Про затвердження Інструкції з організації водолазних спусків та робіт у Національній гвардії України

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАКАЗ

02.12.2016 № 1282

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

16 січня 2017 р.

за № 38/29906

Про затвердження Інструкції з організації водолазних спусків та робіт у Національній гвардії України

Відповідно до підпункту 58 пункту 4, підпункту 2 пункту 5 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878, пункту 4.4 розділу IV Положення про підрозділи (загони) спеціального призначення Національної гвардії України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 липня 2014 року № 651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2014 року за № 864/25641, з метою організації водолазної підготовки в Національній гвардії України НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію з організації водолазних спусків та робіт у Національній гвардії України, що додається.

2. Головному управлінню Національної гвардії України забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Ярового С.А.

Міністр

А.Б. Аваков

ПОГОДЖЕНО:

Голова Державної служби України

з надзвичайних ситуацій

Міністр соціальної політики України

В.о. Міністра охорони здоров'я України

М. Чечоткін

А. Рева

У. Супрун

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства внутрішніх

справ України

02.12.2016 № 1282

Зареєстровано в Міністерстві

юстиції України

16 січня 2017 р.

за № 38/29906

ІНСТРУКЦІЯ

з організації водолазних спусків та робіт у Національній гвардії України

І. Загальні положення

1. Ця Інструкція визначає організацію виконання водолазних спусків і робіт та вимоги до присвоєння класної кваліфікації водолазам усіх найменувань і кваліфікацій, водолазним спеціалістам і лікарям-терапевтам у Національній гвардії України (далі - НГУ).

Ця Інструкція визначає:

водолазні кваліфікаційні органи та додаткові вимоги до присвоєння класної кваліфікації;

організацію та проведення водолазних спусків на малі та середні глибини;

організацію водолазної підготовки військовослужбовців та працівників НГУ;

організацію та правила безпеки під час виконання водолазних спусків та робіт;

організацію водолазних робіт у спорядженнях різного типу, а також вимоги до безпеки під час виконання водолазних спусків та робіт;

організацію медичного забезпечення водолазів.

Дія цієї Інструкції поширюється на водолазні спуски та роботи методом короткочасних занурень на глибини до 100 м, які виконуються водолазним складом кораблів, суден, з'єднань, військових частин (підрозділів), навчальних військових частин (центрів), баз, установ НГУ, що мають у своєму складі водолазів або займаються водолазними спусками та роботами під водою і в барокамері. Ця Інструкція не поширюється на водолазні спуски та роботи, які виконуються з використанням глибоководних водолазних комплектів.

2. Терміни, що використовуються в цій Інструкції, мають такі значення:

аварійний водолаз - водолаз, що в період занурення (підйому) або роботи під водою на глибині опинився в умовах, що створюють безпосередню загрозу його здоров'ю або життю, не дозволяють йому продовжувати спуск або роботу, або здійснювати нормальний підйом на поверхню;

автономне водолазне спорядження - комплект водолазного спорядження, що забезпечує вільне пересування під водою способом ходіння і плавання, у якому весь запас повітря для дихання водолаза втримується тільки в балонах апарата;

бездекомпресійний спуск - водолазні спуски методами короткочасних занурень (далі - КЗ) або тривалого перебування (далі - ТП) на відповідні (безпечні) глибини, час перебування на яких не вимагає проведення декомпресії під час повернення на поверхню (попередній рівень насичення);

вентильоване водолазне спорядження - водолазне спорядження, у якому дихання водолаза під водою забезпечується безперервною подачею з поверхні стисненого повітря по шлангу в газовий обсяг спорядження (підшоломний простір), де повітря змішується з продуктами дихання водолаза і періодично вентилюється (витравлюється у воду);

витримка (експозиція) на глибині (зупинці) - час із моменту прибуття водолаза на задану глибину (досягнення заданого тиску) до початку переходу на меншу або більшу глибину (тиск);

водолаз - спеціаліст, допущений до спусків під воду в установленому порядку, що вміє виконувати роботи під водою у водолазному спорядженні відповідно до присвоєної кваліфікації;

водолазна альтанка - металева або дерев'яна конструкція з механічним або ручним спусковим пристроєм, призначена для розміщення водолаза під час занурення і підйому або виконання ним підводних робіт;

водолазна альтанка-схованка - обладнана ґратчастим огородженням, а для входу і виходу водолаза - ґратчастими дверима зі стопором;

водолазна кваліфікація - рівень підготовки водолаза для спусків і робіт під водою;

водолазна справа - галузь наукової та практичної діяльності, пов'язана із зануренням людини під воду у водолазному спорядженні;

водолазна станція - найнижчий водолазний підрозділ, укомплектований особовим складом та відповідним водолазним майном згідно зі штатним розкладом і табелем забезпечення та здатний виконувати водолазні роботи;

водолазна техніка - загальна назва водолазного спорядження і технічних засобів, призначених для забезпечення водолазних спусків, роботи водолазів під водою, підйому їх на поверхню або для забезпечення перебування під підвищеним тиском;

водолазне майно - збірна назва предметів водолазної техніки, контрольно-вимірювальних приладів і видаткових матеріалів, необхідних для проведення водолазних спусків та підтримки водолазної техніки в експлуатаційному стані;

водолазне спорядження - комплект пристроїв і виробів, що одягаються і закріплюються на водолазі, забезпечують його життєдіяльність під тиском навколишнього водного і газового середовища;

водолазне спорядження з відкритою схемою дихання - водолазне спорядження, у якому подача повітря для дихання водолаза здійснюється пульсуючим потоком і тільки на вдих, а видихуване повітря виділяється безпосередньо у воду;

водолазне спорядження з напівзамкнутою схемою дихання (регенеративне) - водолазне спорядження, у якому дихальна газова суміш безупинно циркулює замкнутим контуром «легені - дихальний апарат», очищується в процесі циркуляції в регенеративному патроні і частково поповнюється свіжим киснем, що надходить у невеликій кількості з балонів або по шлангу, а надлишок суміші витравлюється у воду;

водолазне спорядження із замкнутою схемою дихання (регенеративне) - автономне водолазне спорядження, у якому відновлення складу дихальної суміші, очищення від вуглекислого газу і збагачення киснем відбуваються в процесі її циркуляції замкнутим контуром «апарат - легені»;

водолазний дзвін (далі - ВД) - барокамера спеціальної конструкції, що має пристрій для стикування з відсіком водолазної барокамери, призначена для доставки водолазів на робочу глибину, забезпечення їх роботи на глибині, підйому водолазів на поверхню, а також для порятунку водолазів в аварійних ситуаціях у водолазному комплексі тривалого перебування;

водолазний дзвін «мокрого» типу (напівдзвін) - різновид ВД, що має відкриту нижню частину (тобто в неї вільно надходить вода) і водонепроникний купол, що забезпечує збереження повітряної подушки, під який водолаз може входити і там вільно дихати;

водолазний інструмент - ручні та механічні знаряддя праці, що полегшують водолазам роботу і підвищують продуктивність їх праці під водою;

водолазний комплекс (далі - ВК) - сукупність водолазної техніки, конструктивно об'єднаної для забезпечення водолазних робіт на заданій глибині;

водолазний підводний апарат (далі - ВПА) - водолазний підводний апарат з відсіками, що забезпечує перебування в ньому під тиском водолазів до і після роботи у воді, доставлення і перехід їх у барокамери або в разі потреби проведення в ньому декомпресії;

водолазний пост - місце на кораблі (судні), березі, причалі (пірсі), льоду тощо, обладнане постійно або тимчасово засобами забезпечення водолазних спусків, що має місце (приміщення) для вдягання (роздягання) водолаза і для розміщення водолазного майна;

водолазний спуск - процес занурення водолаза під воду (або підвищення тиску газового середовища в барокамері з водолазами, що перебувають у ній), перебування і робота водолаза на заданій глибині (або під заданим тиском газового середовища в барокамері), підйом на поверхню або перехід до нормальних умов повітряного середовища з режимом декомпресії або без нього;

водолазний трап - пристрій (пристосування) для забезпечення спуску у воду і підйому водолаза з води;

водолазний шланг - гумовий рукав, армований з'єднаннями і призначений для подачі дихальних газів або гарячої води до водолаза;

водолазні барокамери - герметичні міцні посудини, призначені для розміщення і перебування в них людей під тиском газового середовища вище атмосферного;

водолазні роботи - підводні роботи, що виконуються із застосуванням водолазної праці;

гідрокомбінезон (гідрокостюм) «мокрого» типу - гідрозахисний одяг із частковим захистом тіла водолаза від впливу навколишнього середовища, що виготовляється з водопроникних матеріалів;

гідрокомбінезон (гідрокостюм) «сухого» типу - гідрозахисний одяг, що повністю захищає тіло водолаза від впливу навколишнього середовища, виготовлений з газонепроникних матеріалів;

декомпресійна водолазна альтанка - пристрій (пристосування), призначений для розміщення водолаза на зупинках, декомпресії під час його підйому з глибини;

декомпресія - процес зниження тиску у водолазних барокамерах або під час підйому водолаза з глибини для виводу з тканин організму індиферентних газів;

дихальні газові суміші - повітря і штучно приготовлені газові суміші, що використовуються для дихання водолазів під час спусків під воду та у водолазних барокамерах;

експериментальні спуски - водолазні спуски під воду, у тому числі в басейнах, гідротанках, а також у газовому середовищі барокамер, з метою випробування нової водолазної техніки, дихальних апаратів або кисневої апаратури, нових режимів декомпресії (лікувальної рекомпресії), обґрунтування і перевірки нових методів водолазних спусків і технології виконання водолазних робіт;

журнал водолазних робіт - документ для записів спусків і підводних робіт, виконуваних водолазами;

забезпечуючий водолаз - водолаз, що забезпечує спуск працюючого водолаза з поверхні або роботу водолазів під водою з ВД (пристрою для виходу у воду) або з його платформи;

засоби забезпечення водолазних спусків - водолазна техніка, що забезпечує занурення водолаза (вихід) у воду, перебування і роботу на глибині, підйом з глибини та декомпресію у воді або на поверхні;

інженерно-розвідувальні роботи - водолазні роботи, пов'язані з розвідкою водних перешкод, підводних загороджень, гідротехнічних споруд, а також обладнанням підводних переправ, установленням та зняттям загороджень або проробленням у них проходів;

інженерно-технічні роботи - водолазні роботи, які виконуються під час обстеження будівництва та ремонту мостів і переправ під водою, гідротехнічних споруд або пов'язані з установленням чи зняттям підводних загороджень;

кваліфікаційні спуски - водолазні спуски під воду з метою виконання завдання, необхідного для присвоєння (підтвердження) основної або додаткової водолазної кваліфікації;

керівник водолазних робіт - особа, що пройшла перевірку знань водолазною кваліфікаційною комісією (далі - ВКК) і допущена наказом командувача НГУ до керівництва водолазними роботами та здійснює загальне керівництво водолазними роботами і контроль за виробничим процесом цих робіт, а також за діями розрахунків усіх командних пунктів і водолазних постів, що беруть участь у забезпеченні водолазних робіт;

компресія - процес підвищення тиску у водолазних барокамерах і дзвонах під час занурення людини під воду;

кабель-сигнал - кабель водолазної телефонної станції, що використовується для мовного зв'язку водолаза з поверхнею або для зв'язку за допомогою умовних сигналів у випадку відмови телефонної станції, а також як страховий засіб, що забезпечує повернення водолаза на поверхню, а також підйом в аварійних випадках;

кабель-сигнальне зв'язування - зв'язування кабелю зв'язку та освітлення, водолазного шланга і шланга подачі гарячої води;

командир спуску - особа, що пройшла перевірку знань ВКК і допущена наказом до керівництва водолазними спусками;

контрольний кінець - рослинний (синтетичний) канат з буєм, закріплений одним кінцем на вільно плаваючому водолазі в автономному водолазному спорядженні, призначений для позначення місцезнаходження водолаза і для підйому його на поверхню в аварійних випадках;

корабельні або суднові водолазні роботи - роботи, пов'язані з оглядом та усуненням пошкоджень підводної частини корпусу корабля і його підводних пристроїв, оглядом місця стоянки (дна і причальної стінки в цьому місці), а також роботи водолазів усередині затоплених відсіків під час боротьби за живучість корабля;

короткочасні занурення - водолазні спуски за умови нормального тиску навколишнього повітряного середовища (у тому числі в умовах високогір'я) з часом перебування під водою або під підвищеним тиском газового середовища барокамер менше часу повного насичення тканин організму індиферентними газами і повернення в ті самі умови за режимом декомпресії;

