Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2005 Справа N 6/125

(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 02.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України в складі колегії

головуючого - Усенко Є.А.

суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.

розглянувши касаційну скаргу Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.04

у справі N 6/125 господарського суду Миколаївської області

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електростанція", м. Южноукраїнськ

до Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача - Кальницького Р.В.

від відповідача - Нестеренко О.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.06.2004 року (суддя Ткаченко О.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.2004 р. (судді Сидоренко М.В., Таценко Н.Б., Савицький Я.Ф.), позов задоволено та визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Южноукраїнської ОДПІ N 000062301/0 від 30.01.2003 р. та N 000062301/1 від 27.02.2003 р. в частині нарахування позивачу пені за порушення терміну розрахунків за імпортними операціями, встановленого ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ), в сумі 5012841,77 грн.

Судові рішення вмотивовані тим, що товари за зовнішньоекономічними контрактами від 24.04.97 р. N ЕХР-0А-009/97 (2287-51-97-0984) та від 24.02.95 р. і довірчою угодою від 15.03.95 р., укладеними позивачем з фірмою "Ganz Gepgyar Energetikal Gepgyarto KFT (Угорська Республіка) та компанією Westinghause (США) відповідно, оплата за які позивачем була здійснена на умовах відстрочення поставки, поступили на митну територію України з дотриманням терміну, встановленого ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ).

В касаційній скарзі Южноукраїнська ОДПІ просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ), ст.ст. 15, 21, 24, 37 Митного кодексу України ( 92-15 ), Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.97 р. N 574 ( 574-97-п ), підпункту 3.6 пункту 3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експертними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 24.03.99 р. N 136 ( z0338-99 ) та зареєстрованої Міністерством юстиції України 28.05.99 р. за N 338/3631.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу без задоволення з огляду на ї необґрунтованість.

Заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарським судом встановлено, що відповідно до умов контракту N ЕХР-ОА-009/97 (2287-51-97-0984) від 24.04.97 р. в рахунок перерахованих позивачем авансових платежів фірмою "Ganz Gepgyar Energetikal Gepgyarto KFT (Угорська Республіка) поставлено обладнання вартістю 791050,53 дол. США на підставі вантажних митних декларацій від 30.12.2001 р. NN 50400/1/131397, 50400/1/131398, 50400/1/131399, оформлених в режимі ІМ-74 "Митний склад".

16.12.2002 р. відносно цього обладнання були оформлені вантажні митні декларації NN 50400/2/1112183, 50400/2/112184, 50400/2/112185 в режимі ІМ-40 "Вільний обіг".

Підставою для нарахування пені в сумі 807288,66 грн. слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 23.01.2003 р. N 1-23-114-20915546, про порушення законодавчо встановленого строку поставки за вказаним контрактом з посиланням на оформлення вантажних митних декларацій щодо поставки обладнання в режимі ІМ-40 "Вільний обіг" поза межами зазначеного строку.

З таких же підстав контролюючим органом нараховано пеню в сумі 4205553,11 грн. за контрактом від 24.02.95 р. та довірчою угодою від 15.03.95 р., поставка товарів вартістю 553210,00 дол. США, за яким компанією Westinghause (США) в рахунок авансового платежу позивача була здійснена з оформленням вантажних митних декларацій в режимі ІМ-31 "Тимчасове ввезення" до спливу граничного строку, встановленого ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ). 05.06.2003 р. на вказані товари була оформлена вантажна митна декларація N 50404/3/200693 в режимі ІМ-40 "Вільний обіг".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортуються, потребують індивідуальної ліцензії Національного Банку України. Порушення резидентами зазначеного строку відповідно до ст. 4 цього Закону є підставою для нарахування резиденту до сплати пені у розмірі 0,3% від суми недоотриманої виручки (митної вартості недопоставленої продукції) за кожний день прострочення.

Статтею 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) визначається момент здійснення експорту (імпорту) як момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на товар.

Згідно пунктів 1, 3 ст. 15 Митного кодексу України в редакції від 12.12.91 р. ( 1970-12 ) під ввозом в Україну розуміється фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів. Переміщення ж через митний кордон України визначається як ввіз на митну територію України, вивіз з цієї території або транзит через територію України товарів і інших предметів будь-яким способом, включаючи використання з цією метою трубопровідного транспорту і ліній електропередачі.

Згідно частини 2 ст. 69 цього Кодексу ( 1970-12 ) товари й інші предмети пропускаються через митну територію після закінчення митного оформлення у тому обсязі, що відповідає меті їхнього переміщення через митний кордон України.

Відповідно до пункту 1 цієї статті ( 1970-12 ) товари й інші предмети пропускаються через митний кордон України з метою, зокрема, вільного використання на митній території України або за її межами, тимчасового ввозу на митну територію України або тимчасового вивозу за межі такої території.

Пунктами 1.1, 1.4 Положення про відкриття й експлуатацію митних ліцензійних складів, затвердженого наказом Державної митної служби від 31.12.96 р. N 592 ( z0005-97 ), зареєстрованого Міністерством юстиції України 20.01.97 р. за N 5/1809, під митним складом розуміється митний режим, при якому завезені через межі митної території товари зберігаються під митним кордоном без стягування мита й інших податків та без застосування до них мір нетарифного регулювання й інших обмежень у період зберігання. Територія митних складів є зоною митного контролю і складає невід'ємну складову частину митної території України.

За визначенням пункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю й одержання ліцензій за експортними, імпортними і лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 24.03.99 р. N 136 ( z0338-99 ), зареєстрованої Міністерством юстиції України 28.05.99 р. за N 338/3681, здійснення поставки в операції з імпорту - дата виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором.

Встановивши факт поставки товару на митну територію України за контрактами від 24.04.97 р. N ЕХР-ОА-009/97 (2287-51-97-0984) та від 24.02.95 р. в межах граничного дев'яностоденного строку з дати здійснення позивачем авансових платежів, господарський суд у відповідності з наведеними нормами матеріального права дійшов правильного висновку про відсутність встановлених ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) підстав для нарахування позивачу пені в оспорюваній сумі, оскільки підставою такої відповідальності є порушення саме строку поставки імпортної частини безвідносно до виду митного режиму, в якому оформлене ввезення товару на територію України.

Інше суперечило б частинам 2-4 ст. 4 зазначеного Закону ( 185/94-ВР ), якими встановлені підставу й порядок зупинення нарахування пені і які пов'язують згадану підставу з пред'явленням резидентом позову нерезиденту з приводу неналежного виконання останнім зобов'язань за зовнішньоекономічним контрактом.

Висновки суду відповідають обставинам справи, встановленим з дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), та нормам матеріального права, у зв'язку з чим підстави для скасування чи змін постанови суду апеляційної інстанції відсутні. Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо порушення судом норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.09.04 р. - без змін.