Про затвердження Порядку обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

11.09.2009 N 656

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 грудня 2009 р. за N 1163/17179

Про затвердження Порядку обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі

{ Із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

Відповідно до статті 22 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" ( 37-15 ) та на виконання наказу Міністерства аграрної політики від 27 червня 2003 року N 206 ( v0206555-03 ) "Про забезпечення додержання вимог щодо державної реєстрації нормативно-правових актів", з метою створення дієвих умов роботи олійно-жирових підприємств різних форм власності і господарювання, поліпшення обліку й уніфікації оформлення операцій із олійним насінням і продуктами його перероблення НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі, що додається.

2. Департаменту харчової промисловості (Кіщак Ю.П.):

2.1. Забезпечити подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

2.2. Довести наказ до відома підприємств олійно-жирової галузі, інших підприємств незалежно від форм власності й господарювання, що здійснюють переробку олійної й жирової сировини та використовують її при виробництві маргаринової продукції, майонезів та соусів з використанням олій, миловарної продукції та інших видів олійно-жирової продукції.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Демчака І.М.

4. Цей наказ набирає чинності через 10 днів після його державної реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Міністр Ю.Ф.Мельник

ПОГОДЖЕНО:

Голова Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва О.Кужель

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Мінагрополітики України 11.09.2009 N 656

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 грудня 2009 р. за N 1163/17179

ПОРЯДОК обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі

I. Загальні положення

1.1. Цей Порядок встановлює організацію та ведення первинного обліку олійно-жировими підприємствами, їх структурними підрозділами, іншими виробництвами незалежно від форм власності і господарювання, що здійснюють переробку олійної і жирової сировини та виробляють олію, маргаринову продукцію, майонез та соуси з використанням олій, миловарну продукцію та інші види олійно-жирової продукції.

1.2. Запровадження Порядку зумовлено потребою забезпечити однаковий первинний облік олійно-жирових виробництв з урахуванням вимог чинного законодавства, галузевих особливостей, практичного досвіду та змін у господарському механізмі підприємств.

{ Пункт 1.3 розділу I виключено на підставі Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

1.3. Первинний облік на олійно-жирових підприємствах ґрунтується на даних зважування сировини, матеріалів, готової продукції, побічної (супутньої) продукції та відходів виробництва з урахуванням їх якості, що фіксується у первинних документах.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Первинні документи, створені в електронному вигляді, та порядок електронного документообігу визначаються та застосовуються у бухгалтерському обліку підприємствами всіх форм власності за умови дотримання вимог чинного законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Форми обліку та звітності, що наведені у додатках до цього Порядку, є типовими та можуть доповнюватися та змінюватися відповідно до умов виробництва, технологічного процесу та обладнання, інших умов з дотриманням вимог чинного законодавства.

Облік олійної сировини в бухгалтерському обліку на підприємствах олійно-жирової галузі може проводитись як у фізичній, так і в заліковій вазі.

{ Пункт 1.3 розділу I в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

1.4. Первинний облік у виробничих цехах, складах і лабораторіях відображається в спеціальних книгах обліку, лабораторних і технологічних журналах. Облік може проводитись на паперових носіях та в електронному вигляді згідно з вимогами чинного законодавства. Форми книг обліку у виробничих цехах і складах встановлені цим Порядком. Форми лабораторних і технологічних журналів на паперових носіях або в електронному вигляді визначені чинними нормативними документами. Якщо книги обліку ведуться на паперових носіях, то записи у книгах обліку, лабораторних та технологічних журналах здійснюються тільки чорнилом або кульковими ручками пастою темного кольору.

{ Пункт 1.4 розділу I в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

1.5. Сторінки в книгах цехового та складського обліку сировини і готової продукції нумеруються із зазначенням кількості сторінок у кінці книги. Книги прошнуровуються і скріплюються підписом головного бухгалтера та печаткою підприємства.

1.6. Усі сторінки технологічних і лабораторних журналів перед видачею нумеруються із зазначенням кількості сторінок у кінці журналів. Журнали прошнуровуються, підписуються уповноваженою особою і скріплюються печаткою підприємства.

1.7. Правильність і своєчасність записів, а також виведення залишку в складських та цехових книгах обліку перевіряються систематично, але не менше одного разу на тиждень, працівниками бухгалтерії у присутності осіб, відповідальних за облік у складах, цехах тощо. Факт перевірки, наявність усіх сторінок у книзі і зауваження з ведення обліку зазначаються в книгах за підписом особи, яка здійснила перевірку, та вказуються дата проведення перевірки, посада, прізвище та ініціали особи, яка здійснила перевірку.

1.8. Відповідальним за ведення технологічних журналів призначається особа з числа працівників, що обслуговують технологічне обладнання на кожній технологічній дільниці, і затверджується наказом керівника підприємства.

1.9. Контроль за правильністю ведення і своєчасністю записів у технологічних журналах здійснюється інженером зміни та начальником цеху. Факт перевірки, наявність усіх сторінок у технологічних журналах на паперових носіях, зауваження з ведення технологічних журналів зазначаються в журналах за підписом особи, яка здійснила перевірку, із зазначенням дати проведення перевірки, посади, прізвища та ініціалів особи, яка здійснила перевірку. При веденні журналів в електронному вигляді факт перевірки посвідчується формуванням відповідної відмітки у журналі за період, що перевіряється, у вигляді електронного документа з електронним цифровим підписом особи, яка здійснила перевірку.

{ Пункт 1.9 розділу I в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

1.10. Дані всіх технологічних журналів використовуються у встановленому порядку для всіх видів звітності підприємства. Період обігу всіх технологічних журналів встановлено на строк не менше ніж один рік.

1.11. Первинні документи, облікові регістри, бухгалтерська звітність, технологічні та лабораторні журнали на паперових носіях та в електронному вигляді зберігаються відповідно до вимог із зберігання архівних документів відповідно до чинного законодавства.

{ Пункт 1.11 розділу I в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

1.12. На перше число кожного місяця у виробничих цехах проводиться інвентаризація залишків сировини, матеріалів, готової продукції, попутної продукції і відходів виробництва. При цьому допускаються об'ємні виміри залишків сировини і незавершеного виробництва, які використовуються тільки для складання щомісячних звітів. Допускається визначення ваги лушпиння розрахунковим методом.

1.13. Джерелом для складання прибуткових і видаткових документів про рух сировини на підприємствах олійно-жирової галузі є книги відважувань (форми 2, 8, 11; додатки 2, 8, 12). Відповідальність за належне ведення цих книг покладається на начальників цехів і дільниць, завідувачів складів та інших матеріально відповідальних осіб. Бухгалтерія не менше одного разу на тиждень перевіряє правильність ведення цих книг та записів.

1.14. Визначення кількості сировини, матеріалів, готової основної та побічної (супутньої) продукції при прийманні, передачі зі складів до цехів, з цехів до складів і з цеху до цеху повинно проводитись ваговим методом. Облік руху олії дозволяється проводити з використанням масових витратомірів. На підприємстві повинно бути встановлено графік повірки ваговимірювального господарства (ваг). Повірка ваг здійснюється у строки, передбачені нормативною документацією. Результати повірки ваг відмічаються у книзі відважувань на вантажі, що ввозяться і вивозяться через автомобільні ваги (форма N 2), книзі реєстрації вантажів, що прибули залізницею і водним транспортом (форма N 8), та книзі відважувань (форма N 11) (додатки 2, 8, 12 до цього Порядку) або в журналі обліку засобів вимірювання і в технічних паспортах на ваги. На ваги ставиться клеймо про дату повірки.

{ Пункт 1.14 розділу I в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

1.15. Якщо олійно-жирове підприємство за технологічною схемою або через технічні умови на операціях передачі олійної сировини зі складів (елеваторів) до виробничих цехів не має вагів, то облік здійснюється на підставі даних зважування олійної сировини, що надходить, на автомобільних та залізничних вагах з обов'язковою щомісячною фізичною інвентаризацією олійної сировини у складі (елеваторі). Такий облік здійснюється лише за умови використання олійного насіння на потреби виробництва, але не за умови надання послуг із зберігання олійного насіння.

1.16. Якщо олійно-жирове підприємство за технологічною схемою або через технічні умови на операціях передачі шроту (макухи) з виробничих цехів до складів (елеваторів) не має вагів, то облік здійснюється на підставі даних зважування шроту (макухи), що відвантажують, з обов'язковою щомісячною інвентаризацією шроту (макухи) у складі (елеваторі).

1.17. Для контролю за правильністю зважування періодично повинні виконуватися контрольні переважування вантажів, що ввозяться та вивозяться, або перевірки контрольним повіреним вантажем з відповідними записами про це в журналах контрольних зважувань.

1.18. Особи, які допущені до роботи на ваговимірювальних приладах, повинні пройти спеціальний інструктаж.

1.19. Ємності (баки, цистерни тощо) для зберігання сировини і готової продукції повинні бути прокалібровані, а їх місткість вказана на зовнішніх стінках.

1.20. Зважування сировини, матеріалів і готової продукції при отриманні та відвантаженні проводиться матеріально відповідальною особою (завідувачем складу, вагарем, комірником тощо). При спільному виконанні робітниками і службовцями окремих видів робіт, що пов'язані із зберіганням, відпусканням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запровадитися колективна матеріальна відповідальність (завідувач складу, вагар, комірники та інші).

1.21. Приймання сировини відбувається згідно з вимогами чинного законодавства, державних стандартів, технічних умов, особливих умов постачання товарів (сировини), договірних зобов'язань постачальників сировини і покупців готової продукції, статутів залізничного, автомобільного і водного транспорту, Положення (стандарту) 9 ( z0751-99 ) та цього Порядку.

При складанні договорів на поставку сировини перелік якісних показників може включати не тільки показники, що входять у чинні стандарти на дану сировину, але також і ті, які мають важливе значення для ведення технологічного процесу (наприклад, показник "вміст воску" в олії для олійно-жирових підприємств, що переробляють олію). { Абзац другий пункту 1.21 розділу I в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

1.22. Товарно-транспортні накладні та інші супровідні документи на сировину, що надходить, направляються до відділу постачання (або іншого відділу, що виконує ці функції) підприємства. Працівники відділу зобов'язані зареєструвати вищевказані документи в журналі обліку вантажів, що надійшли (типова форма N М-1, затверджена наказом Мінстату від 21.06.96 N 193 ( v0193202-96 ), далі - типова форма N М-1), перевірити їх відповідність умовам договору щодо асортименту сировини, матеріалів, їх кількості, цін, термінів відвантаження тощо, зробити в картках або книзі оперативного обліку відповідний запис, передати документи до фінансового відділу або до бухгалтерії.

Зареєстровані примірники товарно-транспортних та інших документів передаються відповідному складу для керівництва при прийманні і оприбуткуванні сировини.

1.23. Якість олійного насіння або жирової сировини, що надходить на підприємство, посвідчується сертифікатом або якісним посвідченням постачальника.

Кожна партія олійної сировини, що надійшла на підприємство, приймається матеріально відповідальною особою за масою, встановленою на вагах з діючим клеймом, у присутності особи, що доставила олійну сировину, і обов'язково за якістю, визначеною вимірювальною (випробувальною) лабораторією підприємства (далі - лабораторія).

Олійна сировина, що надходить за держзакупівлями, ураховується за формою N 3 (додаток 3).

1.24. Для перевірки достовірності даних постачальника про якість олійного насіння представник лабораторії підприємства-одержувача відбирає проби відповідно до вимог чинної нормативної документації і виконує контрольні аналізи експресним методом на лабораторних приладах, обумовлених договором на поставку сировини. В разі розбіжностей результатів аналізи випробування проводяться відповідно до вимог чинних нормативних документів (стандартів). При відбиранні проб надається перевага принципу пропорційного відбору проби, при якому з кожної тонни олійної сировини відбирається встановлена нормативними документами кількість сировини. { Абзац перший пункту 1.24 розділу I в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

При відбиранні проб слід надавати перевагу автоматичному відбору проб за допомогою пробовідбірників та автоматичних пристроїв.

За наявності відхилень результатів аналізів лабораторії щодо якості олійної сировини від якісних посвідчень постачальника в межах допустимих норм за державним стандартом оприбуткування олійного насіння за показниками якості проводиться за даними контрольних аналізів лабораторії олійно-жирового підприємства-одержувача (споживача).

За наявності відхилень результатів аналізів щодо якості від даних якісних посвідчень постачальника поза межами допустимих норм за державним стандартом відбирають контрольну пробу відповідно до вимог чинної нормативної документації на відбір проб даного виду сировини. Відбір проби оформляється актом відбору проби сировини, що надійшла (форма 19, додаток 23).