лікар-терапевт - лікар, який обіймає штатну посаду «лікар-терапевт» та пройшов спеціальні курси у відповідному медичному навчальному закладі та склав залік ВКК;

лікувальна рекомпресія - процес повторної компресії і декомпресії водолазів з метою лікування професійних водолазних захворювань, що проводиться за спеціальними режимами;

медична книжка водолаза - документ, що відображає стан здоров'я водолаза;

медичне забезпечення водолазів - комплекс медичних заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров'я водолазів і підвищення їх працездатності;

медичне забезпечення водолазних спусків - комплекс медичних заходів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності водолазів у процесі водолазного спуску;

медичний огляд водолазів - комплекс заходів щодо визначення стану здоров'я водолазів перед спуском і після нього;

навчальні спуски - водолазні спуски за програмами навчальної підготовки або перепідготовки для одержання водолазних кваліфікацій;

напрямний кінець - рослинний (синтетичний) канат, призначений для переміщення водолазів від місця спуску до об'єкта роботи під водою або підводників, що виходять з аварійного підводного човна в рятувальний підводний човен ВД «мокрим» способом;

насичені занурення - водолазні спуски методом тривалого перебування людини під підвищеним тиском газового середовища;

нормальні умови водолазного спуску - умови, коли спуск проводиться на глибини до 20 м у денний час при температурі навколишнього повітря вище 0° С і атмосферному тиску більше 700 мм ртутного стовпчика при температурі води від +4 °С до +37 °С; при видимості під водою не менше 1 м; швидкості течії не більше 0,5 м/с; хвилюванні не більше 2 балів; коли вода не забруднена отруйними чи радіоактивними речовинами, не містить нафтопродуктів і господарсько-побутових відходів, а також, коли робота виконується на чистому ґрунті або відкритій палубі затонулого корабля;

особиста книжка водолаза - офіційний документ, що відображає практичну діяльність водолаза, його підготовку і перепідготовку за фахом, кваліфікацію, установлену глибину занурення, характер виконуваних водолазних робіт, кількість годин перебування під водою з початку водолазної практики та інші додаткові відомості;

підводні засоби руху - самохідні апарати і буксирувальники, призначені для переміщення водолазів під водою;

підводно-технічні водолазні роботи - роботи, що виконуються водолазами під час обстеження, будівництва, ремонту і обслуговування гідротехнічних та інших підводних споруд, прокладання і ремонту трубопроводів, кабелів тощо, днопоглиблювальних робіт, обстеження та очищення поверхні дна акваторій, підйому з ґрунту предметів;

підкільний кінець - рослинний (синтетичний) канат діаметром не більше 60 мм з баластом масою близько 5 кг посередині кінця, що закидається, як правило, з носової частини корабля і протягується двома особами, що забезпечують спуски, по бортах на верхній палубі до місця спуску по ньому водолаза для зручності виконання робіт під корпусом;

працюючий водолаз - водолаз, що безпосередньо виконує роботу (завдання) під час водолазного спуску;

професійне водолазне захворювання - захворювання водолаза, пов'язане з впливом на нього шкідливих факторів професійної діяльності (спуск під воду або перебування під підвищеним тиском газового середовища);

рівень насичення - тиск газового середовища в барокамерах водолазного комплексу під час проведення водолазних спусків і робіт методом ТП;

робочі спуски - водолазні спуски під воду для виконання водолазних робіт, підтримання та вдосконалення професійних навичок, а також водолазні спуски для забезпечення навчального процесу під час навчання водолазній справі;

розвантажувальний трос - сталевий канат, що використовується разом з кабелями і шлангами для сприйняття динамічних і статичних зусиль;

рятувальні водолазні роботи - роботи, що виконуються водолазами під час надання допомоги аварійним кораблям, суднам, особовому складу, літальним апаратам, що сіли на воду, і порятунку людей у воді;

рятувально-евакуаційні роботи - водолазні роботи, пов'язані з виконанням пошуку, обстеження та евакуації техніки, яка зупинилася чи затонула, рятуванням її екіпажу (обслуги) та іншими рятувальними роботами;

сигнальний кінець - рослинний (синтетичний) канат, призначений для передачі водолазу та одержання від нього умовних сигналів, а також для підйому водолаза на поверхню в аварійних випадках. Один кінець цього каната закріплюється на водолазі, другий кінець закріплюється за міцну конструкцію в місці спуску і перебуває в руках у водолаза, що забезпечує;

спеціальні водолазні роботи - роботи, пов'язані з водолазним пошуком, підйомом і знищенням різних видів боєприпасів і вибухонебезпечних предметів, із забезпеченням наукових досліджень, випробувань нових зразків техніки та з використанням водолазної техніки спеціального призначення;

спусковий кінець - рослинний (синтетичний) канат, призначений для занурення і підйому водолазів на глибину до 60 м;

спускопідіймальний пристрій - корабельна або суднова конструкція з механізмами, пристроями, спускопідіймальними тросами, приладами керування та контролю, що забезпечує спуск з корабля, судна на глибину і підйом назад водолазних дзвонів, твердих водолазних пристроїв, водолазних альтанок та інших підводних апаратів і знаряддя разом з їх кабелями та шлангами;

обмежені умови водолазного спуску - водолазні роботи в тісних відсіках корабля у колодязях, тунелях, потернах, цистернах, трубопроводах; роботи всередині зварених споруд з відстанню між палями, трубами до 1,5 м, а також при течії швидкістю понад 1,5 м/с;

стопорне кільце - суцільне металеве кільце достатньої твердості і міцності, діаметром 3 см, зручне для закладання в засувку стопора, закріплене за допомогою прядив'яного бензеля на кабель-сигнальному зв'язуванні на відстані 5, 10 і 15 м від водолаза;

стопор кабель-сигнального зв'язування - пристрій у вигляді засувки на платформі водолазного дзвона або водолазній альтанці для кріплення за стопорне кільце кабель-сигнального зв'язування водолаза під час водолазних спусків;

страхуючий водолаз - водолаз, який перебуває біля місця спуску в установленій готовності та призначений для спуску і надання допомоги аварійному водолазу;

суднопідйомні водолазні роботи - роботи, що виконуються водолазами під час обстеження затонулого об'єкта, підготовка до підйому і встановлення на плав (мілину, берег тощо) піднятого об'єкта (корабля, техніки тощо);

тверді водолазні пристрої - підводні снаряди, що прив'язані і спускаються з катера (корабля) для забезпечення занурення у воду, перебування оператора на глибині, підйому з глибини за умови нормального тиску всередині пристрою;

тренувальні спуски - водолазні спуски в басейнах (гідротанках тощо) або у водолазних барокомплексах (інших подібних пристроях) для підтримання професійної та фізіологічної натренованості;

універсальне водолазне спорядження - водолазне спорядження, що може використовуватися як автономно, так і в шланговому варіанті;

ускладнені умови водолазного спуску - водолазні роботи з альтанки, на захаращеному і грузькому ґрунті; на течії зі швидкістю від 0,5 до 1,5 м/с; у разі відсутньої видимості або видимості менше 1 м; під льодом; при температурі води нижче +4 °С (за відсутності обігрівальних костюмів) і вище +37 °С, за наявності забруднення води шкідливими і токсичними домішками; у разі застосування для дихання у водолазному спорядженні чистого кисню або дихальної газової суміші зі вмістом кисню більше 35 %; при хвилюванні від 2 до 3 балів; під час зварювання та різання під водою; з пошуку та розмінування вибухонебезпечних предметів; у разі радіоактивного забруднення води та ґрунту; у обмежених умовах і в разі підривних робіт;

формуляр на виріб - документ, що засвідчує гарантовані підприємством-виробником основні параметри, технічні характеристики виробу та відомості щодо його експлуатації;

ходовий кінець - рослинний (синтетичний) або сталевий канат, призначений для пересування водолазів у заданому напрямку і на задану відстань;

ходовий трос - сталевий канат, призначений для самостійного занурення або спливання рятувального дзвона;

час водолазного спуску - час з моменту початку занурення під воду (підвищення тиску в барокамері) до моменту повернення водолаза в умови нормального тиску навколишнього повітряного середовища за режимом декомпресії або без нього;

шлангове водолазне спорядження - комплект водолазного спорядження, що забезпечує пересування під водою способом ходіння і плавання в межах довжини витравленого шланга та в якому повітря для подиху подається по шлангу з поверхні, а повітря в балонах є резервним.

3. Підготовка, організація і проведення водолазних спусків та робіт, а також кваліфікація водолазів повинні відповідати вимогам цієї Інструкції.

У виняткових випадках під час проведення фактичних рятувальних робіт або інших спеціальних робіт командир спуску з дозволу керівника водолазних (рятувальних) робіт може допускати обґрунтовані відхилення від вимог цієї Інструкції. При цьому повинні бути передбачені всі можливі заходи щодо безпеки та збереження життя водолазів, що спускаються.

Водолазні спуски та роботи виконуються з плавзасобів, що мають водолазну станцію, військовими частинами (підрозділами), які входять до складу НГУ, що мають водолазну службу, укомплектовані водолазною технікою і медичним персоналом, допущеним до проведення та забезпечення водолазних спусків і робіт відповідно до цієї Інструкції.

4. Під час виконання водолазних спусків та робіт повинні бути забезпечені:

раціональна організація спусків і робіт та їх медичне забезпечення;

дотримання вимог відповідних інструкцій з безпеки роботи водолазів;

застосування водолазної техніки, яка відповідає вимогам безпеки, характеру робіт, що виконуються, і глибинам занурення.

5. Вислуга років обраховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».

6. Щорічні нормо-години роботи під водою визначаються за підсумком спускових годин за 12 місяців, які підтверджуються документами.

7. Облік часу перебування під водою і під підвищеним тиском у барокамерах ведеться в журналі водолазних робіт (додаток 1), у особистій книжці водолаза (додаток 2) і витягу з журналу водолазних робіт (додаток 3).

8. До строків перебування військовослужбовців на водолазних роботах не зараховуються години:

перебування під водою військовослужбовців - учасників спортивних і святкових заходів під час підготовки і проведення цих заходів;

перебування під водою військовослужбовців у період первинного навчання водолазній справі;

роботи під водою в жорстких водолазних пристроях без підняття в них тиску.

9. Водолазам усіх кваліфікацій, водолазним спеціалістам і лікарям-терапевтам, які забезпечують лікувальну рекомпресію (декомпресію) в барокамері, усі години лікувального режиму записуються у розділі «Облік водолазних робіт за рік» особистої книжки водолаза як час перебування під водою. Ці години входять до строку тривалості перебування на водолазних роботах. Під час проведення експериментальних водолазних спусків усі години лікувальної рекомпресії (декомпресії) для всіх осіб, які перебувають в барокамері, зараховуються до спускових годин та до строків тривалого перебування на водолазних роботах. Під час проведення лікувальної рекомпресії водолаза, що захворів у період водолазних спусків усіх видів, ставиться відмітка в розділі «Облік водолазних робіт за рік» особистої книжки водолаза.

10. Під час водолазних спусків та робіт водолази, а також особи, які проходять підготовку з водолазної справи або залучаються до водолазних спусків, беруть участь у роботах, пов'язаних з особистим перебуванням у водолазній барокамері під підвищеним тиском, забезпечуються додатковим водолазним пайком у порядку та розмірах, визначених чинним законодавством.

11. Для захисту від переохолодження під час спусків під воду водолазам та особам, які забезпечують водолазні спуски, видається спеціальний одяг відповідно до вимог чинного законодавства.

12. Особам, які пройшли водолазну підготовку, присвоюється в установленому порядку відповідна водолазна кваліфікація.

ІІ. Водолазні кваліфікаційні органи, вимоги до присвоєння класної кваліфікації та нормо-години роботи під водою

1. З метою вирішення питань, пов'язаних з кваліфікацією водолазів, допуску їх до роботи та до забезпечення водолазних спусків і робіт у НГУ створюються такі ВКК:

центральна водолазна кваліфікаційна комісія (далі - ЦВКК) для військовослужбовців та організацій НГУ - при Головному управлінні Національної гвардії України (далі - Головне управління НГУ). До складу ЦВКК входять: голова комісії - один із заступників командувача НГУ; заступник голови ЦВКК (голова підкомісії) - начальник управління спеціальних операцій Головного управління НГУ (заступник), начальник служби охорони праці НГУ, начальник інженерної служби Головного управління НГУ (заступник), начальник служби водолазного забезпечення Головного управління НГУ (заступник); члени комісії (три особи водолазної кваліфікації, з яких обов'язково два водолазні спеціалісти, лікар-терапевт та спеціалісти за необхідними напрямами).

