Стаття 68. Етапи здійснення правового моніторингу
1. Здійснення правового моніторингу включає: 1) відбір нормативно-правових актів, щодо яких протягом поточного року буде здійснюватися їх юридична оцінка та (або) оцінка ефективності їх реалізації (далі - відібрані нормативно-правові акти); 2) установлення строків здійснення, мети та обсягу правового моніторингу щодо кожного з відібраних нормативно-правових актів, а також визначення джерел інформації та даних, необхідних для оцінки таких нормативно-правових актів; 3) збір інформації та даних, необхідних для здійснення правового моніторингу щодо кожного з відібраних нормативно-правових актів; 4) аналіз зібраної інформації та даних; 5) підготовку, прийняття та оприлюднення звіту за результатами правового моніторингу щодо кожного з відібраних нормативно-правових актів.
2. Відбір нормативно-правових актів, щодо яких протягом поточного року буде проводитися їх юридична оцінка та (або) оцінка ефективності їх реалізації, здійснюється з урахуванням: 1) суспільної важливості нормативно-правового акта; 2) його впливу на права та основні свободи людини і громадянина.
3. При встановленні обсягу правового моніторингу можуть визначатися: 1) нормативно-правові акти; 2) окремі структурні елементи відібраних нормативно-правових актів; 3) набори нормативно-правових актів або окремих їх структурних елементів, що регулюють обрану сферу суспільних відносин (для виявлення узгодженості їх реалізації).
4. Джерелами інформації та даних, необхідних для оцінки таких нормативно-правових актів, можуть бути: 1) звіти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, складені на підставі закону; 2) результати парламентських та комітетських слухань; 3) розукрупнені статистичні дані; 4) судова практика; 5) наукові дослідження; 6) звіти та інша інформація, опубліковані міжнародними організаціями, громадськими організаціями та політичними партіями; 7) звіти, підготовлені за результатами проведених публічних консультацій; 8) звернення громадян; 9) інші джерела, в т ) звіти та інша інформація, опубліковані міжнародними організаціями, громадськими організаціями та політичними партіями; 7) звіти, підготовлені за результатами проведених публічних консультацій; 8) звернення громадян; 9) інші джерела, в тому числі відкриті, що містять необхідну для здійснення правового моніторингу інформацію.
5. Аналіз зібраної інформації та даних повинен ґрунтуватися на причинно-наслідковому зв’язку між набранням нормативно-правовим актом чинності та результатами його реалізації. Такий аналіз має також оцінювати ступінь впливу нормативно-правового акта на суспільні відносини у кількісних та якісних показниках (у тому числі порівняно з показниками, зазначеними в оцінці впливу, підготовленій відповідно до цього Закону).