1.25. У разі незгоди постачальника олійної сировини чи матеріально відповідальної особи складу олійної сировини з даними аналізу, зробленого лабораторією, у їх присутності повинен бути зроблений повторний аналіз, а при незгоді з повторним аналізом зразок направляється у добовий термін для аналізу уповноваженому органу (акредитованій у Державній системі акредитації випробувальній лабораторії). Результати аналізу уповноваженого органу є остаточними.

У додатку 40 наведено приклад визначення якісних показників олійного насіння, що надійшло на підприємство, для оприбуткування у книзі кількісно-якісного обліку олійного насіння, макухи (шроту), відходів (цінних і малоцінних) (форма 12, додаток 13) (далі - книга кількісно-якісного обліку за формою N 12).

1.26. Оприбуткування олійного насіння, яке надійшло з якісними посвідченнями або з сертифікатом державної хлібної інспекції, відбувається у книзі кількісно-якісного обліку за якісними показниками, визначеними за даними аналізу лабораторії олійно-жирового підприємства, у межах допустимих відхилень за державними стандартами без зміни початкової сортності олійного насіння.

При передачі цього ж самого олійного насіння у виробництво сортність не змінюється, а показники якості визначаються за даними аналізу лабораторії олійно-жирового підприємства.

Якість олійного насіння, що надходить для переробки на давальницьких умовах, також визначається лабораторією олійно-жирового підприємства.

1.27. Якщо олійна сировина постачається від одного постачальника декількома партіями та перевірка якості олійної сировини перших партій свідчить, що відхилення не перевищує допустимих норм за державним стандартом, то надалі допускається вибірковий контроль якості насіння, що надходить від цього постачальника, а до кінця сезону допускається оприбуткування олійної сировини за даними якісного посвідчення постачальника.

1.28. Зважування і відбір проб усієї олійної сировини, що приймається безпосередньо від постачальників, проводяться у присутності представників постачальників. На кожну прийняту партію виписується приймальна квитанція (прибутковий ордер). У квитанції зазначаються вага і якість олійного насіння за даними підприємства-одержувача.

Якщо протягом доби одним постачальником здається декілька партій олійної сировини, однорідних за якістю, визначення якості усієї олійної сировини, що надходить від цього постачальника, можна проводити за середньодобовою пробою.

{ Пункт 1.28 розділу I в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

1.29. Жирова сировина, що надходить від постачальників, приймається за вагою в натурі, враховується в первинних документах за вагою в натурі, встановленою одержувачем, і в жирах (без вологи та нежирових домішок) та оформляється прибутковим ордером приймання жирової сировини (форма N 18) та актом приймання жирової сировини (форма N 18а) (додатки 21, 22 до цього Порядку). Жирову сировину (вітчизняну та імпортовану), що надійшла на підприємство в тарі з трафаретною вагою, дозволяється приймати, враховувати і відпускати на виробництво за вагою, вказаною на трафареті, за умови, якщо тара не пошкоджена і не має течі.

{ Пункт 1.29 розділу I в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

1.30. Якість жирової сировини, содопродуктів і синтетичних речовин визначається якісними посвідченнями постачальника. За наявності відхилень за якістю в межах допустимих норм за державним стандартом оприбуткування жирової сировини, содопродуктів проводиться за даними аналізів лабораторії підприємства-одержувача.

1.31. Якщо при отриманні вантажів на станції залізниці виявлена нестача, яка підтверджена комерційним актом (стаття 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 N 457) ( 457-98-п ), то при пред'явленні претензії до постачальника або до залізниці кількість недостатнього за підрахунком вантажу зменшується на розмір природного убутку за діючими нормами.

Якщо нестача вантажу в межах норм природного убутку і норм граничного розходження у визначенні маси вантажу (допустима погрішність, яка встановлена для автомобільних і залізничних вагів, на яких здійснюється зважування), то претензії не пред'являються і комерційний акт не складається, а нестача покривається за нормою.

1.32. Рафінована олія, саломас, переетерифіковані жири власного виробництва, призначені для подальшої переробки на тому самому підприємстві, передаються з цеху в цех за виробничою собівартістю. Передача цієї олії, саломасу та переетерифікованих жирів на склад або в цехи, що переробляють жирову сировину, оформляється із зазначенням у первинних документах ваги в натурі і в жирах (без вологи і вагового відстою). На складі і в цехах, що переробляють жирову сировину, олія обліковується за видами в книзі обліку готової і попутної продукції, жирової сировини й зворотних виробничих відходів (форма N 21, додаток 25) (далі - книга обліку за формою N 21) за вагою в натурі і в жирах (без вологи і вагового відстою).

1.33. Якщо на підприємство, крім власного виробництва, надходить олія зі сторони, то облік всієї олії на складі ведеться за вагою в натурі і в жирах (без вологи і вагового відстою). У жиропереробних цехах олія обліковується в книзі обліку за формою N 21 за вагою в натурі і в жирах (без вологи і вагового відстою).

1.34. На олійно-жирових підприємствах цехи (самостійні дільниці) щомісяця подають бухгалтерії виробничі звіти про рух сировини і матеріалів, виробництво готової і попутної продукції за всіма виробництвами (форма 23, додаток 27; форма 23а, додаток 28; форма 23б, додаток 29; форма 24, додаток 30; форма 25, додаток 31; форма 26, додаток 32; форма 26а, додаток 33; форма 27, додаток 34; форма 27а, додаток 35; форма 28, додаток 36; форма 29, додаток 37; форма 30, додаток 38).

1.35. До складу виробленої продукції входить готова продукція, що відповідає вимогам державних стандартів, а при відсутності їх - технічним умовам, що розроблені та затверджені у порядку, встановленому ДСТУ 1.3:2004 "Національна стандартизація. Правила побудови, викладення, оформлення, погодження, прийняття та позначення технічних умов". До складу виробленої продукції також належить попутна продукція, отримана в процесі виробництва основної продукції, яка перевірена відділом технічного контролю (лабораторією), передана на склад і забезпечена сертифікатом або іншим документом, що засвідчує якість готової продукції.

1.36. Виробничі звіти складаються на паперових носіях або в електронному вигляді на основі даних лімітно-забірних карток, актів приймання сировини, актів здачі готової основної та побічної (супутньої) продукції і зворотних відходів та інших документів, а також даних лабораторії про якість сировини, основної та побічної (супутньої) продукції тощо. Результати аналізів та інші дані видаються цехам, заводам, складам з лабораторії за підписом начальника (завідувача) лабораторії або уповноваженого працівника лабораторії і оформляються належним чином (темним чорнилом або кульковою ручкою темною пастою з повним найменуванням показників і чітко написаними цифрами) на паперових носіях або в електронному вигляді.

Виробничі звіти після перевірки бухгалтерією перевіряються і підписуються уповноваженою особою і затверджуються керівником підприємства.

{ Пункт 1.36 розділу I в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

1.37. Для складання звіту і з метою належного контролю виробництва щомісяця в цехах (дільницях) здійснюється інвентаризація. Інвентаризація проводиться комісією, призначеною керівником підприємства, і оформляється актом інвентаризації сировини, незавершеного виробництва, напівфабрикатів, готової і попутної продукції, зворотних виробничих відходів (форма N 17, додаток 19) (далі - акт за формою N 17). Інвентаризації підлягають залишки сировини, матеріалів, готової і попутної продукції, напівфабрикатів і відходів, що залишилися у виробництві на кінець місяця.

Кількість перероблених за звітний місяць сировини і матеріалів визначається як різниця між залишком їх на початок місяця плюс надходження за місяць мінус залишок на кінець місяця.

1.38. Залишки сировини, готової основної та побічної (супутньої) продукції, напівфабрикатів у виробництві на кінець місяця (незавершене виробництво), що підлягають інвентаризації, перераховуються у вихідну сировину і враховуються як виробничі запаси.

До незавершеного виробництва належать сировина та продукти, що не пройшли повний цикл виробництва, передбачений технологією: залишки олійного насіння після зважування; напівфабрикати (ядро, м'ятка, місцелла, олія нерафінована, шрот, фуз, макуха пресових цехів або заводів, що переробляються на тому самому підприємстві, тощо) в олійнодобувному цеху (на заводі);

маргаринова емульсія у змішувачах маргаринового цеху (заводу); мило у відстійних ємкостях миловарного цеху (заводу); саломас, олія рафінована в рафінаційному цеху олієзаводу, гідрозаводу олійно-жирового комбінату; залишок гліцерину в гліцериновому цеху; емульсії для кетчупів, гірчиці, хрону та інших соусів.

{ Пункт 1.38 розділу I в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

1.39. Передача олійно-жирової сировини, жирозамінників і жиромістких відходів у виробництво оформлюється лімітно-забірними картками на відпуск сировини у виробництво (форма N 20) (додаток 24 до цього Порядку) (далі - форма N 20) або лімітно-забірними картками відповідно до типової форми з обліку сировини та матеріалів М-8 "Лімітно-забірна картка", затвердженої наказом Міністерства статистики України від 21 червня 1996 року N 193 ( v0193202-96 ) (далі - типова форма N М-8), або актом приймання складом готової і супутньої продукції та зворотних виробничих відходів (форма N 15) (додаток 16 до цього Порядку) (далі - акт за формою N 15) на паперових носіях або в електронному вигляді.

{ Пункт 1.39 розділу I в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

1.40. Виявлений у процесі зберігання в складах і оформлений актом внутрішній брак мила, маргаринової продукції повинен негайно передаватися на переробку на тому самому підприємстві. Передача забракованої продукції зі складу у виробництво оформлюється накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів за типовою формою N М-11, затвердженою наказом Мінстату України від 21.06.96 N 193 ( v0193202-96 ) (далі типова форма N М-11).

Брак цієї ж продукції, що виявлений покупцями в межах терміну реалізації її за сертифікатом (якісним посвідченням) або з вини підприємства і оформлений двостороннім актом, приймається підприємством на склад для переробки. Передача цього браку зі складу у виробництво також оформляється за типовою формою N М-11 ( v0193202-96).

Обсяг виробленої продукції та її склад зменшуються в натуральному і грошовому вираженні в тому місяці, у якому виявлений брак.

Якщо при реалізації (відвантаженні) продукції (олії, маргаринової продукції) змінюється її первинна сортність, то поправка вноситься до складу виробленої продукції в тому місяці, у якому виявлена пересортиця.

1.41. Готова продукція передається з цехів до складів за вагою, а також за кількістю і за вагою встановленим на підприємстві способом (транспортером, автокарами, шляхом перекачування тощо).

Готова продукція, що затарена в короби, ящики, бочки, пляшки тощо, передається у тарі до складу за кількістю і за вагою, указаною на трафареті.

Тара з готовою продукцією (олією, маргарином, майонезом, милом тощо) маркується згідно з чинним законодавством.

1.42. Реалізація (відвантаження) готової продукції, побічної (супутньої) продукції і відходів, які підлягають реалізації, проводиться олійно-жировими підприємствами на підставі укладених договорів. Оформлення відвантаження проводиться на підставі наказу на відпуск (відвантаження) продукції зі складу (додаток 39 до цього Порядку) з оформленням товарно-транспортних накладних.

{ Пункт 1.42 розділу I в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

1.43. Якщо покупцем встановлена невідповідність фактичної ваги продукції напису на трафареті транспортної тари, то вантажовідправником проводиться ретельна перевірка факту і причин виникнення різниці з встановленням винних осіб і стягненням суми нестачі в установленому порядку.

1.44. При отриманні від покупців претензій щодо понаднормової нестачі продукції, що відвантажена залізничним транспортом, вантажовідправник повинен здійснити ретельне розслідування причин, які спричинили нестачу, а в разі потреби - провести інвентаризацію залишків продукції на складах підприємства.

Якщо при отриманні претензії проведення вагової інвентаризації залишків продукції неможливе, то виявлена нестача враховується у бухгалтерському обліку у встановленому порядку відповідно до діючих положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

1.45. Відповідно до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 N 69 ( z0202-94 ), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.08.94 за N 202/412 (далі - Інструкція по інвентаризації N 69), інвентаризація товарно-матеріальних цінностей проводиться не рідше одного разу на рік. При проведенні інвентаризації підприємства керуються Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ( 996-14 ) Положенням (стандартом) 9 ( z0751-99 ), Положенням (стандартом) 16 ( z0027-00 ).

