Про затвердження Правил охорони праці під час експлуатації магістральних трубопроводів для транспортування рідкого аміаку (аміакопроводів)

Тип: Наказ

№ 2

Дата: 11 січня 2005 р.

Статус: Чинний

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З НАГЛЯДУ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

НАКАЗ

11.01.2005 N 2

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 лютого 2005 р. за N 146/10426

Про затвердження Правил охорони праці під час експлуатації магістральних трубопроводів для транспортування рідкого аміаку (аміакопроводів)

{ Із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду

N 226 ( z1231-07 ) від 01.10.2007 }

Відповідно до Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ), Положення про Державний комітет України з нагляду за охороною праці, затвердженого Указом Президента України від 16 січня 2003 року N 29 ( 29/2003 ), НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила охорони праці під час експлуатації магістральних трубопроводів для транспортування рідкого аміаку (аміакопроводів) ( далі-Правила), що додаються.

2. Управлінню організації державного нагляду у нафтогазовому та хімічному комплексах (Герасименко Ю.М.) подати Правила на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Начальникам управлінь і відділів Комітету, територіальних управлінь та інспекцій, державним інспекторам Держнаглядохоронпраці України забезпечити систематичний контроль за дотриманням вимог Правил.

4. Управлінню нормативно-правового та юридичного забезпечення (Кубієвич М.В.) уключити Правила до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці та розмістити їх на веб-сторінці Держнаглядохоронпраці України.

5. Державному підприємству "Головний навчально-методичний центр Держнаглядохоронпраці України" за згодою Баженова О.К. забезпечити:

видання і розповсюдження Правил;

вивчення Правил посадовими особами органів Держнаглядохоронпраці України, центральних і місцевих органів виконавчої влади, хімічних виробництв під час чергового навчання та перевірки знань з питань охорони праці.

6. Головному редактору журналу "Охорона праці" (Яковенко М.Г.) опублікувати цей наказ у черговому номері журналу.

7. Загальному відділу (Дєньгін А.П.) у тижневий термін після державної реєстрації Міністерством юстиції України довести цей наказ до відома центральних і місцевих органів виконавчої влади, територіальних управлінь та експертно-технічних центрів Держнаглядохоронпраці України.

8. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Комітету Плетньова В.А.

Голова Комітету С.Сторчак

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Держнаглядохоронпраці України 11.01.2005 N 2

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 лютого 2005 р. за N 146/10426

ПРАВИЛА ОХОРОНИ ПРАЦІ під час експлуатації магістральних трубопроводів для транспортування рідкого аміаку (аміакопроводів)

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Ці Правила поширюються на всі підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, відомчої належності та видів діяльності, які здійснюють транспортування рідкого аміаку магістральним трубопроводом (аміакопроводом), технічне обслуговування, проведення ремонтних робіт та реконструкцію його об'єктів, а також на всі інші юридичні особи, які виконують певні види робіт на об'єктах аміакопроводу (будівництво, розширення, реконструкцію тощо), у тому числі на підставі договорів підряду, субпідряду, ( далі - підприємства).

1.2. Вимоги цих Правил є обов'язковими для всіх працівників при організації та виконанні робіт, пов'язаних з експлуатацією, обслуговуванням, налагоджуванням та ремонтом магістрального аміакопроводу, а також при проектуванні та реконструкції його об'єктів, споруд, устаткування тощо.

2. СКОРОЧЕННЯ, ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ

2.1. Скорочення:

АЗС - автозаправна станція;

АСУТП - автоматизована система управління технологічним процесом;

ГПС - головний пост секціонування;

ЕХЗ - електрохімічний захист;

КВП - контрольно-вимірювальні прилади;

КС - кінцева станція;

ЛЧМА - лінійна частина магістрального аміакопроводу;

НС - насосна станція;

ПУЕ - правила устройства електроустановок;

РС - роздавальна станція;

СПС - сателітний пост секціонування;

ССЗ - спеціальні страхувальні засоби;

СУОП - система управління охороною праці;

ЦПУ - центральний пункт управління;

ЦРБ - центральна ремонтна база;

2.2. Визначення термінів у цих Правилах відповідають Законам України "Про трубопровідний транспорт" ( 192/96-ВР ), "Про об'єкти підвищеної небезпеки" ( 2245-14 ), "Про телекомунікації" ( 1280-15 ), "Про електроенергетику" ( 575/97-ВР ), "Про метрологію та метрологічну діяльність" ( 113/98-ВР ), "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ( 4004-12 ), постановам Кабінету Міністрів України від 29.01.96 N 135 ( 135-96-п ) "Про затвердження Правил охорони ліній електрозв'язку" та від 26.05.2004 N 687 ( 687-2004-п ) "Про затвердження Порядку проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки", відомчим будівельним нормам України "Споруди транспорту. Магістральні трубопроводи для транспортування рідкого аміаку (аміакопроводи)", затвердженим наказом Міністерства промислової політики України від 23.07.2003 N 319 (далі - ВБН В.2.3-06544.319-2003), галузевому стандарту України "Магістральні трубопроводи для транспортування рідкого аміаку (аміакопроводи). Правила технічної експлуатації", затвердженому розпорядженням Міністерства промислової політики України від 30.10.2003 N 123 (далі - ГСТУ 3-041-2003), та Правилам безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.98 N 4 ( z0093-98 ) і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 ( далі - ДНАОП 0.00-1.21-98).

У цих Правилах наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

магістральний аміакопровід - це технологічний комплекс, який функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами (підвідними трубопроводами, головною і проміжними насосними станціями, кінцевою станцією, роздавальними станціями та іншими інженерними спорудами), пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, кількома трубопроводами, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки рідкого аміаку споживачам, іншими трубопроводами, спроектованими та збудованами згідно з відомчими будівельними нормами для транспортування рідкого аміаку, та іншими законодавчими актами з охорони праці;

об'єкти магістрального аміакопроводу - лінійна частина магістрального трубопроводу, яка розділена постами секціонування (СПС, ГПС) на секції довжиною згідно з проектною документацією, наземні споруди (НС, РС, КС, факельні установки), промислові трубопроводи, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну його експлуатацію;

промислові трубопроводи - внутрішньопромислові трубопроводи рідкого аміаку роздавальних і насосних станцій, трубопроводи газоподібного аміаку, газопровідні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі тощо;

пост секціонування - складальна одиниця трубопровідної арматури, що складається з кульового крана з пневмогідравлічним або електричним приводом, датчиком тиску рідкого аміаку у трубопроводі, трубної обв'язки з байпасом та запірної арматури;

експертне технічне діагностування - технічне діагностування трубопроводу та його обладнання, яке проводиться у зв'язку з закінченням розрахункового терміну їх служби, а також після аварії або виявлених пошкоджень з метою визначення параметрів та умов подальшої експлуатації;

граничний технічний стан устаткування - стан устаткування, при якому подальша експлуатація або відновлення його працездатного стану неможливе чи недоцільне;

граничний строк експлуатації устаткування - встановлені експлуатаційними документами строк експлуатації або величина ресурсу, після закінчення (вичерпання) яких експлуатація устаткування припиняється;

експертне обстеження (технічне діагностування) - комплекс робіт із визначення технічного стану, умов і строку подальшої безпечної експлуатації устаткування з урахуванням режиму роботи, а також визначення потреби у проведенні ремонту, модернізації, реконструкції або виведенні з експлуатації (далі - експертне обстеження);

система технічного обслуговування устаткування - сукупність організаційних, технічних та інших заходів, необхідних для підтримки в технічно справному стані устаткування;

устаткування - сукупний термін, який включає в себе машини, агрегати, механізми, вузли, а також апарати, колони, установки, технологічні лінії, електротехнічні та теплотехнічні об'єкти, мережі, технологічні та обв'язувальні трубопроводи й інші пристрої, які використовуються при транспортуванні рідкого аміаку або виконують інші технологічні функції;

фіксований зв'язок - телекомунікації, що здійснюються із застосуванням стаціонарного (нерухомого) кінцевого обладнання;

радіозв'язок - електрозв'язок в інтерактивному режимі, який здійснюється з використанням радіохвиль;

транспортна телекомунікаційна мережа - мережа, що забезпечує передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу;

телекомунікації (електрозв'язок) - передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або інших електромагнітних системах;

