Стаття 4. 1: Цілі, п р инципи і загальні положення

1. Сторони визнають важливість сприяння митним та торговельним питанням у розвитку глобального торговельного середовища.

2. Сторони, наскільки це можливо, співпрацюють та обмінюються інформацією, у тому числі інформацією про найефективніші методи, з метою стимулювання застосування та дотримання заходів сприяння торгівлі, визначених у цій Угоді.

3. Кожна Сторона забезпечує, щоб здійснювані нею заходи сприяння торгівлі не перешкоджали механізмам захисту особи шляхом ефективного контролю за виконанням та дотриманням національного законодавства.

4. Кожна Сторона забезпечує, щоб її вимоги та процедури щодо імпорту, експорту або транзиту були не більш адміністративно обтяжливими або обмежуючими для торгівлі, аніж це необхідно для досягнення законних цілей.

5. Кожна сторона застосовує існуючі міжнародні торговельні та митні інструменти і стандарти як основу для формування національних вимог та процедур експорту, імпорту або транзиту, крім тих, які були б недоречними або неефективними для досягнення поставлених законних цілей.

1. Кожна Сторона публікує або оприлюднює в інший спосіб, у тому числі через електронні засоби, свої закони, нормативні акти, судові рішення та адміністративні політики, що стосуються вимог до імпорту або експорту.

2. Кожна Сторона докладає зусиль для оприлюднення, у тому числі через Інтернет, запропонованих нею нормативних актів та адміністративних політик з митних питань та надає зацікавленим особам можливість подавати свої коментарі до ухвалення цих актів та політик.

3. Кожна Сторона призначає або утримує один або кілька контактних пунктів для реагування на запити заінтересованих осіб з митних питань та робить загальнодоступною, в тому числі в Інтернеті, інформацію про порядок подання таких запитів.

1. Кожна Сторона схвалює нові або застосовує існуючі спрощені митні процедури для ефективного випуску товарів з метою сприяння торгівлі між Сторонами та зменшення витрат для імпортерів і експортерів. Кожна сторона забезпечує, щоб такі процедури: (a) давали можливість випуску товарів в строки, що не перевищують строків, необхідних для забезпечення дотримання вимог національного законодавства; (b) вимагали подання докладнішої інформації у формі обліку та верифікації, що проводяться після митного оформлення; (c) давали можливість випуску товарів та товарів, що підлягають контролю та регулюванню, наскільки це можливо, на першому пункті прибуття; (d) дозволяли, наскільки це можливо, прискорений випуск товарів, які потребують термінового митного оформлення; (e) дозволяли імпортеру або його агенту вилучати товари з-під митного контролю до остаточного визначення та сплати мита, податків і зборів. До випуску товарів Сторона може вимагати від імпортера надання достатньої гарантії у формі поруки, депозиту або іншого відповідного документу. Розмір такої гарантії обмежується сумою, розрахованою як така, що є необхідною для забезпечення дотримання вимог Сторони щодо сплати мита, податків і зборів, і гарантія не повинна бути засобом непрямого захисту вітчизняної продукції або оподаткування імпорту для фіскальних цілей; та (f) передбачали відповідно до свого законодавства спрощені вимоги до документації на ввезення малоцінних товарів, за визначенням кожної Сторони.

2. Кожна Сторона затверджує нові або застосовує існуючі окремі митні процедури для прискореного випуску термінових вантажів. Такі процедури: (a) якщо доцільно, передбачають, "Настанови з негайного випуску вантажів митницями" Всесвітньої митної організації (ВМО), із змінами; (b) наскільки це можливо або коли доцільно, забезпечують подання та обробку інформації в електронному режимі заздалегідь, до фактичного прибуття термінових вантажів, для забезпечення їхнього випуску невідкладно після прибуття; (e) наскільки це можливо забезпечува во або коли доцільно, забезпечують подання та обробку інформації в електронному режимі заздалегідь, до фактичного прибуття термінових вантажів, для забезпечення їхнього випуску невідкладно після прибуття; (e) наскільки це можливо забезпечувати випуск певних товарів з мінімумом документації; (d) не містять обмежень щодо максимальної ваги; та (e) передбачати, відповідно до законодавства Сторони, спрощені вимоги до документального оформлення при ввезенні малоцінних товарів, за визначенням цієї Сторони.

3. Кожна Сторона наскільки це можливо забезпечує, щоб її органи влади та установи, що беруть участь у здійсненні прикордонного та іншого контролю імпорту й експорту, співпрацювали між собою та координували свої дії для сприяння торгівлі шляхом, з-поміж іншого, уніфікації вимог до відомостей та документів, що стосуються імпорту та експорту товарів, та утворення "єдиного вікна" для одночасного оформлення документації на вантаж та його фізичної перевірки.