1.46. При проведенні інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на олійно-жирових підприємствах ураховується таке:

уся жирова сировина, готова і попутна продукція на складах і в цехах повністю інвентаризуються шляхом зважування із зачищенням усіх ємностей;

продукція, що виготовлена з давальницької сировини, і давальницька сировина, що зберігаються на складах підприємства, інвентаризуються нарівні з продукцією і сировиною, що належать підприємству.

На час проведення інвентаризації припиняються приймання, передача, перекачування і відвантаження готової продукції і сировини.

Інвентаризаційні відомості (описи) складаються на момент перевірки за місцями зберігання і за видами продукції і підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальною особою. Якщо однойменна продукція і сировина зберігаються в декількох складах, то проводиться інвентаризація кожної дільниці окремо із записом даних перевірки на окремих описах, що підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії і матеріально відповідальною особою.

Після закінчення інвентаризації за окремими дільницями зберігання комісія складає загальний акт інвентаризації.

Керівник і головний бухгалтер підприємства несуть відповідальність за належне і своєчасне проведення інвентаризації.

1.47. На всіх олійно-жирових підприємствах обов'язково проводиться зачищення товарних баків і інших ємностей, у яких зберігаються олія і жири. Зачищення проводиться після звільнення від олії і жирів кожного товарного бака (ємності) і оформляється актом інвентаризації (зачищення) товарних баків (ємностей) (форма N 16а, додаток 18). Результати зачищення відображаються в складському і бухгалтерському обліках.

1.48. Один раз на рік у встановлені для підприємства строки (як правило, після завершення сезону переробки олійної сировини) проводиться річна вагова інвентаризація жирової сировини на складах і в цехах із зачищенням усіх товарних баків і визначенням результатів за всім обігом олії та інших жирів за період від попереднього зачищення.

Баковий відстій (фуз - осад, що утворюється при відстоюванні олії в ємностях і складається переважно з часток мезги, шроту (жмиху), фосфатидів і олії), що утворився в баках, зважується, кожне відваження заноситься до книги відважувань. Фуз є зворотним відходом. За аналізами лабораторії визначається вміст жиру у фузі.

На основі акта зачищення проводиться списання в такому порядку:

на олієзаводах олія списується у фуз у натурі, фуз оприбутковується в натурі і в жирах. При складанні акта зачищення баків (форма N 16, додаток 17) під час річної інвентаризації визначається кількість олії за всім обігом з часу попереднього зачищення з вмістом у ній вологи, вагового відстою і жиру. Ці показники беруть із даних книги обліку за формою N 21. При виявленні необґрунтованого збільшення вологості у фузі комісія встановлює причини, робить відповідні висновки і визначає кількість олії, що підлягає списанню у фуз;

на жирових комбінатах олія та інші жири списуються у фуз за вагою в жирах. Фуз оприбутковується за вагою в натурі і в жирах. Якщо при зачищенні баків виявиться невідповідність надходжень і видатків жирів за вагою в натурі за рахунок підвищення вмісту вологи в жирах (внаслідок застосування пари для розігрівання жирів при зливанні), то робиться відповідна поправка на вагу в натурі за надходженням.

Передача фузу зі складу на переробку у виробництво оформляється лімітно-забірною карткою або актами за формою N 15 на паперових носіях або в електронному вигляді. Фуз, отриманий при зачищенні цехової апаратури і баків перед зупинкою олієзаводу (цеху) на капітальний ремонт, здається на склад за вагою в натурі і в жирах. { Абзац шостий пункту 1.48 розділу I в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

II. Облік виробництва олії

2.1. Кожна партія олійного насіння, що надходить на підприємство, зважується і приймається матеріально відповідальною особою за масою, встановленою на вагах з діючим клеймом, у присутності особи, що доставила олійне насіння, і за якістю, визначеною лабораторією олійно-жирового підприємства згідно з пунктами 1.24, 1.25 цього Порядку.

2.2. Якість імпортної сировини, що надійшла на підприємство, визначається за результатами аналізів лабораторії олійно-жирового підприємства, і сировина оприбутковується за результатами цих аналізів.

2.3. Приймання від постачальників насіння, доставленого залізничним (водним, автомобільним) транспортом, оформляється актом приймання олійного насіння, що надійшло від постачальників (форма N 9) (додаток 9 до цього Порядку), на паперових носіях або в електронному вигляді. Приймання давальницького насіння безпосередньо від замовників оформляється квитанціями до переробки давальницького олійного насіння і на видачу належної олієпродукції (форма N 5) (додаток 5 до цього Порядку), квитанції оформляються на паперових носіях або в електронному вигляді.

{ Пункт 2.3 розділу II в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

2.4. Насіння, що надійшло, оприбутковується і обліковується за видами, кількістю і якістю у книзі кількісно-якісного обліку за формою N 12. Книга кількісно-якісного обліку за формою N 12 ведеться у паперовому або електронному вигляді матеріально відповідальною особою без розмежування за окремими місцями зберігання.

{ Пункт 2.4 розділу II в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

2.5. У книзі кількісно-якісного обліку за формою N 12 (у паперовому або електронному вигляді) відображається фізична вага олійного насіння, що надійшло до підприємства. Розходження за вагою, що зазначена в накладній залізничної станції, порту, заготівельного пункту, оформляється комерційним актом, що складається залізничною станцією (портом), або актом при перевезенні автомобільним транспортом за підписом супроводжувальної особи і підписом завідувача складу або іншої матеріально відповідальної особи, яка прийняла насіння. Комерційний акт складається в тому випадку, якщо нестача олійного насіння перевищує норму природного убутку при перевезеннях відповідним видом транспорту та граничні розходження у визначенні маси нетто для ваг. Норми граничного розходження у визначенні маси вантажу обумовлені допустимою похибкою, встановленою для автомобільних та залізничних ваг, на яких здійснюється зважування партій олійного насіння.

{ Пункт 2.5 розділу II в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

2.6. Переміщення олійного насіння у межах підприємства оформлюється актом внутрішнього пересування олійного насіння (форма N 10) (додаток 10 до цього Порядку) (далі - акт за формою N 10) на паперових носіях або в електронному вигляді.

Актом за формою N 10 оформляється передача олійного насіння зі складу на виробництво, зі складу в сушарку, з сушарки до виробництва. Якщо на заводі є два або декілька завідувачів сировинними складами, то переміщення олійного насіння зі складів, закріплених за однією матеріально відповідальною особою, в склади, закріплені за іншою матеріально відповідальною особою, оформляється також актом за формою N 10 на паперових носіях або в електронному вигляді.

Акт за формою N 10 на передачу олійного насіння зі складу в сушарку і з сушарки до складу складається в день передачі в двох примірниках - по одному для кожної із сторін.

Акт за формою N 10 на паперових носіях або в електронному вигляді, на передачу олійного насіння на виробництво складається щодня в двох примірниках за підписами завідувача складу (здавальника) і начальника цеху (приймальника). Один примірник цього акта передається начальнику цеху і є основою для складання виробничого звіту (форма N 23) (додаток 27 до цього Порядку), а другий примірник залишається у завідувача складу і передається до бухгалтерії разом із звітом про рух сировини, готової і попутної продукції та зворотних виробничих відходів (форма N 4) (додаток 4 до цього Порядку) (далі - звіт за формою N 4).

На кожний вид олійного насіння складається на паперових носіях або в електронному вигляді окремий акт на основі записів у книзі відважувань (форма N 11) (додаток 12 до цього Порядку) (далі - книга відважувань за формою N 11) і результатів аналізів лабораторії олійно-жирового підприємства.

Відвантаження олійного насіння на інші підприємства оформлюється розпорядженням керівника підприємства і відповідними відвантажувальними документами.

{ Пункт 2.6 розділу II в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

2.7. На підприємствах, що мають самостійні сушильні відділення, начальник відділення або за його дорученням інший робітник приймає і відпускає просушене олійне насіння за фактичною вагою та за якістю, що визначаються лабораторією. Облік руху олійного насіння відображається у книзі кількісно-якісного обліку за формою N 12 сушильного відділення (на паперових носіях або в електронному вигляді). { Абзац перший пункту 2.7 розділу II в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

Результати підробітку олійного насіння на очисних машинах і в сушарках відображаються в звіті про підробіток олійного насіння (форма N 14) (додаток 15 до цього Порядку) (далі - звіт за формою N 14) на паперових носіях або в електронному вигляді. { Абзац другий пункту 2.7 розділу II в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

Списання вологи і сміття внаслідок підробітку олійного насіння і сушіння проводиться відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318 ( z0027-00 ), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за N 27/4248, і фіксується у книзі кількісно-якісного обліку за формою N 12 один раз на місяць на підставі звіту за формою N 14 або розрахунку убутку ваги олійного насіння внаслідок зміни вмісту в ньому вологи і сміття (форма N 10а) (додаток 11 до цього Порядку). { Абзац третій пункту 2.7 розділу II в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

Олійне насіння, яке надходить на підробіток і після підробітку, обов'язково зважується.

Якщо сушарки входять до складів олійного насіння і разом зі складами перебувають у віданні однієї матеріально відповідальної особи, то кількісно-якісний облік за складами і сушарками ведеться разом.

Щодо перелопачування, повітряно-сонячного сушіння і провітрювання олійного насіння звіт про підробіток олійного насіння за формою 14 не складається, а якісне поліпшення олійного насіння за вологістю і засміченістю внаслідок такого підробітку відображається при зачищенні складів. Списання вологи і сміття проводиться на основі акта зачищення складів олійного насіння, макухи (шроту) (форма N 13, додаток 14) (далі - акт за формою N 13).

Списання сміття за ваговим обліком дозволяється тільки на тих підприємствах, які мають змогу окремо зберігати сміття, що зняте при підробітку, зважувати його, систематично вивозити з території підприємства після аналізів лабораторії з оформленням відповідного запису у книзі відважувань на вантажі, що ввозяться і вивозяться через автомобільні ваги (форма N 2) (додаток 2 до цього Порядку), на паперових носіях або в електронному вигляді за перепустками. { Абзац сьомий пункту 2.7 розділу II в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

Якщо олійно-жирове підприємство за технологічною схемою не має можливості зважувати сміття, що утворилося при підробітку (очищенні) олійної сировини, то для складання виробничих звітів за місяць необхідно визначати вихід сміття розрахунковим шляхом. У цьому випадку визначення фактичної кількості сміття за ваговим обліком відбувається при зачищенні складів під час вагової інвентаризації.

2.8. Олійне насіння передають на виробництво за фактичною вагою і якістю, що визначається лабораторією підприємства. Якщо підприємство проводить бухгалтерський облік олійної сировини у заліковій вазі, то при передачі цього олійного насіння у виробництво фізична вага перераховується у залікову з урахуванням якісних показників сировини. { Абзац перший пункту 2.8 розділу II в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

Початком виробництва на олієзаводах вважається надходження насіння у бункер виробництва після зважування. На олієзаводах, де до виробничих цехів належать очисні і сушильні відділення, початком виробництва вважається надходження олійного насіння зі складів у бункери (завальні ями) цих відділень після зважування насіння.

На олієзаводах, де очищення і сушка насіння проводяться у сировинних складах, здаванням олійного насіння у виробництво вважається подача його зі складу в бункери підготовчого відділення олійнодобувного заводу.

2.9. Для визначення якості олійного насіння, що подане у виробництво зі складу, відбираються проби встановленим методом згідно з вимогами чинної нормативної документації на відбір проб даного виду олійного насіння. На основі записів у книзі відважувань і даних аналізу лабораторій щодня складається акт за формою N 10.

2.10. Після переробки насіння окремих культур або після звільнення складів насіння, що перебувають у віданні однієї матеріально відповідальної особи, не менше одного разу на рік обов'язково проводиться зачищення складів. Зачищення складів оформлюється актом за формою N 13, який складається комісією.

Комісія встановлює результати операцій по складу, використовуючи такі книги і первинні документи: книги кількісно-якісного обліку, перевірені за первинними документами та щодо правильності підрахунку і середньозважених показників (за вологістю і сміттєвими домішками); звіти складів і первинні прибутково-видаткові документи (накладні, приймальні квитанції тощо); звіти про підробіток олійного насіння; комерційні акти та рекламації за якістю; лабораторні журнали із записом аналізів якості насіння; книги обліку сміття, що вивозиться.

Якщо при очищенні олійного насіння на очисних машинах у сировинних складах із сміття вилучають олійне насіння (у подрібненому вигляді, що пройшло через 3-міліметрове сито), то це насіння здається у виробництво за фактичною вагою. Здавання проводиться актом за формою N 10. Олійність цього насіння визначається окремо для встановлення загальної середньої олійності переробленого насіння. Списання цього олійного насіння зі складу не проводиться, і вдруге у виробництві воно не оприбутковується.

