Стаття 3. Принципи рейтингової діяльності
1. Принципами, на яких ґрунтується рейтингова діяльність, є: 1) законодавче визначення умов провадження рейтингової діяльності; 2) добровільність визначення, оновлення, призупинення, відкликання рейтингу (крім випадків, передбачених законодавством); 3) об’єктивність визначення, оновлення, призупинення, відкликання рейтингу; 4) незалежність рейтингового агентства від будь-якого зовнішнього чи внутрішнього впливу під час провадження рейтингової діяльності; 5) самостійність визначення рейтингу; 6) публічність рейтингів (крім приватних рейтингів), визначених рейтинговим агентством; 7) дотримання принципів ділової етики; 8) колегіальність прийняття рішень щодо визначення, оновлення, призупинення, відкликання рейтингу; 9) відповідальність рейтингового агентства за порушення профільного законодавства; 10) державне регулювання рейтингової діяльності та нагляд за її провадженням.
2. У своїй діяльності рейтингові агентства керуються власно розробленими рейтинговими методологіями, що ґрунтуються на принципах, передбачених частиною першою цієї статті.
3. НКЦПФР або будь-які інші органи державної влади не повинні втручатися у зміст визначених рейтингів або рейтингових методологій.
4. Користувачі рейтингу під час використання рейтингу мають брати до уваги принцип суб’єктивності визначеного рейтингу та/або прогнозу рейтингу, відповідно до якого визначений рейтинг (прогноз рейтингу) є суб’єктивним судженням рейтингового агентства, а також застосовувати принцип об’єктивності використання рейтингів, відповідно до якого такі користувачі: 1) застосовують скептичне ставлення до рейтингу; 2) уникають механічного покладання на рейтинг.
5. Кабінет Міністрів України, НКЦПФР, Національний банк України, інші органи державної влади не можуть використовувати посилання на кредитні рейтинги у своїх нормативних актах у спосіб, що може призвести до механічного покладання на кредитні рейтинги та/або покладання виключно на кредитні рейтинги.
6. Кабінет Міністрів України, НКЦПФР, Національний банк України, інші на кредитні рейтинги у своїх нормативних актах у спосіб, що може призвести до механічного покладання на кредитні рейтинги та/або покладання виключно на кредитні рейтинги.
6. Кабінет Міністрів України, НКЦПФР, Національний банк України, інші органи державної влади на постійній основі переглядають законодавство з метою виявлення положень, що можуть спричинити випадки механічного покладання на кредитні рейтинги та/або покладання виключно на кредитні рейтинги, та вживають усіх можливих заходів для запобігання таким покладанням за умови, що були визначені та запроваджені відповідні альтернативні способи оцінювання кредитних ризиків.