Про затвердження Методики розрахунку норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства

Тип: Наказ

№ 449

Дата: 03 вересня 2012 р.

Статус: Чинний

МІНІСТЕРСТВО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ, БУДІВНИЦТВА ТА ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

НАКАЗ

03.09.2012 № 449

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

19 вересня 2012 р.

за № 1606/21918

Про затвердження Методики розрахунку норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства

Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статей 5 і 6 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», з метою забезпечення прозорості при розрахунку витрат на виробництво послуг з питного водопостачання та водовідведення, підвищення ефективності господарської діяльності підприємств водопровідно-каналізаційного господарства, захисту прав споживачів НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Методику розрахунку норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства, що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 11 жовтня 2006 року № 335 «Про затвердження Методики розрахунку норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28 грудня 2006 року за № 1381/13255.

3. Департаменту нормативно-правового регулювання (Татаринцева М.А.) разом з Управлінням водопровідно-каналізаційного господарства (Жученко О.Д.) подати цей наказ в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Аліпова О.М.

Міністр

А.М. Близнюк

ПОГОДЖЕНО:

Віце-прем'єр-міністр України –

Міністр соціальної політики України

Голова Державної служби України

з питань регуляторної політики

та розвитку підприємництва

Голова Антимонопольного комітету України

Міністр екології та природних ресурсів України

Голова Державного агентства

водних ресурсів України

Голова Національної комісії,

що здійснює державне регулювання

у сфері комунальних послуг

Перший заступник Голови

Державного агентства з енергоефективності

та енергозбереження

С.Л. Тігіпко

М.Ю. Бродський

В.П. Цушко

Е.А. Ставицький

В.А. Сташук

В.В. Саратов

В. Григоровський

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства

регіонального розвитку,

будівництва

та житлово-комунального

господарства України

03.09.2012 № 449

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

19 вересня 2012 р.

за № 1606/21918

МЕТОДИКА

розрахунку норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства

1. Ця Методика встановлює механізм розрахунків норм питомих витрат електричної і теплової енергії на підприємствах, які надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, з метою створення можливостей застосування економічних важелів керування процесом енергозбереження, планування споживання, а також оцінки ефективності використання електричної і теплової енергії на конкретному підприємстві незалежно від форми власності та підпорядкування (далі - ПВКГ).

2. Ця Методика визначає систему розрахунків питомих витрат електричної і теплової енергії на підприємствах незалежно від форми власності та підпорядкування, які надають послуги з централізованого водопостачання та/або водовідведення, для всіх виробничих процесів в існуючих технологічних умовах конкретного ПВКГ.

3. Термін, використаний в цій Методиці, вживається у такому значенні:

вода дренажна - ґрунтова вода, яка потрапляє в заглиблені виробничі приміщення унаслідок водопроникності стін та підлоги і підлягає відкачуванню з них у систему водовідведення.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Законах України «Про питну воду та питне водопостачання», «Про енергозбереження», Водному кодексі України, Загальному положенні про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 786, Основних положеннях з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затверджених наказом Державного комітету України з енергозбереження від 22 жовтня 2002 року № 112, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 7 листопада 2002 року за № 878/7166.

4. Норма питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів (далі - ПЕР) на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства визначається на натуральну одиницю кожного з видів продукції підприємства, зокрема на 1000 куб.м поданої в систему подачі та розподілу води (далі - ПРВ) питної води або на 1000 куб.м пропущених стічних вод.

5. Нормуванню підлягають усі витрати ПЕР на основні та допоміжні виробничі процеси при оптимальних режимах роботи устаткування ПВКГ, які включають неминучі витрати енергії на:

забір з природних джерел, очищення і постачання споживачам 1000 куб.м питної води;

збирання, транспортування, очищення і скид у природні водні об’єкти 1000 куб. м стічної води.

6. Норми витрат ПЕР розробляються для ПВКГ при споживанні понад 1000 тонн умовного палива за рік.