Запис у книгу кількісно-якісного обліку за формою N 12 здійснюється за витратою у звичайному порядку за всіма показниками. При зачищенні складів олійного насіння в акті за формою N 13 кількість і якість зданого сировинним відділом витягнутого з сміття олійного насіння, що пройшло через 3-міліметрове сито, відображається в пункті 5а.

2.11. У процесі зберігання і підробітку олійного насіння відбувається зміна його якості (тобто зниження вологості і сміттєвих домішок), що спричиняє зміну маси олійного насіння. Убуток маси олійного насіння (за рахунок зниження вологості і сміттєвих домішок) відноситься до технічних (виробничих) втрат і обґрунтовується досягнутим при зберіганні і підробітку поліпшенням його якості. Порядок розрахунку зміни фізичної маси олійного насіння у процесі зберігання і підробітку наведено у цьому пункті та пункті 2.14 цього розділу. Якість олійного насіння, що передається у виробництво, визначає лабораторія підприємства, за даними якої робиться відповідний запис у книзі кількісно-якісного обліку за формою N 12 на паперових носіях або в електронному вигляді. Убуток олійного насіння за рахунок природного убутку при зберіганні розраховується за діючими нормами. Порядок розрахунку природного убутку олійного насіння наведено у пункті 2.13 цього розділу. { Абзац перший пункту 2.11 розділу II в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

Зміну фізичної маси олійного насіння визначають таким чином:

1) за записами в книзі кількісно-якісного обліку олійного насіння визначають з початку сезону заготівель (або за звітний період) середньозважений відсоток вологості і сміттєвої домішки за надходженням і витратою олійного насіння;

2) відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення вологості визначається за формулою

(В - В ) х 100 пр виб Х = --------------------, (1)

100 - В виб

де: X - відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення вологості;

В - середньозважений відсоток вологості з початку заготівель

пр

за надходженням; В - середньозважений відсоток вологості за витратою за

виб

звітний період;

3) розмір убутку маси олійного насіння за рахунок зміни вологості розраховується за формулою

(П х Х) У = ---------, (2)

100

де: У - розмір убутку маси олійного насіння за рахунок зміни вологості, кг;

П - маса насіння за надходженням з фактичною вологістю і сміттєвими домішками, кг;

Х - відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення вологості;

4) відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення сміттєвих домішок (понад списання за актами підробітку відходів, що використовуються та не використовуються) розраховується за формулою

(С - С ) х (100 - Х) пр вит Х = ------------------------, (3)

1 100 - С вит

де: Х - відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок 1

зменшення сміттєвих домішок; С - середньозважений відсоток сміттєвих домішок з

пр

початку заготівель за надходженням; С - середньозважений відсоток сміттєвих домішок за

вит

витратами за звітний період; Х - відсоток зміни маси олійного насіння за рахунок зменшення вологості;

5) розмір убутку маси олійного насіння за рахунок зміни сміттєвих домішок розраховується за формулою

(П х Х ) 1 У = --------, (4)

1 100

де: У - розмір убутку маси олійного насіння за рахунок зміни 1

сміттєвих домішок, кг; П - маса насіння за надходженням з фактичною вологістю і сміттєвими домішками, кг;

Х - відсоток убутку ваги олійного насіння за рахунок

1

зменшення сміттєвих домішок;

6) убуток маси олійного насіння (А) за рахунок зменшення вологості і сміттєвих домішок дорівнює (кг):

А = У + У , (5) 1

7) в окремих випадках, коли на основі акта зачищення встановлено підвищення вологості або збільшення кількості сміття, комісія із зачищення складів детально перевіряє і вказує в акті зачищення причини погіршення якості. За наявності підстав для нарахування різниці у вазі вона визначається за формулою

100(б - а) Х = ----------, (6)

з 100 - б

де: Х - відсоток збільшення ваги, що визначається; з

а - показник якості за надходженням, %;

б - показник якості за витратами, %.

Розрахунок убутку ваги олійного насіння внаслідок зміни вмісту в них вологи і сміття відображається у формі 10а (додаток 11).

Списання убутку фізичної ваги олійного насіння внаслідок зменшення вологості і сміттєвої домішки, а також нестача олійного насіння при зберіганні на складі внаслідок природного убутку без проведення інвентаризації і перевірки її результатів забороняється. { Абзац четвертий підпункту 7 пункту 2.11 розділу II в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

2.12. Природний убуток олійного насіння, виявлений при зачищенні складу, не повинен перевищувати затверджених норм природного убутку олійного насіння при зберіганні.

Збільшення ваги олійного насіння за рахунок збільшення вологи і сміття відображається за надходженням у книзі кількісно-якісного обліку за формою N 12 та в бухгалтерському обліку відповідно до вимог положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Виявлені при зачищенні або інвентаризації фактичні надлишки олійного насіння оприбутковуються за книгою кількісно-якісного обліку та в бухгалтерському обліку відповідно до вимог положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Встановлюються причини утворення надлишків олійного насіння.

2.13. Визначення природного убутку олійного насіння в % проводиться на основі діючих норм природного убутку:

1) при середньому терміні зберігання насіння до трьох місяців за формулою

а х б Х = -----, (7)

90

де: а - норма убутку до трьох місяців включно, %; б - середня кількість днів зберігання;

2) при середньому терміні зберігання олійного насіння більше трьох місяців за формулою

б х в Х = а + -----, (8)

г

де: а - норма природного убутку за попередній термін зберігання, %;

б - різниця між найвищою нормою для даного проміжного терміну зберігання і попередньою нормою убутку, %;

в - різниця між середнім терміном зберігання даної партії насіння і терміном зберігання, установленим для попередньої норми;

г - число місяців зберігання, до якого належить різниця між нормами "б".

У додатку 41 наведено приклади розрахунку розміру природного убутку олійного насіння при різних термінах зберігання.

2.14. Зменшення ваги насіння внаслідок сушіння визначається за формулою

100(а - б) Х = ----------, (9)

100 - б

де: Х - відсоток убутку ваги, що визначається; а - вологість насіння до сушки, %; б - вологість насіння після сушки, %.

У додатку 42 наведено приклад розрахунку зменшення ваги насіння в результаті сушіння.

2.15. Списання убутку фізичної ваги олійного насіння зі складів (за матеріально відповідальними особами) проводиться тільки після зачищення складів на основі акта за формою N 13.

2.16. Зменшення ваги олійного насіння за рахунок знімання сміття у виробничих цехах відображається у виробничо-технічних журналах олієзаводу (цеху) і до складських операцій не належить.

2.17.Виробітком олієзаводу (цеху) вважається кількість продукції (включаючи попутну), яка відповідає вимогам діючих стандартів, іншій нормативно-технічній документації і яка здана до складу або до інших цехів для подальшої переробки.

2.18. Уся вироблена олія, шрот (макуха) тощо в міру виходу їх з виробництва зважуються і здаються на склад готової продукції.

При підрахунку обсягу продукції по олієзаводу (цеху) із загальної кількості виробленої і зданої на склад олії і шроту (макухи) виключається давальницька олія і шрот (макуха).

2.19. Для обліку продукції (включаючи побічну (супутню) продукцію і відходи) на олієзаводі (у цеху) ведеться книга відважувань за формою N 11 на паперових носіях або в електронному вигляді. На основі записів у ній щодня складається акт за формою N 15 на паперових носіях або в електронному вигляді, який є основним документом для бухгалтерського і складського обліку.

{ Пункт 2.19 розділу II в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

2.20. Склад готової продукції приймає олію за вагою, видами і ґатунками. Облік олії ведеться в книзі обліку готової і попутної продукції, жирової сировини й зворотних виробничих відходів (форма N 21) (додаток 25 до цього Порядку) на паперових носіях або в електронному вигляді за вагою в натурі і в жирах. Зберігання виробленої олії з різними кислотними числами, що відповідають різним ґатункам, здійснюється окремо. { Абзац перший пункту 2.20 розділу II в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

Враховуючи, що в процесі зберігання олії її сортність може мінятися, при відпуску у витратних документах вказується сортність згідно з аналізами лабораторії на відвантажену партію.

Після закінчення місяця проводиться уточнення сортності фактично випущеної продукції за місяць, для чого встановлюється сортність залишків олії на кінець місяця і складається відомість руху олії за місяць (форма N 17а, додаток 20).

Відомість складається лабораторією у двох примірниках на основі даних про залишки олії за ґатунками на початок місяця, кінець місяця і даних про відвантаження (відпуск) олії за ґатунками за місяць. Відомість підписується головним інженером і завідувачем лабораторії, затверджується керівником підприємства. Один примірник відомості є підставою для внесення змін до даних складського обліку про надходження олії за ґатунками та залишається у звітних документах складу, другий примірник відомості передається планово-виробничому відділу для обліку продукції, що вироблена за місяць.

2.21. Якщо облік випуску шроту (макухи), лушпиння ведеться ваговим способом, здані на склад шрот (макуха), лушпиння враховуються у книзі кількісно-якісного обліку за формою N 12 на паперових носіях або в електронному вигляді, за кожним видом за вагою в натурі і за вологістю. { Абзац перший пункту 2.21 розділу II в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

Шрот (макуха), який надходить з виробництва на склад, зважується на вагах. На тих підприємствах, де є змога провадити охолоджування шроту (макухи), зважування проводиться після охолоджування.

Якщо олійно-жирове підприємство за технологічною схемою або за технічних умов на операціях передачі шроту (макухи) з виробничих цехів до складів (елеваторів) не має вагів, то облік ведеться на підставі даних зважування відвантаженого шроту (макухи) з обов'язковою щомісячною інвентаризацією шроту (макухи) у складі (елеваторі).

При інвентаризації і зачищенні складів шроту (макухи), лушпиння зміна ваги за рахунок зміни вмісту вологи визначається так само, як і для олійного насіння і відображається в книзі кількісно-якісного обліку за формою N 12 на паперових носіях або в електронному вигляді. { Абзац четвертий пункту 2.21 розділу II в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

Фактичні надлишки і нестача шроту (макухи), лушпиння, виявлені при зачищенні або інвентаризації, відображаються також у книзі кількісно-якісного обліку. Інвентаризаційна різниця, не виправдана зміною вологості і природним убутком, регулюється відповідно до Інструкції по інвентаризації N 69 (z0202-94).

2.22. Оформлення здавання складу лушпиння, що отримано у виробництві, проводиться раз на місяць з оформленням акта за формою N 15 на паперових носіях або в електронному вигляді на підставі записів у книгах відважувань на вантажі, що ввозяться і вивозяться через автомобільні ваги (форма N 2) (додаток 2 до цього Порядку) та в книгах відважувань (форма N 11) (додаток 12 до цього Порядку) на паперових носіях або в електронному вигляді або на основі розрахунку. Вага лушпиння розрахунковим шляхом визначається начальником олієдобувного цеху (олієзаводу) за результатами випробувань лабораторії, перевіряється начальником планово-виробничого відділу і затверджується головним інженером підприємства.

{ Пункт 2.22 розділу II в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

2.23. При щомісячній інвентаризації на заводі (у цеху) залишок напівфабрикатів (ядро, м'ятка, фуз, місцелла, олія, макуха пресового заводу, що передається на екстракцію на тому самому підприємстві) зважується або визначається об'ємним методом і перераховується на вихідну сировину. Перерахунок робиться на основі даних лабораторії про вміст олії у напівфабрикатах і в насінні.

Розрахунок ведеться за формулою

ахб Х = -----, (10)

в

де Х кількість олійного насіння (напівфабрикат у перерахунку на насіння), кг;

а - вага напівфабрикату, кг;

б - вміст олії у напівфабрикаті, %;

в - середньозважена олійність насіння, що передається у виробництво, при фактичній вологості і засміченості, за звітний період, %.

Обчислена за формулою (10) кількість олійного насіння в залишку незавершеного виробництва приймається в розрахунок при визначенні кількості переробленого у виробництві олійного насіння.

Для спрощення обліку незавершеного виробництва (місцелла, шрот) екстракційного цеху можливо провести перерахунок залишків напівзнежиреного та знежиреного шроту в пресову макуху. Для цього розраховується робочий обсяг технологічного обладнання, який містить в собі напівзнежирений та знежирений шрот (проміжні бункери, екстрактор, тостер тощо). Після цього визначається об'ємним методом кількість пресової макухи та робиться перерахунок макухи на вихідну сировину.

