Тип: Наказ
№ 308
Дата: 31 грудня 2008 р.
Статус: Втратив чинність
ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПРОМИСЛОВОЇ БЕЗПЕКИ, ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ГІРНИЧОГО НАГЛЯДУ
НАКАЗ
31.12.2008 N 308
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 лютого 2009 р. за N 103/16119
{ Наказ скасовано на підставі Розпорядження КМ N 166-р ( 166-2017-р ) від 10.03.2017 }
Про затвердження Правил будови і безпечної експлуатації навантажувачів
Відповідно до Закону України "Про охорону праці" ( 2694-12 ) НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Правила будови і безпечної експлуатації навантажувачів, що додаються.
2. Управлінню науково-технічного забезпечення державного нагляду (Перевозник І.О.) у встановленому порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
3. Начальнику управління нормативно-правового та юридичного забезпечення Прохорову В.В. уключити цей наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці ( v0102516-06 ).
4. Заступнику начальника відділу персоналу, діловодства та спецроботи Кравцю В.Ю. забезпечити опублікування наказу в засобах масової інформації.
5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на в.о. першого заступника Голови Держгірпромнагляду Дєньгіна А.П.
Голова Держгірпромнагляду С.Сторчак
ПОГОДЖЕНО:
Заступник Міністра України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи В.Третьяков
В.о. Першого заступника Міністра охорони здоров'я України, головного державного санітарного лікаря України А.М.Пономаренко
Голова Державного комітету ядерного регулювання України О.А.Миколайчук
В.о. Голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва А.Гота
Заступник Голови Федерації професпілок України С.Я.Українець
Директор виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України С.Богданов
ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду 31.12.2008 N 308
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 лютого 2009 р. за N 103/16119
ПРАВИЛА будови і безпечної експлуатації навантажувачів
I. Загальні положення
1.1. Правила будови і безпечної експлуатації навантажувачів (далі - Правила) встановлюють вимоги до будови, виготовлення, реконструкції, модернізації, ремонту та експлуатації навантажувачів.
1.2. Дія цих Правил поширюється на:
а) вилкові навантажувачі з противагою (автонавантажувачі та електронавантажувачі);
б) навантажувачі з висувними вантажопідіймачем або вилами;
в) навантажувачі з вилами, розташованими між виносними опорами (лонжеронами);
г) навантажувачі з платформою;
ґ) навантажувачі з робочим місцем водія, що піднімається;
д) навантажувачі з бічним узяттям вантажу (однобічні, двобічні, фронтально-бічні тощо);
е) штабелеукладачі:
самохідні (з робочим місцем водія або керовані з підлоги);
з ручним пересуванням (з електричним або гідравлічним приводом підіймання, з підійманням ручною лебідкою);
комбіновані.
Типи навантажувачів, на які розповсюджуються ці Правила, наведені в додатку 1 ( zb103-09 ).
1.3. Вимоги цих Правил у частині вимог до будови поширюються на навантажувачі та штабелеукладачі (далі - навантажувачі), що виготовлені після набрання чинності цих Правил, а в частині вимог до експлуатації, ремонту, реконструкції, модернізації і до виготовлення складових частин навантажувачів для цих цілей - також і на ті, що перебувають в експлуатації.
1.4. Ці Правила не поширюється на візки вантажні з підіймальним пристроєм; фронтальні, напівповоротні, перекидні одноковшові, вилкові та грейферні навантажувачі, оснащені важільною системою; на снігонавантажувачі; на багатоковшові навантажувачі та навантажувачі з лапами, що нагортають, а також на вилкові фронтальні стрілові навантажувачі (з телескопічною стрілою).
II. Визначення термінів
2.1. У цих Правилах використано терміни, установлені чинними нормативно-правовими актами, стандартами, санітарними нормами і правилами (далі - НД). Нижче подано терміни, додатково використані в цих Правилах, та визначення позначених ними понять.
2.1.1. Вантажопідіймальність номінальна - найбільша маса вантажу, зазначена виробником, що може транспортувати та піднімати навантажувач (штабелеукладач) на висоту, яка дорівнює:
3300 мм або найбільша висота, якщо висота підіймання менше 3300 мм (вилкові навантажувачі з противагою; навантажувачі з місцем водія, що піднімається; навантажувачі з бічним узяттям вантажу);
3300 мм при відстані D (400 мм, 500 мм або 600 мм) між центром ваги вантажу і передньою поверхнею спинки вил, з вертикальним вантажопідіймачем і горизонтальними вилами (навантажувачі (штабелеукладачі) з висувними вантажопідіймачем або вилами і навантажувачі (штабелеукладачі) з вилами, розташованими між виносними опорами (лонжеронами));
2500 мм при відстані між вилами або ширині платформи до 690 мм включно або 3300 мм при відстані між вилами або ширині платформи більше 690 мм при відстані D (400 мм, 500 мм або 600 мм) між центром ваги вантажу і передньою поверхнею спинки вил або упором платформи (штабелеукладачі і навантажувачі з платформою).
2.1.2. Вантажопідіймач - вантажопідіймальний механізм навантажувача, що складається із закріпленої нерухомо чи з можливістю нахилу вперед-назад на визначений кут вертикальної рами, у якій вертикально пересувається вантажна каретка або одна з декількох рухомих напрямних з кареткою.
2.1.3. Вантажопідіймач нетелескопічний (простий) - вантажопідіймач, що складається тільки з однієї пари напрямних.
2.1.4. Вантажопідіймач телескопічний - вантажопідіймач, що складається із закріпленої нерухомо пари вертикальних напрямних і однієї (чи декількох) рухомих напрямних.
2.1.5. Верхня поверхня ікла - поверхня ікла, на якій розташовується вантаж.
2.1.6. Висота вільного підіймання - відстань від опорної поверхні коліс до верхньої поверхні ікла, піднятого на висоту, за якої починається збільшення габаритної висоти вертикально встановленого вантажопідіймача.
2.1.7. Висота підіймання - найбільша відстань від верхньої поверхні ікла піднятих вил, установлених в горизонтальне положення, до опорної поверхні коліс.
2.1.8. Висота підіймання номінальна - установлена виробником висота підіймання, на яку дозволяється піднімати номінальний вантаж.
2.1.9. Висота підіймання максимальна - найбільша висота, на яку дозволяється підіймання вантажу.
2.1.10. Візок вантажний з підіймальним пристроєм - візок, оснащений пристроєм з вилами або платформою для підіймання вантажу на висоту, достатню тільки для забезпечення його переміщення.
2.1.11. Водій навантажувача - працівник, відповідальний за рух навантажувача (штабелеукладача).
Водій під час керування може сидіти, напівсидіти або стояти в навантажувачі (штабелеукладачі), стояти на платформі водія, яка може складатися, повертатися чи підніматися разом з вилами, чи може керувати з підлоги, супроводжуючи штабелеукладач пішки.
2.1.12. Динамічне навантаження - навантаження, створюване п'ятикратним виконанням таких операцій (з вантажем, що перевищує на 10% номінальну вантажопідіймальність і має відстань центра ваги D (рисунок 1 ( za103-09 ):
підіймання на повну висоту і опускання на майданчик з 2-3 зупинками з нахиленим назад вантажопідіймачем;
нахилення вантажопідіймача повністю вперед і назад з вилами, піднятими на висоту від 900 мм до 1000 мм.
2.1.13. Діаграма вантажопідіймальності - діаграма залежності вантажопідіймальності навантажувача від відстані центра ваги вантажу до передньої поверхні спинки вил або від висоти підіймання вантажу.
2.1.14. Довгомірний вантаж - вантаж, що має довжину більше 2 м.
2.1.15. Додаткова платформа - вантажна платформа, доступна з платформи водія (кабіни або місця водія) і призначена для встановлення на вантажопідіймачі (закріплена на каретці та (або) на вилах тощо) комплектувальника або навантажувача з місцем водія, що піднімається.
2.1.16. Експлуатація - стадія життєвого циклу навантажувача, на якій реалізують, підтримують та відновлюють якість навантажувача.
Експлуатація охоплює етапи введення а експлуатацію, використання за призначенням, зберігання в процесі експлуатації, технічне обслуговування, ремонт, припинення експлуатації, списання (передавання, утилізацію, знищення).
2.1.17. Змінний вантажозахоплювальний пристрій - пристрій (наприклад, подовжувач, штировий захоплювач, безблокова стріла, зіштовхувач, каретка поперечного переміщення, кантувач, бічний захоплювач, що зміщується, захоплювач-кантувач, ківш тощо), яким може оснащуватися навантажувач у доповнення до вил (платформи) або замість них, для забезпечення переміщення різних вантажів (рулонів, мішків, бочок, навалочних вантажів тощо).
2.1.18. Ікло - горизонтальна частина вил, що несе вантаж.
2.1.19. Каретка - рухома складова частина вантажопідіймача, надіта на закріплену нерухомо вертикальну раму (в разі нетелескопічного вантажопідіймача) чи на останню (внутрішню) рухому напрямну (в разі телескопічного вантажопідіймача), яка несе вила чи змінні вантажозахоплювальні пристрої.