Норми розробляються з урахуванням заходів з енергозбереження щорічно ПВКГ згідно з цією Методикою на підставі даних за останні три роки роботи підприємства та енергетичного паспорта відповідного підприємства, виданого відповідно до Порядку видачі, оформлення, реєстрації «Енергетичного паспорта підприємства» та оплати послуг при його впровадженні, затвердженого наказом Державного комітету України з енергозбереження від 10 листопада 1998 року № 89, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 1998 року за № 804/3244, з урахуванням стану обладнання, наявної технології та організації виробництва (технологічних графіків роботи тощо).

Питомі витрати ПЕР на комунально-побутові потреби, будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) споруд і будівель, на монтаж і налагодження обладнання, на науково-дослідні і експериментальні роботи тощо, якщо вони мають допоміжний характер стосовно виробництва основної продукції, враховуються окремо.

7. Норми витрат ПЕР розробляються і затверджуються ПВКГ до 1 березня року, наступного за звітним.

Норми повинні бути диференційовані за підрозділами ПВКГ і кварталами наступного року.

Розробка норм повинна супроводжуватись планом організаційно-технічних заходів з економії ПЕР та реалізації результатів енергетичних обстежень.

Для розроблення ПВКГ норм і нормативів та аналізу енергоспоживання використовуються енергобаланси - система взаємопов’язаних показників, які відображають кількісну відповідність між надходженням та використанням усіх видів ПЕР певним об’єктом (виробничою дільницею, цехом, підприємством, галуззю, регіоном тощо).

8. Норми питомих ПЕР для ПВКГ за формою, наведеною у додатку 1 до цієї Методики, погоджуються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до Загального положення про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 786.

9. Контроль за наявністю встановлених норм та питомих витрат ПЕР та їх виконанням здійснюється Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України та його територіальними органами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі під час проведення перевірок стану ведення обліку і використання ПЕР на підприємствах відповідно до Положення про Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 462.

10. Установлені для ПВКГ норми питомих витрат ПЕР повинні бути переглянуті достроково на підставі:

змін технологічних процесів або складу і стану технологічного обладнання в підрозділах;

приписів Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України стосовно усунення порушень вимог законодавства щодо ефективного використання ПЕР.

11. Норми питомих витрат ПЕР розробляються розрахунково-аналітичним методом для умов експлуатації насосних та компресорних установок, а для решти виробничих процесів усіх підрозділів ПВКГ - розрахунково-статистичним методом. Розрахунки за допомогою цієї Методики провадять за умов експлуатації технічно справного енергоспоживального обладнання.

12. Норми витрат електричної і теплової енергії класифікуються за такими ознаками:

за ступенем агрегації - на індивідуальні та групові;

за складом витрат - на технологічні та загальновиробничі;

за періодом дії - на річні та квартальні (місячні).

13. Витрати ПЕР на 1000 куб.м поданої в систему ПВКГ питної води або на 1000 куб.м пропущених стічних вод нормуються:

електричної енергії - у кіловат-годинах (кВт·год);

теплової енергії - у гігакалоріях (Гкал);

палива - у кілограмах умовного палива (кг умовного палива).

14. Норми питомих витрат ПЕР необхідно розробляти для підрозділів підприємства з відповідним комплексом виробничих процесів:

14.1. Водопостачання:

забір води з природних поверхневих або підземних джерел;

очищення та інша обробка природної води для доведення її до питної якості;

подавання питної води в розподільну мережу населених пунктів;

витрати на транспортування води до споживачів;

витрати допоміжних технологічних служб водопостачання (адміністративних, ремонтних, транспортних, складських тощо).

14.2. Водовідведення:

збирання та транспортування стічних вод на очисні споруди;

приймання, очищення, знезараження стічних вод і скидання їх у природні водоймища;

витрати допоміжних технологічних служб каналізації (адміністративних, ремонтних, транспортних, складських тощо).