технічні засоби телекомунікацій - обладнання, станційні та лінійні споруди, призначені для утворення телекомунікаційних мереж;

засіб вимірювальної техніки - технічний засіб, який застосовується під час вимірювань і має нормовані метрологічні характеристики;

калібрування засобів вимірювальної техніки - визначення в певних умовах або контроль метрологічних характеристик засобів вимірювальної техніки, на які не поширюється державний метрологічний нагляд;

метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки - дослідження засобів вимірювальної техніки з метою визначення їх метрологічних характеристик та встановлення придатності цих засобів до застосування;

повірка засобів вимірювальної техніки - встановлення придатності засобів вимірювальної техніки, на які поширюється державний метрологічний нагляд, до застосування на підставі результатів контролю їх метрологічних характеристик;

небезпечний фактор - будь-який хімічний, фізичний, біологічний чинник, речовина, матеріал або продукт, що впливає або за певних умов може негативно впливати на здоров'я людини;

енергетична безпека - стан електроенергетики, який гарантує технічно та економічно безпечне задоволення поточних і перспективних потреб споживачів в енергії та охорону навколишнього природного середовища;

екологічна броня - електропостачання споживача, мінімальний рівень споживання електричної енергії споживачем , який забезпечує передумови для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру під час експлуатації та обслуговування об'єктів магістрального трубопроводу;

охоронна зона об'єктів магістрального аміакопроводу (далі - охоронна зона) - земельна ділянка, прилегла до об'єктів магістрального трубопроводу, обмежена умовними лініями з обох боків трубопроводу паралельно його осі (об'єкта), на якій обмежується провадження господарської діяльності;

охоронна зона кабельних і повітряних ліній електрозв'язку - смуги (ділянки) землі, водного простору або просіки, розміри яких визначаються Правилами охорони ліній електрозв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1996 року N 135 ( 135-96-п ) (із змінами та доповненнями), та проектною документацією;

охоронна зона повітряних ліній електропередавання і кабельних ліній електропередавання - смуги (ділянки) землі, водного, повітряного простору, розміри яких визначаються ДНАОП 0.00-1.21-98 ( z0093-98 );

управління - структурний підрозділ підприємства.

3. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАХОДИ ЩОДО ОХОРОНИ ПРАЦІ НА МАГІСТРАЛЬНОМУ АМІАКОПРОВОДІ

3.1. Магістральний аміакопровід включає такі основні інженерні споруди:

лінійну частину - магістральний трубопровід із секціонуючою арматурою;

насосні станції (головні, проміжні та вузлові);

кінцеву станцію;

роздавальні станції;

пости секціонування (головні та сателітні);

установки електрохімічного захисту;

електроустановки і лінії електропередавання;

засоби автоматизації;

лінії і споруди телекомунікацій (електрозв'язку);

центральні ремонтні бази та інші споруди, що призначені для поточного обслуговування траси, проведення профілактичного ремонту і ліквідації аварійних ситуацій та аварій.

3.2. Згідно з нормативно-правовими актами України підприємство, що експлуатує магістральний аміакопровід, повинно мати:

а) погоджену і затверджену проектну документацію, що пройшла експертизу, відповідно до законодавства;

б) дозвіл на експлуатацію і ремонт об'єктів магістрального аміакопроводу відповідно до статті 13 Закону України "Про трубопровідний транспорт" ( 192/96-ВР ) та постанови Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 року N 1631 ( 1631-2003-п ) "Про затвердження Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами" (із змінами);

в) договір обов'язкового страхування ризику відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна у разі аварій під час експлуатації аміакопроводу, згідно з Порядком і правилами проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року N 1788 ( 1788-2002-п );

г) план локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій (далі - ПЛАС), в якому передбачають оперативні дії персоналу з ліквідації аварійних ситуацій та попередження аварій, а в разі їх виникнення - дії з локалізації, виключення вибухів або займань, розповсюдження аміачної (газової) хмари.

3.3. Роботодавець (керівник підприємства) зобов'язаний одержати дозвіл на початок (продовження) виконання роботи підвищеної небезпеки та експлуатацію об'єктів (машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 року N 1631 ( 1631-2003-п ) "Про затвердження Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами" (із змінами).

3.4. На підставі Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" ( 2245-14 ) підприємство повинно ідентифікувати об'єкти підвищеної небезпеки і надати відповідним територіальним органам Держнаглядохоронпраці, Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби МНС, Держекоінспекції, державної санітарно-епідеміологічної служби, Держпожбезпеки, Держархбудінспекції, а також відповідній місцевій держадміністрації або виконавчому органу місцевої ради декларацію безпеки разом з позитивним висновком експертизи безпеки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року N 956 ( 956-2002-п ) "Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки" (із змінами та доповненнями).

3.5. Небезпечні фактори (речовини, матеріали), що використовуються роботодавцем на підприємстві, повинні мати сертифікат відповідно до пункту 24 Положення про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних факторів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 1995 року N 420 ( 420-95-п ).

3.6. На підприємстві не дозволяється використовувати небезпечні речовини (матеріали), які не внесені до Державного реєстру небезпечних факторів відповідно до пункту 14 Положення про гігієнічну регламентацію та державну реєстрацію небезпечних факторів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 1995 року N 420 ( 420-95-п ).

3.7. Для забезпечення безпечної експлуатації об'єктів магістрального аміакопроводу, а також для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці, на підприємстві, повинні бути створені:

виробничо-технічна служба;

служба охорони праці;

служба головного механіка;

служба головного енергетика;

служба головного метролога;

служба електрозв'язку;

служба автотранспорту;

лабораторія технічної діагностики.

3.8. Оперативно-методичне керівництво охороною праці в цілому на підприємстві повинна здійснювати служба охорони праці.

3.9. Робота служби охорони праці повинна здійснюватися відповідно до Положення про службу охорони праці, яке розробляється в установленому порядку відповідно до Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 15 листопада 2004 року N 255 ( z1526-04 ) і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 1 грудня 2004 року за N 1526/10125 (НПАОП 0.00-4.35-04).

3.10. На підприємстві повинна бути розроблена СУОП.

СУОП повинна передбачати вимоги щодо обов'язків працівників, які повинні:

піклуватися про власну безпеку та здоров'я, а також про безпеку та здоров'я оточуючих людей під час виконання робіт на території підприємства;

знати і додержуватися вимог нормативно-правових актів з охорони праці, правил експлуатації машин, механізмів, устаткування, вміти користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди;

виконувати зобов'язання щодо охорони праці, передбачені колективним договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

вживати посильних заходів до усунення будь-якої виробничої ситуації, що складає загрозу їх життю чи здоров'ю або оточуючих людей і навколишньому середовищу.

3.11. Працівники підприємства при прийомі на роботу і періодично у процесі роботи повинні проходити навчання та перевірку знань з питань охорони праці згідно з вимогами Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 N 15 ( z0231-05 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за N 231/10511.

Допуск до роботи без навчання і перевірки знань з питань охорони праці не дозволяється.

{ Пункт 3.11 із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду N 226 ( z1231-07 ) від 01.10.2007 }

3.12. Перевірку знань працівників з питань охорони праці слід проводити за тими нормативними актами про охорону праці, додержання яких входить до їх службових обов'язків.

3.13. Знання і виконання цих Правил є обов'язковим для всіх працівників магістрального аміакопроводу, а також для працівників інших підприємств, які виконують роботи на об'єктах магістрального аміакопроводу.

3.14. Порушення цих Правил тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, матеріальну або кримінальну відповідальності відповідно до законодавства України.

4. ВИМОГИ ДО ТЕРИТОРІЇ ОХОРОННОЇ ЗОНИ АМІАКОПРОВОДУ І ТЕРИТОРІЙ НАСОСНИХ ТА РОЗДАВАЛЬНИХ СТАНЦІЙ

4.1. Відповідно до Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року N 1747 ( 1747-2002-п ), для забезпечення безпечної експлуатації лінійної частини магістрального аміакопроводу і його наземних споруд вздовж траси встановлюється охоронна зона шириною 1000 м з обох боків від осі трубопроводу. Розміри охоронних зон, в окремих випадках, можуть зменшуватися в порядку, встановленому законодавством.

4.2. Трасу магістрального аміакопроводу і його кабелю зв'язку маркують знаками позначення траси, встановленими національним стандартом України "Магістральні трубопроводи. Знаки позначення трас", затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 17 серпня 2004 року N 181, вводиться в дію з 1 липня 2005 року (далі - ДСТУ 4329:2004).