2.1.20. Коефіцієнт гальмування С - відношення, виражене у b
відсотках: а) уповільнення а, м/кв.с, необхідного для повного гальмування навантажувача, до прискорення вільного падіння g, м/кв.с
a C = --- · 100; (1)
b g
б) сили гальмування F , Н, що розвивається навантажувачем, до b
сили тяжіння маси m цього навантажувача
F b C = --- · 100, (2)
b mg
де m, кг - маса навантажувача з номінальним вантажем.
2.1.21. Комплектувальник - навантажувач, оснащений платформою водія, яка може підніматися разом з вилами, що дозволяє водію завантажувати (розвантажувати) вантаж зі стелажа у завантажувальний пристрій або додаткову платформу.
2.1.22. Кут вільного повороту кермового колеса - кут повороту кермового колеса при працюючому двигуні без зрушування керованих коліс.
2.1.23. Модернізація - унесення змін у конструкцію навантажувача, що підвищують його безпечність, технічний рівень або поліпшують економічні характеристики шляхом заміни окремих складових частин на більш сучасні за збереження основних технічних характеристик навантажувача, які не спричиняють підвищення, перерозподілу навантажень чи зменшення власної або вантажної стійкості.
2.1.24. Навантажувач - машина циклічної дії, що належить до безрейкового долішного транспорту (технологічних транспортних засобів), обладнана підіймальним механізмом (вантажопідіймачем) і вилами (платформою) або одним із змінних вантажозахоплювальних пристроїв для забезпечення підіймання, транспортування, навантаження та розвантаження, штабелювання та укладання вантажів.
2.1.25. Навантажувач вилковий з противагою - навантажувач, оснащений вилами або одним із змінних вантажозахоплювальних пристроїв, у якого вантаж, розташований консольно щодо передніх коліс, урівноважується масою навантажувача.
2.1.26. Навантажувач із бічним узяттям вантажу (однобічний) - навантажувач, вантажопідіймач або каретка якого можуть бути висунуті та переміщені назад між осями (переднім і заднім мостами) шасі перпендикулярно до подовжньої осі шасі, що дозволяє підхоплювати і піднімати вантаж без тари в урівноваженому положенні щодо одного боку машини і штабелювати чи розбирати штабель поруч з навантажувачем.
2.1.27. Навантажувач із бічним узяттям вантажу (двобічний) - навантажувач, здатний штабелювати і витягувати вантаж по обидва боки у напрямку руху навантажувача.
2.1.28. Навантажувач із бічним узяттям вантажу (фронтально-бічний) - навантажувач, здатний штабелювати і витягувати вантаж спереду і по обидва боки у напрямку руху навантажувача.
2.1.29. Навантажувач з вилами, розташованими між виносними опорами (лонжеронами), - навантажувач, вила якого розташовані між рознесеними по ширині виносними опорами (лонжеронами), а центр ваги вантажу завжди перебуває всередині опорного контуру.
2.1.30. Навантажувач з висувними вантажопідіймачем або вилами - навантажувач, оснащений виносними опорами (лонжеронами), у якого вантаж може бути додатково переміщений шляхом пересування вантажопідіймача чи вантажної плити з вилами.
2.1.31. Навантажувач з робочим місцем водія, що піднімається, - навантажувач, оснащений платформою водія, яка може підніматися разом з вантажем під час штабелювання.
2.1.32. Навантажувач з платформою - навантажувач, оснащений вантажною платформою, розташованою над рамною конструкцією (виносними опорами).
2.1.33. Небезпечна зона навантажувача - простір, у якому працівники піддаються ризику щодо свого здоров'я або безпеки внаслідок переміщення вантажу навантажувачем або внаслідок падіння вантажу під час його переміщення та штабелювання навантажувачем з урахуванням горизонтальної проекції на землю траєкторії переміщення найбільшого зовнішнього габариту вантажу та відстані можливого відлітання вантажу.
2.1.34. Негабаритний вантаж - вантаж, що перевищує встановлений габарит.
2.1.35. Передня поверхня спинки вил - поверхня спинки, в яку впирається вантаж і від якої вимірюється відстань D до його центра ваги.
2.1.36. Платформа водія - складова частина навантажувача, на якій розташовується водій для керування навантажувачем.
2.1.37. Подоланий підйом - прямолінійна ділянка майданчика з удосконаленим покриттям, що має ухил не менше зазначеного в НД і подолана навантажувачем (навантажувачі з двигуном внутрішнього згоряння (далі - ДВЗ) - на нижчій передачі коробки передач або гідромеханічної передачі на довжині ухилу, зазначеній в настанові з експлуатації, а електронавантажувачі - у режимі роботи тягового електродвигуна S2 з тривалістю, зазначеною в настанові з експлуатації).
2.1.38. Реконструкція - зміна основних технічних характеристик навантажувача (вантажопідіймальності, швидкості механізмів, висоти підіймання), конструкції змінних вантажозахоплювальних пристроїв, типу приводу, а також інші зміни, що спричиняють підвищення, перерозподіл навантажень, а також зменшення вантажної або власної стійкості.
2.1.39. Ремонт - відновлення та (або) заміна на нові пошкоджених, спрацьованих або таких, що стали непридатними з будь-якої причини, складових частин і деталей навантажувачів (металевих конструкцій, механізмів, гідроприводу, електроприводу, пристроїв безпеки тощо) з доведенням їх до справного і працездатного стану, у тому числі проведене відповідно до системи планово-попереджувальних ремонтів.
2.1.40. Робоча зона навантажувача - майданчик, необхідний для маневрування навантажувача під час під'їзду до місця навантаження або розвантаження та від'їзу назад.
2.1.41. Робоча платформа - конструкція, призначена для встановлення на вантажопідіймачі (закріплена на каретці та (або) на вилах) навантажувача з метою влаштування робочого місця, з якого можна безпечно працювати.
2.1.42. Спредер - вантажозахоплювальний орган, призначений для автоматичного стропування зверху великотоннажних контейнерів з кутовими фітингами під час їх перевантаження.
2.1.43. Статичне навантаження - навантаження, створюване витримуванням протягом 10 хв вантажу, що перевищує на 25% номінальну вантажопідіймальність і має відстань центра ваги D до передньої поверхні спинки вил, установленого на вила, підняті на висоту від 200 мм до 300 мм з нахиленим назад вантажопідіймачем (за наявності такого механізму).
2.1.44. Технічне обслуговування - комплекс операцій чи операція щодо підтримки справності або працездатності навантажувача під час використання за призначенням, зберігання та транспортування.
2.1.45. Штабелеукладач - вилковий навантажувач малих габаритів і високої маневреності, призначений для обслуговування стелажів і роботи переважно з вантажами, укладеними на піддонах, на майданчиках (у приміщеннях) обмежених розмірів, вила якого розташовані над рамною конструкцією (виносними опорами).
2.1.46. Штабелеукладач комбінований - штабелеукладач, що складається з комбінації складових частин, властивих різним типам навантажувачів, наприклад штабелеукладачі з вилами, розташованими між виносними опорами (лонжеронами), штабелеукладачі з розсувними виносними опорами (лонжеронами), штабелеукладачі з висувним вантажопідіймачем, штабелеукладачі з платформою тощо.
2.1.47. Штабелеукладач самохідний - штабелеукладач, обладнаний механізмом для пересування.
2.1.48. Штабелеукладач з ручним пересуванням - штабелеукладач, пересування і маневрування якого здійснюється працівником шляхом штовхання чи буксирування безпосередньо за вертикально або горизонтально розташовані рукоятки чи дишло.
2.2. Терміни "експертне обстеження (технічне діагностування)", "технічний огляд" і "уповноважена організація" застосовуються у значеннях, визначених Порядком проведення огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 687 ( 687-2004-п ) (далі - НПАОП 0.00-6.18-04).