2. ЦВКК є вищим водолазно-кваліфікаційним органом у НГУ.

На ЦВКК покладаються такі обов'язки:

приймання заліків з допуску до керівництва водолазними спусками та роботами у командирів частин (підрозділів), капітанів кораблів (суден), їх заступників (старших помічників) та інших посадових осіб, функціональними обов'язками яких передбачено керівництво водолазними спусками та роботами;

приймання заліків у ВКК органів військового управління оперативно-територіальних об'єднань НГУ, з'єднань, військових частин (підрозділів), навчальних військових частин (центрів), баз, установ;

приймання заліків у водолазних спеціалістів з допуску до керівництва та ведення водолазних спусків та робіт з метою підтвердження водолазних кваліфікацій;

приймання заліків у лікарського складу з допуску медичного забезпечення водолазних спусків та робіт;

керівництво діяльністю підпорядкованих ВКК;

розгляд скарг на висновки ВКК та прийняття рішень щодо них.

3. Акти та склад ЦВКК (ВКК) затверджуються щороку наказом командувача НГУ (начальника, командира), при якому вони створюються.

4. У навчальних закладах, які здійснюють підготовку водолазних спеціалістів, створюється ВКК, до складу якої входять: голова комісії - начальник кафедри, на базі якої проводиться підготовка; члени комісії: два викладачі - водолазні спеціалісти та лікар-терапевт.

В органах військового управління оперативно-територіальних об'єднань, де є штатні водолазні підрозділи, створюються ВКК у такому складі: голова - заступник начальника територіального управління; члени комісії - водолазні спеціалісти, лікар-терапевт, інструктор-водолаз, начальник служби з охорони праці НГУ.

5. На ВКК покладаються такі обов'язки:

перевірка теоретичних знань та практичних навичок водолазів для присвоєння їм основних та додаткових класних водолазних кваліфікацій;

перевірка виконання обов'язкових щорічних нормо-годин роботи під водою (кількості спусків) для підтвердження (присвоєння) кваліфікації та проведення заліків з допуску спусків;

керівництво з виконання водолазних робіт, спусків та їх медичного забезпечення;

позбавлення (пониження, підтвердження) основних та додаткових водолазних кваліфікацій.

6. ВКК усіх рівнів мають право розглядати скарги водолазів з питань їх кваліфікації. ЦВКК може переглядати та відміняти рішення ВКК.

7. Рішення ВКК щодо присвоєння, позбавлення, пониження та підтвердження водолазної кваліфікації приймаються на підставі заліків і після розгляду таких документів:

висновку медичної комісії про допуск до водолазних спусків із зазначенням дозволеної глибини спусків за станом здоров'я;

службової характеристики;

навчального журналу та табеля успішності (для осіб, що пройшли первинне або наступне навчання).

8. Водолазні кваліфікації присвоюються водолазам після їх навчання або перепідготовки у навчальних закладах, які здійснюють підготовку водолазних спеціалістів і мають відповідну матеріальну базу.

9. Залежно від теоретичних знань, практичного досвіду, навичок виконання водолазних робіт і тривалості робіт під водою з початку водолазної практики водолазами НГУ встановлюються і присвоюються основні і додаткові водолазні кваліфікації:

основні кваліфікації - офіцер-водолаз, водолаз, інструктор-водолаз, старший інструктор-водолаз, водолазний спеціаліст;

додаткові кваліфікації - водолаз-зварювальник; водолаз-підривник; водолаз-глибоководник; акванавт; оператор жорстоких водолазних пристроїв.

10. ЦВКК розглядає осіб, яким присвоюються (підтверджуються) усі основні та додаткові водолазні кваліфікації;

ВКК навчального центру - офіцер-водолаз, водолаз та усі додаткові кваліфікації;

ВКК навчального закладу (центру), - усі основні та додаткові водолазні кваліфікації;

ВКК військової частини (центру) - водолаз.

11. Кваліфікаційними характеристиками передбачається, що водолази вищої кваліфікації, крім робіт, перерахованих у кваліфікаційних характеристиках, повинні володіти знаннями і навичками з виконання всіх робіт, що передбачаються кваліфікаційними характеристиками для водолазів нижчої кваліфікації.

12. Водолазні кваліфікації присвоюються особам у навчальному закладі згідно із програмами, які успішно склали залік ВКК відповідно до кваліфікаційних вимог для цієї кваліфікації. Рішення ВКК затверджується наказом керівника навчального закладу, у якому водолаз проходив навчання, з оформленням та видачею особистої книжки водолаза, до якої заносяться кваліфікація і подальші її зміни, крім того, видається відповідний нагрудний знак установленого зразка.

13. Для присвоєння початкової або чергової водолазної кваліфікації водолаз складає відповідний іспит ВКК, що складається з теоретичної і практичної частин. Під час теоретичної частини іспиту водолаз відповідає на питання розділу «Повинен знати» кваліфікаційних вимог для цього виду кваліфікації. Під час практичної частини іспиту водолаз повинен виконувати окремі роботи, зазначені в розділі «Повинен вміти» кваліфікаційних вимог для цього виду кваліфікації.

14. Кваліфікація «інструктор-водолаз» присвоюється кваліфікованому водолазу, який пройшов підготовку (перепідготовку) у навчальному закладі за встановленою програмою, відпрацював під водою з початку водолазної практики в будь-яких видах водолазного спорядження не менше 90 годин, успішно склав іспит ВКК на оцінку не нижче «добре» відповідно до кваліфікаційних вимог.

15. Кваліфікація «старший інструктор-водолаз» присвоюється інструктору - водолазу, який відпрацював під водою з початку водолазної практики в будь-яких видах водолазного спорядження не менше 140 годин, пройшов перепідготовку в навчальному закладі за встановленою програмою і успішно склав іспит ВКК відповідно до кваліфікаційних вимог. Старший інструктор-водолаз повинен виконувати підводні роботи однієї з додаткових кваліфікацій, а саме: «водолаз-зварювальник» або «водолаз-підривник».

16. У НГУ кваліфікація «водолазний спеціаліст» присвоюється командирам (керівникам) водолазних підрозділів, які мають вищу освіту, перебувають на посаді не менше двох років, керують підлеглими водолазами, мають водолазну кваліфікацію та одну із додаткових кваліфікацій, позитивно характеризуються за місцем служби і пройшли відповідну підготовку на курсах підготовки (перепідготовки) водолазних спеціалістів та склали іспит ВКК.

17. Додаткові водолазні кваліфікації присвоюються водолазам усіх кваліфікацій, які виконали обов'язкову кількість спусків і робіт для цієї додаткової кваліфікації та успішно склали іспит ВКК, після проходження курсу підготовки (перепідготовки). Додаткова водолазна кваліфікація присвоюється наказом керівника навчального закладу, у якому водолаз проходив підготовку, на підставі протоколу ВКК.

18. Кваліфікація «оператор жорстких водолазних пристроїв» присвоюється особам, які не мають водолазної кваліфікації, але склали іспит ВКК на допуск до використання цих засобів. Особи, які не мають водолазної кваліфікації, також можуть бути допущені за потреби до спусків спільно з операторами рятувального дзвона або робочої камери за умови збереження всередині цих засобів нормального тиску на весь період спусків. Рішення щодо допуску приймає керівник водолазних робіт, про що здійснюється запис у вахтовому (судновому) журналі катера (корабля).

19. Якщо особи, службовими обов'язками яких передбачаються нерегулярні спуски під воду, поєднують їх зі своєю основною спеціальністю, вони також повинні пройти навчання, пройти медичний огляд щодо визначення придатності до водолазних спусків і скласти іспит ВКК. Їм присвоюється кваліфікація «офіцер-водолаз» або «водолаз» з оформленням і видачею особистої книжки водолаза.

20. Документом, що посвідчує кваліфікацію водолаза, є свідоцтво про закінчення навчання у навчальному закладі, в якому здійснюється підготовка водолазних спеціалістів, особиста книжка водолаза, до якої заносяться початкова кваліфікація і подальші її зміни.

21. Офіцерам, які не обіймають штатної водолазної посади, але виконують водолазні роботи після проходження підготовки і виконання програми з кількості спусків та складання іспиту ВКК, присвоюється кваліфікація «офіцер-водолаз».

22. Військовослужбовці-водолази всіх кваліфікацій можуть бути допущені до роботи з пошуку боєприпасів під водою та їх підйому на поверхню після проходження додаткового навчання та отримання відповідної кваліфікації під час виконання робіт у конкретних умовах і складання іспиту ВКК. Допуск водолазів оформляється наказом командувача НГУ.

23. З метою присвоєння класних кваліфікацій встановлюються основні та додаткові водолазні кваліфікації і кваліфікаційні вимоги до них (додаток 4), щорічні нормо-години роботи під водою та спуски за основними і додатковими водолазними кваліфікаціями (додаток 5).

24. Рішення ВКК про підтвердження водолазної кваліфікації приймається за результатами щорічного складання заліків з допуску до водолазних спусків, до керівництва водолазними спусками, медичного забезпечення водолазних спусків з урахуванням виконання обов'язкових щорічних нормо-годин роботи під водою (кількості спусків) за основними та додатковими водолазними кваліфікаціями. Рішення ВКК затверджуються наказами відповідних командирів (начальників) та записуються до особистої книжки водолаза.

25. З метою тренування організму щодо наркотичного впливу азоту водолази, інструктори-водолази, старші інструктори-водолази, водолазні спеціалісти, лікарі-терапевти (лікарі інших спеціальностей та фельдшери, допущені до забезпечення водолазних робіт відповідним рішенням ЦВКК (ВКК)), повинні двічі на місяць проходити тренувальні спуски в барокамері з перебуванням 10 хвилин під максимальним тиском 1,0 мПа (100 мм вод. ст.) або 15 хвилин під тиском 0,8 мПа (80 мм вод. ст.).

26. За несприятливих метеорологічних умов, які перешкоджають проведенню фактичних водолазних спусків (штормова погода, товстий лід тощо), для підтримання водолазної кваліфікації та тренованості водолазів дозволяється проведення тренувальних спусків у водолазних барокамерах з подовженою експозицією з максимальним тиском 0,6 мПа (60 мм вод. ст.) та режимами декомпресії.

27. Водолази всіх кваліфікацій у випадку порушень вимог цієї Інструкції або заходів безпеки рішенням ВКК можуть бути позбавлені присвоєних водолазних кваліфікацій або понижені в них чи позбавлені допуску до водолазних спусків, керівництва або медичного забезпечення водолазних спусків.

28. Водолази всіх кваліфікацій, які не склали заліків на допуск до водолазних спусків, керівництва та медичного забезпечення водолазними спусками за присвоєною кваліфікацією, до водолазних спусків, керівництва та медичного забезпечення водолазних спусків не допускаються. За рішенням ВКК такі особи можуть скласти залік повторно.

29. Водолази, які повторно без поважних причин не виконали обов'язкові щорічні нормо-години роботи під водою (або кількість спусків), а також ті, які повторно не склали залік, рішенням ВКК можуть бути позбавлені (понижені ) присвоєних водолазних кваліфікацій.

30. Відновлення основних та додаткових водолазних кваліфікацій проводиться в порядку, передбаченому цією Інструкцією.

31. До обов'язкових щорічних нормо-годин роботи під водою і спусків за додатковими водолазними кваліфікаціями входять обов'язкові щорічні нормо-години і спуски за основними водолазними кваліфікаціями. Якщо обов'язкових щорічних нормо-годин роботи під водою (кількості спусків) не виконано через об'єктивні причини (тривале відрядження без виконання водолазних робіт, хвороба, навчання тощо), водолазна кваліфікація може бути збережена за умови виконання обов'язкових щорічних нормо-годин роботи під водою (кількість спусків) протягом наступного календарного року.

32. Під час складання водолазами заліку з допуску до спуску і виконання робіт під водою здійснюється перевірка:

теоретичних знань в обсязі кваліфікаційних вимог для відповідних водолазних кваліфікацій;

виконання обов'язкових щорічних нормо-годин (спусків) роботи під водою.

33. Зразок щорічного складання заліків водолазами і медичним складом НГУ (додаток 6).

34. Глибини, до спусків на які допускаються водолази і медичний персонал за станом здоров'я, визначаються військово-лікарською комісією (далі - ВЛК). Офіцери, що мають кваліфікації «старший інструктор-водолаз», «інструктор-водолаз», «офіцер-водолаз» та обіймають посади водолазних спеціалістів, складають у ЦВКК щорічні заліки з підтвердження кваліфікації і допуску до керівництва спусками.

