Стаття 5. Суб’єкти забезпечення кібербезпеки
1. Координація діяльності у сфері кібербезпеки як складової національної безпеки України здійснюється Президентом України через очолювану ним Раду національної безпеки і оборони України.
2. Національний координаційний центр кібербезпеки як робочий орган Ради національної безпеки і оборони України здійснює координацію та загальний контроль за діяльністю суб’єктів сектору безпеки і оборони, які забезпечують кібербезпеку, загальну координацію суб’єктів національної системи реагування на кіберінциденти, кібератаки, кіберзагрози; подає до Ради національної безпеки і оборони України пропозиції щодо оголошення кризової ситуації в кібербезпеці; координує реалізацію Стратегії кібербезпеки України, подає до Ради національної безпеки і оборони України пропозиції щодо формування та уточнення Стратегії, у тому числі з урахуванням положень Директиви Європейського Союзу щодо мережевої та інформаційної безпеки (NIS 2 Directive); визначає пріоритети, розробляє концептуальні засади та вносить Президентові України пропозиції щодо проведення кібероперацій стратегічного рівня в інтересах національної безпеки і оборони та забезпечує координацію суб’єктів сектору безпеки і оборони щодо їх проведення; координує стратегічні комунікації у сфері кібербезпеки. {Частина друга статті 5 в редакції Закону № 4336-IX від 27.03.2025 }
3. Кабінет Міністрів України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кібербезпеки, захист прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України у кіберпросторі, боротьбу з кіберзлочинністю; організовує та забезпечує необхідними силами, засобами і ресурсами функціонування національної системи кібербезпеки; затверджує національний план реагування; затверджує загальні вимоги з кіберзахисту об’єктів критичної інфраструктури; затверджує порядок оцінювання стану кіберзахисту інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних систем, в яких обробляються державні інформаційні ресурси або службова інформація та інформація, чної інфраструктури; затверджує порядок оцінювання стану кіберзахисту інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних систем, в яких обробляються державні інформаційні ресурси або службова інформація та інформація, що становить державну таємницю, об’єктів критичної інфраструктури, об’єктів критичної інформаційної інфраструктури (крім систем та об’єктів банків); встановлює порядок взаємодії суб’єктів національної системи реагування на кіберінциденти, кібератаки, кіберзагрози із суб’єктами забезпечення кібербезпеки, з правоохоронними, контррозвідувальними, розвідувальними органами та суб’єктами оперативно-розшукової діяльності. {Частина третя статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1953-IX від 14.12.2021 ; в редакції Закону № 4336-IX від 27.03.2025 }
4. Суб’єктами, які безпосередньо здійснюють у межах своєї компетенції заходи із забезпечення кібербезпеки, є: 1) міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; 2) місцеві державні адміністрації; 3) органи місцевого самоврядування; 4) правоохоронні, розвідувальні і контррозвідувальні органи, суб’єкти оперативно-розшукової діяльності; 5) Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до закону; 6) Національний банк України; 7) оператори критичної інфраструктури та власники або розпорядники об’єктів критичної інформаційної інфраструктури; {Пункт 7 частини четвертої статті 5 в редакції Закону № 4336-IX від 27.03.2025 } 8) суб’єкти господарювання, громадяни України та об’єднання громадян, інші особи, які провадять діяльність та/або надають послуги, пов’язані з національними інформаційними ресурсами, інформаційними електронними послугами, здійсненням електронних правочинів, електронними комунікаціями, захистом інформації та кіберзахистом.
5. Суб’єкти забезпечення кібербезпеки у межах своєї компетенції: 1) здійснюють заходи щодо запобігання використанню кіберпростору у воєнних, розвідувально-підривних, терористичних та інших протиправних і злочинних цілях; 2) здій ерзахистом.
5. Суб’єкти забезпечення кібербезпеки у межах своєї компетенції: 1) здійснюють заходи щодо запобігання використанню кіберпростору у воєнних, розвідувально-підривних, терористичних та інших протиправних і злочинних цілях; 2) здійснюють виявлення і реагування на кіберінциденти та кібератаки, усунення їх наслідків; 3) здійснюють інформаційний обмін щодо реалізованих та потенційних кіберзагроз; 4) розробляють і реалізують запобіжні, організаційні, освітні та інші заходи у сфері кібербезпеки, кібероборони та кіберзахисту; 5) забезпечують проведення аудиту інформаційної безпеки, у тому числі на підпорядкованих об’єктах та об’єктах, що належать до сфери їх управління; 6) здійснюють інші заходи із забезпечення розвитку та безпеки кіберпростору. title: Про основні засади забезпечення кібербезпеки України nreg: 2163-19 Стаття 5 - 1 . Підрозділи з кіберзахисту, керівники з кіберзахисту
1. В органах державної влади, що є власниками або розпорядниками інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних систем, в яких обробляються державні інформаційні ресурси або службова інформація та інформація, що становить державну таємницю, утворюються підрозділи з кіберзахисту та призначаються керівники з кіберзахисту, яким безпосередньо підпорядковуються такі підрозділи, а в органах місцевого самоврядування - особи, які виконують їхні функції та завдання. Власники або розпорядники об’єктів критичної інформаційної інфраструктури призначають відповідальну особу, яка виконує функції та завдання керівника з кіберзахисту, та у разі потреби з метою забезпечення виконання вимог з кіберзахисту утворюють підрозділ з кіберзахисту. Призначення керівника з кіберзахисту на посаду в органі державної влади здійснюється у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, за погодженням Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України після перевірки, проведеної Службою безпеки України в межах її повноважень. У разі ненадання Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України протягом одного календарного місяця з дня отримання нею звернення вмотивованої відмови у погодженні призначення керівника з кіберзахисту із зазначенням підстави, визначеної відповідним порядком, таке погодження вважається наданим.
2. Керівники з кіберзахисту або відповідальні особи, які виконують функції та завдання керівника з кіберзахисту, здійснюють керівництво, координацію та контроль з питань кіберзахисту відповідного об’єкта критичної інформаційної інфраструктури або органу державної влади, органу місцевого самоврядування, що є власником або розпорядником інформаційних, електронних комунікаційних та інформаційно-комунікаційних систем, в яких обробляються державні інформаційні ресурси або службова інформація та інформація, що становить державну таємницю, у тому числі в разі введення воєнного стану.
3. Методичні рекоменда title: Про основні засади забезпечення кібербезпеки України nreg: 2163-19 Стаття 5 - 1 . Підрозділи з кіберзахисту, керівники з кіберзахисту ікаційних та інформаційно-комунікаційних систем, в яких обробляються державні інформаційні ресурси або службова інформація та інформація, що становить державну таємницю, у тому числі в разі введення воєнного стану.
3. Методичні рекомендації щодо типових вимог до підрозділів з кіберзахисту, загальних вимог до керівників з кіберзахисту в органах державної влади, а також до відповідальних осіб, які виконують функції та завдання керівника з кіберзахисту в юридичних особах, що є власниками або розпорядниками об’єктів критичної інформаційної інфраструктури I і II категорій критичності, та в органах місцевого самоврядування, надаються Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України. {Закон доповнено статтею 5 - 1 згідно із Законом № 4336-IX від 27.03.2025 }