Стаття 9. Увічнення національної пам’яті Українського народу

1. Основними формами увічнення національної пам’яті Українського народу є: 1) створення, упорядкування та збереження місць пам’яті, у тому числі місць поховань, встановлення (спорудження) меморіалів, меморіальних комплексів, намогильних споруд, меморіальних споруд (кенотафів), пам’ятників, пам’ятних знаків; 2) створення мартирологів, поіменних книг пам’яті та інших меморіальних видань, баз даних, у тому числі електронних; 3) встановлення свят і пам’ятних дат; 4) проведення комеморативних заходів, присвячених подіям і особам, пам’ять про яких підлягає увічненню; 5) присвоєння географічним об’єктам, юридичним особам та об’єктам права власності, які за ними закріплені, об’єктам права власності, які належать фізичним особам, імен осіб, назв подій, пам’ять про яких підлягає увічненню; 6) створення та поширення інформаційних і наукових матеріалів, творів мистецтва та літератури про події та осіб, пам’ять про яких підлягає увічненню; 7) інші форми увічнення пам’яті.