15. Коригування встановлених норм питомих витрат допускається при зміні обсягів виробництва, впливу погодних та інших факторів об’єктивного характеру з урахуванням результативного впливу цих факторів на основі міжгалузевих, галузевих та регіональних методик згідно із Загальним положенням про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 786.

У технологічних підрозділах підприємств, у яких виявлено перевищення фактичних витрат ПЕР над розрахунковими, повинні бути розроблені і затверджені керівником підприємства відповідні заходи щодо зниження витрат ПЕР і строки їх виконання.

16. Структура споживачів електричної енергії на ПВКГ наведена у додатку 2 до цієї Методики.

17. Загальновиробничі норми питомих витрат електричної енергії для ПВКГ або їх структурних підрозділів визначаються за формулою

Р = (SWосн + SWдоп + SWвтр)/Qплан, кВт·год/1000 куб.м,

(1)

де:

SWосн

загальні (річні) витрати електричної енергії на основні технологічні та виробничі процеси і потреби, кВт·год;

SWдоп

загальні (річні) витрати електричної енергії на допоміжні технологічні та виробничі процеси і потреби, кВт·год;

SWвтр

загальні (річні) втрати електричної енергії в розподільних мережах і силових трансформаторах, що знаходяться на балансі ПВКГ, кВт·год;

Qплан

планова кількість питної води, поданої в систему ПРВ, або кількість пропущених через очисні споруди стічних вод у розрахунковому році, тис. куб.м.

18. Річні витрати електричної енергії на підйом і подачу питної, технічної або стічної води насосними агрегатами всіх призначень (Wн) визначаються за формулою

Wн = (g ґ Qпл ґ Н)/(hн ґ hп ґ 102 ґ 3600), кВт·год,

(2)

де:

g = 1000 ё 1016 кг/м3

питома вага рідини, що перекачується (за даними аналізу);

Qпл

запланований на розрахунковий рік об’єм перекачаної рідини, куб.м;

розрахунковий напір під час роботи насоса, м;

hн

коефіцієнт корисної дії (ККД) насоса, береться за паспортними даними або за даними про відцентрові насоси для прісної води та каналізаційних стічних вод, що знаходяться в експлуатації, наведеними у додатку 3 до цієї Методики;

hп

ККД електродвигуна, береться за паспортними даними абоза даними, наведеними у додатку 3 до цієї Методики;

102

коефіцієнт перерахунку потужності насосних агрегатів з кг·м/с в кВт.

ККД насосів (hн) визначається за формулою

hн = hп - hкр - hнап,

(3)

де:

hп

паспортний ККД насоса;

hкр

зниження ККД після проведення більше трьох капітальних ремонтів (по 1,5 % зниження на кожен наступний ремонт);

hнап

зниження ККД унаслідок напрацювання після останнього капітального ремонту.

В об’єм рідини, що перекачується, повинні включатись технологічні витрати та втрати води, що обумовлені виробництвом, відповідно до Галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 лютого 2004 року № 33, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 7 грудня 2004 року за № 1557/10156, та Порядку розроблення та затвердження технологічних нормативів використання питної води, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 15 листопада 2004 року № 205, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 грудня 2004 року за № 1556/10155.

Розрахунковий напір під час роботи насосів у системах водопостачання і водовідведення визначається на підставі гідравлічних розрахунків (з урахуванням п’єзометричних позначок елементів системи, навантажень на трубопроводи, їх протяжності та діаметрів, а також фактичних значень гідравлічного опору трубопроводів).

Технічні характеристики насосів вітчизняного виробництва можуть повністю відновлюватися під час проведення перших трьох капітальних ремонтів.

Після кожного наступного капітального ремонту внаслідок зносу корпусних деталей робочі параметри насосів (у тому числі ККД) знижуються на 1-2% на кожен ремонт (у середньому 1,5%) від паспортних показників.