III. Небезпека, пов'язана з експлуатацією навантажувачів
3.1. Основні види небезпечних чинників, що можуть виникнути під час експлуатації та в разі порушення умов експлуатації навантажувачів:
3.1.1. Механічні види небезпеки, пов'язані з підіймальними операціями навантажувачами і спричинені:
а) падінням вантажу, зіткненням, перекиданням навантажувача внаслідок:
недостатньої стійкості навантажувача;
неконтрольованого завантаження, перевантаження, перевищення перекидного вантажного моменту;
неконтрольованої амплітуди руху механізмів і складових частин навантажувача;
несподіваного або непередбаченого руху вантажу;
невідповідних змінних вантажозахоплювальних пристроїв і тари;
зіткнення декількох навантажувачів або навантажувачів з іншими транспортними засобами;
б) недостатньою механічною міцністю складових частин і деталей;
в) неправильним вибором ланцюгів, змінних вантажозахоплювальних пристроїв та їх неправильним установленням (навішуванням) на навантажувач;
г) неконтрольованим опусканням вантажу механізмом з фрикційним гальмом;
ґ) дією вантажу на працівників (нанесення удару вантажем або противагою);
3.1.2. Механічні види небезпеки, пов'язані зі складовими частинами навантажувача, з вантажами, що переміщуються, і зумовлені, наприклад, формою (гострі крайки, ріжучі елементи, гострокінцеві частини тощо), місцем установлення, масою та стійкістю (потенційна енергія частин, що можуть бути урухомлені під дією сили тяжіння), масою та швидкістю (кінетична енергія частин під час контрольованого чи неконтрольованого рухів), прискорюванням, недостатньою механічною міцністю, що може призвести до небезпечних поломок чи до руйнувань, накопиченням енергії усередині навантажувача (у пружних елементах, у рідинах, газах, що перебувають під тиском), порушенням безпечних відстаней:
а) здавлювання;
б) поріз;
в) розітнення чи відсікання;
г) намотування, утягування чи захоплення частин одягу, кінцівок тощо;
ґ) удар;
д) укол або проколювання;
е) розбризкування рідини під високим тиском;
є) утрата стійкості елементів;
ж) ковзання, спотикання або падіння (на навантажувачі чи з навантажувача) працівників;
3.1.3. Електричні види небезпеки від електрошоку чи опіків, що можуть призвести до травм або смерті, або внаслідок чинника несподіваності, викликаного електричним ударом, - до падіння працівника з причини:
а) контакту працівників з частинами автонавантажувача, що звичайно перебувають під напругою (прямий контакт);
б) контакту працівників з частинами автонавантажувача, що перебувають під напругою через несправність (непрямий контакт);
в) дії електростатичних процесів, наприклад контакту працівників з електрично зарядженими частинами;
г) термічного випромінювання або таких процесів, як розбризкування розплавлених речовин, хімічних процесів під час коротких замикань тощо;
3.1.4. Термічні види небезпеки, що призводять до опіків, обмороження та інших травм, викликаних:
а) контактом працівників з предметами або матеріалами з дуже високою або низькою температурою;
б) полум'ям або вибухом;
в) роботою в гарячому або холодному виробничому середовищі;
3.1.5. Небезпека, спричинена шумом, що може призвести до:
а) тривалого порушення гостроти слуху;
б) дзвону у вухах;
в) утоми, стресу тощо;
г) інших наслідків, наприклад порушень рівноваги, послаблення уваги тощо;
ґ) перешкоди мовним комунікаціям, акустичним сигналам тощо;
3.1.6. Небезпека, спричинена вібрацією, що може призвести до значних порушень здоров'я (розлад судинної та нервової систем, порушення кровообігу, хвороби суглобів тощо);
3.1.7. Небезпека, спричинена матеріалами, речовинами (та їх компонентами), що їх використовує або виділяє навантажувач, що працює, а також переміщуваними вантажами внаслідок:
а) їх вдихання, заковтування обслуговувальним і ремонтним персоналом шкідливих для здоров'я рідин, газів, аерозолей, парів та пилу, а також їх контакту зі шкірою, очима і слизовою оболонкою, проникнення через шкіряний покрив;
б) вогне- і вибухонебезпечності;
3.1.8. Небезпека, спричинена нехтуванням ергономічних вимог і принципів під час розроблення машин:
а) незручна робоча поза або надмірне чи повторюване фізичне навантаження на організм водія;
б) нехтування засобами індивідуального захисту;
в) недостатнє місцеве освітлення;
г) розумове перевантаження, стрес тощо, що виникають під час робочого процесу, процесу контролю за роботою навантажувача або технічного обслуговування в межах їх використання за призначенням;
ґ) незручна конструкція, розміщення або марковання елементів керування;
д) незручна конструкція або розміщення приладів контролювання;
3.1.9. Небезпека, спричинена несподіваним запуском, несподіваним перевищенням швидкості тощо, унаслідок:
а) виходу з ладу або порушення в роботі системи керування;
б) припинення подавання енергії і відновлення енергопостачання після перерви;
в) зовнішнього впливу на електрообладнання;
г) дії природних атмосферних чинників;
ґ) помилки водія в керуванні навантажувачем (через недостатню відповідність навантажувача здібностям та навикам водія);
3.1.10. Небезпека, спричинена помилками виробника під час складання настанови з експлуатації тощо;
3.1.11. Небезпека, спричинена поломками під час роботи, унаслідок:
а) утомного руйнування;
б) неприпустимої величини деформації;
в) критичного спрацювання;
г) корозії;
3.1.12. Небезпека, спричинена предметами, що падають (інструменту, деталей навантажувача, речей обслуговувального і ремонтного персоналу тощо);
3.1.13. Небезпека, спричинена рухом навантажувача, його каретки:
а) рух під час запускання двигуна;
б) рух за відсутності водія на своєму місці;
в) рух за відсутності надійного закріплення всіх складових частин, деталей;
3.1.14. Небезпека, пов'язана з робочим місцем водія навантажувача, внаслідок:
а) падіння водія під час спроби зайняти або покинути робоче місце;
б) викидів газів на робочому місці;
в) пожежі (займистість кабіни, нестача засобів вогнегасіння);
г) механічних видів небезпеки на робочому місці (контактування з рухливими частинами, наїзд, падіння предметів);
ґ) недостатнього огляду з робочого місця;
д) невідповідного освітлення;
е) незручного місця для сидіння;
є) шуму на робочому місці;
ж) вібрації на робочому місці;
3.1.15. Небезпека, пов'язана із системою керування:
а) неправильне розміщення органів керування;
б) неправильна конструкція органів керування та неправильний режим їх роботи;
3.1.16. Небезпека, пов'язана з джерелами та передаванням енергії:
а) небезпека, пов'язана з двигуном та акумуляторними батареями;
б) небезпека, пов'язана з передаванням енергії між обладнанням навантажувача;
в) небезпека, пов'язана із з'єднаннями та засобами буксирування;
3.1.17. Небезпека, пов'язана з третіми особами:
а) несанкціонований запуск або експлуатація;
б) відсутність або невідповідність візуальних або звукових попереджувальних сигналів;
3.1.18. Небезпека, пов'язана з несприятливими природними факторами:
а) вітрове навантаження;
б) снігове навантаження;
в) ожеледиця, зледеніння;
г) сейсмічне навантаження;
ґ) грозові електричні розряди.
3.2. Ризики обслуговувального і ремонтного персоналу від впливу вищенаведеної небезпеки повинні бути унеможливлені або зведені до мінімуму за рахунок виконання запобіжних заходів, спрямованих на унеможливлення прогнозованих ризиків та забезпечення безпеки під час експлуатації навантажувача, наведених у цих Правилах.
Під час розроблення навантажувачів повинен бути проведений аналіз прогнозованої небезпеки, небезпечних ситуацій та небезпечних випадків, породжуваних механічним, електричним, хімічним (від сировини, матеріалів та інших речовин), термічним (тепловим) впливом, а також порушенням вимог ергономіки та іншими причинами.
IV. Вимоги безпеки до будови навантажувачів та їх складових частин
4.1. Загальні вимоги
4.1.1. Навантажувачі, їх складові частини, пристрої безпеки мають відповідати вимогам цих Правил і НД.
4.1.2. Кліматичне виконання навантажувачів має встановлюватися відповідно до вимог НД.
4.1.3. Навантажувачі, призначені для експлуатації в сейсмічних районах (понад 6 балів), виготовляються у сейсмічному виконанні відповідно до вимог НД.
4.1.4. Навантажувачі, призначені для роботи у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах, мають відповідати вимогам "Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок", затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.06.2001 N 272 ( v0272203-01 ) (далі - НПАОП 40.1-1.32-01), і чинним НД.
Клас вибухо- і пожежонебезпечної зони, категорія та група вибухонебезпечної суміші зазначаються в паспорті навантажувача, а також у настанові з експлуатації.
Навантажувачі, призначені для роботи у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах, повинні мати відповідне марковання.
4.1.5. Навантажувачі, у разі їх використання відповідно до настанови з експлуатації, повинні мати подовжню та поперечну стійкість з вантажем і без вантажу, під час штабелювання та пересування.
Перевірка стійкості навантажувачів має проводитися відповідно до вимог НД.
4.1.6. Навантажувачі повинні долати з номінальним вантажем ухил, зазначений виробником у настанові з експлуатації.
4.1.7. Швидкість руху горизонтальною поверхнею навантажувачів, керованих водієм, що стоїть, з номінальним вантажем має бути не більше 16 км/год.
4.1.8. Авто- і електронавантажувачі мають бути оснащені пристроями для їх буксирування (гак, петля тощо). Якщо авто- і електронавантажувач передбачено використовувати як тягач, то конструкція тягово-зчіпного пристрою має унеможливлювати мимовільне роз'єднання.
4.1.9. Навантажувачі повинні мати позначені місця стропування для їх навантаження (розвантаження) на транспортні засоби в разі транспортування.
4.1.10. На корпусі навантажувачів з пневматичними шинами має бути зазначений тиск в шинах.
4.1.11. Колеса навантажувачів, що виступають за зовнішній контур шасі, мають бути захищені, щоб звести до мінімуму ризик отримання водієм, який перебуває в нормальному робочому положенні, травми від предметів, що вилітають з-під коліс.