4.3. Зовнішній вигляд і розміри знаків позначення траси повинні відповідати вимогам ДСТУ 4329:2004.

4.4. У межах охоронної зони не дозволяється:

споруджувати житлові, громадські та дачні будинки;

розміщувати спортивні майданчики, стадіони, ринки, зупинки громадського транспорту, організовувати заходи, пов'язані з масовим зосередженням людей;

кидати в річки і водоймища якорі, проходити із закинутими ланцюгами та волокушами;

розбирати і руйнувати водоперепускні, берегоукріплювальні, земляні та інші споруди, що захищають об'єкти магістрального аміакопроводу від пошкоджень;

переміщувати і руйнувати знаки позначення траси магістрального аміакопроводу і кабелю зв'язку на місцевості;

влаштовувати звалища, виливати розчини кислот, солей і лугів, які є причиною корозії;

пошкоджувати засоби електрохімічного захисту від корозії, транспортні телекомунікаційні мережі та інші складові магістрального аміакопроводу;

відкривати люки, хвіртки і двері посилювальних пунктів кабельного зв'язку, що не обслуговуються, огорожі лінійної арматури, станцій катодного і дренажного захисту, оглядових колодязів, відкривати і закривати запірну арматуру, вмикати і вимикати засоби зв'язку, енергозабезпечення і телемеханіки магістрального аміакопроводу.

4.5. На підставі проектної документації повинні бути складені схеми (поздовжні профілі) усіх ділянок магістрального аміакопроводу.

На схемах повинні бути зазначені:

діаметри, позначки глибини закладення і кілометраж трубопроводу;

переходи через водні перешкоди, яри, автомобільні дороги і залізничні колії;

місця пересічення підземних комунікацій, їх діаметри і глибини закладення;

пости секціонування;

місця розташування станцій електрохімзахисту і радіощогл;

координати прив'язки магістрального аміакопроводу до пікетажу.

4.6. Територія насосних, окремо розташованих роздавальних станцій і постів секціонування повинна бути огородженою. Огорожі виконуються відповідно до вимог проектної документації. На огорожах встановлюють попереджувальні знаки і таблички з інформацією про назву об'єкта і його належність.

На периметрі огорожі слід передбачати охоронну сигналізацію з поданням сигналу на пульт оператора диспетчерської служби підприємства.

4.7. На територіях насосних і роздавальних станцій рідкого аміаку повинні бути передбачені транспортні під'їзди до технологічних вузлів і об'єктів (насосних модулів, електромодулів, фільтрів тощо) з площадками для розвороту автомашин. Швидкість автотранспорту на території НС і РС повинна бути не більше 10 км/год.

4.8. Дороги, під'їзди, зовнішні сходи та естакади повинні утримуватися у справному стані і своєчасно ремонтуватися.

У зимову пору пішохідні доріжки слід очищувати від снігу, а в ожеледь посипати піском.

4.9. Люки і колодязі на території об'єктів магістрального аміакопроводу повинні бути закритими. Тимчасово відкриті люки і колодязі повинні мати огорожу висотою не менше 0,9 м.

4.10. У нічний час територію насосних і роздавальних станцій, а також мостові переходи необхідно освітлювати.

4.11. На території насосних і роздавальних станцій забороняється паління. Паління дозволяється тільки у спеціально відведених і обладнаних місцях.

4.12. Особи, відповідальні за утримання території, будинків і споруд, повинні призначатися наказом роботодавця.

5. ВИМОГИ ДО БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ЕКСПЛУАТАЦІЇ МАГІСТРАЛЬНОГО АМІАКОПРОВОДУ

5.1. Загальні вимоги

5.1.1. Магістральний аміакопровід, яким транспортують рідкий аміак у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, відносять до об'єктів підвищеної небезпеки згідно з Порядком ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року N 956 ( 956-2002-п ), та додатком 2 до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 року N 1631 ( 1631-2003-п ).

5.1.2. На підприємстві повинні бути складені:

перелік робіт підвищеної небезпеки, які виконуються під час експлуатації і ремонтних робіт на об'єктах магістрального аміакопроводу;

перелік машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, які використовуються під час експлуатації і ремонтних робіт на об'єктах магістрального аміакопроводу.

Указані переліки складають відповідно до додатків 1 і 2 Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 року N 1631 ( 1631-2003-п ).

5.1.3. До робіт підвищеної небезпеки відносяться вогневі, газонебезпечні, земляні, роботи в електроустановках, вантажно-розвантажувальні і роботи на висоті.

5.1.4. На проведення робіт підвищеної небезпеки повинен оформлятися наряд-допуск з записом у журналі обліку провадження робіт підвищеної небезпеки. Форма наряду-допуску наведена у додатку 1.

5.1.5. Роботи підвищеної небезпеки, що періодично повторюються, які є невід'ємною частиною технологічного процесу транспортування рідкого аміаку магістральним трубопроводом, характеризуються аналогічними умовами, сталістю місця і характером робіт, певним складом виконавців, дозволяється проводити без оформлення наряду-допуску. При цьому виконавці робіт повинні дотримуватися вимог безпеки, передбачених чинними нормативно-правовими актами з охорони праці.

До таких робіт відносять:

роботи, пов'язані з технологічним процесом зливання - наливання рідкого аміаку у резервуари-сховища, цистерни та інші ємності;

злив нафтопродуктів (бензин, дизпаливо тощо) з резервуарів, тари та інших ємностей;

технічне обслуговування (огляди, профілактичні ремонти) технологічного устаткування магістрального аміакопроводу і його інженерних комунікацій;

обслуговування і ремонт акумуляторних батарей;

зберігання і застосування азоту, кисню, аміаку;

управління транспортом і самохідним технологічним устаткуванням;

механічне оброблення металів;

ряд інших робіт, передбачених переліком робіт підвищеної небезпеки.

5.1.6. Під час проведення робіт підвищеної небезпеки, які виконують з оформленням наряду-допуску, необхідно призначити відповідального за підготовку і проведення цих робіт.

5.1.7. Особа, відповідальна за підготовку робіт підвищеної небезпеки, зобов'язана:

організовувати розроблення і виконання у повному обсязі заходів щодо підготовки робочого місця (обладнання) до безпечного проведення робіт;

контролювати виконання підготовчих робіт;

перевіряти повноту та якість виконання підготовчих робіт.

5.1.8. Особа, відповідальна за проведення робіт підвищеної небезпеки, зобов'язана:

організовувати розроблення і виконання заходів щодо безпечного проведення робіт;

перебувати на місці проведення робіт, керувати і контролювати проведення робіт підвищеної небезпеки;

перевіряти повноту та якість проведення робіт підвищеної небезпеки;

після закінчення робіт перевіряти робочі місця на відсутність джерел небезпеки.

5.1.9. Виконавці робіт підвищеної небезпеки зобов'язані:

отримати інструктаж щодо безпечного проведення робіт підвищеної небезпеки і розписатися у наряді-допуску;

ознайомитися з обсягом робіт на місці їх проведення;

приступати до виконання робіт тільки за вказівкою особи, відповідальної за проведення робіт підвищеної небезпеки;

виконувати тільки ту роботу, що зазначена у наряді-допуску, з додержанням усіх заходів безпеки;

вміти користуватися засобами індивідуального захисту;

після закінчення робіт ретельно оглянути робоче місце з метою виявлення порушень, які можуть призвести до виникнення пожежі, травми або аварійних ситуацій;

під час виконання робіт піклуватися про власну безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей.

5.1.10. До проведення робіт підвищеної небезпеки допускаються особи, які досягли 18 років, мають відповідну професійну кваліфікацію, не мають медичних протипоказань до виконання цих робіт, пройшли інструктаж, навчання та перевірку знань з питань охорони праці.

5.1.11. На підприємстві роботодавцем повинні бути розроблені та затверджені локальні нормативно-правові акти з охорони праці у відповідності до Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві, затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21 грудня 1993 року N 132 ( z0020-94 ), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 лютого 1994 року за N 20/229 (далі - ДНАОП 0.00-8.03-93), та Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 29 січня 1998 року N 9 ( z0226-98 ), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 квітня 1998 року за N 226/2666 (далі - ДНАОП 0.00-4.15-98).