У додатку 45 до цього Порядку наведено приклад перерахунку незавершеного виробництва у вихідну сировину.

{ Пункт 2.23 розділу II в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

2.24. Виробничий звіт олієзаводу (форма N 23) (додаток 27 до цього Порядку) (далі - звіт за формою N 23) складається на паперових носіях або в електронному вигляді на основі документів за надходженням олійного насіння на виробництво і за здаванням готової основної та побічної (супутньої) продукції на склад або на подальшу переробку, акта інвентаризації сировини, незавершеного виробництва, напівфабрикатів, готової і попутної продукції, зворотних виробничих відходів (форма N 17) (додаток 19 до цього Порядку), даних лабораторних аналізів, обліку залишків незавершеного виробництва. { Абзац перший пункту 2.24 розділу II в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

Вага насіння і продукції в звіті наводиться за даними зважування (при фактичній вологості і засміченості). Вміст олії в насінні, шроті (макусі) і лушпинні наводиться за даними лабораторії.

Кількість переробленого за звітний місяць олійного насіння визначається виходячи з ваги насіння, яке надійшло на виробництво, з додаванням залишку насіння на початок місяця і з виключенням його залишку на кінець звітного місяця.

Обсяг олії, що вироблена за звітний місяць, визначається за даними вагів і звітними документами.

Величина загальних втрат олії у відсотках (Х) визначається як різниця між виходом продукції і вмістом олії в насінні за балансом. Втрати олії у шроті (макусі), лушпинні визначаються за формулою

МхК Х = -------, (11)

100

де М - олійність шроту (макухи) або лушпиння, у % до ваги;

К - кількість отриманого шроту (макухи) або лушпиння, у % до ваги насіння, або кількість отриманого лушпиння, у % до ваги поданого на виробництво насіння, за винятком залишку цілого насіння в незавершеному виробництві.

{ Абзац п'ятий пункту 2.24 розділу II в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

Невраховані втрати олії визначаються як різниця між вмістом олії в насінні, виходом олії і втратами у шроті (макусі) і лушпинні. Втрати олії з фосфатидним концентратом не входять до загальних втрат олії. { Абзац шостий пункту 2.24 розділу II в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

2.25. Терміни "загальні втрати", "втрати олії в шроті (макусі) лушпинні" буквально не відповідають цим поняттям. Втрати олії в шроті (макусі), втрати олії в лушпинні є тією частиною олії, яка не витягується (а не втрачається) з насіння. До втрат як таких належать невраховані втрати. "Сировинні втрати" показують зміну ваги насіння за рахунок зменшення вмісту сміття і вологи в процесі виробництва. Наведені терміни міцно ввійшли в практику олійно-жирової галузі, і тому, незважаючи на їх умовність, вони зберігаються і в цьому Порядку.

2.26. При зачищенні баків на складах готової продукції, у яких зберігається олія, визначають фактичну кількість (масу) утвореного фузу (бакового відстою) і за даними лабораторних аналізів встановлюють вміст у ньому жиру.

Призначена керівником підприємства комісія із зачищення баків і інвентаризації залишків перевіряє відповідність наявності жирів у залишках фузу кількості жирів, яка повинна бути в залишках олії, що перейшла у фуз, за обігом баків згідно з книгою обліку за формою N 21 і в акті інвентаризації (зачищення) товарних баків (ємностей) (форма 16а, додаток 18) дає свій висновок про збереження жирів.

На олійно-жирових підприємствах, що здійснюють операції тільки з олією власного виробництва, визначається фактична кількість олії, що перейшла у фуз. Фузи передаються на склад як зворотні відходи.

2.27. Отримані при переробці фузу олія і шрот (макуха) враховуються у складі виробленої продукції.

На олійно-жирових, жирових комбінатах, гідрозаводах і оліфоварних заводах (цехах), які переробляють олію, отриману від постачальників, фуз, що утворився в баках, списується за масою в натурі і в жирах.

У такому самому порядку враховується фуз, що утворився при зберіганні олії власного виробництва і переданий у переробку на тому самому підприємстві. У цьому випадку до складу виробленої продукції зміни не вносяться.

У виробничому звіті за формою N 23 кількість переробленого фузу, вихід олії і відходів наводяться окремим рядком. Кількість олії і шроту (макухи), отриманих при переробці фузу, визначається начальником цеху (заводу) за розрахунками, які додаються до виробничого звіту за формою N 23.

Забороняється передавати фуз зі складу у виробництво без документів в обмін на олію.

2.28. Вихід олії за плановими нормами визначається як різниця між середньомісячною фактичною олійністю, розрахованою за середньозваженими величинами переробленого олійного насіння і плановими нормами загальних втрат.

Якщо екстракційний завод переробляє привізну макуху пресових заводів у суміші з насінням, то у виробничому звіті кількість переробленої макухи наводиться окремим рядком. Виробництво олії і шроту з макухи визначається на основі теоретичного балансу, що складається лабораторією. Із загальної кількості продукції, виробленої заводом і зданої за актами (форма N 15, додаток 16) складу, віднімається продукція, віднесена до переробки макухи. Різниця зараховується до переробки насіння.

III. Облік виробництва гідратованої олії

3.1. Нерафінована олія для гідратації передається за вагою і оформляється за формою N 20 на паперових носіях або в електронному вигляді або типовою формою N М-8 ( v0193202-96 ), або актами за формою N 15 на паперових носіях або в електронному вигляді на основі записів у книзі відважувань за формою N 11.

{ Пункт 3.1 розділу III в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

3.2. Якщо дільниця гідратації не є окремою одиницею, а входить до складу олієдобувного заводу (цеху), нерафінована олія для гідратації подається з пресового цеху без зважування.

3.3. В олії визначається вміст вологи, вагового відстою та фосфоровмісних речовин.

3.4. Уся вироблена гідратована олія і фосфатидний концентрат (харчовий і кормовий) в міру виходу з виробництва зважуються і здаються на склад (зливну станцію) або іншим цехам для подальшої переробки. Передачу оформляють актами за формою N 15, або лімітно-забірними картками за формою N 20, або типовою формою N М-8 ( v0193202-96 ).

3.5. Якщо цех (дільниця) гідратації олії є самостійною одиницею, то після закінчення місяця цей цех (дільниця) складає виробничий звіт з гідратації олії (форма N 23а) (додаток 28 до цього Порядку) на паперових носіях або в електронному вигляді. Початковими даними для складання цього звіту є лімітно-забірні картки, акти про здачу готової продукції, акти інвентаризації гідратованої олії. Готовою продукцією вважається олія гідратована, яка здана за вагою на склад. Під час процесу гідратації отримують побічний (супутній) продукт - гідратаційний осад, який здають на склад або передають до інших цехів для подальшої переробки за вагою в натурі і в жирах (без вологи) або з якого з подальшим виділенням вологи під вакуумом отримують побічний (супутній) продукт - фосфатидний концентрат (харчовий і кормовий), який здають на склад за вагою в натурі і в жирах (без вологи).

{ Пункт 3.5 розділу III в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

IV. Облік виробництва рафінованих олії та жирів

4.1. Передача олії на рафінацію оформляється за формою N 20, або типовою формою N М-8 ( v0193202-96 ), або актами за формою N 15 на паперових носіях або в електронному вигляді за вагою в натурі і в жирах (без вологи). Передача рафінованої олії з цеху рафінації для подальшої переробки в інші цехи заводу оформляється лімітно-забірною карткою або актом за формою N 15, відпуск на сторону - через склад готової продукції.

{ Пункт 4.1 розділу IV в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

4.2. Вироблена рафінована олія обліковується за вагою в натурі і в жирах. Відповідність виробленої рафінованої олії показникам державного стандарту визначається лабораторними аналізами.

4.3. Виробничі відходи враховуються за вагою в натурі та в жирах, а технічні (виробничі) втрати жирів (жири у відбільній глині, у фільтраційному порошку тощо) - тільки в жирах. Здавання зворотних виробничих відходів на склад оформляється актом за формою N 15 на паперових носіях або в електронному вигляді.

{ Пункт 4.3 розділу IV в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

4.4. Передача побічної (супутньої) продукції, а також виробничих відходів, які підлягають реалізації за нормативною документацією, на подальшу переробку (дистиляцію, миловаріння тощо) оформляється лімітно-забірною карткою за формою N 20, або типовою формою N М-8 ( v0193202-96 ), або актами за формою N 15 на паперових носіях або в електронному вигляді.

{ Пункт 4.4 розділу IV в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

4.5. Попутна продукція, що реалізується, включається до складу готової продукції. Зворотні відходи і попутна продукція, які отримані при рафінації і передаються в подальшу переробку на тому самому підприємстві, до складу готової продукції не включаються.

4.6. По цеху рафінації, що входить до складу маргаринового заводу або виділений у самостійний підрозділ (дільницю), рафіновані жири якого повністю передаються на виробництво маргаринової продукції, складається окремий звіт. Дані цього звіту (розгорнено, починаючи від початкової сировини) включаються до виробничо-технічного звіту маргаринового заводу.

Цех рафінації на олієзаводі (що є самостійною одиницею), продукція якого включається до складу готової продукції, також складає окремий виробничий звіт з рафінації олій та жирів (форма N 24) (додаток 30 до цього Порядку) (далі - звіт за формою N 24) на паперових носіях або в електронному вигляді. { Абзац другий пункту 4.6 розділу IV в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

4.7. Щомісяця в цеху рафінації проводиться інвентаризація залишків сировини, попутної продукції і відходів шляхом зважування або точного виміру.

На основі даних обліку начальник цеху в кінці місяця складає виробничий звіт за формою N 24, у якому наводяться дані з виробництва продукції і баланс жирів. При складанні звіту зворотні виробничі відходи і втрати олії і жирів наводяться фактичні (отримані як різниця між кількістю сирої олії і готової продукції) і нормативні. Нормативні відходи наводяться відповідно до діючих норм.

Витрати допоміжних матеріалів на рафінацію олії визначаються на підставі залишків на початок і кінець місяця, надходжень за місяць і відповідно до даних про фактичне виробництво рафінованої олії. { Пункт 4.7 розділу IV доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

4.8 Витрати допоміжних матеріалів на рафінацію олії не повинні перевищувати діючі норми витрат.

{ Розділ IV доповнено пунктом 4.8 згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

V. Облік виробництва фасованої олії

5.1. При фасуванні олії передача її із складу до цеху фасування проводиться за вагою і оформляється лімітно-забірною карткою за формою N 20, або типовою формою N М-8 ( v0193202-96 ), або актами за формою N 15 на паперових носіях або в електронному вигляді.

5.2. Витрати допоміжних матеріалів і тари оформлюються накладною-вимогою за типовою формою N М-11 або лімітно-забірною карткою за формою N 20 на паперових носіях або в електронному вигляді.

5.3. Здавання готової продукції з виробництва на склад оформлюється актом за формою N 15 на паперових носіях або в електронному вигляді.

5.4. Витрати допоміжних матеріалів і тари на фасування олії не повинні перевищувати діючі норми витрат.

5.5. Щомісяця начальник цеху (дільниці) складає виробничий звіт з фасування олії (форма N 23б) (додаток 29 до цього Порядку) з долученням до нього актів за формою N 15, лімітно-забірних карток за формою N 20 або за типовою формою N М-8 ( v0193202-96 ) і накладних-вимог на відпуск допоміжних матеріалів і тари за типовою формою N М-11 на паперових носіях або в електронному вигляді.

{ Розділ V в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

VI. Облік на гідрогенізаційних заводах

6.1. На гідрогенізаційних заводах, де в складі виробництва є рафінаційний цех і рафінація жирів входить до єдиного технологічного процесу, жири після рафінації зважуються та передаються на гідрогенізацію без оформлення первинних документів. У виробничому звіті з гідрогенізації олій та жирів (форма N 25, додаток 31) (далі - звіт за формою N 25) у цьому разі відображаються показники, що включають рафінацію жирів.

6.2. На тих підприємствах, де рафінація олій та жирів виділена в самостійну виробничу одиницю, рафіновані олії та жири передаються гідрозаводу за вагою в натурі і в жирах і передача оформляється лімітно-забірною карткою за формою N 20 або типовою формою N М-8 ( v0193202-96 ) на паперових носіях або в електронному вигляді.

{ Пункт 6.2 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

6.3. Облік олій та жирів, що надходять на гідрогенізаційний завод, ведеться за лімітно-забірними картками за формою N 20 або типовою формою N М-8 на паперових носіях або в електронному вигляді. { Абзац перший пункту 6.3 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

Вироблений гідрозаводом саломас ураховується і здається на склад за вагою в натурі і в жирах.