4.1.12. Конструкція систем навантажувачів має унеможливлювати краплепадіння робочої рідини гідросистем, палива і шкідливих рідин (у разі порушення герметичності з'єднань), особливо на гарячі складові частини навантажувачів, що здатні викликати займання цих рідин. Допускається краплепадіння в призначені для цього закриті або заправні ємності.
4.1.13. Автонавантажувачі вантажопідіймальністю понад 3000 кг можуть бути обладнані за замовленням споживача пристроями для полегшення запуску двигуна за низьких температур.
4.1.14. За замовленням споживача автонавантажувачі можуть бути обладнані іскрогасниками на вихлопних трубах, а автонавантажувачі вантажопідіймальністю до 4000 кг - системою зниження токсичності відпрацьованих газів.
Конструкція автонавантажувачів з карбюраторним (бензиновим) двигуном має передбачати можливість установлення на двигун апаратури для роботи на зрідженому газі.
4.1.15. На автонавантажувачі має бути передбачене місце для установлення вогнегасника.
4.1.16. Деталі і складальні одиниці навантажувача повинні витримувати без пошкодження швів зварних з'єднань і залишкових деформацій статичне і динамічне навантаження під час проведення приймальних випробувань.
4.1.17. Металоконструкції та металеві деталі навантажувачів мають бути захищені від корозії відповідно до умов експлуатації.
4.1.18. Виступаючі місця навантажувачів, які можуть стати небезпечними під час експлуатації, повинні мати попереджувальне фарбування відповідно до вимог НД.
4.1.19. У металоконструкціях мають передбачатися заходи проти накопичування в них вологи.
4.1.20. На навантажувачах на видному для водія місці мають бути прикріплені таблички з діаграмами:
зміни вантажопідіймальності залежно від положення центра ваги вантажу;
зміни вантажопідіймальності залежно від висоти підіймання вантажу (3300 мм і більше).
4.2. Вимоги до систем гальмування
4.2.1. Навантажувачі мають бути оснащені двома незалежними системами для приведення в дію робочого і стоянкового гальм.
Штабелеукладачі, керовані стоячим водієм або водієм, який підіймається разом з робочою платформою, і які мають гальмівну систему, що вмикається підняттям (відпущенням) педалі, або інший автоматичний пристрій, а також керовані з підлоги водієм, який супроводжує штабелеукладач пішки (іноді з додатковою можливістю сидіти), можуть мати одну загальну систему гальмування, яка має автоматично загальмовувати і вимикати коло електродвигунів пересування в разі відходу водія з місця керування.
Приведення в дію робочого гальма не повинне викликати автоматично одночасного спрацьовування стоянкового гальма. Обидві гальмівні системи можуть використовувати одні й ті ж елементи системи - гальмівні колодки, барабан і пов'язані з ними привідні пристрої.
4.2.2. Як робочі гальма слід використовувати гальма фрикційного типу, електричну систему гальмування, гідростатичну передачу. Якщо передбачена окрема система керування для право- і лівобічного ручного гальма, допускається застосовувати комбіновану і (або) стабілізувальну систему гальмування.
4.2.3. Стоянкове гальмо має приводитися в дію вручну або автоматично і залишатися затисненим до його навмисного відпущення.
4.2.4. Утримання гальмівних елементів (механізмів) стоянковими гальмами в загальмованому стані має здійснюватися виключно механічним способом без застосування нетвердих тіл (повітря, робочої рідини тощо).
4.2.5. Гальма можуть мати такі типи привідних елементів:
педаль, що натискається;
педаль, що відпускається;
рукоятка;
важіль;
дишло (рукоятка-повідець).
4.2.6. Робоча гальмівна система повинна забезпечувати ефективне гальмування одноразовим натисненням (відпусканням) педалі або іншого привідного елемента гальма, яка (який) у разі повного натиснення (відпускання) не повинна (нен) доходити до підлоги або іншого конструктивного елемента навантажувача на місці керування. Педаль або інший привідний елемент гальма після зняття тиску ноги (руки) водія має автоматично повертатися в початкове положення.
4.2.7. Якщо для приведення в дію повітряної системи робочого гальма застосовується накопичена енергія, то необхідно забезпечити таку умову: за нерухомого навантажувача робоча гальмівна система повинна бути здатна створити в повітряній системі 70% максимального тиску, виміряного в гальмі, якщо на гальмо натискають повністю 20 разів із швидкістю 6 разів на хвилину, а двигун працює з оптимальною швидкістю для відновлення гальмівної енергії.
4.2.8. Повітряна гальмівна система із застосуванням накопиченої енергії має бути оснащена сигнальним пристроєм, що спрацьовує в разі падіння рівня накопиченої енергії нижче 50% установленого виробником максимуму. Сигнальний пристрій розташовується на видному місці. Водій повинен чути сигнал, який має бути тривалим. Манометр для цієї мети застосовувати не дозволяється.
4.2.9. Робоча гальмівна система має втримувати навантажувач з номінальним вантажем у транспортному (опущеному) положенні у напрямку вперед або назад на найбільшому ухилі, зазначеному виробником у настанові з експлуатації, не менше 0,2 хв.
4.2.10. Стоянкова гальмівна система без допомоги водія має не менше 5 хв утримувати навантажувач у напрямку вперед або назад на найбільшому ухилі, зазначеному виробником у настанові з експлуатації, або на зазначеному нижче ухилі (який з них більше):
а) навантажувачі з місцем водія, що піднімається, навантажувачі з бічним узяттям вантажу (одно- і двобічні, фронтально-бічні) і комплектувальники - 5%;
б) навантажувачі з платформою, штабелеукладачі, навантажувачі з вилами, розташованими між виносними опорами (лонжеронами), навантажувачі з висувними вантажопідіймачем або вилами, навантажувачі з пересуванням у двох напрямках, навантажувачі з пересуванням у різних напрямках - 10%;
в) усі інші навантажувачі, керовані сидячим або стоячим водієм, - 15%.
4.2.11. Ефективність утримання навантажувача стоянковою і робочою гальмівними системами перевіряється відповідно до вимог НД.
4.2.12. Гальма, що приводяться в дію натисненням на гальмівну педаль, мають забезпечувати мінімальний коефіцієнт гальмування С b (відносно найбільшої заданої швидкості навантажувача), зазначений у табл. 1, або гальмівний шлях S, розрахований за формулою (3) (для робочих гальм), і втримувати навантажувач на ухилі, зазначеному в пункті 4.2.10 цих Правил (для стоянкових гальм), у разі натиснення на педаль зусиллям не більше 600 Н. Зазначені гальма мають витримувати дію зусилля не менше 1200 Н без пошкодження та залишкової деформації всіх складових частин гальма.
Якщо найбільша швидкість навантажувача знижується автоматично залежно від висоти підіймання вантажу, то під час визначення коефіцієнта гальмування С має бути врахована знижена швидкість b
для саме цієї висоти підіймання. Ця додаткова вимога не відміняє основної вимоги забезпечити мінімальний коефіцієнт гальмування з вантажем у транспортному положенні (табл. 1).
Шлях гальмування S, м, має бути не більше визначеного за формулою
2 v S = 0,394 ---, (3)
C b
де v - швидкість, км/год;
С - коефіцієнт гальмування, %, розрахований залежно від
b
швидкості v, зазначеної в табл. 1.
Таблиця 1. Мінімальний коефіцієнт гальмування з вантажем у транспортному положенні
----------------------------------------------------------------------------
| Група | Тип | Номінальна | Мінімальний коефіцієнт |
|відповідно |навантажувача|вантажопідіймальність,| гальмування С , % |
| до НД | | кг | b |
|------------------------------------------------+-------------------------|
|а) Для швидкості навантажувача, км/год |v<=5 | 5 < v |v >13,4|
| | | <= 13,4 | |
|------------------------------------------------+-----+-----------+-------|
|А1 |Всі навантажувачі, |До 16000 | 9,3 | l,86v | 25 |
|-----------| крім С і D |----------------+-----+-----------+-------|
|А2 | |Від 16000 до | 7,5 | l,49v | 20 |
| | |50000 включ. | | | |
|------------------------------------------------+-----+-----------+-------|
|б) Для швидкості навантажувача, км/год |v < 4| 4 < v < 9 | v > 9 |
|------------------------------------------------+-----+-----------+-------|
|С |Навантажувачі з місцем водія, що | 4 | 1,0v | 9 |
| |піднімається, навантажувачі з бічним| | | |
| |узяттям вантажу (одно- і двобічні, | | | |
| |фронтально-бічні) і | | | |
| |комплектувальники | | | |
|------------------------------------------------+-------------------------|
|в) Для швидкості навантажувача, км/год |Всі швидкості |
|------------------------------------------------+-------------------------|
|D |Навантажувачі покращеної прохідності| 25 |
----------------------------------------------------------------------------
4.2.13. Гальма, що приводяться в дію рухом педалі вгору (відпускання педалі), мають забезпечувати мінімальний коефіцієнт гальмування С (відносно найбільшої заданої швидкості b
навантажувача), зазначений у табл. 1, або гальмівний шлях S, розрахований за формулою (3) (для робочих гальм), і втримувати навантажувач на ухилі, зазначеному в пункті 4.2.10 цих Правил (для стоянкових гальм), у разі прикладання зусилля, яке переміщає педаль вгору, не більше 300 Н (причому педаль має бути повністю відпущена). Зазначені гальма мають витримувати дію зусилля, що становить не менше 200% максимального зусилля стиснення гальмівної пружини, без пошкодження та залишкової деформації всіх складових частин гальма.
