етап (2026-2031 роки) передбачає:

проведення геологічної розвідки та переоцінки запасів, забезпечення відкритого доступу до даних;

запуск ключових проектів, реформування законодавства, початок модернізації інфраструктури та залучення перших інвестицій;

забезпечення доступу до капіталу і технологій видобутку, переробки та повторного використання;

розвиток інфраструктури для переробки руд у концентрати чи напівфабрикати;

розширення співпраці із ключовими державами-партнерами та компаніями.

Другий етап (2032-2040 роки) передбачає:

розширення виробничих потужностей, розбудову промислових зон і комплексів із перетворення концентратів та продуктів збагачення на продукцію із високою доданою вартістю;

розвиток повного циклу товарного виробництва за рядом позицій, включаючи різні типи акумуляторів, титановий прокат і комплексні титанові компоненти, тепловидільні збірки ядерного палива тощо;

посилення науково-технічного потенціалу, кадрового забезпечення;

збільшення обсягів експорту з метою досягнення провідних позицій на світовому ринку або посилення позицій в окремих його сегментах (залежно від виду продукції).

Третій етап (2041-2056 роки) передбачає:

забезпечення сталого розвитку відповідних галузей промисловості через впровадження інноваційних, високотехнологічних виробництв;

розвиток технологій і створення нових потужностей для рециклінгу відповідно до принципів циркулярної економіки.

Обсяг фінансових, матеріально-технічних, трудових та інших ресурсів, необхідних для реалізації Стратегії

Фінансове, матеріально-технічне і кадрове забезпечення реалізації Стратегії здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, затверджених на відповідний рік, а також коштів міжнародної технічної допомоги та міжнародних організацій, інших джерел, не заборонених законодавством.

Обсяги фінансування завдань з реалізації Стратегії визначатимуться на основі пропозицій центральних органів виконавчої влади, що є державними замовниками відповідних державних програм, із урахуванням бюджетних призначень головних розпорядників бюджетних коштів за бюджетними програмами, визначеними в Державному бюджеті України на відповідний рік, та уточнюватимуться щороку відповідно до Закону про Державний бюджет України на відповідний рік та Бюджетної декларації із урахуванням наявних бюджетних можливостей.

Порядок проведення моніторингу, оцінки результатів реалізації Стратегії та звітування

Організаційне забезпечення та моніторинг за реалізацією Стратегії здійснюється Мінекономіки за участю міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, обласних та Київської міської державних адміністрацій (військових адміністрацій).

Стратегія реалізується шляхом виконання операційних планів, які містять заходи, спрямовані на досягнення стратегічних цілей.

Мінекономіки аналізує та узагальнює інформацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, обласних та Київської міської державних адміністрацій (військових адміністрацій) про стан виконання відповідного операційного плану, яка подається щокварталу до 5 числа місяця, наступного за звітним, починаючи з 2026 року, за результатами опрацювання цієї інформації готує звіт про хід реалізації Стратегії, який подає щороку до 1 березня починаючи з 2027 року Кабінетові Міністрів України та оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті.

Під час підготовки щороку звітів Мінекономіки проводиться оцінка досягнення цілей Стратегії, за результатами якої формуються пропозиції щодо подальшої реалізації державної політики у відповідних сферах, зокрема щодо внесення змін до цієї Стратегії.

У разі несвоєчасного виконання операційного плану відповідальні за виконання міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, обласні та Київська міська держадміністрації (військові адміністрації) повідомляють Мінекономіки про підстави та причини несвоєчасного виконання та/або нездійснення відповідних заходів. У разі потреби зазначені суб'єкти подають Мінекономіки пропозиції щодо внесення змін до Стратегії та/або операційного плану.

До підготовки щороку звіту про стан реалізації Стратегії можуть бути залучені, зокрема, експерти, профільні бізнес-асоціації, інститути громадянського суспільства та наукові установи.

ЗАТВЕРДЖЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 27 травня 2026 р. № 569-р

ОПЕРАЦІЙНИЙ ПЛАН

з реалізації у 2026-2028 роках Стратегії розвитку галузей промисловості на основі корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення на період до 2056 року

Найменування завдання

Найменування заходу

Відповідальні за виконання

Строк виконання

Індикатор виконання

Стратегічна ціль 1. Прискорення реалізації пріоритетних інвестиційних проектів, спрямованих на нарощування видобутку та переробки корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення

1. Формування скоординованої державної політики та механізмів міжвідомчої взаємодії у сфері корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення

1) опрацювання питання щодо створення постійно діючого консультативно-дорадчого органу при Мінекономіки для забезпечення аналітичної, методичної та координаційної підтримки реалізації політики у сфері корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення

Мінекономіки

експертні громадські об'єднання (за згодою)

галузеві асоціації (за згодою)

органи місцевого самоврядування (за згодою)

Національна академія наук (за згодою)

II квартал 2026 року

видано відповідний наказ Мінекономіки

2) розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту плану заходів із убезпечення виникнення ризику перебоїв у постачанні мінеральної сировини та/або переробленої продукції з такої мінеральної сировини та/або заходів реагування на настання перебоїв їх постачання в Україну за результатами застосування Методики віднесення металічних руд та неметалічних корисних копалин загальнодержавного значення (їх корисних компонентів) до переліку корисних копалин та компонентів стратегічного значення та переліку корисних копалин та компонентів критичного значення, а також оцінювання ступеня критичності ризику перебоїв у постачанні відповідної мінеральної сировини та/або переробленої продукції з такої мінеральної сировини

Мінекономіки

IV квартал 2026 року

прийнято відповідний акт Кабінету Міністрів України

3) проведення аналізу ланцюгів доданої вартості для ключових секторів економіки, що залежать від корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення

Мінекономіки

Міненерго

Міноборони

IV квартал 2027 року

проведено відповідний аналіз, розроблено детальні карти та ідентифіковано ризики у ланцюгах доданої вартості для ключових секторів економіки, що залежать від корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення, результати розміщено на офіційному веб-сайті Мінекономіки (з урахуванням обмежень доступу до інформації на період воєнного стану в Україні)

4) проведення порівняльного аналізу умов для розвитку ключових ланцюгів доданої вартості у сфері корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення щодо аналогічних умов у розвинутих державах-постачальниках із урахуванням критеріїв інституційної конкурентоспроможності, зокрема регуляторного середовища, дозвільних процедур, фіскальних умов, доступу до інфраструктури та підтримки, та врахувати результати такого аналізу у процесі формування політики та інвестиційних пріоритетів

Мінекономіки

IV квартал 2028 року

проведено відповідний аналіз, результати розміщено на офіційному веб-сайті Мінекономіки

5) запровадження під час реалізації відповідної державної політики механізму сценарного планування на основі проведеного порівняльного аналізу геоекономічних і ринкових змін та варіантів адаптації, а також стратегічного управління виявлених ризиків у сфері постачання корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення

Мінекономіки

IV квартал 2028 року

запроваджено та забезпечено функціонування системи моніторингу, сценарного планування та аналізу ризиків у сфері постачання корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення із підготовкою регулярних аналітичних матеріалів та прогнозів

2. Проведення цільової оцінки ресурсного потенціалу (запасів і ресурсів корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення) із визначенням критеріїв відбору перспективних об'єктів

1) розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо порядку формування бюджетної програми “Розвиток мінерально-сировинної бази України” (державного компенсаційного фонду в геологічній сфері) та використання коштів на розвиток мінерально-сировинної бази України

Мінфін

Мінекономіки

Держгеонадра

II квартал 2026 року

подано Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України законопроект

2) забезпечення сталого фінансування бюджетної програми “Розвиток мінерально-сировинної бази України” (державного компенсаційного фонду в геологічній сфері) у розмірі, передбаченому паспортом Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року

Мінфін

2026-2028 роки

щороку подано до Верховної Ради України законопроект про Державний бюджет України, що містить видатки за бюджетною програмою “Розвиток мінерально-сировинної бази України” (державного компенсаційного фонду в геологічній сфері)

3) внесення змін до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Центрального управління СБУ від 23 грудня 2020 р. № 383, щодо виключення із глави 2 розділу II статей 2.6.1-2.6.4 (відомості щодо уранової сировини)

СБУ (за згодою)

Міненерго

IV квартал 2026 року

видано відповідний наказ

4) внесення змін до Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Міненерго, затвердженого наказом Міненерго від 15 березня 2023 р. № 92, щодо виключення пункту 8 розділу 1 відомостей про державні баланси запасів корисних копалин (зокрема щодо германію)

Міненерго

IV квартал 2026 року

видано відповідний наказ

5) внесення змін до Переліку відомостей Держгеонадр, що становлять службову інформацію, затвердженого наказом Держгеонадр від 10 серпня 2023 р. № 402, щодо виключення положень щодо урану в пункті 4.3 (відомості про фактичні обсяги геологорозвідувальних робіт) за результатами перегляду Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Центрального управління СБУ від 23 грудня 2020 р. № 383

Держгеонадра

IV квартал 2026 року

видано відповідний наказ

6) проведення геоінформаційного аналізу та узагальнення даних щодо запасів родовищ (ділянок) корисних копалин стратегічного та критичного значення з метою визначення сприятливих географічних зон для розвитку промислових кластерів