4. Кожна Сторона забезпечує наскільки це можливо узгодження її вимог до імпорту та експорту товарів з метою сприяння торгівлі, незалежно від того, чи ці вимоги застосовуються відповідною установою або митним органом від її імені. Для цілей митної оцінки у взаємній торгівлі між Сторонами застосовується Угода про митну оцінку. Кожна Сторона публікує або оприлюднює у будь-який інший спосіб, у тому числі за допомогою електронних засобів, інформацію про збори та платежі, встановлені її митним органом. Така інформація включає збори та платежі, що стягуються, конкретні підстави для їх стягнення, орган, відповідальний за їх стягнення, а також строки та спосіб оплати цих зборів та платежів. Сторона не встановлює нові або змінює вже встановлені збори та платежі до публікації або оприлюднення інформації про них у будь-який інший спосіб.

1. Кожна Сторона формує свої процедури перевірок, випуску та верифікації після митного оформлення на принципах оцінки ризиків, аніж на вимогах всебічної перевірки кожної партії товарів, що ввозиться, на предмет дотримання вимог до імпорту.

2. Кожна Сторона приймає та застосовує свої вимоги та процедури щодо імпорту, експорту і транзиту товарів на основі принципів управління ризиками, що фокусуються на заходах із відповідності транзакцій, які заслуговують на увагу.

3. Положення пунктів 1 і 2 не заважають Стороні здійснювати контроль якості та аналіз дотримання вимог, що можуть вимагати проведення більш детальних перевірок.

1. Кожна Сторона використовує інформаційні технології, що прискорюють її національні процедури випуску товарів, з метою сприяння торгівлі, в тому числі торгівлі між Сторонами.

2. Кожна Сторона: (a) докладає зусиль, щоб зробити доступними через електронні засоби бланки митних декларацій, які необхідно заповнювати при ввезенні або вивезенні товарів; (b) дозволяє, відповідно до її законодавства, подання митних декларацій у електронному форматі, та (c) за можливості забезпечує через свій митний орган обмін інформацією з її торговою спільнотою в електронній формі.

3. Кожна Сторона докладає зусиль для: (a) створення або утримання повністю об’єднаної системи єдиного вікна для сприяння поданню в одній точці інформації, що згідно з вимогами митного та іншого законодавства має бути надана для переміщення товарів через кордон; та (b) створення комплексу даних та процесів їх обробки відповідно до "Моделі даних" ВМО та відповідних рекомендацій і настанов ВМО.

4. Сторони прагнуть співпрацювати над розробкою функціонально сумісних електронних систем, враховуючи досвід роботи у ВМО, з метою сприяння торгівлі між Сторонами.

1. З урахуванням вимог Глави 3 (Правила визначення походження та процедури визначення походження), Сторона на письмовий запит імпортера на своїй території, експортера чи виробника на території іншої Сторони або їх відповідних представників видає письмове рішення до ввезення товару.

2. Сторона приймає ці рішення щодо тарифної класифікації або ставки мита, за винятком того, що стосується будь-яких форм додаткових податків чи зборів, які можуть застосовуватися після ввезення.

3. Для цілей пункту 1 прийняття попередніх рішень здійснюється у такий саме спосіб, як передбачено процедурами, зазначеними у Статті 3.30 (Попередні рішення щодо визначення походження).

1. Кожна Сторона забезпечує можливість невідкладного перегляду адміністративної дії або рішення посадової особи щодо імпорту товарів судовими, арбітражними або адміністративними органами або згідно з адміністративними процедурами.

2. Судовий орган чи посадова особа, що здійснює перегляд відповідно до пункту 1, мають бути незалежними від посадової особи чи служби, що видала рішення, та мають бути наділені компетенцією для збереження чинним, зміни чи скасування винесеного рішення відповідно до вимог законодавства відповідної Сторони.

3. Перед зверненням особи за відшкодуванням збитку на вищому офіційному або судовому рівні кожна Сторона забезпечує такій особі можливість оскарження рішення або подання його на перегляд на адміністративному рівні, тобто на рівні, незалежному від посадової особи або, у відповідних випадках, служби, якими здійснено дію або винесено рішення, щодо яких подається вимога про оскарження або перегляд.

4. Кожна Сторона надає особі, яка одержала попереднє рішення, винесене відповідно до Статті 4.8 (Попередні рішення щодо тарифної класифікації), в істотній мірі такі ж права на перегляд та оскарження попереднього рішення, винесеного митним органом такої Сторони, які надаються імпортерам на її території. Кожна Сторона забезпечує, щоб передбачені її митним законодавством штрафні санкції за порушення митного законодавства та процедур були адекватними та носили недискримінаційний характер і в разі застосування не призводили до безпідставних затримок.

1. Кожна Сторона у відповідності з її законодавством забезпечує: (a) дотримання суворої конфіденційності щодо інформації, яку вона одержує згідно з цією Главою і яка є конфіденційною за своєю природою або надається на конфіденційній основі, та (b) захист такої інформації від розголошення, яке може зашкодити конкурентній позиції особи, яка надала цю інформацію.

2. Якщо від Сторони, що отримала чи здобула інформацію, зазначену у пункті 1, її законодавством вимагається розкриття цієї інформації, ця Сторона повинна поінформувати про таку вимогу Сторону або особу, яка надала цю інформацію.