Повністю натиснута гальмівна педаль і сполучений з нею механічний обмежувач мають витримувати дію зусилля не менше 1800 Н, прикладеного до центру робочої поверхні гальмівної педалі, без пошкоджень і залишкової деформації всіх складових частин гальма.
4.2.14. Робочі гальма, що приводяться в дію рукояткою, мають забезпечувати мінімальний коефіцієнт гальмування С (відносно b
найбільшої заданої швидкості навантажувача), зазначений у табл. 1, або гальмівний шлях S, розрахований за формулою (3), у разі прикладання зусилля не більше 150 Н у центральній точці місця захвату рукоятки. Зазначені гальма мають витримувати дію зусилля не менше 300 Н, прикладеного до рукоятки, без пошкодження та залишкової деформації всіх складових частин гальма.
4.2.15. Робочі гальма, що приводяться в дію важелем, повинні забезпечувати мінімальний коефіцієнт гальмування С (відносно b
найбільшої заданої швидкості навантажувача), зазначений у табл. 1, або гальмівний шлях S, розрахований за формулою (3), у разі прикладання зусилля до центральної точки місця захвату важеля не більше 150 Н. Зазначені гальма мають витримувати дію зусилля не менше 300 Н, прикладеного до важеля, без пошкодження та залишкової деформації всіх складових частин гальма.
4.2.16. Стоянкові гальма, що приводяться в дію важелем, мають утримувати навантажувач на ухилі, зазначеному в пункті 4.2.10 цих Правил (для стоянкових гальм), у разі прикладання зусилля до центральної точки місця захвату важеля не більше 500 Н. Зазначені гальма мають витримувати дію зусилля не менше 1000 Н, прикладеного до важеля, без пошкодження та залишкової деформації всіх складових частин гальма.
4.2.17. Гальма, що приводяться в дію дишлом (як на штабелеукладачах, керованих водієм з підлоги), мають забезпечувати мінімальний коефіцієнт гальмування С (відносно найбільшої заданої b
швидкості навантажувача), зазначений у табл. 1, або гальмівний шлях S, розрахований за формулою (3) (для робочих гальм), і втримувати навантажувач на ухилі, зазначеному в пункті 4.2.10 цих Правил (для стоянкових гальм), за повністю відпущеного положення дишла, причому зусилля, прикладене до центральної точки місця захвату рукоятки або до відпущеного дишла (рукоятки-повідця), або до перемикача керування рухом, не повинне перевищувати 150 Н. Зазначені гальма мають витримувати дію зусилля не менше 900 Н, прикладеного в центрі захвату, без пошкодження та залишкової деформації всіх складових частин гальма.
4.2.18. Кут заносу машини під час гальмування робочим гальмом не повинен перевищувати 8 град.
4.3. Вимоги до вантажопідіймача
4.3.1. Максимальна висота підіймання вил, а також їх опускання в нижнє положення має обмежуватися гідроциліндром підіймання чи спеціальним пристроєм.
4.3.2. Граничні кути нахилу вантажопідіймача вперед і назад мають обмежуватися гідроциліндрами нахилу чи спеціальним пристроєм. Пристрої, що здійснюють зсув, висунення, повертання та інші робочі операції, повинні мати обмежувачі ходу.
4.3.3. Вантажні плити кареток і вила вантажопідіймачів мають відповідати вимогам НД.
4.3.4. Розрахунок вил на міцність слід проводити з урахуванням таких допущень:
рівномірно розподілене і центроване навантаження;
розподіл навантаження між осями вил відповідно до правил статики.
4.3.5. Вантажні плити кареток вантажопідіймачів, на які навішують вила чи змінні вантажозахоплювальні пристрої, і самі вила чи пристрої мають бути сконструйовані та виготовлені так, щоб унеможливлювалися:
випадкове від'єднання вил або пристрою від вантажної плити каретки;
випадковий поперечний зсув вил або пристрою вздовж вантажної плити.
4.3.6. Вила мають бути виготовлені з матеріалу суцільного профілю.
4.3.7. Під час приймальних випробувань дослідні зразки вил мають витримувати без тріщин, залишкової деформації і руйнування статичне навантаження від випробувального вантажу масою, що дорівнює:
для вил вантажопідіймальністю до 5500 кг включно - триразовій номінальній вантажопідіймальності вил;
для вил вантажопідіймальністю понад 5500 кг - номінальній вантажопідіймальності вил, помноженій на коефіцієнт запасу міцності R, який не може бути менше 2,5, визначений за формулою
2C R = 3 - 0,08 (----- - 10), (4)
1000
де С - номінальна вантажопідіймальність вил, кг.
Статичне навантаження від випробувального вантажу має бути прикладене плавно без поштовхів на відстані D від передньої поверхні спинки вил два рази протягом 30 с. Для вил вантажопідіймальністю до 5500 кг відстань D від передньої поверхні спинки вил до центра ваги вантажу приймається відповідно до вимог НД або технічних умов і має відповідати зазначеним на рис. 1 і в табл. 2. Для вил вантажопідіймальністю понад 5500 кг відстань D має встановлювати виробник.
4.3.8. Також під час приймальних випробувань дослідні зразки вил мають піддаватися випробуванням на ударний вигин. Випробування проводять на зразку, який беруть із зони між верхнім і нижнім гаками вил з подовжнього напрямку відносно перерізу вил відповідно до вимог НД.
Допускається зразок брати з шматка напівфабриката, довжина якого складає не менше подвійної ширини, виготовленого з матеріалу, підданого такому ж термообробленню, що й самі вила.
Рисунок 1 ( za103-09 )
Таблиця 2. Відстань D від передньої поверхні спинки вил до центра ваги вантажу
------------------------------------------------------------------
| Вантажопідіймальність | Відстань D до центра ваги |
| навантажувача, кг | вантажу, мм |
|------------------------------+---------------------------------|
| До 999 | 400 |
|------------------------------+---------------------------------|
| Від 1000 до 4999 | 500 |
|------------------------------+---------------------------------|
| Від 5000 до 10999 | 600 |
|------------------------------+---------------------------------|
| Понад 11000 | 600 або |
| | 900 або |
| | 1200 або |
| | 1500 |
------------------------------------------------------------------
4.3.9. Випробування на ударний вигин необхідно проводити відповідно до вимог НД, на зразках з концентратором виду V за температури мінус 20 град.С. Зразок має витримувати роботу удару не менше 27 Дж.
4.3.10. Кожен дослідний зразок вил вантажопідіймальністю до 4000 кг включно піддається випробуванням на втому.
4.3.11. Випробування на втому необхідно проводити впливом динамічного навантаження постійної амплітуди. Максимальне значення навантаження має дорівнювати 1,25 номінальної вантажопідіймальності вил. Мінімальне значення навантаження має бути не більше 0,1 номінальної вантажопідіймальності вил.
4.3.12. Частота впливу випробного навантаження повинна становити не більше 10 Гц. Частоту варто зменшити, якщо температура вил перевищить 50 град.С або з'являться симптоми резонансу.
4.3.13. Тривалість випробування має бути не менше 106 циклів впливу випробного навантаження.
4.3.14. Для проведення випробування вила закріплюють на стенді так, як на вилковому навантажувачі. Впливають на вила динамічним навантаженням на відстані D від передньої поверхні спинки вил (рис. 1) ( za103-09 ).
4.3.15. Після випробування вила не повинні мати тріщин і залишкової деформації.
4.3.16. Виробник вил під час серійного виробництва має проводити відповідно до пункту 4.3.7 цих Правил випробування на двох зразках не рідше одного разу на два роки, а також у разі зміни конструкції або технології виготовлення.
4.3.17. Виробник вил має контролювати кожні вила в серійному виробництві візуально на наявність тріщин і піддавати кожні вила неруйнівному контролю, приділяючи особливу увагу п'яті та кожному зварному шву гаків, а також зонам верхнього та нижнього гаків, які ушкоджуються під час нагрівання, у тому числі й місцям їх з'єднання зі спинкою. Вила бракують, якщо виявляють ознаки появи тріщин. Для неруйнівного контролю рекомендується застосовувати метод магнітної дефектоскопії.
4.3.18. Вила повинні мати чітке марковання, метод виконання якого має забезпечувати його схоронність протягом усього строку служби вил. Місце нанесення марковання має відповідати вимогам НД.
4.3.19. Марковання має містити такі відомості:
товарний знак (або найменування) виробника;
номінальну вантажопідіймальність вил у кілограмах;
номінальну відстань центра ваги вантажу від передньої поверхні спинки вил D в міліметрах;
місяць і рік виготовлення, серійний номер.