5.2. Вимоги до безпечної експлуатації лінійної частини магістрального аміакопроводу

5.2.1. Експлуатацію лінійної частини магістрального аміакопроводу слід здійснювати відповідно до вимог правил і норм з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки, технічної експлуатації, а також з урахуванням вимог цього підрозділу.

5.2.2. Безпеку експлуатації ЛЧМА необхідно забезпечувати:

а) додержанням норм технологічного регламенту транспортування рідкого аміаку магістральним трубопроводом через територію України;

б) контролем технічного стану об'єктів ЛЧМА (кульових кранів, зворотних клапанів, переходів через водні перешкоди, мостових переходів, переходів через автомобільні дороги і залізничні колії, мереж телекомунікацій, ліній електропередавання тощо) лінійними обхідниками, візуальним оглядом і за допомогою технічних засобів;

в) виконанням планових ремонтно-профілактичних робіт і своєчасною заміною морально застарілого і спрацьованого устаткування;

г) систематичним контролем охоронної зони об'єктів ЛЧМА з метою:

своєчасного виявлення витоку аміаку;

перевірки наявності розпізнавальних знаків позначення траси;

виявлення фактів виконання в охоронній зоні недозволених робіт іншими підприємствами.

5.2.3. Для забезпечення безпечних режимів роботи магістрального аміакопроводу (при транспортуванні, у період аварійних або планових зупинок) слід передбачати автоматизовану систему управління технологічним процесом транспортування рідкого аміаку на базі електронних засобів контролю і мікропроцесорної техніки, включаючи засоби обчислювальної техніки з відповідним програмним забезпеченням.

5.2.4. Робота АСУТП повинна забезпечувати:

постійний контроль параметрів транспортування рідкого аміаку;

телесигналізацію і телевимірювання основних технологічних параметрів магістрального аміакопроводу;

телесигналізацію стану роздільної арматури лінійної частини магістрального аміакопроводу;

телесигналізацію витоків аміаку на підводних переходах типу "труба у трубі";

телевимірювання пристроїв катодного захисту аміакопроводу.

5.2.5. Для оперативного виявлення можливого витоку аміаку і вжиття запобіжних заходів передбачають автоматичне постійне вимірювання значень тиску рідкого аміаку і різниці потенціалів "труба-земля" за всією трасою магістрального аміакопроводу і витрати рідкого аміаку на насосних станціях.

5.2.6. Для відключення аварійних ділянок ЛЧМА у разі їх розгерметизації з метою зменшення екологічних наслідків аварій передбачають систему протиаварійного захисту.

5.2.7. Відключення аварійних ділянок здійснюють автоматичним закриттям кульових кранів на постах секціонування при тиску рідкого аміаку нижче від значення, передбаченого проектною документацією.

5.2.8. Усі пости секціонування повинні мати байпасну (обвідну) лінію з відсіченою арматурою, дренажем, контрольно-вимірювальними приладами, штуцером для скидання газоподібного аміаку на факел.

5.2.9. Дистанційне управління постами секціонування слід здійснювати з ЦПУ основного і резервного.

5.2.10. Лінійно-експлуатаційний персонал ЛЧМА зобов'язаний:

а) контролювати технічний стан наземних споруд і вузлів, доступних для зовнішніх оглядів (ГПС, СПС, зворотні клапани, засоби ЕХЗ, лінії електропередавання, телекомунікаційні мережі, вантові переходи через водні перешкоди тощо);

б) здійснювати контроль за станом ґрунту над і під магістральним аміакопроводом і кабелем електрозв'язку, особливо у разі їх прокладення у просідаючих ґрунтах і на підроблюваних територіях, а також після злив, тривалих дощів та під час весняних паводків;

в) перевіряти фактичний тиск аміаку за манометрами для виявлення витоків аміаку з магістрального аміакопроводу та азоту з міжтрубних просторів кожухів трубопроводу на переходах аміакопроводу через водні перешкоди за типом "труба у трубі" та з рамп балонів з азотом на постах секціонування;

г) контролювати наявність і підтримувати у справному стані знаки позначення траси магістрального аміакопроводу (попереджувальні, інформаційно-вказівні та ін.), знаки суднохідної обстановки і позначення перехрещень аміакопроводу з комунікаціями інших підприємств;

ґ) на водних переходах магістрального аміакопроводу усувати підмиви, розмиви, зсуви і підтримувати у справному стані берегоукріплення, льодозахисні споруди тощо;

д) контролювати стан сальникових ущільнень і лотків компенсаторів водних переходів.

5.2.11. Для запобігання аваріям, вибухам, пожежам, отруєнням та нещасним випадкам під час експлуатації магістрального аміакопроводу необхідно додержуватися норм технологічного режиму, передбачених регламентом транспортування рідкого аміаку магістральним трубопроводом, і вимог інструкцій з охорони праці на робочих місцях:

перебувати на робочому місці в спеціальному одязі, спеціальному взутті та інших засобах індивідуального захисту (окуляри, фільтруючі протигази марки КД, рукавиці тощо, застосування яких передбачено нормативно-правовими актами з питань охорони праці);

підтримувати у справному стані огорожі рухомих частин і механізмів;

контролювати герметичність усіх з'єднань трубопроводів і устаткування;

здійснювати огляд охоронної зони аміакопроводу з метою своєчасного виявлення запаху аміаку або рідкого аміаку на поверхні землі, перевірки стану споруд на трасі (насипи, канави, зрізки землі, яри, підходи до підводних переходів). За наявності пропусків на аміакопроводі, які можна визначити за запахом, зміною забарвлення рослин, необхідно повідомити оператора диспетчерського зв'язку підприємства і начальника лінійної ділянки;

допускати роботу на трубопроводах, оснащених усіма необхідними, передбаченими проектною документацією, запобіжними пристроями, контрольно-вимірювальними приладами, сигналізаціями і блокіровками;

слідкувати за станом кріплень трубопроводів;

запобіжні клапани повинні бути справними, перевіреними та опломбованими, мати паспорти і сертифікати;

забезпечувати справний стан заземлення устаткування і комунікацій;

забезпечувати безперебійне постачання об'єктам лінійної частини аміакопроводу азоту, електроенергії.

5.2.12. Усі підземні трубопроводи, наземні трубопроводи, а також металеві споруди лінійної частини магістрального аміакопроводу слід захищати від корозії (ґрунтової, атмосферної і викликаної блукаючими струмами).

Ізоляційні покриття для захисту від корозії повинні відповідати вимогам проектної документації.

5.2.13. Система електрохімічного захисту створюється додатково до захисного ізоляційного покриття трубопроводу для більш надійного захисту магістрального аміакопроводу від корозії на усій його протяжності.

5.2.14. Для забезпечення корозійної надійності під час експлуатації магістрального аміакопроводу необхідно:

систематично контролювати потенціал "труба-земля";

контролювати роботу електродренажного захисту;

перевіряти цілість ізоляції аміакопроводу.

5.3. Вимоги до безпечної експлуатації електроустановок

5.3.1. Експлуатація електроустановок магістрального аміакопроводу повинна здійснюватися відповідно до таких вимог:

Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.98 N 4 ( z0093-98 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.02.98 за N 93/2533 (далі - ДНАОП 0.00-1.21-98);

Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28 ( z0417-96 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 року за N 417/1442;

Порядку проведення експертизи електроустановок споживачів, затвердженому наказом Комітета по нагляду за охороною праці України від 30.12.99 N 257 ( z0068-00 ), зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 04.02.2000 за N 68/4289 (ДНАОП 0.00-8.20-99);

"Правил устройства электроустановок", затверджених Головтехуправління та Держенергонагляд Міненерго СРСР 5 жовтня 1979 року (із змінами та доповненнями), та вимогам нормативно-технічних актів з цих питань:

Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.06.2001 N 272 ( v0272203-01 ) (ДНАОП 0.00-1.32-01);

Порядку проведення опосвідчення електроустановок споживачів, затвердженому наказом Комітета по нагляду за охороною праці України від 30.12.99 N 258 (ДНАОП 0.00-8.19-99);

Правил експлуатації електрозахисних засобів, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 року N 253 (ДНАОП 1.1.10-1.07-01), та інших нормативно-правових актів з питань охорони праці, а також вимог цього підрозділу.

5.3.2. Режим роботи електроустановок повинен забезпечувати безперебійну роботу системи управління технологічним процесом транспортування рідкого аміаку і безаварійну зупинку магістрального аміакопроводу у разі зниження напруги в зовнішній мережі.

