Про стягнення коштів

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2005 Справа N 20/237

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Удовиченка О.С.

суддів: Грека Б.М., Полякова Б.М.

розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Павлоградвугілля"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2004 р.

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2005 р.

у справі N 20/237 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом ДП "Придніпровська залізниця"

до ВАТ "Павлоградвугілля"

про стягнення 11 105,00 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Резнік С.В., Хітченко О.М.

відповідача: Мележик О.О.

ВСТАНОВИВ:

ДП "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ВАТ "Павлоградвугілля" про стягнення 11 105,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2004 р. ( суддя Пархоменко Н.В.) позов задоволено.

Рішення мотивоване тим, що відповідно до вимог ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2005 р. (судді: Лисенко О.М. - головуючий, Чоха Л.В., Головко В.Г.) рішення залишено без змін з тих же підстав.

ВАТ "Павлоградвугілля" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2004 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2005 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень порушені норми матеріального права, зокрема ст. 232 ГК України ( 436-15 ).

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей зазначених ними у накладній.

Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначається у накладній.

Згідно зі статтею 129 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчується комерційними актами або актами загальної форми.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наданий позивачем комерційний акт від 31.01.04 N БМ 454195/6 відповідає вимогам Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.02 N 334 ( z0567-02 ), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 року за N 567/6855 і підтверджує невідповідність відомостей про вагу вантажу в накладній і фактичною.

Статтею 122 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість, місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

Таким чином, уклавши з залізницею договір перевезення вантажу, відправник взяв на себе зобов'язання, які передбачені Статутом залізниць України ( 457-98-п ), а саме правильно заповнювати графи перевізного документу -накладної.

Доводи скаржника стосовно того, що залізниця прийняла вагони без зауважень та посилання скаржника на безпідставне складання комерційного акту обґрунтовано не прийняті судами попередніх інстанцій до уваги виходячи з наступного.

Стаття 24 Статуту ( 457-98-п ) надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, у тому числі і після прибуття вантажу на станцію призначення. Пункт 26 Тарифного керівництва також надає залізниці право на договірних засадах зважувати та перевіряти масу вантажів при прийманні, видачі і перевантаженні у випадках, не передбачених Правилам перевезення, і згідно зі статтею 129 Статуту складати комерційний акт. Тому складання залізницею комерційного акту у випадках, коли залізниця не зобов'язана була видавати вантаж з перевіркою, не може бути підставою для визнання відповідного комерційного акта таким, що не має доказового значення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) перевезення вантажу, пасажирів, багажу пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначається цим Кодексом ( 435-15 ), іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частинами 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) у разі порушення зобов'язань, що випливають Із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було вірно застосовано Статут залізниць України ( 457-98-п ) як спеціальний нормативний акт.

У зв'язку з тим, що відповідачем по справі наданий Статут ( 457-98-п ), відповідно до якого відкрите акціонерне товариство "Павлоградвугілля" є правонаступником дочірніх підприємств ВАТ "ДХК "Павлоградвугілля" суд апеляційної інстанції обґрунтовано, відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), замінив відповідача його правонаступником.

За таких обставин, судова колегія Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувані рішення та постанова відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та нормам чинного законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України, ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ВАТ "Павлоградвугілля" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2004 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2005 р. у справі N 20/237 залишити без змін.