4.3.20. Вила мають бути оснащені пристроями для поперечної фіксації їх на вантажній плиті.
4.3.21. Номінальна вантажопідіймальність вил має бути не менше номінальної вантажопідіймальності навантажувача, поділеної на кількість вил.
4.3.22. Для навішування на вантажну плиту вил та інших змінних вантажозахоплювальних пристроїв вантажна плита повинна мати пази, один з яких має бути розташований на центральній лінії вантажної плити.
4.3.23. На кінцях вантажної плити мають бути передбачені обмежувачі, щоб унеможливити бічне спадання вил.
4.3.24. Якщо для зняття вил передбачений паз у нижній частині вантажної плити, то не повинно бути протилежного паза у верхній частині вантажної плити, якщо не застосовуються засоби, що унеможливлюють випадкове відчеплення вил.
4.3.25. Після монтажу вил на вантажну плиту необхідно контролювати різницю по висоті. Якщо різниця по висоті кінців вил перевищує 3% довжини ікла або рекомендовані виробником значення, комплект вил не може бути допущений до роботи.
4.3.26. Конструкцією навантажувачів може бути передбачена можливість установлення замість вил інших змінних вантажозахоплювальних пристроїв.
4.3.27. Ланцюги, що застосовуються на навантажувачах, мають відповідати вимогам НД.
Застосування ланцюгів, виготовлених за кордоном, дозволяється за умов наявності документа виробника, що підтверджує якість ланцюгів (сертифіката, декларації тощо).
4.3.28. Несучі ланцюги вантажопідіймача повинні мати статичний коефіцієнт запасу міцності відносно руйнівного навантаження не менше п'яти. У разі використання однорядного втулково-роликового ланцюга або в один ряд пластинчастого ланцюга з числом несучих пластин менше чотирьох коефіцієнт запасу міцності має бути не менше восьми. Під час визначення запасу міцності опір сил тертя між складовими частинами вантажопідіймача не враховують.
4.3.29. Швидкість підіймання та опускання має бути регульованою та вибиратися водієм залежно від умов роботи, виключаючи керування за допомогою електромагнітів.
4.3.30. Номінальний вантаж, піднятий на будь-яку висоту, повинен утримуватися на цій висоті. Мимовільне опускання поршня (плунжера) гідроциліндра підіймання через витік робочої рідини в гідравлічній системі протягом перших 10 хвилин не повинне перевищувати 50 мм за вертикального положення вантажопідіймача.
4.3.31. Швидкість опускання вантажозахоплювального пристрою (вил тощо), що несе номінальний вантаж, у разі розриву трубопроводу гідравлічної системи не повинна перевищувати 1,0 м/с, крім штабелеукладачів з ручним пересуванням відповідно до пункту 4.16.21.
4.3.32. Швидкість нахилу вантажопідіймача має бути регульованою та вибиратися водієм залежно від умов роботи, виключаючи керування за допомогою електромагнітів.
4.3.33. Мимовільний нахил вантажопідіймача вперед з номінальним вантажем через витік робочої рідини в гідравлічній системі не повинен перевищувати 5 град. за 10 хвилин за вертикального положення вантажопідіймача і на висоті підіймання номінального вантажу 2500 мм, а для навантажувачів з низьким підійманням - на максимальній висоті підіймання. Середня швидкість мимовільного нахилу вантажопідіймача вперед не повинна перевищувати 0,5 град. за хвилину.
4.4. Вимоги до гідравлічного обладнання
4.4.1. Гідравлічна система має відповідати вимогам цих Правил і чинних НД.
4.4.2. Складові частини гідравлічної системи (гідропристрої, рукави, трубопроводи, їх з'єднання тощо) мають бути герметичними та витримувати випробувальний тиск без пошкодження протягом часу, визначеного НД. Рукави, трубопроводи та елементи з'єднань не повинні мати видимих дефектів і пошкоджень.
4.4.3. Конструкція гідравлічної системи повинна забезпечувати фільтрацію робочої рідини. Тонкість фільтрації встановлюється відповідно до вимог експлуатаційних документів на гідропристрої.
4.4.4. Навантажувачі повинні мати запобіжний клапан в гідросистемі або інший пристрій, що запобігає перевантаженню механізму підіймання. Клапан або пристрій мають спрацьовувати в межах робочих перевантажень механізму підіймання від 120% до 140% вантажопідіймальності навантажувача. Всі контури гідравлічної системи мають бути оснащені запобіжним клапаном. Якщо запобіжний клапан є регульованим, то він повинен мати засоби захисту від випадкового відкручування та від недозволених регулювань. Запобіжний клапан повинен бути опломбованим.
4.4.5. Важелі або інші органи керування гідророзподільником мають відповідати вимогам глави 4.9 цих Правил.
4.5. Вимоги до електричного обладнання
4.5.1. Електрична схема навантажувачів із швидкістю пересування більше 10 км/год має передбачати можливість оснащення світлосигнальною апаратурою, що забезпечує безпеку роботи:
сигналом гальмування;
фарами (однією або декількома);
покажчиками повороту;
габаритними ліхтарями.
4.5.2. Навантажувачі мають бути обладнані звуковим сигнальним пристроєм, що спрацьовує незалежно від пристрою, який вимикає коло керування. Звук сигнального пристрою повинен бути добре чутним.
4.5.3. Навантажувачі мають бути оснащені пристроями, що приводяться в дію ключем (ключем-маркою) або іншим пристроєм (наприклад, який вмикається введенням PIN-коду тощо), за допомогою яких можуть бути ввімкнені або вимкнені кола керування (у навантажувачів з електроприводом згідно з пунктом 4.13.11 цих Правил) і кола запалення і (або) пристрою для запуску двигуна (у навантажувачів з ДВЗ).
4.5.4. Електричною схемою має бути передбачене штепсельне з'єднання для заряджання акумуляторної батареї і відключення її від решти електричних елементів навантажувача.
4.5.5. У електричній схемі мають бути передбачені пристрої електричного захисту.
У місцях установлення запобіжників мають бути вказані значення номінального струму, на який вони розраховані.
4.5.6. З'єднання елементів електричного кола мають бути виконані за двопровідною схемою проводами або кабелями з мідними жилами.
Ізоляція проводів має бути стійкою до дії електроліту і мастил.
Всі проводи повинні мати чітке і стійке марковання відповідно до електричної схеми.
4.5.7. Проводи електричних кіл повинні мати наконечники. Допускається приєднувати проводи кіл керування, освітлення та сигналізації перетином не більше 2,5 кв.мм без наконечників, у цьому разі кінці багатожильних проводів мають бути опаяні.
4.5.8. Проводи в місцях проходу через отвори металоконструкцій мають бути захищені від механічних пошкоджень.
4.5.9. Ізоляція струмоведучих частин електрообладнання повинна витримувати протягом 1 хв випробувальну напругу змінного струму частотою від 25 Гц до 100 Гц, зазначену в табл. 3. Під час проведення випробування мають бути відключені акумуляторні батареї, електронний блок керування, кола сигналізації та освітлення. Вимоги до проведення випробувань мають відповідати НД.
Під час повторного випробування змінним струмом застосовується 0,8 значення випробувальної напруги.
Допускається зменшувати тривалість прикладення напруги до 1 с за умови підвищення випробувальної напруги на 25%.
Таблиця 3. Випробувальна напруга
------------------------------------------------------------------
| Напруга, В |
|----------------------------------------------------------------|
| номінальна електричних кіл | випробувальна |
| (постійний струм) | (змінний струм) |
|---------------------------------+------------------------------|
| До 48 включ. | 500 |
| Понад 48 | 1000 |
------------------------------------------------------------------
4.5.10. Опір ізоляції струмоведучих частин електрообладнання відносно металевого корпусу навантажувача в холодному стані за відключеної акумуляторної батареї має бути не менше 0,5 МОм.
4.5.11. Опір ізоляції струмоведучих частин електрообладнання відносно металевого корпусу навантажувача після випробувань на вологостійкість має бути зазначений в настанові з експлуатації навантажувача.
4.5.12. Опір ізоляції акумуляторної батареї без електроліту щодо батарейного відсіку має бути не менше 20 КОм, а з електролітом у зарядженому стані щодо корпусу навантажувача - не менше 1 КОм.
4.5.13. Тепловий режим електродвигунів має бути перевірений в умовних циклах роботи навантажувача.
Граничні перевищення температур колекторів електродвигунів над температурою навколишнього повітря не повинні бути більші за значення, установлені НД.
4.6. Вимоги до робочого місця водія
4.6.1. Ергономічні вимоги до робочого місця водія та органів керування навантажувачів мають відповідати викладеним в НД.
4.6.2. Робоче місце водія, який сидить або стоїть, має бути влаштоване так, щоб водій залишався всередині контуру навантажувача в плані, коли він займає нормальне робоче положення, за винятком штабелеукладачів, для яких передбачено керування з платформи водія, яка може складатися чи повертатися, або з підлоги, коли водій під час керування супроводжує штабелеукладач пішки.