35. Складання заліків і перевірка відповідності кваліфікаційним вимогам проводяться ВКК щороку. Результати заліків оформлюються актами. Допуск водолазних спеціалістів і лікарів-терапевтів, лікарів до керівництва водолазними спусками, до спусків під воду (у барокамерах) і до медичного забезпечення водолазних спусків оголошується наказом командира (начальника) за місцем їх служби на підставі протоколу ЦВКК.

36. Допуск інших категорій водолазів до керівництва водолазними спусками, до спусків під воду та їх медичного забезпечення оголошується наказом командира (начальника) за місцем їх служби на підставі протоколу відповідної ВКК.

37. Допуск водолазів до водолазних спусків і робіт здійснюється тільки за наявності особистої книжки водолаза, особистої медичної книжки водолаза з позитивним висновком ВЛК або ВМК про придатність до водолазних робіт із зазначенням установленої глибини занурення у поточному році і оголошується наказом командира (начальника) на підставі протоколу про складання заліків ВКК. У наказі про допуск до водолазних спусків зазначається тип спорядження, що використовується, установлена глибина спусків і підтвердження кваліфікації.

38. Складання заліків проводиться за потреби протягом усього року незалежно від складання заліків за попереднім місцем служби або роботи. У разі перерви між водолазними спусками більше шести місяців водолази всіх категорій складають повторний залік з допуску до спусків.

39. Рішення ВКК щодо підтвердження водолазних кваліфікацій приймається за результатами щорічного складання заліків з допуску до водолазних спусків, керівництва водолазними спусками та їх медичного забезпечення з урахуванням виконання обов'язкових щорічних нормо-годин роботи під водою (кількість спусків) за основними і додатковими водолазними кваліфікаціями.

40. Рішення ВКК щодо присвоєння водолазних кваліфікацій оформлюється протоколом (додаток 7), який затверджується наказом командира органу військового управління оперативно-територіального об'єднання НГУ, з'єднання, військової частини (підрозділу), навчального закладу, навчальної військової частини (центру), бази, установи, при яких створено ВКК. В протоколі щодо присвоєння (відновлення) водолазної кваліфікації вказуються результати кваліфікаційних іспитів (заліків).

У протоколі про позбавлення (пониження) водолазної кваліфікації вказуються причини прийнятого рішення. Рішення водолазних комісій усіх ступенів оголошуються наказами командирів військових частин (з'єднань), начальників організацій, при яких ці комісії створено.

Після оголошення наказу про присвоєння (позбавлення, пониження, відновлення) водолазної кваліфікації за місцем служби або роботи водолаза надсилається витяг з відповідного протоколу та до особистої книжки водолаза заноситься відповідний запис.

41. Особи, що здійснюють керівництво водолазними роботами, щороку складають залік ЦВКК. Рішення ЦВКК щодо підтвердження водолазної кваліфікації, допуску до керівництва та проведення водолазних спусків і робіт оформляється протоколом ЦВКК (додаток 8).

ІІІ. Організація водолазних спусків на малі та середні глибини, заходи безпеки

1. Організація водолазних спусків та робіт. Обов'язки посадових осіб

1. Водолазні спуски та роботи плануються в добових, тижневих і місячних планах бойової підготовки військових частин, підрозділів (кораблів) НГУ. У добовому плані бойової підготовки вказуються місце, глибина, час і мета робіт, визначаються керівник, а також медичне та матеріально-технічне забезпечення.

На кожний день спусків, крім включення їх у добовий план, складається план водолазних спусків (додаток 9), що визначає обсяг і характер робіт або тренувань, глибину, обов'язки водолазів, засоби забезпечення водолазних спусків і медичної допомоги.

Позапланові водолазні роботи в частинах, підрозділах (на кораблях) НГУ проводяться згідно з наказом відповідних посадових осіб. Про отриманий наказ здійснюється запис у журналі чергового по військовій частині (підрозділу) (у вахтовому журналі) із зазначенням поставлених завдань, військового звання та посади особи, що віддала наказ щодо проведення водолазних робіт, а також здійснюється доповідь оперативному черговому.

2. Перед проведенням водолазних спусків щодоби складають план водолазних спусків, який підписують:

заступник начальника навчально-тренувального комплексу або станції (викладач з водолазної справи або інструктор-водолаз) - у разі проведення навчальних спусків;

інструктор-водолаз - у разі спусків на глибини до 20 м;

водолазний спеціаліст - у разі проведення спусків штатних водолазів на глибини до 60 м.

План затверджує керівник водолазних робіт.

В екстрених випадках (боротьба за виживання, порятунок потопаючих і тих, що плавають у воді тощо) водолазні спуски можуть виконуватися без складання плану, про що здійснюється запис у журналі чергового по військовій частині (підрозділу) (у вахтовому журналі).

Успішне виконання водолазних робіт залежить від правильної організації та вмілих дій водолазного підрозділу, що досягаються:

високим рівнем підготовки водолазного підрозділу;

безперервним управлінням водолазним підрозділом під час підготовки та виконання водолазних робіт;

чіткою організацією та підтриманням взаємодії водолазного підрозділу з військовими частинами (підрозділами), в інтересах якого проводяться водолазні роботи;

своєчасним матеріально-технічним забезпеченням водолазних робіт.

Підготовка водолазного підрозділу до виконання водолазних робіт залежить від постійної бойової готовності до спусків під воду, що досягається укомплектованістю підрозділу штатними водолазами, які мають водолазну кваліфікацію та досвід роботи під водою, систематичними тренуваннями з відпрацювання способів виконання всіх видів підводних робіт як окремими водолазами, так і групами (розрахунками), постійним підвищенням їх теоретичної підготовленості.

За підготовку водолазного підрозділу відповідає командир військової частини.

Командир водолазного підрозділу особисто відповідає за його підготовку, успішне виконання бойових та інших задач.

3. Для керівництва водолазними спусками і роботами призначаються керівник водолазних робіт, командир спуску та особа, відповідальна за медичне забезпечення водолазних спусків.

Призначення керівника водолазних робіт проводиться з урахуванням характеру майбутніх робіт і обов'язковим дотриманням вимог відповідно до його кваліфікації.

Керівником водолазних робіт під час проведення експериментальних спусків і освоєння нової водолазної техніки призначається водолазний спеціаліст.

4. До керівництва водолазними роботами допускаються:

командири (капітани) кораблів (суден), їх старші помічники - під час виконання робіт підлеглими їм водолазами та офіцерами-водолазами на глибинах до 20 м;

начальники навчально-тренувальних комплексів або станцій, викладачі спеціальних навчальних закладів - під час проведення навчальних водолазних спусків на глибинах до 20 м і водолазних робіт на глибинах до 60 м;

особи, що в установленому порядку отримали дозвіл на право керівництва водолазними роботами, - на визначені глибини;

призначені водолазні спеціалісти під час проведення водолазних робіт на глибинах до 60 м.

5. Керівник водолазних робіт здійснює загальне керівництво водолазними роботами, контроль за діями розрахунків усіх командних пунктів і водолазних постів, що беруть участь у забезпеченні водолазних робіт, та відповідає за:

організацію і безпеку водолазних робіт відповідно до вимог цієї Інструкції;

надійність утримання корабля в місці виконання водолазних робіт;

організацію рейдової служби, спостереження за навколишнім середовищем, постійного гідрометеорологічного спостереження.

6. Керівник водолазних робіт зобов'язаний:

скласти залік ЦВКК на допуск до керівництва водолазними роботами;

вивчити обстановку і залежно від гідрометеорологічних умов у цьому районі, характеру майбутніх робіт, інших факторів, що впливають на безпеку проведення водолазних спусків та робіт, організацію і безпеку відповідно до вимог цієї Інструкції, визначити спосіб розміщення корабля (судна, катера, шлюпки, водолазного поста) біля об'єкта робіт, безпечне місце спуску та прийняти рішення щодо часу початку проведення водолазних робіт;

ознайомити командира спуску і водолазний склад з планом водолазних робіт;

оповістити про початок водолазних робіт оперативного чергового військової частини (з'єднання);

контролювати дотримання і виконання вимог цієї Інструкції та інших нормативно-правових актів з охорони праці;

організувати інструктаж осіб, що беруть участь у роботах, з питань технології робіт і безпеки їх виконання;

переконатися в наявності медичного забезпечення водолазних спусків на об'єктах робіт;

здійснювати постійний зв'язок з відповідальними особами підприємств, розташованих у районі виконання робіт, виробнича діяльність яких може вплинути на безпеку праці водолазів;

забезпечити збереження обстановки в разі нещасного випадку з водолазами.

Керівник водолазних робіт під час проведення водолазних спусків перебуває на головному командному пункті або в іншому місці, зручному для керівництва. Для більшої зручності і контролю за підготовкою та проведенням водолазних спусків і робіт керівник водолазних робіт повинен заповнювати та виконувати контрольний аркуш керівника водолазних робіт (додаток 10).

7. До командування водолазними спусками допускаються особи, що мають відповідні водолазні кваліфікації. Командування водолазними спусками надається особам, які мають водолазну кваліфікацію, залежно від характеру і глибини водолазного спуску (додаток 11). До командування водолазними спусками на глибинах до 20 м можуть бути допущені найбільш підготовлені штатні водолази після складання ними заліків відповідній ВКК.

8. Командир спуску здійснює безпосереднє керівництво водолазними спусками, діями водолазів, що спускаються, розрахунків водолазних постів, що беруть участь у спусках і забезпеченні водолазних робіт.

Командиру водолазного спуску підпорядковуються водолази, що спускаються, та особовий склад, що забезпечує водолазний спуск.

Командир спуску відповідає за:

організацію проведення водолазного спуску;

дотримання правил безпеки протягом усього періоду проведення водолазного спуску;

безпеку водолазів, що спускаються, протягом усього періоду водолазного спуску до початку їх декомпресії в барокамері, якщо він не здійснює одночасно медичне забезпечення цього спуску.

Командир спуску зобов'язаний:

усвідомити поставлене завдання і визначити порядок його виконання;

уточнити місцезнаходження найближчої барокамери (за її відсутності на місці спуску), спосіб і маршрут проходження до неї, вид зв'язку, транспортний засіб та інші питання, пов'язані з доставкою водолаза до барокамери;

провести інструктаж водолазів і осіб, що забезпечують водолазні спуски, при цьому оголосити план водолазних спусків, розподіл обов'язків між водолазами та особами, що забезпечують водолазні спуски, черговість спуску водолазів, завдання кожному водолазу і спосіб його виконання, заходи щодо безпеки під час водолазних спусків та робіт; використовувати для інструктажу макети і моделі пристроїв, з якими водолаз може мати справу під водою, а також за можливості показати однотипні конструкції на кораблях та суднах цього класу; переконатися шляхом контрольного опитування в знанні кожним водолазом та особами, що забезпечують водолазні спуски, своїх обов'язків і правил безпеки; відсторонити від водолазних спусків та замінити осіб, що не знають своїх обов'язків, водолазного спорядження, обладнання і заходів щодо безпеки; особисто переконатися в якісному проведенні робочої перевірки водолазного спорядження, у якому спускаються і страхують водолази, засобів забезпечення водолазних спусків; визначити місцезнаходження та ступінь готовності водолаза, що страхує, до спуску (від 3 хвилин, але залежно від конкретних умов спуску - негайна до 5 хвилин); переконатися у відповідності строків перевірки і якості повітря, дихальних газових сумішей (далі - ДГС), регенеративних і поглинальних речовин вимогам цієї Інструкції; знати наявність повітря та газів, регенеративних і поглинальних речовин, ужити заходів щодо поповнення їх запасів до повних норм; переконатися, що попереджувальні сигнали підняті; керувати або брати участь у вдяганні водолаза, що спускається; особисто оглянути водолаза, що спускається, перевірити комплектність, правильність вдягання водолазного спорядження, переконатися в нормальній роботі його дихального апарата; визначити допустимий час перебування водолаза під водою відповідно до робочих таблиць декомпресії; перевірити наявність і правильність записів у журналі водолазних робіт про проведення робочих перевірок; доповісти керівнику водолазних робіт про готовність водолаза до спуску, одержавши від нього дозвіл, почати водолазні спуски; особисто переконатися в герметичності спорядження водолаза, що спускається; підтримувати зв'язок з працюючим водолазом з моменту спуску і до виходу його з води на водолазний трап; керувати діями працюючого водолаза під водою, а також осіб, що забезпечують водолазні спуски, стежити за правильністю виконання ними своїх обов'язків; діяти в разі аварійної ситуації або несприятливої зміни обстановки під водою спокійно і рішуче для запобігання або ліквідації аварійної ситуації відповідно до переліку типових дій у разі порушення нормальної роботи водолазного спорядження і засобів забезпечення під час спуску (додаток 12) та згідно з обстановкою; після виконання завдання працюючим водолазом дати йому дозвіл на вихід та почати підйом за обраним режимом декомпресії; стежити за дотриманням режиму декомпресії і швидкістю підйому водолаза; у випадку виникнення захворювання у водолаза, що потребує лікувальної рекомпресії, керувати його лікуванням у барокамері за обраним лікувальним режимом до прибуття лікаря-терапевта; після виходу водолазів на поверхню керувати їх роздяганням та приведенням водолазної техніки в готовність до наступного використання; правильно вести водолазну документацію; у разі виникнення аварійної події з водолазами і водолазною технікою діяти відповідно до вимог чинного законодавства щодо порядку проведення розслідування аварійних подій з водолазами.

Для контролю за підготовкою та проведенням водолазних спусків та робіт командир спуску повинен заповнювати та виконувати контрольний аркуш командира спуску (додаток 13).

9. Особи, що здійснюють медичне забезпечення водолазних спусків, зобов'язані:

проводити медичний огляд водолазів, призначених до спуску;

контролювати правильність приготування дихальних газових сумішей;

проводити аналізи повітря, ДГС, регенеративних і поглинальних речовин із записом у відповідному журналі;

проводити медичний контроль за підготовкою та використанням водолазного спорядження, жорстких водолазних пристроїв і барокамер;

контролювати самопочуття водолазів під час роботи під водою;

вчасно обирати режими декомпресії для водолазів, контролювати правильність її проведення, надавати медичну допомогу водолазам та керувати їх лікуванням (за потреби надавати допомогу особисто в барокамері) у разі водолазних захворювань і травм;

контролювати встановлений режим праці і відпочинку водолазів;

вести облік допусків водолазів щодо глибин спусків та контролювати своєчасне проходження ними ВЛК;

вести звітність і облік професійних водолазних захворювань.

10. Під час навчання для одержання кваліфікацій «офіцер-водолаз», «водолаз» за відсутності лікарів-терапевтів медичне забезпечення навчальних спусків на глибини до 20 м може здійснюватися лікарями-терапевтами, спеціально допущеними до цього ЦВКК.

11. Особи, що допускаються до медичного забезпечення спусків і не мають спеціальної медичної освіти, зобов'язані:

проводити опитування водолазів щодо скарг на стан здоров'я перед спуском;

перевіряти відповідність вимогам цієї Інструкції повітря та дихальних газових сумішей для дихання водолазів, регенеративних і поглинальних речовин;

контролювати самопочуття водолазів під час роботи під водою;

вчасно обирати режими декомпресії для водолазів, контролювати правильність проведення декомпресії, надавати першу медичну допомогу водолазам, керувати їх лікуванням у разі водолазних захворювань і травм до прибуття лікаря-терапевта;

контролювати встановлений режим праці та відпочинку водолазів.

12. На водолазній станції, укомплектованій трьома водолазами, перед кожним спуском здійснюється розподіл обов'язків між водолазами:

першим призначається для спуску під воду працюючий водолаз;

другим (на сигнальний кінець) - водолаз, що забезпечує спуск;

третім (на телефонний зв'язок і подачу повітря) - водолаз, що страхує, готовий для надання допомоги працюючому водолазу в аварійній ситуації.

У жодному разі командир спуску не може виконувати обов'язки водолаза, що страхує.

13. Працюючий водолаз здійснює безпосереднє виконання завдання під водою з дотриманням правил безпеки і підпорядковується командиру спуску.

Він зобов'язаний:

з'ясувати прийоми і технологію виконання завдання;

підготувати та провести робочу перевірку водолазного спорядження і дихального апарата для кисневої декомпресії;

записати результати робочої перевірки та отримання інструктажу на водолазному посту в журнал водолазних робіт і поставити підпис;

доповісти командиру спуску про готовність до занурення;

після спуску на ґрунт (об'єкт) роздивитися навколо, переконатися в справності роботи водолазного спорядження, доповісти про своє самопочуття командиру спуску;

працюючи під водою, виконувати команди, що подаються командиром спуску, стежити за чистотою свого шланга і сигнального кінця (намагатися, щоб їх слабина була мінімальною) та регулярно доповідати командиру спуску про стан робіт;

у разі поганого самопочуття, несприятливої зміни обстановки, виявлення порушення нормальної роботи водолазного спорядження доповісти командиру спуску, надалі діяти відповідно до його команд;

у разі виходу з ладу засобів зв'язку зберігати спокій та діяти самостійно з метою запобігання і ліквідації аварійної ситуації, керуючись переліком дій у разі порушення нормальної роботи водолазного спорядження і засобів забезпечення під час спуску та згідно з обстановкою, що склалася;

про виконання завдання доповісти командиру спуску, з його дозволу почати підйом на поверхню з дотриманням режиму декомпресії;

після одержання сигналу про вихід на поверхню відповісти на нього, припинити роботу, підійти до спускового кінця (альтанки) і почати підйом;

перебуваючи в барокамері під час декомпресії, точно виконувати вимоги особи, що керує декомпресією (рекомпресією).

14. Водолаз, що забезпечує, здійснює безпосереднє обслуговування водолаза, який спускається, на всіх етапах водолазного спуску і підпорядковується командиру спуску.

Він зобов'язаний:

забезпечити установку водолазного трапа, улаштування спускового і ходового кінців, інших засобів для виконання водолазом, який спускається, дорученого завдання;

одягати водолаза, який спускається, стежачи за правильністю вдягання всіх частин спорядження;

стежити за правильним підключенням водолаза, який спускається, до дихального апарата;

перевірити спорядження водолаза, який спускається, на герметичність;

опускати або підбирати кабель-сигнал або сигнальний кінець, не випускаючи з рук і не даючи слабини. У разі сильного натягнення сигнального кінця спуск варто призупинити і запитати водолаза про самопочуття;

під час перебування водолаза під водою уважно стежити за його переміщенням будь-яким можливим способом (за допомогою телекамери, після виходу пухирців повітря на поверхню тощо), на його вимогу вчасно опускати або підбирати шланг і сигнальний кінець, підтримуючи при цьому деяку їх слабину, щоб не утруднювати рух водолаза до місця роботи;

передавати по сигнальному кінцю (кабель-сигналу) сигнали водолазу під водою за командами командира спуску;

голосно оголошувати всі повідомлення і команди працюючого водолаза, що подаються ним по сигнальному кінцю (телефону, засобами гідроакустичного зв'язку, кабель-сигналу);

періодично (через 3–5 хвилин) запитувати водолаза про самопочуття;

якщо від водолаза отримано аварійний сигнал, а також якщо він не відповів на двічі поданий йому сигнал, доповісти командиру спуску і негайно почати підйом;

уважно стежити за дотриманням часу перебування водолаза під водою, залежно від глибини спуску, часу дії дихального апарата і через кожні 5 хвилин доповідати про це командиру спуску;

під час підйому водолаза вчасно підбирати слабину сигнального кінця (кабель-сигналу), контролювати за маркуваннями глибину перебування водолаза;

під час екстреного спуску водолаза, що страхує, для надання допомоги аварійному водолазу контролювати дії лікаря, поставленого на сигнальному кінці водолаза, що страхує;

відключати водолаза від апарата на трапі, а під час відкривання ілюмінатора шолома бути уважним і оберігати водолаза від випадкового падіння з трапа.

Водолазу, що забезпечує, забороняється:

сидіти і відволікатися від своїх обов'язків;

випускати з рук сигнальний кінець (кабель-сигнал);

передавати сигнальний кінець (кабель-сигнал) іншим особам без дозволу командира спуску.

Передавати сигнальний кінець (кабель-сигнал) іншим особам можна тільки з дозволу командира спуску. При цьому той, хто забезпечує, повинен зробити запит сигналом по сигнальному кінцю про самопочуття водолаза і, дочекавшись відповіді, передати сигнальний кінець у руки приймаючого. Приймаючий повинен переконатися в тому, що працюючий водолаз відповів на запит, і доповісти командиру спуску про виконання обов'язків водолаза, що забезпечує. При цьому доповідається про самопочуття водолаза, глибину спуску, довжину попущеного сигнального кінця (кабель-сигналу), характер виконуваної роботи. Петля сигнального кінця повинна бути надіта на зап'ястя руки водолаза, що забезпечує, або закріплена у місці спусків, щоб уникнути випадкового падіння у воду і знесення течією.

15. Водолаз, що страхує, здійснює безпосереднє і швидке надання допомоги аварійному водолазу та підпорядковується командиру спуску.

Він зобов'язаний:

знати прийоми надання допомоги аварійному водолазу, свої основні дії відповідно до переліку дій у разі порушення нормальної роботи водолазного спорядження і засобів забезпечення під час спуску;

підготувати та провести робочу перевірку свого водолазного спорядження, результати перевірки записати в журнал водолазних робіт, доповісти командиру спуску і поставити підпис;

завжди бути готовим (ступінь готовності водолаза, що страхує, визначає командир спуску) до негайного спуску під воду і надання допомоги аварійному водолазу;

у разі одержання аварійного сигналу від працюючого водолаза за наказом командира спуску без зволікання спуститися під воду та надати допомогу аварійному водолазу залежно від характеру аварійної ситуації і відповідно до переліку дій у разі порушення нормальної роботи водолазного спорядження і засобів забезпечення під час спуску (як правило, спускатися треба по кабель-сигналу або сигнальному кінцю аварійного водолаза);

за потреби брати участь у вдяганні і роздяганні водолаза після виходу його на поверхню, змивати водою забруднене спорядження та обробляти його дезінфікуючим засобом.

16. Усі водолазні спуски забезпечуються водолазами, що страхують, які призначаються з найбільш досвідчених водолазів. Водолаз, що страхує, виконує свої обов'язки згідно з вимогами цієї Інструкції. Для спуску водолаза, що страхує, може залучатися один із членів екіпажу неводолазної спеціальності (за наявності на станції тільки трьох водолазів), допущених до забезпечення спусків.

17. Для проведення водолазних спусків комплектується водолазна станція. До неї входить водолазний підрозділ, укомплектований особовим складом і водолазним обладнанням, здатний самостійно проводити водолазні спуски. Водолазні станції можуть розміщуватися на березі водойми в спеціально побудованому приміщенні або на майданчику, на спеціально обладнаних автомашинах, на кораблях різних класів та інших плавзасобах, а також у лабораторіях, на навчальних полігонах, на льоду тощо.

На спеціалізованих кораблях (суднах та катерах) можуть бути розміщені водолазні комплекси, призначені для проведення водолазних робіт на глибинах, обумовлених технічними можливостями цих комплексів.

18. На водолазній станції, укомплектованій трьома водолазами, двоє водолазів повинні мати допуск до керівництва водолазними спусками, один із яких призначається старшиною станції. Він підпорядковується керівнику водолазних робіт, здійснює безпосереднє керівництво діяльністю водолазної станції та відповідає за:

наявність на водолазній станції справного та укомплектованого водолазного спорядження згідно опису;

справність і комплектність засобів забезпечення водолазних спусків та робіт згідно опису;

своєчасність, повноту періодичного планово-попереджувального огляду, ремонту водолазного спорядження та засобів забезпечення водолазних спусків і робіт, що входять до комплекту водолазної станції;

перезарядження блоків очищення і осушення (фільтрів) у системі повітропостачання водолазів;

збереження водолазного спорядження та засобів забезпечення водолазних спусків і робіт, правильність їх експлуатації та зберігання;

наявність відповідної документації на водолазній станції;

правильність ведення та оформлення документації щодо діяльності водолазної станції, а також правильність і своєчасність заповнення експлуатаційної документації;

забезпечення готовності водолазної станції до виконання водолазних робіт.

Старшина водолазної станції зобов'язаний:

перед початком робіт одержати завдання від керівника водолазних робіт і відповідно до завдання скласти план водолазних спусків (якщо він призначений командиром спуску), подати його на затвердження керівникові водолазних робіт;

ознайомити водолазний склад станції зі способами і технологією виконання робіт під водою, поставити завдання кожному водолазу і пояснити спосіб його виконання, а також довести обов'язки кожного водолаза в разі виникнення аварійної ситуації;

знати стан водолазної техніки на водолазній станції, усувати виявлені в роботі цієї техніки дефекти особисто або із залученням персоналу водолазної станції, а за необхідності - із залученням відповідних спеціалістів;

виконувати вимоги відповідних нормативно-правових актів з охорони праці, інструкцій водолазної техніки і стежити за виконанням цих вимог персоналом водолазної станції;

вести облік робочого часу та днів відпочинку водолазів станції, а також облік часу перебування під водою і під підвищеним тиском у барокамері;

забезпечувати одержання, облік і зберігання водолазної техніки, запасних частин та видаткових матеріалів для водолазної станції;

вести всі види облікової та експлуатаційної документації, що належать до діяльності водолазної станції;

забезпечувати якісне виконання водолазних робіт;

систематично опрацьовувати з персоналом водолазної станції організацію водолазних спусків на встановлені глибини.