5.3.3. Електропостачання обладнання системи управління повинне бути як для електроприймачів І категорії надійності відповідно до пункту 1.2.17 ПУЕ.

Головні пости секціонування відносять до споживачів І категорії, зі складу яких виділяють особливу групу електроприймачів І категорії (об'єкти електрозв'язку і телемеханіки).

5.3.4. Ємність акумуляторних батарей живлення електроприймачів на головних постах секціонування у разі відключення основного і резервного джерел електропостачання повинна забезпечувати режим управління ділянкою аміакопроводу протягом 4-х годин.

5.3.5. Обслуговування і ремонт електрообладнання трансформаторних підстанцій і електричних мереж дозволяється виконувати особам, які мають відповідну групу з електробезпеки відповідно до пункту 2.1.3 ДНАОП 0.00-1.21-98 ( z0093-98 ), знають оперативні схеми, пройшли перевірку знань вимог нормативних документів, перелічених у пункті 5.3.1 цих Правил.

5.3.6. Електрообладнання повинне відповідати класу вибухонебезпечної зони, в якій воно встановлене, а також категорії і групі вибухонебезпечної суміші.

5.3.7. Для кожного вибухонебезпечного об'єкта службою, відповідальною за електрогосподарство, повинен бути розроблений план ліквідації аварій в електрогосподарстві об'єкта.

5.3.8. Під час експлуатації електрообладнання не дозволяється:

ремонтувати електрообладнання і мережі, що знаходяться під напругою;

експлуатувати електрообладнання при несправних захисних заземленнях або контактних з'єднаннях;

вмикати електроустановку, що автоматично вимкнулася, без з'ясування причин її вимкнення;

навантажувати вибухозахищене електрообладнання, проводи та кабелі вище від регламентованих норм;

залишати відкритими двері приміщень і тамбурів, які відділяють вибухонебезпечні зони від інших приміщень;

заміняти перегорілі електричні лампи у вибухозахищених світильниках лампами інших видів або лампами більшої потужності, ніж ті, на які розраховані світильники;

вмикати електроустановки без апаратів, які відключають захисне електричне коло при ненормальних режимах;

залишати в роботі електрообладнання з висотою шару масла нижче установленої;

експлуатувати кабелі із зовнішніми пошкодженнями оболонки і стальними трубами електропроводок;

двері приміщень і тамбурів повинні бути самозамикальними, протипожежними і мати ущільнення.

5.3.9. Усе електрообладнання і комунікації лінійної частини магістрального аміакопроводу повинні бути заземлені.

5.3.10. Розподільні пристрої повинні мати чіткі написи, що вказують на призначення окремих ланцюгів і панелей.

5.3.11. Для живлення пересувних і переносних електроприймачів застосовують гнучкі кабелі і проводи в оболонці, стійкій до механічних впливів.

5.3.12. Усі несправності в електромережах і електроапаратурі, які можуть спричинити відмову автоматичної системи управління і релейного захисту, а також спричинити коротке замикання тощо, слід негайно усувати.

5.3.13. Акумуляторні батареї повинні експлуатуватися у режимі постійної підзарядки. Приміщення акумуляторної повинне вентилюватися відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98 ( z0093-98 ).

5.3.14. Електромодулі на головних постах секціонування та огорожі підстанцій і розподільних пунктів повинні закриватися на замок.

На огорожах необхідно вивішувати попереджувальні плакати.

5.3.15. Електроосвітлення територій і приміщень об'єктів магістрального аміакопроводу повинне мати місцеве (за зонами обслуговування) і дистанційне вмикання з електромодуля.

5.4. Вимоги до безпечної експлуатації засобів телекомунікації (електрозв'язку)

5.4.1. Засоби електрозв'язку є невід'ємною частиною АСУТП магістрального аміакопроводу і входять до комплексу засобів контролю та управління процесом транспортування рідкого аміаку.

5.4.2. Система електрозв'язку магістрального аміакопроводу повинна включати:

транспортні телекомунікаційні мережі;

фіксований зв'язок;

радіозв'язок.

Перелічені телекомунікації (електрозв'язок) повинні працювати самостійно і мати можливість входження одна в одну.

5.4.3. Надійність експлуатації системи електрозв'язку забезпечують:

підтриманням у роботоздатному стані обладнання, станційних та лінійних споруд, призначених для утворення телекомунікаційних мереж;

проведенням заходів щодо запобігання аваріям, нещасним випадкам і порушенням правил охорони праці;

експлуатацією каналів, лінійних і стаціонарних приладів телекомунікацій відповідно до вимог нормативно-правових актів з питань охорони праці.

5.4.4. Споруди, призначені для розміщення апаратури електрозв'язку на об'єктах лінійної частини магістрального аміакопроводу, повинні мати написи про належність до об'єктів, підтримуватися в роботоздатному стані і надійно захищати апаратуру від прямої дії сонячної радіації та атмосферних опадів.

5.4.5. Доступ сторонніх осіб до споруд електрозв'язку не дозволяється.

5.4.6. Засоби аварійного електрозв'язку слід утримувати у справному і укомплектованому станах.

5.4.7. Система телекомунікацій (електрозв'язку) магістрального аміакопроводу повинна включати систему оповіщення про надзвичайні ситуації жителів населених пунктів, розташованих уздовж траси магістрального аміакопроводу, на відстані до 2,5 км з обох боків від осі аміакопроводу.

5.4.8. Надійність роботи системи електрозв'язку лінійної частини магістрального аміакопроводу повинна забезпечуватися трьома незалежними джерелами живлення.

6. ВИМОГИ ДО ОХОРОНИ ПРАЦІ ПІД ЧАС ЕКСПЛУАТАЦІЇ НАЗЕМНИХ СПОРУД

6.1. Загальні вимоги

6.1.1. Цей підрозділ установлює загальні вимоги безпеки під час експлуатації наземних споруд магістрального аміакопроводу.

6.1.2. Наземні споруди як складова частина системи магістрального аміакопроводу призначені для забезпечення безпечного транспортування рідкого аміаку і його доставки кінцевим та проміжним споживачам.

6.1.3. До складу наземних споруд магістрального аміакопроводу входять:

головні, проміжні, вузлові насосні станції та кінцева станція з вузлами підключень до лінійної частини магістрального аміакопроводу з усіма виробничо-допоміжними будинками і спорудами;

роздавальні станції (склади, наливні і роздавальні пункти);

головні та сателітні пости секціонування, посилювальні пости, що не обслуговуються, зворотні клапани тощо;

надводні переходи через водні перешкоди;

окремо розташовані катодні станції;

адміністративні будинки, ремонтно-відновлювальні пункти, склади, майстерні.

6.1.4. Класифікація приміщень і зовнішніх установок наземних споруд аміакопроводу за вибухопожежонебезпечністю, електрообладнанням і санітарною характеристикою наведена у таблиці 1.

Таблиця 1

-----------------------------------------------------------------------------

| |згідно | небезпеч- |------------------| СНіП |

| |2486/МВС |1.3.001.0188| печних |безпечних| |

|--------------------+----------+------------+--------+---------+-----------|

| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |

|--------------------+----------+------------+--------+---------+-----------|

|1. Приміщення | Б | III | 2 | IIА, Т1 | 1б |

|--------------------+----------+------------+--------+---------+-----------|

|2. Факел | | | 2 | IIА, Т2 | 2г, 1б |

|--------------------+----------+------------+--------+---------+-----------|

|3. Групова установка| | | 2 | IIА, Т2 | 2г, 1б |

|--------------------+----------+------------+--------+---------+-----------|

|4. Зовнішнє | | | 2 | IIА, Т1 | 2г, 1б |

|--------------------+----------+------------+--------+---------+-----------|

|5. Акумуляторні | А | III | 2 | IIС, Т1 | 3б, 3а |

|--------------------+----------+------------+--------+---------+-----------|

|6. Приміщення | Д | | Не | | |

|--------------------+----------+------------+--------+---------+-----------|

|7. Приміщення | Д | | Не | | |

|--------------------+----------+------------+--------+---------+-----------|

|8. Автозаправні | | | 2 | IIА, Т3 | 2г, 1б |

-----------------------------------------------------------------------------

6.1.5. До найбільш небезпечних наземних об'єктів магістрального аміакопроводу відносять:

устаткування насосних модулів - відцентрові багатоступінчасті насоси для транспортування рідкого аміаку;

стендери заправки аміаковозів під час наповнення цистерн рідким аміаком;

групові установки скрапленого вуглеводневого газу під час заправки пропан-бутаном;

електропідстанції, розподільні пункти, обладнання акумуляторних, лінії електропередавання тощо;

ємності з легкозаймистими рідинами;

надводні переходи через водні перешкоди.