Робоче місце водія та взаємне розташування його елементів має відповідати характеру роботи, забезпечувати зручне положення водія, його безпечність, можливість виконання робочих маніпуляцій.
До місця водія має бути вільний доступ.
Підлога робочого місця, підніжки і східці повинні мати поверхню, що унеможливлює ковзання.
4.6.3. Під час перебування в нормальному робочому положенні водій має бути захищений від можливості придавлення або затискання частинами навантажувача, що переміщуються одна щодо одної, шляхом забезпечення мінімальних відстаней для місць, до яких можуть бути притиснуті:
пальці водія - 25 мм;
кисті рук або ступні ніг водія - 50 мм;
руки або ноги водія - 100 мм.
Здійснення цих заходів у конструкції навантажувача не повинне приводити до обмеження сектора огляду водія чи свободи його рухів.
Допускається для забезпечення зазначеного вільного простору застосовувати захисні щитки.
4.6.4. Для доступу водія на робоче місце навантажувачі мають бути обладнані засобами доступу - підніжками і драбинами з поручнями (ручками). Допускається використовувати як поручні та проміжні підніжки конструктивні елементи навантажувача.
Параметри засобів доступу до робочого місця водія навантажувача:
висота розташування нижнього східця відносно опорної поверхні коліс навантажувача (підлоги або майданчика) - не більше 450 мм;
ширина східця - не менше 130 мм;
глибина східця - не менше 100 мм;
інтервал між східцями - від 200 мм до 300 мм (має бути постійним);
довжина частини поручня (ручки), що охоплюється рукою, - не менше 120 мм;
діаметр поручня (ручки) - від 15 мм до 20 мм;
відстань від поверхні поручня (ручки), що охоплюється рукою, до будь-якого елемента конструкції навантажувача - не менше 50 мм.
4.6.5. Рукоятки та контактні поверхні органів керування мають бути виконані з матеріалів, стійких до корозії, нетоксичних і з низькою теплопровідністю.
4.6.6. Важелі (рукоятки) керування (у нейтральному положенні), гальмівні педалі, кермове колесо, крім важеля стоянкового гальма у відпущеному положенні (положення "Вгору"), можуть виступати за межі горизонтальної проекції захисного навісу в бік вантажопідіймача не більше ніж на 150 мм.
4.6.7. Робоче місце водія, який сидить, має обладнуватися сидінням водія.
4.6.8. За необхідності, наприклад для супроводжуючої особи тощо, на робочому місці водія може бути передбачене друге сидіння.
4.6.9. Параметри сидіння та його елементів мають бути пов'язані з положенням контрольної точки сидіння (SIP) відповідно до вимог НД.
4.6.10. Конструкція сидіння має забезпечувати регулювання його положення в горизонтальному (подовжньому) напрямку відносно середнього положення не менше ніж на 50 мм у кожен бік.
4.6.11. Конструктивні елементи навантажувача, розташовані під сидінням, не повинні виступати за передній край подушки сидіння, що перебуває в крайньому передньому положенні, більше ніж на 50 мм у верхній частині та більше ніж на 80 мм у нижній частині.
4.6.12. Робоче місце водія, який сидить, може влаштовуватися в кабіні з урахуванням вимог пунктів 4.6.3 і 4.10.2 - 4.10.11 цих Правил.
Кабіни мають обладнуватися дверима з замком, що замикається ключем.
4.6.13. Якщо закрита кабіна має опалення, то опалювальний прилад повинен забезпечувати рівномірний розподіл теплого повітря в кабіні, а також має бути передбачений відповідний пристрій (щиток, екран тощо), що захищає водія від опіків.
4.6.14. Мають бути передбачені пристрої для провітрювання кабіни (вентилятор тощо).
4.6.15. Якщо вікна кабіни скляні, то скло має бути безпечним. Лобове та заднє стекла мають бути оснащені склоочисниками.
4.6.16. Оглядовість з робочого місця водія має відповідати вимогам НД.
4.6.17. З робочого місця водія, за вертикального положення вантажопідіймача, має бути забезпечена видимість кінця однієї з вил у крайньому верхньому та нижньому положеннях, а також при висоті підіймання вил 1200 мм.
Довжина невидимої частини майданчика позаду навантажувача не повинна перевищувати величину 1,2 радіуса повороту.
4.6.18. Кабіна водія повинна бути обладнана дзеркалом заднього виду, сонцезахисним пристроєм (козирок, шторка тощо), заскленим вікном стелі, елементами конструкції для природної вентиляції кабіни за закритих дверей.
4.6.19. На замовлення споживача кабіна водія може оснащуватися опалювальним приладом, обмивачем лобового скла, гачком для одягу, додатковим дзеркалом заднього виду, захисними ґратами (рамкою) для вантажу, склоочисником вікна стелі тощо.
4.6.20. Платформа водія на навантажувачі, що виходить за межі робочого місця водія, має бути сконструйована так, щоб витримувати подовжнє зусилля, відповідне масі завантаженого навантажувача та прикладене у напрямі подовжньої осі навантажувача. Платформа водія включає підсилюючі елементи конструкції і всі частини навантажувача, що беруть участь в упорі платформи деформації від дії подовжнього зусилля.
4.6.21. Поверхня платформи водія навантажувача, керованого стоячим водієм, має бути шорсткою, з піднесенням біля країв або мати захисний борт заввишки не менше 25 мм для унеможливлення зісковзування ноги водія.
4.6.22. Платформа водія, розташована консольно на навантажувачі з противагою (виступає за зовнішній контур навантажувача), повинна мати бокову або передню огорожу, за винятком штабелеукладачів, керованих водієм з підлоги.
4.6.23. Платформа водія, яка може складатися або повертатися, має бути оснащена пристроями, що унеможливлюють мимовільне складання або повертання, коли водій перебуває на ній.
4.6.24. Платформа водія, яка розташовується (або може бути піднята) на висоті більше ніж 1 м від опорної поверхні коліс, має бути обладнана поручнями.
Поручні повинні мати висоту від 900 мм до 1100 мм, вимірювану між верхом поручня і платформою, і повинні бути здатні витримувати навантаження 900 Н, прикладене у будь-якому горизонтальному напрямку. Знімні або шарнірні поручні мають бути влаштовані так, щоб їх установлення на місце було без зусиль.
У разі використання додаткової платформи (наприклад, у комплектувальників, навантажувачів з місцем водія, що піднімається, тощо) поручень з відкритого боку платформи (боку вантажу) водія можна не встановлювати. Коли використовують знімні або шарнірні поручні або коли не ставлять поручень з відкритого боку (боку вантажу), мають бути передбачені інші способи захисту водія від падіння.
Повинні бути передбачені засоби для захисту працівників у їх нормальному положенні під час роботи від рухомих частин навантажувача, які можуть становити небезпеку.
4.6.25. Робоча платформа, призначена для підіймання працівників (наприклад, для цілей технічного обслуговування, ремонту тощо), має бути споряджена засобами кріплення та надійної фіксації платформи до вантажопідіймача (до каретки і (або) до вил), а також засобами для кріплення та надійної фіксації запобіжних поясів працівників.
4.6.26. Робоча платформа повинна мати поверхню підлоги, що перешкоджає ковзанню, і має бути обладнана поручнями, що відповідають вимогам пункту 4.6.24 цих Правил, захисним бордюром заввишки не менше 100 мм з усіх боків і бути захищеною від тих рухомих частин навантажувача, які можуть становити небезпеку.
4.6.27. Допустимий рівень шуму та вібрації в кабіні чи на робочому місці водія не повинен перевищувати граничнодопустимих рівнів відповідно до Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 37 ( va037282-99 ), Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації ДСН 3.3.6.039-99, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 N 39 ( va039282-99 ), "Санитарных правил по гигиене труда водителей автомобилей", затверджених Головним державним санітарним лікарем СРСР від 05.05.88 N 4616-88 (далі - СП 4616-88), та чинних НД.
Параметри мікроклімату в кабіні на робочому місці водія повинні відповідати вимогам СП 4616-88.
Уміст хімічних речовин у повітрі кабіни чи на робочому місці водія (у повітрі робочої зони навантажувача) не повинен перевищувати граничнодопустимих концентрацій відповідно до вимог СП 4616-88 і чинних НД.
Рівні напруженості електромагнітного поля в кабіні чи на робочому місці водія не повинні перевищувати граничнодопустимих рівнів відповідно до Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2002 N 476 ( z0203-03 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за N 203/7524.
Рівні напруженості електростатичного поля на поверхні полімерних матеріалів, якими оздоблена кабіна (стіни, підлога, панелі керування, органи керування тощо), і рівні напруженості електростатичного поля в кабіні мають відповідати "Санитарным правилам и нормам по применению полимерных материалов в строительстве. Гигиенические требования", затвердженим Міністерством охорони здоров'я СРСР від 12.08.91 (СанПіН N 6027-А-91), і чинним НД.