Старшина водолазної станції, якщо він не спускається під воду, виконує обов'язки командира спуску. Під час спуску старшини водолазної станції під воду командиром спуску призначається допущений водолаз.

19. Під час проведення водолазних спусків водолазні станції укомплектовуються водолазами згідно з розрахунком:

при зануренні на глибину до 20 м: у разі спуску одного водолаза - не менше 3 осіб, у разі спуску одночасно двох водолазів - не менше 5 осіб;

при зануренні на глибину від 20 до 45 м: у разі спуску одного водолаза - не менше 4 осіб, у разі спуску одночасно двох водолазів - не менше 6 осіб;

при зануренні на глибину від 45 до 60 м: у разі спуску одного водолаза - не менше 6 осіб, у разі спуску одночасно двох водолазів - не менше 7 осіб.

20. Спуск одночасно двох водолазів під воду (парний спуск) виконується з однієї водолазної станції під керівництвом одного командира спуску. При цьому призначається один водолаз, що страхує.

Під час спусків на глибини більше 20 м одночасно двох водолазів і за умов, що вимагають додаткової кількості водолазів, командиром спуску призначається водолаз відповідно до затвердженого плану водолазних спусків.

21. Усі робочі місця на водолазній станції повинні бути вільними від сторонніх предметів. Захаращувати їх обладнанням, що не належить до водолазних спусків, забороняється. Присутність сторонніх осіб на водолазному посту не допускається.

Спорядження та засоби забезпечення водолазних спусків повинні розміщуватися на водолазному посту в такому порядку, щоб вони не заважали працювати особам, що забезпечують спуск водолаза.

22. Кораблі (судна, катери), які обладнані водолазними постами або водолазними комплексами з компресорними установками, завжди повинні бути готові до спуску водолазів, для чого балони необхідно тримати наповненими повітрям, а компресори - готовими до дії.

На пристрої, до якого підключено кабель живлення електроенергією водолазних помп з електроприводом і компресорів з електродвигунами, що забезпечують подачу повітря водолазам, повинен бути вивішений плакат «Не вимикати, працюють водолази!».

У разі укомплектованості водолазної станції чисельністю менше 5 водолазів для можливості спуску під воду водолаза, що страхує, повинні залучатися особи з числа допоміжного персоналу (не водолазної спеціальності), допущені до обслуговування водолазного спуску. Кількість допущених осіб визначає перед початком спуску командир спуску. В аварійних випадках для порятунку людей допускається залучати двох водолазів. У цьому разі для одягання та обслуговування працюючого водолаза можуть залучатися особи з числа допоміжного персоналу, допущені до обслуговування водолазного спуску.

23. Підготовка до водолазних спусків включає підготовку водолазного поста (місця спусків), підготовку і робочу перевірку водолазного спорядження та засобів забезпечення, розподіл обов'язків між водолазами, а також особами, що обслуговують спуски.

Водолазні спуски можуть проводитися з берега, причальних стінок, палуби кораблів, суден і плавзасобів. У всіх випадках для проведення спусків улаштовують водолазний пост, у якому передбачають приміщення (місця) для одягання (роздягання) водолазів, зберігання водолазного майна.

24. Глибина водолазного спуску повинна відповідати технічним характеристикам водолазного спорядження та засобам забезпечення, що використовуються. Проведення водолазних спусків на глибини, що перевищують технічні можливості такого виду водолазного спорядження та засобів забезпечення, забороняється.

25. До початку водолазних робіт командир корабля, катера, капітан судна (керівник водолазних робіт) зобов'язаний вивчити обстановку і залежно від гідрометеорологічних умов у цьому районі, характеру робіт, глибини та інших факторів визначити спосіб постановки корабля над об'єктом робіт або визначити безпечне місце спуску з берега, льоду тощо.

Водолазні спуски дозволяється починати лише після надійної постановки корабля над об'єктом робіт, а в разі спусків з берега - після підготовки місця спуску.

Для спуску водолазів зі стрімкого берега варто обладнати поміст з огородженням заввишки не менше 110 см.

26. Спуски водолазів з надводних кораблів дозволяються в разі хвилювання водної поверхні не вище трьох балів відповідно до оцінки хвилювання на морях, озерах і великих водоймах (додаток 14).

27. У разі виконання фактичних рятувальних робіт та інших невідкладних робіт з дозволу командувача Національної гвардії України можуть проводитися спуски за більш складних умов (низька температура, значна швидкість вітру, хвилювання моря) за шкалою для візуальної оцінки сили вітру (додаток 15).

28. Швартуватися до кораблів, пірсів тощо, з яких ведуться водолазні роботи, без дозволу керівника водолазних робіт забороняється.

Командир корабля, капітан судна, з якого здійснюються водолазні спуски, забезпечує позначення місця водолазних спусків попереджувальними сигналами і за потреби сповіщає по радіотелефону судна, що пропливають повз, про відстань для зниження ними ходу до малого, а також про мінімальну відстань при проходженні місця водолазних спусків, ураховуючи конкретну навігаційну обстановку.

29. Перед спуском водолаза під воду піднімаються попереджувальні сигнали під час спусків водолазів (додаток 16), а після виходу з води опускаються у територіальних водах іноземних держав, у водах відкритого моря, у територіальних водах Чорного та Азовського морів, де можливий прохід іноземних судів, торговельних судів:

удень - три фігури (знаки), розташовані вертикально, при цьому верхня і нижня повинні мати форму кулі, а середня - форму ромба, усі фігури чорного кольору; крім того, повинен бути піднятий прапор «Альфа» за міжнародним зводом сигналів («Одиниця» - за зводом військово-морських сигналів);

уночі - три вогні: верхній і нижній червоного, середній - білого кольорів. Одночасно з цим судна, що наближаються до місця водолазних робіт, своєчасно попереджаються світловим сигналом «Альфа».

У межах внутрішніх судноплавних шляхів (ріка, озеро, канал, водоймище):

удень - два зелених квадратних прапори;

уночі - два зелених вогні, розташовані вертикально.

На суднах ці сигнали піднімаються на нок-реї того борту, з якого спускають водолаза. На березі або на плавзасобах, що не мають штатних щогл для підйому сигналів, повинна встановлюватися тимчасова добре видима щогла. Попереджувальні сигнали, що піднімаються на щоглах, повинні бути видимими по горизонту на 360°. Якщо розміри корабля, що обслуговується, судна, біля борта якого ошвартований водолазний катер, набагато більші, ніж розміри катера, то попереджувальні сигнали повинні підніматися на щоглі катера (судна), що обслуговується, з дотриманням необхідних вимог. Прапори повинні бути на твердій основі, щоб уникнути спадання під час штилю.

30. Під час виконання водолазних робіт повинна бути забезпечена можливість проведення лікувальної рекомпресії. При цьому під час спусків на глибини більше 20 м, навчальних і експериментальних спусків незалежно від глибини біля місця спуску повинна знаходитися декомпресійна барокамера. Барокамера повинна бути перевірена і готова до роботи, а повітря повинно бути підведеним до щита керування барокамерою. Спуск чергового водолаза з плавзасобу, що має декомпресійну барокамеру з одним відсіком, дозволяється тільки за умови виходу з барокамери попереднього водолаза.

Барокамера повинна забезпечувати можливість проведення лікувальної рекомпресії в повному обсязі і бути розрахована на робочий тиск не менше 1 мПа (10 кгс/см2).

Під час спусків на глибину менше 20 м, крім навчальних і експериментальних спусків, наявність декомпресійної барокамери біля місця спусків необов'язкова.

Однак у цьому разі біля місця спуску повинен бути засіб доставки (автомашина, катер, вертоліт) водолазів до барокамери. Час доставки не повинен перевищувати 60 хвилин. Командир спуску зобов'язаний знати точне місцезнаходження і маршрути доставки до найближчої декомпресійної камери, що перебуває в готовності, мати домовленість з власником барокамери щодо можливої необхідності проведення лікувальної рекомпресії потерпілого.

Усі діючі декомпресійні камери повинні бути оголошені наказом начальника гарнізону з точним зазначенням їх місцезнаходження, графіка чергування, засобів зв'язку і маршрутів доставки постраждалих водолазів. У разі відсутності (несправності) декомпресійних камер державної форми власності використовувати декомпресійні камери інших форм власності на договірній основі.

У районах маневреного базування кораблів НГУ та інших військових формувань, а також у разі окремого плавання дозволяється проводити водолазні спуски за відсутності декомпресійної барокамери на глибини до 12 м.

В особливих випадках допускається робота найбільш досвідчених водолазів у районах з глибинами до 20 м за відсутності декомпресійної барокамери. Допуск на виконання таких робіт оголошується наказом командира військової частини на підставі протокола ЦВКК.

31. Перед початком водолазних спусків з усіма особами, що беруть участь у спусках і забезпечують водолазні спуски під воду, командиром спуску проводиться інструктаж.

32. Під час інструктажу оголошуються:

план водолазних спусків;

розподіл обов'язків між водолазами та особами, що забезпечують водолазні спуски;

черговість спуску водолазів;

завдання кожному водолазу, а також особам, що забезпечують водолазні спуски, і спосіб його виконання;

заходи безпеки під час водолазних спусків і робіт;

ступінь готовності водолаза, що страхує, залежно від конкретних умов спуску;

інші необхідні відомості.

Інструктаж повинен відображати особливості виконання конкретного виду робіт і заходів безпеки при цьому.

У процесі інструктажу особлива увага звертається на мету та обсяг робіт, умови (обстановку) у районі робіт, передбачувані методи спуску, особливості технології робіт, правила використання водолазного спорядження і заходи безпеки.

33. До проведення інструктажу можуть залучатися інші посадові особи і спеціалісти залежно від характеру виконуваної роботи (лікар-терапевт, підривник тощо).

Під час інструктажу варто використовувати креслення (схеми), макети та моделі пристроїв, з якими водолази будуть мати справу під водою, а також за можливості показати однотипні конструкції на кораблях і суднах цього класу.

Інструктаж повинен включати контроль знання кожним водолазом і особами, що забезпечують водолазні спуски, своїх обов'язків, водолазного спорядження, обладнання, способів і прийомів виконання робіт і заходів безпеки.

34. Перед спуском на глибини до 60 м під час інструктажу необхідно проводити опитування про самопочуття водолазів, на підставі якого приймати рішення щодо їх допуску до спуску під воду.

35. Особи, що не знають своїх обов'язків, порядку використання водолазного спорядження, обладнання, заходів безпеки і дій в аварійних ситуаціях або не готові до виконання своїх обов'язків, відстороняються від водолазних спусків. Про проведення інструктажу і виявлені при цьому зауваження командир спуску доповідає керівнику водолазних робіт.

36. Водолазний пост повинен мати вільне місце для розміщення водолазного спорядження, інструменту, видаткових матеріалів та для вдягання водолазів. Довжина і ширина трапа повинні забезпечувати зручний схід водолаза. Занурена частина трапа необхідна для перевірки водолазного спорядження щодо герметичності під час перебування водолаза на трапі.

У спеціалізованих надводних кораблях (суднах та катерах) використовуються штатні трапи. У підводних човнах повинні встановлюватися розбірні або складні трапи. У період плавання трап розміщується в надбудові або огородженні рубки підводного човна. Під час спусків з берега (пірса) можуть бути використані трапи іншої конструкції, але які відповідають встановленим вимогам.

Конструкція водолазних трапів повинна забезпечувати:

горизонтальне положення щаблів під час установлення трапа в робоче положення;

відстань щаблів трапа від борта корабля не менше ніж на 20–25 см;

установлення трапа під кутом 20–30° до вертикалі (для спусків у плавальному спорядженні з ластами для ніг 10–15°);

кріплення трапа на майданчику або борту корабля, що запобігає можливості мимовільного зсуву або падіння трапа;

можливість утримання руками за поручні або тятиву трапа під час сходження з трапа (входу на трап).

По всій довжині трапа хоча б з однієї сторони повинні бути поручні, а під час спусків у спорядженні з ластами для ніг допускається одна тверда тятива в центрі, зручна для захвату руками під час руху по трапу і сходження з трапа (входу на трап).

За потреби повинні бути заведені робочі кінці (спусковий, ходовий або підкільний).