19. За час роботи між капітальними ремонтами ККД насосів знижується. Розрахунок зниження ККД (hнап) здійснюється за графіком зниження ККД насоса після капітального ремонту залежно від напрацювання (годин) і числа обертів за хвилину, наведених у додатку 4 до цієї Методики, залежно від напрацювання (тис. годин) після останнього капітального ремонту для насосів з різним числом обертів.

Забороняється експлуатація насосів, у яких розрахунковий або фактичний ККД знижений більше ніж до:

55% - для насосів, що працюють на питній воді;

50% - для насосів, що працюють на стічній воді.

Напрацювання за рік береться:

а) для горизонтальних і вертикальних насосів, що працюють на питній воді або технічній воді, - 5000 год/рік; міжремонтний строк - 4 роки;

б) для горизонтальних і вертикальних насосів, що працюють на стічних або дренажних водах, - 4000 год/рік; міжремонтний строк - 3 роки;

в) для занурених і штангових насосів, що працюють у свердловинах на питній воді, - 8000 год/рік; міжремонтний строк - 2 роки.

20. При експлуатації насосів, що працюють безпосередньо на мережу водопостачання, виникають додаткові витрати електроенергії, не враховані у формулі (2), унаслідок їх роботи під час мінімального водоспоживання в режимах, близьких до холостого ходу (Wхх). Ці витрати визначаються за формулою

Wxx = Txx ґ Nxx ґ Kxx, кВт·год,

(4)

де:

Тхх

річний орієнтовний строк роботи насосів у період мінімального водоспоживання (у середньому 4 год/добу), год;

Nхх

середня загальна встановлена потужність насосного обладнання, що працює за графіком у період мінімального водоспоживання, кВт;

Кхх = 0,5

коефіцієнт завантаження насосного обладнання на режимах, близьких до холостого ходу.

21. При експлуатації насосів водозабірних свердловин (Wс) враховуються додаткові витрати електроенергії на генеральну перевірку (дезінфекцію, промивання, визначення дебіту та динамічного рівня), що визначаються за формулою

Wc = Tгп ґ Nгп ґ Кгп, кВт·год,

(5)

де:

Тгп = 72 год

середній річний строк роботи свердловини для технологічних потреб;

Nгп

загальна встановлена потужність насосного обладнання свердловин, що працюють (за паспортом підприємства), кВт;

Кгп = 0,8

коефіцієнт завантаження насоса свердловини при перевірці.

22. Річні витрати електроенергії на відкачування дренажних вод і технологічних витоків (Wдр) із заглиблених насосних станцій або споруд визначаються за формулою

Wдр = (g ґ Qдр ґ hдр ґ К)/(hаг ґ 102 ґ 3600), кВт·год,

(6)

де:

g = 1002 ё 1016 кг/куб.м

питома вага дренажних вод (за даними хіманалізу);

Qдр = (qдр ґ Sзм + qтех ґ n) ґ 365, тис.куб.м

річний об’єм надходження ґрунтових вод і витоків;

де:

qдр = 0,003 ґ куб.м/доб/м2

норма надходження ґрунтових вод через змочену поверхню стін і підлоги заглиблених насосних станцій або споруд;

Sзм

загальна змочена поверхня стін і підлог, м2;

qтех = 0,5 куб.м/доб

середній виток з одного ущільнення на валу насоса;

загальна кількість ущільнень на валах насосів, що одночасно працюють;

hдр

висота підйому дренажних вод під час відкачування, м;

К = 1,5

коефіцієнт запасу на неврахований приплив ґрунтових вод;

hаг = 0,6 ё 0,7

середній ККД дренажних насосів.

23. Річні витрати електроенергії на подачу повітря для очищення стічних вод в аеротенках (Wоч) визначаються за формулою

Wоч = (qair ґ Qст ґ N ґ K)/Р, кВт·год,

(7)

де:

qair

питомі витрати повітря для очищення стічних вод в аеротенках, куб.м/куб.м стічних вод (беруться за технологічним регламентом експлуатації аеротенків у межах 5,0 - 12,0 куб.м/куб.м);

Qст

річний об’єм стічних вод, що підлягають очищенню, куб.м;

установлена потужність електродвигунів повітродувок або компресорів, кВт;

К = 0,75

коефіцієнт завантаження електродвигуна повітродувки;

продуктивність повітродувки, м3/год (за даними щорічних випробувань).