6.1.6. На територіях насосних, окремо розташованих роздавальних станцій і головних постів секціонування слід передбачати метеорологічні станції.

6.2. Насосні і роздавальні станції

6.2.1. Під час експлуатації насосних і роздавальних станцій магістрального аміакопроводу слід додержуватися вимог, передбачених ГСТУ 3-041-2003, Правил будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 18.10.94 N 104 (далі - ДНАОП 0.00-1.07-94), Технічного регламенту з підтвердження відповідності безпеки обладнання, що працює під тиском, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 31 грудня 2003 року N 279 ( z0704-04 ), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 8 червня 2004 року за N 704/9303, а також вимог цього підрозділу.

6.2.2. Для забезпечення безпечного транспортування і видачі рідкого аміаку у складі насосних і роздавальних станцій повинні бути устаткування і допоміжні вузли згідно з ГСТУ 3-041-2003.

6.2.3. Управління роботою насосних станцій здійснюється автоматично.

6.2.4. На кожній насосній станції засобами автоматизованої системи управління повинні виконуватися:

телевимірювання, телесигналізація та інші види сигналізації основних технологічних параметрів;

телекерування роботою насосів, запірною і регулюючою арматурою НС;

контроль за вимірюванням температури, тиску і витрати аміаку на вході і виході НС.

6.2.5. Система протиаварійного захисту повинна передбачати звукову сигналізацію при відхиленнях технологічних параметрів і автоматичне відключення технологічного обладнання НС при виникненні аварійної ситуації.

6.2.6. Системою телемеханіки на ЦПУ повинні передаватися сигнали про виникнення механічного або електричного дефекту у роботі насосів.

6.2.7. Узагальнений сигнал "механічний дефект" включає в себе такі відхилення параметрів:

висока температура внутрішнього підшипника насоса;

висока температура зовнішнього підшипника насоса;

максимальна вібрація, осьове зміщення валу насоса;

висока температура мастила;

низький тиск мастила;

максимальний тиск після ущільнення валу насоса.

6.2.8. Узагальнений сигнал "електричний дефект" включає в себе такі відхилення параметрів:

висока температура внутрішнього підшипника двигуна;

висока температура зовнішнього підшипника двигуна;

максимальна сила струму двигуна;

несправність системи заземлення;

недостатня вентиляція двигуна;

висока температура статора.

6.2.9. Насосні модулі та електромодулі НС повинні бути оснащені системами автоматичного виявлення і гасіння пожежі відповідно до проектної документації.

6.2.10. У насосних модулях автоматично контролюють гранично допустиму концентрацію аміаку у приміщенні, яка не повинна перевищувати 20 мг/куб.м.

У разі витоку аміаку в насосному модулі повинен спрацьовувати попереджувальний звуковий сигнал і автоматично вмикатися аварійна вентиляція.

Сигнали про пожежу і пропуск аміаку в насосному модулі передаються в ЦПУ і на місцевий щит управління.

6.2.11. Гранично допустима концентрація аміаку в повітрі на території насосних і роздавальних станцій 7 мг/куб.м.

6.2.12. Під час експлуатації роздавальних станцій за допомогою приладів необхідно контролювати рівень заповнення резервуарів-сховищ аміаком, тиск і температуру рідкого аміаку.

6.2.13. Максимальний рівень в резервуарах-сховищах не повинен перевищувати 2,4 м.

6.2.14. Перед заповненням цистерн аміаковоза рідким аміаком слід перевірити:

справність арматури;

роботоздатність арматури, контрольно-вимірювальних приладів, запобіжних пристроїв і швидкісних клапанів;

герметичність ущільнення затворів, сальникових кілець, вентилів.

6.2.15. Цистерна аміаковоза перед кожним заповненням повинна мати залишковий тиск не менше 0,05 МПа.

6.2.16. Позитивні результати перевірки готовності аміаковоза до заповнення рідким аміаком слід заносити до журналу обліку заповнення і журналу контролю технічного стану аміаковозів.

Тільки після цього дозволяється встановлення аміаковоза для проведення наливних операцій.

6.2.17. Для наливу автоцистерн необхідно застосовувати рукава з текстильним каркасом або металевим обплетенням.

6.2.18. Заповнення цистерн аміаковоза рідким аміаком повинно контролюватися за лічильником РС і покажчиком рівня на цистерні.

Максимальний об'єм заповнення цистерни рідким аміаком повинен бути не більше 85%.

6.2.19. Усі операції, які виконуються водієм аміаковоза, проводять під контролем оператора РС.

6.2.20. Під час зливання і наливання рідкого аміаку не дозволяється присутність сторонніх осіб поблизу аміаковоза.

6.2.21. Не допускається залишати цистерну приєднаною до комунікацій, коли наливання і зливання рідкого аміаку не проводяться.

6.2.22. Після припинення наливання і зливання рідкого аміаку необхідно продути рукав, скинути тиск з комунікацій, після чого відключити їх від цистерни.

6.2.23. Під час зупинок на ремонт зливання рідкого аміаку з устаткування і трубопроводів здійснюють у дренажну ємність, звідки перекачують на всмоктування магістральних насосів НС або в ємність РС, а газоподібний аміак уловлюють у санітарній ємності або спалюють на факельній установці.

6.2.24. Для продувки устаткування і трубопроводів НС і РС використовують азот від групової установки азотних балонів або інших джерел.

6.2.25. Трубопроводи азоту для продувки апаратів і комунікацій НС, РС повинні бути відглушені або мати знімні ділянки. Знімають заглушки або встановлюють знімні ділянки тільки на час продувки.

6.2.26. Під час експлуатації насосних і роздавальних станцій магістрального аміакопроводу необхідно додержуватися таких вимог:

працювати дозволяється тільки на справному устаткуванні і комунікаціях, оснащених запобіжними пристроями, регулюючими та контрольно-вимірювальними приладами, сигналізацією і блокіровками. Теплові клапани на працюючих трубопроводах повинні бути закритими, на непрацюючих відкритими;

не дозволяється регулювати запобіжні клапани на працюючому устаткуванні і комунікаціях. Регулювання запобіжних клапанів виконують на спеціальному стенді;

необхідно систематично перевіряти надходження мастила в усі частини механізмів і обладнання, що змащуються, подання ущільнюючої рідини на торцеві ущільнення насосів, обдув електродвигунів;

перевіряти роботоздатність систем автоматичного пожежогасіння і комплектність первинних засобів пожежогасіння;

у виробничих приміщеннях переносні електроінструменти слід використовувати тільки у вибухозахищеному виконанні.

7. ВИМОГИ ДО ОХОРОНИ ПРАЦІ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ РЕМОНТНИХ РОБІТ

7.1. Загальні вимоги

7.1.1. Цей підрозділ визначає загальні вимоги безпеки під час проведення ремонтних робіт на лінійній частині і наземних спорудах магістрального аміакопроводу.

7.1.2. Види ремонтних робіт, умови їх проведення і контроль якості викладені у розділі 17 ГСТУ 3-041-2003.

7.1.3. Ремонт та технічне обслуговування технологічного і теплоенергетичного устатковання слід проводити відповідно до вимог актів нормативно-технічного характеру з цих питань.

7.1.4. Зупинку наземних споруд аміакопроводу (НС, РС тощо) на ремонт здійснюють за письмовим розпорядженням роботодавця.

7.1.5. Ремонтні роботи підвищеної небезпеки на лінійній частині магістрального аміакопроводу і його наземних спорудах повинні виконуватися на підставі наряду-допуску, оформленого за формою, наведеною у додатку 1.

7.1.6. Наряди-допуски оформляють у двох примірниках і видають на строк, потрібний для виконання певного виду робіт, але не більше 5 календарних днів. У разі перерви в роботі тривалістю більше доби (без рахування вихідних днів) наряд-допуск втрачає чинність і при поновленні робіт оформляється новий.

