Стаття 22. Джерела загроз хімічній безпеці

1. Основними джерелами загроз хімічній безпеці є: 1) використання у промисловості технологій, що не забезпечують належний рівень хімічної безпеки; 2) низький рівень обізнаності персоналу та населення щодо небезпеки, яку становлять хімічні речовини, та відповідних заходів щодо забезпечення хімічної безпеки; 3) порушення вимог до інформаційного супроводу хімічної продукції; 4) забруднені небезпечними хімічними речовинами або хімічною продукцією території (ділянки); 5) розроблення, виробництво, імпорт та використання нових хімічних речовин, щодо яких не проведено оцінки ризиків; 6) обіг продукції, що містить особливо небезпечні хімічні речовини, отруйні хімічні речовини, з порушенням законодавства; 7) накопичення небезпечних хімічних речовин, а також не придатних та заборонених до використання пестицидів та агрохімікатів; 8) неналежне управління небезпечними відходами, що утворюються під час виробництва або використання хімічної продукції; 9) відсутність використання передового світового досвіду у сфері управління небезпечними відходами та відновлення забрудненого хімічними речовинами довкілля; 10) відсутність захисту цільових об’єктів від несанкціонованого доступу та технологічного тероризму; 11) можливість імпорту, створення або застосування хімічної зброї; 12) наявність хімічної зброї, затопленої у Чорному морі за часів колишнього СРСР; 13) наявність хімічних речовин, розміщених на території України без умов належного зберігання з часів колишнього СРСР; 14) здійснення бойових дій на території України внаслідок збройної агресії російської федерації.

2. Організацію заходів з виявлення джерел загроз хімічній безпеці здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки.

3. Порядок виявлення джерел загроз хімічній безпеці встановлюється Кабінетом Міністрів України.