Стаття 3. Державна політика у сфері наставництва

1. Основними напрямами державної політики у сфері наставництва є: 1) створення умов для розвитку наставництва з урахуванням віку, потреб та життєвих обставин осіб, щодо яких може здійснюватися наставництво; 2) забезпечення міжвідомчої взаємодії суб’єктів у сфері наставництва на національному, обласному та місцевому рівнях; 3) розроблення та впровадження державних стандартів, методичних рекомендацій і програм виявлення, залучення та первинного оцінювання осіб, які мають намір здійснювати наставництво, підготовки кандидатів у наставники, супроводу осіб, щодо яких може здійснюватися наставництво, а також кандидатів у наставники та наставників; 4) запровадження механізмів підтримки, моніторингу та оцінювання ефективності наставництва; 5) популяризація наставництва; 6) забезпечення участі осіб, щодо яких може здійснюватися наставництво, наставників у формуванні та реалізації політики у сфері наставництва; 7) сприяння науковим дослідженням, вивченню потреб і впливу наставництва на розвиток осіб, щодо яких може здійснюватися наставництво; 8) підтримка впровадження наставництва у сфері освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, у тому числі через пілотні проекти та партнерство з громадськістю.

2. Державна політика у сфері наставництва реалізується через національні програми, стратегії, плани заходів, механізми фінансування та співпраці з органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, інститутами громадянського суспільства.