7.1.7. Усі наряди-допуски повинні бути пронумеровані і записані у спеціальному журналі.

Журнал обліку нарядів-допусків зберігають у виробничо-технічному відділі протягом 3-х місяців від дня останнього запису.

7.1.8. До початку ремонтних робіт працівники повинні бути проінструктовані щодо безпечних методів і прийомів робіт особою, відповідальною за виконання робіт, з обов'язковим записом про це у наряді-допуску.

Працівники підприємств, які виконують роботи на об'єктах магістрального аміакопроводу на умовах договору-підряду, повинні допускатися до роботи за формою, наведеною у додатку 2.

7.1.9. До початку застосування нових видів машин, механізмів, устатковання тощо роботодавець повинен розробити та затвердити інструкції щодо безпечної їх експлуатації відповідно до Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 29 січня 1998 року N 9 ( z0226-98 ), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 7 квітня 1998 року за N 226/2666 (ДНАОП 0.00-4.15-98).

7.1.10. На ремонтних дільницях повинні бути організовані місця для приймання їжі, відпочинку і сну (вагончики), які в холодну пору повинні опалюватися. У вагончику повинен бути бак з питною водою, умивальник, душ, сушильні, аптечка.

7.1.11. Ремонтні роботи на трубопроводі необхідно виконувати у світлий час доби. При продовженні робіт з настанням темряви повинне бути забезпечене освітлення робочих місць.

7.1.12. Працівники, зайняті на ремонтних роботах, забезпечуються спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту і запобіжними пристроями відповідно до Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 29 жовтня 1996 року N 170 ( z0667-96 ), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18 листопада 1996 року за N 667/1692 (далі - ДНАОП 0.00-4.26-96).

7.1.13. На місці проведення ремонтних робіт постійно повинен чергувати вахтовий автотранспорт. Транспортні засоби, призначені для перевезення людей, повинні бути справними і проходити щоденний огляд.

7.1.14. Для проведення ремонтних і аварійних робіт на магістральному аміакопроводі на підприємстві слід передбачати аварійний запас труб, кабелю, обладнання ліній електропередавання. Довжина труб і кабелю зв'язку в аварійному запасі повинна складати не менше 0,2% від їх протяжності.

7.1.15. Для захисту від атмосферної корозії труби аварійного запасу праймують і заглушають з обох кінців.

Під час складування, зберігання і транспортування труб повинна виключатися можливість їх прогинів і пошкоджень.

7.2. Земляні роботи

7.2.1. Під час провадження земляних робіт на лінійній частині магістрального аміакопроводу і його об'єктах необхідно додержуватися вимог ГСТУ 3-041-2003, а також вимог цього підрозділу.

7.2.2. Земляні роботи на лінійній частині магістрального аміакопроводу виконують силами ремонтних служб підприємства або силами юридичних осіб на договірних засадах, які мають відповідний дозвіл на проведення цих робіт згідно з додатками 1, 2 до Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 року N 1631 ( 1631-2003-п ).

7.2.3. Згідно з пунктом 5.1.4 цих Правил земляні роботи необхідно проводити тільки після оформлення наряду-допуску. Форма наряду-допуску на виконання земляних робіт наведена у додатку 1.

До наряду-допуску додається план з зазначенням розміщення і глибини закладення трубопроводу, кабельних ліній електропередавання, транспортних телекомунікаційних мереж та інших споруд, розміщених на ділянці проведення земляних робіт, на підставі проектної документації.

7.2.4. Наряд-допуск на проведення земляних робіт оформляють у двох примірниках. Один примірник наряду-допуску після його запису в журнал обліку у виробничо-технічному відділі передають керівнику робіт, а другий - начальнику лінійної частини магістрального аміакопроводу.

7.2.5. У разі необхідності до проведення земляних робіт уточнюють положення трубопроводу за допомогою трасошукача або шурфуванням, про що складають акт уточнення розміщення магістрального аміакопроводу.

Аналогічно уточнюють за допомогою кабелешукача або шурфування положення кабелю електрозв'язку. Місцезнаходження аміакопроводу позначається віхами: на прямих ділянках - через 25 м, на пересіченому рельєфі - через 10 м.

Положення кабелю зв'язку позначається на прямих ділянках через 15 м, на поворотах - через 5 м.

7.2.6. Земляні роботи на ділянках магістрального аміакопроводу у межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній електропередавання і електрозв'язку, нафто-, продукто- та газопроводів, а також споруд на них, при пересіченні автомобільних доріг і залізничних колій повинні виконуватися тільки за наявності письмового дозволу підприємства, що експлуатує ці комунікації, і в присутності його представника відповідно до пункту 12 Правил охорони магістральних трубопроводів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 року N 1747 ( 1747-2002-п ).

7.2.7. Земляні роботи дозволяється провадити одноківшовим екскаватором з обох боків трубопроводу не ближче 0,2 м від його бічної твірної. Подальше вибирання ґрунту повинне здійснюватися вручну.

7.2.8. Під час провадження земляних робіт слід враховувати вимоги відносно крутості схилів, укріплення стінок траншей і котлованів, що наведені у додатку 3.

7.2.9. Для спускання працюючих у котловани і траншеї та підіймання встановлюють інвентарні драбини або влаштовують у ґрунті пологі східчасті спуски шириною не менше ніж 1,5 м.

7.2.10. Драбини для спускання працюючих у котловани або траншеї повинні встановлюватися з похилом 1:3 з планками через 0,15-0,25 м з розрахунку 2 драбини на п'ять осіб, що працюють в котловані чи траншеї. Драбини встановлюють у протилежних кінцях траншеї. Драбини повинні мати поручні висотою 0,9 м і шириною не менше 0,6 м.

7.2.11. Під час розкриття траншеї ґрунт слід викидати на відстань не менше 0,5 м від брівки у сухих або в'язких ґрунтах і не менше 1 м у піщаних або вологих ґрунтах.

7.2.12. Під час роботи екскаватора не дозволяється перебування працівників на відстані ближче 5 м від зони максимального вильоту ковша екскаватора.

7.3. Газонебезпечні роботи

7.3.1. Газонебезпечні роботи у процесі експлуатаційних і ремонтних робіт на об'єктах магістрального аміакопроводу повинні проводитися відповідно до вимог цього підрозділу.

7.3.2. До газонебезпечних робіт відносять роботи, пов'язані з оглядом, чисткою, ремонтом, розгерметизацією технологічного устаткування і комунікацій, під час проведення яких не виключена можливість виділення у повітря робочої зони аміаку, пропан-бутану та інших вибухопожежонебезпечних або шкідливих парів чи газів, здатних спричинити вибух, загоряння або зробити шкідливий вплив на організм людини, а також роботи, які виконуються при недостатньому (об'ємна частка менше 20%) вмісті кисню в повітрі робочої зони.

7.3.3. В управлінні складають перелік газонебезпечних робіт за формою, наведеною у додатку 4. Перелік газонебезпечних робіт повинен бути затверджений наказом роботодавця.

7.3.4. У переліку повинні бути вказані роботи, які виконуються з оформленням наряду-допуску, наведеного у додатку 1, та роботи без оформлення наряду-допуску, але з обов'язковим записом у журналі за формою, наведеною у додатку 5, і роботи, спричинені необхідністю ліквідації і локалізації аварійних ситуацій і аварій, які проводяться згідно з планом ліквідації і локалізації аварійних ситуацій і аварій.

7.3.5. Газонебезпечні роботи, що періодично повторюються, які є невід'ємною частиною технологічного процесу транспортування рідкого аміаку магістральним трубопроводом, характеризуються аналогічними умовами, постійним місцем і характером роботи, певним складом виконавців, виконують без оформлення наряду-допуску і вносять до переліку газонебезпечних робіт.

7.3.6. До таких робіт відносять:

технічне обслуговування відцентрових насосів без розгерметизації корпусу;

технічне обслуговування запірно-регулюючої арматури;

зовнішній огляд оглядових колодязів.

Виконання цих робіт записують у журналі обліку газонебезпечних робіт, які проводяться без оформлення наряду-допуску.

Заходи безпеки під час проведення таких робіт повинні бути викладені в чинних нормативно-правових актах з питань охорони праці.

7.3.7. Газонебезпечні роботи повинні проводити у два етапи:

підготовка об'єкта до проведення робіт;

безпосереднє проведення газонебезпечних робіт.