У жиропереробних цехах саломас ураховується в книзі обліку за формою N 21 на паперових носіях або в електронному вигляді за вагою у натурі і в жирах. { Абзац третій пункту 6.3 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

6.4. Якщо на підприємство, крім саломасу власного виробництва, надходить саломас зі сторони, то облік усього саломасу на складі ведеться за вагою у натурі і в жирах.

6.5. Отримані при переробці олій та жирів зворотні виробничі відходи здаються на склад або направляються в подальшу переробку на тому самому підприємстві за вагою у натурі і в жирах. Здавання саломасу і зворотних виробничих відходів оформляється на основі записів у книзі відважувань за формою N 11, актом за формою N 15, або лімітно-забірними картками за формою N 20 або типовою формою N М-8 ( v0193202-96 ) на паперових носіях або в електронному вигляді.

{ Пункт 6.5 розділу VI із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

6.6. Щомісяця керівник гідрозаводу (цеху) подає до бухгалтерії звіт за формою N 25 на паперових носіях або в електронному вигляді з долученням до звіту актів за формою N 15 і лімітно-забірних карток за формою N 20 або типовою формою N М-8 ( v0193202-96 ) на паперових носіях або в електронному вигляді. { Абзац перший пункту 6.6 розділу VI в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

Залишки жирової сировини інвентаризуються зважуванням або об'ємним точним виміром у перерахунку на вагові одиниці, і в них визначається вага жирів. Інвентаризація оформляється актом інвентаризації сировини, незавершеного виробництва, напівфабрикатів, готової і попутної продукції, зворотних виробничих відходів (форма N 17, додаток 19) (далі - акт за формою N 17), який додається до виробничого звіту.

VII. Облік виробництва переетерифікованих жирів

7.1. Виробництво переетерифікованих жирів може бути виділене в самостійну структурну одиницю або входити до складу гідрозаводу.

7.2. Якщо виробництво переетерифікованих жирів входить до складу гідрозаводу, то передача сировини на переетерифікацію первинними документами не оформляється.

7.3. Вироблений переетерифікований жир ураховується за вагою у натурі і в жирах. Відповідність виробленого переетерифікованого жиру вимогам діючого стандарту визначається лабораторними аналізами.

7.4. Попутна продукція (соапсток) і жирові відходи виробництва враховуються за вагою в натурі і в жирах. Здавання попутної продукції і відходів виробництва на склад оформляється актом за формою N 15 на паперових носіях або в електронному вигляді.

{ Пункт 7.4 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

7.5. При передачі попутної продукції і жирових відходів виробництва на подальшу переробку оформлення проводиться лімітно-забірною карткою за формою N 20 або типовою формою N М-8 ( v0193202-96 ) на паперових носіях або в електронному вигляді. { Пункт 7.5 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

7.6. Звітні дані про роботу дільниці виробництва переетерифікованих жирів, що входить до складу гідрозаводу, відображаються у виробничому звіті за формою N 25 на паперових носіях або в електронному вигляді.

{ Пункт 7.6 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

7.7. Якщо дільниця виробництва переетерифікованих жирів є самостійним структурним підрозділом, то передача жирів на переетерифікацію проводиться за вагою в натурі і в жирах (без вологи і відстою) і оформляється лімітно-забірною карткою за формою N 20 або типовою формою N М-8 ( v0193202-96 ) на паперових носіях або в електронному вигляді. { Абзац перший пункту 7.7 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

Керівник підрозділу щомісяця складає та передає до бухгалтерії виробничий звіт з гідрогенізації олії та жирів за формою N 25 на паперових носіях або в електронному вигляді. { Абзац другий пункту 7.7 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

7.8. Залишки жирової сировини в незавершеному виробництві інвентаризуються зважуванням або точним об'ємним виміром з перерахуванням на вагові одиниці, визначенням вмісту жирів та перерахуванням на вихідну сировину. Інвентаризація оформляється актом за формою N 17.

7.9. Вироблений переетерифікований жир передається для подальшого використання у виробництві продукції іншим цехам підприємства за лімітно-забірними картками за формою N 20 або типовою формою N М-8 ( v0193202-96 ) на паперових носіях або в електронному вигляді.

{ Пункт 7.9 розділу VII із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

VIII. Облік виробництва маргаринової продукції

8.1. Облік руху жирів на маргариновому заводі ведеться за вагою в натурі і в жирах. Надходження жирів оформляється лімітно-забірною карткою за формою N 20 або типовою формою N М-8 ( v0193202-96 ).

8.2. Вироблена маргариновим цехом (заводом) готова продукція після приймання і оцінки її якості лабораторією здається на склад в упакованому вигляді за актом приймання готової продукції з маргаринового заводу (майонезного цеху) на склад (форма N 22, додаток 26) (далі - акт за формою N 22).

8.3. Якщо за умовами виробництва маргаринова продукція передається на склад відразу після випуску її з виробництва до приймання і оцінки якості продукції лабораторією, то приймання і оцінка якості продукції із складанням акта за формою N 22 проводяться на складі.

8.4. На кожну партію розфасованої маргаринової продукції, упакованої в ящики картонні, дощаті, з фанери та іншу транспортну тару, та нерозфасовану маргаринову продукцію, упаковану в ящики, барабани, бочки та іншу тару, складаються специфікації, які додаються до акта за формою N 22 і є його невід'ємною частиною.

8.5. У разі погіршення якості продукції під час зберігання на складі вона повертається на переробку до маргаринового цеху за вагою в натурі і в жирах (вміст жиру визначається лабораторією). Здавання продукції в переробку оформляється актом, і кількість її заноситься до лімітно-забірної картки цеху за формою N 20 або типовою формою N М-8 ( v0193202-96 )з урахуванням результатів лабораторних аналізів для оприбуткування.

Обсяг виробництва поточного місяця в цьому разі зменшується на кількість продукції, поверненої складом на переробку.

8.6. Списання тари на упаковку маргаринової продукції проводиться за актами за формою N 22 на фактичний випуск продукції за місяць за розрахунковою вагою кожного місця за видами тари. Подача тари в маргариновий цех для пакування продукції оформляється через тарний цех або через склад.

8.7. Витрата етикеток визначається на основі інвентарних залишків на початок і кінець місяця, надходжень за місяць і відповідно до даних про фактичне виробництво фасованої продукції.

8.8. Отримані з цеху рафінації рафіновані (дезодоровані) жири, а також зі складів інші компоненти (масло вершкове, молоко, емульгатор, цукор, барвник тощо) розподіляються відповідно до норм, установлених для рецептур маргаринової продукції.

8.9. Забороняється отримання масла вершкового, цукру й інших компонентів від постачальників безпосередньо на виробництво (поза складом).

8.10. Щомісяця на перше число місяця, наступного за звітним, проводиться інвентаризація залишків жирів у ємностях цеху зважуванням або об'ємними вимірами з урахуванням температур. Залишок напівфабрикатів перераховується у вихідну сировину і основні матеріали.

Перерахунок проводиться на основі даних лабораторії про вміст жиру (включаючи жир молока) в напівфабрикатах. Вміст солі, цукру тощо приймається в розмірі фактичного закладення.

8.11. Виробничий звіт маргаринового заводу (цеху) (форма N 26) (додаток 32 до цього Порядку) (далі - звіт за формою N 26) складається за видами продукції з урахуванням середньозважених даних аналізів лабораторії або враховуючи жирність згідно з рецептурою, затвердженою в установленому порядку. Звіт за формою N 26 складається на паперових носіях або в електронному вигляді. { Пункт 8.11 розділу VIII в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

8.12. Якщо до складу маргаринового заводу входить рафінаційний цех, то дані із звіту про рафінацію включаються у звіт за формою N 26 розгорнено, починаючи від початкової сировини. { Пункт 8.12 розділу VIII із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

8.13. Якщо маргариновий завод отримує від інших цехів свого підприємства жири в рафінованому вигляді, то звіт за формою N 26 складається з включенням до нього цих рафінованих жирів.

IX. Облік виробництва майонезу

9.1. Надходження рафінованої дезодорованої олії для виробництва майонезу оформляється лімітно-забірною карткою за формою N 20 або типовою формою N М-8 ( v0193202-96 ) на паперових носіях або в електронному вигляді. Отримання інших видів сировини і матеріалів оформляється в загальновстановленому порядку.

{ Пункт 9.1 розділу IX із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

9.2. Здавання на склад готового майонезу проводиться за актами за формою N 22 з додатками. Специфікація на майонез, що здається на склад, складається в двох примірниках за прейскурантними номерами на тару, причому кількість місць у ній наводиться дробовими числами (у чисельнику - кількість ящиків, у знаменнику - кількість банок або пакетів у цих ящиках). В акті за формою N 22 кількість місць також наводиться дробовим числом.

9.3. Витрата споживчої тари на фасування майонезу не повинна перевищувати діючі норми витрат даної тари при виробництві майонезу.

9.4. Втрати споживчої тари (полімерні пакети, банки, тетропаки скляні банки та інше) на фасування майонезу в межах норм відносяться на собівартість майонезу, а понад норми - списуються у встановленому порядку. Склобій, що утворився у процесі фасування майонезу в скляну тару, ретельно збирається і здається на склад з оформленням відповідних документів.

9.5. Витрати етикеток і кришок визначаються на основі інвентарних залишків на початок і кінець місяця, надходжень за місяць і відповідно до даних про фактичне виробництво майонезу у відповідній тарі.

9.6. Щомісяця залишки сировини і матеріалів у цеху і в незавершеному виробництві інвентаризуються зважуванням або точним об'ємним виміром із складанням акта за формою N 17.

9.7. Якщо майонезний цех є самостійним виробничим підрозділом, то в цьому випадку щомісяця складається виробничий звіт майонезного цеху (форма N 26а, додаток 33) на паперових носіях або в електронному вигляді. Порядок складання звіту в цьому випадку такий самий, як і в маргариновому цеху.

{ Пункт 9.7 розділу IX із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

9.8. Якщо майонезний цех входить до складу маргаринового заводу і не є самостійною виробничою одиницею, то всі показники з виробництва майонезу включаються до звіту за формою N 26.

Витрати жирів і матеріалів у звіті за формою N 26 наводяться на основі фактичних даних за вагою. Показники якості олії наводяться у звіті середньозваженими величинами на основі даних лабораторії.

X. Облік виробництва мила

10.1. Жирова сировина відпускається і враховується на складі і у виробництві мила таким чином:

натуральні рослинні і тваринні жири - за вагою в натурі і в жирах та жирних кислотах, включаючи неомилювані речовини. Допускається за потреби жирову сировину (натуральні рослинні і тваринні жири) враховувати на складах та відпускати у виробництво за вагою в жирах та жирних кислотах, включаючи неомилювані речовини;

синтетичні жирні кислоти - за вагою в натурі і за вмістом жирних кислот миловарних фракцій, включаючи неомилювані речовини;

талове масло і каніфоль - за вагою в натурі і за вмістом смоляних і жирних кислот, включаючи неомилювані речовини;

асидол-милонафт - за вагою в натурі і за вмістом нафтенових кислот, включаючи неомилювані речовини.

10.2. Вміст жирних кислот у натуральних рослинних і тваринних жирах (включаючи жири в соапстоках тощо) визначається лабораторією підприємства.

10.3. Вміст миловарних фракцій у синтетичних жирних кислотах враховується за сертифікатом (якісним посвідченням) постачальника.

Вміст кислот у таловому маслі і каніфолі враховується за даними лабораторії підприємства.

Вміст нафтенових кислот в асидол-милонафті враховується за даними постачальника.

Вміст сульфату натрію в товарному сульфанолі, що відпускається на виробництво, визначається аналізами лабораторії підприємства.

10.4. При розщепленні жирів контактним методом контакт, що використовується при оприбуткуванні на складі, передачі на виробництво і списанні на готову продукцію, враховується в натурі та в перерахунку на стандартний (50% вміст нафтових сульфокислот).

10.5. Відпуск жирової сировини зі складу на виробництво оформляється лімітно-забірною карткою за формою N 20 або типовою формою N М-8 ( v0193202-96 ) на паперових носіях або в електронному вигляді.

{ Пункт 10.5 розділу X із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

10.6. Хімічні добавки, що надходять на виробництво, обліковують таким чином: сода каустична (натр їдкий технічний), сода кальцинована - за вагою в натурі і в перерахунку на 100%-у.