37. Перед спуском під воду проводиться робоча перевірка водолазного спорядження та засобів забезпечення, а також дихальних апаратів для кисневої декомпресії. Робочу перевірку спорядження перед кожним спуском роблять особисто водолази, що спускаються і страхують.

Якщо водолаз, що страхує, протягом дня не змінюється, робоча перевірка його спорядження може бути проведена один раз на початку робочого дня.

Результати робочої перевірки водолазних дихальних апаратів і апаратів для кисневої декомпресії заносяться в журнал водолазних робіт, підписуються особами, що перевіряли, і доповідаються командиру спуску.

Спуски водолазів без перевірки водолазного спорядження та засобів забезпечення забороняються.

Робоча перевірка водолазного спорядження та засобів забезпечення водолазних спусків проводиться відповідно до їх описів та інструкцій з експлуатації. Під час перевірки водолазного спорядження повинні бути підготовлені та перевірені інструменти, матеріали, запаси повітря, наявність дихальних газових сумішей у балонах і правильність їх підключення.

38. Під час робочих спусків допускається мати тиск у балонах дихальних апаратів на 10 % менше робочого, виходячи із тактико-технічних характеристик водолазного спорядження та компресорного обладнання.

Під час навчальних і тренувальних спусків тиск у балонах повинен бути не менше 10 мПа (100 кг/см2), при цьому час перебування водолаза під водою повинен обмежуватися з урахуванням запасу газу для дихання та фактичного тиску в балонах.

39. Робоча перевірка водолазних дихальних апаратів з напівзамкнутою і замкнутою схемами дихання здійснюється згідно з технічним описом та інструкцією з їх експлуатації, при цьому особлива увага приділяється правильному заряджанню балонів і регенеративних патронів. Балони заповнюються дихальною газовою сумішшю відповідно до глибини занурення, а регенеративні патрони споряджаються з урахуванням вимог цієї Інструкції.

40. Для заряджання киснем балонів дихальних апаратів із замкнутою схемою дихання застосовується медичний газоподібний кисень. Користуватися технічним киснем для дихання водолазам забороняється. Балони з медичним киснем і гелієм повинні мати заводський паспорт (сертифікат) з результатами лабораторних аналізів. Працюючи з медичним киснем, необхідно дотримуватися правил безпеки.

До роботи з медичним киснем допускаються особи, що вивчили правила безпеки під час роботи з медичним киснем і склали залік. Допуск оформлюється наказом командира корабля і військової частини НГУ щороку.

Під час відпускання кисню завод видає на нього паспорт з даними лабораторного аналізу. Кисень відпускається із заводу в 40-літрових (транспортних) балонах під тиском 15–20 мПа (150–200 кгс/см2) при температурі 20 °С. Усі кисневі балони повинні бути пофарбовані в блакитний колір. На горловині балона має бути клеймо із зазначенням номера балона, ємності, маси, робочого та іспитового гідравлічного тиску. Технічний огляд балонів здійснюється підприємствами-наповнювачами, наповнювальними станціями та пунктами випробування, які в установленому порядку одержали на це дозвіл Держпраці.

Забороняється використання балонів із строками випробувань, що закінчилися.

Під час одержання кисню зі складу постачального органу останній зобов'язаний видати паспорти або витяги з паспортів. Паспорти або витяги з паспортів зберігаються у водолазного спеціаліста (відповідальної особи) корабля або військової частини НГУ до використання кисню.

Для запобігання ударам балони з киснем перевозяться на ресорному транспорті, покладеними на спеціальні підкладки. На штуцер відводу вентиля кожного балона навертається заглушка, а сам вентиль повинен бути закритий запобіжним клапаном. Переносити транспортні балони на руках забороняється. Для перенесення балонів необхідно користуватися спеціальними ношами з гніздами під балони. Під час переміщення балонів з місця на місце брати їх за вентилі забороняється.

Перед початком роботи з киснем необхідно вимити з милом руки і перевірити, чи не забруднений одяг мастилом або легкозаймистими речовинами. Робочий інструмент повинен бути знежирений. Щоб уникнути вибуху, торкатися балонів з киснем замасленими руками, промасленими рукавицями або ганчір'ям, а також швидко відкривати вентилі забороняється.

У приміщенні, де проводиться зарядження балонів киснем, не допускається зберігання пально-мастильних матеріалів, легкозаймистих речовин і розведення відкритого вогню. На тих предметах, які можуть стикатися з киснем, не повинно бути слідів рослинних і тваринних жирів. Паління біля кисневих балонів і в приміщенні, де проводиться зарядження балонів, забороняється.

Забороняється ставити кисневі балони на відстань ближче 3 м від печей, електричних машин, трансформаторів. Для захисту від нагрівання сонячними променями балони, що перебувають на відкритому повітрі, слід розташовувати в тіні, накривати брезентом і час від часу поливати брезент водою.

Забороняється відгвинчувати ковпаки і відкривати вентилі кисневих балонів ударами молотка або за допомогою зубила. Ковпаки відгвинчуються обома руками або спеціальним ключем. Вентиль треба відкривати руками та у крайньому випадку ключем без застосування великого зусилля. У разі замерзання вентиля дозволяється відігрівати його, обкладаючи чистим ганчір'ям, змоченим окропом.

Забороняється повністю витрачати (випускати) кисень із балона. Залишковий тиск у балоні повинен бути не менше 0,3 мПа (3 кгс/см2), щоб уникнути потрапляння до нього атмосферного повітря. Використаний балон з тиском кисню не менше 0,3 мПа (3 кгс/см2) повинен мати напис крейдою «Порожній». У випадках, коли через несправність вентиля балона кисень не був використаний, на балоні робиться напис: «Обережно, з несправним вентилем, повний».

Перед установленням редуктора на штуцер відводу вентиля проводиться попереднє продування штуцера для видалення сторонніх часток шляхом короткочасного відкривання вентиля балона. Перед установленням редуктора перевіряється, чи немає на редукторі слідів мастила і жиру, а також справність фібрової прокладки, різьблення в накидній гайці і штуцері відводу вентиля балона.

Після установлення редуктора вентиль балона відкривати повільно. У момент відкривання вентиля забороняється стояти напроти редуктора (манометра) і вихідних отворів трубопроводу. Користуватися манометрами, на яких відсутній напис «Кисень» або «Маслонебезпечно», забороняється.

Для наповнення балонів киснем надається спеціальне зарядне приміщення, температура повітря у якому не повинна перевищувати 35 °С. Електроустаткування приміщення і телефонна апаратура повинні бути пожежобезпечного (безіскрового) виконання.

Перед початком перекачування кисню інструмент повинен бути насухо витертий чистим ганчір'ям, компресор перевірений і підготовлений до роботи. Кисневий компресор повинен змащуватися тільки водогліцериновою сумішшю, що складається з 50 % дистильованої води та 50 % хімічно чистого гліцерину або спеціальних змащень, передбачених Інструкцією з використання кисневого компресора.

Наповнені киснем балони зберігаються у сховищах на стелажах, обладнаних гніздами, у горизонтальному або вертикальному положенні з вентилями, зверненими в один бік. Сховища кисневих балонів і приміщення кисневих насосів повинні бути обладнані витяжною вентиляцією.

Використання кисню для дихання в декомпресійних камерах проводиться з дозволу лікаря-терапевта або особи, що здійснює медичне забезпечення водолазних спусків. Перед використанням кисню в камері перевіряється справність герметичних електрогрілок, заземлення і цілість захисних кожухів на них, відсутність у камері інших горючих предметів. Розміщення в камері транспортних кисневих балонів для живлення кисневої системи дихальних апаратів забороняється. Концентрація кисню у відсіках не повинна перевищувати 25 %.

Кисневі балони, компресори, прилади та інше обладнання після використання їх для повітря використовувати для кисню забороняється.

41. Регенеративні речовини, що використовуються для водолазних спусків, повинні відповідати таким вимогам: уміст кисню - не менше 130 л/кг, двоокису вуглецю - не більше 15 л/кг. Хімічний поглинач допускається до використання з умістом двоокису вуглецю не більше 20 л/кг.

Висновок про придатність регенеративних речовин і хімічного поглинача надає особа, що здійснює медичне забезпечення водолазних спусків. Під час роботи з регенеративними речовинами і хімічним поглиначем необхідно дотримуватися таких правил безпеки.

До роботи з регенеративними і поглинальними речовинами допускаються особи, що вивчили матеріали та склали залік щодо правил безпеки під час роботи з регенеративними і поглинальними речовинами. Допуск оформлюється щороку наказом командира корабля і військової частини НГУ з призначенням особи, що відповідає за зберігання.

Регенеративні і поглинальні речовини під час тривалого зберігання та перевезення подрібнюються і містять багато пилу. Для видалення пилу речовини перед заряджанням у регенеративні патрони в установки необхідно просіювати через сито з вічками розміром 1 мм2. Просіювати треба на відкритому повітрі з урахуванням напрямку вітру так, щоб пил не потрапляв на відкриті частини тіла, слизові оболонки органів дихання, одяг і взуття або в приміщеннях з обладнаною витяжною вентиляцією. У разі відсутності витяжної вентиляції в приміщенні не повинно бути горючих матеріалів (мастил, ганчір'я тощо) під час просіювання регенеративних речовин і поглиначів двоокису вуглецю. Водолаз повинен використовувати засоби захисту органів дихання.

Щоб уникнути роз'їдаючої дії лугу на шкірні покриви рук, регенеративні речовини і поглиначі двоокису вуглецю на сито та в патрони засипають совком. Під час роботи із цими речовинами слід вдягати гумові рукавички і захисні окуляри, оскільки регенеративні речовини і поглиначі двоокису вуглецю реагують з вологою. Перед зарядженням регенеративні патрони (коробки) та установки повинні бути добре просушені. Для видалення пилу, що утворився під час засипання речовини, заряджені патрони (коробки) продувають стисненим повітрям, дотримуючись заходів безпеки.

Регенеративні і поглинальні речовини, що залишилися в барабанах після зарядження патронів та регенеративних установок, повинні зберігатися у спеціальних ємностях, герметичність яких забезпечується кришками, які щільно закриваються. Під час з'єднання речовини О3 з водою відбувається бурхлива реакція з виділенням тепла, тому для запобігання вибуху не можна відкриті регенеративні патрони з відпрацьованою речовиною занурювати у воду. Гасити відпрацьовану речовину треба в спеціально відведеному місці струменем води через шланг, попередньо висипавши речовину з регенеративного патрона. Використані регенеративні та поглинальні речовини зберігати на судні, у приміщеннях на березі забороняється.

З кожного знов відкритого барабана беруть регенеративну (поглинальну) речовину для аналізу на вміст у ній кисню і двоокису вуглецю.

Під час використання пластинчатої регенеративної речовини допускається проведення контрольного аналізу однієї з банок партії.

Регенеративні речовини повинні зберігатися в запаяній металевій тарі, у закритих сухих приміщеннях і охоронятися від потрапляння на них води і мастил, оскільки це може призвести до вибуху або пожежі. В опалюваних приміщеннях регенеративні речовини повинні перебувати на відстані не менше 1 м від опалювальних приладів.

Приміщення, у яких зберігаються регенеративні речовини, повинні бути закриті на замок і здаватися відповідальними особами під охорону черговій службі із записом у журнал розкриття (закриття) приміщень.

У випадку потрапляння регенеративної речовини на відкриті ділянки тіла необхідно негайно змивати його струменем води, ретельно оберігаючи очі і дихальні шляхи від потрапляння лужної води.

42. Іноземна водолазна техніка допускається до експлуатації тільки за наявності інструкцій з експлуатації українською або російською мовами, сертифікованих в установленому законодавством порядку.

Використовувати вироби водолазної техніки, які некомплектні, несправні або не пройшли встановлені огляди та технічне обслуговування, забороняється.

Упровадження різних удосконалень, сертифікованих в установленому законодавством порядку, раціоналізаторських пропозицій і винаходів щодо водолазної техніки та проведення водолазних спусків і робіт не повинно погіршувати умов життєзабезпечення та праці водолазів, суперечити вимогам цієї Інструкції.

43. Несправності водолазного спорядження, виявлені під час робочої перевірки, повинні бути усунуті до початку водолазних спусків. Про виявлені несправності водолазного спорядження і вжиття заходів щодо їх усунення здійснюється запис у формулярі спорядження (дихального апарата). Спуски в спорядженні (дихальному апараті), що має несправності, забороняються.

Головна мета робочої перевірки - переконатися в справності всіх вузлів спорядження.

