Стаття 456. Строки чинності суміжних майнових прав
1. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на виконання спливає через 50 років, що обчислюються з 1 січня року, наступного за роком здійснення виконання. Якщо запис виконання протягом цього строку правомірно оприлюднено, строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на виконання спливає через 50 років, що обчислюються з 1 січня року, наступного за роком такого оприлюднення.
2. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на фонограму, відеограму спливає через 50 років, що обчислюються з 1 січня року, наступного за роком вироблення фонограми, відеограми. Якщо фонограму, відеограму протягом цього строку правомірно оприлюднено, строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на фонограму, відеограму спливає через 50 років, що обчислюються з 1 січня року, наступного за роком такого оприлюднення.
3. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на програму організації мовлення спливає через 50 років, що обчислюються з 1 січня року, наступного за роком першої трансляції програми організації мовлення незалежно від використаних технічних засобів"; частину першу статті 1030 після слів "майнові права" доповнити словами "крім майнових прав інтелектуальної власності"; у статті 1107: у назві слово "договорів" замінити словом "правочинів"; у частині першій: в абзаці першому слово "договорів" замінити словом "правочинів"; у пункті 5 слово "договір" замінити словом "правочин"; абзаци перший та другий частини другої викласти в такій редакції: "2. Правочин щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій (електронній) формі, за винятком випадків, визначених законом. У разі недодержання письмової (електронної) форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним"; частину першу статті 1108 викласти в такій редакції: "1. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліце ряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним"; частину першу статті 1108 викласти в такій редакції: "1. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) дозвіл на використання цього об’єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності). Ліцензіат не має права використовувати об’єкт права інтелектуальної власності в іншій сфері, ніж визначено ліцензією на використання об’єкта права інтелектуальної власності"; у статті 1109 : частину першу викласти в такій редакції: "1. За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності визначеним способом (способами) протягом певного строку на певній території, а ліцензіат зобов’язується вносити плату за використання об’єкта, якщо інше не встановлено договором"; у частині восьмій слова "ліцензійному договорі про видання" замінити словами "ліцензійному видавничому договорі"; статтю 1113 викласти в такій редакції: " Стаття 1113. Договір про передання майнових прав інтелектуальної власності
1. За договором про передання майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що є суб’єктом майнових прав на об’єкт права інтелектуальної власності) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах. Предметом договору про передання майнових прав не можуть бути об’єкти і майнові права, яких не існувало на момент укладання договору.
2. Умови договору про передання майнових прав інтелектуальної власності на інший строк, ніж визначено законом, або що погіршують становище творця відповідного об’єкта або його спадкоємців порівняно із становищем, передбаченим цим Кодексом та іншим законом, чи обмежують право творця на створення інших об’єктів, є нікчемними.
3. Укладення договору п о що погіршують становище творця відповідного об’єкта або його спадкоємців порівняно із становищем, передбаченим цим Кодексом та іншим законом, чи обмежують право творця на створення інших об’єктів, є нікчемними.
3. Укладення договору про передання майнових прав інтелектуальної власності не впливає на ліцензійні договори, які було укладено раніше.
4. Майнові права інтелектуальної власності переходять до набувача за договором про передання майнових прав інтелектуальної власності з моменту його укладення, якщо інше не встановлено договором або законом. Майнові права інтелектуальної власності, набуття яких відповідно до положень цього Кодексу чи іншого закону пов’язується із їх державною реєстрацією, переходять до набувача за договором про передання майнових прав інтелектуальної власності з моменту такої державної реєстрації"; 2) статтю 20 Закону України "Про видавничу справу" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 32, ст. 206; 2004 р., № 16, ст. 238; 2014 р., № 34, ст. 1172; 2019 р., № 46, ст. 295; із змінами, внесеними Законом України від 19 червня 2022 року № 2313-IX) після частини другої доповнити новою частиною такого змісту: "Видавцям енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних збірок, газет, журналів та інших періодичних видань належать права на використання таких видань у цілому. Видавець має право за будь-якого використання таких видань зазначати в них своє ім’я (найменування) або вимагати такого зазначення". У зв’язку з цим частину третю вважати частиною четвертою; 3) статтю 6 Закону України "Про професійних творчих працівників та творчі спілки" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 52, ст. 312; 2018 р., № 46, ст. 371) доповнити частиною шостою такого змісту: "Творчим працівникам, які є авторами та/або виконавцями, гарантується справедлива винагорода за використання об’єктів авторського права або суміжних прав в порядку і на умовах, визначених законом"; 4) у Законі України "Про кінематографію" (Відомості івникам, які є авторами та/або виконавцями, гарантується справедлива винагорода за використання об’єктів авторського права або суміжних прав в порядку і на умовах, визначених законом"; 4) у Законі України "Про кінематографію" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 22, ст. 114 із наступними змінами): статті 4 і 16 викласти в такій редакції: " Стаття 4. Регулювання відносин, що виникають у процесі виробництва та використання фільму як об’єкта авторського права і суміжних прав Відносини, що виникають у процесі виробництва та використання фільму як об’єкта авторського права і суміжних прав, у тому числі продукту спільного виробництва, регулюються цим Законом, Законом України "Про авторське право і суміжні права" та іншими нормативно-правовими актами України. Договір про