Держгеонадра

Мінекономіки

державне науково-виробниче підприємство “Державний інформаційний геологічний фонд України” (за згодою)

I квартал 2027 року

на основі даних, наданих Держгеонадрами, визначено сприятливі географічні зони для інтегрованих ланцюгів доданої вартості, розвитку промислових кластерів, інформацію розміщено на офіційному веб-сайті Мінекономіки (з урахуванням обмежень доступу до інформації на період воєнного стану в Україні)

3. Формування на постійній основі портфеля пріоритетних проектів для розвитку українського бізнесу та налагодження співпраці з державами-партнерами (державами - членами ЄС, США, Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії, Канадою тощо), що включає запровадження механізму ідентифікації проектів стратегічного значення для забезпечення національної безпеки відповідно до вимог Регламенту (ЄС) 2024/1252

1) розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту акта щодо заходів державної підтримки проведення (попередніх) техніко-економічних обґрунтувань для проектів у сфері видобутку корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення

Мінекономіки

I квартал 2027 року

прийнято відповідний акт Кабінету Міністрів України

2) подання до Єдиного проектного портфеля здійснення публічних інвестицій проектів у сфері корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення

обласні, Київська міська держадміністрації (військові адміністрації)

Мінфін

Мінекономіки

Мінрозвитку

II квартал 2026 року

відповідні проекти включено до Єдиного проектного портфеля здійснення публічних інвестицій та розміщено в Єдиній інформаційній системі управління публічними інвестиційними проектами

3) забезпечення висвітлення інвестиційних проектів, оголошених аукціонів та конкурсів серед потенційних інвесторів, зокрема, за допомогою заходів “бізнес для бізнесу”, участі в промислових альянсах ЄС, міжнародних конференціях, форумах

Мінекономіки

Держгеонадра

2026-2028 роки

забезпечено інформування потенційних інвесторів

4. Удосконалення наявних інструментів стимулювання інвестицій і розроблення програм із підтримки пріоритетних проектів

1) розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту Закону України щодо запровадження механізму часткової компенсації витрат на реалізацію інвестиційних проектів у переробній промисловості через податки з урахуванням міжнародних зобов'язань України, зокрема щодо протидії розмиванню бази оподаткування та виведенню прибутку з-під оподаткування

Мінекономіки

Мінфін

ДПС

II квартал 2026 року

подано Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України законопроект

2) розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту Закону України щодо впровадження додаткового механізму підтримки, що стимулюватиме залучення інвестицій для проектів у сфері видобування, збагачення (первинної переробки) та/або подальшої переробки корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення, зокрема розвиток та масштабування виробництва технологій, що сприяють досягненню нетто-нульового рівня викидів парникових газів, на території України шляхом визначення і впровадження виробничих кластерів типу (відповідно до вимог Регламенту (ЄС) 2024/1735 Європейського Парламенту та Ради від 13 червня 2024 р. про встановлення рамкових заходів для зміцнення європейської екосистеми виробництва net-zero технологій та внесення змін до Регламенту (ЄС) 2018/1724)

Мінекономіки

Мінфін

Держмитслужба

ДПС

I квартал 2027 року

подано Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України законопроект

3) розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту акта щодо розширення програм страхування воєнних та/або політичних ризиків на проекти у сфері видобування та/або переробки корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення

Мінекономіки

I квартал 2027 року

прийнято відповідний акт Кабінету Міністрів України

4) розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту акта щодо запровадження механізму державної фінансової підтримки проектів у сфері корисних копалин та компонентів стратегічного та критичного значення для кредитів шляхом здешевлення вартості кредитів

Мінекономіки

Національний банк (за згодою)

I квартал 2027 року

прийнято відповідний акт Кабінету Міністрів України

5) перегляд загальних правил проведення аукціонів (електронних торгів) щодо продажу спеціального дозволу на користування надрами для випадків відсутності конкуренції

Мінекономіки

Держгеонадра

IV квартал 2026 року

прийнято відповідний акт Кабінету Міністрів України

6) розроблення та подання Кабінетові Міністрів України проекту акта щодо імплементації положення Регламенту (ЄС) 2024/1252 Європейського Парламенту та Ради від 11 квітня 2024 р. про встановлення порядку забезпечення гарантованого та сталого постачання критично важливої сировини і внесення змін до Регламентів (ЄС) № 168/2013, (ЄС) 2018/858, (ЄС) 2018/1724 та (ЄС) 2019/1020 (далі - Регламент (ЄС) 2024/1252)

Мінекономіки

Держгеонадра