44. Під час робочої перевірки вентильованого водолазного спорядження (спорядження з подачею повітря з поверхні) виконати (перевірити):

водолазні сорочки: підібрати за зростом водолазну сорочку; перевірити зовнішнім оглядом стан прогумованої тканини сорочки, рукавиць, гумових манжетів і фланців, сполучних швів на відсутність пошкоджень, потертостей, проколів; перевірити справність дії запобіжних клапанів, їх герметичність шляхом занурення у воду зовнішньою частиною і відсутність слідів окису на металевих деталях; установити два запобіжні клапани (задній і передній); продезінфікувати фланці сорочки;

водолазні шоломи: перевірити комплектність; зробити зовнішній і внутрішній огляд шолома, переконатися у відсутності видимих пошкоджень, перевірити кріплення щитка, що направляє повітря, і мікрофона; перевірити цілісність скла ілюмінаторів, чистоту різьблення переднього ілюмінатора і надійність його закріплення в шоломі (люфт скла переднього ілюмінатора в обоймі не допускається); перевірити справність дії головного клапана, що випускає повітря, дво- або трикратним натисканням на ґудзичок штока (після припинення натиску на ґудзичок шток повинен швидко повертатися у вихідне положення); перевірити справність дії запобіжного (зворотного) клапана повітряно-телефонного вводу шляхом від'єднання шланга та видиху в штуцер повітряного вводу, при цьому повітря повинно вільно проходити в шолом, а під час вдиху повітря не повинно надходити із шолома (пропускання повітря з шолома через запобіжний клапан указує на його несправність); продути шланг і приєднати до штуцера повітряно-телефонного вводу, загвинтивши накидну гайку до кінця; продезінфікувати внутрішню поверхню шолома;

водолазні вантажі: перевірити комплектність; перевірити зовнішнім оглядом стан плечових і брасових ременів, міцну пайку петель кілець і вушок, переконатися у відсутності зовнішніх пошкоджень, особливу увагу приділити надійності їх закладення; перевірити міцність кріплення вантажів шляхом струшування;

водолазні калоші: перевірити комплектність; перевірити зовнішнім оглядом стан калош та їх кріплення. Особливу увагу приділити стану кріплення підошви і носка; перевірити міцність кріплення калош шляхом струшування;

водолазний ніж з ременем: перевірити зовнішнім оглядом стан леза ножа та якість заточення; переконатися в надійності утримання в піхвах (ніж не повинен випадати під дією власної маси з піхов, проте повинен легко вийматися); перевірити зовнішнім оглядом стан ременя і замків-пряжок на відсутність надривів на ремені, а також цілісність кріплення; перевірити легкість і швидкість застібання замків-пряжок;

сигнальний кінець, кабель-сигнал: перевірити зовнішнім оглядом наявність маркування, стан сигнального кінця; переконатися у відсутності вузлів, сплетінь, потертостей, надривів прядок, цвілі; перевірити зовнішнім оглядом стан кабель-сигналу, міцність прядив'яних бензолів на зв'язуванні, переконатися у відсутності потертостей і пошкоджень зовнішньої гумової оболонки, наявність маркування;

водолазні шланги: перевірити зовнішнім оглядом відсутність пошкоджень зовнішньої оболонки шлангів і якість армування (бензолів); перевірити герметичність шлангів внутрішнім робочим тиском (шланг уважається герметичним за умови відсутності падіння тиску (за манометром); перевірити правильність укладання шлангів на барабанах, у бухтах або кошиках з дерев'яною підлогою (не допускається наявність вигинів, заломів і закручувань);

засоби зв'язку: перевірити комплектність та зв'язок;

засоби забезпечення спусків: перевірити водолазні трапи, спусковий та ходовий кінці; водолазну білизну і теплоізоляційний одяг (утеплювачі); механічні засоби спуску і підйому водолазів;

перевірити підводний водолазний інструмент; перевірити засоби освітлення, транспортування та інше обладнання і майно, що застосовуватиметься під час водолазних робіт.

45. Під час робочої перевірки водолазного спорядження з відкритою схемою дихання виконати (перевірити):

гідрокомбінезони і гідрокостюми: перевірити комплектність; перевірити зовнішнім оглядом стан тканини (матеріалу) гідрокомбінезона (гідрокостюма), жилетів спливання, компенсаторів плавучості, шолома (маски), напівмаски, манжетів, рукавиць, сполучних швів на відсутність пошкоджень, потертостей, проколів; перевірити справність і кріплення телефонно-мікрофонної гарнітури; перевірити справність дії запобіжних клапанів; перевірити тиск газу в балонах (батареї балонів) гідрокомбінезона і переконатися в герметичності вентилів балонів (де вони є); перевірити наявність і стан гумових прокладок притискних пристроїв дихальних напівмасок, надійність кріплення окулярів і маски на шоломі гідрокомбінезона;

водолазні дихальні апарати: перевірити комплектність апарата; перевірити зовнішнім оглядом стан апарата; перевірити зовнішнім оглядом стан манометрів (на апаратах, де вони встановлені) і наявність клейма про щорічну перевірку; перевірити зовнішнім оглядом міцність закріплення балонів, плечових, поясного і брасового ременів на хомутах; за потреби підігнати довжину плечових, брасового і поясного ременів; замірити величину тиску повітря в балонах апарата і за потреби додатково зарядити, приділивши особливу увагу перед перезарядженням і додатковим заряджанням тавруванню біля горловини на сферичній поверхні балонів, де зазначено, крім наявності інших даних, робочий тиск у кгс/см2 і рік наступного повного огляду (місце на балонах, де вибито таврування, повинно бути покрите безбарвним лаком і обведене фарбою, відмічають у вигляді рамки); перевірити тиск повітря на виході з редуктора; перевірити герметичність апарата з відкритими і закритими вентилями балонів шляхом занурення його у воду (при цьому не повинно спостерігатися виділення пухирців повітря); перевірити герметичність порожнини легеневого автомата і клапанів видиху; перевірити опір апарата вдиху і видиху;

водолазні вантажі: перевірити комплектність; перевірити зовнішнім оглядом стан плечових або поясних ременів, переконатися у відсутності зовнішніх пошкоджень, особливу увагу приділити надійності замків;

ласти, водолазні боти: перевірити зовнішнім оглядом наявність видимих пошкоджень, стан вузлів кріплення; зробити регулювання ременів кріплення ластів на ногах водолаза;

водолазний ніж із ременем: перевірити зовнішнім оглядом стан леза ножа і якість заточення; переконатися в надійності утримання в піхвах (ніж не повинен випадати під дією власної маси з піхов, проте повинен легко вийматися); перевірити зовнішнім оглядом стан ременя і замків-пряжок на відсутність надривів на ремені, а також цілість кріплення; перевірити легкість і швидкість застібання замків-пряжок;

сигнальний кінець: перевірити зовнішнім оглядом наявність маркування, стан сигнального кінця, переконатися у відсутності вузлів, сплетінь, потертостей, надривів прядок, цвілі; перевірити його на розрив двома - чотирма водолазами;

водолазні шланги: перевірити зовнішнім оглядом відсутність пошкоджень зовнішньої оболонки шлангів і якість армування (бензолів); перевірити герметичність шлангів внутрішнім робочим тиском (шланг уважається герметичним за умови відсутності падіння тиску (за манометром); перевірити правильність укладання шлангів на барабанах, у бухтах або кошиках з дерев'яною підлогою (не допускається наявність вигинів, заломів і закручувань);

засоби зв'язку: перевірити комплектність та зв'язок;

засоби забезпечення спусків: перевірити водолазні трапи, спусковий та ходовий кінці, водолазну білизну і теплоізоляційний одяг (утеплювачі), механічні засоби спуску і підйому водолазів, підводний водолазний інструмент; перевірити засоби освітлення, транспортування та інше обладнання і майно, що застосовуватимуться під час проведення водолазних робіт; перевірити компас, глибиномір і водолазні наручні годинники, зробивши зовнішній огляд приладів, переконатися в справності та відсутності видимих пошкоджень, перевірити стан ремінців; зробити контрольну перевірку щодо точності показань у порядку, викладеному в інструкціях з експлуатації цих приладів.

46. Під час робочої перевірки водолазного спорядження із закритою схемою дихання виконати (перевірити):

гідрокомбінезони і гідрокостюми: перевірити комплектність; перевірити зовнішнім оглядом стан тканини (матеріалу) гідрокомбінезона (гідрокостюма), жилетів спливання, компенсаторів плавучості, шолома (маски), напівмаски, манжетів, рукавиць, з'єднувальних швів на відсутність пошкоджень, потертостей, проколів; перевірити справність і кріплення телефонно-мікрофонної гарнітури, справність дії запобіжних клапанів, тиск газу в балонах (батареї балонів) гідрокомбінезона і переконатися в герметичності вентилів балонів (де вони є); перевірити наявність та стан гумових прокладок притискних пристроїв дихальних напівмасок, надійність кріплення окулярів і маски на шоломі гідрокомбінезона;

регенеративні дихальні апарати: перевірити зовнішнім оглядом наявність і стан усіх вузлів і деталей, наявність регенеративної речовини в патронах та її якість, перевірити наявність кисню в кисневому балоні, наявність і стан клапанів вдиху і видиху, їх герметичність; клапанну коробку щодо легкості переключення; перевірити на герметичність лінії видиху, роботу легеневого автомата, опір апарата вдиху і видиху, роботу запобіжного клапана дихального мішка; перевірити апарат на герметичність;

водолазні вантажі: перевірити комплектність; перевірити зовнішнім оглядом стан плечових або поясних ременів, переконатися у відсутності зовнішніх пошкоджень, особливу увагу приділити надійності замків;

ласти, водолазні боти: перевірити зовнішнім оглядом наявність видимих пошкоджень, стан вузлів кріплення; зробити регулювання ременів кріплення ластів на ногах водолаза;

водолазний ніж з ременем: перевірити зовнішнім оглядом стан леза ножа і якість заточення; переконатися в надійності утримання в піхвах (ніж не повинен випадати під дією власної маси з піхов, але повинен легко вийматися); перевірити зовнішнім оглядом стан ременя і замків-пряжок на відсутність надривів на ремені, а також цілість кріплення; перевірити легкість і швидкість застібання замків-пряжок;

сигнальний кінець: перевірити зовнішнім оглядом наявність маркування, стан сигнального кінця, переконатися у відсутності вузлів, сплетінь, потертостей, надривів прядок, цвілі; перевірити його на розрив двома - чотирма водолазами;

засоби зв'язку: перевірити комплектність та зв'язок;

засоби забезпечення спусків: перевірити водолазні трапи, спусковий та ходовий кінці; водолазну білизну і теплоізоляційний одяг (утеплювачі); механічні засоби спуску і підйому водолазів; підводний водолазний інструмент; механічні засоби освітлення, транспортування та інше обладнання і майно, що застосовуватиметься під час проведення водолазних робіт; компас, глибиномір і годинники водолазні наручні, зробивши зовнішній огляд приладів, переконатися в справності та відсутності видимих пошкоджень, стан ременів; зробити контрольну перевірку щодо точності показань у порядку, зазначеному в інструкціях з експлуатації цих приладів.

47. Повітря, що використовується для дихання водолазів, не повинно містити шкідливих речовин вище граничнодопустимих концентрацій.

Результати аналізу повітря на вміст шкідливих речовин заносять у журнал водолазних робіт та журнал обліку і аналізів повітря, дихальних газових сумішей, регенеративних і поглинальних речовин (додаток 17).

Якщо в пробі повітря виявлено шкідливі речовини, концентрація яких вище граничнодопустимої норми, слід установити та усунути причину забруднення, змінити стиснене повітря в секціях балонів і зробити повторний аналіз.

Забороняється використовувати стиснене повітря для дихання водолазів і готування дихальних газових сумішей до усунення причин забруднення повітря та зниження вмісту шкідливих речовин у стисненому повітрі секцій балонів до концентрацій не вище граничнодопустимих.

48. У ході використання водолазного спорядження з подачею повітря по шлангу з поверхні для спусків на глибини до 12 м дозволяється застосовувати водолазні помпи (електричні).

49. Під час водолазних спусків на глибини більше 12 м подача повітря здійснюється компресорами.

Забір повітря компресорами здійснюється з атмосфери, не забрудненої шкідливими газами. Якщо це неможливо зробити під час стоянки на базі, балони наповнюються під час переходу корабля до місця робіт у морі.

З'єднання всмоктувальної магістралі компресорів повинні бути герметичними. Використання водолазної повітряної системи для подачі повітря в загальні корабельні системи дозволяється тільки в аварійних випадках.

Під час підготовки до спусків необхідно:

зробити обстеження компресора і переконатися в його робочому стані;

перевірити кількість палива;