10.7. Жирні кислоти і гліцерин, отримані при розщепленні, а також що надійшли від інших підприємств, ураховуються і передаються на склад або в подальшу переробку за вагою і якістю:

жирні кислоти - у натурі і в перерахунку на 100%-й вміст жирних кислот. Якщо цех розщеплення та миловарний цех перебувають у віданні одного начальника, то визначення ваги жирних кислот, отриманих після розщеплення, допускається проводити виміром (за об'ємом до питомої ваги);

гліцерин сирий - у натурі і в перерахунку на 88%-й;

гліцерин дистильований за ґатунками і видами - у натурі і в перерахунку на 100%-й;

дистильовані жирні кислоти - у натурі.

10.8. Гудрон, отриманий при дистиляції жирних кислот, ураховується за вагою в натурі.

10.9. Динамітний гліцерин, що виробляється способом іонообмінного очищення гліцеринових вод, враховується і передається до складу в натурі. Залишок очищеної гліцеринової води враховується в перерахунку на сирий гліцерин.

10.10. Передача тари тарним цехом у миловарний цех здійснюється за лімітно-забірною карткою за формою N 20 або типовою формою N М-8 ( v0193202-96 ) на паперових носіях або в електронному вигляді.

Витрати тари на упаковку господарського мила оформлюються актом за формою N 15 на паперових носіях або в електронному вигляді в розрахунку на фактичний випуск продукції з вказівкою виду тари (нова, відремонтована, інша).

{ Пункт 10.10 розділу X із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

10.11. Витрати етикеток визначаються на основі залишків на початок і кінець місяця надходжень за місяць і відповідно до даних про фактичне виробництво миловарної продукції.

Пакувальні матеріали (картон для коробок, обгортки з паперу, плівка термоусадочна тощо) враховуються за вагою.

10.12. Мийні засоби враховуються за такою класифікацією: мило господарське - за найменуваннями та групами; мило туалетне - за марками та найменуваннями; допоміжні мийні засоби; засоби для чищення; мильні стружки, пластівці, лусочки; мильні порошки, палички; інші види мийних засобів.

10.13. При здаванні туалетного мила на склад приймальник-здавальник цеху складає специфікацію (додаток до форми N 15, додаток 16) окремо за кожним конвеєром за кожну зміну. Водночас із записом у специфікації виписує супровідну здавальну квитанцію. Таку саму специфікацію веде приймальник складу готової продукції, перевіряючи фактичну кількість мила за супровідними квитанціями.

У кінці зміни приймальник-здавальник цеху і комірник (приймальник-здавальник) складу готової продукції звіряють свої записи і обмінюються розписками про приймання-здавання мила на обох примірниках специфікації після заповнення на звороті специфікації зведення за ґатунками і вагою.

На підставі специфікацій на приймання і здавання туалетного мила за змінами щодобово складається приймально-здавальний акт за формою N 15.

На не здану в кінці зміни продукцію приймальник-здавальник цеху виписує окремі специфікації за кожним конвеєром у двох примірниках, на одному з яких розписується приймальник наступної зміни про приймання перехідних залишків продукції.

При здаванні продукції приймальник-здавальник наступної зміни в своїй специфікації (додаток до форми N 15, додаток 16) вказує, з виробітку якої зміни він здає продукцію на склад.

10.14. При інвентаризації напівфабрикати, що знаходяться в цеху, перераховуються на вихідну сировину.

Перерахунок ведеться у такому порядку: у миловарному цеху в залишках напівфабрикатів визначається вміст содопродуктів і жирних кислот. Кількість содопродуктів визначається за нормами витрати. Загальна кількість жирних кислот визначається розрахунковим шляхом за фактичним відсотком вмісту їх у даному напівпродукті шляхом ретельних об'ємних вимірів виробничих ємностей (варильних казанів, коробок та ін.) із складанням акта за формою N 17.

Розподіл загальної кількості жирів (без вологи, вагового відстою та нежирових домішок, що не розчиняються в ефірі) і жирних кислот за їх видами проводиться за питомою вагою жирів і жирних кислот в останній варці мила.

Жири, що знаходяться в апаратах в процесі розщеплення, враховуються за вагою в жирах і жирних кислотах.

Гліцерин, що міститься в апаратах у процесі дистиляції, перераховується на сирий. Фактична концентрація його визначається лабораторією.

Вихідні дані для перерахунку залишків і розрахунки додаються до актів інвентаризації за формою N 17 і підписуються комісією.

10.15. Виробничий звіт миловарного заводу (цеху) (форма N 27) (додаток 34 до цього Порядку) (далі - звіт за формою N 27) складається на паперових носіях або в електронному вигляді окремо з виробництва мила і мийних засобів. У звіті за формою N 27 виробництво миловарної продукції відображається на підставі документів, що підтверджують здавання продукції на склад. Продукція, що не прийнята на склад, у виробіток даного місяця не включається. Вироблена продукція відображається згідно з класифікацією, наведеною у пункті 10.12 цього розділу. { Абзац перший пункту 10.15 розділу X в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

Якісне число мила відображається у звіті як середньозважена величина, що визначається за даними лабораторії на основі аналізів кожної зданої до складу партії мила.

Рух сировини і матеріалів відображає: залишки на початок і кінець місяця - за актами інвентаризації; надходження і витрати - за лімітно-забірними картками на всі види сировини, матеріалів і тари, що входить до собівартості продукції.

10.16. Як доповнення до звіту миловарного заводу (цеху) складаються: звіт з дистиляції жирних кислот з жирових відходів (форма N 27а, додаток 35), звіт з розщеплення жирів і виробництва гліцерину (форма N 28, додаток 36), виробничий звіт з дистиляції гліцерину (форма N 29, додаток 37). Зазначені звіти складаються на паперових носіях або в електронному вигляді.

{ Пункт 10.16 розділу X із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

10.17. Запашники і фарби відпускаються зі складу миловарного цеху за лімітно-забірними картками за формою N 20 або типовою формою N М-8 ( v0193202-96 ) за фактичною вагою, указаною на трафареті. Для контролю за витратою запашників і фарб за окремими конвеєрами кожна зміна веде журнал-звіт, у якому зазначаються такі показники: дата, найменування запашнику і фарби, надходження, витрата і залишок.

10.18. Після закінчення місяця на основі записів у журналах - звітах бригади (за підсумками) складається зведений звіт про витрати запашників і фарб на туалетне мило як додаток до виробничого звіту миловарного заводу (цеху).

10.19. Звіт з дистиляції жирних кислот (форма N 27а, додаток 35) складається як доповнення до звіту з миловаріння.

При складанні звіту вказується фактична кількість жирних кислот соапстоків, зворотних виробничих відходів, а також першого гудрону, якщо він дистилюється повторно. Вміст жирних кислот у першому гудроні визначається лабораторією.

Кількість перероблених за місяць жирних кислот визначається шляхом віднімання залишків сировини на кінець місяця із суми залишків на початок місяця і надходження за місяць.

Виробленням дистильованих жирних кислот вважається та кількість, яка здана до складу або на переробку.

Відсоток виходу дистильованих жирних кислот визначається щодо кількості перероблених жирних кислот.

Втрати визначаються як різниця між переробленою кількістю жирних кислот та отриманими дистильованими кислотами.

Якщо на підприємстві дистиляція жирних кислот супроводжується фракціонуванням, то в звіті зазначаються вихід і виробіток кислот за фракціями.

10.20. Виробничий звіт з дистиляції гліцерину (форма N 29, додаток 37) складається незалежно від того, чи входить ця дільниця до складу іншого цеху, чи виділена в самостійний підрозділ. Документи на отримання сировини, здавання продукції, інвентаризацію щодо процесу дистиляції гліцерину оформляються самостійно.

Залишок сирого гліцерину на початок і кінець місяця відображається за даними інвентаризаційних документів, надходження - за записами в лімітно-забірних картках.

Кількість переробленого сирого гліцерину визначається як різниця між сумою приходу (залишок плюс надходження) і залишком на кінець місяця.

Вироблення дистильованого гліцерину відображається за даними зважування.

Величина відходів у гудрон і втрат визначається як різниця між кількістю переробленого сирого гліцерину і отриманого дистильованого у перерахунку на 100%.

Вміст гліцерину у відсотках наводиться за середньозваженою величиною, що визначається лабораторією. Залишки в цеху дистильованого гліцерину на початок і кінець місяця до складу виробленої продукції не включаються, а перераховуються в початкову сировину.

XI. Облік виробництва оліфи

11.1. Відпуск олії на виробництво оліфи і сикативу проводиться за вагою в натурі. На основі книги відважувань передача олії та інших видів сировини оформляється лімітно-забірною карткою за формою N 20 або за типовою формою N М-8 ( v0193202-96 ) на паперових носіях або в електронному вигляді.

{ Пункт 11.1 розділу XI із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

11.2. Облік виробництва оліфи і сикативу ведеться за натуральною вагою, а відповідність їх вимогам нормативної документації підтверджується аналізами лабораторії.

Здавання на склад готової оліфи оформляється актом за формою N 15 на основі записів у книзі відважувань.

11.3. Дані з виробництва сикативу, повністю використаного на одному і тому самому підприємстві, включаються у виробничий звіт оліфоварного цеху (форма N 30, додаток 38) (далі - звіт за формою N 30), починаючи з початкової сировини і матеріалів, і цей сикатив до складу готової продукції не включається. Звіт за формою N 30 складають на паперових носіях або в електронному вигляді. { Абзац перший пункту 11.3 розділу XI із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

Якщо ж сикатив частково призначений для реалізації, то він включається до складу готової продукції (у кількості, призначеній до реалізації). Оформлення виробництва і здавання цього сикативу на склад проводяться актом за формою N 15 на паперових носіях або в електронному вигляді. Про виробництво сикативу, що належить до реалізації, складається окремий виробничий звіт за формою N 30. { Абзац другий пункту 11.3 розділу XI із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

11.4. Зачищення баків з олією в оліфоварному цеху проводиться у міру їх звільнення в порядку, указаному в пунктах 1.48, 1.49 цього Порядку.

Баковий відстій, що утворився в баках оліфоварного цеху, повертається на склад заводу або передається для подальшої переробки. Ця передача оформляється актом за формою N 15, або лімітно-забірною карткою за формою N 20, або типовою формою N М-8 ( v0193202-96) на паперових носіях або в електронному вигляді. { Абзац другий пункту 11.4 розділу XI із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

11.5. У кінці місяця в цеху проводиться інвентаризація сировини, і на основі актів інвентаризації за формою N 17, облікових даних про кількість сировини, що надійшла, і основних матеріалів, виробленої продукції і отриманих зворотних виробничих відходів складається виробничий звіт за формою N 30.

Сировина і матеріали, що містяться в напівфабрикатах оліфоварного цеху, відображаються в актах інвентаризації в кількостях, відповідних рецептурним нормам.

XII. Облік переробки давальницької сировини

12.1. Олійно-жирові підприємства приймають у переробку давальницьку сировину: олійне насіння, олію, саломас та іншу жирову сировину, що поставляється на умовах взаємної домовленості сільськогосподарськими підприємствами, хлібоприймальними пунктами, фермерськими господарствами, торговими, комерційними та іншими підприємствами і організаціями (далі - замовники).

12.2. Давальницьку сировину супроводжує і здає на підприємство представник замовника, маючи відповідну товарно-транспортну накладну. Від кожної партії давальницької сировини відбирається проба згідно з вимогами чинного законодавства і проводиться аналіз якісних показників, які реєструються в лабораторному журналі. Потім сировина надходить на ваги для зважування і оформлення приймання. Дані зважування вагар реєструє в книзі відважувань за формою N 2 (додаток 2) (далі - книга відважувань за формою N 2) і в супровідному документі, підтверджуючи цей запис своїм підписом.

Облік операцій у книзі відважувань за формою N 2 ведуть на паперових носіях або в електронному вигляді. { Пункт 12.2 розділу XII доповнено новим абзацом згідно з Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

12.3. При надходженні олійної сировини від постачальників (замовників) уповноважена особа (лаборант, вагар, тощо) виписує на кожну партію ярлик-пробу (форма N 1) (додаток 1 до цього Порядку) (далі - ярлик-проба за формою N 1), в якій заповнює пункти 1-7. Дані про переважування (пункт 7) заповнюються з книги відважувань на вантажі, що ввозяться і вивозяться через автомобільні ваги (форма N 2) (додаток 21 до цього Порядку), та засвідчуються підписом вагаря. Лаборант відбирає пробу та після визначення показників якості заповнює пункт 8, підписує ярлик-пробу і передає до відділу обліку. Ярлик-проба за формою N 1 оформлюється у паперовому або електронному вигляді.