24. Річні витрати електричної енергії на освітлення (Wос) визначаються за формулою

Wос = Kп ґ T ґ SPвст. ґ Kпра, кВт·год,

(8)

де:

Kп

коефіцієнт використання потужності освітлювальних приладів, наведений у додатку 5 до цієї Методики;

кількість годин роботи освітлювальних приладів на рік, наведена у додатку 5 до цієї Методики;

SPвст

установлена потужність освітлювальних приладів, кВт;

Kпра = 1,05

коефіцієнт, що враховує втрати в пускорегулювальній апаратурі під час використання люмінесцентних ламп.

25. Річні витрати електроенергії на примусову (витяжну і припливну) вентиляцію виробничих приміщень визначаються за формулою

WB = ni ґ qi ґ Vi ґ T ґ К, кВт·год,

(9)

де:

кратність повітрообміну за годину для приміщень, наведена у додатках 6, 7 до цієї Методики;

питома витрата електроенергії на перекачування повітря, кВт·год/1000 куб.м (береться: qi = 0,5 ё 0,6 кВт·год/1000 куб.м для вентиляторів низького тиску при ni = 1 ё 3; qi = 0,7 ё 0,8 кВт·год/1000 куб.м для вентиляторів середнього тиску при ni = 4 ё 6; qi = 0,9 ё 1,0 кВт·год/1000 куб.м для вентиляторів високого тиску при ni і 7);

розрахунковий об’єм повітря в приміщенні відповідного призначення, тис. м3;

кількість годин роботи на рік, наведена у додатку 5 до цієї Методики;

К = 1

коефіцієнт для приміщень тільки з витяжною вентиляцією; 2 - коефіцієнт для приміщень з витяжною і припливною вентиляцією.

26. Річні витрати електроенергії на допоміжні технологічні та виробничі процеси і потреби для електроспоживачів, не зазначених у пунктах 20-25 цієї Методики, визначаються за формулою

Wдоп = N ґ T ґ Kп, кВт·год,

(10)

де:

загальна потужність електроспоживачів одного призначення, що входять до структури підприємства, згідно з табл. 1, кВт;

кількість годин роботи на рік обладнання даного призначення;

Кп

коефіцієнт використання потужності робочих одиниць обладнання, наведений у таблиці 2 додатка 8 до цієї Методики.

27. Річні втрати електричної енергії в силових трансформаторах (Wтр) визначаються за формулою

DWтр = DPxx ґ To + DPкз ґ (Sф / Sн)2 ґ Тр, кВт·год,

(11)

де:

DРхх

втрати холостого ходу трансформатора, кВт (беруться за паспортними даними);

То

кількість приєднань трансформатора до електромережі за звітний період або рік;

DPкз

втрати короткого замикання, кВт (беруться за паспортними даними);

Sф

фактичне навантаження на трансформатор, кВА;

Sн

номінальна потужність трансформатора (береться за паспортними даними), кВА;

Тр

річна фактична тривалість робіт трансформатора під навантаженням (береться за графіком робіт), год.

28. Річні втрати електричної енергії в розподільних мережах, які необхідно визначати для розрахунку загальновиробничих норм, складаються з їх втрат у лініях, що живлять окремі підрозділи підприємства, визначаються за формулою

DWл = 3 ґ I2 ґ Rф ґ T ґ 103, кВт·год,

(12)

де:

середня квадратична величина струму у фазі лінії, А;

Rф

активний опір однієї фази лінії, Ом;

кількість годин роботи лінії на рік.