4.6.28. Матеріали, що використовуються для оздоблення кабіни чи робочого місця водія (стіни, підлога, панелі керування, органи керування, сидіння тощо), повинні відповідати НД та мати висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
4.7. Вимоги до органів керування повертанням коліс
4.7.1. Органи кермового керування навантажувача з розташованим на ньому водієм мають бути розміщені всередині контуру навантажувача в плані і мати захист, щоб унеможливити травмування водія.
4.7.2. Коли керування навантажувачем здійснюють за допомогою тільки однієї руки, кнопки керування зміною напряму руху мають бути встановлені всередині кола кермового колеса і мають бути вжиті заходи, щоб унеможливити травми рук водія. Якщо за деяких умов експлуатації є ризик виникнення ударів в системі кермового керування, то передавання їх на кермове колесо має бути таким, щоб унеможливити будь-яку небезпеку для руки або плеча водія.
4.7.3. У разі використання кермового колеса з кнопкою його конструкція має бути такою, щоб зменшити ризик небезпеки, який викликається швидким поверненням кермового колеса після повороту, або кермовий механізм має бути сконструйований таким чином, щоб перешкоджати будь-якому швидкому поверненню кермового колеса. Необхідно використовувати кнопки зміни напряму руху такого типу, щоб їх можна було привести в дію і всередині кола кермового колеса.
4.7.4. У навантажувачів, на яких водій розташований обличчям до напрямку руху і якими він керує за допомогою кермового колеса (горизонтального, похилого або вертикального), обертання кермового колеса за годинниковою стрілкою має, у разі руху вперед, повертати навантажувач праворуч.
4.7.5. У навантажувачів, на яких водій розташований боком до напрямку руху і якими він керує за допомогою кермового колеса (горизонтального, похилого або вертикального), обертання кермового колеса за годинниковою стрілкою має повертати навантажувач за годинниковою стрілкою, коли навантажувач пересувається з вантажем, розташованим ззаду.
4.7.6. Якщо навантажувачі були сконструйовані і виготовлені з системою кермового керування за зворотним принципом, ніж зазначено в пунктах 4.7.4 і 4.7.5 цих Правил, то експлуатувати такі машини допускається за умови, що спосіб маневрування точно вказаний у настанові з експлуатації та на місці водія поблизу органів керування.
4.7.7. Кут вільного повороту (люфт) кермового колеса навантажувачів не повинен перевищувати 20 град. від положення кермового колеса, відповідного положенню керованих коліс під час руху навантажувача прямою. Для навантажувачів покращеної прохідності кут вільного повороту (люфт) кермового колеса повинен бути не більше 25 град.
4.7.8. Зусилля на ободі кермового колеса під час повороту навантажувача, визначене відповідно до вимог НД, має бути не більше 120 Н, при цьому навантаження на керований міст має бути максимальним. За необхідності розвернути навантажувач на мінімальному радіусі повороту зусилля на ободі кермового колеса має бути не більше 160 Н.
4.7.9. Кути повороту, кути розвалу та сходження керованих коліс навантажувача, кути нахилу шкворня мають бути зазначені в настанові з експлуатації навантажувача.
4.7.10. На дишлі штабелеукладачів (з електроприводом і ручних), керованих водієм з підлоги, має бути передбачена відповідним чином оформлена рукоятка для захисту рук водія від травм, які можуть бути нанесені стулковими дверима, стінами, колонами тощо. Переміщення дишла за годинниковою стрілкою відповідає повороту штабелеукладача в тому ж напрямі, при цьому вантаж розташований позаду.
4.8. Вимоги до органів пуску в хід і зупинки
4.8.1. Навантажувачі мають бути оснащені робочим і стоянковим гальмами відповідно до глави 4.2 цих Правил.
4.8.2. Педалі акселератора, гальма і, якщо є, зчеплення у навантажувачів з сидячим водієм мають бути розташовані згідно з рис. 2 ( za103-09 ).
Коли розташування педалей відрізняється від представленого на рис. 2 ( za103-09 ), їх призначення повинне бути чітко вказане в настанові з експлуатації і на самому навантажувачі.
Рисунок 2 ( za103-09 )
4.8.3. Позиції важелів перемикання передач навантажувачів з сидячим водієм повинні бути чітко вказані.
4.8.4. Зусилля на важелі ввімкнення передач не повинне перевищувати 80 Н. Зусилля на педалі вимкнення зчеплення не повинне перевищувати 200 Н.
4.8.5. Повний хід педалі гальма не повинен перевищувати 200 мм.
4.8.6. На навантажувачах з сидячим водієм важелі перемикання напряму руху (у навантажувачів з ДВЗ) і важіль реверсивного перемикача (у навантажувачів з електроприводом) мають бути розташовані так, щоб напрям їх переміщення збігався з бажаним напрямом руху.
4.8.7. У навантажувачів з електроприводом, що керуються сидячим водієм, має бути передбачений пристрій для автоматичного вимикання тягового кола, коли водій сходить з навантажувача.
Керування рухом навантажувача має бути передбачене так, щоб навантажувач не міг зрушити з місця та рухатися, поки не ввімкнені реверсивний перемикач і важіль (педаль) перемикання швидкостей. За відсутності нейтрального положення реверсивного перемикача навантажувач не повинен пересуватися без ввімкнення перемикача швидкостей.
Акселератор, керований ногою, має перебувати під впливом правої ноги і повинен збільшувати швидкість руху в разі натискання на нього зверху.
Робочі гальма, керовані ногою, мають замикатися натисненням на педаль.
Якщо використовують тільки одну педаль для керування двома зазначеними вище операціями (прискоренням і гальмуванням), то вона має перебувати під впливом правої ноги. Натисненням на педаль розмикають гальма і збільшують швидкість руху, і навпаки, відпускаючи педаль, зменшують швидкість руху і замикають гальма.
4.8.8. У навантажувачів з ДВЗ, що керуються сидячим водієм, керування рухом має бути передбачене так, щоб навантажувач не міг зрушити з місця і рухатися, поки не ввімкнені важелі перемикання передач і напряму руху.
Робочі гальма, керовані ногою, мають приводитися в дію натисненням на педаль. Якщо використовують комбіновану педаль для зчеплення і гальма, то вона має перебувати під впливом лівої ноги. Початковий рух педалі має вимикати зчеплення, а натиснення на педаль повністю - замикати гальма.
Акселератор, на який впливають ногою, має збільшувати швидкість руху в разі натискання на нього зверху.
Якщо використовують комбіновану педаль для керування акселератором і гальмами, то вона має перебувати під впливом правої ноги. У разі натискання на акселераторну частину педалі повинна збільшуватися швидкість руху, а в разі натискання на гальмівну частину гальма повинні замикатися.
Якщо використовують педаль зчеплення, то для ввімкнення зчеплення на неї натискають лівою ногою.
4.8.9. У навантажувачів, що керуються стоячим водієм, натиснення на педаль, на якій нога водія повинна залишатися протягом усього часу руху навантажувача, має розмикати гальма і дозволяти рух навантажувача (рис. 3) ( za103-09 ). Робоче гальмо має замикатися в разі зняття ноги з педалі.
Рисунок 3 ( za103-09 )
4.8.10. Пристрої, зазначені в пунктах 4.8.3 і 4.8.4 цих Правил, застосовуються також і в навантажувачах, що керуються стоячим водієм. У разі коли використовують важіль, натиснення на важіль (опускання важеля), на якому рука водія повинна залишатися протягом усього часу руху навантажувача, має розмикати гальмо, що дозволить навантажувачу пересуватися (рис. 4, положення 2) ( za103-09 ). У разі відпускання важеля (підіймання важеля) гальмо має замикатися (рис. 4, положення 1).
Рисунок 4 ( za103-09 )
4.8.11. Якщо у навантажувача, що керується стоячим водієм, напрям руху вибирають натисненням на кнопки, розташовані вертикально одна над іншою, то натиснення на верхню кнопку має приводити навантажувач у рух уперед, а натиснення на нижню - назад.
Коли напрям руху вибирають натисненням на кнопки, розташовані горизонтально, то призначення цих кнопок має бути чітко позначене.
Кнопки вибору напряму руху повинні повертатися в початкове положення після зняття з них зусилля.
4.8.12. У навантажувача з електроприводом, що керується стоячим водієм, має бути передбачений пристрій для автоматичного вимкнення тягового кола, коли водій сходить з навантажувача.
Має бути передбачений такий пристрій, щоб напруга до тягового кола подавалася тільки в разі відпускання ручного гальма та після повторної дії на орган керування швидкістю руху та (або) орган перемикання напряму руху, коли водій займе робоче положення.
4.8.13. У навантажувача з ДВЗ, що керується стоячим водієм, акселератор, на який впливають ногою, має збільшувати швидкість руху, коли на нього натискають правою ногою.
Керування рухом має бути передбачене так, щоб навантажувач не міг зрушити з місця і рухатися, поки не ввімкнені органи керування швидкістю руху і напрямом руху.
4.8.14. У штабелеукладачів з електроприводом, керованих з підлоги, направляють рух вперед або назад або вибирають потрібний напрям за допомогою легкодоступного пристрою керування. Цей пристрій керування має функціонувати за одним з таких способів: