Тип: Постанова
№ 25/378
Дата: 05 квітня 2005 р.
Статус: Не визначено
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.04.2005 Справа N 25/378
(ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 09.06.2005 відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Т.Б. Дроботової - головуючого, Н.О. Волковицької, Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача - Потопольська Л.С. - дов. від 04.04.2005 року Фатєєв С.П. - генеральний директор
відповідача - Ніколаєв О.С. - дов. від 17.03.2005 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2004 року
у справі N 25/378 господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастко"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
В вересні 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фастко" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 16.07.2004 року N 00001022309/0, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 255363,70 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта N 316-23/09-30572183 від 16.07.2004 року про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастко" за період: лютий, травень, серпень, листопад, грудень 2002 року, березень 2003 року, яким встановлено порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1., 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) - платником податку до перевірки не представлені достовірні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують податковий кредит, відображений у податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до пункту 3 Указу Президента України від 23.07.1998 року N 817/98 ( 817/98 ), акт N 316-23/09-30572183 від 16.07.2004 року складено в порушення вимог законодавства України з питань оподаткування, а прийняте на його підставі рішення є таким, що суперечить чинному законодавству України. Крім того, позивач посилається на те, що зменшення відшкодування відповідачем проведено за період, за який відповідач уже проводив перевірки, за результатами яких порушень позивачем податкового законодавства не виявлено, зокрема це підтверджується:
- за період з 15.10.1999 року по 01.10.2002 року актом N 425/23-05 від 20.12.2002 року;
- за період з 01.10.2002 року по 01.01.2004 року актом N 8-23/03/30572183 від 01.03.2004 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13 жовтня 2004 року (суддя Морозов С.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2004 року (судді: Муравйов О.В. - головуючий, Сотніков С.В., Кот О.В.), позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 16.07.2004 року N 00001022309/0, стягнуто з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастко" судові витрати в сумі 203, 00 грн.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди з посиланням на пункт 1.7 статті 1, підпункт 7.2.1 пункту 7.2, підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), зазначили, що відповідач не вказав жодну з підстав, передбачених законодавством для проведення позапланової документальної перевірки позивача, а при з'ясуванні у судовому засіданні обставин щодо наявності вказаних вище підстав, представником відповідача було повідомлено суд про відсутність у останнього будь-яких відомостей з цього приводу. Відповідачем проведено перевірку з порушенням чинного законодавства України. В актах перевірок Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 20.12.2002 року та від 01.03.2004 року відображено та досліджено первинні документи фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастко" за відповідний період. Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України.
Не погоджуючись з постановою, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2004 року, в якій просить постанову та рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким повністю відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фастко" в задоволенні позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме: підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), пункту 7 статті 105 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ). Зокрема, заявник вважає, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані сторонами докази, суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.
Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта перевірки від 16.07.2004 року N 316-23/09-30572183 дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Фастко" за період: лютий, травень, серпень, листопад, грудень 2002 року, березень 2003 року, яким виявлені порушення вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ). Порушення полягає в тому, що позивач не надав достовірні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують податковий кредит, відображений у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період: лютий, травень, серпень, листопад, грудень 2002 року та березень 2003 року. На підставі чого податкова інспекція в акті перевірки дійшла висновку, про завищення товариством суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 255363,70 грн.
Також, судами встановлено, що висновки зазначеного акта перевірки на якому ґрунтується спірне податкове повідомлення-рішення протирічать висновкам актів перевірок здійснених відповідачем за вказані періоди від 20.12.2002 року N 425/23-05 та від 01.03.2004 року N 8-23/03/30572183, в яких відображені та досліджені первинні документи фінансово-господарської діяльності позивача, відповідно до яких останнім було заявлено до відшкодування суми податку на додану вартість за періоди: лютий, травень, серпень, листопад, грудень 2002 року, березень 2003 року. Та зазначеними актами встановлено, що порушень положень Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) за вказані періоди не виявлено.
Крім того, суди дослідили підстави проведення перевірки та дійшли обґрунтованого висновку про їх відсутність.
Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України ( 168/97-ВР ) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку обставинам, викладеним в акті перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, та дійшли обґрунтованого висновку, про його невідповідність нормам чинного законодавства, а тому правомірно визнали його недійсним.
Також, належним чином дослідивши заперечення відповідача проти позову, суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність ним обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень против позову (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
За таких обставин, керуючись законом, суди підставно задовольнили позовні вимоги. Як наслідок, прийняті судами рішення та постанова відповідають положенням статей 84, 105 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року N 11 ( v0011700-76 ) "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових рішень колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2004 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2004 року у справі N 25/378 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва - без задоволення.