29. Структура споживачів теплової енергії на ПВКГ наведена у додатку 9 до цієї Методики.

30. Загальновиробничі норми витрат теплової енергії ПВКГ і їх структурних підрозділів визначаються за формулою

q = (SАоп + SАвен + SАдод + SАвтр - SАтех) / Qплан, Гкал/1000 куб.м,

(13)

де:

SАоп

загальні (річні) витрати теплової енергії на опалення і природну витяжну вентиляцію адміністративних, побутових і допоміжних виробничих приміщень, Гкал;

SАвен

загальні (річні) витрати теплової енергії на підігрівання повітря під час припливно-витяжної вентиляції виробничих приміщень, Гкал;

SАдод

загальні (річні) додаткові витрати теплової енергії на гаряче водопостачання, обігрів метантенків тощо, Гкал;

SАвтр

загальні втрати (річні) теплової енергії у власних теплових мережах, Гкал/рік;

SАтех

загальні (річні) тепловиділення технологічного устаткування, яке використовується для опалення виробничих приміщень, Гкал.

31. Річні витрати теплової енергії на опалення і природну витяжну вентиляцію приміщень (Аоп) беруться за даними проектної документації або розраховуються за укрупненими вимірниками, наведеними у таблиці 1 додатка 8 до цієї Методики.

При розрахунках річних витрат теплової енергії для будівель, що містять приміщення різного призначення (з різними вимогами до внутрішньої температури і вентиляції), загальні витрати теплової енергії складаються з витрат на опалення і вентиляцію окремих приміщень, розрахованих відповідно до їх вимог.

Розрахунки виконуються за формулою

Аоп = VTоп ґ n ґ [qo/a ґ (tвн - tср.о) + qв ґ (tвн - tов)], Ккал,

(14)

де:

будівельний об’єм будівлі (споруди) за зовнішнім обміром, м3;

Tоп

тривалість опалювального сезону, діб, наведена у додатку 10 до цієї Методики;

n = 24 години

тривалість опалення на добу;

питома теплова характеристика будівлі на опалення, Ккал/куб.м·год·0С, наведена у таблиці 1 додатка 8 до цієї Методики;

qв

питома теплова характеристика будівлі на вентиляцію, Ккал/куб.м·год·0С, наведена у таблиці 1 додатка 8 до цієї Методики;

поправочний коефіцієнт на зміну питомої теплової характеристики будівлі, наведений у таблиці 2 додатка 8 до цієї Методики;

tвн

середня розрахункова температура опалюваного приміщення, 0С, наведена у додатках 6, 7, 8 до цієї Методики;

tср.о

середня температура опалювального періоду, 0С, наведена у додатку 6 до цієї Методики;

tов

середня розрахункова температура на вентиляцію, 0С, наведена у додатку 10 до цієї Методики.

32. Річні витрати теплової енергії на підігрівання повітря під час припливно-витяжної вентиляції виробничих приміщень (Авен) визначаються за формулою

Авен = V ґ T ґ n ґ m ґ q ґ (tвн - tср.о), Ккал,

(15)

де:

будівельний об’єм приміщення, що провітрюється, куб.м;

тривалість опалювального сезону, діб, наведена у додатку 10 до цієї Методики;

тривалість роботи вентиляції на добу, год;

m = 1-12

кількість обмінів повітря в приміщенні за годину, наведена у додатках 5, 6 до цієї Методики;

q = 0,31 Ккал/куб.м·0С

питома теплоємність повітря;

tвн

середня розрахункова температура опалюваного приміщення, 0С, наведена у додатках 6, 7, 8 до цієї Методики;

tср.о

середня температура опалювального періоду, 0С, наведена у додатку 10 до цієї Методики.