7.3.8. Відповідальним за підготовку об'єкта і за проведення газонебезпечної роботи призначається інженерно-технічний працівник.

7.3.9. Якщо газонебезпечну роботу проводять одним складом працівників, то допускають призначення інженерно-технічного працівника водночас відповідальним за проведення підготовчих робіт і відповідальним за проведення газонебезпечних робіт.

7.3.10. Працівники підприємств, які виконують газонебезпечні роботи на об'єктах магістрального аміакопроводу на умовах договору - підряду, повинні допускатися до роботи за актом-допуском, форма якого наведена у додатку 2.

7.3.11. Наряд-допуск на виконання газонебезпечної роботи повинен бути оформлений не менше ніж за 3 доби до початку її проведення.

Порядок оформлення наряду - допуску та особа, відповідальна за його запис (видачу), повинні бути визначені наказом роботодавця.

7.3.12. Допускається працівникам, що прибули на об'єкт магістрального аміакопроводу для ліквідації аварії або аварійних ситуацій, виписувати наряд-допуск під диктування (по телефону) працівника відповідної служби підприємства або передавати копію наряду-допуску факсом чи іншим способом.

7.3.13. Наряд-допуск на проведення газонебезпечної роботи необхідно видавати на кожне місце і вид робіт, кожній бригаді, що проводить такі роботи.

7.3.14. Проведення підготовчих робіт починають тільки після погодження з оператором диспетчерської служби підприємства.

7.3.15. Для підготовки устаткування, трубопроводів та інших об'єктів до проведення газонебезпечних робіт виконують у повному обсязі заходи, передбачені нормативно-правовими актами з питань охорони праці, у наряді-допуску або журналі обліку газонебезпечних робіт, які проводять без наряду-допуску.

При цьому вживають заходів до максимального зниження ступеня небезпечності газонебезпечної роботи:

скидають тиск;

прибирають токсичні і вибухонебезпечні продукти;

виключають можливість їх надходження із суміжних технологічних систем;

усувають потенційні джерела іскроутворення.

7.3.16. Устаткування і комунікації, на яких будуть проводити роботи, пов'язані з їх розгерметизацією, слід звільнити від продукту, відглушити згідно зі схемою, що додається до наряду - допуску, промити, продути або пропарити у залежності від властивостей продуктів, що в них знаходилися.

7.3.17. Електрообладнання необхідно відключати від джерел живлення з видимим розривом і від'єднанням від технологічного устаткування.

На пускових електророзподільних пристроях вивішують плакати з написом "Не вмикати - працюють люди!". Плакати знімають після закінчення газонебезпечних робіт за вказівкою відповідального за їх проведення.

7.3.18. Місце проведення газонебезпечної роботи, пов'язаної з можливістю викиду вибухонебезпечних і токсичних продуктів, повинне бути позначене попереджувальними знаками і відгороджене.

За необхідності виставляють пости, щоб уникнути потрапляння сторонніх осіб в небезпечну зону.

7.3.19. Перед початком газонебезпечної роботи роблять аналіз повітряного середовища на вміст шкідливих, вибухо- і пожежонебезпечних речовин і кисню. Результати аналізів записують у наряді-допуску.

7.3.20. Під час підготовки до проведення газонебезпечних робіт перевіряють наявність і справність засобів індивідуального захисту, інструментів, пристроїв тощо. Проводять інструктаж виконавців і перевіряють їх вміння користуватися засобами індивідуального захисту і володіння методами надання першої допомоги потерпілим з відміткою у наряді-допуску.

7.3.21. Відповідальний за підготовчі роботи повинен перевірити повноту виконання усіх намічених заходів щодо підготовки об'єкта до проведення газонебезпечної роботи і передати підписаний наряд-допуск відповідальному за проведення газонебезпечної роботи.

Проведення газонебезпечних робіт

7.3.22. Газонебезпечні роботи дозволяється проводити тільки після виконання усіх підготовчих робіт.

7.3.23. Не дозволяється розширювати обсяг робіт, передбачених нарядом-допуском. За необхідності збільшення обсягу робіт повинен бути оформлений новий наряд-допуск.

7.3.24. Відповідальний за виконання газонебезпечної роботи приймає об'єкт, підготовлений до проведення газонебезпечної роботи, і забезпечує безпеку її проведення.

7.3.25. Газонебезпечні роботи починають проводити у присутності представника газорятувального пункту і за його згодою.

7.3.26. Про початок проведення газонебезпечної роботи слід повідомити оператору диспетчерської служби магістрального аміакопроводу.

7.3.27. Перед початком газонебезпечної роботи необхідно опитати кожного виконавця про самопочуття.

7.3.28. Газонебезпечні роботи повинні виконуватися бригадою у складі не менше двох людей. Роботи в траншеях глибиною більше 2 м проводять бригадою у складі не менше трьох людей.

7.3.29. Для захисту органів дихання працюючих усередині ємності застосовують шлангові протигази (ПШ-1, ПШ-2) або ізолюючі апарати.

7.3.30. З дозволу головного інженера підприємства допускається проведення газонебезпечної роботи усередині ємності без засобів захисту за умови об'ємної частки кисню в ємності не менше 20% і вмісту шкідливих парів і газів не більше гранично допустимих концентрацій.

При цьому виключають можливість потрапляння шкідливих, вибухонебезпечних і вибухопожежонебезпечних парів і газів ззовні або з нашарувань, футеровки тощо.

7.3.31. Заходи, які забезпечують безпеку ведення робіт усередині ємності без засобів індивідуального захисту органів дихання, обумовлюють у наряді-допуску.

Заходи повинні включати:

а) безперервне гарантоване подавання свіжого повітря в апарат, що забезпечує нормальний повітряний режим в апараті;

б) безперервний контроль стану повітряного середовища;

в) наявність у кожного працюючого в апараті, спостерігачів шлангових протигазів у положенні "Наготові";

г) наявність поблизу місця проведення робіт засобів сигналізації (світової, звукової) і зв'язку (радіотелефонного);

ґ) наявність у кожного працюючого в ємності рятувального пояса з закріпленою на ньому сигнально-рятувальною мотузкою та інші заходи, що забезпечують безпеку працюючих.

Робота усередині колодязів, колекторів, в тунелях та інших аналогічних пристроях і спорудах без засобів захисту органів дихання не допускається.

7.3.32. Для проведення робіт усередині ємностей призначають бригаду у складі не менше двох працівників (працюючий і спостерігач). Під час роботи з ПШ-2 у бригаді додатково повинен бути працівник, який забезпечує подавання повітря. Перебування усередині ємності дозволяється, як правило, одному працівнику. За необхідності перебування в ємності більшої кількості працюючих розробляють, вносять у наряд-допуск і додатково здійснюють заходи безпеки, що передбачають збільшення числа спостерігачів (не менше одного спостерігача на одного працюючого в апараті), порядок входу та евакуації працюючих, розміщення шлангів, забірних патрубків протигазів, сигнально-рятувальних мотузок, наявність засобів зв'язку і сигналізації на місці проведення роботи тощо.

7.3.33. В усіх випадках на працівника, який спускається в ємність, надягають рятувальний пояс з сигнально-рятувальною мотузкою.

Пояс, карабін і сигнально-рятувальна мотузка повинні бути випробувані.

7.3.34. Ступінь придатності рятувального пояса з мотузкою перевіряють зовнішнім оглядом і випробуванням.

7.3.35. Працівник, який користується поясом, разом з особою, яка виписує наряд-допуск на роботи усередині ємностей (колодязів), проводять зовнішній огляд пояса перед роботою і після кожного застосування.

Результати огляду записують у журналі.

7.3.36. Під час випробування на міцність пояс піддають статичному навантаженню, для чого до кільця застебнутого на пряжку пояса (якщо пряжок дві, то застебнутого на обидві) прикріплюють вантаж масою 200 кг і залишають його у підвішеному стані на 5 хв. Після зняття вантажу на поясі не повинно залишатися ніяких слідів. Випробування проводять два рази на рік.

7.3.37. Під час випробування рятувальної мотузки до неї прикріплюють вантаж масою 200 кг і мотузку залишають у такому положенні протягом 15 хв. Довжину мотузки вимірюють перед початком і після закінчення випробування. Після зняття навантаження видовження мотузки не повинне перевищувати 5% від її початкової довжини. Випробування проводять два рази на рік.