спільне виробництво фільму, який укладається продюсером та/або виробником фільму, у тому числі з іноземними суб’єктами кінематографії (копродукція), не є договором про спільну діяльність"; " Стаття 16. Майнові права інтелектуальної власності на фільм Майнові авторські права і майнові суміжні права на фільм можуть належати державі, юридичним та фізичним особам відповідно до закону або договору"; у статті 17: назву викласти в такій редакції: " Стаття 17. Право власності на вихідні матеріали фільму та фільмокопії і їх зберігання"; доповнити новою частиною першою такого змісту: "Вихідні матеріали фільму та фільмокопії фільму належать виробнику фільму, іншим особам відповідно до закону. Суб’єктами права власності на вихідні матеріали фільму, фільмокопії можуть бути держава, юридичні та фізичні особи". У зв’язку з цим частини першу - восьму вважати відповідно частинами другою - дев’ятою; у частині четвертій слова "загальнодержавною власністю України" виключити; 5) у Законі України "Про Національний архівний фонд та архівні установи" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 11, ст. 81 із наступними змінами): статтю 8 доповнити частинами дев’ятою - одинадцятою і приміт ю України" виключити; 5) у Законі України "Про Національний архівний фонд та архівні установи" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 11, ст. 81 із наступними змінами): статтю 8 доповнити частинами дев’ятою - одинадцятою і приміткою такого змісту: "Право інтелектуальної власності на об’єкти інтелектуальної власності, які містяться в архівних документах, не залежить від права власності на архівний документ як матеріальний (у тому числі електронний (цифровий) об’єкт, в якому вони містяться або зафіксовані. Здійснення права власності на документи Національного архівного фонду не може порушувати або обмежувати право інтелектуальної власності на об’єкти інтелектуальної власності, які містяться або зафіксовані в таких документах, крім визначених цим Законом випадків. Зберігання та доступ до документів Національного архівного фонду та користування такими документами відповідно до цього Закону не є порушенням відповідного права інтелектуальної власності. Грошова оцінка документів Національного архівного фонду не є оцінкою прав інтелектуальної власності на об’єкти інтелектуальної власності, які містяться або зафіксовані в таких документах. Об’єкти інтелектуальної власності, які містяться або зафіксовані в архівній інформації репресивних органів або в архівній інформації структур та діячів українського визвольного руху, можуть використовуватися шляхом відтворення, включення до інших об’єктів авторського права і суміжних прав, опублікування без згоди (дозволу) власників відповідних майнових прав інтелектуальної власності. Примітка. Термін "архівна інформація репресивних органів" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму". Структури та діячі українського визвольного руху означають органи влади, організації, структури та формування, зазначені у частині першій статті 1 Закону України "Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність Україн . Структури та діячі українського визвольного руху означають органи влади, організації, структури та формування, зазначені у частині першій статті 1 Закону України "Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті", а також осіб, які брали участь у всіх формах політичної, збройної та іншої колективної чи індивідуальної боротьби за незалежність України у XX столітті у складі таких органів влади, організацій, структур та формувань"; у пункті 5 частини першої статті 20 слова "та не порушує авторські та суміжні права" виключити; 6) статтю 2 Закону України "Про гастрольні заходи в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 7, ст. 56; 2014 р., № 5, ст. 62; 2017 р., № 45, ст. 404) доповнити частиною п’ятою такого змісту: "Здійснення гастрольного заходу на території України із запланованим використанням об’єктів авторського права та/або суміжних прав допускається на підставі укладеного організатором гастрольного заходу договору, яким визначено умови сплати винагороди за публічне виконання відповідних об’єктів під час гастрольного заходу"; 7) у статті 12 Закону України "Про театри і театральну справу" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 26, ст. 350): частину другу після слів "що надаються театром" доповнити словами "ставки сплачуваної театрами справедливої винагороди авторам, виконавцям, іншим належним суб’єктам авторського та/або суміжних прав"; абзац шостий частини третьої викласти в такій редакції: "укладати договори щодо розпоряджання майновими правами на об’єкти права інтелектуальної власності із авторами, виконавцями, іншими належними суб’єктами авторського та/або суміжних прав або договори з організаціями колективного управління відповідно до закону"; {Підпункт 8 пункту 4 розділу VI втратив чинність на підставі Закону № 2849-IX від 13.12.2022 } 9) у Законі України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (Відомо ону"; {Підпункт 8 пункту 4 розділу VI втратив чинність на підставі Закону № 2849-IX від 13.12.2022 } 9) у Законі України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (Відомості Верховної Ради України, 2018 р., № 32, ст. 242 із наступними змінами): у статті 20: абзац перший частини першої викласти в такій редакції: "1. Організації колективного управління повинні будувати відносини з користувачами на засадах неупередженості, справедливості, економічної обґрунтованості тарифів, вільного доступу до інформації. Умови надання дозволів на використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав повинні базуватися на об’єктивних і недискримінаційних критеріях"; абзаци перший та другий частини другої викласти в такій редакції: "2. Тарифи мають бути економічно обґрунтованими щодо виду господарської діяльності користувача, характеру та обсягів використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав відносно такої господарської діяльності, фінансових показників доходів та витрат користувачів. Проекти попередніх тарифів розглядаються на загальних зборах організації колективного управління та визначаються у фіксованій сумі або за відсотковою ставкою (у тому числі за формулою розрахунку) щодо використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав. Попередні тарифи мають відповідати вимогам до тарифів, встановленим абзацом першим цієї частини";