33. Річні витрати теплової енергії на гаряче водопостачання (Агв) визначаються за формулою

Агв = 365 ґ [(N1 ґ m1 + N2 ґ m2) ґ (tг - tх) + G ґ m3 (tп - tх)], Ккал,

(16)

де:

середня кількість робітників, що користуються душем за добу, осіб;

середня кількість робітників і службовців, що користуються туалетом і умивальниками за добу, осіб;

m1 = 85 л/добу

витрати води на 1 особу при користуванні душем;

m2 = 12 л/добу

витрати води на 1 особу при користуванні умивальником;

m3 = 25 л/кг

витрати гарячої води на прання спецодягу;

кількість спецодягу, що підлягає пранню, кг/доб;

tг = 37 0С

температура гарячої води після змішувача в душі або умивальнику;

tп = 65 0С

температура гарячої води при пранні;

tх

середня річна температура холодної водопровідної води (при відсутності даних береться: узимку - 5 0С, улітку - 15 0С); визначається за формулою

tx = [ 5T + 15 ґ (365 - T)] / 365, 0C,

(17)

де

тривалість опалювального періоду, діб, наведена у додатку 6 до цієї Методики.

34. Річні витрати теплової енергії для обігріву метантенків (Ам) визначаються за формулою

Ам = 365 Qд ( t - tо) С ґ К, Ккал,

(18)

де:

Qд

добова доза завантаження метантенків (за даними експлуатації), куб.м/добу;

розрахункова температура в метантенку (для мезофільного процесу бродіння осаду - 33 0С, для термофільного процесу - 53 0С);

tо

середньорічна температура осаду, що подається до метантенку;

С = 1,05 Ккал/кг·0С

теплоємність осаду;

К = 1,25

коефіцієнт тепловтрат для заглиблених метантенків.

35. Втрати теплової енергії у власних теплових мережах визначаються на підставі випробувань. Тимчасово до їх проведення дозволяється приймати величину цих втрат у частках від кількості поданої теплової енергії по теплотрасі протяжністю:

до 300 м - 1% на кожні 100 м;

до 500 м - 2,9% на всю протяжність;

до 1000 м і більше - 0,6% на кожні 100 м, але не більше 13% на всю довжину.

36. Розрахунок виділень теплової енергії технологічним устаткуванням.

Теплова енергія, що виділяється під час роботи електродвигунів технологічного устаткування, повинна враховуватись при розрахунках опалення цих приміщень в опалювальний період та при розрахунках витрат електричної енергії на вентиляцію в теплий період.

Під час експлуатації метантенків виділяється біогаз, що може бути використаний як паливо в котельних установках.

Розрахунок теплових виділень технологічного устаткування (Атех) виконується за формулою

Атех = 860 ґ N ґ T ґ Kз ґ (1 - hдв), Ккал,

(19)

де:

860

коефіцієнт перерахунку електричної енергії (кВт·год) в теплову (Ккал);

установлена потужність технологічного устаткування (з паспорта підприємства), кВт;

кількість годин роботи технологічного устаткування за опалювальний період, годин;

Кз = 0,75

середній коефіцієнт завантаження устаткування;

hдв

середній ККД електродвигунів (з паспортних даних).

Розрахунок теплової енергії, яка може бути одержана під час спалювання біогазу (Абг), виконується за формулою

Абг = 365 ґ q ґ Qд ґ (1 - ро) ґ (1 - Z) ґ Rr, Ккал,

(20)

де:

теплова здатність біогазу, Ккал/м3 (береться 5000 Ккал/м3);

Qд

добова доза завантаження метантенків (за даними експлуатації), куб.м/доб;

ро

вологість завантаженого осаду (за даними хіманалізу) у межах 0,93-0,97;

зольність завантаженого осаду (за даними хіманалізу) у межах 0,28-0,32;

розпад беззольних речовин завантаженого осаду (на підставі даних хімічного аналізу осадів) у межах 0,42-0,45.

37. Розрахунок необхідної кількості умовного палива для забезпечення потреб у тепловій енергії підприємства в цілому за наявності власної котельної установки (або по окремих його підрозділах) виконується за формулою

Вум = SА / (Qум ґ hкот), кг у. п.,