3. Кожна Сторона забезпечує, щоб конфіденційна інформація, одержана відповідно до цієї Глави, без дозволу Сторони або особи, що її надала, не використовувалася для будь-яких інших цілей ніж адміністрування та здійснення митних процедур.

4. Сторона може дозволити використання інформації, зібраної відповідно до цієї Глави, у адміністративному, судовому або квазі-судовому провадженні, порушеному через недотримання митного законодавства при виконанні цієї Глави. Сторона заздалегідь інформує Сторону або особу, що надала інформацію, про таке використання інформації.

1. Сторони продовжують співпрацювати на міжнародних форумах, таких як ВМО, для досягнення взаємно визнаних цілей, включаючи цілі, визначені у встановлених ВМО "Рамкових стандартах безпеки та сприяння світовій торгівлі" .

2. Сторони розробляють програму технічної співпраці у митній сфері на взаємно погоджених умовах щодо обсягів, строків та витрат на спільні заходи.

3. Сторони здійснюють співробітництво: (a) у забезпеченні виконання їх митного законодавства, на підставі яких вводиться в дію ця Угода; (b) в тій мірі, в якій це є практично здійсненним, та з метою сприяння торговим потокам між ними, у таких митних питаннях як збирання та обмін статистичними даними стосовно імпорту та експорту товарів, гармонізація документації, що використовується в торгівлі, та стандартизація елементів даних; (c) в тій мірі, в якій це є практично здійсненним, у гармонізації методик, використовуваних митними лабораторіями, та обміні інформацією й персоналом між митними лабораторіями; (d) у розробці ефективних механізмів комунікації з торговими та діловими колами; та (e) у таких інших питаннях, що можуть бути визначені Сторонами.

4. Якщо Сторона має обґрунтовані підстави підозрювати, що має місце правопорушення, пов’язане з шахрайською спробою одержання преференційного тарифного режиму згідно з цією Угодою, вона може вимагати надання їй іншою Стороною інформації, що стосується такого правопорушення, у тому числі: (a) назви чи прізвища та адреси осіб та компаній, що мають відношення до розслідуваного правопорушення; (b) інформації про перевезення, що має відношення до цього правопорушення; (c) документів, що підтверджують митне оформлення, та звітної документації або подібних документів на товари або матеріали, ввезені на територію іншої Сторони; (d) інформації про джерела походження таких матеріалів, у тому числі допоміжних матеріалів, використаних у виробництві товарів, вивезених з території іншої Сторони; та (e) інформацію про виробничі можливості експортера або виробника, який ввіз товари на те про джерела походження таких матеріалів, у тому числі допоміжних матеріалів, використаних у виробництві товарів, вивезених з території іншої Сторони; та (e) інформацію про виробничі можливості експортера або виробника, який ввіз товари на територію іншої Сторони.

5. У разі надання вимоги згідно з пунктом 4 Сторона: (a) оформлює таку вимогу письмово; (b) зазначає підстави для підозри щодо шахрайських спроб отримання тарифних преференцій відповідно до цієї Угоди, та мету, з якою вимагається надання такої інформації; та (c) визначає запитувану інформацію настільки детально, щоб інша Сторона могла знайти та надати таку інформацію.

6. Після отримання вимоги про надання інформації відповідно до пунктів 4 та 5, Сторона надає відповідну інформацію згідно з її законодавством.

7. Посадові особи Сторони можуть, за згоди іншої Сторони, зв’язатися з експортером, постачальником чи виробником товарів або відвідати його на території іншої Сторони з метою отримання інформації для проведення подальшого розслідування щодо підозри у шахрайській спробі отримання тарифних преференцій відповідно до положень цієї Угоди.

8. Кожна Сторона, якщо це можливо - з власної ініціативи, надавати іншій Стороні інформацію, що стосується шахрайських спроб отримання тарифних преференцій відповідно до положень цієї Угоди.

9. Жодне з положень цієї Глави не може тлумачитися як таке, що вимагає від Сторони надання або дозволу на доступ до інформації, розголошення якої перешкоджає дотриманню закону чи суперечить законодавству цієї Сторони про невтручання в особисте життя.

10. Якщо Сторона відмовляється від надання або затримує надання інформації, яку вимагає надати інша Сторона згідно з положеннями цієї Статті, ця Сторона надає інформацію щодо підстав для цього іншій Стороні.

1. З метою розроблення подальших дій щодо сприяння торгівлі згідно з цією Угодою Сторони, за доцільності, визначають та подають на розгляд Спільної комісії нові заходи, спрямовані на сприяння торгівлі між Сторонами.

2. Сторони постійно переглядають відповідні міжнародні ініціативи щодо сприяння торгівлі, у тому числі "Рекомендації із сприяння торгівлі", розроблені Конференцією ООН з питань торгівлі і розвитку та Європейською економічною комісією ООН, з метою визначення сфер, в яких подальші спільні дії сприяли б торгівлі між Сторонами та досягненню спільних багатосторонніх цілей.