{ Пункт 12.3 розділу XII в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

12.4. У разі надходження давальницької сировини залізницею або водним транспортом її реєстрація ведеться в книзі реєстрації вантажів, що прибули залізницею або водним шляхом (форма N 8) (додаток 8 до цього Порядку), яку ведуть на паперових носіях або в електронному вигляді. При надходженні насіння на підприємство складається акт приймання олійного насіння, що надійшло від постачальників (форма N 9) (додаток 9 до цього Порядку), на паперових носіях або в електронному вигляді.

{ Пункт 12.4 розділу XII в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

12.5. Щодня приймальник складає звіт про рух сировини, готової і попутної продукції та зворотних виробничих відходів (форма N 4) (додаток 4 до цього Порядку) (далі - звіт за формою N 4) на паперових носіях або в електронному вигляді, включаючи давальницьку, і передає його до бухгалтерії в установлений строк. Оскільки давальницька сировина при прийманні на склад знеособлюється, то окремий звіт за формою N 4 про рух давальницького насіння не складається, а всі операції включаються до загального звіту.

Передача насіння зі складу у виробництво оформляється актом внутрішнього пересування олійного насіння за формою N 10, який складають на паперових носіях або в електронному вигляді.

Ярлик-проба за формою N 1 із заповненими показниками є підставою для занесення даних про якість давальницького насіння в квитанцію за формою N 5, яку складають на паперових носіях або в електронному вигляді.

Відділ обліку сировини (або бухгалтер з обліку сировини) кожного ранку приймає від лабораторії, авто- та залізничних вагарів оригінали первинних документів: ярлик-проба, товарно-транспортні накладні та інші супровідні документи на прийняте олійне насіння за минулу добу. Проводять перевірку на відповідність первинних документів фактичним даним інформаційної системи, формують квитанції на приймання до переробки давальницького олійного насіння і на видачу належної олієпродукції за формою N 5 та передають для подальшого обліку разом з усіма первинними документами.

Квитанції за формою N 5 формуються окремо для кожного замовника у трьох примірниках. Один примірник передається замовнику, а два примірники залишаються на підприємстві для обліку.

У квитанції за формою N 5 проставляються маса прийнятого насіння і його якість, належна до видачі замовнику готова основна та побічна (супутня) продукція і розмір оплати послуг за переробку давальницької сировини в грошовому або натуральному вираженні.

Оформлену квитанцію за формою N 5 підписують начальник сировинного відділу та бухгалтер.

На основі квитанцій за формою N 5 бухгалтерія складає реєстр квитанцій за формою N 6, який ведеться на паперових носіях або в електронному вигляді, на прийняте до переробки давальницьке олійне насіння в двох примірниках за матеріально відповідальними особами за підписами відповідального приймальника і бухгалтера. Один примірник реєстру залишається в бухгалтерії і є основою для подальших бухгалтерських записів, другий передається матеріально відповідальній особі.

Кількісно-якісні показники з цього реєстру заносяться до книги кількісно-якісного обліку за формою N 12 на паперових носіях або в електронному вигляді.

Реєстр за формою N 6 є підставою для розрахунків з індивідуальними замовниками, а також для складання актів виконаних робіт. Для розрахунків із замовниками - юридичними особами додатково до реєстру ведуться особові картки на кожного замовника на паперових носіях або в електронному вигляді.

{ Пункт 12.5 розділу XII в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

12.6. За узгодженням замовника і переробника якість олійної сировини нижче обмежувальних норм не є бракувальним фактором за умови подальшого доведення такої сировини до стандартних якісних показників.

{ Пункт 12.6 розділу XII в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

12.7. Якщо переробляється олійне насіння з високим кислотним числом олії, то за домовленістю сторін проводиться його рафінація. Якщо рафінація не проводилася, а кислотне число олії, що видана замовнику, менше, ніж у прийнятому насінні, то сторонами визначається розмір додаткової оплати за підвищення якості виробленої олії.

12.8. Облік давальницької сировини в складах і у виробництві здійснюється в тому самому порядку, що і облік купованої (власної) сировини. Витрати давальницької сировини на виробництво визначаються з урахуванням природного убутку, втрат, відходів, передбачених технічними умовами і іншими нормативними документами, а також з урахуванням утворення фузів.

12.9. Порядок обліку давальницької сировини визначається наказом керівника підприємства згідно з обліковою політикою на початок року.

12.10. Давальницька сировина і продукція з неї зберігаються та переробляються разом з продукцією і сировиною, купованою самим підприємством та одержаною з інших джерел.

12.11. При надходженні олійного насіння приймання насіння і розрахунок готової продукції ведуться за заліковою масою.

Залікова маса олійного насіння - це фізична маса олійного насіння, зменшена на розрахункову величину маси відхилень від базисних норм вмісту вологи та сміттєвої домішки в олійному насінні, що зазначені у нормативному документі (ДСТУ) на відповідне олійне насіння.

Залікова маса для всього олійного насіння, крім льону-довгунця, визначається за формулою

(100-Вф) х (100-Сф) З = Ф х -------------------, (12)

(100-Вб) х (100-Сб)

де З - залікова маса насіння, т;

Ф - фізична маса насіння, т;

Вф - фактична вологість, %;

Сф - фактичні сміттєві домішки, %;

Вб - базисна вологість, %;

Сб - базисні сміттєві домішки, %.

Базисні показники для насіння соняшнику наведені в ДСТУ 4694:2006 "Соняшник. Олійна сировина. Технічні умови".

Приймання насіння льону-довгунця ведеться за заліковою масою, яка визначається за формулою

Модф (100-Вф) х (100-Сф - --- )

2 З = Ф х --------------------------, (13)

(100-Вб) х 100

де З - залікова маса насіння, т;

Ф - фізична маса насіння, т;

Вф - фактична вологість, %;

Сф - фактичні сміттєві домішки, %;

Вб - базисна вологість, %;

Модф - фактичні олійні домішки, %.

Якщо один із показників якості (вологість або вміст сміттєвих домішок) дорівнює або нижчий за базисний показник, то при розрахунку залікової ваги цей показник не враховується.

{ Пункт 12.11 розділу XII в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

12.12. Відпуск продукції проводиться під розписку представника замовника за наявності договору про переробку давальницького насіння, квитанції, довіреності і документа, що засвідчує особистість одержувача. У всіх примірниках квитанції приймальник розписується про відпуск продукції і ставиться штамп "Продукція видана".

Якщо відпуск олійно-жирової продукції замовнику відбувається не в момент приймання від нього в переробку сировини, а в різний час, то відпуск готової продукції оформляється наказом (додаток 39) з указівкою в ньому: "За давальницькими операціями". У квитанції за формою N 5 у цьому разі в рядках "Продукцію отримав" і "Продукцію видав" робиться відмітка: "Видача зроблена за наказом N __", а на звороті квитанції вказується кількість виданої і кількість залишків продукції.

12.13. Для розрахунків із замовником на підприємствах на кожного замовника ведуться картки обліку розрахунків із замовниками (форма N 6а) (додаток 7 до цього Порядку), в яких відображаються: отримана від них сировина, належна за розрахунком і фактично відпущена готова основна і побічна (супутня) продукція та залишок продукції, що належить до видачі. Картки обліку розрахунків із замовниками ведуться на паперових носіях або в електронному вигляді.

{ Пункт 12.13 розділу XII в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

12.14. Готова продукція, що вироблена з давальницької сировини, зберігається також на складах підприємства разом з усією іншою продукцією.

За підсумками місяця начальник виробництва (уповноважена особа) складає додаток до виробничого звіту за формою N 23 - довідку про переробку олійного насіння та виробництво готової продукції (додаток 27а до цього Порядку) у перерахунку на залікову вагу.

За підсумками місяця бухгалтерія складає акт виконаних робіт з переробки давальницького олійного насіння та звіт про рух давальницького олійного насіння (додаток 44 до цього Порядку).

Довідка про переробку олійного насіння та виробництво готової продукції є підставою для складання акта виконаних робіт з переробки давальницької олійної сировини, звіту про рух давальницького олійного насіння та проведення розрахунків із замовниками за переробку давальницького олійного насіння згідно з умовами договору на поставку олійної сировини.

Зазначені документи є підставою для ведення бухгалтерського обліку, розрахунку собівартості готової продукції, визначення виручки і результатів від реалізації при переробці давальницької сировини.

{ Пункт 12.14 розділу XII в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

12.15. Давальницьку жирову сировину (олію, саломас, тваринні жири тощо) супроводить і здає на підприємство представник замовника, маючи відповідну товарно-транспортну накладну.

12.16. Давальницька сировина, що надійшла, оформляється прибутковим ордером приймання жирової сировини (форма N 18, додаток 21) після зважування згідно з книгою відважувань за формою N 2 і книгою реєстрації вантажів, що прибули залізницею і водним транспортом (форма N 8, додаток 8). У разі розходження між графами 9 і 10 у формі N 8 і графами 6 і 9 у книзі відважувань за формою N 2 складається окремий акт приймання жирової сировини за формою N 18а (додаток 22). Дані відважувань відмічаються в документах постачальника, і сировина оприбутковується на склад.

На основі прибуткових ордерів давальницька сировина разом з купованою сировиною включається до звіту за формою N 4, який складають на паперових носіях або в електронному вигляді. { Абзац другий пункту 12.16 розділу XII в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства N 455 ( z1373-12 ) від 20.07.2012 }

12.17. Відпуск давальницької жирової сировини зі зливної станції на рафінацію, гідрогенізацію, виробництво маргаринової продукції, майонезу проводиться за лімітно-забірною карткою за формою N 20 або типовою формою N М-8 ( v0193202-96 ). Облік руху давальницької і купованої сировини на олійно-зливній станції враховується спільно.

Одночасно з прибутковим ордером у п'яти примірниках виписується квитанція на приймання в переробку давальницької жирової сировини (олії, саломасу та іншої). У квитанції вказуються кількість і якість давальницької сировини, яка надійшла, перелік і кількість продукції, що видається замовнику, розмір оплати послуг за переробку в грошовому або в натуральному виразі (сировиною або готовою продукцією).

Оформлена квитанція підписується начальником олійно-зливної станції і бухгалтером, три її примірники передаються замовнику, а два залишаються на підприємстві.

12.18. Відпуск продукції проводиться під розписку представника замовника при пред'явленні договору про переробку давальницької жирової сировини (олії, саломасу та іншої), квитанції, довіреності і документа, що засвідчує особу представника замовника. У всіх примірниках квитанції приймальник розписується про відпущення продукції і ставиться штамп: "Продукція видана". Якщо відпуск олійно-жирової продукції замовникам відбувається не в момент приймання від нього в переробку сировини, а в різний час, то відпуск готової продукції оформляється наказом (додаток 39) з указівкою в ньому: "За давальницькими операціями". У цьому разі у квитанції робиться відмітка: "Видача зроблена за наказом N ___", а на звороті квитанції зазначається кількість виданої продукції і продукції, що залишилася.

XIII. Порядок відвантажування олії

13.1. Транспортні засоби для транспортування олії повинні відповідати вимогам Державних санітарних правил для підприємств, які виробляють рослинні олії, ДСП 4.4.4.090-2002.

Згідно з вимогами вищезазначених санітарних правил перевезення харчових олій повинно здійснюватися у залізничних та автомобільних цистернах, призначених для перевезення олій та відповідно промаркованих.

13.2. Транспортні засоби, що використовуються для перевезення продовольчої продукції, повинні мати санітарний паспорт установленого зразка, виданий установою Держсанепідемслужби на відповідному виді транспорту.

Перед наливанням олії залізничні та автомобільні цистерни повинні оброблятися на промивно-пропарювальному пункті з метою:

усунення з цистерн залишків раніше залитої олії;

промивки та пропарювання цистерн;

висушування цистерн;

збирання продуктів зачистки та промивних вод у спеціальні ємності.

13.3. Факт проведення санітарної обробки транспортного засобу посвідчується довідкою встановленого зразка. Довідка надається установою, що здійснює санітарну обробку транспортного засобу.

13.4. Перед завантаженням транспортних цистерн олією фахівець лабораторії, відповідальний за якість та безпеку даної партії продукції, перевіряє санітарний паспорт та довідку про санітарну обробку транспортного засобу. Крім того, представник лабораторії та робітник, який обслуговує бакове господарство підприємства, особисто перевіряють транспортний засіб, а саме: придатність цистерн для перевезення олії; санітарний стан цистерн; відсутність запаху у цистернах; справність кришки та зливного механізму цистерн.